Наукові праці кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. Випуск 3



Сторінка17/37
Дата конвертації22.12.2016
Розмір7.16 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   37

Список використаних джерел та літератури:

  1. Бібліотека –ключ до пізнання світу. До 45–річчя наукової бібліотеки Хмельницького національного університету [Текст]: довідково–бібліогр. видання / уклад. О.М.Бичко. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 50 с; Драчук Р.В. Ми в душах храм будуємо... (До 45–річчя наукової бібліотеки Хмельницького національного університету) / Р.В. Драчук, Л.І. Іщенко. –Хмельницький: ХНУ, 2007. – 63 с.; Кадри для служби сервісу. Становлення та розвиток університету (1967–1994рр.) [Текст]: зб. док. і матер. /упоряд.: І. X. Ткачук, Ю.С. Земський. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 612 с.; Рибалко Р. Бібліотечний сервіс: ваша оцінка та пропозиції (Підсумки соціологічного дослідження в бібліотеці Технологічного університету Поділля) [Текст] / Р.Рибалко // Бібліотека вищого навчального закладу: Історія. Теорія. Досвід роботи / НБ ЛДУ ім. І. Франка. – Л., 1996. – Вип. 5. – С. 5–10; Петрицька, В. М. Колективний портрет бібліотеки університету крізь призму історії [Текст] / В.М. Петрицька // Скарбниця знань університету. (До 40–річчя бібліотеки Технологічного університету Поділля).– Хмельницький, 2002. – С. 10–32; Григоренко О. Виховний і культурний центр Хмельницького державного технологічного університету Поділля [Текст] / О. Григоренко, А. Філінюк // Духовні витоки Поділля: творці історії краю : матеріали міжнар. наук.–практ/конф.–Хмельницький Поділля, 1994. – Ч.1. –С.241–244; АйвазянО.Б.Розвиток університетського бібліотечно–інформаційного комплексу на основі сучасних інформаційних технологій (до 45–річного ювілею НБ Хмельницького національного університету) [Текст] / О.Б. Айвазян, В. О. Глухенька // Электронные ресурсы для науки и образования: материалы межвуз.науч.–практ. конф., г. Севастополь, 19–20 апр. 2007 г. – Севастополь: Изд–во СевНТУ, 2007. – С. 121–128.

  2. Перші п'ять років. Становлення та розвиток Технологічного університету Поділля (1962–1967 pp.)[Текст]: зб. док. і матер. / упоряд.: І.X. Ткачук, Ю.С. Земський. – Хмельницький: ТУП, 2002. – С. 177.

  3. Державний архів Хмельницької області (далі ДАХО), ф.р. 6151,оп.1, спр.2, арк.1,4

  4. Там само, арк.5,70,72.

  5. Скарбниця знань університету(До 40–річчя бібліотеки Технологічного університету Поділля)[Текст] / уклад.: О.Б. Айвазян, К.А. Чабан. – Хмельницький, 2002. – С. 82.

  6. ДАХО, ф. р. 6151,оп. 1, спр. 20, арк. 29.

  7. Там само, спр. 18, арк. 101.

  8. Там само, спр. 25, арк. 47.

  9. Там само, спр. 38, арк. 25–27.

  10. Там само, арк.52–53.

  11. Там само, спр. 34, арк. 283.

  12. Там само, спр. 25, арк. 214.

  13. Там само, спр. 34, арк. 293–298.

  14. Там само, арк.281–283.

  15. Там само, спр.58, арк.118.

  16. Там само, спр.40, арк. 254.

  17. Там само, спр.68, арк. 264–265.

  18. Там само, спр.76, арк. 18, 132.

  19. Там само, спр.77, арк.85.

  20. Там само, спр.62, арк.2.

  21. Там само, спр.97, арк.100.

  22. Там само, спр.104, арк.73.

  23. Там само, арк.76.

  24. Там само, спр.210, арк.22.

  25. Там само, спр.281, арк.24.

В статье идет речь о первых 20–ти годах истории научной библиотеки Хмельницкого национального университета (1962–1982).

Ключевые слова: НБ ХНУ, история библиотеки, библиотечный совет, фонд, штат, массовые мероприятия.

The article refers to the first 20 years of the history of Khmelnitsky scientific library of National University (1962 – 1982).

Keywords: University scientific library, Library History, Library Board, fund, staffevents.
УДК и027.7:378.6:355(477.43) Л.В. Іванова,

м. Хмельницький



Бібліотека Національної академії Державної

прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького: короткий нарис історії та сучасні тенденції оновлення

 У статті розглядаються становлення та розвиток бібліотеки навчальної та художньої літератури Національної академії державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, як важливого інформаційно – освітнього підрозділу вищого навчального закладу та перші досягнення у запровадженні автоматизованих технологій в практику роботи.



Ключові слова: бібліотека, література. автоматизoвані технології.

Сьогодні, коли освіта спрямована на формування цілісної особистості, широти її мислення, готовності до інноваційних процесів, коли реформа вищої освіти передбачає посилення професійної, освітньої підготовки фахівців, бібліотеки вищої школи стають важливою ланкою академічного і наукового процесів, від ресурсів і послуг яких залежить якість, зміст та забезпечення інформаційних потреб навчального процесу та наукової діяльності вузу.

Бібліотеку навчальної та художньої літератури засновано у 1970 році на базі Хмельницького вищого артилерійського командного училища, правонаступником якого у 1992 році став Інститут прикордонних військ, в подальшому реформований у Національну академію Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького .

Для організації роботи книгозбірні, формування та зберігання фонду, розподілу його на навчальну та наукову літературу багато зусиль доклала перша завідувач Л. А. Пирогова.

Із створенням в 1992 році Інституту прикордонних військ України розпочався новий етап розвитку книгозбірні. Проводилась робота з формування нового фонду навчальної літератури відповідно до навчальних планів, програм вивчення дисциплін та тематики наукових досліджень.Велика увага приділялась організації довідково–бібліографічної роботи, формуванню інформаційної культури курсантів, слухачів.

За роки своєї роботи бібліотека перетворилась на справжній інформаційний і просвітницько–культурний центр Національної академії державної прикордонної служби України.

Нині це сучасна установа, яка займає провідне місце в єдиному науково–освітньому просторі ВНЗ, надає можливість всім категоріям читачів успішно навчатися за обраними напрямами підготовки, займатися науковою роботою, у вільний час ознайомлюватись з новою художньою літературою.

Інформатизація суспільства, запровадження новітніх інформаційних технологій ставлять перед бібліотеками великі, складні завдання та вимоги – надати читачеві високоякісну новітню інформацію, забезпечити вільний доступ до світових інформаційних джерел. Модернізація освіти в Україні зумовлює необхідність трансформації бібліотек в сучасні, багатофункціональні інформаційно–комунікативні центри, висуває нові вимоги до стратегії інформаційної діяльності бібліотек [1, с. 22–31; 6, c. 42–45]. Виконати ці складні завдання можна лише володіючи потужними базами даних, використовуючи світові інформаційні мережі.  

З 2007 року в бібліотеці Національної академії державної прикордонної служби Українизапроваджено комп’ютерні технології в усі бібліотечні, інформаційні та управлінські процеси. Технологічне середовище бібліотеки удосконалено завдяки програмі Міжнародного співробітництва в рамках проекту HUREMAS. При цьому встановлено і налагоджено автоматизовану бібліотечно–інформаційну систему «УФД / Бібліотека», створену на базі сучасних технологій і стандартів обробки та збереження інформації.

Сьогодні локальна комп’ютерна мережа об’єднує 28 сучасних комп’ютерів і має вихід в єдину інформаційну мережу Інтернет. Важливим досягненням книгозбірні стала організація електронної видачі видань. У 2011 році було створено електронну бібліотеку. Сьогодні її приєднано до єдиної комп’ютерної мережі академії, тому вона розширює можливості з надання бібліотечних послуг.

Автоматизація інформаційно–бібліотечних процесів і всі пов’язані з цим нововведення позитивно сприймаються користувачами, які відзначають сучасність, оперативність, доступність та комфортні умови роботи з інформацією. У разі виникнення труднощів у самостійній роботі з інформацією, користувачі можуть отримати консультаційну допомогу від співробітників бібліотеки.

З метою ефективного використання автоматизованих технологій все більшої актуальності набуває процес навчання користувачів. Для оволодіння навиками пошуку інформації – розроблено цикл занять з інформаційної культури. В ході занять читачі знайомляться з наявними ресурсами, їх особливостями, можливостями електронного каталогу.

Автоматизація бібліотечних процесів, інформатизація та наявність професійного колективу, спроможного виконувати свою роботу на суттєво новому рівні, надає бібліотеці Національної академії державної прикордонної служби України можливості забезпечення нових освітніх технологій шляхом оперативного доступу до наявних ресурсів бібліотеки, надання широкого спектру нових послуг, змінюючи свої організаційні структури, передбачаючи нові інформаційні потреби академії при формуванні своїх інформаційних ресурсів [2; 3].

В перспективах розвитку інформаційних технологій бібліотеки – створення сайту бібліотеки та формування електронних масивів, які нададуть користувачам можливість ефективно орієнтуватися в її інформаційному просторі через Інтранет/Інтернет, що особливо актуально для слухачів дистанційної форми навчання; розвиток та реконструкція мережевих комунікацій, поновлення технічного парку, продовження ретроконверсії.

Своє майбутнє бібліотека бачить у розвитку інноваційних методів роботи, створенні нової інфраструктури інформаційного, довідкового обслуговування, максимально комфортного бібліотечного середовища для всіх категорій користувачів.

Список використаної літератури:


  1. Айвазян О.Б. Сучасні інформаційні технології в науковій бібліотеці Хмельницького націнального університету [Текст] / О.Б. Айвазян, В.О. Глухенька. В.М. Петрицька // Комп'ютерні технології в Хмельницькому національному університеті : Інформ. зб. / За ред С.Г. Костогриза. – Хмельницький , ХНУ, 2007. – С. 22–31.

  2. Айвазян О.Б. Університетська книгозбірня як частина єдиного освітнього простору в історичній перспективі [Текст] // Наукові праці Кам'янецьПодільського національного університету. – 2008. –Вип.1. –С.271–273.

  3. Дригайло В. Г. Основы организации работы библиотеки вуза : науч.–практ. пособ. / В. Г. Дригайло. – М. : Либерия – Бибинформ, 2007. – 624 с.

  4. Журавльова І. Доступність і відкритість інформації у стратегії розвитку бібліотеки ВНЗ [Текст] / І. Журавльова // Вища школа. – 2008. – №7. – С. 44–59.

  5. Кучерявая Н.Н. Библиотека вуза: новые задачи и возможности [Текст] / Н.Н. Кучерявая // Науч. и техн библиотеки. – 2001. –№ 3. –С. 19–25.

  6. Посвистак О. Інформаційний простір бібліотеки : нові технології – нові можливості [Текст] / О.Посвистак // Персонал. – 2005. – №4. – С. 42–45.

В статьерассматриваетсястановлениеиразвитиебиблиотекиучебной ихудожественной литературыНациональной академииГосударственной пограничной службы Украины им. Б.Хмельницкого, как важного информационно–образовательногоподразделения высшего учебного заведения и первые достижения по внедрению автоматизированных технологий в практику работы.

Ключевыеслова:библиотека, литература,автоматизированные технологии.

The article concerns foundation and development of academic and fiction literature library in the National Academy of the State Borderguard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi as an important informative–educational unit of Higher educational establishment and first achievements in the sphere of automatic technologies usage in practical work.

Key words: library, literature, automatic technologies.

УДК 002.2(02)(477.43) «17/18» Т.Р Кароєва (Соломонова),

м. Вінниця

Друкарство в Миньківцях Подільської губернії

наприкінці XVIII – першої третини ХІХ ст.
Стаття містить історичний огляд діяльності польської та єврейських друкарень Миньківців наприкінці XVIII – першої третини ХІХ ст. та список їхньої книговидавничої продукції.

Ключові слова: друкарня, польський друк, єврейський друк, Поділля.

Власник маєтку у Миньківцях екс–майор Ігнацій–Сцібор Мархоцький був добре відомим як дивак не тільки на Поділлі, а й за його межами. Однією з найвідоміших його витівок було оголошення свого маєтку, до складу якого входило 19 поселень, окремою державою «Państwo Minkowieckie». Під час війни 1812 року він навіть оголосив її нейтральною державою й виставив на кордоні своєї держави стовпи з написом «Granica państwa neutralnego Minkowieckiego od panstwa Rosyjskiego». Його ексцентрична поведінка та спосіб господарювання притягували увагу і сучасників, і потомків. Серед його різноманітних захоплень була й друкарська справа, до вивчення спадку якої зверталося чимало дослідників і краєзнавців.

Перші спроби узагальнення відомостей були зроблені відомими дослідниками Поділля Ю.Роллє [1], Ю.Сіцінським [2], І.Огієнком [3], М.Суслопаровим [4] у останній чверті ХІХ – першій чверті ХХ ст. Паралельно польські науковці (Й.Бандтке [5], родинa польських бібліографів Естрейхерів [6],колектив дослідників під керівництвомА.Кавецької–Гричової [7]) намагалися зафіксувати інформацію про національну видавничу продукцію Миньківців. Їхні результати використали вітчизняні дослідники Я.Ісаєвич та Я.Запаско [8]. Результати цих студій активно використовувалися подільськими краєзнавцями.

С.Боровий [9], Г.Перлін [10] звернули увагу на діяльність єврейського верстату і в Миньківцях. Але окрема розвідка, присвячена місцевим єврейським друкарням, належить сучасному ізраїльському досліднику В.Лукіну [11], який використовував історичні реконструкції Хаїма Фрідберга [12] та Авраама Яари [13].

Крім згаданих публікацій для укладання списку видань миньковецьких друкарень використовувалися електронний «Katalog Podstawowy (tzw. Stary) druków wydanych do 1949 roku włącznie» Ягеллонської бібліотеки (Краків, Польща) [14], матеріалами бібліографічного покажчика «Thesaurus of the Hebrew book» Й.Вінограда [15], підготовленого ізраїльським Інститутом бібліографічної інформації.

Під впливом ідей Просвітництва, усвідомлюючи капіталістичні віяння, Мархоцький прагнув економічних, соціальних, навіть культурних реформ у власному маєтку. Він спробував розвивати виробництво, спорудивши суконну, каретну і паперову фабрики, цегельний завод. Для розвитку торгівлі відкривав заїзди та крамниці, ремонтував шляхи.

Ідеали Просвітництва вимагали турбуватися про людей, які проживали в його маєтку. Для них відкрив він школу, аптеку, лікарню та друкарню. Остання вперше згадується 1792 року [16]. Для друку використовувався папір власного виробництва, з водяними знаками – герб Ostoya (родинний герб Мархоцького) [1, с.23]. Пристосовуючись до рішень Чотирирічного Сейму, Мархоцький започаткував нову систему господарювання та запровадив соціальні реформи. У книзі «Ustawa dla urządzenia ziem dziedzicnych» («Положення про облаштування дідичних земель» (1796) ним було визначено систему управління, керування господарством, коло обов’язків, розпорядок роботи адміністрації маєтку та його службовців, зокрема адвоката, лікаря, аптекаря, акушерки тощо. Облаштуванню вівчарні та розвитку суконного виробництва було присвячено наступний друк «UrządzenieowczarniwpaństwieMińkowieckim» («Облаштування вівчарні в містечку Миньківці», 1797). Низка брошур висвітлювала систему стосунків власника та різних соціальних груп маєтностей. Взаємовідносини з мало– й безземельною шляхтою маєтку були закріплені друком «Prawoszlacheckie» («Право шляхетське», 1804). Скасування панщини й заміна її чиншем було проголошено брошурою «Ustawyrolników» («Устав для селян, 1804). Відомо також, що стосунки з великоросами–старообрядцями, визначалися окремими правилами. Решта нововведень згодом було викладено у брошурі «PrawamiastaMińkowiec» («Право міста Миньківці», 1819). Згідно з цим «Правом» міщани–християни були звільнені від усіх податків, крім чиншового, набували свободу віросповідання, торгівлі, виборності судів, місцевого самоврядування. Окремо власник визначив права євреїв.

Зміст подібної видавничої продукції викликав незадоволення заможної шляхти. Сусідні поміщики старанно розшукували кожний примірник цих видань для їх знищення [1, с.19], тому вони сьогодні є значною бібліофільською рідкістю.

Крім господарчих та соціальних, Мархоцький запроваджував нововведення у релігійне життя маєтку. Так, ним було відроджено язичницьке давньоримське свято Церери, свято врожаю, верховним жерцем якого він обрав себе [2, с.785]. Впродовж 1796–1825 років він проголосив понад 60 морально–етичних промов до «підданих», з яких 13 надрукував. До щорічного свята врожаю 15 серпня виголошувалася святкова доповідь про досягнення господарства за минулий рік. Сім таких промов також було надруковано. Серед їх авторів І.–С. Мархоцький, директор барської школи Я.Подгородецький, службовці маєтку Стефан і Адам Тжисецькі.

Друкарня обслуговувала й інші потреби. Так, під час чумної епідемії на Поділлі 1797 року тут було надруковано брошуру про спосіб лікування хвороби барона фон Аша. До речі, вже у ХХ ст. український історик В.Д. Отамановський довів, що справжніми авторами цього способу були українські лікарі І.Рембовський та Вишатницький, а барон Аш, використавши свою посаду керівника лікарської служби 1–ї Російської армії, оприлюднив їх матеріал під власним призвіщем [17]. 1819 року в цій друкарні побачив світ уривок з поеми «Aniela» Т.Заборовського (1799–1828), присвяченої походу Болеслава Хороброго на Київ у 1018 р.

Друкарня виконувала і приватні замовлення, наприклад, кам'янецького лікаря М.Шахіна [16] – першої подільської краєзнавчої книги «O wodzie mineralnej kamienieckiej» («Про мінеральну кам’янецьку воду, 1804), директора польської театральної трупи у Кам’янці–Подільському Я.Камінського (1777–1855) на випуск «Hamlet» В.Шекспіра та «Іliada» Гомера [2, apк. 27].

Тривалий час друкарню очолював Веселовський. 1824 року Мархоцький запросив очолити друкарню Й.Вагнера, керівника друкарні босих кармелітів у Бердичеві. Останній по смерті власника 1827 року, отримав право розпоряджатися нею і вивіз її до Дунаївців (тепер Хмельницької обл.), а згодом до Кам’янця–Подільського.

Паралельно з «панською ініціативою» виявляла себе і єврейська. Яскраво це проявилося і в друкарській справі.

З 1795 року єврейські книги розпочав друкувати Ієхезкель бен Шеваха, який переїхав з Межирова. Його матеріально підтримали, як повідомляє В.Лукін, місцеві євреї Йосеф та його син Моше, який згодом став відомим як Моше Мадпис (Друкар) [11]. Вони випустили перші видання збірника галахічних правил написання філактерій і мезузот «Барух ше–Амар» Шимшона бен Еліезера, містичні коментарі до книги «Когелет» (Еклезіаст) учня р. Дов Бера з Межерича і р.Ієхіеля Міхеля зі Золочева – Беньяміна бен Агарона «Амтахат Біньямін», а також відомий, наприклад, кабалістичний твір «Ор га–йошер» Меїра бен Єгуда–Лейба Поперша та інші. Але зі смертю компаньйонів Ієхезкель бен Шеваха вимушений був повернутися в Межирів. Разом з ним переїхав миньковецький робітник Ієхіель–Міхель Каган, який перевіз й деякі друкарські матеріали. А нащадки Моше Мадписа (ймовірно Естера Мошкова, яка згадується подільським губернатором як власниця друкарні) продали успадковану ними частину видавничого обладнання друкарям Белозерки [9, c.52].

1803 року Аврагам Мордехай бен Шеваха (ймовірно, брат попереднього друкаря) перевіз з Межирова свій друкарський верстат, і випустив друком «Сефер га–мефуар» відомого кабаліста Мольхо Шломо. Ймовірно, тут працював друкарем син вище згаданого миньковецького робітника Іцхак бен Ієхіель, який вказав своє прізвище у вихідних відомостях до Мідраша Танхума (1803) [2, арк.39]. Цього ж року в Миньківцях відкрив друкарню Менахем Мендл бен Аврагам, який оприлюднив, наприклад, твори ще одного хасида – учня р. Дов Бера з Межерича і р.Ієхіеля Міхеля зі Золочева – Йосеф–Йоська бен Іцхака «Єсод Йосеф» і «Лікутей Йосеф». Після 1804 року із–за переслідування цензури перестали вказувати власників друкарень, тому складно встановити, де саме працював друкарем Сруль–Ісраель бен Іцхак, який брав участь у роботі з перевидання «Мідраша Танхума» (1805)[2, арк.39]. До 1818 року відкрилася ще друкарня Хаїма бен Іцхака, де було надруковано книгу «Нахалат Цві» – твір з єврейської етики з переказами сюжетів із «Зогару», автором якого був Цві–Гірш бен Єрахміель.

Миньковецька друкарня була єдиною, де видано стільки книг ТАНАХа, псалмів, сліхот, мідрашів, Галахи, молитовників, що склали майже половину її книговидавничого репертуару. Тобто, якщо говорити про якийсь напрям друку, то його можна визначити як богословський та богослужбовий. Серед інших напрямків друку слід згадати випуск книг Кабали: збірника «Маасей га–Шем» Аківа–Бер бен Йосефа, призначеного для широкого використання і складеного з багатьох кабалістичних творів, «Маргалійот га–Тора» Цві–Гірш бен Шмуель Занвеля, «Тікуней га–Зогар», «Шаарей Ційон» Натан–Ноте бен Моше Ганновера, а також єдине видання «Маген Давида» Давида Шмуеля з Деражні. Тільки 4 твори належали хасидським авторам.

Як повідомляє В. Лукін [9], книги, надруковані в Миньківцях, користувалися особливою повагою серед євреїв. Якість їх виконання дозволяла авторитетним рабинам рекомендувати цю друкарню бажаючим видавати свої праці. В апробації барського рабина Давида бен Ізраїля Лейкіса до «Тана де–вей Еліягу» (1796) сказано: «...Я вирішив дати апробацію..., хоча книга вже надрукована минулого року в Жовкві... я забороняю під загрозою неминучого херему рабинів передрук цієї святої книги «Тана де–вей Еліягу» в цій країні впродовж десяти років з нижчезазначеного числа без дозволу видавця, його компаньйонів і друкарів міста Миньківці» [10, c.125]. Для здійснення видання Мідраша Танхума 1805 року дозвіл надав відомий цадик Леві–Іцхак Бердичівський [2, арк. 39], але здебільшого миньковнцькі друкарі співпрацювали з місцевим рабином Яаковом Цві бен Егуда–Лейбом, який очолював і рабинський суд Ушицького повіту.

Наприкінці XVIII – першої третини ХІХ ст. у Миньківцях було надруковано 62 видання, з яких 20 – польські. Друкарня власника маєтку обслуговувала в першу чергу його потреби та інтереси, малоймовірно, що мала комерційний успіх. Єврейські друкарі, сплачуючи податки І.–С. Мархоцькому, мали випускати економічно вигідні видання, тому їхня продукція різноманітніша. Таким чином, приватновласницький статус містечка сприяв його перетворенню на потужний центр друкарської справи на Поділлі.



У Миньківцях наприкінці XVIII – першої чверті ХІХ ст. були надруковані наступні книги:

1795


  1. Шимшон бен Еліезер. Барух ше–Амар = [Благословен Той, хто мовив] / Шимшонбен Еліезер. – [Миньківці, 1795]. – Закони написання філактерій. – Іврит.

1796

  1. Біньямин бен Агарон зі Злочева. Амтахат Біньямин = [Торба Веніамина] / Біньямин бен Агарон зі Злочева. – Миньківці : Друк. Йосефа бен Іцхака, Ієхезкеля бен Шеваха & Ко, 1796. – Хасидизм. – Іврит.

  2. MarchockiI.–S.Ustawadlaurządzeniaziemdziedzicnych= [Положення про облаштування дідичних земель] / Ignacy ŚciborMarchocki. – Mińkowce : Druk. I.–Ś. Marchockiego, 1796. – 14 s.

  3. Podhorodecki J. Mowa dnia 15 miesiąca sierpnia 1796 roku w dzień obchoduuroczystościrolniczychwMińkowcachmiana = [Промова, проголошена 15 серпня 1796 року в день святкування землеробських торжеств, що проходили у Мінковцях] / J. Podhorodecki. – Mińkowce : Druk. I.–Ś. Marchockiego, 1796. – 14 s.

1797

  1. Аводат га–Йамім = [Щоденна робота]. – Миньківці, 1797. – Іврит.

  2. Зeхарья–Мендл з Ярослава. Дархей Цедек = [Шляхи праведного] / Зeхарья–Мендл з Ярослава. – Миньківці, [1797]. – Хасидизм. – Іврит.


  3. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал