Наукові праці кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство. Випуск 3



Сторінка1/37
Дата конвертації22.12.2016
Розмір7.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


Кам’янець-Подільський національний університет

імені Івана Огієнка


Наукова бібліотека

НАУКОВІ ПРАЦІ

Кам’янець-Подільського

національного університету

імені Івана Огієнка
Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство.
Випуск 3

Кам’янець-Подільський

2013

УДК 378.4(477.43):02+002.2](082)



ББК 74.584(4Укр3)+78.3+76.11я431

Н34
Свідоцтво про державну реєстрацію



друкованого засобу масової інформацію

Серія КВ № 14662-3633 ПР від 01.12.2008 р.
Голова редакційної колегії

С. А. Копилов – ректор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, доктор історичних наук, професор
Відповідальний редактор

В. С. Прокопчук – директор наукової бібліотеки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, доктор історичних наук, професор

Редакційна колегія:

П.С. Атаманчук, доктор педагогічних наук, професор; Л.В. Баженов, доктор історичних наук, професор; П.П. Брицький, доктор історичних наук, професор; О.М. Завальнюк, доктор історичних наук, професор; О.В. Кеба, доктор філологічних наук, професор; Т.І. Ківшар, доктор історичних наук, професор; І.М. Конет, доктор фізико-математичних наук, професор, В.П. Ляхоцький, доктор історичних наук, професор; Т.В. Новальська, доктор історичних наук, професор.
Рекомендовано до друку вченою радою

Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

(протокол № 8 від 30.05.2013 р.)
Н 34 Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Наукова бібліотека; редкол.: С.А. Копилов (голова), В.С. Прокопчук (відп. ред.) [та ін.]. – Кам’янець-Подільський: К,ам`янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2013. – 328 с. – (Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство; вип. 3).

У науковому збірнику подано доповіді і повідомлення всеукраїнської науково-практичної конференції “Степан Сірополко – освітянин, науковець, бібліотекознавець”, яка відбулася 21 червня 2012 року, а також бібліографію, рецензії, документи і матеріали, що стосуються діяльності наукової бібліотеки університету, проблем бібліотекознавства та книгознавства.

Теоретичні узагальнення і практичний досвід, відображені в них, можуть використовуватись працівниками бібліотек, викладачами та студентами навчальних закладів системи освіти і культури.

УДК 378.4(477.43):02+002.2](082)

ББК 74.584(4Укр3)+78.3+76.11я431

© Автори статей, 2013

© Наукова бібліотека, 2013
ЗМІСТ

До 140-річчя від дня народження Степана Сірополка
Ківшар Т.І.

Висвітлення творчого спадку С. Сірополка в сучасній українській історіографії


Брицький П.П.

Степан Сірополко – видатний педагог, бібліотекознавець та історик освіти України


Баженов Л. В.

Національно-патріотичні, освітні та історичні погляди Степана Сірополка: до проблеми формування світогляду


Прокопчук В.С.

Бібліотечна діяльність С.О. Сірополка в Кам'янець-Подільському державному українському університеті (1919-1920 рр.)


Опря Т.М.

Кам'янецький період діяльності С.О. Сірополка в працях викладачів Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка


Кунанець Н.Е.

Праця С.Сірополка “Короткий курс бібліотекознавства” в контексті розвитку теоретичних засад бібліотечної справи на західноукраїнських землях


Рогова П.І.

Роль С.О. Сірополка у становленні і розвитку учительських бібліотек


Василенко О.М.

Роль С. О. Сірополка в галузі бібліотечної статистики


Домбровська Л.В., Гулак В.М.

Внесок Степана Сірополка у вивчення шкільних бібліотек


Ковальчук Г.І.

Книгознавчі зв'язки С. Сірополка з Українським науковим інститутом книгознавства


Завальнюк О.М.

Степан Сірополко і освітні процеси в Україні (1917-1920 рр.)


Атаманчук П.С., Атаманчук В.П.

Степан Сірополко: осмислення педагогічного доробку


Абрамович С.Д.

Степан Сірополко про багатовекторність української освіти ХVІ-ХVІІ ст.


Франчук Т.Й.

Спільність базових позицій освітньої ідеології фундаторів Кам'янець-Подільського державного українського університету


Комарніцький О.Б.

Степан Сірополко про становище студентства педагогічних навчальних закладів радянської України у 20–х – на початку 30–х рр. ХХ ст.


Крючкова Н.Д.

Праці С.О. Сірополка у відділі рідкісних видань наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка


Телячий Ю.В.

Культурно-освітня діяльність Петра Холодного в дослідженнях С.О. Сірополка


Старенький І.О.

Наукова і пам'яткознавча діяльність С.О. Сірополка в чеський період еміграції


Рева Л.Г.

Біографічний дискурс Євгена Маланюка


Історія становлення та розвитку бібліотечної справи в Україні
Прокопчук В.С.

Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка за 20 років незалежності України: тенденції, проблеми, перспективи


Айвазян О.Б.

З історії наукової бібліотеки Хмельницького національного університету

Іванова Л.В.

Бібліотека Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького: короткий нарис історії та сучасні тенденції оновлення


Кароєва Т.Р. Друкарство в Миньківцях Подільської губернії наприкінці ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.
Сажок О.В.

Діяльність народної бібліотеки-читальні Шепетівського Архангело-Михайлівського братства наприкінці ХІХ ст.


Крик Н.В.

Окружні та церковні бібліотеки Подільської єпархії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)


Старенький І.О.

Бібліотеки духовних навчальних закладів Подільської єпархії і їх роль у збереженні пам’яток друку і письма


Соломонова Т.Р. Реклама книжкового світу в повсякденному житті подолян другої половини ХІХ — початку ХХ ст.
Скоропад Н.Я.

Абонемент мистецької літератури наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: історія становлення, основні завдання та перспективи розвитку


Сологуб Т.В.

Абонемент-читальний зал педагогічного факультету Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: тенденції розвитку та проблеми взаємодії


Годованець А.М.

Особиста бібліотека байкаря Микити Павловича Годованця


Традиції та інновації в діяльності бібліотек ВНЗ
Резнічук Л.В.

Документальний фонд – головне багатство бібліотеки


Литвиненко О.В.

Організація та збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів


Климчук Л.В.

Інформаційні технології як засіб вдосконалення документаційного забезпечення краєзнавчих потреб


Опря Т.М.

Покажчики як форма розповсюдження бібліографічної інформації


Крючкова Н.Д.

Педагогічні журнали у фонді відділу рідкісних і цінних видань наукової бібліотеки Кам'янець–Подільського національного університету імені Івана Огієнка


Кантлін С.О.

Електронні інформаційні ресурси наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: стан та перспективи розвитку


Шахова М.І., Мендерецький В.В.

Про використання електронних навчальних посібників та інтернету в ході підготовки сучасних фахівців: теоретико–методологічний аспект


Лук'янчук І.М.

Ставлення студентів факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка до традиційних та інноваційних методів роботи наукової бібліотеки


Соловйова Н.О.

Інтеграція бібліотек вищих навчальних закладів в об'єднані бібліотечно-інформаційні структури


Козак Н.О.

Сучасні підходи до бібліографічної підтримки студентів


Никитюк С.С.

Гуманістична складова підготовки бібліотечного фахівця


Булаєнко В.О.

Екскурсійна діяльність як елемент навчально-виховного процесу


Мацей О.О.

Організація системи підвищення кваліфікації в науковій бібліотеці Хмельницького національного університету


Грінішина І.І.

Діяльність читального залу № 1 наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка з національного виховання майбутніх освітян засобами масової культурно-просвітницької роботи


Гончарова Л.В.

Культурно-просвітницька робота в читальному залі історичного факультету Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка


Павлюк О.Я.

Музей історії коледжу — документальна пам'ять поколінь


Творчий доробок попередників
Сірополко С.О.

Завдання нової школи


Телячий Ю.В.

"Завдання нової школи" Степана Сірополка: спроба суб’єктивної рефлексії


Хроніка
Прокопчук В.С., Веселовська О.В.

Всеукраїнська науково-практична конференція


Резнічук Л. В.

Шевченківські дні


Кантлін С.О.

Підсумки роботи наукової бібліотеки за 2012 рік підведено


Наші ювіляри

Опря Т.М.

Бібліотекар за покликанням
Прокопчук В. С.

Талант, помножений на працю


Опря Т. М.

Натхненна книгою


Резнічук Л.В.

Фахівець бібліотечної справи


Критика, бібліографія

Абрамович С.Д.

Грандіозна панорама польських релігієзнавчих досліджень
Франчук Т.Й.

Рецензія на бібліографічний покажчик «Життєве кредо професора В.П.Струманського»
Плахтій П.Д.

Ботанiк – у природi, еколог – у життi: (до 30–рiччя наукової та науково–педагогiчної дiяльностi Людмили Григорiвни Любiнської)


Опря Т.М., Пархоменко В.М., Савченко Л.П.

Каталог виставки “Подільській «Просвіті» – 105 років”


Опря Т.М., Пархоменко В.М., Савченко Л.П.

Каталог виставки ““С. О. Сірополко – видатний просвітянин і громадський діяч”


Суровий А.Ф.

Про збірку “Тобі одній”


Наші автори

ДО 140–РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СТЕПАНА СІРОПОЛКА

УДК 02(477)(092):931.1(477) Т.І. Ківшарь,

м. Київ
Висвітлення творчого спадку С. Сірополка в сучасній українській історіографії

В статті Т. Ківшар зроблено спробу висвітлити дослідження творчого доробку С. Сірополка у сучасній українській історіографії, узагальнено значний фактичний матеріал, виявлено основні віхи його життя та діяльності, уточнено факти біографії, зроблено спробу укласти бібліографію його праць, а також визначити місце у науковому, національно–державному та культурно–освітньому житті України.

Ключові слова: С. Сірополко, бібліотекознавчий та книгознавчий доробок, пам’яткознавство.

Ім’я Степана Онисимовича Сірополка сьогодні вже добре відоме в Україні. Грунтовне вивчення творчого спадку С. Сірополка уможливилось на його Батьківщині тільки з початку 90–х років ХХ ст., коли було відкрито спецхрани бібліотек та архівів, а також завдячуючи активізації наукових контактів із зарубіжними вченими, розширенню доступу до наукової інформації. Культуролог, історик освіти, педагог, бібліотекознавець, книгознавець, біографіст, пресознавець, краєзнавець, музеєзнавець, журналіст, бібліограф, перекладач та редактор, автор більш як тисячі ста назв наукових праць з різних галузей гуманітарного знання, своєю значною невтомною громадсько–політичною, культурно–освітньою та просвітницькою діяльністю він назавжди залишиться в історії України, Росії та Чехії.

В українській історіографії на початку 90–х років ХХ ст. після ліквідації цензурних заборон одним із перших привернув увагу до постаті С.Сірополка журнал «Київська старовина», на сторінках якого з’явилась стаття під назвою «Видатний прсвітянин», присвячена вивченню життєвого шляху, осмисленню окремих напрямів наукового доробку визначної особистості та оприлюдненню деяких його наукових праць [1]. Значну увагу науковців світу було спрямовано на необхідність вивчення особи С. Сірополка на міжнародній науковій конференції «Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов» (Прага, 14–15 авг., 1995 г.), на якій у доповідях Т. Ківшар, Е. Огар та Т. Бернаджової було зроблено спробу висвітлити окремі аспекти інтелектуального надбання вченого, що отримало позитивну оцінку як присутніх, так і його доньки Олександри Сірополко [2]. Активізації вивчення педагогічного спадку С. Сірополка на його батьківщині сприяла Всеукраїнська науково–практична конференція «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка» (Івано–Франківськ, 26–27 жовтня, 1996), на якій у доповідях Б. Ступарика, В. Бахрушиної, О.  Драпак, Т.  Завгородньої, О. Кіліченко актуалізувалася концепція національного шкільництва, розроблена С. Сірополком, йшлося також про його участь у розбудові системи освіти в Україні на початку ХХ століття (З. Береговський ), а також про наукову та культурницьку діяльність в Чехо–Словаччині у міжвоєнний період ( М. Євтух, В.  Кемінь) [3]. Фактично на цих наукових зібраннях міжнародного і всеукраїнського рівня було започатковано постійне вивчення різнобічного творчого спадку С. Сірополка.

Значною мірою поглибленню знань про визначну особистість сприяло перевезення з Чехії в Україну його бібліотеки, що свідчила про енциклопедичну освіту вченого, а також особистого архіву, де містились основні групи джерел, що розкривають особливості біографії, творчу лабораторію дослідника, висвітлюють його наукові контакти, а також участь у роботі державних й громадських інституцій. Науковці різних напрямів гуманітарного знання вивчали ці документи, в яких містились відомості про державотворчий, педагогічний, бібліологічний, культурологічний та інші аспекти наукової і практичної діяльності С. Сірополка. Результати досліджень, проведених на новій джерельній базі, оприлюднювались у доповідях на науково–практичних конференціях, наукових читаннях, засіданнях круглих столів. Під час передачі Особистої книжкової колекції С. Сірополка, привезеної з Праги до Національної парламентської бібліотеки України, відбулись наукові читання «Степан Сірополка – видатний український вчений, громадський діяч» (21 липня, 1997 р.), присвячені його 125–річчю від дня народження, де йшлося про життєвий та творчий шлях визначної особистості (Т. Ківшар), актуальні проблеми освіти та виховання в педагогічній спадщині С. Сірополка (М. Євтух), значення його праць для розвитку сучасної бібліології (М. Слободяник), роль у розвитку української наукової бібліотечної періодики (Н. Солонська), співпрацю з провідними діячами Українського науково–дослідного інституту книгознавства (Н. Стрішенець), з Товариством «Просвіта» у Львові (Ж. Ковба), з Іваном Огієнком (А. Марушкевич), з Левком Биковським (Н. Козакова), з Київською міською публічною бібліотекою (Л. Петрова) [4] тощо.

Під час роботи Круглого столу «Степан Сірополко і розвиток українського шкільництва», організованого Інститутом педагогіки НАПН України до 130–річчя від дня його народження (17 червеня, 2002), обговорювалися проблеми біографії (Т. Самоплавська), актуалізації педагогічних ідей в сучасній науковій думці (О. Сухомлинська), розглядалася концепція позашкільної освіти в його працях (Т. Ківшар), проблеми дидактики у педагогічній спадщині (Т. Завгородня), участь у просвітницькому русі (Л. Березівська). Йшлося про періодизацію його історико–педагогічних праць (Л. Пироженко), про аналіз методу Дальтон–плану (В. Тименко), про роль у становленні і розвитку освітянських бібліотек (Л. Домбровська), було проаналізовано його зібрання у Національній парламентській бібліотеці України (І. Єрмаков) та охарактеризовано матеріали про нього у фондах педагогічного музею України (В. Тригубенко) [5].

З нагоди цієї ж дати відбулася науково–практична конференція «Степан Сірополко – визначний український учений, громадський, політичний і культурно–освітній діяч» у Київському національному університеті культури та мистецтв (25 вересня, 2002 р.), на якій розглядались проблеми громадсько–політичної, культурно–просвітницької та педагогічної діяльності С. Сірополка, а також йшлося про його бібліотекознавчий та книгознавчий доробок. Під час проведення наукового заходу, «Степан Сірополко та його внесок в українське бібліо– та бібліотекознавство», організованого Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадськог, з метою вшанування 135 річчя від дня його народження, були прочитані такі доповіді: "Наукова діяльність Степана Сірополка" (Т.  Ківшар), "Теоретичні знання про бібліотеку в працях Ейхлера, Томачинського, Рубінського і Сірополка" (О.  Воскобойнікова–Гузева), "Книгознавчі аспекти діяльності Степана Сірополка" (І.  Тимошенко), "Проблеми вивчення читача в працях Степана Сірополка" (Т.  Навальська), "Архівна спадщина Степана Сірополка в Україні" (С.  Зворський), «Особове зібрання Степана Сірополка у фондах Національної парламентської бібліотеки» О. Лазарева [6].

Під час роботи круглого столу «Творча спадщина С. Сірополка: сучасний вимір і проекція у майбутнє: до 140–річчя від дня народження» (травень, 2012), організованого Національною Академією педагогічних наук України та НБУ ім. В. І. Вернадського [7], йшлося про проблему вивчення творчий спадку С. Сірополка в сучасній українській історіографії,було зроблено спробу визначити основні напрями наукових досліджень та йшлося про необхідність вироблення нових підходів до його вивчення (Т. Ківшар). Його політична діяльності в еміграції, пов'язана з Урядом УНР в екзилі була висвітлена у доповіді В. Піскун. Йшлося також про невідомі аспекти бібліотечної діяльності С. Сірополка уКам'янець–Подільському державному українському університеті (1919–1920 рр.) (В. Прокопчук), про нові матеріали щодо його зв'язків з Українським науково–дослідним інститутом книгознавства (Г. Ковальчук), про внесок С. Сірополка у розвиток читачезнавства (Т. Новальстка), бібліотечної статистики (О. Василенко), учительських бібліотек (П. Рогова), у вивчення шкільних бібліотек (В.Гулак), про актуальність вивчення наукових ідей С. Сірополка у контексті сучасних підходів до удосконалення бібліотечної справи (О.Воскобойнікова–Гузєва), про значення книги і книжкової справи (І. Тимошенко). Аналізу наукового доробок ученого в галузі історико–педагогічної тематики було присвячено доповідь Т.  Самоплавської, а освітньо–персонологічної – Ю. Телячого.

Йшлося про джерельну базу для подальших ґрунтовних досліджень наукового доробку С. Сірополка у доповіді К. Криворучко, яка висвітлила проблему складу і змісту Особового фонду С. Сірополка у ЦДАВО України, а Т. Боряк розповіла про документи Празького архіву, пов’язані з діяльністю С. Сірополка, О. Лазарева ознайомила з проблемами збереження особового книжкового зібрання С. Сірополка у фондах Національної парламентської бібліотеки України.

Про науковий доробок вченого в галузі бібліологій, а також про його практичну діяльність йшлося на міжнародній науково–практичній конференції Кам’янець–Подільского національного університету імені Івана Огієнка «Бібліотека вищого навчального закладу – центр науково–інформаційного забезпечення підготовки національних кадрів» (19–21 вересня, 2007 р.). В рамках роботи секції, присвяченій вшануванню 135 роковин від дня народження С. Сірополка розглядались його діяльність, спрямована на розвиток фундаментальної університетської бібліотеки, розвиток її матеріальної бази, організації роботи по інформаційному забезпеченню викладачів та студентів (О. Завальнюк), йшлося про значення його праць для розвитку українського бібліотекознавства (Т. Ківшар), а також наукові контакти зі львівськими бібліологічними осередками та діячами книги (О.Колосовська, І. Цвіркун), аналізувались книгознавчі публікації С. Сірополка на сторінках часопису «Українська книга» (1937–1943) (І. Плехова) [8].

На Всеукраїнській науково–практичній конференції «Степан Сірополко – освітянин, науковець, бібліотекознавець» (червень, 2012), організованій цим же закладом та Інститутом біографічних досліджень НБУ ім. В. І. Вернадського, як свідчить програма заходу, обговорювались проблеми історії освіти в працях вченого, її періодизації, висвітлення ним окремих етапів та напрямів (О. Завальнюк, П. Брицький, Л. Баженов, П. Атаманчук, В. Атаманчук, С. Абрамович, Ю. Телячий, О. Веселовська, В. Присакар, Г. Ковальчук та інш). Значну увагу було приділено бібліологічній проблематиці творчого спадку вченого, розгляду його діяльності у бібліотеці Кам’янець–Подільского університету (В. Прокопчук, Н. Крючкова), його ролі у розвитку теоретичних засад бібліотечної справи (Н. Кунанець), бібліотечного читачезнавства (Т. Новальська), бібліотечної статистики (О. Василенко), учительських бібліотек (П. Рогова), йшлося про актуальність його ідей у сучасному бібліотечному будівництві (О. Воскобойнікова–Гузєва). Розглядалася також пам’яткознавча діяльність вченого (І. Старенький), проблема особистості у науковій творчості С. Сірополка (О. Нелюбов).

Окремі аспекти біографії С. Сірополка висвітлювались на Чижківських читаннях НБУ ім. В. І. Вернадського тощо.

Вітчизняні науковці дослідження багатогранної наукової спадщини С. Сірополка провадили переважно за такими основними напрямами:педагогічному, бібліологічному, культурно–просвітницькому, джерелознавчому, презознавчому, громадсько–політичному та біографічному.

Педагогічний представлено найбільшим блоком досліджень, в яких прослідковується прагнення актуалізувати спектр педагогічних прийомів, методів, а також ідей вченого щодо створення національної системи освіти, розбудови вітчизняного школознавства. В цьому контексті можна виділити історико–педагогічний напрям, вивчення якого представлені працями О. Сухомлинської,Л. Березовської, О. Самоплавської, А. Марушкевич [9], національної освіти та виховання (Б. Ступарик, О. Завальнюк, Ю.Телячий, Р. Кіра, З. Гіптерс, М. Євтух, Л. Потапова, М. Жеребна) [10], шкільництва (Т. Беднаржова, М. Жеребна) [11], гендерні підходи до освіти та виховання (О. Петренко) [12], опікунського виховання (Л. Фуштей) [13].

Бібліологічному напряму присвячені роботи, в яких висвітлюється бібліотекознавчий та книгознавчий доробок ученого, розробка ним практичних та теоретичних засад наукового знання про книгу, бібліотеку, бібліотечну справу, зокрема, в контексті досліджуваної проблеми особливий інтерес становлять праці дослідників, які вивчали бібліотекознавчу проблематику наукового доробку вченого. Окремі аспекти бібліотечної діяльності С. Сірополка зазначали О. Онищенко та Л. Дубровіна, які підкреслювали його важливу роль у становленні бібліотечної освіти, у роботі Першого Всеросійського бібліотечного з’їзду, у розвитку народних, учительських та педагогічних бібліотек, а також бібліотечної справи України в 1917–1920 роках. Дослідники також торкнулися діяльності С. Сірополка на чолі Українського товариства прихильників книги у Празі, «Книголюба» [14].

Окремі поодинокі відомості про роль С. Сірополка у розвитку бібліотечної справи на західно–українських землях в 20–30– роках ХХ ст. знаходимо в працях Н. Кунанець зокрема про його участь у роботі громадських культурно–освітніх товариств та їх бібліотек [15], С. Арсірій звернула увагу на висвітлення С.Сірополком проблеми періодизації історії бібліотечної справи України у його підручнику, видному у Львові, а І. Скоморовська, О. Шуберт та М. Кострова спробували проаналізувати бібліотекознавчі публікації С. Сірополка на сторінках періодичного органу товариства «Просвіта» часопису «Народня Просвіта» (1923–1927 рр.), а також видання цього товариства освітнього часопису «Бібліотечний порадник» (1925 – 1934) [16].

Дослідники прагнули визначити роль С. Сірополка у становленні та розвитку українського бібліотекознавства, формуванні його теоретико–методологічних засад, впливу ідей вченого на організацію бібліотечної справи, використанню їх у сучасному бібліотечному будівництві [17]. Було зроблено спробу представити С. Сірополка як книгознавця й бібліографа [18]. Науковці О. Завальнюк, В. Прокопчук, В. Ляхоцький присвятили свої праці висвітленню різних аспектів діяльності С. Сірополка як керівника бібліотеки Кам’янець–Подільського державного українського університету [19], а його роль у заснуванні та розвитку педагогічних і освітянських бібліотек досліджували П. Рогова та Л. Домбровська [20]. Сучасних дослідників цікавить роль С. Сірополка як одного із основоположників теоретико–методологічних засад бібліотечної статистики та галузі науково–практичної діяльності, а також виокремленні її як окремої складової у системі державної статистики, що забезпечує управління розвитком бібліотечної справи в країні про що йдеться у дослідженні О. Василенко [21]. Новальська Т. проаналізувала праці ученого, в яких обґрунтовується методологія та методи дослідження читачів, історії читацтва і читання, психології та соціології читачів і читання, що становлять підгрунтя бібліотечного читачезнавства, а також сприяють розкриттю проблем психології читача та соціології читання, самоосвіти, свободи інформаційного вибору для читачів, формування читацьких потреб [22].

Серед книгознавчої проблематики найбільший інтерес спостерігався до вивчення ролі С. Сірополка у організації та діяльності Українського товариства прихильників книги у Празі, одного із ініціаторів та організаторів, а також його участі у виданні періодичного органу цього громадського товариства – журналу «Книголюб», визначення тематики, проблематики, авторського складу, періодичності друкованого видання. Вивченню цього напряму діяльності С. Сірополка присвятили свої праці Л. Лазебний, Е. Огар, О. Заремба, С. Грузов М., Шудря М.[23]. Певну цікавість становили наукові контакти вченого із різними науковими бібліологічними закладами, зокрема Українським науково–дослідним інститутом книгознавства [24], його періодичним органом – журналом «Бібліологічні вісті» [25], львівськими бібліологами, часописом «Українська книга» [26]. Привернули увагу А. Середяк та Г. Грет теоретичні основи книго розповсюдження у науковому доробку вченого [27].

Культурно–просвітницький напрям діяльності С. Сірополка вивчали В.Ульяновський, С.Ульяновська, С.Заремба, Р. Кіра, С. Наріжний, М. Євтух, О. Заремба, М. Мушинка, Н. Філіпчук та інші, які виявили та узагальнили маловідомі факти про культурологічну та просвітницьку працю визначної особистості переважно у празький період його життя [28].

Розвитку джерелознавчого напряму сприяли підготовлений Г. Ковальчук систематичний анотований покажчик змісту журналу «Бібліологічні вісті», в якому подано перелік праць С.Сірополка, опублікованих на сторінках часопису, а також покажчик змісту «Книголюба», укладений М. Грузовим та М. Шудрею, каталоги книг та часописів особистої бібліотеки вченого, підготовлені Л. Ніколенко, О. Лазаревою та С. Андросовою [29]. Подальшому поступу джерелознавчого напряму сприяв біобібліографічний покажчик С. Сірополка, де з достатньої повнотою репрезентовано багатогранний науковий та публіцистичний доробок, представлено інформацією про недруковані роботи вченого, а також вибрані праці дослідників, що вивчали науковий доробок вченого [30]. У працях Н. Губенко, М. Казьмирчук та Т. Боряк зібрано відомості про архівні джерела, що містять інформацію про С. Сірополка та зберігаються у фондах ЦДАВО України та Державному центральному архіві в Празі [31].

Презознавчому напряму діяльності С. Сірополка присвятив свої розвідки В. Лизанчук [32].

Громадсько–політичний напрям діяльність С. Сірополка вивчала С Піскун, яка у монографічному дослідженні висвітлила його працю в 20–х роках ХХ ст. умовах еміграції, а С. Кисельов торкнувся проблеми ролі С. Сірополка у розвитку української національної ідеї [33].

Біографічний напрям дослідженьхарактеризувавсявисвітленням основних етапів життєвого та творчого шляху вченого, виявленню нових фактів та аналізу інформації про громадсько–політичного та культурно–освітнього діяча, що було присутнє у працях більшості сірополкознавців, які поглиблювали та постійно доповнювали біографічну інформацію про розгалужені наукові, громадські, політичні, культурологічні інтереси С. Сірополка. Дослідникам вдалося уточнити дату його народження, значно доповнити біографічні відомості про прилуцький, московський, києво–камянець–подільський, тарнувський та празький періоди життєвого шляху, віднайти нові дані про зв’язки з визначними особистостями, що впливали на перебіг тих чи інших подій його життєдіяльності.

Варто відзначити значний науковий інтерес до вивчення творчого доробку С. Сірополка серед російських та чеських науковців, зокрема П. Горностаєв, М. Голостенов (Москва), Н.Ярошенко ( Рязань), М. Чеков (Томськ) вивчали переважно загальнотеоретичні та організаційні проблеми позашкільної освіти [34], Т. Беднаржова (Прага) досліджувала питання українського шкільництва у працях С. Сірополка,а також торкнулась біографічного аспекту його творчості, характерного для праць цього спрямування [35]. Участь С. Сірополка у роботі Харківського з’їзду з питань організації розумних розваг (Харків,червень 1915 р.) відзначав Ю. Столяров (Москва), який порушував проблему визначення внеску радянських бібліотекознавців в Україні у розвиток бібліотекознавства, а Н. Лєлікова (С–Петербург), проаналізувала діяльність С. Сірополка як редактора журналу «Книголюб» та його роль у поступі книгознавчої думки першої половини ХХ ст.[36].

Історіографія вказує на значний науковий інтерес до інтелектуальної спадщини всесвітньо відомого українця, що активізувався з середини 90–х років ХХ ст., після усунення радянської цензури й надання доступу дослідникам до матеріалів та документів спецхранів архівів й бібліотек.

Найбільш активно вивчення наукової спадщини С. Сірополка здійснювалось переважно в кількох наукових осередках, зокрема Національній Академії педагогічних наук України, Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського та Кам’янець–Подільському національному університет імені Івана Огієнка, що вказувало на згуртування навколо цих закладів дослідників, які опрацювали ґрунтовну джерельної базу, зокрема, його особистий архів в ЦДАВО України та особисте книжкове зібрання в Національній парламентській бібліотеці Україні, документи з інших українських, а також чеських та російських архівів, що дозволило виявити внесок С. Сірополка у розвиток гуманітарної науки. Отже, наявність в українській та зарубіжній історіографії праць, присвячених вивченню інтелектуального спадку С. Сірополка, а також існування наукових установ, в межах яких відбувається вивчення доробку С. Сірополка, проведення численних персонологічних науково–теоретичних конференцій, накопичена ґрунтовна джерельна база свідчить про зародження, про початок формування сірополкознавства як сукупності педагогічних, історичних, бібліологічних та біографічних досліджень, в рамках якого здійснюється вивчення життя та творчості визначної особистості.

У сірополкознавстві для фундаментального дослідження постаті рівня С. Сірополка вже підготовлено достатній грунт: опрацьовано і узагальнено значний фактичний матеріал, виявлено основні віхи його життя та діяльності, уточнено факти біографії, зроблено спробу укласти бібліографію його праць, а також визначити місце у науковому, національно–державному та культурно–освітньому житті України. В той же час вироблення якісно нових підходів та методів сірополкознавчої тематики набуває неабиякої актуальності. Роботи, які не містять нової інформації, а подають лише відомі факти біографії, або перелік знайомих праць, подій та висновків вже не можуть задовольнити ні фахівців, ні інших споживачів інформації, які прагнуть отримати нові знання про С. Сірополка.

Новаторство у вивченні постаті С. Сірополка має базуватись на історіософських вимірах, виявленні його інтелектуально–духовної активності, феноменології ментальності, харизматичності духу. Це сприятиме розширенню тематики сірополкознавчих досліджень, зробить їх комплексними та новаційними, доповнить вже створений персональний портрет визначної особистості новими рисами та якостями.

Особливістю творчої спадщини С. Сірополка є її багатогранність, а його науковий доробок належить різним галузям гуманітарних наук, що спонукає до вивчення світоглядних засад духовного життя С. Сірополка, які могли б стати об’єднуючою основою для розумінні підходів С. Сірополка до висвітлення різноманітних наукових проблем, явищ і процесів у циклі педагогічних, соціологічних, бібліологічних, культурологічних та інших наук.

Майже поза увагою дослідників залишається проблема державницької ідеї як основи теоретико–методологічних підходів С. Сірополка до досліджуваних проблем. Вчені побіжно торкалися цієї проблеми в контексті вивчення діяльності української еміграції 20–х років ХХ ст., але свого ґрунтовного вивчення вона ще не отримала, хоча серед наукових інтересів ученого спостерігалося широке коло проблем державницького спрямування.

Важливою нагальною проблемою вивченні творчої спадщини С. Сірополка є підготовка його наукової біографії, створення максимально повної персональної бібліографії вченого спільними зусиллями вітчизняних та зарубіжних науковців, з ґрунтовним опрацюванням різних видів інформації. Створенню новітніх досліджень з сірополкознавства значною мірою перешкоджає вільний доступу до джерел, які розпорошені по архівосховищах України (Київ, Львів, Чернігів, Хмельницький, Вінниця), Росії (Москва, Санкт–Петербург, Тула, Нижній Новгород), Чехії, Польщі, а також книгозбірнях, зокрема, відділах рукопису Російської національної бібліотеки (Санкт–Петербург) та Російської державної бібліотеки (Москва), Слов’янської бібліотеки (Прага) тощо. Особовий архів, що зберігається у ЦДАВО України та приватна бібліотека, що знаходиться у Національній парламентській бібліотеці Україні, становлять ґрунтовну джерельну базу для подальших поглиблених досліджень з новими відкриттями та цікавими знахідками, але значно могла б полегшитись робота наступних дослідників якби було укладено зведений покажчик фондів та справ тих архівів, де зберігається інформація про С. Сірополка.

Без сумніву значній активізації сірополкознавчих досліджень сприятиме підготовка та видання повного зібрання творів С. Сірополка, забезпеченого сучасним науковим коментарем, до якого крім біографії мають бути включеними як друковані видання, так і рукописні твори. На сьогодні із майже 1100 відомих праць дослідника лише кілька з них отримали друге життя. Проблема перевидання праць С.Сірополка особливо актуальна з огляду на те, що рукопис однієї із головних його праць «Історія освіти на Україні» при перевиданні зазнав недоречного редагування назви, а також унікального авторського тексту, що порушило недоторканість письмового стилю, лексику й орфографію С. Сірополка. Крім цього вміщений портрет у його вибраних працях «Історія Освіти в Україні»(К.,2001) не є портретом справжнього автора цих текстів Степана Степановича Сірополка, а є зображенням його молодшого сина Степана Степановича Сірополка, який тиражується сучасними дослідниками, що призводить до іконографічної фальсифікації образу визначного вченого й громадсько–політичного діяча. Ймовірно, що саме ті наукові заклади, в рамках яких найбільш активно провадяться сірополкознавчі дослідження – Національна Академія педагогічних наук України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського та Камянець–Подільський національний університет імені Івана Огієнка – при підтримці інших зацікавлених дослідників, могли б започаткувати видавничий проект по підготовці повного зібрання творів С. Сірополка, його епістолярної спадщини, з належним коментарем та іконографічним забезпеченням.

У контексті розвитку сірополкознавства важливим є вшанування пам’яті С. Сірополка, що могло б відбутися шляхом створенням Всеукраїнського товариства імені Степана Сірополка, в межах якого сірополкознавці та їх прихильники здійснювали б вивчення та популяризацію його наукового й практичного доробку, зокрема поширювали б ідею національної освіти, перешкоджали невиправданому закриттю бібліотек, сприяли б залученню громадськість до участі в їх роботі тощо.

Враховуючи особливі заслуги С.Сірополка в галузі освіти можна було б назвати його іменем одну із шкіл в Україні, а також варто було б розглянути питання про можливість присвоєння ім’я С. Сірополка одній з вітчизняних бібліотек, зокрема, Національній парламентській бібліотеці України, в будівлі якої він мешкав впродовж 1917–1918 років і де зберігається його приватна бібліотека.

Становлення та розвиток сірополкознавства є довготривалим процесом, що вимагає консолідованих зусиль науковців різних галузей з метою визначення подальших шляхів й напрямів вивчення особистості С. Сірополка, а наявна історіографія та джерельна база вказують на окремі здобутки в цьому напрямі. Важливим є цілісність та інтегрованість у зображенні постаті С. Сірополка, застосування нових дослідницьких методик при проведенні дисертаційних та монографічних досліджень, а також проведення глибокого аналізу його наукових праць, актуалізації ідей вченого у контексті сучасних процесів українського державотворення.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал