Наукові праці кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. Випуск 3



Сторінка19/37
Дата конвертації22.12.2016
Розмір7.16 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   37

*Складено за: [7, с. 1133]; збережено оригінальні назви розділів фонду.

Як бачимо, найбільше у фонді було представлено книг на релігійно–моральну тематику, а також художніх творів, менше – з інших галузей знань. Така ситуація була типовою для усіх народних бібліотек. Це зумовлювалося численними заборонами та обмеженнями щодо формування бібліотечних фондів публічного доступу, які існували у бібліотечному законодавстві Російської імперії. Як свідчить таблиця 1, Шепетівське Архангело–Михайлівське братство, комплектуючи свою бібліотеку, прагнуло передбачити та задовольнити найвибагливіші читацькі запити і уподобання. Слід підкреслити, що на початковому етапі розвитку читальні при відносно малому за обсягом її фонді, користувачам вже пропонувався широкий вибір книжкових видань різних назв, практично була відсутня дублетна література. Тож, є всі підстави стверджувати про неформальний підхід та відповідальне ставлення шепетівських братчиків до створення своєї бібліотеки.

Крім зазначених у таблиці 1 видань, у розпорядженні користувачів були ще книги тридцять однієї назви для позакласного читання з бібліотеки школи грамоти села Климентовичі Заславського повіту. Таким чином, відвідувачі читальні Шепетівського братства могли вибирати потрібну їм літературу з понад 400 примірників творів друку.

Про великий читацький попит говорить той факт, що книжки ніколи у бібліотечній шафі не залежувалися, а майже завжди перебували в читачів [7, с. 1135]. Відвідувачі книгозбірні Архангело–Михайлівського братства могли брати книжки додому або читати їх у бібліотеці в недільні та святкові дні. Потрібно зазначити, що наприкінці ХІХ ст. населення Шепетівки налічувало близько шести тисяч осіб [9, с. 538]. Тож, потенційних читачів Шепетівська братська книгозбірня могла мати достатньо. Вже за перший рік її діяльності бібліотечними послугами в ній скористалося більше трьох сотень жителів містечка, що відносилися до різних вікових груп (див. табл. 2).

Таблиця 2

Відомості про користувачів народної бібліотеки–читальні
Шепетівського Архангело–Михайлівського братства
(станом на 17 жовтня 1897 р.)
*

Всього користувачів

За статтю

За віком

чоловіки

жінки

малолітні

підлітки

дорослі

308

232

76

47

102

159

75 %

25 %

15 %

33 %

52 %

*Складено за: [7, с. 1134].

Як бачимо, до книг з бібліотечного фонду Архангело–Михайлівського братства однаково активно зверталися як діти, так і дорослі. Жінки відвідували читальню рідше, що пояснювалося низьким рівнем писемності цієї категорії читачів у зазначений період. Таким чином, шепетівські братчики, розвиваючи читацькі смаки та задовольняючи інформаційні потреби, цілком усвідомлювали важливість загальної освіти народу, пробудження його прагнення до знань.

Загалом же, статистичні показники Шепетівської братської бібліотеки вказували на низьку її книго забезпеченість. Про це, передусім, свідчив недостатній обсяг книжкового фонду відносно кількості його читачів. На жаль, подібна ситуація простежувалася в більшості загальнодоступних бібліотечних закладах на теренах України. Оскільки ці бібліотеки обслуговували населення безкоштовно, їхні книжкові фонди були дуже бідними [4, с. 13]. Значних фінансових витрат на придбання нової літератури не могло собі дозволити й Шепетівське Архангело–Михайлівське братство, адже його скарбниця поповнювалася лише за рахунок членських внесків, добровільних пожертв, відсотків з накопичених капітальних сум. У 1895–1897 рр. у складі братства налічувалося всього 87 осіб [7, с. 1081], котрі, власне, й старалися втілювати усі ті культурно–просвітницькі задуми, що окреслювалися в братському статуті. Хоча на закупівлю творів друку для бібліотеки–читальні у 1890–х рр. були витрачені не такі вже й малі, як на той час, кошти – близько 65 рублів [5, с. 58; 7, с. 1138], цього не вистачало для того, аби забезпечити усіх спраглих до знань книгою. Утім цей факт аж ніяк не применшував суспільної ваги братської книгозбірні.

Варто зауважити, що в Російській імперії фонди народних бібліотек, хоч і були невеликими, використовувалися більш інтенсивно, ніж фонди публічних бібліотек [1, с. 71]. У публічних бібліотеках стягувалася подекуди дуже висока плата за користування книгами, через що вони були доступні лише для заможних прошарків суспільства. Тому безкоштовні народні бібліотеки мали суттєве просвітницьке значення, на відміну від публічних бібліотек. На користь цього твердження свідчать і виявлені у звіті Шепетівської братської громади за 1893–1897 рр. кількісні показники руху її книжкового фонду [7, с. 1134]. Наприклад, за вісім місяців 1897 р., в які здійснювалося бібліотечне обслуговування, майже до п’яти разів у середньому запитувалася кожна книга з братської читальні. З огляду на це стає зрозуміло, що бібліотечна література не залежувалося на книжкових полицях, а постійно видавалася читачам. Таким чином, фонд народної бібліотеки братства цілком виконував своє суспільне призначення.

Статистичні дані про щомісячну видачу книг з кожного підрозділу фонду Шепетівської братської читальні дозволяють не лише проаналізувати його використання за певний проміжок часу, а й з’ясувати читацькі уподобання місцевої публіки (див. табл. 3).

Таблиця 3



Відомості про книговидачу у народній бібліотеці–читальні
Шепетівського Архангело–Михайлівського братства
з 4 березня по 17 жовтня 1897 р.
*


з/п


Література за змістом

Кількість примірників

Кількість книговидач

Відвідувань усього



Релігійно–моральна

134

37 %

848

46 %

1 812



Історична

36

10 %

191

10 %



З географії та етнографії

41

11 %

89

5 %



З природознавства, сільського господарства, медицини та гігієни

39

11 %

77

4 %



Біографічна

18

5 %

64

3 %



Літературно–художня

94

26 %

587

32 %

Всього:

362

1 856




*Складено за: [7, с. 1134].

Як показано в таблиці 3, найінтенсивніше шепетівські мешканці зверталися до літератури релігійно–моральної тематики і художньої, а менше – до видань з питань природознавства, сільського господарства, медицини та гігієни, а також до біографічних творів. Очевидно, що збільшенню видачі зазначених книжок заважала обмежена кількість їхніх примірників у бібліотеці. В цілому ж, за допомогою фонду братської книгозбірні задовольнявся і зростав читацький інтерес до літературно–художніх творів, у підростаючого покоління вироблялася звичка до читання та формувалося прагнення змістовно проводити вільний час. Усе вищенаведене переконує, що народна бібліотека–читальня Архангело–Михайлівського братства, виконуючи такі важливі соціальні функції, як рекреаційну та виховну, стала справжнім центром культурного дозвілля для мешканців Шепетівки та її околиць.

Відзначимо, що братство самостійно проводило аналіз ефективності використання свого фонду [7, с. 1134–1135]. Це доводить, що братчики намагалися перетворити свій заклад на повноцінний осередок поширення освіченості та духовності. Відповідно до результатів вивчення ними своєї книговидачі, відвідувачі братської бібліотеки особливо зачитувалися біографіями Христофора Колумба та Олександра Суворова, творами Миколи Гоголя і Дмитра Григоровича, а також кількома науково–популярними книжками з релігії, історії, географії, народознавства й природознавства. Аби проілюструвати наскільки дієво виявляла себе просвітницька функція Шепетівської народної читальні, доречно буде зупинитися докладніше на тій літературі з братського фонду, яка надавала допомогу у загальноосвітньому розвитку та користувалася в читачів підвищеним попитом.

До авторів, природознавчі праці яких запитувалися в народній бібліотеці Архангело–Михайлівського братства найчастіше, належали такі російські літератори та відомі популяризатори науки, як педагог Микола Животовський, книгознавець і бібліограф Микола Рубакін, соціолог Олександр Стронін. Приміром, “Рассказы о земле и небе”, які О. Стронін опублікував під псевдонімом Іванов, розходилися на теренах Російської імперії багатотисячним тиражем та неодноразово перевидавалися, викликаючи у читачів значний інтерес до природничих наук.

Відвідувачі Шепетівської братської читальні проявляли неабияку зацікавленість й до видань з інших галузей знань. Наприклад, допитливість народознавців задовольнялась цілою низкою етнографічних праць, поміж яких можна виокремити “Очерки домашней и общественной жизни евреев, их верования, богослужение, праздники, обряды, талмуд и кагал” О. Алексєєва (Санкт–Петербург, 1896 р.), “Наша родина и чужие страны” В. Андрєєва (Київ, 1893 р.), збірник науково–популярних нарисів для дітей “Где на Руси какой народ живет и чем промышляет” М. Александрова (Санкт–Петербург, 1874 р.), а також численні брошури Ф. Пуциковича, видані в серії “Из народоведения”. Як бачимо, стараннями Архангело–Михайлівського братства Шепетівська бібліотека розвивала ще й освітню функцію, виступаючи партнером школи, стаючи невід’ємною ланкою навчального процесу.

До того ж користувачі Шепетівської народної бібліотеки мали змогу знайомитися з останніми досягненнями в сільськогосподарському секторі, отримувати кваліфіковані рекомендації та поради щодо раціонального ведення домашнього господарства. Цьому сприяла наявність у фонді відповідного змісту публікацій, зокрема, робіт видатного російського хіміка, провідного вітчизняного бджолознавця Олександра Бутлерова та українського письменника, видавця, церковного й громадського діяча Галичини Івана Наумовича. У такий спосіб Архангело–Михайлівське братство долучалося до впровадження передового виробничо–практичного досвіду. Послуговуючись прикладом братчиків, місцевий люд все активніше припадав до такого джерела інформації та духовних цінностей, як книга, що, безсумнівно, сприяло еволюції соціокультурного середовища містечка.

Отже, попри недостатнє фінансування, законодавчі утиски Шепетівське Архангело–Михайлівське братство спромоглося сформувати повноцінну загальнодоступну безкоштовну бібліотеку, здатну розвивати потребу в читанні серед різних вікових категорій.

Наприкінці ХІХ ст. бібліотечна діяльність Архангело–Михайлівського братства мала визначальне значення для задоволення зростаючих запитів письменних мешканців Шепетівки в книзі та знаннях. За умов малодоступності друкованих видань для більшості місцевого населення не варто недооцінювати культурне значення, суспільну і освітню користь братської бібліотеки. Читальня Архангело–Михайлівського братства надавала допомогу в самоосвіті, сприяла вдосконаленню професійного рівня, забезпечувала культурне дозвілля жителів Шепетівки та навколишніх сіл, широко популяризувала наукові знання і досягнення.



Список використаних джерел та літератури:

  1.  Абрамов К. И. История библиотечного дела в СССР : учеб. для библ. фак. ин–тов культуры, пед. вузов и ун–тов / К. И. Абрамов. – 3–е изд., перераб. и доп. – М. : Книга, 1980. – 352 с.

  2.  Виленский Г. И. Открытие Архангело–Михайловского православного братства в местечке Шепетовке Заславского уезда / Г. И. Виленский // Волын. епарх. ведомости. – 1893. – № 35, часть неофиц. – С. 991–995.

  3.  Волинець А. А. Становлення та розвиток мережі публічних бібліотек України (XIX – поч. XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.08 “Книгозн., бібліотекознавство, бібліографозн.” / А. А. Волинець. – К., 1998. – 17 с.

  4.  Дубровіна Л. А. Бібліотеки України в складі Російської імперії, стан бібліотечної справи від кінця ХІХ ст. до 1917 р. / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко // Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко. – К., 2009. – Розд. 1. – С. 9–71.

  5.  Жилюк С. І. Діяльність церковних братств на Волині (друга пол. XIX – поч. XX ст.) / С. І. Жилюк // Велика Волинь : наук.–попул. краєзн. пр. – Житомир, 1994. – Т. 15. – С. 54–62.

  6.  О бесплатных народных библиотеках и читальнях : правила 15 мая 1890 г., указы Правительствующего сената, циркуляр. распоряжения М–ва нар. просвещения / ред. П. М. Шестаков. – М. : Тип. П. Д. Путилова, 1905. – 81 с.

  7.  Отчет о состоянии Шепетовского православного Архангело–Михайловского братства и библиотеки–читальни за 1893 – 1897 гг. // Волын. епарх. ведомости. – 1897. – № 34, часть неофиц. – С. 1077–1087 ; № 35, часть неофиц. – С. 1127–1139.

  8.  Устав православного Архангело–Михайловского братства в местечке Шепетовке Заславского уезда // Волын. епарх. ведомости. – 1893. – № 35, часть неофиц. – С. 995–1000.

  9.  Цинкаловський О. М. Стара Волинь і Волинське Полісся. (Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914 р.). В 2 т. Т. 2 / О. М. Цинкаловський. – Вінніпег : [б. в.], 1986. – 578 с. : ілюстр. – (Інститут дослідів Волині; ч. 55).

В статье на основе исторических источников и научной литературы рассмотрено становление и развитие народной библиотеки–читальни Архангело–Михайловского церковного православного братства в местечке Шепетовка Заславского уезда Волынской губернии в конце ХІХ ст. Установлен основной контингент её пользователей. Раскрыты способы пополнения библиотечного фонда, его тематический и количественный состав. Определена культурно–образовательная роль братской народной библиотеки–читальни в общественной жизни местечка Шепетовка и его окрестностей.

Ключевые слова: Шепетовка, церковное православное братство, народная библиотека–читальня, библиотечный фонд, читатели.

There is an examination of the formation and the development of public library–reading–room of Shepetivka Archangel–Michael church orthodox fraternity in the town of Shepetivka Zaslavsky district of Volyn province at the end of XIX century based on wide range of historical sources and scientific literature. The basic contingent of it’s users is determined. The ways of replenishment of library fund, it’s subject and quantitative store are opened. There is also the determination of cultural–educational role of fraternity reading–room in social life in and around Shepetivka.

Key words: Shepetivka, church orthodox fraternity, public library–reading–room, library fund, readers.
УДК 027.6:2–773(477.43)«18/19» Н.В.Крик,

м. Кам’янець–Подільський


Окружні та церковні бібліотеки Подільської єпархії

(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

У статті з’ясовуються особливості становлення та діяльності окружних і церковних бібліотек Подільської єпархії у другій половині ХІХ – початку ХХ століття.

Ключові слова: Подільська єпархія, духовенство, окружні бібліотеки, церковні бібліотеки, надходження.

Важливе місце в суспільстві займають бібліотеки, які справляють відчутний вплив на рівень освіти і культури населення. У їх діяльності важливо враховувати досвід попередників, що потребує дослідження історії бібліотечної справи. До питання утворення й діяльності окружних і церковних бібліотек Подільської єпархії зверталися в своїх дослідженнях В.С. Прокопчук [10], О.Б. Айвазян [5] та інші. Мета статті – висвітлити процес створення й розвитку окружних та церковних бібліотек Подільської єпархії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Окружні бібліотеки почали облаштовуватись на Поділлі в 60–х роках. Оскільки передплата газет і журналів була дорогою і нерідко непосильною навіть священикові, у 1–му благочинному окрузі Вінницького повіту за ініціативи благочинного було створено товариство з передплати і читання духовних і деяких світських журналів. Спочатку з 28 священиків до нього приєдналося 16, а згодом, переконавшись у перспективності задуму, до нього вступили й інші. Гроші вносили в рівній долі, встановили чергу для читання. Втрату книги священик компенсував власним коштом [10, с. 6–7]. Роль бібліотекарів взяли на себе благочинний і священик, що жив поблизу. Наступного 1863 року бібліотека отримувала 21 газету і журнал, зокрема «Труды Киевской духовной академии», «Руководство для сельских пастырей», «Вестник Юго–Западной России», «Душеполезное чтение», «Домашняя беседа», «Вокруг света», «Вестник естественных наук», «Настольный словарь», «Учитель», «Подольские епархиальные ведомости» [9, с. 844].

Функціонували окружні бібліотеки переважно за рахунок пожертв представників духовенства та інших осіб. В усіх округах Подільської єпархії священики жертвували щороку на користь окружних книгозбірень не менше 1 руб. Траплялося, що внески досягали 1,5–2 руб., а в 2–му благочинному окрузі Ушицького, 7 окрузі Брацлавського і 7 окрузі Балтського повіту – 3 руб. [4, арк. 8, 10, 62]. У 7 окрузі Гайсинського повіту священики жертвували по 4 руб. Суми на відкриття окружних бібліотек збиралися різні: від 17 руб. 05 коп. у 4 окрузі Літинського повіту – до 40 руб. у 2–му окрузі того ж повіту; у трьох округах Гайсинського повіту – по 35 руб.; у Балтському, в 7 благочинному окрузі – 57 руб., у 5–му – 84 руб. Одну з найбільших сум – 110 руб. 50 коп. зібрали в 6 окрузі Брацлавського повіту [5, с. 54]. Звертались і до парафіян, відомих своєю благодійністю та заможністю. Так, у Балтському повіті 1865 року відставний генерал–майор Куліковський пожертвував на бібліотеку 25 руб. сріблом і, крім того, із власної книгозбірні подарував для окружної бібліотеки повне видання «Вестника Западной и Юго–Западной России», «Русской беседы», «Русского вестника» і надалі висловив бажання жертвувати на користь бібліотеки, за умови отримання першим періодичних видань, які виписуватиме окружна книгозбірня.

Керували окружними бібліотеками переважно особи священницького стану. Бібліотекарі мали ряд повноважень та обов’язків. До обов'язків бібліотекаря входило поповнення фондів, вчасний, без затримки, переказ коштів у ті місця або тим особам, від яких надходили книги. Ним щороку, у листопаді, складався список книг і журналів, необхідних бібліотеці, пропонувався на розгляд священнослужителів округу, які брали участь у заснуванні бібліотеки. Для замовлення книг, а також для запису надходжень та витрат коштів, внесених духовенством на книгозбірню, бібліотекареві видавалися прошнуровані книги, скріплені підписом та печаткою благочинного, які він був зобов'язаний наприкінці кожного року представляти на ревізію двом обраним священикам. Літературу для читання мали видавати під розписку в особливій книзі. За втрату книги читач повинен був вносити суму її вартості, яку бібліотекар негайно відсилав для придбання такої ж [11, с. 177]. Наприкінці року бібліотекар мав надсилати звіт про стан справ у бібліотеці, аналізувати запити читачів і відповідно до них замовляти нову літературу [4, арк. 18–19].

Правилами окружних бібліотек регламентувалася книговидача. Важливим питанням було дотримання терміну користування книгою. Священики 5–го округу Проскурівського повіту вважали, що цей термін не повинен бути більше одного місяця, за кожний прострочений день винний платив у бібліотеку по 3 коп. сріблом [4, арк. 32].

Специфіка окружних бібліотек диктувала репертуар книжкового фонду. У складі фонду переважали книги духовно–морального змісту, що цілком природно, адже бібліотеки комплектувалися з релігійно–просвітницькою метою, на них витрачалися кошти церков та церковнопарафіяльних опікунств, тому і книжковий фонд мав відповідати призначенню. Утім, були тут книги й загальноосвітнього та світського характеру.

Таким чином, окружні бібліотеки Подільської єпархії пройшли період організації, зайняли своє місце в суспільстві і виконували функції освітніх та православних ідеологічних центрів.

Велике значення в житті суспільства, особливо в сільській місцевості, відігравали церковні (парафіяльні) бібліотеки. У духовно–адміністративному відношенні Подільська єпархія поділялася на 80, а з березня 1897 року, після укрупнення, – на 62 благочинних округи. До 1370 парафій Подільської єпархії входило 1641 церков, при яких діяло 1257 церковнопарафіяльних опікунських рад. Діяло 1230 бібліотек, у тому числі при церквах – 1182, 48 були книгозбірнями благочинних округів. Тільки 1897 року було засновано 153 бібліотеки (134 церковних та 19 окружних) [8, с. 42–48].

Утворення та діяльність церковних бібліотек певним чином намагалися контролювати з’їзди духовенства та єпархіальне керівництво. На початку 60–х років XIX ст. питання функціонування церковних бібліотек ставало предметом обговорення на з'їздах духовенства. Керівництво єпархії закликало священиків сприяти організації й розвитку книгозбірень, робити одноразові та щорічні внески на придбання книг. Книжкова крамничка, що працювала при Подільський духовній консисторії, пропонувала пастирям, які в своїх парафіях започаткували церковні книгозбірні, списки та каталоги книг, рекомендованих для придбання, зокрема «Каталог книг, наиболее необходимых для церковных библиотек при каждой приходской школе», опублікований на сторінках Подільських єпархіальних відомостей за 1879 р. [7, с. 280–289].

Для уніфікації роботи парафіяльних бібліотек були сформовані Правила. Основні процеси бібліотечної роботи – ведення обліку коштів, книг, читачів та книговидачі, режим роботи, розміщення та збереження фондів книгозбірні – регламентували правила ведення бібліотек 1863 року. Так, п.1. Правил вимагав ведення обліку в доходно–витратній книзі пожертв на бібліотеку і витрат на придбання та оправу книг, виробництво бібліотечних шаф та ін.; п.2. зобов'язував робити записи придбаних книг в особливому каталозі за номерами; п.3. регламентував процес видачі, а саме: складання алфавітного списку парафіян, які бажають брати книги для читання, запис їх у книгу з наданням кожному читачеві окремого особистого аркуша; у п.4. ставилась вимога забезпечити доступність бібліотеки, для чого встановити час, наприклад – суботній вечір, визначити термін, на який видавалися книги. Правила рекомендували для гарантії збереження книг розміщувати бібліотеки в домах священика, церковного старости або когось з парафіян і робити щорічні перевірки бібліотеки довіреними особами від парафіян, наголошувалося, що бібліотека як власність не повинна входити до складу церковного майна. У п.6. пропонувалося виділяти для бібліотеки окремі приміщення, коли вона буде мати особливі розміри; у п.7. йшлося про необхідність домовлятись з парафіянами про відшкодування втрачених книг, крім випадків пожеж, крадіжки тощо.Згідно рапортів, поданих благочинними з 1867 по 1869 рр., на території 85 благочинних округів Подільської єпархії при церквах існували біля 100 бібліотек. Більша частина благочинних зазначала, що всі бібліотеки церков у повітах мають тільки по кілька книжок: Св. Письмо, Старий і Новий Завіт, Коротка і Повна історія Катехизиса, Догматичне Богослов'я Преосвященного Антонія, виписаних та надісланих Консисторією. Інших книг за відсутності коштів церкви не могли придбати, а в окремих церквах І округу Летичівського повіту не було навіть повного набору богослужбових книг [5, с. 52].

Більшість представників духовенства бачила потребу в існуванні бібліотек. Наприклад, благочинний 6–го округу Ямпільського повіту Михайло Гарнишевський заснував у своїй парафії в Успенській церкві значну бібліотеку ще 1860 року: «При інших же церквах округу бібліотеки немає, за винятком книг, які в різний час були виписані для церкви із Консисторії. Попри це, на з'їзді священиків округу було ухвалено виписувати книги для створення парафіяльних бібліотек. Цю роботу слід розпочати з 1867 року через придбання спочатку книг і настанов, які, на власний розсуд кожного священнослужителя, стали б йому у нагоді при складанні проповідей і катехизисних настанов для вірян. Для священиків, які не мали завершеної семінарської освіти, вирішили виписувати готові проповіді і катехизисні повчання, переважно ті, які пристосовані до сприймання простим народом під час виголошення їх у церкві»[5, с. 53].

Наповнення фондів церковних бібліотек було різним, переважно вони відрізнялися малочисельністю. З рапортів благочинних видно, що бібліотека Ново–Ушицького Чудо–Михайлівського собору нараховувала 32 книги, Свято–Покровської церкви села Браїлівки – 36 назв, у т. ч. «Епархиальные ведомости». Священик Георгій Кирпичинський з Кадиївців інформував, що в бібліотеці Різдва–Богородицької церкви було 52 примірники книг та журналів. Краще за інших були забезпечені книгами церкви Вінницького повіту: Свято–Димитріївська села Кордилівки та Покровська села Черипашинець, які мали понад 60 книг духовно–морального змісту. Згідно рапорту протоієрея Олександра Левицького, церква с. Лісоводи мала 66 книг [4, арк. 5–6, 27, 69, 113].

Цікаву інформацію про об’єм фондів дають рапорти 3–го та 4–го благочинних округів Балтського повіту та 6–го благочинного округу Ушицького повітів.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал