Науково-методичні основи самостійної роботи учнів з підручником на уроках історії



Скачати 97.41 Kb.
Дата конвертації17.01.2017
Розмір97.41 Kb.
Науково-методичні основи самостійної роботи учнів з підручником на уроках історії
Сучасний етап розвитку суспільства загострює проблему формування в учнів уміння вчитися, самостійно оволодівати знаннями. Метою вітчизняної освіти визнано всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, і збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу [2]. 

Школа як важлива ланка загальноосвітньої підготовки учнів покликана розвивати здібності дітей, створювати умови для самовираження у різних видах діяльності, повноцінного оволодіння загально навчальними уміннями та навичками, одним із провідних серед яких є уміння працювати з підручником

Успішність розв’язання поставлених завдань значною мірою залежить від правильної організації роботи школярів з підручником, який розглядають, з одного боку, як основний носій змісту освіти, а з іншого – як засіб навчання для вчителя і для учня (В. Бейлінсон, Д. Зуєв та інші). 

Зауважимо, що зазначена проблема не є новою у психолого-педагогічній літературі. На її важливість вказували свого часу Я. Коменський, Й. Песталоцці, К. Ушинський та інші педагоги.

У сучасній психолого-педагогічній науці проблема організації роботи з підручником аналізується в таких аспектах

– сутність підручника, його структура та функціональне забезпечення (В. Бейлінсон, В. Безпалько, Д. Зуєв та ін.); 

– місце і роль книги у навчальному процесі (Ю. Бабанський, І. Лернер, М. Скаткін та ін.); 

психологічні основи побудови навчальної книги (Г. Гранік, С. Жуйков, Г. Костюк, Н. Менчинська та ін); 

робота з підручником (текстом) на уроках (С. Бондаренко, Г. Гранік, Л. Концева, Н. Чепелєва та ін.); 

Аналіз наукової літератури показав значний інтерес до проблеми. Оскільки підручник, як засіб організації навчальної роботи має великі можливості. Він є і самовчителем, і основним джерелом знань, що виконує багато функцій: інформаційну; систематизуючу; закріплення і самоконтролю; самоосвіти; інтегруючу; мотиваційну та ін.[4]. Проте, досвід викладання показує, що у школярів знизився інтерес до навчання. Учні не хочуть і не вміють працювати з підручником. У чому ж причина?

Однією з причин є двоїста мета сучасної освіти. З одного боку, заявлено про особистісно-орієнтоване навчання, з іншого – розвиток особистості пропонується контролювати засвоєнням якогось змісту стандарту, розрахованого на «узагальнений образ» учня, тобто засвоєння ЗУНів, пред'явлених у вигляді тестових матеріалів ДПА та ЗНО. При цьому метою стає вже не розвиток особистості, а вступ до ВНЗ. Учитель, як ніхто інший, розуміє подвійність свого становища. Звичайно ж, відповідальний педагог намагається поєднати обидві мети, використовуючи різні методи і прийоми, однак скорочення навчального часу на вивчення предметів, підвищення теоретичного рівня навчального матеріалу і його зайва ускладненість неминуче призводить до перевантаження учня, до зниження мотивації у навчанні, а у вчителя почуття незадоволеності результатами своєї праці. Проблема перевантаження навчальних предметів, і в тому числі підручників, стала особливо актуальною в наш інформаційно-насичений час.

З іншого боку, навіть найвдаліший підручник не принесе користі, якщо вчитель ігнорує його сам, не прищеплює школярам смак і вміння працювати з ним, замінюючи його своєю розповіддю. Не секрет, що багато учнів взагалі не відкривають підручники і навіть не вважають за потрібне приносити їх на уроки.

Все це потребує створення передумов для опанування учнями способів навчально-пізнавальної діяльності. Тому, необхідно посилити увагу до організації роботи учнів з підручником.

Підручник – це книга, в якій викладено основи знань із певного навчального предмета відповідно до цілей навчання, програми і вимог дидактики [5, с. 32]. Зміст підручника формують із урахуванням сучасних досягнень науки і культури. У ньому вміщено обсяг і систему знань, які потрібні для обов’язкового вивчення. Тому, важливим завданням учителя є сприяння розвитку мислення, пам’яті, мовлення, вміння самостійно працювати з навчальною книгою.

Значну роль у значенні підручника відіграє методичний апарат – це складові частини підручника, які можна використати з дидактичними цілями.

До них належать:

- текст, який являється основним джерелом знань;

- система запитань і завдань;

- ілюстрації;

- цифровий матеріал;

- додатки.

Методичний апарат розрізняється на:

- апарат засвоєння нового матеріалу (це різні завдання, запитання, ілюстрації, рисунки, карти, схеми, таблиці, фотографії та інше);

- апарат орієнтування у змісті підручника (пам’ятка для учнів, заголовок підручника);

- апарат організації діяльності школярів (ілюстрації до виконання завдань, підсумкові завдання по всіх темах, пам’ятки по роботі з різними джерелами історичної інформації).

Методичний апарат підручника направлений на забезпечення повної відповідності програми по об’єму матеріалу, рівню розкриття, складності, а також по розвитку умінь і навичок пізнавальної самостійності школярів.

Одна з головних ролей належить у роботі з підручником учителю. Він навчає учнів самостійно розбиратись у історичному матеріалі, відбирати його, виділяти головне. Все це і відбувається на початку навчального року, на першому уроці. Учителю спочатку потрібно ознайомити учнів із підручником, розповісти про авторів, його мету, зміст, особливості будови.

Наступний крок – це опрацювання апарату орієнтування. Учні вивчають вступ, передмову, визначають разом з учителем основні завдання навчального предмета, розглядають символи орієнтування, знаходять їх у підручнику, дізнаються про їх значення. При цьому, учитель звертає увагу учнів на кольорові та шрифтові виділення розділів, тем, термінів, пояснює їх. Під час ознайомлення зі змістом підручника, в якому відображено загальний план розміщення навчального матеріалу, вчитель організовує з учнями вправи на знаходження назви статті, заголовків окремих тем, розділів, сторінок.

Важливу навчальну роль виконують ілюстрації, оскільки вони містять своєрідну навчальну інформацію, і учнів необхідно навчити користуватися нею. Тому, під час опрацювання ілюстрацій учитель повинен зосередити увагу дітей на малюнках, скеровувати їхнє сприйняття, навчити розглядати, порівнювати, виділяти істотні ознаки, класифікувати, знаходити в тексті описи рослин чи тварин. Для цього, роботу з ілюстраціями підручника необхідно проводити комплексно, у поєднанні з роботою над текстом. У ході розгляду ілюстрацій учням необхідно:

– розглянути уважно малюнок, розказати, що зображено на ньому;

– охарактеризувати окремі об’єкти, описати їхню будову;

– порівняти об’єкти, зображені на одній чи кількох ілюстраціях;

– віднайти схожі та відмінні ознаки;

– порівняти зображене на ілюстрації з описом у підручнику.

Основу роботи з підручником складає текст – логічно зв'язаний, систематизований виклад програмного матеріалу курсу, що підлягає засвоєнню. Підручник історії має історичні карти, схеми, ілюстрації, фото, рисунки, цифрові показники. Робота з ними сприяє кращому розумінню матеріалу, викладеному в підручнику. Є в підручниках і статистичні таблиці, які також слугують додатковим матеріалом у засвоєнні історичних знань.

Сучасний підручник історії повинен поступово готувати дітей до самонавчання, створювати установку на самоорганізацію й самоаналіз інтелектуальної праці. Важливими у такому аспекті, є різні способи опрацювання текстів.

Методика роботи з текстом залежить не лише від його змісту, складності навчального матеріалу, а й від вікових та психологічних особливостей учнів, рівня їхніх знань. У цьому зв’язку, можна звернутися до класифікації методичних прийомів роботи з підручником М.В. Бурлакової [1]:

5-6 клас


1) складання плану параграфа

2) робота з цитатами або складання образного плану

3) зобразити графічно або у вигляді схеми

4) скласти логічний ланцюжок

5) робота з текстом і ілюстрацією та підготовка зв'язкового відповіді

7 - 8 клас

1) складний розгорнутий план

2) тези


3) заповнення або складання таблиці

4) відповідь на наскрізні запитання (за матеріалами кількох параграфів)

9 - 11 клас

1) порівняльний аналіз тексту підручника і документа або іншої версії

2) технологія формування критичного мислення:

а) 1 етап - виявлення уявлень учнів по темі (фіксується тезами або ключовими словами)

б) 2 етап - учитель доповнює опорні слова і в малих групах учні складають свій текст

в) 3 етап - критичне зіставлення своєї розповіді і тексту підручника по матриці: що співпало? що дізналися нового? що не співпало? що незрозуміло? (це у вигляді таблиці).



Робота з підруником може бути організована на уроці (під керівництвом учителя, або самостійно), та вдома (самостійно) з метою закріплення і розширення отриманих на уроці знань.

На уроці, робота з підручником може застосовуватися на різних його етапах:

1. Актуалізація опорних знань та умінь (осмислення і пояснення назв розділів, параграфів, пунктів, через коротку вступну бесіду чи постановку проблемного завдання).

2. Оголошення теми та очікуваних результатів навчання (осмислення і пояснення назв розділів, параграфів через коротке повідомлення, вступну бесіду по структурі параграфу, методичному апарату, апарату орієнтування та змісту пізнавальної діяльності).

3. Вивчення нового матеріалу (Коментоване (пояснювальне читання); складання плану (простого, розширеного); аналіз поданих в підручнику ілюстрацій, документів; складання схеми, таблиці, опорного конспекту).

4. Систематизація й узагальнення знань (Прийом осмислення навчального матеріалу (наприклад, шляхом зіставлення висновків підручника з власними судженнями). Прийом конкретизації висновків прикладами з тексту. Під час систематизації й узагальнення нових знань і умінь на перетворюючому і творчому рівнях: повторення важливих частин і розділів підручника; конспектування узагальнюючих розділів підручника; підготовка відповідей за основними запитаннями вивченого матеріалу; складання порівняльних характеристик, схем, таблиць; підготовка доповідей, рефератів).

5. Підбиття підсумків уроку (уявний мікрофон, фронтальна бесіда де учитель разом з учнями має оцінити роботу класу та окремих учнів, визначити перспективи подальшої діяльності).



6. Інструктаж з домашнього завдання (Повідомлення домашнього завдання що містить обов’язкову складову для всіх учнів – параграф. Робота з картою, хронологією і поняттями. Варіативна складова – логічні, проблемні і творчі завдання, серед яких школярі обирають ті, що відповідають їхнім пізнавальним здібностям та інтересам).

Робота з підручником на уроці дає навчальний ефект, якщо учитель дотримується таких правил [3]:

1) правильно обирає матеріал (теми) для самостійного вивчення за підручником, опираючись на принцип доступності;

2) перед самостійною роботою учнів з підручником проводить ґрунтовну вступну бесіду, в якій визначає тему, загальний зміст матеріалу, виділяє питання для засвоєння, дає конкретні поради щодо порядку самостійної роботи і самоконтролю;

3) спостерігає за ходом самостійної роботи, допомагає окремим учням розібратися в труднощах;

4) приділяє серйозну увагу виробленню в школярів уміння самостійно осмислювати і засвоювати новий матеріал за підручником;

5) для більш вдумливого осмислення використовує перед самостійною роботою демонстрацію дослідів, наочних посібників, створює проблемні ситуації тощо;

6) роботу з підручником поєднує на уроці з іншими формами і методами навчання: перевіркою якості засвоєння матеріалу, який вивчався; вправами, пов'язаними з виробленням умінь та навичок і подальшим поглибленням знань учнів.

Робота учнів над текстом вдома розпочинається з відтворення у пам'яті знань, отриманих на уроці. Наступний етап – синтезування навчального матеріалу, засвоєного на уроці, з текстом підручника. Далі вироблення установки на запам'ятовування: складання плану прочитаного, тез, фіксація основних положень у вигляді структурно-логічної схеми (опорного конспекту); виконання завдань і вправ, що є в підручнику; самостійна робота з малюнками, схемами, таблицями, цифровим матеріалом, що вміщені в кінці підручників.

Використання різних прийомів роботи з підручником, самостійний пошук відповідей на поставлені вчителем запитання і завдання сприяє розвитку мислення в учнів, їх пізнавальних інтересів і, головне, уміння самостійно працювати з підручником і самостійно набувати історичних знань.



Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу в тому, що учень має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час. Учні при цьому вчаться вільно читати і розуміти прочитане, уміти виділяти головне у новому матеріалі, вести записи, складати структурні і логічні схеми (опорні конспекти), добирати літературу з питання, що вивчається.
Список використаної літератури

1. Бурлакова М.В. «Работа с учебником: проблемы, поиск, результат»// – [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://hotimlshkola.ru/article201. [Посилання дійсне на 25.12.2014 р.]

2. Закон України «Про освіту». – К.: Генеза, 1996. – 35 с.



3. Кукалець М.В. Формування природознавчих компетентностей учнів початкових класів у процесі роботи з підручником «природознавство»// – [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64 [Посилання дійсне на 25.12.2014 р.]

4. Лізвінський В.Л. Обґрунтування сутності та номенклатури функцій підручника в науковій літературі// Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. – Зб. статей: Ялта: РВВ КГУ, 2010. – Вип. 26. – Ч.1. – С. 104-110



5. Педагогическая энциклопедия / Под ред. И.А. Каирова. – М.: «Советская энциклопедия», 1964. т. 4. – 911 с

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал