Науково-методичне



Pdf просмотр
Сторінка3/14
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
. Знання у сферах енергозбереження та екології є обов’язковими для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів.
«…Навчальні заклади мають включати до навчальних програм

24
відповідні курси з питань енергозбереження».
Важливим завданням, яке постає перед освітою в цілому, а, зокрема, перед системою професійної освіти як галуззю підготовки майбутніх кваліфікованих робітників у сучасній системі ринкових відносин, коли як роботодавці, так і наймані працівники зацікавлені в економії ресурсів задля підвищення ефективності виробництва, а отже
і збільшення прибутку, є надання інженерно-педагогічним працівникам і учням знань з технологій енергоефективності, енерго- та ресурсозбереження.
Проте, незважаючи на прийняття низки законів України та відповідних підзаконних актів, реалізація державної політики енергозбереження не має системного характеру, а запроваджені механізми державного управління не забезпечують належний вплив на процеси, що визначають рівень енергоефективності національної економіки.
Соціально-економічний розвиток держави та зміни у політико- адміністративній системі державного управління, які відбулись за попередній період, отриманий досвід щодо реалізації державної політики енергозбереження вимагають удосконалення існуючих механізмів державного управління.
Державна політика енергозбереження потребує істотного переосмислення та узгодження механізмів стимулювання енергоефективності з вимогами сучасного ринку та у зв'язку із вступом України до Світової організації торгівлі.
Наразі, для подальшої реалізації потенціалу енергозбереження необхідні якісні зміни, як у системі управління сферою енергозбереження, так і механізмів її реалізації; необхідна активізація роботи у сфері енергозбереження на регіональному рівні.
В основі регіональної політики на першому етапі має бути формування чіткої, дієвої вертикалі управління енергозберігаючою політикою у державі, що передбачає створення окремих структурних підрозділів органів самоврядування. Це дозволить уникнути недоліків, що існують сьогодні у сфері управління енергозбереженням. При наявності самостійного підрозділу в структурі органів місцевої влади буде забезпечена постійність та послідовність в роботі, буде утворено механізм реального впливу місцевих органів влади на здійснення, моніторинг та коригування енергозберігаючої політики. Спираючись на досвід промислово розвинених країн бачимо, що широке впровадження систем управління
(менеджменту) у сфері енергозбереження дає змогу отримувати економію паливно- енергетичних ресурсів за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів не менше ніж 5 % від існуючого рівня їх споживання.
Доцільно також сформувати інституційні підстави для залучення найбільших комунальних та великих підприємств регіонів
(особливо екологічно небезпечних), наукових та комерційних

25 фінансових установ до реалізації енергозберігаючих проектів.
Світовий досвід реалізації програм енергозбереження пропонує таку організаційну структуру як Демонстраційні зони високої енергоефективності для формування ефективно діючої системи управління енергозбереженням в регіонах, що покликані створити сприятливі умови для застосування ринкових механізмів впровадження енергозберігаючої техніки
і технологій на підприємствах різних форм власності, фінансування та реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетній, освітній та комунальній сфері, пом’якшенню шкідливого впливу промисловості на екологічну ситуацію території, удосконалення нормативно-правового забезпечення енергозбереження, популяризації та розповсюдження позитивного досвіду.
Отже, на основі вивчення світового та вітчизняного досвіду робимо висновок, що вирішення проблем у сфері енергозбереження
ґрунтується на визначенні основних пріоритетів діяльності у цій сфері, а саме: надійності енергопостачання, розробленні законодавства та відповідної нормативної бази, упровадження високоефективних енергозберігаючих заходів, підвищення
інформованості суспільства, оперативного управління енергозбереженням.
РОЗДІЛ V. НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД
ПІДГОТОВКИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ВИБОРУ Й
РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ
ЦЕНТРІВ КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ
УЧНІВ ПТНЗ
Неля Величко,
старший науковий співробітник лабораторії професійної кар’єри
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
Сучасна організація освітнього процесу і зміст навчально- виховних заходів у системі професійно-технічної освіти не забезпечують формування в учнів необхідного рівня компетентностей для їх конкурентоспроможності й належного розуміння процесу становлення та розвитку професійної кар’єри.
Наразі недостатній рівень готовності учнівської молоді до професійної діяльності багато в чому обмежує її можливості приймати оптимальні рішення щодо розвитку своєї подальшої

26 трудової діяльності, планування професійної кар’єри й успішної адаптації до динамічного ринкового середовища [3].
У сучасних ринкових відносинах бути конкурентоспроможним на ринку праці можливо за умови обґрунтованого вибору професії, отримання якісної освіти, набуття умінь поводження на виробництві, прагнення до професійного росту та ін.
Так, деяким із цих питань, а саме – підготовці учнівської молоді до планування професійної кар’єри приділяли увагу в своїх працях такі науковці як: Д. Закатнов, В. Лозовецька, В. Любарець, О. Моріна,
А. Нікуліна, В. Орлов та інші.
Процес планування професійної кар’єри потребує не тільки системного розгляду але й ґрунтовних підходів у напрямі консультування особистості в створених сучасних умовах. Також подальшого удосконалення потребує стратегія підготовки учнів до життя та активної трудової діяльності. Вочевидь, що шлях до вирішення цієї проблеми полягає у розробці науково обґрунтованих, практико орієнтованих матеріалів, які будуть впроваджуватись на базі створених освітньо-консультативних осередків, а саме центрів консультування з професійної кар’єри учнів ПТНЗ.
Наразі соціально-економічні зміни, які відбуваються в українському суспільстві та світі, спонукають педагогічну науку і практику до створення освітнього середовища, здатного значною мірою задовольнити особистісні та суспільні потреби у напрямі формування професійної кар’єри.
Підготовка молоді до побудови професійної кар’єри має на меті встановлення певного співвідношення між світом освіти й світом професійної праці. Включення такої підготовки до змісту навчально- виробничого та виховного процесів професійно-технічних навчальних закладів зумовлюється низкою об’єктивних причин, а саме: освіта в темпах свого розвитку відстає від соціально-економічного розвитку суспільства; молодь, виходячи з освітньої системи, має нерозвинуті навички адаптування у динамічному професійному середовищі; значна кількість учнів не може побачити значущої взаємозалежності між тим, що вони вивчали у ПТНЗ, і тим, що вони мають робити на конкретному робочому місці; у більшості учнів ПТНЗ не сформовані навички прийняття рішень щодо професійного майбутнього, об’єктивних ставлень до світу праці та ін. Таким чином, підготовка до вибору та реалізації професійної кар’єри має на меті підготовку учнів
ПТНЗ до наступної трудової діяльності шляхом формування навичок адаптації, які дали б їм змогу адаптуватися до змін суспільства саме так, щоб робота ставала більш значимою частиною всього способу життя [1, с. 120-121]. Адже, підвищення рівня адаптованості молоді до ринку праці значною мірою впливає на економічний і технічний потенціал нашої держави у контексті підготовки учнів професійно-

27 технічних навчальних закладів (ПТНЗ) до вибору й реалізації професійної кар’єри [3].
Сформована в умовах жорсткої централізованої планової економіки система професійно-технічної освіти виконувала державне замовлення на підготовку кваліфікованих робітників. При цьому не враховувались індивідуальні особливості визначення життєвих стратегій, побудова власної професійної кар'єри та ін. Зміни, що відбулися в країні, як політичні так і соціально-економічні, вказують на неспроможність колишньої освітньої системи до забезпечення процесу працевлаштування випускників. Адже, найважливіша функція системи ПТО: економічний і соціальний захист молоді, – стала неможливою. Тому в умовах, які створились, необхідно підготувати майбутнього випускника не тільки до пошуку роботи, але й до розуміння процесу розвитку його професійної кар’єри.
Зміст професійної підготовки учнів ПТНЗ до вибору й реалізації професійної кар’єри має бути спрямований на розвиток навичок самопрезентації, самоменеджменту, формування індивідуального стилю професійної діяльності, моделювання процесу реалізації власної кар’єри, відповідального ставлення до власного життя [2].
Результативність освітнього процесу багато в чому залежить від того, що учні прагнуть реалізувати і досягти в майбутній професійній діяльності. Проблема соціальної адаптації та самовизначення в
«лабіринтах» професійних пропозицій потребує як психологічної так і допрофесійної підготовки шляхом консультування, тренінгів, коучингів та ін.
Так, консультування з питань розвитку кар’єри передбачає систему дій, впорядкованих економічними і соціальними рамками.
Необхідно орієнтувати учнів ПТНЗ на їхню майбутню зайнятість, а це потребує створення центрів розвитку професійної кар’єри, де передбачається готувати учнів до розуміння та розв’язання різноманітних питань, а саме:
Як оцінити свій кар’єрний потенціал?
Як знайти ідеальне для Вас місце роботи?
Як презентувати себе на ринку праці та успішно пройти співбесіду?
Як побудувати кар’єру, максимально використовуючи власні здібності?
Так, професійне консультування необхідне як у період вибору професії так і під час отримання професійної підготовки. Тому одним
із завдань впровадження в освітню практику центрів консультування з професійної кар’єри є спрямування учнів на шлях сприйняття не тільки сьогодення але й прогнозування й підготовки до майбутнього.


28
Список використаних джерел:
1. Закатнов Д. О. Конструювання професійної перспективи учнівською молоддю / Д. О. Закатнов// Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання населення у контексті подолання кризи ринку праці: матеріали VIІІ Міжнародної науково-практичної конференції (1 грудня 2015 р., м. Київ) / уклад. :
Л. М. Капченко та ін. – К. : ІПК ДСЗУ, 2015. – С. 118–123.
2. Інноваційні педагогічні технології навчання професії /
А. С. Нікуліна, Ю. Б. Максименко, Г. П. Матвеєв та ін.: [монографія ]
/за ред. Нікуліної А. С. – Донецьк: Донецький ІПОІПП, 2005. – 385 с.
3. Любарець В. В. Формування готовності учнів ПТНЗ до професійного самовизначення / В. В. Любарець// [Електронний ресурс]

Режим доступу: http:// lib.iitta.gov.ua/.../Любарець%20В.В.%20Форм
ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ
УЯВЛЕНЬ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ПРО ПРОФЕСІЙНУ
КАР’ЄРУ
Людмила Злочевська, науковий співробітник лабораторії професійної кар’єри
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, практичний психолог
Розв’язання завдань щодо підготовки учнівської молоді закладів професійно-технічної освіти до професійного життя вимагає спрямування їхнього навчання на тривалий розвиток і саморозвиток
індивідуальних особистісних якостей, на забезпечення засобами адаптованості до швидких змін у соціально-економічному середовищі та оволодіння професійною майстерністю.
Кардинальні зміни соціокультурної структури, кризові явища в економічній, політичній та духовно-етичній сферах сучасного суспільства створюють необхідність у цілеспрямованому формуванні уявлень про професійну кар’єру в учнів професійної школи.
Вирішення поставлених завдань зажадало звернення до концепції цілісної людини, що базується на принципі органічної єдності універсалізації й гармонії, де модель фахівця «інтеграційного профілю» стає професійною основою формування особистості, яка володіє універсально-синтетичними знаннями та універсально- функціональними уміннями на вимогу сучасного ринку праці в умовах постійних змін соціально-економічного простору.
Професійна діяльність – одна з найважливіших сфер самореалізації людини, саме через професійну самореалізацію особистість виявляє та розкриває свої здібності, особистісні та професійні якості, риси характеру й ціннісні орієнтири. Особливу

29 роль у професійній діяльності відіграє кар’єра як процес свідомого здійснення «професійного зростання», де кар’єрне зростання визначає ступеневий рівень самореалізації не тільки професійної, але й як суб’єкта суспільства.
Період навчання в закладах професійно-технічної освіти для майбутніх фахівців робітничих професій відкриває можливість формування їх кар’єрних орієнтацій, що у подальшому відбивається на специфіці постановки кар’єрних цілей, визначенні траєкторії кар’єрно-професійного розвитку у цілому, де сформованість уяви про професійну кар’єру стає ключовим результатом професійної підготовки конкурентоспроможного сучасного спеціаліста.
Проблеми професійного саморозвитку і самовдосконалення є постійним предметом наукових досліджень
О.Анісимова,
С. Батишева, А. Бодальова, A. Деркача, Д. Закатнова, В. Іващенка,
А. Кибанова, Є. Климова, Н. Кузьміної, В. Маркова, С. Митютіної,
Л. Рудкевич, Є. Сєлєзневої, Ю. Синягіна, Ю. Укке та інші.
Узагальнюючи напрацювання як учених, так і практиків, можна визначити великий різновид педагогічних технологій, що сприяють професійному самопізнанню й самореалізації учнівської молоді: навчання у співробітництві, метод проектів, ігрові, модульні, комп’ютерні, діалогові, тренінгові, технології творчості.
Розглянемо авторську орієнтовно-розвивальну програму
«Сходинки до професії» з розвитку навичок роботи з інформацією та планування кар’єри, метою якої стала підготовка учнів загальноосвітніх і професійно-технічних закладів освіти до їх професійного самовизначення в сучасних ринкових умовах, а також на отримання досвіду побудови свого професійного майбутнього.
Мета програми реалізується через визначення рівня сформованості уявлень про професійну кар’єру учнями професійної школи, де результатом стає процес узгодження учнем своїх знань про світ професій та їх вимогами до людини («Світ професій», зі сформованими і усвідомленими можливостями та потребами
(«Характер, ціннісні орієнтири і професія»). Проміжною ланкою між вимогами обраної професії й можливостями учня є його свідома дія
(«Технологія перетворення мрії у мету») та рівень визначення суб'єктивних факторів оволодіння обраною професією («Професійна перспектива і життєвий успіх»).
Інтерактивні форми роботи: інноваційна й ділова гра, загальна дискусія, побудова особистісного професійного маршруту - в процесі чого учні усвідомлюють, що вибір кар’єри може бути успішним, коли він продуманий, самостійний і йому передує процес самопізнання, самовиховання та самоорганізації через показники таких критеріїв, як: ціннісно-мотиваційний, інформаційної обізнаності, самопізнання, самооцінки та практичного пізнання.
Після впровадження програми «Сходинки до професії» у

30 навчальних закладах освіти показники з різних позицій значно підвищились, такі позиції, як: риси характеру, види професійної кар’єри, готовність до вдосконалення показали досить високий процент ефективності; зазначені далі позиції: самопрезентація, активна соціалізація, визначення самооцінки та інформаційна обізнаність про професійну кар’єру – виявились більш складними для учнів, вони потребують уваги і подальшого впровадження
інноваційних розвивальних програм.
На допомогу педагогічним колективам постійно проводилася робота з педагогічними колективами щодо використання інноваційних педагогічних технологій у процесі вибору й реалізації професійної кар’єри, яка спрямовувалась на допомогу учням професійної школи у самопізнанні, на активізацію мотиваційно-ціннісних орієнтирів, на розвиток їх соціальної взаємодії з метою підтримки й допомоги у процесі набуття фахових знань та подальшого професійного становлення.
Складність такого інтегрального феномена, яким є побудова професійної кар’єри, що об’єднує в собі психологічний, соціологічний, економічний і педагогічний аспекти, потребує подальшої розробки інноваційних педагогічних технологій з урахуванням вимог ринку праці до молодих фахівців робітничих професій.
ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТУВАННЯ З РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ
КАР’ЄРИ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ
ТРАНСФОРМАЦІЇ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ
Світлана Алєксєєва, старший науковий співробітник лабораторії професійної кар’єри
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
У сучасному світі професійну кар’єру вважають критерієм професійного саморозвитку й самоствердження особистості, показником успішної самореалізації людини в професії. Освічений та кар’єро орієнтовний фахівець більш схильний до виявлення гнучкості в прогнозуванні майбутнього, досягненню вершин професіоналізму, альтернативності професійного розвитку. Розвиток професійної кар’єри є науково-концептуальним процесом, що базується на пізнаннях основних закономірностей у сфері соціології, теорії управління, сучасних досягненнях психології та педагогіки.
Найбільш поширеними у світовій практиці напрямами підготовки майбутніх фахівців до розвитку професійної кар’єри є
інтернет-ресурси, що стають все більш популярними в якості засобів спілкування, швидкої передачі інформації, засобу презентації та

31 реалізації професійних послуг. У розвинених країнах, зокрема, США,
Англії, Німеччині, Японії, незважаючи на відмінності в принципах організації такої діяльності, активно використовуються інтернет- консультування з метою проведення різноманітних кар’єрних коучингів, надання психологічної підтримки, професійних рекомендацій з підвищення кар'єрної майстерності, формування позитивного професійного іміджу. В нашій країні, проблема підготовки майбутніх фахівців до розвитку професійної кар’єри засобами Інтернету знаходиться майже на самому початку свого шляху. Інтеграційні та економічні процеси в Україні створюють передумови впровадження нових підходів у підготовку майбутніх фахівців відповідно до вимог світового освітнього простору. А отже, проблема осмислення та інтеграції різних напрямів технічних рішень підготовки майбутніх фахівців до розвитку професійної кар’єри набуває актуальності.
Онлайн-консультування – це альтернативне джерело підготовки майбутніх фахівців до розвитку професійної кар’єри, що уможливлює використання різних альтернативних комунікативних каналів.
Більшість інтернет-консультантів за кордоном працює за допомогою: електронної пошти, ICQ, Skype, відео-конференції, інтернет-телефону.
Онлайн-консультування необхідно розглядати як нову технологію підготовки фахівців до розвитку професійної кар’єри.
Основна мета онлайн-консультування – зібрати в одному місці матеріал з даної теми та надати можливість бажаючим обмінюватися досвідом. Використання онлайн-консультування у підготовці майбутніх фахівців до розвитку професійної кар’єри дасть змогу влучно та своєчасно реагувати на зміни у професії, гнучко добирати момент самовдосконалення, якого вимагатиме професійне середовище, що постійно оновлюється, оптимально розподіляти ресурси кар’єрного розвитку.
Онлайн-консультування може запропонувати майбутнім фахівцям короткочасний або довготривалий психолого-педагогічний супровід підготовки до розвитку професійної кар’єри.
Під час онлайн-консультування використовуються інтерактивні методи завдяки яким відбувається співнавчання, взаємонавчання
(колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами і розуміють, що рефлексують з приводу того, що знають, уміють і здійснюють.
За змістом онлайн-консультування передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації.
Найбільш ефективними формами онлайн-консультування з розвитку професійної кар’єри є навчальні сайти, блоги, веб-форуми.
Налагодження системи онлайн-консультування з розвитку професійної кар’єри в контексті міжнародного досвіду зумовлює

32 необхідність появи тьюторів як наставників, що вміють вчитися і передавати свій досвід самоосвіти. У системі онлайн-консультування тьютор має виконувати інваріантні функції, зокрема: управлінську, діагностичну, мотиваційну, функції цілепокладання, планування, контролю, рефлексії.
Узагальнюючи, зазначимо, що онлайн-консультування з розвитку професійної кар’єри уможливлює орієнтацію на різні альтернативи майбутнього кар’єрного розвитку; сприятиме залученню широкого кола різнопрофільних, але зацікавлених учасників; забезпечуватиме міждисциплінарний комплексний характер розвитку професійної кар’єри, тобто охоплення всіх чинників, що впливають на кар’єрні процеси. При цьому організація онлайн-консультування з розвитку професійної кар’єри вимагає дослідження подальших перспектив у даному напрямі, обґрунтування засади організації цього процесу.
ПІДГОТОВКА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ДО
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ
ДОПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Марк Шимановський, старший науковий співробітник лабораторії зарубіжних систем професійної освіти і навчання
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
Стратегічного характеру перетворення, які відбулися протягом останніх десятиліть в Україні, вимагають докорінних змін у системі допрофесійної та професійної підготовки молоді. Одним із важливих напрямів цього процесу є формування їхньої готовності до підприємницької діяльності.
Можна із упевненістю констатувати, що сучасна педагогіка генерує освітні послуги, які, лише малою мірою, відповідають вимогам суспільства, запитам особистості, потребам сучасної ринкової економіки.
Проблема у цьому контексті формулюється таким чином: українське підприємництво довго і дуже боляче відходить від традицій та принципів соціалістичної планової економіки і так само довго просувається до ринкових відносин.
Соціалізм, у радянському його варіанті, створював єдиний народногосподарський комплекс, структура якого передбачала обов’язковий компонент – професійну підготовку майбутніх кваліфікованих працівників – тобто, робітників, селян, державних службовців, інтелігенції. Не менш обов’язковим компонентом була допрофесійна підготовка. Вона і разом із професійною підготовкою охоплювали майже все життя тогочасної людини, починаючи від

33 дитячих ясел та дитячих садочків. Однак, при цьому система виховання привчала учнів до зневажливого ставлення до приватного підприємництва, роботи на себе, заробітку грошей власною працею та
ініціативою.
Невирішувана проблема тогочасної економічної системи полягала, в першу чергу, у відсутності ефективного власника, а отже і базового стимулу до праці.
В умовах декларованих сьогодні в Україні ринкових відносин економічна та навчально-виховна системи вимагають докорінних реформ, але включене до свідомості та підсвідомості, навіть на генетичному рівні, неробство, безініціативність, байдужість, що ефективно закріплювалося віками кріпацтва і десятиліттями соціалістичного експерименту, стоять «незламною греблею» на шляху до справжньої свободи підприємництва.
До цього суто психологічного і успадкованого від минулих поколінь чинника додаються грубі, або навіть злочинні прорахунки владних інституцій, які за роки незалежності України створили не ринкову економіку, а систему нещадного і нездоланого конфлікту між олігархічними кланами, яка замінила собою справжню конкуренцію та заблокувала базовий принцип ринку – принцип вільного підприємництва.
Система ця наскрізь інфікована корупцією, яку практично неможливо подолати, не зруйнувавши саму систему. Буремні 90-ті роки ХХ століття сформували особливий клас підприємців, досить далеких в частині своєї питомої ваги від принципів цивілізованого ринку, – моралі ринкової економіки. У свідомості суспільства віддзеркалився своєрідний деформований образ підприємця – людини нечесної, яка започаткувала свій капітал від кримінальних оборудок, що продовжуються і сьогодні.
Ще одна базова проблема сьогоднішнього підприємництва полягає у майже тотальному знищенні самого виробництва як основи ринку і перетворення бізнесового простору України на суцільну торгівельну оборудку, яка ґрунтується не на виробництві, але на продажу та перепродажу завезеного з-за кордону легко ліквідного товару. Базова формула розширеного товарного виробництва Т-Г-Т
(товар-гроші-товар) втратила основний компонент – товаровиробника, а національна економіка перетворилася у ринок збуту безумовно якісних, але дуже дорогих європейських товарів і дещо дешевших, але низькосортних товарів з азійських країн. Складність ведення підприємницької діяльності в Україні визначається, таким чином, двома основними чинниками: некваліфіковане забезпечення регулювання виробничих та торгівельних відносин в країні та прямою корупцією, яку генерує владне чиновництво.
Тому проблема підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності реалізується не тільки як відповідна

34
інструкція з правильного (у межах діючого законодавства та відповідно до законів ринкової економіки) ведення такої діяльності, але і як усвідомлене розуміння всієї системи складнощів у веденні бізнесової діяльності, а також розбудова суто громадянських якостей
– можливості впливу на суспільні відносини через процедуру демократичних виборів та реалізації відповідних партійних програм, які полегшують можливість ведення бізнесу.
Ситуація має бути подолана лише наполегливою системною роботою всього суспільства, спрямованої на кардинальні зміни у суспільній психології, спрямовані на відновлення образу кваліфікованого підприємця, який наполегливо працює на власний добробут, на добробут найманих працівників, які задіяні у його виробничому процесі, на реалізацію суспільних потреб у виготовлених товарах і наданих послугах, і, зрештою, на задоволення вимог ринку.
Включення у програми середніх загальноосвітніх і професійно- технічних закладів курсів «Основи економічних знань, «Основи підприємницької діяльності», «Основи економіки», «Основи оподаткування» мають позитивну значущість для підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності, однак, залишаються досить абстрактними теоретичними предметами, до того ж факультативними, які мало корелюються із реальними потребами ринку. Вкрай необхідно включати проблеми підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності у весь зміст як виховної, так і навчальної діяльності учнівської молоді, формуючи активних провідників ринкової економіки.
Основним змістом такої роботи має стати подолання патерналістського стереотипу, який панує в учнівському середовищі, формування ідеалу ініціативного лідера-підприємця, зорієнтованого на подолання неминучих труднощів у своїй діяльності.
Проведена експериментальна робота у цьому аспекті дозволила розробити комплексний підхід до підготовки учнівської молоді до підприємницької діяльності при викладанні історії. Виявлено ключові теми, які дозволяють унаочнити на конкретних прикладах особливості становлення ринкових відносин в історії людства,показати протиріччя, негативні та позитивні характеристики цього процесу.
Дослідження показало ефективність у научінні учнів основам підприємницької діяльності засобами рольових ігор та інших форм
інтерактивного спілкування, які дозволяють продуктивно переконати учнів у перевагах ринкової економіки, допомогти визначитися особистим місцем у ієрархічній системі взаємин у колективі, у тому числі підприємницькому, переконатися у важливості особистої
ініціативи у майбутньому діловому житті.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал