Наукові праці кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. Випуск 3



Сторінка7/37
Дата конвертації22.12.2016
Розмір7.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37

Список використаних джерел та літератури:

  1. [Левицький В.] Про найнижчий ступінь бібліотекарської освіти / В.Л. // Життя і знання. – Львів, 1934. –Ч.11(86). – С. 321. – (Бібліотечний порадник; Ч.22).

  2. Ківшар Т. Видатний просвітянин: [про С.Сірополка ] / Т.Ківшар // Київська старовина. – 1992. – № 4. – С. 96–101.

  3. Ківшар Т. Листи Ярослава Стешенка до Степана Сірополка / Т.Ківшар // Київська старовина. – 1996. – № 4/5. – С. 82–92.

  4. Ківшар Т. Степан Сірополко [До 125–річчя від дня народження] / Т.Ківшар // Бібліотечний вісник. – 1997. – № 6. – С. 32–35.

  5. Прокопчук В. С. Організаційна і бібліотекознавча праця С. О. Сірополка, Л. Ю. Биковського, М. І. Ясинського у фундаментальній бібліотеці Кам’янець–Подільського державного українського університету / Прокопчук В. С. // Кам’янець–Подільський – остання столиця Української Народної Республіки. – Кам’янець–Подільський, 2009. – С.360–367.

  6. Скоморовська І. Степан Сірополко про освітньо–виховну роботу бібліотек Галичини 20–30–ті рр. ХХ ст. / Скоморовська І. // Гуманізація навчально–виховного процесу. – Слов’янськ, 2011. – Вип.LV, ч. І. –C.155–162.

  7. Кіра Р. Степан Сірополко про організацію народної бібліотеки / Р.Кіра // Вісник Прикарпатського університету. Сер. Педагогіка. – Івано–Франківськ, 2000. – Вип.3. – С. 115–124.

  8. Маркус І. Значення "Короткого курсу бібліотекознавства” С. Сірополка як першого підручника з бібліотекознавства українською мовою для сучасної бібліотечної справи України / Маркус І. // Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, співробітників і студентів РДГУ, 24–26 лютого 2009 р. Секція “Актуальні проблеми бібліотекознавства і бібліографії”. – Рівне, 2009. – C. 56–59.

  9. Кунанець Н. Бібліотеки товариства “Просвіта”: особливості діяльності / Наталія Кунанець // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника: зб. наук. пр. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 181–188.

  10. Левицький В. Про освіту бібліотекарів / В.Л. // Життя і знання. – 1934. – Ч. 10(85). – С. 289. – (Бібліотечний порадник; Ч. 21).

  11. Walter–Hofmann Die Praxis der Bücherei: Ein Ratgeber fur die Einrichtung und Verwaltung kleiner volkstumlicher Bucherei / Walter–Hofmann. – Leipzig: Verlag von Quelle u. Meyer, 1926. – 91 s.

  12. Порадник для бібліотекарів // Бюлетин Філії товариства “Просвіта” в Дрогобичи для читалень “Просвіти” міста й повіту Дрогобича. – 1939. – Ч. 5. – С. 1–4.

  13. Ківшар Т. Визначний український вчений, громадський і політичний діяч Степан Сірополко / Ківшар Т. // Вісник Книжкової палати. – 1997. – № 8. –С. 22–24.

  14. Сірополко С. Короткий курс бібліотекознавства. Історія, теорія та практика бібліотечної справи / С. Сірополко. – Львів: Накл. фонду “Учітеся, брати мої”, 1924. – 127 с.

  15. Ріпецький М. Осінь іде… про урядження і ведення бібліотеки (Теорія і практика бібліотечної справи) / М. Ріпецький // Нова зоря. –1931. –6 верес.(ч.67). – С.3–4; 13 верес. (ч.69). –С.3.

  16. [Левицький Віт.] Як “читати” ділові бібліотечні книжки / В.Л. // Життя і знання. – 1934. –Ч. 4(79). – С. 82. – (Бібліотечний порадник; Ч. 16).

  17. [Чайковський Б.] Записки в бібліотечній ділянці / Б.Ч. // Просвіта: місячник освіти – виховання – культури. – 1936. – Ч. 4/5. – С. 87.

  18. [Чайківський Б.] Сумління бібліотеки / Б.Ч. // Просвіта: місячник освіти – виховання – культури. – 1936. – Ч. 8/9. – С. 186.

  19. [Левицький Віт.] Що нас болить? / В. Л. // Життя і знання. – 1931. – Ч. 3(78). – С. 82. – (Бібліотечний порадник; Ч. 15).

  20. Дорошенко Н. Вибір і поповнення книжок в читальняних бібліотеках / Н. Дорошенко // Життя і знання. – Львів, 1933. – Ч. 5 (68). – С. 159–160. – (Бібліотечний порадник; Ч. 5)

  21. [Дорошенко Н.] Про комплєктування читальняних бібліотек / Н.Д. // Життя і знання. – 1934. – Ч. 2. – С. 49. – (Бібліотечний порадник; Ч. 14).

  22. [Дорошенко Н.] Красне письменство в читальняній бібліотеці / Н. Д–о // Життя і знання. – 1933. – Ч. 3(66). – С. 95. – (Бібліотечний порадник; Ч. 3).

  23. Дорошенко Н. Як оживити бібліотеку / Н. Дорошенко // Життя і знання. – 1931. – Черв. (ч. 9). – С. 274.

  24. Тоболка З. Десять правил читача / З. Тоболка ; пер. з чеськ. С. Сірополка // Народня Просвіта. –1926. –Ч.4. –С.264–265.

  25. Шануй книжку / Б.Ч. // Просвіта: місячник освіти–виховання–культури. – 1936. –Ч. 1. – С. 58.

  26. [Чайківський Б.] Самопідготовка бібліотекаря / Б.Ч. // Просвіта: місячник освіти–виховання–культури. – 1937. – Ч. 3/6. – С. 83.

  27. [Веселовський Я.] Головна хиба наших читальняних бібліотек / В. // Життя і знання. – 1933. – Ч. 2 (65). – С. 63. – (Бібліотечний порадник; Ч.2).

В статье рассматривается влияние издания С. Сирополко “Краткий курс библиотековедения. История, теория и практика библиотечного дела” на научно–методические разработки когорты энтузиастов западноукраинских землях, в свою очередь способствовало активизации развития теоретических и практических основ библиотековедения

Ключевые слова: библиотековедение, история библиотечного дела Украины, общественные библиотеки.

The article examines the impact of the publication Siropolko S. "Short Course Library. History, theory and practice of librarianship "in the scientific and methodological developments

enthusiasts of Western Ukraine, in turn, helped boost the development of theoretical and practical fundamentals of Library

Keywords: library science, history of library science in Ukraine, the publiclibrary.

УДК 027.7:02(477)(092) П.І. Рогова,

м. Київ

Роль С.О. Сірополка у становленні і розвитку учительських бібліотек

до 140–річчя від дня народження С. О. Сірополка – відомого

українського бібліотекознавця
У статті проаналізовано частина творчого доробку С. О. Сірополка, присвяченого вчительським бібліотекам як спеціальним, активний розвиток яких розпочався у 70–х роках XIX ст.

Ключові слова: педагогічні бібліотеки як спеціальні, вчительські бібліотеки, позашкільна освіта, громадська ініціатива, земства.

Реформування шкільної системи у Російській імперії у ІІ половини ХІХ ст. спричинило першочергову потребу в підготовці численної когорти педагогічних кадрів, підвищенні їхнього фахового рівня. Без вирішення цих важливих питань неможливими були реорганізація школи і розвиток держави. У цей період у Російській імперії також динамічно розвивались науки, зокрема педагогічна. З’явились ґрунтовні дослідження з педагогіки, започаткувались спеціальні педагогічні журнали ("Журнал Министерства народного просвещения" (1834–1917), "Семья и школа" (1871–1888), "Русская школа" (1890–1917), "Педагогический музей" (1910–1914), "Світло" (1910–1914) та ін.), розвивалась позашкільна освіта, було створено недільні школи. Упродовж 1859–1862 рр. на українських землях працювало 111 безоплатних недільних шкіл, де навчання велося рідною мовою[1, с. 532]. Незважаючи на перешкоди, що влаштовувала влада, у цей час діяла Харківська недільна школа під керівництвом Х. Алчевської, започаткована у 1862 р., але офіційно зареєстрована 1870 р. Значну роль в організації недільних шкіл у цей період відіграв попечитель Київського навчального округу М. Пирогов. Для тих, хто навчався у недільних школах, українські прогресивні діячі створювали підручники й посібники українською мовою. У цей період побачили світ "Граматка" П. Куліша (1857, 1861), "Буквар южнорусский" Т. Шевченка (1861), "Українська граматка" І. Деркача (1861), "Українська абетка" М. Гатцука (1861), "Граматка для українського люду" Л. Ященка (1862), "Українські прописи" (1862), "Арихметика, або щотниця" О. Кониського (1863) та ін. [3, с. 14]. Реформи в освіті в Російській імперії, а саме: прийняття закону про загальну освіту населення, збільшення навчальних закладів різних видів і рівнів, необхідність підготовки для них вчительських кадрів та державні розпорядчі документи, зокрема "Инструкция инспекторам народных училищ губерний Киевской, Подольской и Волынской (1871)" [2, с. 19—30], підвищення фахового рівня вчителів шляхом формування спеціального фонду в бібліотеках навчальних закладів різних рівнів, громадсько–просвітницька ініціатива, сприяли заснуванню у цей період педагогічних бібліотек.



Необхідно підкреслити, що педагогічні бібліотеки як вид спеціальних у своєму становленні пройшли декілька етапів розвитку. Саме у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. відбувся перший етап їхньої динаміки, упродовж якого засновуються різні види цих бібліотек, а саме: учительські — складові навчальних бібліотек закладів освіти різних рівнів, довідково–педагогічні, зібрання посібників у справі народної освіти, центральні педагогічні бібліотеки, що діяли поза навчальними закладами, зокрема в структурі товариств грамотності, земських управ, педагогічних музеїв або як самостійні у другій половині 70–х рр. ХІХ ст. [7, с. 10]. Назва "вчительські" в аналізований період була найпопулярнішою.

У зв’язку з невеликим відсотком державного фінансування на освіту з 70–х рр. ХІХ ст. до зазначених процесів долучилися земства, виділяючи кошти на створення і діяльність вчительських семінарій, народних та вчительських бібліотек різних видів, у першу чергу, в структурі земських шкіл. Громадська ініціатива стала вагомим двигуном розвитку освіти. У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. до питання педагогічних бібліотек зверталося чимало вчених, просвітян, педагогів Російської імперії, зокрема Д. Багалій, І. Білоконський, О. Дідріхсон, Є. Звягінцев, Д. Міллер, К. Рубинський, М. Тулупов, К. Ушинський, В. Чарнолуський, М. Чехов, П. Шестаков, які у своїх працях побіжно торкалися окремих сторін їхньої діяльності та розвитку. Але найвагоміший вклад у становлення педагогічних бібліотек Російської імперії у другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст., теоретичне обґрунтування цих книгозбірень як спеціальних здійснив Степан Онисимович Сірополко — юрист за освітою, педагог, бібліотекознавець за покликанням, діяльність котрого припадає на зазначений період. Становлення С. Сірополка (рік народження — 1872) і його зростання відбувалося в період активного соціально–економічного розвитку Російської імперії. У Прилуцькій гімназії Чернігівської губернії, де він вчився, і де викладали демократично налаштовані вчителі, відбувається його формування як громадянина. Надалі поглибленню громадянської позиції С. Сірополка сприяло навчання на юридичному факультеті Московського університету, де викладали видатні вчені, ідеї яких також вплинули на подальший життєвий шлях і світогляд майбутнього науковця. Праця адвоката, якою Сергій Онисимович займався після закінчення університету, не відповідала його характеру. Ближчою була освіта, просвітництво, громадська ініціатива. Працюючи з 1899 р. завідувачем відділу народної освіти Тульської губернської земської управи, С. Сірополко брав активну участь в організації системи народних шкіл і училищ, земських закладів позашкільної освіти, у створенні земських книжкових складів. У ті роки в перших своїх працях, а саме: "Краткий обзор тридцатипятилетней деятельности Тульского губернського земства в области образования" (1902) [8] та "Положение учащих в земських школах Тульської губернии" (1904) [12], С. Сірополко наголошував на тому, що для підвищення виховного та освітнього рівнів вчителів необхідні вчительські бібліотеки. Він схвалив діяльність Тульського земства щодо організації ним вчительських земських книгозбірень, підкреслюючи, що цій меті слугують також і навчально–педагогічні музеї, які діють у структурі закладів освіти. Саме у праці "Положение учащих…" С. Сірополко порушував питання щодо створення мережі учительських бібліотек, діяльність яких мала спрямовуватись на забезпечення фахових інформаційних потреб широкого кола вчителів, які б, у свою чергу, сприяли просвіті народу [12]. Зважаючи на те, що учитель має постійно оновлювати свої знання, читаючи книги, педагогічні періодичні видання, автор запропонував при повітових земствах організовувати для вчителів "безоплатну доставку книжок за допомогою земської пошти" [12], тобто кажучи сучасною мовою, міжбібліотечний абонемент.

На початку ХХ ст. освітяни і громадські діячі особливу увагу приділяли питанню розвитку бібліотек як складовій позашкільної освіти, на яку громадськість, самоврядні органи покладали великі надії. У зв’язку з цим у 1910 р. С. Сірополко видав нову свою працю "Народные библиотеки: порядок открытия библиотек и их организация", де зазначив, що "у ряду закладів, які ставлять своїм завданням сприяти задоволенню розумових потреб населення, найбільше значення мають загальнодоступні бібліотеки" [9, с. 1]. У цій праці С. Сірополко подав рекомендації щодо організації бібліотек, каталогів, формування фондів, обов’язкового запровадження у роботі бібліотек класифікаційних систем, чіткого ведення інвентарної книги, формулярів читачів, звітності тощо. Автор наголошував на вагомості роботи бібліотекаря з читачами, на безоплатному користуванні книгозбірнею та її роботі у неділю. У цій праці, що слугувала посібником в організації бібліотек різних видів, зокрема вчительських, С. Сірополко закликав відповідально ставитись до вибору бібліотекаря, зазначаючи "як душею школи є учитель, так душею бібліотеки по справедливості має бути визнаний бібліотекар" [9, с. 11], котрий, на його думку, має бути освіченим, відповідальним, мати відповідну заробітну плату. Вчений підкреслював, що до бібліотечної справи ближче всього стоїть вчитель, "тому… він… краще інших виконає обов’язки бібліотекаря…, вкладаючи любов та енергію в справу просвіти народу" [9, с. 12].



Знаковим у становленні С. Сірополка як громадського діяча, бібліотекознавця є те, що в ці роки він увійшов до складу Московського товариства грамотності в народі, яке в 1911 році делегувало його як визначного знавця бібліотечної справи на Перший всеросійський з’їзд з бібліотечної справи, на якому Степан Онисимович виступив з доповіддю "Принцип общественности в народно–библиотечном деле", де сформулював положення про необхідність залучення місцевого населення до організації роботи бібліотек [13]. Учений взяв участь у Першому загальному з’їзді з народної освіти, Другому Всеросійському з’їзді книготорговців (тут він порушив проблему книгозбереження бібліотек). Степан Онисимович викладав на учительських курсах. Серед тез, сповідуваних науковцем, — важливість позашкільної освіти. У 1913 р. вийшла його праця "Основные вопросы внешкольного образования", у якій вчений обґрунтовував її значення для розвитку суспільства, просвіти народу, підкреслюючи, що її важливою складовою є бібліотеки [10]. З метою надання практичної допомоги в організації та розбудові народної освіти, народних бібліотек згідно із "сучасними потребами" і "сучасним розмахом" у видавництві "Задруга" у 1914 р. побачив світ збірник "Народное образование в земствах. Основы организации и практики дела" [4], підготовлений відомими земцями–освітянами. До нього ввійшли статті одинадцяти авторів, з них — п’ять належать С. Сірополку, а саме: "Участие местного населения в деле нар. образ.", "Справочная библиотека отдела нар. образ.", "Снабжение школ учебниками и учебн. пособиями", "Ученические библиотеки", "Учительские библиотеки", в яких його увага зосередилась на аналізі діяльності педагогічних книгозбірень різних видів, що забезпечують інформаційні потреби освіти: довідкової бібліотеки при відділі народної освіти, учнівської, вчительських пришкільних, районних та повітових. У статті "Снабжение школ учебниками и учебн. пособиями" [14] С. Сірополко надавав рекомендації земствам щодо вибору та закупівлі підручників для земських шкіл, їхньої видавничої діяльності. У публікації "Участие месного населения в деле нар. образ." [15] він наголошував на ролі місцевого населення, батьків у розвитку школи та позашкільної освіти, невід’ємною складовою якої є бібліотечна справа, підкреслюючи важливість її організації та ведення. Автор наголосив на особливій ролі вчителя у розвитку бібліотек та бібліотечної справи: "Так, як народна бібліотека, за загальним визнанням, повинна стояти на одному щаблі зі школою, то на долю народного вчителя випадає завдання вселити в свідомість своїх колишніх учнів і взагалімісцевогонаселеннярозумінняважливостібібліотеки, як культурно–просвітницького закладу, запевнити їх в необхідності цього відкриття, ознайомити з порядком відкриття бібліотеки, сприяти утвореннюбібліотечноготовариства аборади тасамомубрати посильнуучасть у відкриттібібліотеки,у веденнібібліотечної справи" [15 с. 65]. У наступній статті "Учительськие библиотеки" С. Сірополко зазначив, що у переліку заходів, спрямованих на піднесення освітнього рівня тих, хто навчає, одне з чільних місць посідають спеціально–вчительські бібліотеки [16, с. 256]. Автор підкреслював спеціальний характер цих книгозбірень, визначив їхні види, а саме: пришкільні, районні, повітові. Учений зазначав,щооднією з головних типологічних ознак аналізованих бібліотек є фонд, тому приділяв цьому питанню особливу увагу, пропонуючи розроблені ним каталоги для трьох видів вчительських бібліотек, що є практичним обґрунтуванням ядра фонду різних видів цих книгозбірень. Автор переконаний, що "після видання циркуляра Міністерством народного уряду № 26130 від 30 листопада 1905 р., згідно з яким допущені в учительські бібліотеки всі книги, що перебувають в обігу, і які не підлягали конфіскації у громадському порядку", тому є можливість приділяти особливу увагу формуванню фонду вчительських бібліотек [16, с. 256]. Враховуючи спеціальний характер цих бібліотек, він наполегливо рекомендував використовувати при комплектуванні пришкільних, районних, повітових учительських бібліотек його рекомендації. Їхні каталоги, розроблені вченим, складалися з найважливіших розділів: "Педагогіка і психологія", "Методика викладання навчальних предметів", "Позашкільна освіта і довідкові книги" та ін. Так, фонд пришкільної бібліотеки С. Сірополко радив комплектувати книгами з педагогіки та методики викладання предметів, довідниками для вчителя, літературою з історії зарубіжних країн, історії Росії. Приділяючи особливу увагу формуванню названих розділів, він радив комплектувати пришкільні вчительські бібліотеки працями прогресивних вітчизняних педагогів ХІХ ст.: М. Пирогова, М. Корфа, К. Ушинського, Б. Грінченка, оскільки ці твори, вважав учений, допоможуть самоосвіті вчителя, а життя й діяльність видатних педагогів будуть прикладом вчительству для наслідування [16, с. 259—260]. Запропонований С. Сірополком каталог для районної вчительської бібліотеки був удвічі більший. У ньому вчений також звертав увагу на необхідність комплектування фонду працями педагогів, зокрема А. Біне, М. Бунакова, К. Вентцеля, М. Остроградського, М. Пирогова, К. Ушинського та ін. [16, с. 260—263]. Якщо для шкільної вчительської бібліотеки С. Сірополко радив закуповувати книги на суму 30 руб., то для районної рекомендував витрачати 100 руб., для повітової вчительської бібліотеки — 500 руб., щоб фонд педагогічної та методичної літератури був фундаментальним [16, с. 257], а також радив при повітових бібліотеках збирати повні комплекти підручників: абеток, хрестоматій для початкової школи. Невід’ємним складником фонду вчительської бібліотеки, на думку С. Сірополка, є книги з бібліотечної справи, довідкові видання, зокрема він пропонував мати у фонді вчительських бібліотек книгу Л. Хавкіної "Руководство для небольших библиотек", твори М. Рубакіна й літературу з досвіду діяльності зарубіжних книгозбірень, енциклопедичні видання, зокрема "Практическую школьную энциклопедию", а також його праці з бібліотечної справи [16, с. 264—271]. У кінці каталогу для повітових вчительських бібліотек С. Сірополко подав список фахових періодичних видань, що виходили в аналізований період у Російській імперії, яких на той час було 26 [16, с. 270—271], і які він рекомендував обов’язково передплачувати для вчителів за рахунок земств. Педагог радив вчителям читати систематично й обов’язково коротко записувати прочитане, бо вважав, що самоосвіта, як і шкільна освіта, не може бути неплановою і безсистемною. Отже, вчений обґрунтував сутність комплектування вчительських бібліотек, підкреслюючи їхній спеціальний характер, практично визначивши головні складові фондів вчительських бібліотек різних видів, їхнє ядро та структуру фонду.

У бібліотекознавчих працях С. Сірополко приділяв чималу увагу формам звітності у бібліотеках, що стосувалося, зокрема, і вчительських книгозбірень. У праці "Очередные задачи в народно–библиотечном деле" [11], вчений акцентує увагу на чіткій внутрішній організації у бібліотеках, обов’язковій звітності в її діяльності, підкреслюючи, що для бібліотек має бути відпрацьована відповідна форма, яку він подав у додатках названого видання. У цій статті він наголошував, що в учительських семінаріях та на педагогічних курсах необхідно ввести особливий предмет — бібліотекознавство: "Ми вважаємо, що кожний учитель або той, хто готується стати вчителем, після прослуховування основ бібліотечної справи стане, по–перше, пропагандистом бібліотеки, як просвітницької установи, серед того населення, де доведеться йому діяти, по–друге, добре підготовленим до ведення бібліотечної справи" [11, с. 28]. С. Сірополко рекомендував при учительських семінарах і педагогічних курсах організовувати "зразкову, народну бібліотеку", в якій вчителі здобуватимуть досвід практичного застосування предмета бібліотекознавство [11, с. 28]. Як патріот України автор зазначав, що книгозбірні цього профілю мають комплектуватися найкращими українськими книгами.

Ці та інші питання щодо діяльності бібліотек він оприлюднив на Першому загальноземському з’їзді та інших зібраннях, наголошуючи, зокрема, на необхідності спеціальної підготовки фахівців для роботи у бібліотеці, які повинні мати не тільки загальноосвітні, а й професійні знання. Для втілення в практику цієї ідеї він надалі викладав спеціальну дисципліну "Практична бібліографія і комплектування" в Московському міському народному університеті ім. А. Л. Шанявського.

Свої ідеї щодо організації і розвитку бібліотек, зокрема вчительських, С. Сірополко втілював у період визвольних змагань, працюючи у секретаріаті Української Центральної Ради, далі в архівно–бібліотечному відділі, в період Директорії – в Кам’янець–Подільському державному українському університеті, організовуючи українську навчально–педагогічну бібліотеку, яка стала надбанням вітчизняної культури і зразком цього виду книгозбірень. Саме в університеті він розвиває українську бібліологію, про що засвідчує вивчення курсу бібліознавства під його керівництвом. Перебуваючи за межами України, вчений узагальнив і розвинув увесь свій творчий доробок з питань розвитку освіти та бібліотечної справи у монографії "Історія освіти в Україні", яка уперше вийшла 1937 р. у Львові, вдруге доповненим виданням у незалежній Україні у 2001 р., та у праці "Короткий курс бібліотекознавства" (1924).

Отже, аналіз багатогранної бібліотекознавчої спадщини С. Сірополка дав підстави зазначити, що в його творчому доробку чільне місце займають праці, присвячені вчительським бібліотекам, які є вагомим теоретико–методичним фундаментом обґрунтування книгозбірень цього профілю як спеціальних. С. Сірополко розробив теоретичні, методичні та організаційні засади цих бібліотек як виду спеціальних, зазначаючи, що вони є невід’ємною складовою розвитку освіти, необхідною умовою забезпечення фахових інформаційних потреб вчителів, підвищення їхнього загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня, обгрунтувавши на підтвердження своїх аргументів щодо вчительських бібліотек такі особливості:


  • їхні типо–видові ознаки;

  • різні види даних книгозбірень;

  • мету та соціальне призначення;

  • ієрархічну структуру їхньої мережі.

Вагому роль у розвитку вчительських бібліотек відіграли аргументи науковця щодо ядра та структури фонду вчительських бібліотек різних видів, рекомендації з організації їхньої діяльності, введення статистичного обліку, інвентарної книги, важливості формування фондів цих бібліотек національними виданнями,ролі вчителя у розбудові даних бібліотек, підготовці бібліотечних кадрів.

Своєю науковою і практичною діяльністю С. Сірополко у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. сприяв утвердженню різних видів педагогічних бібліотек як виду спеціальних, а у незалежній Україні, коли його праці стали доступними широкому колу освітян та бібліотекознавців, і є невід’ємною складовою її культури, історії та вітчизняної бібліотечної справи, вони утверджують вагому роль педагогічних бібліотек у розвитку сучасної освіти та підвищенні фахового рівня педагогічних кадрів.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал