Науково-дослідний інститут публічного права




Сторінка6/9
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.08 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Висновки до розділу 2
1. Доведено, що на відміну від приватних фізичних осіб спеціальна адміністративна правосуб’єктність посадових осіб і спеціалістів ЄЦБ та центральних банків країн-учасниць ЄС є єдиною, вона складається з нероздільного комплексу ознак, які притаманні адміністративній правоздатності та адміністративній дієздатності.
2. Виявлено, що до складових адміністративної правосуб’єктності посадових осіб і спеціалістів ЄЦБ та центральних банків країн- учасниць ЄС належать також етичні рамки, згідно з якими поведінка

94
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд персоналу не має порушувати незалежність, неупередженість і престиж діяльності ЄЦБ.
3. Адміністративна правосуб’єктність посадових осіб
і спеціалістів ЄЦБ та центральних банків країн-учасниць ЄС – це передбачені основоположними актами
ЄС, національним законодавством та підзаконними нормативно-правовими актами ЄЦБ і центральних банків країн-учасниць ЄС юридичні позитивні й негативні властивості посадових осіб та спеціалістів, які дозволяють їм бути учасниками адміністративно-правових відносин у сфері банківської системи ЄС, забезпечувати виконання завдань, що стоять перед ЄЦБ і центральними банками країн-учасниць ЄС.
4. Доведено, що
Європейський центральний банк, за адміністративною класифікацією, є таким: 1) утворений країнами- учасницями ЄС; 2) є публічною юридичною особою; 3) не займається комерційною діяльністю; 4) за організаційно-правовою формою є наддержавною установою; 5) здійснює свою діяльність на праві власності; 6) діє постійно; 7) виконує контрольні функції.
5. Виявлено, що правосуб’єктність центральних банків країн- учасниць ЄС має довгу і повчальну історію, яка полягає в тому, що спочатку функцію емісії грошей виконували комерційні банки поряд зі здійсненням іншої банківської діяльності. При цьому держава займалася виключно економічною, а не фінансовою політикою.
Поступово держави все більше почали встановлювати більш жорсткі правила емісії грошей, а надалі перейшли до монопольного їх випуску в обіг. Це й призвело до утвердження нової інституції держави, яка не входить до жодної з гілок влади, – державної установи – юридичної особи, яка не займається комерційною діяльністю, а виконує виключно публічні функції: забезпечує виважену емісію грошової маси, забезпечує стабільність цін і національної валюти та здійснює нагляд за комерційними банками щодо недопущення здійснення ними ризикованих операцій, від яких можуть постраждати вкладники та інші особи.
6. Доведено, що законотворчі обов’язки
Європейського центрального банку – це покладені на нього розпорядження щодо надання консультативних роз’яснень змісту і сутності проектів нормативно-правових актів, запропонованих ним, і врахування

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
95 побажань урядів і національних банків країн-учасниць ЄС, у разі якщо вони не суперечать загальним цілям і завданням ЄС, викладеним в основоположних документах.
7. Зобов’язання ЄЦБ стосовно дотримання форм, методів і процедур свого звітування перед інституціями ЄС та громадськістю є вагомим чинником забезпечення прозорості діяльності ЄЦБ щодо аналізу ступеня стабільності цін, стійкості державної фінансової позиції, аналізу проблеми зближення валютних курсів тощо.
8. Обов’язками ради керівників ЄЦБ є покладені на них розпорядження стосовно виконання завдань, покладених на ЄЦБ згідно з основоположними договорами ЄС і статутом ЄС, зокрема щодо надання необхідних інструкцій національним центральним банкам.
9. Доведено, що обов’язки ЄЦБ характеризуються такими ознаками: обов’язком-місією ЄЦБ є підтримування стабільності цін у зоні ЄС, насамперед за рахунок забезпечення стабільності інфляційних процесів; основним додатковим обов’язком є підтримка загальної економічної політики ЄС у цілому та розвитку виробництва зокрема, однак за обов’язкової умови, що такі заходи не мають шкодити основному його обов’язку із забезпечення стабільності цін; класичним обов’язком ЄЦБ у масштабі всього ЄС є розпорядження країнам- учасницям ЄС реалізовувати грошово-кредитну політику ЄС, забезпечувати безперебійне функціонування платіжних систем, здійснювати пруденційний нагляд і нагляд за фінансовою стабільністю банківської системи ЄС у цілому; законотворчі обов’язки ЄЦБ полягають у покладенні на нього розпорядження щодо надання консультативних роз’яснень змісту і сутності проектів нормативно- правових актів, запропонованих ним, і врахування побажань урядів і національних банків країн-учасниць ЄС, у разі якщо вони не суперечать загальним цілям і завданням ЄС, викладеним в основоположних документах; зобов’язання ЄЦБ стосовно дотримання форм, методів і процедур звітування перед інституціями ЄС і громадськістю є вагомими чинниками забезпечення прозорості діяльності ЄЦБ щодо аналізу ступеня стабільності цін, стійкості державної фінансової позиції, аналізу проблеми зближення валютних курсів тощо; обов’язками Ради керівників ЄЦБ є покладені на них розпорядження щодо виконання завдань, поставлених перед ЄЦБ

96
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд згідно з основоположними договорами ЄС і статутом ЄС, зокрема щодо надання необхідних інструкцій національним центральним банкам.
10. Провідним обов’язком Центрального банку Іспанії є забезпечення ефективного функціонування та стабільності фінансової системи й адміністративний контроль і нагляд за дотриманням правил кредитними установами (банківський нагляд), який він здійснює в тісній взаємодії з Міністерством фінансів та Національною комісією з ринку цінних паперів.
11. Банк Португалії наділений адміністративною та фінансовою автономією, первинним його завданням згідно із законом є виконання загальної політики ЄСЦБ і нормативних положень Статуту ЄСЦБ та
Європейського центрального банку.
12. Банк Португалії зобов’язаний здійснювати нагляд і сприяти безперебійному функціонуванню платіжних систем, здійснювати ліцензування зовнішніх платежів, аналізувати й публікувати звітність, щоб унеможливлювати паніку на валютному ринку, та ін.
13. Виявлено, що адміністративні обов’язки
Чеського національного банку – це покладені на нього розпорядження і заборони як спеціальної юридичної особи публічного права, наділеної повноваженнями адміністративного органу щодо забезпечення цінової стабільності та сприяння стійкому економічному зростанню Чехії, установлення і виконання засад грошово-кредитної політики; випуск національних банкнот і монет; забезпечення надійного функціонування платіжних систем, установлення процентної ставки та відкритості функціонування перед парламентом і суспільством.
14. Доведено, що до основних обов’язків центральних банків країн-учасників ЄС належать такі: формування грошової та валютної політики; забезпечення фінансової стабільності; координація розвитку банківської системи; нагляд за комерційними банками та іншими впливовими суб’єктами господарювання, від діяльності яких залежить фінансова безпека держави; нагляд за інфраструктурою фінансового ринку; сприяння стабільності цін; сприяння розвитку економіки; управління резервами держави.
15. Доведено, що адміністративні права ЄЦБ виражають волю народів країн-учасниць ЄС жити і працювати в умовах цінової

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
97 стабільності та розвивати економіку як базис благополуччя та процвітання громадян і підданих країн-учасниць ЄС.
16. З погляду джерел адміністративного права, адміністративні права ЄЦБ базуються на основоположному Договорі про ЄС, Договорі про функціонування ЄС та Додатку до нього, що розкриває правовий статус ЄЦБ.
17. Адміністративні права ЄЦБ є складним явищем, яке включає в себе права на чужі дії (зобов’язання), насамперед національних центральних банків, урядів країн-учасниць ЄС, комерційних банків.
18. Щодо адміністративного примусу адміністративні права ЄЦБ полягають у законодавчо оформленій можливості ввести в дію апарат міждержавного примусу проти тих зобов’язаних осіб, які порушують правила існування єдиної банківської системи ЄС.
19. Виявлено, що ЄЦБ наділений системою адміністративних прав, що складається із загальних прав; прав-принципів; управлінських прав; прав на застосування заходів адміністративного примусу
(адміністративних санкцій);
20. До загальних прав ЄЦБ належать права визначати грошово- валютну політику ЄС, проводити валютні операції та здійснювати управління офіційними валютними резервами держав-членів ЄС.
21. Доведено, що права-принципи
ЄЦБ визначають основоположні засади, на яких базується вся банківська система країн- учасників ЄС, це зокрема право-принцип щодо уніфікації банківського законодавства; право-принцип незалежності ЄЦБ від інших центральних інституцій ЄС та всіх гілок державної влади країн- учасниць; право-принцип, право на друк євро та виключне право дозволяти національним центральним банкам здійснювати зазначені операції.
22. Виявлено, що управлінські права ЄЦБ пов’язані із внутрішньоорганізаційною виконавчо-розпорядчою діяльністю органів та посадових осіб ЄЦБ.
23. ЄЦБ має специфічне право на застосування заходів адміністративного примусу (адміністративних санкцій), а саме: застосовувати адміністративні санкції щодо державних, публічних і приватних установ й організацій за порушення банківського законодавства ЄС; застосовування адміністративного-запобіжних

98
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд заходів із метою правильного використання євро; застосування заходів адміністративного припинення щодо третіх осіб, які загрожують виникненням серйозних труднощів для функціонування економічно- валютної системи ЄС.
24. Зроблено висновок, що адміністративні права Центрального банку ФРН – це його основоположно-адміністративна, власне адміністративна, адміністративно-комерційна та неформально адміністративно-авторитетна компетенція, яка негативно визначається досконалим і ретельно прописаним банківським законодавством ФРН щодо здійснення грошово-кредитного регулювання, контролю за процентними ставками, здійснення нагляду за комерційними банками, управління золотовалютними резервами. При цьому до власне адміністративних прав Центрального банку ФРН належить право мати своїх представників (юридичних і фізичних публічних осіб) у землях і за кордоном; брати участь у розслідуванні адміністративних проступків, пов’язаних із грошово-валютними порушеннями, притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які не виконують установлених заходів щодо перевірки банкнот і монет євро на підробку, здійснювати конфіскацію підроблених банкнот і монет.
25. Зроблено висновок, що адміністративні права центральних банків країн-учасниць ЄС характеризуються такими рисами: суб’єктивні права у сфері діяльності центральних банків означають можливість впливати на управлінські процеси в зазначеній сфері, брати участь у державній діяльності, сприяти реалізації прав громадян, суб’єктів господарювання та комерційних банків звертатися до суду або до вищих органів державної влади; центральні банки мають право бути повністю незалежними від виконавчої гілки влади та відносно незалежними від законодавчої та судової; володіють монопольним правом на друк валюти; здійснювати нагляд за комерційними банками; видавати обов’язкові для виконання комерційними банками й іншими особами нормативні акти; контролювати процентні ставки; виступати як кредитори для комерційного банківського сектору; зберігати та використовувати валютні резерви; координувати діяльність установ, що відповідають за ліцензування банківської діяльності; отримувати внески від уряду та комерційних банків для поповнення резерву; тримати внески державних установ.

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
99
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЦЕНТРАЛЬНИХ
БАНКІВ КРАЇН-УЧАСНИЦЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
ТА АДАПТАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО
СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
3.1 Напрямки вдосконалення адміністративно-правового
статусу центральних банків країн-учасниць
Європейського Союзу
Фінансово-банківська криза 2007-2008 рр. переконала всіх у необхідності наявності в держави потужних і дієвих правових та адміністративних важелів впливу на банківську систему як для захисту економічних інтересів самої держави, так для захисту заощаджень простих громадян. Економічним підґрунтям для кризи банківської системи України 2008 року стала низка чинників, проте провідною причиною були фінансові причини, які призвели до банківського колапсу ліквідності [134]. Ця та наступна фінансово-банківська криза в
Греції 2015 року засвідчили неефективність принципів другої
Базельської конференції [135; 136], показавши, що три «стовпи» Нової
Базельського угоди («Базель ІІ») не завжди спрацьовують. Це вимоги щодо мінімального розміру банківського капіталу, банківського нагляду й ринкової дисципліни. Структура самої угоди є такою: перша частина визначає сферу застосування стандарту; друга присвячена мінімальним вимогам до достатності капіталу; третя частина присвячена банківському нагляду та взаємодії банків з органами регулювання; четверта – ринковій дисципліні [136].
Виходячи з цього, у лютому 2012 р. комісія ЄС заснувала групу високого рівня експертів для вивчення можливих реформ у структурі банківського сектору ЄС. Завданням групи є те, щоб розробити зміни і доповнення до чинних нормативно-правих актів у сфері банківської системи, які мають забезпечити структурну реформу Європейської

100
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд банківської системи, зміцнення фінансової стабільності й підвищення ефективності захисту прав споживачів. Група розпочала свою роботу в лютому 2012 р. і надала свою остаточну доповідь 2 жовтня 2012 р.
Комісія розглянула можливі варіанти реформ та їх наслідки, а в січні
2014 року було прийнято пропозицію про регулювання [137].
На думку західних учених-економістів, у період, що передував кризі, було допущено такі системні прорахунки: оцінювання банківських ризиків здійснювалося неналежно, рейтингові агентства практично фальсифікували рейтингові результати; ринкова дисципліна була неефективною; припускалось квазістрахування депозитів; центральні банки були змушені рятувати проблемні банки постфактум.
Крім того регулювання банківського капіталу не враховує системних ефектів (соціальні витрат), і вимоги до капіталу були пом’якшені, а обмеження на активи підняті. Під тиском промислових лобі банківський нагляд виявився неефективним, що призвело до тіньового банківського бізнесу і системних ризиків, які зростали безконтрольно.
У цілому системна фінансова криза 2007-2008 рр. розкрила проблему системної нормативної недостатності [135; 136; 138].
Посилене регулювання світової банківської системи, на думку представників Базельського комітету, мало убезпечити від повторення світових фінансових та економічних криз, подібних тій, що сталася два роки тому. Автори чергових поправок до Базельської угоди про капітал передбачають, що запропонований пакет змін дозволить суттєво посилити фінансовий стан банків і утримати їх від прийняття на себе надмірних ризиків [139].
Базель III (прийнятий у грудні 2010 р.), нормативи якого планується ввести з 2013 по 2018 роки, виявив основні зміни порівняно з Базелем II, включені в розрахунок капіталу банків, у пруденційні вимоги до капіталу та пруденційні вимоги до ліквідності. Базель III також уводить додаткові запаси капіталу: консерваційний запас
(резервний запас капіталу в розмірі 2,5% від величини ризику, який поза періодом стресу має підтримуватися банком) і контрциклічний запас [140; 141].
Суть пропонованих змін в угодах про капітал згідно з Базелем ІІІ полягає в підвищенні якості, прозорості та вдосконаленні структури банківського капіталу, посиленні покриття ризиків капіталом і

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
101 стимулюванні заходів щодо створення резервних запасів капіталу. Так, переважною формою капіталу 1-го рівня мають стати прості акції та нерозподілений прибуток, часткові 2-го рівня будуть гармонізовані, а також будуть реалізовані заходи щодо зниження проциклічності банківської діяльності. Існують певні розбіжності та помилки в розумінні і використанні Базельських регулювальних норм у різних версіях. Поширена думка про те, що нові «версії» Базельської угоди скасовують дію попередніх, насправді не відповідає дійсності. Базель II
і Базель ІІІ є доповненнями до Угоди про капітал 1988 року. Отже, кожен новий документ удосконалює, а не скасовує попередні. Тому після прийняття Базеля ІІІ усі вимоги, які були введені в Базелі II – компонента ІІ «Контроль з боку нагляду» і компонента ІІІ «Ринкова дисципліна», не втратили своєї важливості і залишаються чинними
[138].
Крім підвищених вимог до рівня базового капіталу Базель III передбачає створення спеціальних буферів (запасів) капіталу, що дозволяють проводити коригування власних коштів банків для протидії циклічним коливанням господарської кон’юнктури. Ще одна новація – уведення коефіцієнтів ліквідності, які мають забезпечити банкам достатній запас ліквідних коштів в умовах розвитку кризи і раптового масового вилучення внесків. Третій напрямок реформи – підвищення вимог до капіталу глобальних системно значущих фінансових організацій, здатних ініціювати поширення ризиків у фінансовій системі [142].
Головним регулятивним засобом у рекомендаціях Базельського комітету з банківського нагляду з часів Basel Accord 1988 є мінімальні вимоги до достатності банківського капіталу, що виражаються показником відношення капіталу банку до суми його балансових і позабалансових активів, зважених за ступенем ризику. Згідно з умовами Базеля III підвищуються вимоги до найбільш надійних елементів капіталу – базового капіталу (Common Equity Tier I Capital) і додаткового капіталу першого рівня. Ці зміни в банківському законодавстві мають відбутися в кілька етапів. На 1 січня 2013 базовий капітал банків установлюється на рівні 3,5% від суми активів, скоригованих на ризик (проти колишніх 2%), а весь капітал першого рівня – на рівні 4,5% (проти прийнятих раніше 4%). На 1 січня 2014 ці

102
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд величини збільшуються до 4% (відношення базового капіталу до активів, скориговане на ризик) і 5,5% (відношення всього капіталу першого рівня до активів, скореговане на ризик), а на 1 січня 2015 – 4,5
і 6% відповідно. Вимоги до загальної величини капіталу в цей період збережуться на колишньому рівні в 8% [142].
Вагомим чинником запобігання фінансово-банківським кризам є запропоноване в США Правило Волкера, яке забороняє банкам заробляти на спекуляціях. Це стало своєрідною революцією в банківській системі США. Правило названо на честь П. Волкера – глави Федрезерву в 1979-1987 роках. Економіст назвав підвищену активність банків на фондовому ринку однією з причин кризи 2008 року і запропонував законодавчо обмежити її. Правило Волкера стало ключовим пунктом фінансової реформи Додда – Френка [143].
Правило забороняє банкам торгівлю цінними паперами за рахунок власних коштів, тобто торгові операції для власного прибутку.
Діяльність банків на біржі тепер може відбуватися лише в інтересах клієнтів. Остаточний варіант Правила, схвалений 2013 року Комісією з цінних паперів і бірж (SEC), Федеральною резервною системою (ФРС),
Федеральною корпорацією страхування вкладів (FDIC), Управлінням контролера грошового обігу та Комісією з термінової ф’ючерсної торгівлі сировинними товарами (CFTC) займає майже 900 сторінок.
Цей варіант виявився більш ліберальним у частині market-making і більш суворим стосовно хеджування, ніж попередні версії. Банки мають забезпечити повне дотримання Правила Волкера до липня 2014 року, при цьому регулятори дають зрозуміти, що не будуть жорстко контролювати це дотримання до початку 2015 року [143].
Уведення зазначених обмежень фактично змушує американські банки змінювати свою структуру – як для того, щоб відповідати новим законодавчим вимогам, так і для того, щоб мінімізувати свої втрати в масштабах бізнесу. Однак відрізнятися американці, за прогнозами експертів, будуть недовго. «Інші фінансові центри приймуть рішення
США як сигнал і продовжать «закручувати гайки» у своїх юрисдикціях
[143].
У червні 19 червня 2015 р. пропозиції комісії щодо структурних заходів поліпшення стійкості кредитних інститутів ЄС були прийняті
Європейським парламентом. Вони спрямовані на зміцнення фінансової

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
103 стабільності, захист бізнесу та депозитів, недопущення комерційними банками потенційно ризикованих торгових операцій. Аналізовані пропозиції будуть застосовуватися лише до великих банків або таких, які мають важливе значення чи обслуговують визначені обсяги торговельної діяльності [137].
Метою реалізації цих пропозицій є зниження надмірних ризиків і запобігання швидкому зростанню балансу в результаті банківської діяльності. Вони встановлюють захисні інститути, забезпечують фізичних і юридичних осіб від втрат, понесених у результаті інших видів діяльності. Це передбачає обов’язкове розділення форм банківської та пов’язаних з нею інших різновидів діяльності та встановлює рамки для компетентних органів щодо вжиття заходів для зменшення надмірного ризику.
Крім патентування банківська діяльність буде підлягати оцінюванню ризиків. Якщо центральний банк вважає, що існує надмірний ризик, який може завдати шкоди банківській системі, то стосовно нього будуть застосовуватися адміністративні заходи або вимоги щодо збільшення власних основних гарантій, або будуть накладатися інші пруденційні заходи. Банківським установам буде заборонено приймати внески від населення, які не будуть мати право на страхування депозитів [137].
Відповідно до тексту пропозицій вони застосовуються до банківських установ із загальною сумою активів понад 30 млрд. € протягом останніх трьох років. Ці банки розділено на дві категорії. До першої належать банки із трирічним обігом до 100 млрд. €, до другої – понад 100 млрд. €. Логічним є те, що більш суворі вимоги пред’являються до другої групи. Аналізоване жорстке регулювання не може застосовуватися до малих банківських установ – менше 3% від їх загального обсягу активів, або сукупних прийнятних роздрібних депозитів менше 35 млрд. € [137].
Європейські вчені запропонували систему заходів попередження кризових явищ у банківській системі ЄС: поліпшення координації та ефективної реалізації нових фінансових правил, коли в період фінансової кризи центральні банки мають діяти системно, активно використовуючи свої зобов’язання і права, а не тільки окремі фінансові
інститути. Ключовим поворотним пунктом у цій сфері має стати

104
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд своєчасне виявлення й ефективне регулювання центральними банками кризових явищ, недопущення надмірних ризиків; ліквідація ризиків, пов’язаних із тіньової банківської діяльністю; менеджери фінансові установи мають бути зобов’язані передусім перед вкладниками та платниками податків, а не державними чиновниками [144].
Європейський банківський союз пропонує запровадити превентивний підхід до діяльності центральних банків у сфері попередження фінансово-економічних криз, оскільки він є менш ризикованим. Єврозона потребує загальної політики банківської ліквідності, щоб подолати цей розрив в управлінні стійкості банку та рефінансування, залишивши цю відповідальність у віданні національних директивних положень національних центральних банків, проте в кінцевому результаті підтримка ЄЦБ у вигляді банківського рефінансування буде зберігатися [145].
Таким чином, напрямками вдосконалення адміністративних засад
Європейської банківської системи визначаємо такі:
1) фінансово-банківська криза 2007-2009 р. переконала всіх у необхідності наявності в держави, передусім через центральні банки, потужних і дієвих правових та адміністративних важелів впливу на банківську систему як для захисту економічних інтересів самої держави, так для захисту заощаджень простих громадян;
2) криза засвідчила неефективність принципів базельських угод
(Базель І та Базель ІІ), через що 2012 року було прийнято наступну
Базельську угоду (Базель ІІІ). Сутність її полягає в підвищенні якості та обсягу, прозорості та вдосконалення структури банківського капіталу, посиленні протидії ризикам капіталу і стимулюванні заходів щодо створення резервних буферів (запасів) капіталу;
3) виходячи з цього, у лютому 2012 р. комісія ЄС заснувала групу експертів для вивчення можливих реформ у структурі банківського сектору ЄС, яка розробила зміни і доповнення чинних нормативно- правих актів у сфері банківської системи, які мають забезпечити структурну реформу Європейської банківської системи та її зміцнення;
4) 19 червня 2015 р. пропозиції комісії щодо структурних заходів поліпшення стійкості кредитних інститутів ЄС були прийняті
інституціями ЄС; вони спрямовані на зміцнення фінансової стабільності, захисту бізнесу та депозитів, недопущення комерційними

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
105 банками потенційно ризикованих торгових операцій; обмеження, визначені в них, будуть застосовуватися лише до великих банків або таких, які мають важливе значення чи обслуговують визначені обсяги торговельної діяльності;
5) метою реалізації цих пропозицій є зниження надмірних ризиків
і запобігання швидкому зростанню балансу в результаті банківської діяльності, вони встановлюють захисні інститути, забезпечують фізичних і юридичних осіб від втрат;
6) ноу-хау реалізації зазначених пропозицій є те, що крім ліцензування центральними банками банківська діяльність буде підлягати оцінюванню ризиків: якщо центральний банк вважає, що
існує надмірний ризик, який може завдати шкоди банківській системі, то стосовно них будуть застосовуватися адміністративні заходи або вимога щодо збільшення власних основних гарантій;
7) Європейський банківський союз пропонує запровадити превентивний підхід до діяльності центральних банків у сфері попередження фінансово-економічних криз;
8) ефективним чинником запобігання фінансово-банківським кризам є запропоноване у США Правило Волкера, яке забороняє банкам заробляти на спекуляціях (банкам забороняється здійснювати торгівлю цінними паперами за рахунок власних коштів), діяльність банків на біржі тепер може відбуватися лише в інтересах клієнтів; проте європейські центральні банки поки не готові перейти на такі жорсткі стандарти своєї діяльності, оскільки це призводить до зниження ділової активності та змін у структурі банків.
9) на наш погляд, ігнорувати Правило Волкера Європейська банківська система буде недовго, політика жорсткого адміністрування центральними банками є необхідною і корисною для Європейської спільноти, тому рішення про
«закручування гайок» у загальноєвропейських і національних юрисдикціях країн-учасниць ЄС
– це тільки питання часу.
Отже, провідним напрямком удосконалення адміністративно- правового статусу центральних банків країн-учасниць Європейського
Союзу, зокрема й України, поряд з упровадженням третіх Базельських принципів (законодавчого закріплення визначених на їх основі адміністративних обов’язків і прав) є необхідність імплементації в

106
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
Європейську банківську систему Правила Волкера, яке забороняє банкам здійснювати торгівлю цінними паперами за рахунок власних коштів, установлює більш жорсткі адміністративні стандарти банківської діяльності.
Достовірність нашого висновку підтверджується економічною фінансовою банківською кризою в Греції. За своїм профілем ця держава
є аграрно-індустріальною, обтяженою роздутим бюрократичним апаратом і надмірними соціальними гарантіями держави.
На думку економістів причини грецької кризи є очевидними і зрозумілими: 1) експорт товарів (2014 р.) – 36 млрд. (головним чином продукти сільського господарства, текстиль і продукти нафтохімії), експорт послуг – 50900 млн., імпорт товарів – 65 млрд. (енергоресурси і майже всі продукти машинобудування), імпорт послуг – 32,7 млрд.
Негативне зовнішньоторговельне сальдо становить 3,8% ВВП, або 10,8 млрд. доларів; 2) сукупний державний борг – понад $ 570 млрд.
(близько 175% від ВВП). Дефіцит бюджету попереднім урядом був скорочений з 15% ВВП (2012 р.) до 3,4% ВВП (2014 р.). На 2015 рік було заплановано профіцит у 3%, але новий уряд уже збирається його знизити до 1,5% від ВВП); 3) З 2008 до 2014 року рівень безробіття зріс з 7,3 до 25,6%; 4) бізнес у сфері послуг відіграє значну роль в економіці. Так, 19 мільйонів туристів і понад 700 000 осіб, зайнятих у цій галузі, дають понад 10% ВВП країни і 16% зайнятих; 5) слабкий розвиток промисловості і переважання дрібного фермерства та сфери послуг визначають і структуру підприємств. До кризи в Греції було понад 120 тис. малих підприємств (більшість – мікропідприємства) і всього лише близько 700 великих (понад 100 працівників). У результаті кризи кількість малих підприємств скоротилася практично на чверть, багато підприємців переїхали до сусідніх країн – Болгарії, Туреччини, і навіть Албанії та Чорногорії; 6) податкове навантаження до кризи було близько 40% ВВП, до кінця 2014 року склало вже 48,4% ВВП; 7) рівень корупції високий. У рейтингу сприйняття корупції (2014 р.) Греція ділить 69 місце з Італією, і це найгірший показник у всьому ЄС; 9) у структурі витрат грецького уряду домінують витрати на бюрократичний апарат (до якого, до речі, віднесено і православних священнослужителів, оскільки православ’я в Греції – державна релігія)

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
107
і соціальні програми, зокрема на найширшу програму допомоги малозабезпеченим, безробітним і лояльну пенсійну систему. Засоби покриття – високі податки на бізнес й активно залучені позикові кошти.
Тим самим аналітики дійшли висновку, що Греція – це країна з незрілою економічною структурою, економікою аграрно-
індустріального типу з досить низьким рівнем доданої вартості, обтяжена роздутим бюрократичним апаратом і соціальним сектором
[146].
Греція вступила до Євросоюзу 1981 року, підписала
Маастрихтську угоду 1992 року, якою встановлювалися суворі боргові обмеження (3% ВВП для бюджетного дефіциту, 60% ВВП – для сукупного боргу), і почала активний рух у бік євро. Однак відразу ж почала порушувати цю угоду. Уряд 2012-2015 років, незважаючи на сильний внутрішній опір, виконував програму з подолання боргової кризи. Греція вийшла в бюджетний профіцит навіть на показник зростання ВВП, вдалося поліпшити умови ведення бізнесу, однак у народу не вистачило терпіння. Багато в чому це стало наслідком і помилок міжнародних кредиторів, і нездатності грецьких урядів зрозуміло пояснити громадянам необхідність заходів жорсткої рятувальної політики. Громадяни переважно не погоджуються з тезою про необхідність лібералізації економіки. Вони масово вірять в цілющу силу державного регулювання, мріють стати чиновниками з їхніми величезними соціальними програмами. Їх не дивувало отримання 13-ї зарплати на Новий рік і Різдво та 14-ї – на православний Великдень, не дивує утримання церкви за рахунок держави. Вони шукають джерело своїх проблем де завгодно, але тільки не в самих собі. Їх не бентежила низька інвестиційна привабливість і високе податкове навантаження
(що було зумовлене необхідністю покривати надлишкові соціальні програми) для всіх видів бізнесу (крім туристичних галузей). Але зараз вони шоковані масовим відтоком бізнесу з раніше квітучого району
Салонік до сусідньої Болгарії [146].
Дефолт країни-члена Європейського Союзу та Єврозони міг спричинити «ефект доміно» у країнах ЄС, тим більше що в схожій ситуації опинилися Португалія, Ірландія, Іспанія та Італія. Діяти потрібно було швидко та рішуче. На засіданні Ради ЄС було вирішено рятувати Грецію в співробітництві Єврокомісії та Міжнародного

108
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд валютного фонду. Однак допомога передбачала запровадження низки непопулярних заходів, які, на думку кредиторів, мали допомогти вирішити наявні в Греції проблеми. Було виділено фінансову допомогу в розмірі 110 млрд. євро, а Грецький уряд зважився на впровадження непопулярних заходів зі скорочення державних витрат. Але масштабу проблеми, схоже, не було враховано, і бажаного ефекту ці заходи не принесли. Ситуація в Греції погіршувалася невблаганно, населення почало масово забирати депозити з банків, у країні почалася банківська криза, яка загрожувала не лише самій Греції, а й усій Європейській фінансовій системі. Стало зрозуміло, що Греція потребує значно більшої фінансової допомоги [147].
Ще одним чинником, який призвів Грецію до нинішнього сумного становища і який не можна ігнорувати, були помилки міжнародних інститутів, зокрема МВФ та ЄС. Хтось називає програму для Греції занадто жорсткою та орієнтованою не на оздоровлення економіки, а на вибивання боргів за всяку ціну. Багато в чому ця теза є слушною, оскільки, кредитуючи Грецію, «Трійка» передусім покривала можливість греків виплатити борги європейським приватним банкам.
До Греції поставилися як до боржника, у якого зручніше відняти будинок, ніж дати можливість заробити. Багато в чому ті 25%, які
Греція втратила щодо ВВП-2008, – це наслідок зокрема й помилок зовнішніх партнерів. Нині і грекам, і європейцям, і нам, зацікавленим спостерігачам з України, важливо зрозуміти, куди піде цей процес: раціональним шляхом виходу з прірви чи за популістським сценарієм розмежування і неминучої катастрофи для Греції? [147].
У цілому вчені й економічні аналітики роблять такі висновки щодо грецької економічної, фінансової та банківської кризи:
1) довготривала влада лівих і правих популістів за повної байдужості суспільства до стану справ в економіці практично неминуче призводить до економічної катастрофи; 2) соціальні програми і держсектор мають за своїми розмірами відповідати потужності й можливості економіки.
Сировинна, аграрна економіка, економіка відсталої промисловості (з низькою доданою вартістю) не може дозволити собі широких соціальних програм; 3) корупція і бюрократизація завжди постають каталізатором будь-якої кризи, і перше, що треба робити для боротьби з ним, – знижувати рівень регулювання в економіці та спрощувати

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
109 процеси економічного життя; 4) жорстка економія за умов боргової та бюджетної кризи – боляча необхідність, оскільки субсидії та демпінг цін – прямий шлях до колапсу економіки. Якими б не були болісними підвищення цін або стискання соціальних програм – це треба робити;
5) успіх будь-яких жорстких реформ залежить від ефективної комбінації заходів економії та дерегуляції. Але ще більшою мірою – від відповідальності громадян країни, яка намагається вийти з крутого економічного піке. Якщо громадяни в процесі реформ віддають владу популістам – це крок у прірву; 6) не всі програми МВФ однаково корисні для рятування економіки – будь-яку з них треба адаптувати до особливостей суспільства, якому вона пропонується [147].
Сьогоднішній Уряд України в ході реалізації антикризових заходів щодо стабілізації фінансово-економічної ситуації відмовився від «грецького сценарію», за яким для скорочення державних витрат і стабілізації бюджету необхідним є зменшення заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат. Очевидним є той факт, що Уряд вивчає досвід Греції в подоланні кризових явищ, які деякою мірою подібні до українських. Залишається сподіватися, що оцінюються не тільки і не стільки заходи бюджетної економії, що були запроваджені в Греції, але й мета, на досягнення якої вони були направлені [148].
Криза в Греції показала всю проблематику сучасної банківської системи, яка опирається на класичне регулювання через центральні банки держав. Останнім часом, особливо після фінансового краху
Греції, значно зросла роль альтернативної валюти і банківської децентралізованої системи Біткойн (Bitcoin). P2P – цифрова валюта з відкритим кодом. За даними CNN, купівля-продаж біткойн на біржі в
Європі відзначає збільшення кількості реєстрацій з Греції вдесятеро. У межах самої Греції число біткойн-трансакцій зросло на 80% (порівняно з тим, що спостерігалося до того, як новітня банківська криза в Греції поставила під загрозу абсолютно всі заощадження жителів країни).
Слід нагадати, що не вперше банківська криза викликає панічну втечу в біткойн. Так, навесні 2013 року – під час краху кіпрської фінансової піраміди – попит на біткойн також значно зріс. Тоді через дії бажаючих врятувати свої гроші кіпріотів й іноземців, які мали там активи, біткойн подорожчав майже втричі [148].

110
Н.О. Білоглазова, В.В. Галунько, С.О. Короєд
Таким чином, Європейський центральний банк, національні центральні і банки країн-учасниць ЄС та НБУ мають зробити такі висновки із грецької кризи:
1) центральні банки не мають зловживати допомогою МВФ;
2) центральні банки мають бути не тільки незалежними від урядів, а й повинні мати право впливати на них і парламент, щоб забезпечити виконання Маастрихтських угод (3% ВВП для бюджетного дефіциту, 60% ВВП – для сукупного боргу), не допускати зловживання парламентом і урядом соціальними бюджетними стандартами та великого оподаткування бізнесу;
3) центральні банки мають стимулювати розвиток виробничого бізнесу з високим рівнем доданої вартості;
4) керівники центральних банків мають бути незалежними й мати можливість критикувати урядовців-популістів;
5) керівники центральних банків мають бути незалежними і мати право звертатися до правоохоронних атикорупційних органів з вимогою вжиття заходів до корупціонерів;
6) керівництво центральних банків має організовувати роз’яснювальну роботу серед населення щодо банківської грамотності, домогтися введення відповідних навчальних курсів у середніх школах і
ВНЗ;
7) національні центральні банки мають розуміти, що вони вступили в нову еру – конкуренції, їх безумовна монополія на ліцензування банківської діяльності і випуск валюти минає, адже неухильно набирає популярності «незалежна» децентралізована банківська і валютна система «Біткойн».
Отже, Європейський центральний банк, національні центральні та банки країни-учасниць ЄС і НБУ мають зробити висновки із грецької кризи, що коротко можна позначити такими правилами: не зловживати допомогою МВФ; займати більш активну позицію щодо вимог до урядів і парламентів для забезпечення виконання Маастрихтських угод
(3% ВВП для бюджетного дефіциту, 60% ВВП – для сукупного боргу); не допускати зловживання парламентом і урядом соціальними бюджетними стандартами та введення значного оподаткування для виробничого бізнесу з високим рівнем доданої вартості; керівники центральних банків мають протидіяти урядовцям-популістам, мати

Адміністративно-правовий статус центральних банків країн-учасниць ЄС
111 право звертатись до атикорупційних органів, займатися роз’яснювальною роботою серед населення щодо банківської грамотності, домагатися уведення відповідних навчальних курсів у середніх школах і вишах та розуміти, що вони вступили в нову еру конкуренції, їх безумовна монополія на ліцензування банківської діяльності і випуск валюти минає, адже починають діяти альтернативні системи (наприклад, «незалежна» децентралізована банківська і валютна система «Біткойн»).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал