Науково-методичне



Pdf просмотр
Сторінка2/14
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЛЯ
ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ
Михайло Логінов, завідувач кафедри професійної освіти та технологій сільськогосподарського виробництва
Глухівського національного педагогічного університету
імені Олександра Довженка, доктор сільськогосподарських наук, професор;
Микола Росновський, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри професійної освіти та технологій сільськогосподарського виробництва
Глухівського національного педагогічного університету
імені Олександра Довженка;
Євген Єрмоленко, асистент кафедра професійної освіти та технологій сільськогосподарського виробництва
Глухівського національного педагогічного університету
імені Олександра Довженка
Реформи, які проходять за сучасних умов у агропромисловому комплексі України висувають принципово нові підходи до реформування існуючої системи професійно технічної освіти, яка готує кваліфікований персонал для галузі сільськогосподарського виробництва, зокрема для фермерських господарств. Для цих агроформувань сьогодні потрібні зовсім не ті робітничі та управлінські кадри, які готували заклади професійно-технічної освіти за умов радянської системи з колгоспно-радгоспною формою господарювання.
Розглянемо деякі теоретичні та практичні аспекти фахової підготовки майбутніх працівників для роботи у фермерських господарствах нашої країни в умовах сьогодення.
Ми прийшли до висновку, що система підготовки кадрів для аграрного сектору економіки у радянські часи була вузькопрофільною, а працю умовно поділяли на виконавчу і управлінську. Вважали, наприклад, що є тракторист, який управляє трактором, і, відповідно, повинен бути керівник, який буде управляти трактористом. Але життя показує, що у фермерському господарстві в

15 одній особі поєднуються як технологічні, так і управлінські функції
[1; 2; 3].
Сьогодні стало очевидним, що практика поглибленого розподілу праці в сільському господарстві і відповідна їй система підготовки вузькоспеціалізованих працівників (наприклад, «тракторист», «водій», чому можна навчити за декілька днів) себе не виправдала. Можна припустити, що це був один із суттєвих факторів відчуження сільських працівників від землі, тобто втрата ними самостійності.
Досвід західних країн свідчить і переконує, що на землі повинен працювати, творити і створювати сільськогосподарську продукцію працівник з універсальною підготовкою, який здатен не тільки виконувати доручення і команди професійних управлінців, але й самостійно приймати рішення з широкого кола питань, об’єднуючи виконавчі та управлінські функції.
Розглядаючи проблему підготовки персоналу для фермерських господарств, необхідно акцентувати увагу на тій обставині, що західні фермери, які успішно працюють на землі, приймають самостійні рішення з широкого кола питань – не тільки з технології, і організації виробництва, закупівлі ресурсів, виборі структури виробництва, але й збуту продукції, використання прибутку, фінансування та ін. Висока ефективність фермерських господарств Заходу свідчить про те, що витрати на відповідне навчання фермерів є не марною тратою коштів, а якраз навпаки. Будь – які рішення в цих господарствах приймаються оперативно, на підставі повної інформації.
Вважаємо, що в сучасних фермерських господарствах України повинні працювати справжні професіонали, з широким кругозором та універсальною фаховою підготовкою, оскільки постійна робота фермера вимагає творчого характеру. Це пов’язано, по-перше, насамперед із нестандартністю природних і економічних умов, а по- друге, природний творчий потенціал селян при відборі в умовах жорсткої конкуренції є цілком достатнім для прийняття рішень з широкого кола питань.
У наш час, коли матеріально-технічна база закладів професійно-технічної освіти аграрного профілю морально та фізично застаріла, потрібно у них вести пошук нетрадиційних методів та способів підготовки персоналу як для діючих, так і новостворених фермерських господарств.
Зокрема, останнім часом значно зростає роль нетрадиційної наочності (у вигляді схем) у навчальному процесі. Результати багатьох наукових досліджень свідчать, що використання наочності у вигляді схем сприяє отриманню нових знань, є засобом узагальнення та міцного засвоєння навчальної інформації, формування умінь і навичок структурування та систематизації навчального матеріалу [4;
5; 6].
За сучасними класифікаціями графічні схеми належать до

16 символічних наочних посібників (в основу класифікації покладено засіб відображення). Схема, за допомогою умовних знаків, розкриває найбільш суттєве, унаочнюючи складні зв’язки, залежності, внутрішню логіку предметів і явищ, які вивчаються на занятті [5].
Будова структурно-логічної схеми (СЛС) передбачає виділення ключового компонента (головної думки), навколо якого групується решта компонентів у певному співвідношенні з основним, що і відображає загальну структуру схеми. Окрім того, розміщення елементів схеми має відповідати логіці подання навчального матеріалу або проходження технологічного процесу.
Таким чином, підсумовуючи зазначені вище характеристики, структурно-логічна модель – це вид наочності, що передає навчальний матеріал закодований за допомогою знаків-сигналів (у вигляді геометричних фігур, різноманітних стрілок, літер, візерунків, символів тощо) та розташований у певній взаємозалежності та логічній послідовності.
Застосування структурно-логічних схем навчального матеріалу дозволяє продемонструвати приховані зв’язки та властивості, взаємозв’язки між темами та місце кожної теми у структурі дисципліни, логіку як окремого блоку матеріалу, теми, і курсу в цілому. Завдяки вказаним вище властивостям СЛС, їх застосування у навчальному процесі ПТНЗ дозволяє розглядати значні обсяги
інформації за відносно короткий проміжок часу, виділяти найбільш важливі аспекти конкретної теми або дисципліни в цілому, сприяє скорочення часу на процес запам’ятовування (оскільки матеріал подається в проаналізованій та узагальненій формі), дозволяє прискорити процес пригадування при відтворенні раніше вивченого матеріалу (при умові що кожен блок інформації в учня буде асоціюватись із схемою оригінальної форми, кольору чи структури, відмінної від схем для іншої інформації).
Окрім того ми встановили, що педагогічна ефективність використання
СЛС як засобу наочності підтверджується дослідженнями сучасних російських психологів. За їхніми оцінками, обсяг запам’ятованої людиною інформації залежить від способу її сприймання: слухаючи людина може запам’ятати 26 % інформації, розглядаючи – 30 %, слухаючи і розглядаючи – 50 % .
Можна вважати, що використання СЛС є доцільним та актуальним у процесі фахової підготовки майбутнього персоналу для фермерських господарств.
Цей тип наочності виконує багатофункціональну роль у процесі підготовки фахівців (сприяє отриманню нових знань, їх міцного засвоєння, є засобом ілюстрації, структурування та систематизації навчального матеріалу, сприяє економії та чіткому розподілу навчального часу тощо).
Таким чином, формування на
Україні селянського
(фермерського) образу життя вимагає створення практично нової для

17 нашої країни професійної школи для навчання персоналу за новітніми методиками для фермерських господарств. Це будуть люди з середньою або вищою освітою, з великим бажанням працювати на землі, зі знанням технології виробництва продуктів рослинництва і тваринництва, економіки, менеджменту, маркетингу, банківської справи, правознавства та інших спеціальних дисциплін.
Список використаних джерел:
1. Росновский Н. Г. Теоретические и практические аспекты подготовки будущих инженеров-педагогов в контексте развития фермерских хозяйств на Украине / Н. Г. Росновский, Т. В. Самусь //
Материалы Междунар. научн. конф. [«Актуальные проблеми профессионального и технологического образования»], (Курск, 19-21 нояб. 2011 г.). – Курск, 2011. - С. 74-79.
2. Росновський М. Г.
Особливості професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті сучасних реформ в сільському господарстві України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції»], (Красноармійськ, 12 бер. 2014 р.). –
Красноармійськ : КП ДонНТУ, 2014. - С. 100-104.
3. Росновський М. Г.
Сучасне фермерське господарство
(організаційно-економічний аспект): навчальний посібник / Микола
Григорович Росновський. - Глухів : РВВ ГНПУ ім. О. Довженка, 2009.
– 76 с.
4. Від викладання дисциплін – до освоєння наук: трансформація змісту, технологій освітньої діяльності та розвиток педагогічної майстерності: зб. матеріалів наук.-метод. конф. 31 січня 2013 р. – К.:
КНЕУ, 2013. – 531 с.
5. Голенькова Т. А. Використання логічних схем – конспектів на уроках зарубіжної літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lvputts-ntu.lviv.ua/downloads/LSK_Golenkova.doc.
6. Кохан Л. В. Особливості використання структурно-логічних схем у навчально-пізнавальній діяльності старшокласників /
Л. В. Кохан // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – № 29(82). – С. 436–440.



18
ІНІЦІАТИВИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПРОФЕСІЙНОГО
РОЗВИТКУ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Снижана Леу,
молодший науковий співробітник лабораторії зарубіжних систем професійної освіти і навчання
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України
Стратегія ЄС «Європа – 2020» визначає основний пріоритет розвитку соціальної ринкової економіки Європи ХХІ століття у зростанні, яке має бути розумним, сталим й всеохоплюючим.
Реалізація спільних кроків у досягненні спільної мети – основна тенденція задля забезпечення виходу країн ЄС з кризи значно сильнішими та перетворення їх на розумну, стійку і сильну економіку з високим рівнем зайнятості, продуктивності й соціальної згуртованості. У Стратегії неодноразово наголошено, що лише за умови спільного одночасного руху країни-учасники ЄС зможуть досягнути запланованих результатів як на загальноєвропейському, національному, так і на міжнародному рівнях [7].
Увагу привертає також трактування поняття «розумне зростання», що означає посилення ролі знань та інновацій як ключових факторів для майбутнього росту, що вимагає: підвищення якості освіти; покращення результатів дослідницької роботи; заохочення передачі знань та інновацій в рамках ЄС (максимальне використання
інформаційно-комп’ютерних технологій
(ІКТ)); забезпечення перетворення інноваційних ідей у нові продукти та послуги (зростання та створення якісних робочих місць, вирішення
європейських і світових соціальних проблем); розвиток навичок підприємницької діяльності у населення; залучення фінансових ресурсів та зосередження уваги на потребах клієнтів та ринкових можливостях [6, с. 110].
Таким чином, проведення необхідних заходів, розроблення та впровадження відповідних механізмів та інструментів, ініціатив є вимогою часу для ЄС на сучасному етапі розвитку. Головними
ініціативами Європейської Комісії задля забезпечення всеосяжності та результативності заходів у всіх трьох вимірах є такі: «Інноваційний
Союз», «Молодь у русі», «Програма в області цифрових технологій для Європи», «Європа з ефективним використанням ресурсів»,
«Промислова політика в епоху глобалізації», «Програма для нових умінь та робочих місць» та «Європейська платформа проти бідності».
Зауважимо, що три з семи ініціатив спрямовані на розвиток сфер освіти й навчання, досліджень та інновацій [7].
Для повноцінної та ефективної реалізації ініціатив, спрямованих на забезпечення мобільності населення у сфері працевлаштування і навчання по всій Європі, використовуються наступні інструменти:
Європейська рамка кваліфікацій(European qualification

19 framework / EQF) – полегшує порівняння рівня кваліфікації окремого робітника з рівнями кваліфікацій прийнятими у європейському просторі [5, с. 50-51] ;
Європасс (Europass) – набір шаблонів (включаючи також необхідні для створення резюме європейського зразка) для сприяння та допомоги професійній або навчальній мобільності для оцінки досягнень заявника ззовні [1];
Європейська система переходу для ПОН (European Credit transfer system for VET / ECVET) – дозволяє за короткий час перенести та/або зарахувати вже вивчені кредити, відповідно до опанованого матеріалу та набутих вмінь, у кваліфікацію окремої країни, якщо особа навчається або працює поза її межами [2];
Європейська система забезпечення якості ПОН (European
Quality Assurance system for VET / EQAVET) – функціонує «на задвірках» системи для забезпечення якості освітніх і навчальних програм та отримуваної кваліфікації [3];
Європейські вміння, компетенції та види зайнятості (European skills, competences and occupations / ESCO) –допомагає у пошуку робочих місць у країнах ЄС та дозволяє побачити бажання роботодавців щодо вмінь та кваліфікацій заявників та оцінити їх [4].
Інструменти функціонують за принципом взаємодії та взаємного підсилення задля зниження бар’єрів у навчанні й поліпшення перспектив працевлаштування та кар’єрного зростання. Така синергія заходів сприяє одночасному підвищенню пріоритетності сфер професійної освіти і навчання, досліджень та інновацій у розвитку й розбудові політики ЄС та, зокрема, розширенню можливостей розвитку окремої особистості. Тому дослідження та вивчення таких процесів у ЄС – цінне джерело здійснення модернізації сфери професійно-технічної освіти в Україні у контексті європейської
інтеграції, що зумовлює соціальний запит на розбудову нової системи підготовки професійних кадрів – висококваліфікованих, мобільних, відповідальних тощо.
Список використаних джерел:
1. Europass
[Електронний ресурс].– Режим доступу : https://europass.cedefop.europa.eu/en/home
2. European Credit transfer system for VET [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.ecvet-team.eu/en
3. European Quality Assurance system for VET [Електронний ресурс].–
Режим доступу: http://www.eqavet.eu/gns/policy- context/european-vet-initiatives/credit-transfer-system-for-vocational- education-tr.aspx
4. European skills, competences and occupations [Електронний ресурс].– Режим доступу : https://ec.europa.eu/esco/portal/home
5. Л. П. Пуховська Професійні стандарти і кваліфікації в країнах

20 з високорозвинутою економікою / Л. П. Пуховська, А. О. Ворначев,
С. В. Мельник, Ю. І. Кравець; за наук. Ред. Л. П. Пуховської. – К.:
«НВП Поліграфсервіс», 2014. – С. 50-51.
6. Леу С. О. Інтеграція сфери професійної освіти і навчання в
європейському просторі у світлі Стратегії ЄС «Європа – 2020» /
С. О. Леу // Професійна освіта: проблеми і перспективи / ІПТО НАПН
України. – К.: ІПТО НАПН України, 2015. – Вип. 9. – С. 110 7. Повідомлення Комісії «Європа – 2020. Стратегія для розумного, сталого та всеохоплюючого зростання» [Електронний ресурс].

Режим доступу: https://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=7&c ad=rja&uact=8&ved=0CE0QFjAGahUKEwju457SjOfHAhUDJh4KHYhX
AAE&url=http%3A%2F%2Fold.minjust.gov.ua%2Ffile%2F31493&usg=
AFQjCNEzFPMlDzuPc2r7tNK8_QPzlBkkzw
ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ В ПТНЗ ЗА
ВАУЧЕРАМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ
Оксана Карпенко, майстер виробничого навчання
ЦППРК №1 м. Кривий Ріг;
Марія Томілова,
методист ЦППРК №1 м. Кривий Ріг
Демографічні зміни та необхідність регулярного оновлення й розвитку кваліфікаційних навичок обумовлюють стратегічну роль освіти дорослих, зокрема розширення можливостей професійного навчання для людей старшого працеактивного віку.
Згідно з новим Законом України «Про зайнятість населення»
(від 05.07.2012 № 5067-VI) 4 квітня 2013 року набрала чинності
Постанову КМУ № 207 від 20 березня 2013 р. «Про затвердження
Порядку видачі ваучера для підтримки конкурентоспроможності осіб на ринку праці» [2].
Цей Порядок визначає механізм видачі територіальними органами Державної служби зайнятості ваучерів для оплати навчання нової професії чи підвищення кваліфікації особам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, тобто, цим ваучером можуть скористатись всі бажаючі, старше 45 років з числа зайнятого населення. Навчання за ваучерною програмою здійснюється професійно-технічними та вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг.
Порівняно з традиційною організацією професійного навчання, ваучер надає більше свободи користувачам щодо вибору форми та місця навчання і передбачає істотно меншу роль державної служби зайнятості. За два роки фактичної реалізації законодавство про

21 ваучерну систему вже зазнало багато змін. З 2014 року ваучери перестали видавати зареєстрованим безробітним. У березні 2015 року додано три нові цільові групи, які мають право на отримання ваучера: особи, звільнені зі служби в силових структурах у зв’язку із скороченням чисельності або за станом здоров’я, інваліди АТО та внутрішньо переміщені особи працездатного віку за відсутності підходящої роботи.
Професійне навчання за ваучерною програмою у ПТНЗ проводиться за індивідуальною формою. Воно організовується за умови забезпечення проведення виробничого навчання слухачів у повному обсязі відповідно до програми навчання, погодженої з роботодавцем.
Термін навчання встановлюється індивідуальним навчальними планом та програмами, що розробляються на основі типових за відповідними професіями, затверджених у встановленому порядку. За
індивідуальною формою навчання слухач вивчає теоретичний курс самостійно і шляхом консультації у досвідчених фахівців підприємства, педагогічних працівників.
Виробниче навчання проводиться під керівництвом інструктора виробничого навчання безпосередньо на робочому місці.
Основними документами з планування професійного навчання за індивідуальною формою є: індивідуальний навчальний план та програми; графік консультацій з предметів теоретичного курсу; робочий план виробничого навчання.
Облікові документи: картка обліку теоретичних консультацій, щоденник виробничого навчання. У картку обліку консультацій теоретичного навчання заносяться відомості про слухача, який навчається, дати і теми проведених консультацій, кількість годин на кожну з них, відомості про консультанта. Щоденник виробничого навчання заповнюється робітником, який навчається. По кожній темі виробничого навчання до щоденника заносяться дата і тема заняття, назва, стислий зміст і обсяг виконаної роботи, фактичний час, витрачений на її виконання.
Індивідуальне навчання робітників завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація з набутої професії відповідного розряду (категорії).
При проведенні індивідуальної перепідготовки слухачів викладачі застосовують сучасні методи навчання, а саме; тестові завдання з використанням комп’ютера, навчальні та електронні посібники за допомогою яких слухач отримує відповідні знання, слухачам також надаються електроні адреси сайтів, скориставшись якими вони можуть знайти корисну інформацію з професії, а також збагатити свої знання. Консультації зі слухачами проводяться не тільки в навчальному закладі, а можливе спілкування в мережі

22
Інтернет за допомогою «Skype» та листування через поштову електронну скриньку.
Індивідуальне навчання робітників завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація з набутої професії відповідного розряду (категорії), про що робиться запис у трудовій книжці працівника при прийомі на роботу [1].
Незважаючи на сучасні складні економічні та політичні умови, що призвели до загального послаблення уваги до питань професійної підготовки населення старшого віку, ваучерна програма потребує популяризації, розвитку та удосконалення, особливо з огляду на
європейські прагнення України.
Завдяки можливості проходження професійного навчання за виданими ваучерами була задоволена не тільки необхідність громадян у підвищенні професіоналізму та компетентності, але й потреба підприємств.
Список використаних джерел
1. Солов’єнко Т. Новий закон нові можливості / Т. Солов’єнко
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2012/
10/29/9654/.
2. Фінальний звіт «Про ваучерну систему в Україні. Final report
On the voucher system in Ukraine. На замовлення ПРООН в Україні».
Підготовлений Лідією Ткаченко, національним консультантом.
Квітень 2015 року, м. Київ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ipq.org.ua/upload/files/files/-
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ
ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ
Валерій Байдулін,
молодший науковий співробітник лабораторії професійної кар`єри
Інституту професійно-технічної освіти НАПН України
Існуюча система впровадження енергозберігаючих технологій в
Україні не мотивує учасників енергетичного ринку і, у багатьох випадках, споживачів електричної та теплової енергії до вирішення завдань із ефективного використання енергетичних ресурсів, зниженню енергоспоживання, мінімізації витрат на опалення, гаряче водопостачання, кондиціонування тощо.
Головна проблема недостатнього впровадження енергозберігаючих технологій знаходиться не на рівні впровадження технічних рішень, а в сфері ментальності. Цьому сприяє недосконала система формування бюджетів та розподілу бюджетних коштів,

23 відсутність механізмів оцінки рівня енергетичного менеджменту, загальної, цілеспрямованої системи управління енергозбереженням на комунальному рівні, неадекватна тарифна політика, непрозорий механізм визначення ефекту від впровадження енергозберігаючих технологій. Саме тому більшість споживачів теплової та електричної енергії не вважають себе учасниками процесів, спрямованих на впровадження енергозберігаючих технологій, та демонструють поведінку сторонніх спостерігачів.
Шлях по впровадженню енергозберігаючих технологій є складним та витратним саме через:
• відсутність мотивації споживачів до впровадження енергозберігаючих технологій та непрозорість кінцевого результату;
• відсутність стратегії та системного підходу в сфері енергозбереження;
• низький рівень обізнаності керівників в сфері енергозберігаючих технологій;
• специфіку оцінки реальної матеріальної вигоди від впровадження енергозберігаючих технологій та відсутність системи перерозподілу коштів, якщо така економія є.
Основними проблемами щодо впровадження енергоефективних технологій на місцевому рівні є:
• широкий перелік задекларованих державою соціальних зобов'язань;
• нерівномірність темпів соціально-економічного розвитку регіонів;
• недостатній обсяг дохідної частини місцевих бюджетів;
• високий рівень дотаційності місцевих бюджетів.
За роки існування незалежної України прийняті законодавчі та нормативно-правові акти, які визначили цілі та механізми реалізації державної політики в сфері енергозбереження, створено орган виконавчої влади, відповідальний за реалізацію політики енергозбереження - Державний комітет України з енергозбереження, виконання повноважень якого згодом було покладено на Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
Визначальними у цій галузі є Комплексна державна програма енергозбереження України (148-97-п) та Закон України «Про енергозбереження» (74/94-ВР). Згідно із положеннями цього Закону, виховання ощадливого ставлення до використання паливно- енергетичних ресурсів забезпечуються шляхом навчання і широкої
популяризації та пропаганди економічних, екологічних і соціальних
переваг енергозбереження

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал