Науково-методичний центр управління освіти Житомирської міської ради «Сучасна освіта м. Житомира – 2015»



Скачати 458.62 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір458.62 Kb.
  1   2   3

Науково-методичний центр управління освіти

Житомирської міської ради

«Сучасна освіта м. Житомира – 2015»
Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 19 м. Житомира

Номінація «Інновації в організації

дослідницько-експериментальної

діяльності учнівської молоді»
УДК 378: 37.033+502
РОЗВИТОК ОБДАРОВАНОСТІ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ЗАЛУЧЕННЯ ЇХ ДО ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І НАУКОВО-ПОШУКОВОЇ РОБОТИ

Автор:

вчитель біології та хімії,

керівник екологічного гуртка

Ващук Олена Василівна


Житомир – 2015

УДК 378: 37.033+502
Рекомендовано до друку кафедрою педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 5 від 16.10.2014 р.)

Рецензенти: Антонова О. Є. – доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки ЖДУ імені Івана Франка

Павленко В.В. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки ЖДУ імені Івана Франка
Ващук О.В. Розвиток обдарованості школярів шляхом залучення їх до дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи // О. В. Ващук. – Житомир. – 50 с.

Посібник містить практичні рекомендації стосовно організації дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи обдарованих старшокласників. У посібнику наводиться порівняльна характеристика особливостей проявів, ознак академічної та інтелектуальної обдарованості у школярів, опис організації діагностики та супроводу обдарованих учнів, авторська програма гуртка «Основи наукового пізнання та науково-дослідної роботи». Організацію роботи з розвитку академічної та інтелектуальної обдарованості школярів доцільно проводити у таких основних напрямках: еколого-натуралістичному, дослідницько-експериментальному, бібліотечно-бібліографічному.

Даний посібник покликаний допомогти організувати безперервну систематичну роботу з щодо розвитку і залучення учнів до експериментально-дослідної роботи.

УДК 378: 37.033+502

© Видавництво Житомирського державного

університету імені Івана Франка, 2014
ЗМІСТ

ВСТУП

4

1.

Теоретичне підґрунтя розвитку обдарованості школярів шляхом залучення їх до дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи

7

2.

Сучасне розуміння сутності обдарованості та можливості використання дослідницького підходу для розвитку інтелектуальних та академічних здібностей

9

3.

Створення умов для дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи школярів

12

4.

Авторська модель розвитку обдарованості школярів в умовах гурткової роботи зміст та опис методики впровадження

14

5.

Результативність проведення дослідницько-експериментальної діяльності учнівської молоді у ЗОШ І – ІІІ ступенів м. Житомира


18

ВИСНОВКИ

20

список використанИХ ДЖЕРЕЛ

21

ДОДАТКИ

25


Вступ

Тема досвіду: Розвиток обдарованості школярів шляхом залучення їх до дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи

Автор досвіду: Ващук Олена Василівна, вчитель біології та хімії, керівник гуртка, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист

Адреса досвіду: ЗОШ І – ІІІ ступенів № 19 м. Житомира

Досвід вивчався: у 2013 2014 н.р. адміністрацією загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 19 м. Житомира



Актуальність досвіду. Сучасні тенденції розвитку національної системи освіти потребують виховання особистості, здатної не тільки до репродуктивної діяльності, але й до прийняття нестандартних рішень, зорієнтованої на постійне самовдосконалення та саморозвиток, тобто творчої, активної, не ординарно мислячої особистості. Проблема раннього виявлення і розвитку обдарованих учнів – найважливіша у сфері освіти.

У зв’язку з цим формування цілісної загальнодержавної системи виявлення і підтримки обдарованої молоді, розвитку її здібностей та сприяння успішній самореалізації у житті визначаються пріоритетними завданнями соціальної програми нашої держави, стратегічні цілі якої визначені Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державною національною програмою «Освіта (Україна ХХІ століття)», Державною програмою «Вчитель», Національною програмою «Діти України», Програмою розвитку обдарованих дітей і молоді, «Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті», Концептуальними засадами розвитку педагогічної освіти України.

Важливим засобом розвитку обдарованої особистості в умовах сучасності є науково-дослідницька робота старшокласників. На необхідність організації дослідницької діяльності учнів неодноразово звертали увагу О. С. Березюк, В. В. Русова, А. В. Семенова, Г. С. Цехмістрова. Сутність та структуру дослідницьких здібностей досліджували С. П. Балашова, В. М. Дружинін, Н. І. Поліхун, О. І. Савенков та інші дослідники. Теоретичні основи дослідницької діяльності учнів досліджували О. Є. Антонова, В. Н. Андрєєв, А. Деметроу, В. М. Дружиніна, Н. М. Зверева, Г. Г. Колінець, Н. Г. Недодатко, А. Н. Подьдякова, Н. І. Поліхун, О. І. Савенков, В. М. Шейко, О. І. Щербаков.

Ведуча педагогічна ідея досвіду: розвиток обдарованості школярів буде успішним за умови їх залучення до дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи. Відтак існує об’єктивна необхідність у створенні умов для учнівської дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи, формування системи психолого-педагогічного супроводу обдарованих школярів, розробки спеціальної програми для розвитку дослідницьких здібностей школярів. Для реалізації наміченого напрямку роботи пропонується ведення системи діагностики обдарованості, формування банку даних академічно та інтелектуально обдарованих учнів, розробку та впровадження у практику авторської програми гуртка «Основи наукового пізнання та науково-дослідної роботи», проведення заходів для систематичного заохочення і стимулювання учнів до участі в дослідницько-експериментальній роботі.

Мета роботи: сприяти набуттю учнями досвіду дослідницько-експериментальної та науково-пошукової роботи у пізнавальній діяльності; об’єднати розвиток їх інтелектуальних та академічних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу і на цій основі формувати компетентну творчу особистість.

Відповідно до мети поставлені такі завдання:



  1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі та практиці діяльності навчальних закладів, визначити умови, які необхідно створити для залучення старшокласників до дослідницько-експериментальної роботи.

  2. Розробити алгоритм психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості у загальноосвітньому навчальному закладі та залучення обдарованих учнів до дослідницько-експериментальної та науково-пошукової роботи.

  3. Розробити та впровадити у практику діяльності програму гуртка «Основи наукового пізнання та науково-дослідницької роботи».

Об’єктом дослідження виступає система роботи педагогічного колективу, спрямована на розвиток обдарованості школярів шляхом їх залучення до дослідницько-експериментальної роботи.

Предмет дослідження становлять зміст, форми, методи роботи з обдарованими школярами, спрямовані на формування умінь та навичок дослідницько-експериментальної роботи.

Теоретичними засадами розвитку академічної та інтелектуальної обдарованості школярів та їх залучення до науково-дослідницької роботи є: теоретико-методичні засади організації дослідницької діяльності (Р. А. Ануфрієва, О. А. Донченко, І. Г. Єрмаков, М. В. Кларін, М. І. Соловей, Є. С. Спіцин, К. К. Потапенко, З. М. Шалік, В. М. Шейко, Л. С. Яценко); технологія навчання як дослідження (А. М. Алексюк, В.  А. Бухвалова, Д Г. Левітес); дослідження обдарованості (Дж. Гілфорд, Дж. Рензуллі, Р.Стернберг, Р. Терман, Е. Торренс, A. Танненбаум, О.Є. Антонова, Д.Б. Богоявленська, В.М. Дружинін, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, В.В. Камишин, О.І. Кульчицька, Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.А. Моляко, А.В. Хуторський); психологічні концепції розвитку здібностей (Б.М. Теплов, Б.Г. Ананьєв, В.М. М’ясищев, О.Г.  Ковальов, Г.С. Костюк, О.Л. Музика).

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів: розроблено та науково обґрунтовано модель розвитку обдарованості школярів у загальноосвітньому навчальному закладі та залучення обдарованих учнів до дослідницько-експериментальної та науково-пошукової роботи; удосконалено зміст, форми і методи роботи з академічно та інтелектуально обдарованими школярами в умовах гурткової роботи. Подальшого розвитку набули положення щодо вдосконалення теорії та методики роботи з обдарованими школярами та організації дослідницько-експериментальної діяльності школярів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та реалізації авторської навчальної програми роботи шкільного гуртка «Основи наукового пізнання та науково-дослідної роботи», спрямованого на розвиток академічної та інтелектуальної обдарованості школярів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес ЗОШ № 19 м. Житомира.



Апробація результатів дослідження здійснювалася на науково-практичних конференціях, зокрема, міжнародних: «Інноваційні технології навчання обдарованої молоді» (Київ, 2012);

всеукраїнських: «Профільне навчання: проблеми, перспективи, шляхи реалізації» (Черкаси, 2011), «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Тернопіль-Бучач, 2012), «Теоретико-методичні засади дослідження динаміки структури інтелектуальних властивостей особистості обдарованих підлітків» (Київ, 2012), «Психолого-педагогічний супровід розвитку обдарованості особистості учня» (Івано-Франківськ, 2012), «Дослідницький компонент у діяльності загальноосвітніх навчальних закладів та позашкільних закладів освіти» (Київ, 2013), «Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (Теребовля, 2013). У роботі круглого столу «Інтелектуальна, академічна та творча обдарованість: спільне і відмінне» (Київ, 2012).

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаної літератури (26 найменувань, з них 2 іноземною мовою), додатків 25 с. Загальний обсяг роботи 50 сторінок, з яких 20 основного тексту.

  1. Теоретичне підґрунтя розвитку обдарованості школярів шляхом залучення їх до дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи

Успіх розвитку суспільства та престиж держави визначаються результатами творчої діяльності всіх громадян. У зв’язку з цим обдарованість і розвиток творчих здібностей особистості виступають необхідною умовою перетворення, оновлення і гармонійного розвитку держави. Сучасні науковці значну увагу приділяють пізнавальній діяльності, спрямованій на розвиток учнів, зокрема, підготовці їх до застосування методів наукового пізнавального пошуку, формування теоретичного мислення (Ю. К. Бабанський, С. У Гончаренко, Ю. І. Мальований, В. А. Онищук, М. М. Скаткін та інші). Теоретико-методичні засади організації дослідницької діяльності школярів розглядали А. А. Давиденко, Л. Є. Осипенко, А. А. Яценко. В останні роки значна кількість наукових пошуків присвячена питанню організації та методиці проведення науково-дослідницької діяльності (Р. А. Ануфрієва, О. А. Донченко, І. Г. Єрмаков, М. І. Соловей, Є. С. Спіцин, К. К. Потапенко, З. М. Шалік, В. М. Шейко, Л. С. Яценко).

Під поняттям «дослідницька діяльність» науковці, зокрема Г. С. Костюк, розуміють вибіркову спрямованість особистості, що звернена до певної галузі пізнання [1].

О. І. Савенков [2] дослідницьку діяльність характеризує як особливий вид інтелектуально-творчої діяльності, що породжується в результаті функціонування механізмів пошукової активності і побудований на основі дослідницької поведінки, пошукової активності, аналізі одержаних результатів, їх оцінку та прогнозування своїх подальших дій.

Серед принципів організації навчально-дослідницької діяльності виокремлюють такі: інтегральність − об’єднання і взаємовплив навчальної і дослідницької діяльності учнів, взаємозалежність досвіду виконуваного дослідження і навчальних результатів; неперервність – довготривалість процесів навчання і виховання; міжпредметні зв’язки – дослідження потребує широкої ерудиції у різних галузях знань [3].

Навчально-дослідницька діяльність учня – суб’єктивне відкриття нових знань на основі індивідуальної актуалізації попередньо засвоєних знань і вмінь, уведення їх до особистісно-пізнавального простору.

Н. О. Падун [4] зазначає, що впровадження у навчальний процес системи навчально-дослідницьких завдань доцільно здійснювати поетапно, і виділяє такі етапи: підготовчий (ознайомлення з технологіями дослідження, методами, зразками дій); формування навчально-дослідницьких умінь (мотивація, ознайомлення зі змістом і структурою навчально-дослідницьких умінь та їх значення, навчання виконання окремих дій і формування вміння в цілому, застосування вмінь на конкретних вправах), удосконалення умінь (застосування вмінь у нових умовах), оцінка досягнутих результатів (висновки, перевірка гіпотез, рефлексія).

Г. В. Джевага [5] розробив рекомендації стосовно використання дослідницького методу навчання для розвитку творчих здібностей та здійснення професійного самовизначення учнів загальноосвітніх шкіл.

Виокремлюють такі рівні мотивації дослідницько-пошукової діяльності учнів: споглядальний (учнів приваблюють лише яскраві факти і ефектні досліди); споглядально-діяльний (учні цікавляться розв’язанням нескладних дослідницьких завдань, пояснюванням спостережуваних явищ і фактів, встановленням причинно-наслідкових зв’язків між ними); діяльний (характеризується однаковим ступенем інтересу, бажання і прагнення учнів до дослідницької і репродуктивної діяльності); діяльнісно-дослідницький (перевага у школярів інтересу, бажання і прагнення до дослідницької діяльності); дослідницький (інтерес до дослідницької діяльності є визначальним).

Дослідницький підхід потребує попередньої підготовки учнів. Вони повинні оволодіти знаннями та набути умінь працювати з об’єктами і приладами, виконувати лабораторні операції, проводити спостереження, робити висновки й узагальнення, висувати гіпотези і складати плани дослідницької перевірки. Роботу з підготовки учнів до дослідницької роботи потрібно проводити систематично, під час уроків і в позаурочний час.

Ми вважаємо, що основними етапами підготовки вчителя до організації навчально-дослідницької діяльності учнів на уроках є:



  1. Аналіз змісту навчального матеріалу, його новизни, пізнавальної і практичної значущості.

  2. Цілеспрямований вибір запитань для створення проблемних ситуацій.

  3. Формування основної проблеми і визначення проблемних ситуацій, спрямованих на її розв’язання.

  4. Добір матеріалу, який збуджує пізнавальний інтерес і сприяє створенню позитивної мотивації.

  5. Визначення розумових операцій, навчально-дослідницьких умінь, яких набуватимуть учні.

  6. Вибір методичних прийомів, планування способів діяльності учнів, розробка структури навчального заняття.

  7. Підготовка демонстраційного і лабораторного експерименту, засобів наочності, які сприяють формулюванню і осмисленню навчальної гіпотези.

  8. Планування етапів роботи, уточнення способів керування дослідженнями учнів, визначення взаємодії вчителя і учнів.

  9. Прийняття рішення про доцільність обраної структури уроку.

Основними позаурочними формами залучення учнів до дослідницької наукової діяльності є: участь у роботі МАН України, наукових гуртках, товариствах, секціях, клубах, школах юних дослідників; індивідуальна та групова робота над пошуково-дослідницькими проектами; участь у науково-практичних конференціях, семінарах, конкурсах-виставках дослідницьких робіт, самоосвітня діяльність.

Однією з найефективніших форм науково-дослідної діяльності є Мала академія наук (МАН), яка сприяє розвитку дослідницьких здібностей учнів, формуванню навичок ведення наукового дослідження, аналізу отриманих результатів, їх оформлення, розвиває вміння презентувати власні здобутки, формуючи навики конкурентоспроможності, вміння відстоювати власні погляди. У межах МАН старшокласники проходять перші етапи становлення як науковці.

Організація навчання як дослідження має особистісно орієнтований характер, оскільки схильність учнів до дослідницької діяльності значною мірою індивідуальна і виявляється у своєрідному розвитку їхніх пізнавальних інтересів, аналітичних здібностей, змісту і обсягу знань, спостережливості, пам’яті, уваги, гнучкості мислення, багатства уявлень, працьовитості, волі, спроможності до зосередженої і відповідальної праці.

Отже, дослідницька діяльність учнів може бути успішно організована тільки за умови готовності вчителя до організації такої форми роботи з учнями. Діяльність вчителя полягає в організації діяльності учнів, створенні умов для проведення дослідження, керуванні, допомозі, контролі. Найоптимальнішою формою роботи з обдарованими учнями є індивідуальна робота над науково-пошуковими чи дослідницько-експериментальними проектами. Для успішної організації такої роботи потрібно розробити систему діагностики обдарованих учнів, формування мотивації та заохочення до участі у дослідницькій роботі, спеціальної підготовки до ведення дослідження і наукового пошук за рахунок гурткової роботи. У ЗОШ № 19 м Житомира створено діє учнівське наукове товариство «Гнозіс» (керівник Березовська Н. В), працює екологічний гурток (керівники Коротченко Л. Л., Ващук О. В.), учні проводять дослідження і презентують результати у рамках конкурсу захисту наукових робіт членів МАН.



2. Сучасне розуміння сутності обдарованості та можливості використання дослідницького підходу для розвитку інтелектуальних та академічних здібностей

У науковій думці існує значна кількість підходів (додаток А) до розуміння сутності феномену обдарованості, відповідно, чіткого загальноприйнятого визначення обдарованості не існує. Англійський психолог Джоан Фрімен (Freeman J.) нарахувала більше 100 визначень даного феномену [6, 7]. Формулювання терміну «обдарований» для виокремлення дітей з видатними здібностями належить Г. Уіпплу [8, с. 90].

Існує необхідність проаналізувати існуючі визначення поняття обдарованість і сформулювати єдине трактування, яке відображало б сучасне розуміння сутності обдарованості і на основі якого буде можливим описати структуру і компоненти обдарованості. Аналіз трактування поняття «обдарованість» наведено у додатку Б.

Підтримуємо думку Антонової О.Є., що обдарованість − індивідуальна потенційна своєрідності внутрішніх (задатки), зовнішніх (сприятливе соціальне середовище) та особистісних (позитивна «Я»-концепція, наявність відповідних вольових якостей, спрямованості, наполегливості тощо) передумов для розвитку здібностей особистості до рівня вище за умовно «середній», завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності [9, с. 93].

Для успішного вирішення піднятої проблеми доцільним є розгляд сутності, структури та ознак академічної та інтелектуальної обдарованості старшокласників.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив зробити висновок, що інтелектуальна обдарованість такий стан індивідуально-психічних ресурсів (насамперед розумових), який дає можливість здійснювати творчу інтелектуальну діяльність, пов’язану з генеруванням нових ідей, використанням нестандартних підходів, чутливістю до найперспективніших шляхів вирішення проблеми.



Академічна обдарованість трактуємо як інтегральну характеристику особистості, що ґрунтується на складній поліфункціональній системі психологічних та психофізіологічних властивостей індивіда. Академічна обдарованість реалізується через успішну діяльність що проявляється в неординарних досягненнях у навчанні, швидкості та легкості засвоєння великих обсягів знань, високих показниках успішності з усіх предметів або з окремих навчальних дисциплін. Академічно обдарованими учнями вважаємо учнів, у яких домінує особистісно-мотиваційний (внутрішні та зовнішні мотиви, пізнавальна активність, прагнення до забезпечення прогнозованого майбутнього) та когнітивно-пізнавальний (пам'ять, ерудиція, концентрація уваги, високий темп навчання, прагнення інтегрувати знання, шукати відповідності, здобувати нові результати) компоненти особистості. Ці учні володіють міцними, іноді енциклопедичними, знаннями.

На нашу думку, найбільш значущою відмінністю проявів інтелектуальної та академічної обдарованості є різниця у співвідношенні параметрів, що складають особливість прояву обдарованості (додаток В). Для налагодження системи роботи з розвитку обдарованості однією з найважливіших умов є наявність чітких критеріїв діагностики обдарованості, визначення сфери прояву обдарованості та побудова відповідної стратегії роботи з такими учнями.

Як вважає В.М. Рафікова, комплексна методика діагностики, що дозволяє ефективно виявити компоненти обдарованості, спирається на узагальнений систематизований перелік ознак (критеріїв) обдарованості: спрямованість інтелекту обдарованої дитини, характер її обдарованості, темп засвоєння знань, особливості поведінки, особистісні якості, мотиви поведінки і діяльності, загальна інформованість, стиль роботи [10].

О.Ю. Буров [11], опираючись на дослідження В.М. Рафікової, пропонує структурну модель методів виявлення академічної обдарованості: психологічних (вивчення мотивації, когнітивного стилю, пошукової активності,пам’яті), соціометричних (оцінка однокласників, батьків, учителів), педагогічних (аналіз успішності, активності на уроках, участі в олімпіадах, конкурсах, МАН, громадська діяльність), ведення учнівського портфоліо.. Також варто оцінювати мотивацію учіння, рівень академічної самооцінки, рівень домагань. У академічно обдарованих учнів вони є визначальними.

Результатом комплексної діагностики обдарованості є створення Банку даних обдарованих учнів. О.Є. Антонова зазначає [12], що Банк даних обдарованих учнів є системою централізованого обліку, накопичення та збереження інформації про учнів, які володіють тим чи іншим видом обдарувань. Банк даних академічно обдарованих учнів формується із учнів, які мають стабільно високі академічні успіхи з усіх предметів або високі досягнення з окремих дисциплін., а до групи інтелектуально обдарованих зазвичай відносять учнів з високим рівнем інтелектуального коефіцієнту. Найчастіше використовуються тести Векслера і Стенфорд-Біне. Дитина, яка за результатами тестування набрала більше, ніж 120 – 130 балів, вважається інтелектуально обдарованою.

Обдарованим учням потрібно дати змогу розвинути свої здібності, талановитим треба створити належні умови для плекання таланту та самореалізації у житті.

Найоптимальнішою системою підтримки обдарованості визнано психолого-педагогічний супровід. Питання психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості підіймали О.Є. Антонова, Г.Л. Бардієр, М.Р. Батіянова, І.Д. Бех, А.О. Деркач, В.М. Зінченко, В.А. Петровський, І.В. Ромазан, Т.В. Череднікова та інші. О.Є. Антонова зазначає, що психолого-педагогічний супровід сьогодні є не просто сукупністю різноманітних методів коректувально-розвивальної роботи з дітьми, а виступає комплексною технологією, особливою культурою підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань її розвитку, навчання, виховання, соціалізації [13, с. 321].

Особливе місце у системі психолого-педагогічного супроводу посідає психологічний супровід обдарованої дитини. О.В. Дьоміна визначає психологічний супровід обдарованої дитини як спрямованість на діагностику ситуації її розвитку, надання допомоги в адаптації до реальних життєвих умов, формування мотиваційно-вольової сфери, гармонізацію міжособистісних стосунків, психологічну підготовку до участі в олімпіадах, конкурсах, навчання навичкам саморегуляції [12].

Аналізуючи дослідження О.Є. Антонової стосовно організації психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості, виокремлюємо такі етапи: аналітико-діагностичний; формувальний (етап формування, поглиблення і розвитку здібностей); мотиваційно-стимулюючий (заохочення, стимулювання учнів до саморозвитку та самоосвіти); рефлексивний та контрольно-результативний етап (підведення підсумків, виявлення недоліків і позитивних змін, корекція подальшої роботи) (додаток Г).

3. Створення умов для дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи школярів

Талановиті діти розвиваються завдяки створеним умовам, що допомагають їм розкритися. Розвиток творчого мислення учнів, їх пізнавальної діяльності, прагнення до пошуків досліджень − одна з важливих проблем оптимізації навчання і комплексного підходу до навчально-виховної роботи, до використання у навчально-виховному процесі різних форм, позакласних заходів, зокрема гуртків.

Організація роботи з розвитку академічної та інтелектуальної обдарованості школярів буде проводитися у таких основних напрямках: еколого-натуралістичному, який передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв'язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи та інших біологічних напрямів, формування знань, навичок в галузях сільського господарства: квітництво, лісництво, садівництво, грибівництво, бджільництва; дослідницько-експериментальному, який сприяє залученню вихованців, учнів і слухачів до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а також створенню умов для творчого самовдосконалення та виявлення, розвитку і підтримки юних талантів та обдарувань. Для залучення обдарованих учнів до гурткової роботи доцільно розробляти спеціальні програми.

Авторська програма − спроектований самим педагогом на основі власної методичної концепції навчально-виховний процес, спрямований на оновлення змісту освіти і одержання вагомих результатів. При цьому назва «авторська» вимагає документальних підтверджень новизни й належності цієї новизни автору. Як і будь-який інноваційний проект, авторська програма має пройти фахову та науково-методичну експертизу. У листі МОН України № 1/9 — 472 від 28.10.02 сказано: «Авторські навчальні програми та посібники можуть використовуватися після відповідного рецензування, схвалення науковими Радами певного профілю, погодження в інститутах післядипломної освіти та затвердження відповідними управліннями освіти і науки».

Гурток для обдарованих учнів повинен мати особливості і змістовому та методологічному наповненні. Програма для проведення занять гуртка з обдарованими дітьми на думку Н.Б. Шумакової [14] повинна відповідати таким принципам: 1) гнучкі «змістсові рамки», що дають можливість включати для вивчення тих чи інших тематичних розділів; 2) великі змістові одиниці – вивчення широких тем, основоположних проблем; 3) міждисциплінарний підхід до вивчення змісту, що відповідає підвищеним творчим можливостям обдарованих дітей і завданню формувати цілісну картину світу; 4) інтеграція тем і проблем для вивчення, матеріалу з дисциплін одного чи різних циклів шляхом встановлення внутрішніх взаємозв’язків чи використанням загальнонаукових методів пізнання; 5)принцип насиченості змісту навчання; 6) проблемний характер вивчення змісту і вивчення відкритих тем і проблем.

Виходячи з цього, всі програми для навчання поділяють на три категорії (схема 2.1).

Схема 2.1.



Різновидність навчальних програм
Н.Б. Шумакова наголошує, що «зміна навчальної програми – перший крок допомоги обдарованій дитині» [14, с. 15].

Існує два підходи до побудови програми для обдарованих дітей. Перший підхід пов'язаний з прискоренням процесу навчання. Діти з високим рівнем розвитку здібностей, з значним випередженням в інтелектуальному розвитку потребують прискореного навчання, що базується на такій особливості обдарованої дитини, як швидкий темп інтелектуального розвитку, таке навчання дає можливість уникнути втрати інтересу до предмету, виникнення нудьги.



Другий підхід пов'язаний з зміною змісту навчання у бік його збагачення. Це шлях поглибленого і розширеного вивчення тем, проблем, предметів і наукових галузей значно глибше, чим однолітками. Збагачені навчальні програми поглибленого змісту забезпечують можливість досягнення учнем високого рівня компетентності в одній чи кількох галузях наукового пізнання. Такі програми дають можливість враховувати вибірковість інтересів і чутливість до певних сторін дійсності, підвищену потребу у розумовому навантаженні, і відповідають таким вимогам до програми обдарованої дитини, як насиченість змісту, забезпечення можливості поглибленого вивчення тем (дисциплін).

Навчання обдарованої дитини повинне базуватися на принципах розвивального навчання, навчання як дослідження і навчання як основи розвитку особистості.

З метою розвитку творчих здібностей обдарованої особистості використовують розвиваючі програми. Завдання оволодіння знаннями у тій чи іншій галузі переноситься на другий план. Стратегія розвиваючого навчання передбачає якісно нове навчання. Розвиваючі програми бувають двох видів. До першого виду розвиваючих програм відносять всі програми, які спрямовані перш за все на розвиток вищих мислиннєвих процесів – творчого, критичного, логічного мислення, уміння розв’язувати проблеми.

До другого виду розвиваючих програм відносять ті, які ставлять за мету розвиток емоційно-вольової сфери особистості. Ці програми враховують те, що у обдарованих дітей можуть виникати проблеми у емоційно-вольовому розвитку, пов’язані з відставанням у розвитку цієї сфери, порівняно з інтелектуальною чи іншими особливостями обдарованої дитини. Такі програми покликані позитивно впливати на формування Я-концепціїі самооцінки обдарованої особистості, на здатність встановлювати міжособистісні стосунки, покращення емоційної сфери, сприяти саморозумінню та уникненню проблем у поведінці.

До категорії розвиваючих програм можна віднести і такі, що ставлять за мету засвоєння знань і розвиток особистості дитини.

Метою дослідницького навчання є набуття учнями досвіду дослідницької роботи у пізнавальній діяльності; об’єднання розвитку їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу. На основі цього очікується формування активної, компетентної, творчої особистості.

Застосування дослідницької технології сприятиме формуванню в обдарованих учнів інтересу до наукових досліджень, розвиватиме дослідницьку складову у світогляді учнів, формуватиме уявлення про дослідницьку стратегію у пізнавальній діяльності.

Отже, організація навчання обдарованих учнів повинна ґрунтуватися на більш високому рівні складності навчального матеріалу, сприяти розвитку і формуванню життєвих компетенцій особистості, мати профорієнтаційну спрямованість.



  1. Авторська модель розвитку обдарованості школярів в умовах гурткової роботи: зміст та опис методики впровадження

На основі аналізу останніх психолого-педагогічних досліджень нами зроблено висновок, що науковцями широко застосовується метод моделювання. Тому для створення системи роботи з обдарованими школярами розроблена теоретична модель розвитку академічної та інтелектуальної обдарованості школярів в умовах гурткової роботи.

Розроблена модель містить такі компоненти: ціле-мотиваційний компонент − мету роботи з учнями у рамках гурткової роботи, яка розкривається в основних завданнях підготовки; змістово-інформаційний компонент – зміст гурткової роботи; операційний компонент, який деталізується у формах, методах і засобах реалізації цієї моделі; організаційний компонент, до якого належать етапи роботи з академічно та інтелектуально обдарованими учнями; контрольно-оцінний компонент, що охоплює результати роботи гуртківців, динаміку розвитку умінь та навичок, сформованість компетенцій.

Реалізація моделі розвитку академічної та інтелектуальної обдарованості школярів в умовах гурткової роботи передбачає дослідження всіх аспектів цього процесу, починаючи з постановки цілей, організації навчального процесу до перевірки ефективності створеної навчально-виховної системи.

Експериментальну роботу було проведено в природних умовах навчально-виховного процесу шляхом введення занять за авторською програмою гуртка «Основи наукового пізнання і ведення науково-дослідницької роботи» та у рамках еколого-натуралістичної, просвітницької, науково-дослідницької роботи учнів під керівництвом педагогів науково-природничої МК ЗОШ № 19 м. Житомира.

Розглянемо докладніше методи і форми роботи, які були використані у ході експериментального дослідження для розвитку академічної та інтелектуальної обдарованості школярів.



Цільовий компонент підготовки. Робочу програму гуртка «Основи наукового пізнання і ведення науково-дослідницької роботи» (додаток Ґ) укладено згідно з Законом України про позашкільну освіту. Програма розрахована на школярів, які виявили бажання і мають здібності до науково-дослідної роботи. Програма може використовуватися для організації роботи гуртка у таких напрямах: еколого-натуралістичному, науково-технічному та дослідницько-експериментальному.

Змістовий компонент. Змістовий компонент моделі інтегрує біологічні, психологічні, загальноосвітні знання, які сприятимуть розвитку академічної та інтелектуальної обдарованих старшокласників. Змістовий компонент реалізується у чотирьох модулях. Зміст курсу передбачає практичні заняття з бібліотечно-бібліографічних знань, роботу з науковою літературою, Інтернет ресурсами, архівними матеріалами.

Результатами роботи у гуртку є написання науково-дослідницьких робіт, створення навчальних чи пошукових проектів і презентація їх на різноманітних конкурсах та конференціях.



СТРУКТУРА ПРОГРАМИ ГУРТКА

«ОСНОВИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ І ВЕДЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ»

з/п



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал