Науково-дослідний інститут публічного права




Сторінка7/9
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.08 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
3.2 Напрямки адаптації адміністративно-правового статусу
Національного банку України до стандартів центральних банків
країн-учасниць Європейського Союзу
Національний банк України не тримається осторонь Європейської системи центральних банків, хоча формально ще не входить до такого банківського об’єднання. Ми переконані, що це питання часу, адже в умовах сьогодення відбувається однозначна й напружена адаптація
інститутів НБУ до стандартів центральних банків країн-учасниць
Європейського Союзу.
Європейська інтеграція України – це ключовий пріоритет зовнішньої політики України, який сприяє забезпеченню всебічного входження України в європейський політичний, економічний та правовий простір і створює передумови для досягнення стратегічної мети України щодо набуття членства в Європейському Союзі.
Європейська інтеграції є визначальним орієнтиром для реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої та демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин [152].
Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, покращення технологічного потенціалу, залучення
іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.
Основними політичними перевагами послідовної європейської
інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та її інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості

112
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд національного законодавства, поглиблення культури демократії та повага до прав людини [152].
Національний банк України відіграє особливу роль у
євроінтеграційному процесі України. Одним з його основних завдань на цьому шляху є приведення банківської системи України, яка є основою ринкової інфраструктури економіки країни, відповідно до норм і стандартів ЄС і виконання інших заходів, які випливають з
євроінтеграційного курсу нашої країни. 2014 року було укладено Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, яка замінила Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Укладання нової
Угоди дозволило Україні перейти на новий рівень співпраці з ЄС – від партнерства та співробітництва до політичної асоціації та економічної
інтеграції [152]
Таким чином, діяльність Національного банку України спрямована на адаптацію економічних процесів країни до європейських стандартів і вимог, адже адаптація економічних процесів життєво необхідна для «європейської України» та є одним з основних критеріїв
євроінтеграції.
Ключовим питанням на сьогодні для України є повномасштабна
імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Національний банк України активно залучений до цього процесу. 16 лютого 2015 року розпорядженням Нацбанку № 62-р затверджено План заходів
Національного банку України з виконання Угоди про асоціацію між
Україною та ЄС [152]. Також Нацбанк залучений до виконання Плану заходів з імплементації Угоди на 2014-2017 роки, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року
№ 847-р. [153].
Крім того Національний банк України успішно здійснює виконання заходів Порядку денного асоціації Україна – ЄС та бере участь у виконанні Національного плану заходів з виконання другої фази Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України. У рамках залучення фінансових ресурсів Нацбанк забезпечує виконання умов надання макрофінансової допомоги ЄС, яка надається для підтримки платіжного балансу країни та стабілізації фінансово- економічної системи Для забезпечення ефективного діалогу між
Україною та ЄС сторонами в межах реалізації укладених угод

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
113 створюються та працюють на регулярній основі двосторонні органи
[153].
У рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Питання підготовки та проведення засідань окремих двосторонніх органів асоціації між Україною та ЄС» від 10 грудня 2014 року № 700, якою регулюються питання підготовки та проведення засідань окремих двосторонніх органів асоціації між Україною та ЄС. Постанову було прийнято з метою належної організації з Української Сторони діяльності Ради асоціації та Комітету асоціації, утворених відповідно до статей 461-466 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами – з іншої сторони. Від України членами Ради асоціації є члени Кабінету Міністрів України. Членами
Комітету асоціації є заступники міністрів з питань європейської
інтеграції, заступник Міністра Кабінету Міністрів України – директор
Урядового офісу з питань європейської інтеграції Секретаріату
Кабінету Міністрів України, заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі – Торговий представник України, заступники керівників інших центральних органів виконавчої влади, до повноважень яких належать питання виконання Угоди про асоціацію
[154].
Протягом дії Угоди про партнерство і співробітництво між
Україною та ЄС Національний банк був членом Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС і двох його підкомітетів –
Підкомітету № 2 «Економічні та соціальні питання, фінанси та статистика» та Підкомітету № 3 «Політика в сфері підприємств, конкуренція, співробітництво в регуляторній сфері» і брав постійну участь у їх засіданнях та засіданнях українських частин цих органів.
Національний банк України також брав за потреби участь у засіданнях
Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС [154].
Таким чином, Національний банк України не лише забезпечує проведення відповідних змін в адміністративно-правовому статусі, але й активно бере участь у його безпосередній розробці.
З метою використання кращих світових та європейських практик банківської діяльності для підвищення ефективності своєї роботи

114
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
Національним банком України впроваджуються заходи щодо залучення зовнішньої допомоги Європейського Союзу як у рамках проектів технічної допомоги ЄС у сфері фінансових послуг, так і за допомогою інструменту інституційної розбудови ТАІEХ [154].
Крім того Національним банком України було поглиблено діалог з Європейським центральним банком з метою розширення співробітництва та активізації залучення НБУ до заходів ЄЦБ [154].
Генеральні директорати Європейської Комісії, з якими взаємодіє
Національний банк України, це:
1. Directorate General for Economic and Financial Affairs (ECFIN) –
Генеральний директорат з економічних та фінансових питань, підпорядкований та підзвітний Комісару з економічних і фінансових питань, податкової та митної політик П. Московічі. Штат налічує близько 700 співробітників, 570 з яких працюють у Брюсселі, решта – у
Люксембурзі. Завдання – сприяння економічному добробуту громадян
ЄС шляхом реалізації політики, спрямованої на забезпечення сталого економічного зростання, високого рівня зайнятості, стабільності державних фінансів і фінансової стабільності. Генеральний директор –
Марко Буті [156].
На виконання основного завдання сформовано такі цілі:
– гарантувати стабільне функціонування економічно-грошового обігу, незалежно від показників стабільності економіки (криза або розвиток економіки);
– готувати поступове збільшення впровадження євро;
– ідентифікувати економічні й фінансові проблеми на ранній стадії, щоб зробити економіку ЄС більш гнучкою до непередбачених зовнішніх потрясінь. У такому контексті підтримується зберігання фінансової стабільності завдяки розсудливому спостереженню й аналізу;
– підтримувати економічне зростання і стабільність не лише в межах ЄС, але й у міжнародних масштабах, з метою просування
інтересів ЄС і сприяння збалансованого розвитку глобальної економіки в цілому;
– просувати економічну та фінансову стабільність у країнах ЄС через призму політики ЄС, направленої на розвиток елементів

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
115 фінансового ринку, зі специфічним підходом залежно від змін клімату глобальної економіки [156].
На нашу думку, запропоновані цілі Генерального директорату з економічних і фінансових питань для сприяння економічному добробуту країни виводять права країни – учасниці ЄС – за межі економіки ЄС, збільшуючи їх до масштабів глобальної економіки в цілому. Однак разом із правами збільшується і коло суб’єктів, перед якими необхідно буде нести відповідальність.
2. Directorate General for Neighbourhood and Enlargement
Negotiations (NEAR) – Генеральний директорат з сусідства та переговорів щодо розширення, підпорядкований та підзвітний
Комісару з питань розширення Й. Хану. Цей директорат був започаткований 2003 року і розвивався впродовж 2004 року. Штат налічує близько 900 співробітників, які працюють у Брюсселі і в складі делегацій ЄС у країнах «розширення». Генеральний директорат з сусідства та переговорів щодо розширення співпрацює з 16 найближчими східними та південними сусідами. Південні – це Алжир,
Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Марокко, Палестина, Сирія та
Туніс, східні – це Вірменія, Азербайджан, Білорусія, Грузія, Молдова й
Україна. Росія бере участь в діяльності Директорату і безпосередньо взаємодіє з ним.
Мета створення – стерти кордони між ЄС і країнами-сусідами для посилення процвітання, стабільності та безпеки всіх країн у цілому. Ця мета ґрунтується на європейських цінностях демократії, дотриманні норм закону та повазі до прав людини. Завданням Генерального директорату з сусідства та переговорів щодо розширення є керування процесом вступу країни до ЄС, забезпечення двосторонніх відносин ЄС з країнами-кандидатами та потенційними кандидатами на вступ до ЄС, надання таким країнам допомоги для досягнення «Копенгагенських критеріїв», імплементація угод про стабілізацію та асоціацію між ЄС і країнами західних Балкан, управління фінансовою допомогою ЄС для країн-кандидатів та потенційних кандидатів, а також нових країн- членів протягом перехідного періоду, забезпечення інформаційної та комунікаційної політики Європейської комісії з питань розширення
ЄС. Генеральний директор – К. Данієльссон [157].

116
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
Отже, можливості, які надає співробітництво з Генеральним директоратом з сусідства та переговорів щодо розширення, є безперечно необхідними для адаптації економіки країни до
євроінтеграційних процесів.
Основні принципи, запропоновані директоратом, дають можливість більш масштабно розглядати перспективи євроінтеграції як такої. Разом із цим така тісна взаємодія з іншими країнами послаблює захист особистих інтересів країни, зменшує коло прав і збільшує обсяг відповідальності за свої дії та рішення перед іншими країнами – учасницями процесу євроінтеграції.
Органами виконавчої влади України на виконання розпорядження
Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 847-р «Про
імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та
Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» розробляються плани імплементації актів законодавства ЄС, передбачених планом заходів, затвердженим цим розпорядженням [158].
Національний банк України у межах компетенції залучається до підготовки та виконання таких планів. Він бере участь у реалізації:
– Плану імплементації Директиви 2006/126/ЄС Європейського
Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія, що замінює Директиву Ради 91/439/ЄЕС від 29 липня 1991 року про посвідчення водія, розробленому Міністерством внутрішніх справ
України та затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів
України від 18 лютого 2015 р. № 114.
Метою плану імплементації Директиви 2006/126/ЄС є створення спільної транспортної політики щодо отримання водійських посвідчень, що сприяє підвищенню безпеки дорожнього руху і вільному пересуванню осіб, шляхом приведення норм національного законодавства відповідно до норм законодавства Європейського Союзу в частині видання посвідчення водія [159; 160].
Основними завданнями імплементації є такі:
1) приведення норм національного законодавства відповідно до норм Директиви;

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
117 2) видання всім власникам єдиного типового посвідчення водія, що відповідає європейським вимогам, підвищення рівня його захисту від підробок та, як наслідок, протидії злочинності на транспорті;
3) унормування мінімального та максимального віку для допуску до керування певними категоріями транспортних засобів;
4) набуття навичок, необхідних для керування транспортними засобами, які мають відповідати технічним характеристикам цих засобів;
5) проведення періодичного підтвердження необхідних знань і навичок водіїв з безпечного керування механічними транспортними засобами, а також їх відповідності встановленим медичним вимогам;
6) забезпечення запровадження
європейських вимог до психофізичної відповідності водіїв транспортних засобів, спрямованих на підвищення безпеки керування;
7) забезпечення більш об’єктивної оцінки знань претендентів щодо отримання посвідчення водія;
8) запровадження уніфікованих з європейськими принципів і нормативів приймання іспитів, що складаються для отримання посвідчення водія [159; 160].
– Плану імплементації Директиви 98/84/ЄС Європейського
Парламенту та Ради від 20 листопада 1998 року про правовий захист послуг, що базуються чи включають умовний доступ та Директиви
2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку (Директива про електронну комерцію), розробленому Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 162-р. [161; 162; 163]
Метою розробки Плану є імплементація європейських норм щодо забезпечення заходів протидії застосуванню незаконних пристроїв, які надають несанкціонований доступ до захищених послуг [161; 162; 163].
Основними завданнями імплементації є:
1) стале функціонування внутрішнього ринку на основі вжиття необхідних заходів щодо надання захищених послуг у сфері теле- та радіомовлення, послуг інформаційного суспільства;

118
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
2) створення дієвої системи стримування неправомірної діяльності із застосуванням недозволених (заборонених) пристроїв умовного доступу на основі пропорційно встановлених санкцій для правопорушників і засобів правового захисту постачальників таких послуг;
3) гарантування дотримання цілей Директиви, якими передбачено необхідність забезпечення захисту інформації та гарантування її безперешкодного транскордонного передання, а також захисту технологій надання послуг від несанкціонованого доступу і використання незаконних пристроїв;
4) узгодження положень чинного законодавства України з положеннями Директиви щодо обміну інформаційними послугами;
5) забезпечення контролю якості надання послуг, що базуються чи включають умовний доступ [161; 162; 163].
Метою розробки Плану імплементації Директиви № 2000/31/ЄС
Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2000 р. про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку (Директива про електронну комерцію) є регулювання правовідносин у сфері надання
інформаційних послуг (зокрема електронної комерції) з використанням відповідних норм європейського законодавства [161; 162; 163].
Основними завданнями імплементації є:
1) урегулювати відносини у сфері підприємницької діяльності, що здійснюється за допомогою електронних пристроїв, у широкому розумінні, тобто як комерцію;
2) забезпечення правового порядку дистанційного укладання й виконання правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних засобів і технологій;
3) узгодження положень чинного законодавства України з положеннями Директиви щодо особливостей змісту поняття
«інформаційні електронні послуги»;
4) урегулювання діяльності посередників, провайдерів і операторів телекомунікацій, операторів платіжних систем;
5) урегулювання порядку використання електронного цифрового підпису в електронній торгівлі [161; 162; 163].

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
119
– Плану
імплементації
Регламенту
(ЄС)
№223/2009
Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2009 року щодо
Європейської статистики та скасування Регламенту (ЄС, Євроатом) № 1101/2008 Європейського Парламенту та Ради щодо передачі конфіденційних даних до Статистичного управління Європейських
Співтовариств, Регламенту Ради (ЄС) № 322/97 щодо статистики
Cпівтовариства, та Рішення Ради 89/382/ЄЕС (Євроатом), яким створено Комітет зі статистичних програм європейських співтовариств, розробленому Державною службою статистики України та затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від
04.06.2015 № 564-р. [161; 162; 163].
Метою імплементації Регламенту ЄС № 223/2009 є подальша гармонізація державної статистики зі статистичною системою ЄС, створення умов для провадження діяльності органів державної статистики відповідно до принципів європейської статистичної практики, зокрема забезпечення конфіденційності статистичної
інформації, забезпечення професійної незалежності цих органів у визначенні методології, методів і джерел отримання даних, термінів, змісту та форм поширення інформації тощо [163; 164].
Це можливо забезпечити шляхом реалізації таких основних завдань:
– розроблення проектів нормативно-правових актів, що регламентують порядок доступу до конфіденційної інформації, з метою забезпечення адаптації законодавства України до законодавства ЄС шляхом закріплення єдиної правової позиції щодо принципу конфіденційності в процесі доступу до статистичної інформації
(зокрема шляхом внесення окремих змін до Закону України «Про державну статистику» з метою приведення норм чинного законодавства відповідно до вимог Регламенту ЄС № 223/2009);
– розроблення законопроекту щодо виробництва офіційної статистики в Україні з метою створення єдиної правової бази для виробників офіційної статистики для зміцнення координаційної ролі
Держстату, забезпечення професійної незалежності та утворення
Національної ради з питань статистики [165; 166].
Отже, Україна є не просто виконавцем запроваджених урядом
євроінтеграційних вимог, але й на рівні з урядом, ЄС, центральними

120
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд банками країн-учасниць ЄС та іншим організаціями європейського співробітництва аналізує, збирає, розробляє та знаходить шляхи оптимального вдосконалення адаптаційних процесів.
3 березня 2015 року в межах підготовки до майбутньої зони вільної торгівлі з ЄС розпочалася реалізація проекту «Технічна допомога за пріоритетними напрямками фінансового сектору», який фінансується коштами ЄС. Мета Проекту технічної допомоги ЄС – підтримка зміцнення сектору фінансових послуг України, який сприятиме економічному зростанню країни та її інтеграції у глобальне фінансове середовище. Період виконання Проекту – з 27 березня 2015 року до 26 березня 2018 року. Бюджет Проекту – 3,36 млн. євро.
Виконавець Проекту – Hulla & Co. Human Dynamics KG (Австрія).
Відповідно до погодженого Технічного завдання Проекту з 9 компонентів – напрямків співпраці Сторін у фінансовій сфері,
Національний банк України є головним бенефіціаром 4 компонентів:
1) зміцнення засад грошово-кредитної і фінансової статистики;
2) посилення потенціалу для впровадження нових засобів макро- пруденційного нагляду;
3) зміцнення спроможності в запровадженні заходів зі створення необхідних передмов для майбутнього поступового введення вільного руху капіталу;
4) запровадження принципів Базеля ІІ [166].
Крім того Національний банк України залучатиметься до інших компонентів Проекту, зокрема запровадження МСФЗ і таксономії
FINREP-XBRL, запровадження консолідованого нагляду, регулювання аудиторської діяльності тощо [167].
Відповідно до цього Проекту Національному банку України необхідно виконувати правочини, пов’язані зі статистичною, аналітичною та оперативною роботою із застосуванням інформаційно- комунікаційних засобів і технологій. Звичайно, це значно полегшить процес гармонізації державної статистики зі статистичною системою
ЄС.
Серед інших інструментів допомоги ЄС можна також відзначити такі:
– Twinning (інструмент інституційного розвитку і форма технічного співробітництва безпосередньо між органами влади держав-

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
121 членів ЄС та України, яка передбачає передання «ноу-хау» та передової практики між державними органами країн-членів ЄС та України.
Twinning довів свою ефективність як засіб гармонізації законодавства та запровадження передових практик державного управління у країнах, які приєдналися до ЄС 2004 року. Національним банком України було впроваджено протягом 2010-2011 років проект ЄС Twinning
«Посилення потенціалу Національного банку України шляхом наближення до стандартів ЄС щодо діяльності центральних банків», який фінансувався коштами ЄС. Вартість Проекту – 1,1 млн. євро, тривалість – 18 місяців. Виконавцем Проекту був консорціум у складі:
Дойче Бундесбанк (Німеччина) та Національний банк Польщі. Проект було спрямовано на посилення інституційних спроможностей НБУ шляхом надання відповідної експертної допомоги, обміну досвідом та отримання інформації щодо стандартів і найкращих практик діяльності центральних банків Німеччини та Польщі як членів Європейської системи центральних банків. Головні компоненти Проекту охоплювали такі сфери діяльності центрального банку, як система операційного планування, комунікації, міжнародне співробітництво, монетарна та валютно-курсова політика, управління резервами, платіжні системи та грошово-кредитна статистика [166; 167; 168];
– TAIEX (Technical Assistance Information Exchange) – інструмент зовнішньої допомоги Європейського Союзу, що надається з метою розбудови інституційної спроможності, необхідної для адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Форми TAIEX: відрядження експертів з держав-членів ЄС до країни- бенефіціара для надання експертної допомоги щодо впровадження та тлумачення законодавчих актів ЄС; семінари з питань законодавства та функціонування ЄС; навчальні візити представників країни- бенефіціара для ознайомлення на місці з практичними питаннями, пов’язаними з упровадженням і забезпеченням дотримання законодавства ЄС, та поглиблення взаємодії. З метою впровадження в
Україні програми Twinning як особливого виду технічної допомоги
Європейського Союзу та програми обміну досвідом між державними службовцями України і держав-членів Європейського Союзу, забезпечення створення Адміністративного офісу програми Twinning для здійснення організаційного, методичного та іншого забезпечення її

122
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд реалізації Президентом України було постановлено Указ від 6 жовтня
2005 року № 1424, де визначено основні питання забезпечення впровадження програми Twinning в Україні [169; 170].
Активна участь Національного банку України в розробленні та впровадженні євроінтеграційних норм і стандартів безумовно є позитивною. Однак таке стрімке впровадження нових реформ має і негативний нюанс: непідготовлена та слабка економіка України, перевантажена нововведеннями та не притаманними для структури свого фінансового сектору новими сегментами ринку, може не впоратися з таким тиском, і замість того, щоб покращити своє економічне середовище, ще більше втягне себе в низку економічних проблем.
Не можна залиши поза увагою і те, що все ж таки Національним банком України проводяться підготовчі заходи. У контексті
євроінтеграції України є вкрай важливим адаптувати до європейських стандартів і вимог саме фінансовий сектор країни. Тому Постановою
Правління НБУ було затверджено комплексну програму розвитку фінансового сектору України до 2020 року від 18.06. 2015 року № 391, в якій зазначається таке:
Фінансовий ринок є одним із найважливіших ринкових сегментів взаємодії суб’єктів економіки, у результаті функціонування якого реалізується механізм трансформації фінансових ресурсів в активно чинний інвестиційний капітал, що сприяє сталому розвитку економіки.
На фінансовому ринку відбувається акумуляція та перерозподіл фінансових ресурсів на засадах збалансованості економічних інтересів між його учасниками з метою капіталізації фінансових ресурсів і формування доданої вартості в економіці [171].
Головною метою Комплексної програми розвитку є забезпечення умов ефективного функціонування та розвитку фінансового ринку на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентного середовища згідно зі стандартами Європейського Союзу. Це дасть можливість у подальшому за рахунок залучення інвестиційних ресурсів забезпечити сталий розвиток економіки та, зберігаючи внутрішню цілісність фінансового ринку України, інтегруватися в європейський фінансовий простір [171].

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
123
Досягнення мети Програми забезпечуватиметься шляхом реалізації низки взаємопов’язаних заходів, спрямованих на комплексне реформування фінансового ринку. При формуванні переліку заходів було взято за основу такі базові принципи:
– необхідність досягнення макроекономічної стабілізації та проведення глибоких структурних реформ як основна передумова розвитку фінансових ринків;
– лібералізація фінансового ринку та євроінтеграції;
– збалансованість економічних інтересів через формування ринкового конкурентного середовища;
– незалежні та ефективні регулятори, нагляд на основі оцінювання ризиків;
– підвищення прозорості та стандартів розкриття інформації як регуляторами, так і учасниками ринку; підвищення ефективності роботи з проблемними активами;
– відповідальність за виконання обов’язків учасників ринку та їх функцій;
– довіра між учасниками та регуляторами ринку;
– цілісність через консолідацію ринків та їх інфраструктури;
– ефективний захист прав кредиторів, споживачів та інвесторів фінансового ринку [171].
Реформи проводитимуться в усіх сегментах фінансового ринку – у банківському секторі, секторі небанківських фінансових установ, на фондовому ринку та ринку капіталу тощо. Ефективність реформ буде досягнута шляхом проведення комплексних змін: у регуляторах фінансового ринку – щодо зміцнення інституційної спроможності регуляторних органів та створення відповідних умов для посилення регуляторного впливу, зміцнення стійкості фінансової системи країни, зростання її кредитного та інвестиційного потенціалу; у учасників фінансового ринку (різних форм власності) – щодо забезпечення розвитку
інфраструктури фінансового ринку на засадах збалансованості економічних інтересів, довіри та відповідальності, дотримання прав споживачів фінансових послуг, посередників, держави та отримання конкурентного, прозорого, ефективного функціонального фінансового ринку з дієвими механізмами

124
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд регулятивного впливу держави на його кон’юнктуру та розвиток
інституцій [171].
Таким чином, визначено мету, вектори руху, першочергові пріоритети та індикатори належних умов становлення та розвитку фінансового ринку України.
Програма, розроблена відповідно до Стратегії сталого розвитку
«Україна – 2020», Угоди про асоціацію між Україною та Європейським
Союзом, Меморандуму про співпрацю з Міжнародним валютним фондом, Угоди про коаліцію депутатських фракцій «Європейська
Україна» та ін. [171; 172].
З метою досягнення мети та реалізації завдань Програми, а також, визнаючи важливість ефективної системи правил і практики їхньої реалізації у сфері фінансових послуг для забезпечення сталого економічного розвитку, будуть реалізовані програми співробітництва з
інституціями ЄС, МВФ, Світовим банком, ЄБРР, ЄІБ, BIS, IOSCO, IAIS та іншими міжнародними фінансовими організаціями, асоціаціями та регуляторами у сфері фінансових ринків та послуг [171].
У процесі реалізації напрямків та виконання завдань Програми очікується, що до 2020 року будуть створені передумови стабільного розвитку економіки України, перетворення фінансового ринку України на конкурентоспроможне середовище з інвестиційно-інноваційним кліматом. Також передбачається підвищення ролі фінансового ринку в процесах перерозподілу фінансових ресурсів, зміцнення фінансового стану учасників та розширення їх інвестиційних можливостей [171].
Доцільно зазначити, що спрямування заходів НБУ на адаптацію фінансового сектору економіки до очікуваних європейських нововведень є позитивним. Разом із цим передбачити, як відреагує економіка країни на такі зміни і чи будуть ці зміни на краще, досить важко. Однак підхід Національного банку щодо розмежування на сегменти банківської системи з метою розроблення окремих методів підготовки до нововведень для кожного сегмента є безумно тактично правильним. Адже стратегія реформування банківської системи та організаційна трансформація національного банку як частина стратегії реформування банківської системи є актуальним питанням сьогодення.
Розглянемо основні напрямки стратегії реформування банківської системи, яка складається з таких ключових моментів.

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
125 1) реорганізація
Національного банку України, а саме організаційна його трансформація.
Основним напрямком трансформації є саме трансформація регуляторних функцій національного банку, які включають в себе монетарну, наглядову, фінансову стабільність та організацію готівкового й безготівкового обігу [173];
2) вирішення питань накопичених дисбалансів у балансах банків, а саме капіталізація банків, проблемні кредити та захист прав кредиторів, доларизація балансів і строковість депозитів [173];
3) розвиток фінансових ринків, а саме довгострокових ресурсів у гривні, відновлення кредитування, посилення міжбанківського ринку, розвиток ринку деривативів, розвиток фінансової грамотності [173];
4) покращення корпоративного управління в банках, а саме прозорість кінцевих власників банків, спрощення структур власності в банках, кредитування споріднених осіб, підвищення якості корпоративних органів управління банків,захист споживачів [173].
Основною метою реорганізації національного банку є підвищення
інституційної спроможності НБУ як регулятора та спрощення його організації [173].
18 червня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розбудови
інституційної спроможності Національного банку України» №541-VIII, яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу
України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України
«Про Національний банк України», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інших нормативно-правових актів [174].
Сьогодні інституційна спроможність регулятора не повною мірою відповідає світовим основоположним принципам незалежності центрального банку. Оскільки Україна зобов’язалася впровадити рекомендації місії Міжнародного валютного фонду з оцінювання захисних механізмів з метою поліпшення урядування Національного банку України і посилення його фінансової автономії, прийняття цього законопроекту є надважливим кроком. З метою підвищення
інституційної незалежності законопроект пропонує якісні зміни в роботі Правління та Ради НБУ. Зокрема заплановано зменшення складу цього Правління до 6 осіб і скорочення членів Ради до 9 осіб.

126
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
Підвищуватиметься роль Ради Нацбанку, зокрема її повноваження будуть змінені й розширені. Рада буде здійснювати нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку, затверджувати основи кадрової політики та політики ризик-менеджменту [175].
Вважаємо такі кроки позитивними та правильними, направленими на зміну та розширення прав Ради НБУ, що підвищить
інституційну спроможність Національного банку відповідно до рівня центральних банків країн-учасниць ЄС.
Для максимального адаптування до європейських стандартів національним банком використовуються як приклади проекти технічної допомоги міжнародного валютного фонду, світового банку та
Європейського банку реконструкції та розвитку, а також проекти, розроблені Національним банком України самостійно. Україна нині отримує значну фінансову підтримку від міжнародних інституцій, які допомагають нашій країні впроваджувати структурні реформи в усіх галузях економіки та відновити її стале зростання. Згідно з Указом
Президента України «Про забезпечення представництва України в радах керуючих Міжнародного валютного фонду та Світового банку» від 19.12.2005 № 1809/2005 Голова Національного банку України за посадою є керуючим від України в Раді керуючих МВФ – найвищому органі цієї організації [175; 176; 177].
Основними напрямками реорганізації обрано, по-перше, транс- формацію регуляторної функції (монетарна політика, нагляд, фінансова стабільність і грошовий обіг та розрахункові операції) та по-друге – організаційну трансформацію (симпліфікація діяльності, оптимізація територіальних управлінь, організаційні та людські питання, управління витратами, автоматизація та управління неключовими функціями). Реформування НБУ буде охоплювати всі напрямки:
– оптимізацію схеми організаційної структури;
– виведення непрофільних функцій та активів, зокрема передання активів до інших державних установ (наприклад, телеканал БТБ передано Міністерству інформаційної політики);
– перегляд внутрішніх процесів для переоцінки
їх обґрунтованості для спрощення та покращення їх ефективності;
– оптимізацію чисельності персоналу.

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
127
Регулятивно-наглядовий орган може бути набагато ефективнішим, аніж зараз. Наступного року Національний банк планує зменшити витрати на своє утримання з 11 млрд. грн. до 5 млрд. грн.
[177; 178].
Організаційна реформа Нацбанку України сфокусована на 7 основних напрямках:
1) визначення зовнішніх меж функцій НБУ та закриття невластивих функцій;
2) упорядкування (streamline) організаційної структури НБУ
(фокус на 6 основних функціональних групах, а саме: нагляді, монетарній стабільності, ринкових операціях, розрахункових операціях, фінансово-адміністративних операціях, групі голови НБУ) та впровадження структури прийняття рішень на основі комітетів;
3) скорочення ієрархічності структури до 4 рівнів – правління, департамент, управління, відділ;
4) запровадження дивізіоналізації;
5) централізація функцій на рівні Центрального апарату
(оптимізація мережі територіальних управлінь);
6) оптимізація чисельності;
7) реінжиніринг процесів заради посилення основних функцій та спрощення діяльності [178].
Вищезазначені напрямки розроблено з метою побудови нової структури, яка повною мірою зможе відповідати потребам
Національного банку України як сучасного мобільного регулятора, готового до нових викликів в умовах розбудови банківської системи та адаптування до європейських стандартів [178].
Таким чином, Нацбанк України спробував централізувати основні напрямки адаптації та зменшити втрату своїх матеріальних і часових ресурсів. Однак така централізація має і негативний момент, адже деталі та сегменти централізованих напрямків будуть залишені поза увагою у зв’язку з фокусуванням лише на вирішенні макропроблем.
Основними принципами побудови нової структури НБУ є цільова організаційна структура, направлена не на минуле, а на майбутнє
(forward looking structure), та перехід від оперативного (ручного) управління до управління, заснованого на політиці (rule based policy)
[178; 179].

128
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
Організаційна трансформація НБУ відбувається поетапно на таких основних рівнях [178; 179]:
– нульовий рівень упроваджено 2014 року (як підготовчий етап). На цьому етапі проведено аналіз чинної структури, функцій, процесів НБУ, а також аналіз структур більшості центральних банків Світу [178; 179];
– перший рівень (проводився з 2014 року до 2015 року) передбачає реорганізацію центрального апарату Національного банку
України. На цьому етапі основні функції сконцентровано на рівні центрального апарату заради більш ефективного виконання Нацбанком наглядової та регуляторної функцій [178; 179];
– другий рівень
(проводиться
2015 року) передбачає реорганізацію територіальних управлінь НБУ. Цей етап передбачає створення 4 центрів управління на регіональному рівні. Кожен з цих нових макрорегіонів відповідатиме за декілька областей. У той же час функції касової підтримки та інкасації залишаться на рівні теперішніх територіальних управлінь [178; 179];
– третій рівень (з 2015 до 2016 року) – як підрівень реорганізації неключових функцій НБУ, що передбачає таке: функції, не пов’язані з виконанням Національним банком України поставлених завдань або не притаманні центральним банкам, мають бути переформатовані за рахунок аутсорсингу функцій, закриття або передання іншим відомствам, та як підрівень реорганізації структурних підрозділів та одиниць Національного банку України, на якому необхідне проведення оптимізації [178; 179; 180; 181; 182; 183].
На сьогодні вже реалізовано такі заходи:
– на підготовчому етапі за допомогою місій технічної допомоги проаналізовано основні структури центральних банків світу; сформовано основні принципи організаційної перебудови НБУ (звіт
Д. Стівенсона), проведено бенчмарк-аналіз НБУ порівняно з іншими центральними банками світу (звіт Т. Моя), проведено аналіз чинних функцій і процесів НБУ;
– розпочато роботу з реорганізації центрального апарату НБУ, у межах якої введено поняття адміністративного й функціонального підпорядкування та управління; затверджено цільову структуру першого рівня підпорядкування Голові / заступникам Голови; прийнято кінцеві пропозиції щодо змін в організаційних структурах підрозділів

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
129 центрального апарату; розпочато відкритий пошук на посади керівників підрозділів у новій структурі; затверджено кінцеві штатні розписи, переведено працівників до нової структури та передано функції від попередньої до нової структури;
– розпочато реорганізацію територіальних управлінь
Національного банку України, що передбачає функціональну підпорядкованість структурних підрозділів територіальних управлінь відповідним структурним підрозділам на рівні центрального апарату; сформування робочої групи зі створення макрорегіонів, розпочато пілот у Дніпропетровську;
– розпочато реорганізацію структурних підрозділів
Національного банку України, зокрема проведено аналіз \ мепінг основних неключових функцій та розроблено стратегію щодо майбутнього неключових функцій [178; 179; 180; 181; 182; 183].
На нашу думку, таке стрімке впровадження організаційної транс- формації НБУ є більш негативним, аніж позитивним. Не перевіривши на практиці дієвість хоча б одного впровадженого рівня, одразу відбувається перехід на новий.
Нова організаційна структура Нацбанку з фокусуванням на 6 ключових функціональних групах (нагляд, монетарна стабільність, ринкові операції, розрахункові операції, фінансово-адміністративні операції, група голови НБУ) має виглядати таким чином: на чолі – Рада
НБУ з відповідним секретаріатом, Головою НБУ та Департаментом внутрішнього аудиту. Голові НБУ буде підпорядковано юридичний департамент, департамент персоналу, департамент банківської безпеки, департамент з управління ризиками та департамент з корпоративних питань зі своєю прес-службою. Перший заступник Голови НБУ буде очолювати пруденційний нагляд, а 4 інші функціональні групи будуть розділені між чотирма заступниками голови НБУ [178; 179; 180; 181;
182; 183].
Реформування системи прийняття рішень планується проводити за допомогою комітетів і побудови нової аналітичної системи та системи звітності. Основними функціями комітетів з політики та управління будуть такі:
– розроблення та втілення монетарної, фінансової або адміністративної політики;

130
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
– бути майданчиком для обговорення, обміну інформацією, аналізу поточних подій, пов’язаних з відповідними політиками;
– бути дорадчим органом Правління з питань заходів, які необхідно вжити для реалізації відповідної політики;
– бути майданчиком для обговорення й аналізу конкретних питань і широких тенденцій, що стосуються розроблення та реалізації політики банку [178; 179; 180; 181; 182; 183].
Система управління трансформується від прийняття одноосібних рішень до рішень комітетів, наближаючи регулятора до найкращих практик центральних банків світу. Упровадження принципів ефективного корпоративного управління при прийнятті рішень шляхом заснування спеціалізованих комітетів з питань політики та управління відповідає функціонально орієнованій організаційній структурі. Це посилить спроможність у плануванні, підвищить ефективність діяльності НБУ та його політики [178; 179; 180; 181; 182; 183].
Скорочення ієрархічних рівнів у Центральному апараті дозволить оптимізувати та спростити процес кооперації / комунікації між підрозділами банку. Раніше структура виглядала таким чином:
Правління – Генеральний департамент – Департамент Управління
– Відділ – Сектор – Співробітники.
З моменту реорганізації структура вже виглядає таким чином:
Правління – Департамент – Управління – Відділ – Співробітники.
У результаті переходу з 6-12-рівневої до 4-рівневої ієрархічної структури Центрального апарату вивільняються позиції керівників оптимізованих підрозділів і позиції «вільних» заступників, які новою структурою не передбачені. Зрештою зниження граничної чисельності персоналу Центрального апарату становить близько 23% [178; 179; 180;
181; 182; 183].
Одним із результатів реорганізації стане оптимізація персоналу, задіяного у виконанні неключових або супроводжувальних функцій.
Перехід до нової функціонально орієнтованої структури НБУ буде супроводжуватися повним переглядом функцій та чисельності персоналу, необхідного для їх виконання [173; 183].
Відповідно до нової стратегії мережа територіальних управлінь вважається розгалуженою та децентралізованою з великою кількістю персоналу (5000 од). Основним завданням централізації є такі:

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
131
– побудова організаційної структури ТУ згідно з новою функціонально орієнованою організаційною структурою Центрального апарату НБУ;
– створення та централізація функцій територіальних управлінь в областях на рівні новостворених 4 макрорегіонів;
– перегляд моделі та функцій роботи територіальних управлінь та
їх орієнтація на більш оперативні структури;
– оптимізація мережі територіальних управлінь та чисельності персоналу [173; 183].
Регіональна мережа Національного банку України буде складатися з 4-х макрорегіонів з центрами в Києві, Львові, Одесі та
Дніпропетровську. Передбачається, що перехід із сьогоднішніх 25 територіальних управлінь до нової функціонально орієнтованої організаційної структури з 4-ма макрорегіонами підвищить ефективність виконання політики на місцях, дозволить ефективно розподіляти наявні ресурси, оптимізувати витрати та чисельність персоналу. Згідно з проектом також планується формування управлінського центрального макрорегіону (Київ, Вінниця, Чернігів,
Житомир, Черкаси), західного (Львів, Тернопіль, Хмельницький,
Чернівці, Івано-Франківськ, Луцьк, Ужгород, Рівне) і південного
(Одеса, Миколаїв, Херсон, Крим) [178; 180].
Однак така стратегія централізації управлінь Національного банку
України, скорочення кваліфікованих спеціалістів і часткова ліквідація територіальних управлінь може значно погіршити якість виконання функцій та завдань на місцях.
Також планується дивізіоналізація та побудова матричної структури, яка дозволить покращити керованість мережі територіальних управлінь. Сьогодні на рівні територіальних управлінь
існують підрозділи, які за функціональним призначенням є продовженням відповідних підрозділів (дивізіонів) Центрального апарату, але формально їм не підпорядковуються, працюють відокремлено, без достатньої координації. Таким чином, функціональні підрозділи в територіальних управліннях відокремлені та не інтегровані з
Центральним апаратом.
Для посилення координації та відповідальності функціональні підрозділи в макрорегіонах повинні мати подвійне підпорядкування:

132
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
1) адміністративне – керівнику макрорегіону;
2) функціональне – керівнику функції (дивізіону) в Центральному апараті.
Запровадження матричної структури підпорядкування в макрорегіонах покращить керованість функціональних підрозділів і підвищить їх ефективність [181; 182; 183].
Непритаманні центральному банку неключові функції будуть виведенні за межі Національного банку України. Непрофільні підрозділи будуть переформатовані за рахунок аутсорсингу функцій, закриття або передання невластивих функцій іншим відомствам [181;
182; 183].
У процесі оптимізації, дивізіоналізації та централізації під реінжиніринг мають потрапити всі основні бізнес-процеси банку.
Основними організаційними змінами планується створення єдиного центру методології; створення єдиного центру звітності; створення
єдиного аналітичного центру; аутсорсинг невластивих функції; зниження ієрархічної структури та оптимізація територіальних управлінь. До основних принципів реінжинірингу віднесено максимальне спрощення процесів та уникнення дублювання функції; більш зважену систему прийняття управлінських рішень; підвищення крос-функціональної кооперації / комунікації між підрозділами; централізацію системи прийняття рішень, зменшення паперового документообігу та перехід до електронного документообігу; фокусування на основних процесах, що додають цінність; підвищення рівня автоматизації процесів та зниження витрат на виконання кінцевого продукту діяльності. Основний результат реінжинірингу процесів – це посилення основних функцій та спрощення діяльності
Нацбанку [181; 182; 183].
Відповідно до вищезазначеного до основних завдань організаційної трансформації можна віднести:
– перехід від ієрархічно-географічної до функціонально- матричної структури управління з фокусом на 6 основних групах;
– скорочення ієрархічності структури до 4 рівнів;
– дивізіоналізацію за рахунок упровадження матричної структури підпорядкування;

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
133
– концентрацію на основних функціях НБУ та підвищення якості системи прийняття рішень;
– централізацію функцій – з регіонів до макрорегіону або центрального апарату НБУ;
– виведення непрофільних активів за межі НБУ;
– оптимізацію граничної чисельності персоналу;
– реінжиніринг бізнес-процесів буде проведено заради посилення основних функцій та спрощення діяльності [179; 180; 181; 182; 183].
Відповідно до вищезазначеного можемо зробити певні висновки.
За своєю суттю напрямки адаптації адміністративно-правового статусу
Національного банку України до стандартів центральних банків країн- учасниць ЄС є правильними та позитивними для економіки України.
Співробітництво України та НБУ з ЄС, із центральними банками країн- учасниць ЄС, організаціями, комітетами, іншими європейськими установами є також позитивним. Адже тісний зв’язок із безпосереднім засновником європейських процесів та з учасниками євроінтеграції дає можливість краще проаналізувати та опрацювати найбільш оптимальні шляхи адаптації власного сектору економіки до європейських стандартів і вимог.
Однак на практиці:
– приймаються швидкі та невиважені рішення;
– ігнорується необхідність поетапного введення та аналізу кожного окремого сегменту адаптування;
– ігнорується необхідність певного часового пристосування нововведень до економіки України.
Разом із цим організаційне реформування Нацбанку, направлене на централізацію функцій та завдань, іде врозріз із реформою децентралізації держави в цілому, затвердженою Президентом України.
Адже сутність децентралізації полягає в тому, щоб якомога більше повноважень мали ті органи, що ближчі до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно. Тому організаційна централізація Національного банку в період значних проблем з банківським сектором економіки, необхідністю посилення контролю валютного та грошово-кредитного сегменту не допомагає, а й навпаки – погіршує та віддаляє Україну від успішного адаптування до європейських стандартів і вимог.

134
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал