Науково-методичне



Pdf просмотр
Сторінка6/14
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Список використаних джерел:
1. Болгаріна В. С. Культурологічний підхід до управління школою: посібник / В. С. Болгаріна. – Харків.: «Основи», 2006. –
156 с.
2. Вінник Н. Д. Розвиток особистісно-професійних якостей учнів

56
ПТНЗ: компетентнісний аспект : посібник / Н. Д. Вінник. – К. :
Інститут обдарованої дитини, 2014. – 96 с.
3. Карп’юк М. Д. Мова як основа міждисциплінарної психосинергії й базовий фактор формування цілісного світогляду особистості // Гуманітар. вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Григорія Сковороди» [наук.-теорет. зб]. – Переяслав-
Хмельницький, 2007. – С. 296–307.
4. Швецова В. М. Педагогическое сопровождение развития готовности к управленческой деятельности руководителя образовательного учреждения: дис. канд. пед. наук: 13.00.08 /
Швецова Валентина Михайловна. – Хабаровск, 2009. – 197 с.
5. Ясвин В. А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию. – 2-е издание / В. А. Ясвин. – М.: Смысл. – 2001. –
368 с.
ПІДГОТОВКА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ДО СВІДОМОГО
ВИБОРУ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЇ У ПРОЦЕСІ
ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Галина Воїтелєва, доцент кафедри педагогіки і методики технологічної освіти
Глухівського НПУ ім. Олександра Довженка, кандидат педагогічних наук, доцент
Входження нашої країни у світовий економічний простір загострює проблему формування, відтворення та використання трудового потенціалу. Одним із провідних факторів, що сприяє професійному самовизначенню та реалізації здатності до праці особи, як відмічається у Концепції державної системи професійної орієнтації населення, є дієва система професійної орієнтації. У концепції уточнено дефініцію професійна орієнтація населення, під якою розуміється науково обґрунтована система взаємопов’язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізації здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір професії або на зміну виду трудової діяльності.
На базовому рівні професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами [2].
Психолого-педагогічним та організаційним основам підготовки особистості до вибору фаху присвячено праці П. Атутова,
М. Захарова,
Г. Костюка,
К. Платонова,
М. Пряжникова,
С. Чистякової. Проблеми професійного самовизначення та управління професійним самовизначенням школярів досліджували у своїх роботах
Л. Божович,
Є. Клімов,
О. Леонт’єв,
О. Мельник,

57
Н. Пряжніков, В. Сидоренко, М. Тітма, Б. Федоришин та інші вчені.
Особливості професійного самовизначення в Україні за умов становлення та розвитку ринкової економіки досліджували
Д. Закатнов, М. Тименко, Б. Федоришин, М. Янцур.
Як зазначено у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти провідною місією технологічної освіти є забезпечення цілісного фізичного, інтелектуального, соціального і духовного розвитку особистості учня, формування його технологічної культури, виховання внутрішньої потреби й поважного ставлення до праці, підготовка до успішної творчої предметно-перетворювальної діяльності та професійного самовизначення [1].
Мета технологічної освіти досягається шляхом вирішення низки освітньо-виховних завдань, серед яких не залишається поза увагою і завдання профорієнтаційного спрямування, а саме: забезпечення учням можливості самопізнання, вивчення світу професій, набуття практичного досвіду професійної діяльності з метою обґрунтованого професійного самовизначення.
Технологічна освіта ґрунтується на засадах освітньої галузі
«Технології», яка окреслюючи ключові завдання навчання технологій, також передбачає завдання, виконання яких створюють умови для підготовки учнів до свідомого вибору майбутньої професійної діяльності, а саме: формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства; ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними і перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом; реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері технологічної діяльності; створення умов для самореалізації, розвитку підприємливості та професійного самовизначення кожного учня [1, С. 25-26].
Відповідно до діючих нормативних документів технологічна освіта учнів здійснюється упродовж усього періоду навчання в середній школі. Структурування змістового наповнення технологічної освіти відбувається у базовій школі на основі чотирьох змістових ліній, таких як: 1) проектування; 2) технології і техніка; 3) технічна та художня творчість; 4) професійна орієнтація. А у старшій школі – на основі трьох змістових ліній: 1) проектування; 2) технічна та художня творчість; 3) професійна орієнтація [1]. Змістова лінія – професійна орієнтація – для всіх ступенів є наскрізною і ґрунтується на принципі наступності між початковою, основною, старшою школою і вищою освітою.
Виконанням вище окреслених завдань забезпечується залученням учнів до різних видів діяльності. У першу чергу, це

58 змістове наповнення навчальних обов’язкових предметів, що доповнюється іншими формами організації навчально-виховного процесу, які різняться на кожному ступені метою, змістовим наповненням, формами і методами навчання. Так у базовій школі – це залучення учнів до факультативних курсів, гурткової роботи. У 8-9 класах – допрофільна підготовка, яка покликана повною мірою забезпечувати реалізацію інтересів, нахилів і здібностей учнів шляхом відповідних змін у завданнях, змісті й організації процесу навчання.
Допрофільна підготовка враховує наступність між основною та старшою школою, закладає інформаційні та психолого-педагогічні основи для успішного профільного навчання учня і створює передумови для життєвого і професійного самовизначення. До основних форм допрофільної підготовки необхідно віднести: поглиблене вивчення окремих навчальних предметів, курсів за вибором, у тому числі профілеорієнтаційного спрямування, факультативних курсів, створення допрофільних груп, проведення профільної орієнтації, профільного консультування, інформаційної роботи, заняття в предметних гуртках, наукових товариствах учнів, конкурс-захист науково-дослідницьких робіт у Малій академії наук, участь у предметних олімпіадах, співбесіди в кабінетах профорієнтації та ін.
У сташих класах – це профільна підготовка. Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу з урахуванням особливостей функціонування кожного навчального закладу та архітектурної доступності. Воно може реалізовуватися за індивідуальними планами і програмами з метою задоволення індивідуальних запитів учнів, з використанням різноманітних форм організації навчання (внутрішньошкільні, зовнішньошкільні, міжшкільна взаємодія, мережева взаємодія та ін.) у тому числі за дистанційною формою навчання або у формі екстернату.
Однією із провідних складових мети профільного навчання є забезпечення професійної орієнтації учнів на майбутню діяльність, яка користується попитом на ринку праці, встановлення наступності між загальною середньою і професійною освітою [3].
Ефективність професійної орієнтації обумовлюється також використанням інноваційних технологій навчання.
Список використаних джерел:
1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти[Електронний ресурс].

Режим доступу
:zakon.rada.gov.ua/go/1392-2011-п
2. Концепція державної системи професійної орієнтації населення / постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 вересня
2008 р. N 842. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/842-2008-%D0%BF

59 3. Концепція профільного навчання в старшій школі /
Затверджено наказом Міністерства освіти і науки 21.10.2013 № 1456
[Електронний ресурс].

Режим доступу: osvita.ua/legislation/Ser_osv/4827/
ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ
Надія Розіна,
методист комунального навчального закладу
«Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради»
Феномен соціально-правової компетентності
ґрунтовно досліджувався у працях Н. Агаркової, Т. Алєксєєвої, Т. Волох,
Н. Ковалевської, С. Кузнєцова, О. Ткачука, І. Чабдарова, в яких розглядалися підходи до визначення її складових та ознак.
Систематизуючи методологічні підходи до вивчення соціально- правової компетентності – системний, компетентнісний, діяльнісний, контекстний, особистісно орієнтований, гуманістичний,
– узагальнюючи точки зору вчених на цей феномен, ми прийшли до висновку, що соціально-правова компетентність майбутніх кваліфікованих робітників –складна інтегративна властивість особистості, яка виявляє рівень її правової обізнаності, усвідомлене сприйняття нею соціально-правового досвіду, готовність і здатність будувати свою соціально-професійну поведінку у відповідності з діючими правовими нормами і законами, вирішення конфліктів на основі комунікативних стратегій взаємодії з суспільством, ціннісного ставлення до права, громадянської позиції.
На основі аналізу та узагальнення наукових досліджень щодо визначення педагогічних умов (Ю. Бабанський, А. Литвин, В. Радкевич та інші), а також з урахуванням специфіки нашого дисертаційного дослідження та особливостей професійної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, обґрунтовано педагогічні умови формування їхньої соціально-правової компетентності (
підвищення мотивації до засвоєння правових знань, соціальних установок, використання інтерактивних й проектних технологій у навчальній та позанавчальній діяльності; впровадження в навчально-виховний процес методичного комплексу соціально-правового спрямування).
За результатами вивчення та узагальнення різноманітних позицій науковців щодо цього феномену нами уточнено структуру соціально-правової компетентності, що складається
із взаємопов’язаних компонентів: мотиваційного, когнітивного, діяльнісно-рефлексивного; критеріїв та їх показників: ціннісно-
мотиваційного (потреба в отриманні нових знань, досягненні успіху),
когнітивного (правові знання, соціальні знання), поведінкового

60
(протистояння конфлікту та вирішення його; уміння працювати в групах); комунікативного (володіння навичками комунікації).
Упроваджена
методика формування соціально-правової компетентності розроблена на засадах компетентнісного підходу та представляє сукупність цілеспрямовано скомпонованих дидактичних методів, прийомів, способів, засобів і форм навчання, принципів і правил їх творчого застосування, що спрямовані на формування соціально-правової компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у ПТНЗ.
Особливістю методики є поетапне її впровадження за мотиваційним, когнітивним, діяльнісно-рефлексивним компонентами, за якими запроваджуються форми (лекції, самостійна робота, семінари, конференції, тренінги); методи і прийоми
організації, стимулювання та мотивації, контролю і самоконтролю
навчально-пізнавальної
діяльності
майбутніх
кваліфікованих
робітників (
робота з текстом підручника, з нормативно-правовими документами, зі словниками, систематизація матеріалу, розв’язання творчих завдань, ефективні методики спілкування, застосування правильних стратегій розв’язання конфліктних ситуацій, робота в групах, рольова, ділова гра, бесіда, тестування, ситуаційні вправи, баскет-метод, рефлексія)
; засобів навчання (програма предмета
«Основи трудового права», навчальний посібник «Основи трудового права», хрестоматія «Нове в трудовому законодавстві про працю», методичні рекомендації «Формуємо соціально компетентного випускника ПТНЗ», комплекс завдань для самостійної роботи; план роботи органів учнівського самоврядування, розробка соціального проекту «Відлуння») навчального і поза навчального процесу.
Результати дослідно-експериментальної роботи проявилися у достовірності кількісних змін показників критеріїв соціально-правової компетентності майбутніх кваліфікованих робітників, що підтверджена за допомогою критерію однорідності х
2
Пірсона.
Отримані в дослідженні результати підтверджують, що в емпіричній групі відбулися статистично значущі зміни в усіх показниках компетенцій, що становлять соціально-правову компетентність майбутніх кваліфікованих робітників.
Отримані результати підтверджують, що якісні перетворення відбулися в більшості показників компетенцій соціально-правової компетентності майбутніх кваліфікованих робітників. Найбільш прогресивна динаміка показників виявлена в когнітивному та комунікативному критеріях. А незначне зростання продемонстрували поведінковий та ціннісно-мотиваційний. Порівняльний аналіз отриманих результатів розвитку соціально-правової компетентності до і після участі майбутніх кваліфікованих робітників у експерименті в цілому переконує в ефективності змістовно-технологічного забезпечення останнього. Проведене дослідження підтвердило

61 висунуту гіпотезу, правильність постановки завдань і адекватність методів дослідження.
ПІДПРИЄМНИЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ – ВАЖЛИВА
УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Михайло Ткаченко, аспірант Інституту професійно-технічної освіти
НАПН України
Успіх економічних реформ в Україні багато в чому залежить від розвитку малого підприємництва. Саме мале підприємство генерує середній клас, який є гарантом стабільності і добробуту суспільства і в умовах кризи економіки та зростання безробіття створює нові робочі місця, забезпечує самовиживання та підвищення ефективності діяльності економіки.
Важливість малих та середніх підприємств в економічному та соціальному розвитку країн широко визнається по всьому світі.
В Європейському Союзі малі підприємства ( менш ніж 100 працюючих ) складають 99 % всіх підприємств. 60 % працездатного населення зайняті в малих підприємствах. Майже половина всього товарообігу приватного сектора припадає саме на них.
В Європейському співтоваристві сприяють зростанню кількості малих та середніх підприємств та створенню на них робочих місць.
Таким чином , частково вирішується проблема безробіття. Отже малі та середні підприємства вносять великий вклад в економічний та соціальний розвиток країни.
На думку німецького вченого Екхарда Кліме (Ekhard Klieme), професора педагогіки в Університеті ім. Гете та керівника робочої групи «Якість освіти й оцінювання» Німецького інституту міжнародного педагогічного пошуку у Франкфурті-на-Майні,
«підприємницька компетентність майбутніх фахівців встановлює зв’язок між знаннями й уміннями та є здатністю бачити, як виходити з різних ситуацій» [1].
З вищевказаною точкою зору погоджуються вітчизняні дослідники, які підкреслюють, що «підприємницька компетентність є
інтегрованою характеристикою якостей особистості, її результативний блок, сформований через досвід, знання, вміння, ставлення, поведінкові реакції, при цьому компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних відношень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, всього того, що можна мобілізувати для активної дії» [5].
У сучасному економічному просторі України підприємницька діяльність охоплює нові об’єкти, значно збільшується та

62 урізноманітнюється кількість суб’єктів цієї діяльності, нового змісту набуває механізм реалізації взаємин із споживачами. У цих умовах людина виступає активним суб’єктом на ринку праці, має можливість вільно розпоряджатись головним капіталом – своєю кваліфікацією.
Зумовленість формування у майбутніх фахівців підприємницької компетентності особливо зростає за умов становлення ринкової економіки в Україні. Сформованість підприємницької компетентності майбутніх фахівців ресторанного господарства визначається з одного боку готовністю самостійно визначатись майбутнім фахівцям ресторанного господарства у підприємницькій діяльності, а з іншого – забезпечує спрямованість діяльності майбутніх фахівців на досягнення комерційного успіху в реалізації подальшого самостійного здійснення професійної діяльності у сфері підприємництва.
Підприємницька компетентність майбутніх фахівців ресторанного господарства багатьма дослідниками визначається, як здатність бути успішним в індивідуальних і соціальних потребах, діяти і виконувати продуктивно й ефективно поставлені завдання, на високому рівні впроваджувати креативні проекти, мислити відповідно до зовнішніх вимог, варіативно і при цьому працювати в команді, відстоюючи свою позицію.
Визначено також, що не тільки професійно - технічний навчальний заклад несе відповідальність за набуття особистістю необхідних професійних компетентностей, а ще й виробництво, де майбутні фахівці ресторанного господарства працюють у період практики.
У цьому складному процесі на формування підприємницької компетентності впливає сім’я, робота, релігійні та культурні організації тощо.
Формування підприємницької компетентності у країнах Європи, фахівцями визначаються по- різному. Європейські фахівці вважають, що для розвитку підприємницької компетентності необхідне навчання у команді та впровадження у процес навчання проектно спрямовану роботу.
Підприємницька компетентність вітчизняними дослідниками розглядається як базова характеристика особистості, бачення вирішення проблемних ситуацій, стійка її частина, за якою можна передбачити поведінку людини як у життєвих ситуаціях, так і у професії.
Підприємницька компетентність майбутніх фахівців ресторанного господарства розглядається, як потенціал в спеціальній галузі.
На нашу думку, підприємницьку компетентність майбутніх фахівців ресторанного господарства можна розглядати, як комплекс теоретичних знань і практичних навичок, що може бути ускладнений в залежності від завдань, цілей і зовнішніх вимог ринку. Це відповідність набуття практичного досвіду й синтезу знань, де

63 наслідком може бути статус професіонала, що здатний на проектування, моделювання, а також прогнозування будь якої діяльності з урахуванням майбутніх ризиків.
На рівні професійно-технічного навчального закладу особливу увагу приділяють формуванню важливих для життя в суспільстві компетенцій: критичне мислення, здатність розв’язувати проблеми, працювати в колективі, бажати та вміти навчатись протягом життя, привабливість, відкритість, уміння
«здивувати» й одразу обґрунтувати, повага до людини в розумному поєднанні з вимогливістю тощо.
Структура підприємницької компетентності майбутніх фахівців ресторанного господарства щодо підприємницької діяльності після проведення досліджень визначала наступне.
Обов’язковими вважалися необхідна професійна компетентність, вміння оперувати економічним інструментом, аналізувати певний період, визначати резерви й прогнозувати майбутній стан відповідно до запропонованих рішень. На другому місці виступала компетентність швидкого створення відповідної моделі рішення будь-якої економічної проблеми, креативний підхід і відповідальність за свої дії. На третьому щаблі було визначено компетентність аналізу й синтезу, готовність до застосування комп’ютерних програм, здатність об’єднати персонал на досягнення результату.
До необхідних компетенцій майбутніх фахівців було віднесено також працездатність, самореалізацію, вміння презентувати себе .
Підприємницька компетентність вітчизняними дослідниками розглядається як реалізація здібностей особистості співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства. Застосовувати технології моніторингу ресурсів
і забезпечення стійкого розвитку, організовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі; презентувати та поширювати інформацію про результати власної економічної діяльності та діяльності колективу [4].
Майбутнім конкурентоспроможним фахівцям на ринку праці необхідний комплекс компетентностей, що забезпечить вирішення питань професійного напрямку. Підприємницька компетентність – це результат засвоєння норм і правил, методологічного інструментарію, спроможність впроваджувати в виробничу діяльність практичні навички й оперувати ними, моделюючи ситуації, а також уміння успішної взаємодії між спеціалістами в колективі (взаєморозуміння, порядність, створення емоційного й ділового тону, ділова культура спілкування). Професійні компетентності складають систему, що

64 охоплює важливий бік підприємницької діяльності. Для успішного розвитку професійних компетентностей необхідно враховувати не лише пізнавальні процеси, а і вплив на вольові якості, інтереси, психічний стан майбутніх фахівців. Будувати навчальний процес необхідно з урахуванням зацікавленості учнів, підкріплення позитивними мотивами, чітким і конкретним визначенням завдань, обов’язковою умовою впровадження на практиці й доведенням необхідності розвитку визначених якостей. Розуміння учнями значення знань в майбутній кар’єрі фахівця, творче їх впровадження при рішенні виробничих завдань забезпечить їх глибоке та надійне засвоєння.
Одним із доленосних етапів у житті кожної людини, його професійній кар’єрі, є питання пошуку та вибору професії у підприємницькій галузі. Сьогоднішній ринок праці, гостро потребує професійних, кваліфікованих працівників, готових оперативно приймати рішення, нести відповідальність за їх втілення, успішно і ефективно знаходити і реалізовувати себе у постійно змінюючи соціально – економічних умовах за умови постійного пошуку щодо планування, вибору та розвитку своєї професійної кар’єри.
Список використаних джерел:
1. Лотова И. Профессиональная карьера госслужащих: вариативный подход / И. Лотова //Человек и Труд. – 2006. – № 10. –
С. 18-31.
2.
Лукашевич М. П.
Соціологія праці: підручник
/
М. П. Лукашевич. – К.: Либідь, 2004. – 440 с.
3. Маршалл Г. Из Оксфордского словаря по социологии /
Г. Маршалл
[Електронний ресурс]:
Режим доступу
– http://socnet.narod.ru /library/authors/Ilyin/hrest/Marshall.htm.
4.
Могилевкин Е. А.
Современные технологии оценки карьерных компетенций / Е. А. Могилевкин, A. C. Бажин //
Справочник по управлению персоналом. – 2006. – № 4. – С. 31-36.
5. Психология труда и инженерная психология : курс лекций /
Н. С. Пряжников, Е. Ю. Пряжникова. [Електронний ресурс]: Режим доступу

http://www.ido.rudn.ru/psychology/labour_psychology/index.html.



65
РОЗДІЛ VI. ІНФОРМАЦІЙНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЗМІСТОВНА МОДЕЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-
ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПТНЗ
Віктор Шевченко, старший науковий співробітник лабораторії електронних навчальних ресурсів
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, кандидат військових наук, доцент
Останні десять років фундаментальним і прикладним проблемам професійно-технічної освіти як інформаційної педагогічної системи присвячено багато публікацій провідних науковців педагогічної галузі, інформатики та програмної інженерії [1, 2, 3, 4, 5,
6].
Водночас, залишаються не в повній мірі розкритими і не канонізованими на фундаментальному рівні термінологічні аспекти, на прикладному – сутнісні, структурні, методичні, проектні, оціночно- прогностичні та інші.
У процесі наукового пошуку за темою НДР: «Проектування
інформаційного освітнього середовища професійно-технічних навчальних закладів» співробітниками запропоновані наступні тлумачення основних сучасних понять з проблем інформатизації освіти:
Інформаційний освітній простір – це законодавчо і нормативно врегульоване, системно організоване об’єднання інформаційних освітніх об’єктів, що взаємодіють між собою на засадах педагогічної науки та інформаційних технологій;
Інформаційний освітній об’єкт – це сукупність системно пов’язаних освітніх елементів
інваріантного
(базового) та варіативного змісту навчальних предметів (частіше метапредметів), що забезпечують вирішення проблеми сполучення суб’єкта навчальної діяльності з об’єктом пізнання.
До інформаційних освітніх об’єктів можуть відноситися:
інформаційні освітні сайти, електронні навчальні бібліотеки, віртуальні навчальні заклади (лабораторії, класи), імітаційні навчально-тренувальні засоби (симулятори). Всі ці об’єкти і складають структурну основу інформаційного освітнього середовища.
Інформаційне освітнє середовище – це головний базовий компонент інформаційного освітнього простору, який гармонічно поєднує в собі інформаційно-змістовну складову, організаційні форми, методи навчання та виховання, способи і прийоми педагогічної діагностики, здійснення зворотного зв'язку, критерії ефективності педагогічної взаємодії і впливу.

66
Інформаційне освітнє середовище, за своїм функціональним призначенням і процесним змістом може бути регіональним, професійно-технічного навчального закладу, навчального кабінету
(лабораторії, майстерні), а також окремого педагога і адміністратора організації навчальної діяльності. Одним з варіантів інформаційного освітнього середовища ПТНЗ, який розробляється лабораторією електронних навчальних ресурсів у співпраці з лабораторією дистанційного навчання Інституту ПТО НАПН України та навчально- методичними центрами професійно-технічної освіти регіонів, проходить зараз етап експериментального впровадження.
Основними структурними елементами
інформаційного освітнього середовища ПТНЗ можуть бути наступні інформаційно- програмні комплекси:
- адміністрування навчального процесу;
- забезпечення навчально-виховної діяльності;
- формування інформаційних освітніх ресурсів;
- навчання в інформаційному освітньому середовищі;
- забезпечення зберігання і захисту інформації при наданні віддаленого доступу до інформаційних освітніх ресурсів.
До найважливіших категорій педагогічної діяльності ПТНЗ належать виховання, навчання, розвиток, педагогічна діяльність, модель діяльності, модель фахівця, прогнозування, педагогічне корегування, цілі, зміст, методи, цінності та організаційні форми навчання, виховання й розвитку учнів. Позначені категорії відображаються через систему педагогічних об'єктів, що перебувають у постійній взаємодії і взаємозв'язку, створюючи цілісну структурну
єдність – освітньо-виховне середовище. Динаміка освітнього середовища реалізується через педагогічну діяльність суб'єктів навчально-виховного процесу (адміністрація, викладацький склад, учні). Таким чином, головним компонентом педагогічної системи, є та частина інформаційного освітнього середовища ПТНЗ, в якій організовується створення електронних навчальних ресурсів, взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу та адміністрування
їх діяльності. В свою чергу, компонентами інформаційного освітнього середовища ПТНЗ є сукупність відносно самостійних елементарних середовищ,функціонально пов’язаних між собою
єдиною стратегічною метою – підготовкою висококваліфікованих робітників.
Це інформаційне середовище діяльності адміністрації інформаційне педагогічне середовище та інформаційне учнівське середовище. Саме в цьому контексті і необхідно розглядати проблему розроблення організаційно-змістовної моделі
інформаційного освітнього середовища професійно-технічного навчального закладу та визначити рамки дослідження заданої лабораторії електронних навчальних ресурсів Інституту ПТО НАПН України теми: «Проектування
інформаційного освітнього середовища ПТНЗ».

67


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал