Наукові праці кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. Випуск 3



Сторінка11/37
Дата конвертації22.12.2016
Розмір7.16 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37

Список використаних джерел та літератури:

  1. Див.: Ківшар Т. Видатні просвітяни [С.Сірополко] / Таїсія Ківшар // Київська старовина: наук.–попул. та літ. журн. – 1992. – №4 (2950. – С.96–101; Її ж. Визначний український вчений, громадський і політичний діяч – Степан Сірополко / Т.Ківшар // Вісник книжкової палати: наук.–практ. журн. – К., 1997. – Серпень (№8 (14). – С.22–23.

  2. Див.: Телячий Ю.В. Степан Сірополко – освітній діяч України / Ю.В.Телячий // Хмельниччина: роки становлення та поступу (1937–1997) (До 60–річчя утворення Хмельницької області): матер. Всеукр. наук. іст.–краєзн. конф., м.Хмельницький, 26 вересня 1997 р. – Хмельницький: Доля, 1997. – С.256–258.

  3. Див.: Беднаржова Т. Степан Сірополко – подвижник українського шкільництва / Т.Беднаржова. – Львів: Вільна Україна, 1998. – 318 с.; Її ж. Життєвий шлях подвижника і патріота / Т. Беднаржова // Сірополко С. Історія освіти в Україні / Степан Сірополко. – К.: Наук. думка, 2005. – С.7–20.

  4. Див.: Кисельова С. Він працював на розвиток української ідеї [С.О.Сірополко] / С.Кисельова // Вісник книжкової палати. – К., 2006. – Березень (№3 (116). – С. 51–52.

  5. Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч / С.Сірополко. – Львів, 1939. – С.10.

  6. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України), ф.3876, оп.1, спр.3, арк.13 зв.

  7. Там само, арк.13зв.–14.

  8. Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч / С.Сірополко. – Львів, 1939. – С.11.

  9. Див.: Українська педагогіка в персоналіях: у 2–х кн. – Кн.2. – С.288.

  10. Див.: [Ульяновська С.В.] Степан Сірополко / [С.В.Ульяновська] // Українська культура: лекції за ред. Дмитра Антоновича; вст. ст. І.М.Дзюби; перед. слово М.Антоновича; додатки С.В.Ульяновської, В.І. Ульяновського. – К.: Либідь, 1993. – С.570.

  11. Див.: Діячі науки і культури: нариси життя та діяльності / О.В.Даниленко, Л.В.Іваницька, В.Ф.Колесник; за заг. ред. А.П.Коцура, В.П.Коцура, Н.В.Терес. – К.; Чернівці: Книги–ХХІ, 2010. – С. 558.

  12. Див.: Ківшар Т. Короткий життєпис С.Сірополка / Степан Онисимович Сірополко (1872–1959): біобібліогр. покаж. / НБУ ім. В.І.Вернадського; уклад. Т.І.Ківшар; наук. ред.В.І.Попик; редкол.: О.С.Онищенко (голова) та ін. – К., 2012. – С.15.

  13. Березівська Л.Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: монографія / Л.Д.Березівська. – К.: Богданова А.М., 2008. – С.93.

  14. Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч / С.Сірополко. – Львів, 1939. – С.469.

  15. Завальнюк О.М. Будівництво української загальноосвітньої школи в роки національно–демократичної революції (1917–1920): іст. нарис / О.М.Завальнюк, Ю.В.Телячий. – Кам’янець–Подільський: Абетка–НОВА, 2001. – С.74.

  16. ЦДАВО України, ф.2581, оп.1, спр.10, арк.58.

  17. Див.: Нарада в справі організації народної освіти в Україні 15–20 грудня 2017 року. – К.: Вид. журн. «Вільна Українська школа», 1917. – 18 с.; Березівська Л.Д. Зазначена праця. – С.96.

  18. Див.: Сірополко С. Історія освіти на Україні / Степан Сірополко. – Львів: Накладом тов–ва «Взаїмна поміч українського вчительства», 1937. – С.153.

  19. Див.: Сірополко С. Історія освіти в Україні. – С.471.

  20. Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. – С.14.

  21. Завальнюк О.М. Будівництво української загальноосвітньої школи в роки національно–демократичної революції (1917–1920): іст. нарис / О.М.Завальнюк, Ю.В.Телячий. – Кам’янець–Подільський: Абетка–НОВА, 2001. – С.53.

  22. Березівська Л.Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті. – С.105.

  23. Вільна Українська школа. – 1918–1919. – №1. – С.57.

  24. Березівська Л.Д. Зазначена праця. – С.106, 107.

  25. Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. – С.12.

  26. Ківшар Т. Короткий життєпис С.Сірополка. – С.16.

  27. ЦДАВО України, ф.4433, оп.1, спр.3, арк.1–7.

  28. Див.: Лозинська М. Жінка в Українській Народній Республіці / Марія Лозинська // Республика. – 1919. – 12 квітня; Русова С. До культурного об’єднання з Галичиною / Софія Русова // Там само. – 20 квітня; Західно–Українська Народна Республіка. 1918–1923: ілюстрована історія. – Львів; Івано–Франківськ: Манускрипт, 2008. – С.405.

  29. Сірополко С. Завдання нової школи / С.Сірополко // Республика. – Станіславів, 1919. – 9, 10, 11 трав.

  30. Сірополко С.Завдання нової школи / С.Сірополко. – Нова–Ушиця: на Поділлю: Видавн. відділ Поділ. губ. нар. управи, 1919 . – 20 с.

  31. Сірополко С.О. Завдання нової школи / С.О.Сірополко // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст.): хрестоматія / упоряд.: Л.Д.Березівська та ін. – К.: Наук. світ, 2003. – С.156.

  32. Там само. – С.156–157.

  33. Там само. – С.160, 162.

  34. Див.: Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення / Б.М.Ступарик. – К.: Віпол, 1998. – 336 с.

  35. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр.: док. і матер. У 2–х т., 3–х ч. / упоряд.: В.Верстюк (керівник) та ін. – К.: Вид–во імені Олени Теліги, 2006. – Т.1. – С.409.

  36. Телячий Ю.В. Зазначена праця. – С.257.

  37. Березівська Л.Д. Зазначена праця. – С.131.

  38. Трудова громада. – Кам’янець–Подільський, 1919. – 1 листоп.

  39. Мельник Е.М. Кам’янець–Подільський український народний університет (листопад 1919 – початок 1921 рр.) / Е.М.Мельник // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. – Кам’янець–Подільський: Оіюм, 2006. – Т.7. – С.31.

  40. Див.: Завальнюк О.М. Історія Кам’янець–Подільського державного українського університету в іменах (1918–1921 рр.) / О.М.Завальнюк. – Кам’янець–Подільський: Абетка–НОВА, 2006. – С.351–356; Його ж. С.О.Сірополко і розвиток фундаментальної бібліотеки Кам’янець–Подільського державного українського університету / О.М.Завальнюк // Наукові праці Кам’янець–Подільського національного університету. Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. – Кам’янець–Подільський, 2008. – Вип.1. – С.11–18; Прокопчук В.С. Бібліотека Кам’янець–Подільського національного університету: роки становлення й розквіту / В.С.Прокопчук, Л.Ф.Філінюк. – Кам’янець–Подільський: Аксіома, 2009. – 283 с. та ін.

  41. Див.: Завальнюк О.М. С.Сірополко – бібліотекар Кам’янець–Подільського державного українського університету (1919–1920 рр.) / О.М. Завальнюк // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: зб. ст. – К.: Ін–т іст. Укр. НАН Укр., 2004. – Вип.7. – С.310–315.

  42. Див.: Биковський Л. Бібліотека Кам’янець–Подільського Державного Українського Університету. (Спомини) / Л.Биковський. – Нью–Йорк; Вінніпег, 1949. – С.4.

  43. [Ульяновська С.В.] Степан Сірополко / [С.В.Ульяновська] //Українська культура: лекції за ред. Дмитра Антоновича. – К.: Либідь, 1993. – С. 570.

  44. Див.: Малюта О.В. «Просвіти» і Українська державність (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О.В.Малюта. – К.: Видавн. центр «Просвіта», 2008. – С.665.

  45. Див.: Діячі науки і культури… – С. 558.

  46. Завальнюк О.М. Історія Кам’янець–Подільського державного українського університету в іменах (1918–1821 рр.). – С.289, 420.

  47. Там само. – С.283.

  48. Див.: Мельник Е.М. Гімназія для дорослих при Кам’янець–Подільському державному українському університеті (1918–1920 рр.) / Е.М.Мельник // Кам’янець–Подільський у контексті українсько–європейських зв’язків: історія і сучасність: зб. наук. пр. за підсумками другої Міжнародної наук.–практ. конф., 14–15 травня 2005 р. – Кам’янець–Подільський, 2003. – Т.ІІ. – С.201–207; Його ж. Кам’янець–Подільський український народний університет (листопад 1919–початок 1921 рр.) / Е.М.Мельник // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. – Кам’янець–Подільський: Оіюм, 2006. – Т.7. – С.28–35; Його ж. Кам’янець–Подільська учительська семінарія (1913–1920 рр.) / Е.М.Мельник // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. – Кам’янець–Подільський: Оіюм, 2012. – Т.19 (у друці); Завальнюк О.М. Іван Огієнко і Кам’янець–Подільська гімназія для дорослих (1918–1920 рр.) / О.М.Завальнюк // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: наук. зб. Серія історична та філологічна. – Кам’янець–Подільський: Кам’янець–Подільський державний університет, 2007. – Вип. ІV. – С.148–155; Його ж. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917–1921 рр.). – С.420–439.

  49. Державний архів Хмельницької області, ф.р–582, оп.1, спр.137, арк.86.

  50. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр.: док. і матер. – Т.2. – С.59–74.

  51. Україна. – Кам’янець–Подільський, 1920. – 29 черв., 1 лип.

  52. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1919–листопад 1920 рр.: док. і матер. – Т.2. – С.123 – 140, 194, 202, 216, 274, 276, 280, 284, 287, 307.

  53. Там само. – С.217.

  54. Там само. – С.274 – 275.

  55. Там само. – С.276.

  56. Там само. – С.279.

Исследуется участие С. Сирополкав решении различных организационных, технических и основных вопросов, связанных с развертыванием национально–демократических образовательных процессов в контексте возрождения украинскойв 1917–1921 гг, его работой в органах государственного управления Украинской Народной Республики.

Ключевые слова: Степан Сирополко, украинская власть, школьное строительство, концепция национальной школы.

The article examines the participation of Stepan Siropolko in solution of different organizational, technical and foundational issues, related to deployment of national democratic educational procedures in context of revival of the Ukrainians in 1917–1921, his work in control authorities of the Ukrainian National Republic.

Key words: Stepan Siropolko, Ukrainian authority, school building, conception of the national school.
УДК 371+001+008(477.43)(082) П. С. Атаманчук,

В. П. Атаманчук,

м. Кам’янець–Подільський
Степан Сірополко:осмислення педагогічного доробку

У статті подано один з можливих ракурсів філософсько–соціального осмислення педагогічного доробку Степана Сірополко. При цьому акцентовано, що оцінні судження щодо творчого доробку окремого індивіда доречно формувати з позицій діалектики.

Ключові слова: діалектика, педагогічне кредо, філософія освіти, концепція історії української освіти, особистісно орієнтоване навчання.

Історія педагогіки, система освіти й важливі реформи школи завжди мали філософський сенс. І хоч сьогодні філософія вже й не претендує на вичерпне пояснення всіх таємниць світу і кожного з його елементів, однак за нею зберігаються функції інтеграції різновимірних уявлень про світ, створення цілісного світогляду. Саме в філософії осягається криза самої освіти, формуються нові ідеали освіченості, нові уявлення щодо процесу навчання й виховання і т. ін. Звісно, що оцінні судження щодо особистісного творчого доробку окремого індивіда доцільно формувати на основі діалектичного підходу, підходу, у якому чітко відстежуються причинно–наслідкові зумовленості та інші принципи діалектики.

Не претендуючи на оригінальність і вичерпність, звернемось до творчості (освітня ніша) Степана Онисимовича Сірополко (джерело інформації: Центр культури "Софійність"Донецького національного технічного університету).

Народився Степан Сірополко 1872 р. у м. Прилуки Полтавської губернії. Вищу освіту здобув у Московському університеті і свою кар’єру на ниві народної освіти почав у Москві. Сірополко завідував видавництвом редакцій «Южной России», «Русских ведомостей» та «Педагогического листка» (1911 – 1916 роки). У ці часи ним була опублікована серія брошур: «Формы правления», «Общедоступное руководство к изучению законов», «Новое сельское общество», «Сельский староста» та ін. Він працює в редакції «Народного образования» та долучається до української справи, ставши співробітником журналу «Украинская жизнь». У 1917 р. Сірополко переїхав на Україну і плідно зайнявся народним шкільництвом у Києві. Його педагогічний хист був оцінений: Сірополка запросили стати радником із питань освіти при Генеральному секретаріаті Української Центральної Ради. У 1919 р. С. Сірополко переїхав до Кам’янця–Подільського і певний час плідно викладав у державному Українському університеті. Тут вийшлайого книга «Завдання школи». З упадком Української держави Сірополко емігрував спочатку до Польщі, потім до Чехословаччини. У 1925 р. Сірополко був обраний професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова у Празі, де викладав протягом семи років. Він був ініціатором створення і головою Українського педагогічного товариства в Празі. Основний науковий доробок Степана Сірополка в еміграції стосується історії, теорії та практики освіти в Україні, школознавства та журналістики.

Празький період (до 1959 року) був досить плідним у діяльності українського вченого й громадського діяча. Він працював у Російському педагогічному інституті ім. Я. Коменського, Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. Десятки його статей, присвячених проблемам шкільництва та позашкільної освіти, з'являються в українських журналах, часописах, календарях, зокрема таких, як «Шлях виховання і навчання», «Учитель», «Українська школа», «Тризуб», «Життя і знання», «Нова хата», «Наша культура», «Трибуна України» тощо.

С. Сірополко була притаманна продумана форма подачі досліджуваного матеріалу та імплікативність викладення думок (… якщо, то …). Посилаючись на джерела, він вводить читача в курс різних поглядів учених на те чи інше спірне поняття, аналізує варіанти оцінок, зважаючи на всі можливі заперечення або сумніви, подає власну оцінку різних поглядів і висновків. Цей момент свідчить про енергію наукового критицизму, критерій наукової достовірності й доказовості – традицію безсторонності й коректності «старої» української науки, її незалежності від швидкоплинності явищ.



(Однак, певну обачність щодо застосовності категоричних оцінок і сентенцій, висловлюваних у педагогічних творах С. Сірополка, необхідно виявляти, перш за все, внаслідок таких об’єктивних причин:

1. Свого часу М. С. Грушевський [3] писав, що родина Сірополко «…була сильно занедбана з українського погляду, що аж дивно. І він, і його дружина були з Полтавщини – діти, ціла купа хлопців, їздили туди до бабки... І все–таки дома не тільки української мови, навіть української стихії нітрохи не було чути, і хлопці... не мали ніякого інтересу до українського життя».

2. Тривала еміграція одночасно «зарубцьовує» в дослідника гостроту болісних відчуттів та значною мірою віддаляє його від актуальних національних проблем (особливо – педагогічних).

Важливим результатом його дослідницької праці стала ґрунтовна монографія «Народня освіта на Совєтській Україні» (1934; заборонена в УРСР, а наприкінці 1939 р. частина накладу публічно спалена у Львові). Продовжуючи здійснювати дослідження проблем української шкільної та позашкільної освіти, С. Сірополко у 1937 р. видав монографію «Історія освіти на Україні», яка стала першою узагальнюючою працею з цієї проблеми й належить до кращих надбань української наукової думки. Послідовно обґрунтовуючи саме уявлення про українську освіту як цілком окрему, а не периферійну частину російської, автор наголошує на відмінності й тих історичних обставинах, що гальмували її розвиток. Загальна характеристика освітянської справи у дослідженнях С. Сірополко корисна для переосмислення як змісту, так і методів сучасної освіти.

Своїм вагомим науковим доробком (близько 500 статей, українською, чеською, німецькою, французькою мовами, монографій, рецензій, підручників) С. Сірополко сприяв інтеграції української наукової думки до світової науки. В останні роки життя учений працював над завершенням рукопису другого видання фундаментальної праці «Історія освіти на Україні». Автор доповнив рукопис розділами про історію освіти Галиччини, Буковини, Закарпаття, створивши єдину цілісну концепцію історії української освіти від дохристиянських часів до 20–х років XX ст.

Звісно, що з позицій сучасної філософії освіти [1; 2; 4–8] окремі положення педагогічного кредо Степана Онисимовича Сірополка можуть набувати тлумачень дещо відмінних від традиційно–однозначних.



Список використаних джерел та літератури:

  1. Амонашвили Ш. А. Личностно–гуманная основа педагогического процесса. – Минск: Университетское изд–во, 1990. – 560 с..

  2. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Хмельницька область: монографія / ред. рада вид.:, В.Г. Кремень (гол.) [та ін.]; редкол. тому: О.М. Завальнюк (гол.) [та ін.]. – К.: Знання України, 2010. – 447 с.

  3. Грушевський М. Спомини // Київ.– 1989. – № 8, – С. 112 – 113.

  4. Модернізація вищої освіти в Україні і світі: десять років наукового пошуку: монографія / Ред.: В. П. Андрущенко; В. І. Луговий; М. Ф. Степко. – К.: Ін–т вищ. освіти АПН України, 2009. – 504 с.

  5. Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Кам’янець–Подільський: Оіюм, 2011. – Т. 17: Пам’яті академіка Петра Тимофійовича Тронька. – 592 с.

  6. Особистісно орієнтовані технології навчання і виховання у вищих навчальних закладах: кол. моногр. / В.П. Андрущенко, Н.О. Дівінська, Б.І. Корольов, М.М. Левшин, В.І. Луговий, О.П. Муковіз; АПН України, Ін–т вищ. освіти. – К.: Пед. думка, 2008. – 254 с.

  7. Сухомлинський В. О. Вибранi твори в 5–ти т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 1. – 654 с.; Т. 2. – 670 с.; Т. 3. – 670 с.; Т. 4. – 640 с.; Т. 5. – 639 с.

  8. Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття: монографія / В. Андрущенко, Л. Горбунова, В. Зязюн, А. Корецька, М. Култаєва, В. Лутай; Ін–т вищ. освіти АПН України. – К.: Пед. думка, 2007. – 352 c.

В статье представлен один из возможных ракурсов философско–социального осмысления педагогического наследия Степана Сирополео. При этом акцентировано, что оценочные суждения относительно творчества отдельного индивида уместно формировать с позиций диалектики.

Ключевые слова: диалектика, педагогическое крело, философия образования, концепция истории украинского образования, личностно ориентированное обучение.

One of the possible foreshortening of philosophical–social comprehension of pedagogical work of Stepan Sіrоpоlkо is given in the article. It is thus accented, that evaluation judgements in relation to creative work of separate individual appropriately to form dialectics positions.

Keywords: dialectics, pedagogical credo, philosophy of education, conception of history of Ukrainian education, personality oriented studies.

УДК 02(477)(092):37(477) “15/16” С. Д. Абрамович

м. Кам’янець–Подільський
Степан Сірополко про багатовекторність

української освіти ХVI–XVII ст.

У статті розглянуто концепцію української освіти ХVIXVII ст., висунуту в «Історії освіти в Україні» С. Сірополка, який розглядає українську школу цієї пори як частину європейської культурної панорами епохи, акцентуючи риси плюралізму та мультикультурності й об’єктивно оцінюючи вплив католицько–протестантської освіти, яка вплинула й на освітню політику православних братств.

Ключові слова: Степан Сірополко, освіта в Україні, українська школа, православне братство.

Складний, сповнений трагізму період української історії ХVI–XVII ст. відзначається, проте, як відомо, не самими лише втратами. Адже водночас це був період величезного піднесення креативності у всіх сферах українськогодуховного життя. Зі зрушенням звичної візантійської культурної платформи, яка в київські часи була подібна до отієї незрушної пласкої землі, до краю якої буцімто дійшов Косма Індикоплов, виявилося, що українці починають активно переосмислювати першооснови свого культурного світу. Українське суспільство – як частина Речі Посполитої – втягується в атмосферу Реформації, яка намагалася в дусі ренесансних ідей антикізації докопатися до глибин зародження християнства. На українській землі розгортається й потужна хвиля Контрреформації, що парадоксально й хитромудро мобілізує ренесансний досвід для оборони духовної спадщини Середньовіччя й прагне не лише збереження, а й укріплення та глобального поширення християнського світу. Словом, це була типово європейська ситуація руйнації середньовічного світу й формування плюралістичного суспільства.

Справа, однак, ускладнювалася тим, що розгорталися ці процеси в польському середовищі й сприймалися традиціоналістським православним українством як щось чужорідне. Однак з прийняттям унії та поширенням руху Реформації не лише серед поляків й українське середовище в цілому починало відчувати тиск нового культурного простору, необхідність діалогу з новими ідеями, адаптації нових явищ.

Зокрема коли мова заходить про освіту цього періоду, наш традиційний штамп – піднесення ролі православних братств і натомість засудження, скажімо, єзуїтських освітянських ініціатив. Цікава з цього погляду думка Н. М. Поплавської, яка твердить, що радянська наука активно підтримувала «православні» позиції в полеміці цих часів не в останню чергу й тому, що тут оборонялося не стільки християнство, скільки суто політичні інтереси українського народу перед лицем західної експансії [3, с. 30–31].

Загалом проблема світосприйняття тодішнього українця, його реальних культурних орієнтацій залишається малодослідженою, й розвідок на зразок книги Н. Яковенко, присвяченої висвітленню світогляду української шляхти ХVI–ХVII ст. [2], усе ж таки дуже мало.

Тому книга С. Сірополка «Історія освіти в Україні» [1], в якій подано широку й, головне, об’єктивну панораму реальних зрушень в українському шкільництві ХVI–XVII ст., не втрачає наукової вагомості. При цьому автор розглядає українство в Україні не як таку собі резервацію, що начебто перебуває на рідній землі в стані глухої оборони щодо всього нового й чужоземного. Це було б типовим проявом колоніальної психології, проявом комплексу меншовартості. Історія дійсно визначила так, що долею України століттями розпоряджалися чужинці, але можна сприйняти ситуацію не лише з позицій гострого й глобального відчуження, а й в аспекті зародження мультикультуралістичного суспільства, оскільки тодішнє українство таки чимало узяло з західного освітянського досвіду.

Ось і С. Сірополко, зазначаючи, що, по занепаді Київської Русі, українська еліта полонізувалася, а школа як така у широких верствах занепала, рівно як фіксуючи, що «школа в той час зберігала церковний характер, як і вся наша тодішня література» [1, с. 46], не стільки фіксується на цій обставині, скільки прагне розібратися в іншому: що ж дав новий західний досвід українській освіті? Більш того, він відзначає, що вже «…в ХІІІ–XIV ст. староруська культура сама зближалася до західної культури ще перед прилученням Галичини до Польщі, а Волині – до Литви», маючи в цьому підтримку як народних мас, так і нижчого духовенства [1, с. 47]. А свою розвідку про освітній рух в Україні ХVI–XVII ст. розпочинає одразу з опису широкого впливу протестантських ідей, зокрема таких «екстремістських», як соціанство, що заперечувало Трійцю. Він відзначає, що принаймні в українській верхівці того часу спостерігається тяжіння до західного університетського навчання, рух елітної молоді в німецькі університети (додамо: досить пригадати Юрія Дрогобича). Не слід забувати, що саме тодішнє західне протестантське середовище висунуло таку титанічну постать, як Я. А. Коменський, що зробив справжній переворот у поглядах на світ дитини та процес її формування, сильно розійшовшись з локківським принципом «чистої дошки», на якій можна писати що завгодно. С. Сірополко відзначає, що саме це нове християнство стимулювало розумову роботу: «Цілком природно, що протестантство як релігія переважно розуму в протилежність часто сліпій вірі католицизму звертала особливу увагу на поширення своїх ідей через школу», – пише С. Сірополко [1, с. 47]. Утім, дещо зневаживши тут розумову активність католицької Контререформації, він далі детально висвітлює освітянську діяльність оо. єзуїтів, що уславилися в Європі й навіть у заокеанських колоніях як майстри фундації освітніх закладів: єзуїтський колегіум стає в цю пору справжньою візитною карткою педагогічного рівня й педагогічних новацій. «Усі ці єзуїтські школи притягали до себе значну кількість українського громадянства завдяки тому, що ті школи найкраще відповідали тогочасним вимогам шляхетської суспільності», – відзначає С. Сірополко, не забувши відзначити, що саме таку школу закінчив і Б. Хмельницький [1, с. 53]. Дослідник дуже детально, хоча й критично, описує структуру єзуїтського колегіуму, відзначаючи його гуманітарну орієнтацію й практичну потребу тодішнього українського суспільства саме в такому типі освіти [1, с. 55].

Водночас вимагає дещо особливої уваги критика С. Сірополком [1, с. 55] концепції св. Петра Скарги, який, як відомо, заперечував цивілізаційну роль церковнослов'янської мови, віддаючи перевагу «канонічним» латині й грецькій. У відповідь на пасаж Скарги про облуканість «народу руського» греками, які дозволили уживання «недолугої» церковнослов’янської (зауважимо принагідно, що дозвіл на це св. Кирило брав не у Константинополі, а в Римі!), С. Сірополко повторює відому тезу про князя Костянтина Острозького як мецената, що підтримав наукове вивчення та широке запровадження церковнослов'янської мови українську освіту. Слід зазначити, що церковнослов'янська мова усе ж таки «природною» для українства не була й виконувала ту ж саму роль, що на Заході латина; українізація цієї мови у таких пам'ятках, як Пересопницьке Євангеліє, – предмет особливої розмови. Спробу К. Острозького піднести факт видання друком в Острозі повної Біблії церковнослов'янською інколи ставлять на один рівень з лютеровим перекладом Біблії живою німецькою мовою (XVI ст.). Звичайно ж, вірне твердження: «Друга половина ХVI і перша половина ХVIІ ст. у суспільно–політичному і культурному житті України і Білорусії характеризуються бурхливими подіями, аналогічними до західноєвропейських реформаційних рухів» [4, с. 98]. Але ж самої лише аналогії для наукового узагальнення мало.

Отож і С. Сірополко якось трохи непевно, сказавши про ці ініціативи князя Острозького, тут–таки відмічає і його прихильність до просвітницької діяльності протестантів, тим само начебто натякаючи на те, що ці явища варто поставити в один ряд [1, с. 56]. Та про українську як про живу мову освіти говорити XVI ст.. було ще не на разі. Тому й апеляція С. Сірополка до творів І. Вишенського, який палко боронив церковнослов'янську в навчанні та богослужінні [1, с. 68–70] не виглядає занадто переконливою. Адже коло принципово модерністських понять, що їх ніс із собою Новий час, не могло вміститися лоно цієї традиції, яка закам'яніла вже тоді, а генія, який би зумів з'єднати вже мертву мову з сучасним лексиконом, як це зробив у Ізраїлі ХХ ст. Бен–Єгуда, так і не з'явилося – може, якраз через внутрішню відчуженість українства від книжної мови православної церкви.

Зате діяльність православних братств, яку так широко підносять на противагу адаптації західної освіти в Україні тих часів С. Сірополко трактує достатньо об'єктивно, цитуючи гнівні слова львівського єп. Гедеона ( Балабана) про те, що тут взяли гору «хлопи прості», з нижчих верств населення, що перешкоджало пориванню українства до західного типу освіти. Він відзначає також, що львівські, скажімо, православні міщани вимушені були формувати православне братство лише після того, як їм було рішуче відмовлено вчити дітей в католицькій кафедральній школі [1, с. 58]. Утім, серцеві дослідника милі спроби братчиків зафундувати власні основи. Наголошуючи про самостійність братського «Порядку шкільного» та відсутність у ньому впливів єзуїтського шкільного статуту «Ratio et institutio studiorum societatis Jesus», а також на тій обставині, шо «Порядок…» був запроваджений раніше, ніж «Ratio et institutio…», С. Сірополко віддає належне прагненню православних українців відстояти свої надбання, схвально описує демократизм викладання та рівність дітей з різних верств у братській школі [1, с. 91]. Тим не менш, С. Сірополко врешті–решт солідаризується з М. Грушевським, який закидав братчикам, що вони, замість того, аби створити оригінальний тип української школи, узяли таки готовий тип школи з польсько–латинських зразків [1, с. 93].

Та висновок, що українська освіта в цей період стала значно вища, ніж раніше [1, с. 94], свідчить про те, що вся ця діалектика навчання чужому при потребі не відцуратися свого сприймалася С. Сірополком як нормальний й плідний етап у розвитку вітчизняної освіти та її наближенню до західних культурно–освітніх норм.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал