Наука І наукові дослідження



Pdf просмотр
Сторінка5/11
Дата конвертації16.01.2017
Розмір4.74 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
70 І
Віленський університет
Перша вища школа в Литві була відкрита в 1579 p., з назвою Вільнюської академії, наділеної всіма університетськими правами і привілеями. Спочатку вона складалася з двох факультетів богословського і філософського. Останній об'єднував кафедри метафізики, логіки, етики, історії і математики. У 1641 р. академія була поповнена ще двома факультетами юридичним і медичним. Академія, якою управляв Єзуїтський орден, розвивалася як опорний пункт римсько-католицької церкви в боротьбі проти протестантизму. Усередині в. разом із падінням впливу Єзуїтського ордена стала занепадати і Вільнюська академія. У 1773 p., одночасно з забороною Єзуїтського ордена в Литві, припинила свою діяльність і академія. Тоді ж була заснована Едукаційна (виховна) комісія, уведення якої перейшли всі єзуїтські школи, утому числі і Вільнюська академія. Знаходячись у системі Едукаційної комісії, академія була реорганізована у Вищу школу Литви з двома факультетами фізичним, що охоплював і основні медичні кафедри, і факультетом моральних наук (із теологією і правом. З приєднанням більшої частини Литви до Росії в 1796 р. наказом Павла І Вища школа Литви була перейменована в Головну Віденську школу й одержала новий статут, що значно обмежував її автономію. За новим статутом школа складалася з чотирьох факультетів фізичного, медичного, філології і мистецтві факультету права. У 1803 р. вона була перетворена у Віленський імператорський університет із новим статутом, що передбачав розширену автономію і збільшене число кафедр. У своєму складі університет мав такі факультети фізико-математичних наук (10 кафедр, медичних наук (7 кафедр, моральних і політичних наук (10 кафедр, літератури і мистецтва (5 кафедр. Віленський імператорський університет проіснував до 1831 р.
Харківський університет
Думка про відкриття університету в Україні виникла ще в другій половині XVIII в. її висловлював у своїх творах і бесідах про користь просвітництва український поеті філософ Григорій Савич Сковорода. У 1767 р. група сумських дворян
71
намагалася домогтися відкриття університету в Сумах. У 1784 р. така ж спроба була почата в Катеринославі, а через два роки — у Чернігові. З 1765 р. Харків став адміністративно-політичним центром
Слободсько-Української губернії, а потім намісництва, що складали величезну частину території України. Місто одвіку було значним культурно-просвітнім центром. З 1726 р. у ньому існував колегіум, із якого вийшли відомі діячі науки і культури професорі ректор Московського університету М. Т. Каченовський, професорі директор Петербурзького педагогічного інституту ЯВ. Толмачов та ін. У 1768 р. у Харкові почало функціонувати Казенне училище, а в 1789 р. — Головне народне і Мале народне училища, які у 1798 р. злилися водне Головне народне училище. Харківський колегіумі Головне народне училище могли стати більш-менш надійним джерелом студентських кадрів для майбутнього університету. Всі ці обставини, а також ініціатива передових представників слободсько-українського дворянства, їхня особиста участь коштами і настійні звернення до уряду обумовили відкриття університету в Харкові. Велика заслуга у відкритті університету належить Василю Назаровичу Каразіну, поміщику села Кручик Слободсько-
Української губернії. Видатний громадський діячі вчений, який зробив низку відкриттів у хімії та в інших областях науки, В. Н. Каразін на початку XIX в. служиву департаменті народної освіти і займався упорядкуванням плану освітив Росії. Використовуючи свою близькість до Олександра І, він спробував домогтися його дозволу на відкриття університету в Харкові. У червні
1802 р. Каразін звернувся з листом до харківського губернського ватажка дворянства, пропонуючи скликати збори дворян, які звернулися б до уряду з проханням про відкриття університету в Харкові, і розпочали б збір пожертвувань з цією метою. Але заклик Ка- разіна підтримала лише невеличка група поміщиків. Однак необхідну суму грошей поступово було зібрано, крім того, університету було надано у дарунок земельну ділянку на околиці міста.
24 січня 1803 р. Олександр І видав указ про відкриття університету в Харкові, але ж перший університет в Україні.
72
було урочисто відкрито лише через два роки, 17 січня 1805 р. На думку И. Н. Бороздіна, енергійна діяльність Каразіна і першого попечителя округу — культурного і прогресивного графа Потоцького сприяла тому, що Харківський університет порівняно швидко зміг розпочати свою діяльність. Викладання в університеті велося іноземними вченими, запрошеними із Німеччини і Франції, які, у більшості своїй, користувалися заслуженою популярністю за межами Харкова. Гіршою була справа з учнями. Недостатність загальної освіти і погане знання іноземних мов заважали навчанню. При відкритті Харківський університет нараховував лише 56 студентів, аур. їхнє число зросло до 118. За статутом в університеті повинні були діяти чотири відділення словесне, етико-політичне, фізико-математичне і лікарське. Першим ректором університету став професор російської словесності І. С. Р и ж с ь кий.
Казанський університет
21 липня 1758 р. було засновано Казанську гімназію. Як відзначалося, "приводом до заснування гімназії послужило доношеніє Московського Університету, у якому було сказано, що для розмноження наук в Імперії надобно учредить, крім Москви і Петербурга, Гімназії, із яких би молоді люди, які оказують успіхи свого поняття і навчання, мали б змогу поступати до Московського Університету і Петербурзької Академії для навчання, отримавши втому місці перші підстави. У 1759 р. в Казанській гімназії було вже 111 учнів. Існування Казанської гімназії було головною причиною, яка спонукала уряд створити на її базі університет. Указ про відкриття Казанського університету був підписаний
5 листопада 1804 р. Тоді ж був затверджений його статут. 14 лютого 1805 р. відбулося відкриття університету, а 22 лютого були оголошені імена вихованців Казанської гімназії, призначених у студенти. Перших студентів університету виявилося 33, до кінця ж
1805 р. їх кількість збільшилася до 39 . Більшість з них (27 осіб) належала до дворянства, а решта — це діти різночинців. Представники податних прошарків до університету не допускалися.
73
Проте реально університет був відкритий (почав жити за статутом) лише з 1814 р. До цього часу, як пише І. Н. Бороздін, він був якимось вищим класом місцевої гімназії і, по суті, був підпорядкований волі директора гімназії. Запрошені професори, особливо іноземні вчені, бачили порушення не тільки автономії, але і всяких елементарних основ ученої самодіяльності. Університетська рада нічого не могла ухвалити всупереч думці директора у противному випадку йому погрожувало "суворе уселяння від попечителя". До самого 1814 р. викладання в університеті носило випадковий і розкиданий характер. Не було ані поділу на факультети, ані скільки-небудь строго з'ясованих планів викладання не було навіть самих необхідних учбово-допоміжних посібників. Сам директор, професор російської історії, читав університетський курс за виданим їм для народних училищ керівництвом. Подібний загальний характер носили курси із інших предметів. Були відсутні виборчо-колегіальні органи (ректор, декани, факультетські збори. Лише з 1811 р. гімназію було відокремлено від університету.
4 вересня 1813 р. пройшли вибори на університетські посади. Ректором було обрано І. О. Брауна. 5 липня 1814 р. відбулося урочисте святкування останнього відкриття університету. Спочатку в університеті було 4 факультети (відділення, між якими розподілялися 28 кафедр відділення моральних і політичних наук (7 кафедр, яке стало надалі юридичним факультетом відділення фізичних і математичних наук (9 кафедр відділення лікарських, (медичних, наук (6 кафедрі відділення словесних наук (6 кафедр.
Санкт-Петербурзький університет
У грудні 1783 р. у Санкт-Петербурзі було засновано Головне народне училище і при ньому Вчительська семінарія. Саме від Учительскої семінарії веде свій початок Санкт-Петер­
бурзький університет. Перший набір складав 150 осіб, які закінчили духовні училища. Всі навчальні предмети в Учи- тельскій семінарії підрозділялися на фізико-математичні та
74
історичні науки, до останнього зараховувалась природна історія. Упродовж 18 років Вчительська семінарія займалася підготовкою вихователів, а в 1803 р. її було перетворено в гімназію. 16 квітня р. Учительську семінарію було перейменовано у Педагогічний інститут, в якому було утворено
10 кафедр, викладання здійснювалося професіоналами-про- фесорами, втому числі і запрошеними з-за кордону. 12 кращих студентів першого випуску було відправлено закордон для підвищення їхньої кваліфікації. У 1806 р. професор природної історії А. М. Теряєв звернувся до конференції Педагогічного інституту з проханням розділити курс природної історії натри самостійних курси — мінералогії, ботаніки і зоології. У такому вигляді інститут проіснував доколи було прийнято статут, згідно з яким його було перейменовано у Головний педагогічний інститут. До його навчального закладу входило три факультети філософський і юридичний, фізичний і математичний, історичний і словесних наук. Викладання велося на 21 кафедрі. Перший курс на початку 1817 р. зібрав 100 студентів майже усі вони були випускниками духовних училищ, які закінчили навчання в 1823 р. уже як студенти університету, тому що 8 лютого 1819 р. було видано наказ про перетворення Головного педагогічного інституту в Санкт-Петербурзький університет. Які Головний педагогічний інститут, університет мав три факультети. Першим ректором університету був професор М. А. Балу г ' я н с ь кий, один з учасників комісії Сперансь- кого з упорядкування Зводу законів Російської Імперії. Зі сказаного вище випливає, що російські університети мають давню і багату подіями історію. І хоча за віком вони істотно поступаються найстаршим університетським центрам Європи і Латинської Америки, їх традиції освячені довгим розвитком, цілеспрямованими зусиллями, самовідданою працею багатьох поколінь. Історія цих осередків культури тісно переплітається з російською історією. Сподіваємося, що російські університети й у майбутньому збережуть свою яскраву і важливу роль, яку вони відіграють в освіті, науці і культурі країни.
75

3.2. Виникнення університетів в Україні Історія виникнення університетів в Україні тісно пов'язана з історією українського народу. Багатовікове існування народу, який знаходився в стані роздробленості, під фізичним, моральним тиском монгол от ат а р с ь к и хорд, польських, литовських та угорських феодалів істотно вплинуло на розвиток просвіти. Скориставшись послабленням Великого князівства Литовського, яке з 1558 р. приймало участь у багаторічній війні з Росією, правлячі кола Польщі взяли курс на захоплення всіх українських земель. Навесні 1569 р. до складу Польського королівства були включені Волинське, Київське та Брацлавське воєводства. Відповідно до Люблінської унії 1569 p . , Польське королівство і Велике князівство Литовське об'єдналися водну державу — Річ Посполиту. Остання продовжувала війну з Росією. Це посилювало незадоволення тих широких верств населення Білорусії та України, які тяжіли до Росії. З метою зміцнення своїх позицій, українські феодали переходили в католицтво та ополячувалися. Водночас польська влада, за участю українських магнатів, проводила полонізацію, насаджувала католицизм. Частина вищого православного духовенства, відповідно до Брестської унії 1596 p . , проголосила об'єднання Православної Церкви на території Речі Посполитої. До складу останньої входила значна частина України та Білорусії, де провідною релігією був католицизм під верховенством Папи римського. Польська шляхта і католицьке духовенство зневажали національні традиції українського народу, гальмували розвиток української мови і культури. Незважаючи на це, у другій половині XVI ст., і особливо у першій половині XVII ст. в Україні розвиток міст, як центрів ремесла і торгівлі, посилював економічні з в ' яз ким і ж окремими українськими землями. Виникали передумови для утворення єдиного внутрішнього, тобто національного ринку. Продовжувався процес розвитку української народності, зростала національна свідомість українського народу, розвивалася його культура.
76 Для боротьби проти іноземного утиску міське населення частково і сільське) уст. організовувалося в братства. Останні сприяли відкриттю шкіл, друкарень, навколо яких об'єднувалися культурні сили. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. братські школи виникли у Львові (1585 p.), Києві (1615 p.), Луцьку (1620 p.), Вінниці, Немирові, Кам'янець-Подільському та інших містах. Викладання в цих навчальних закладах велося рідною мовою. Значна увага приділялася вивченню грецької, а пізніше латинської та польської мов, граматиці, риториці, піїтиці. Вивчалися арифметика, астрономія, музика та богослов'я.
3 . 2 . 1 . Виникнення друкарства в Україні
Поширенню просвітництва сприяло виникнення в Україні у другій половині XVI століття друкарства. Першу друкарню було відкрито Іваном Федоровим у Львові, якою видано в 1574 р. "Апостолі "Буквар. У 1578 р. заснована Острозька друкарня. Пізніше її устаткування перейшло до Львівської братської друкарні. До середини XVII в. в Україні нараховувалося 25 друкарень у 17 містах і селах у Києві — Києво-Печерська друкарня, друкарні Т. Вербицького і С. Соболя, у Львові — М. Сльозки та А. Желиборського, Чернігівська друкарня. Львівське Успенське братство стало відомим тому, що продовжувало традиції Івана Федорова. Воно розгорнуло видавництво і забезпечило поширення книг в Україні і за її межами. Уроці братство вперше заснувало школу, що повинна була згодом перерости у вищий навчальний заклад. Уроці шляхом об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл було створено перший вищий навчальний заклад в Україні — К и є в о - Могил я н с ь кий колегіум. Тут навчалися переважно діти української шляхти, старшини, духовенства, багатих міщан і козаків. Братські школи відіграли прогресивну роль у поширенні просвітництва і розвитку української культури.
77

3.2.2. Колегіуми, академії та університети в Україні
Наприкінці XVII і в XVIII ст. значний вплив на розвиток науки і просвітництва в Україні мав Києво-Могилянській колегіуму р. за царським указом, він одержав титулі права академії і став називатися Києво-Могилянською академією, яку так названо на честь свого протектора, митрополита Петра Могили. Навчання в ній носило переважно загальноосвітній характер. Курс навчання продовжувався 12 років і ділився на 8 класів фару (підготовчий клас, інфіму (молодший клас, граматику, синтаксему і вищі — поетику, риторику, філософію і богослов'я. Студенти одержували філологічну підготовку, знання мов слов'янської, української, грецької, латинської, польської, опановували поетичне і риторичне мистецтво, вивчали класичну грецьку і римську, і частково середньовічну літературу, історію, географію, філософію і богослов'я. Згодом у Києво-Могилянській академії були введені курси російської, французької, німецької та староєврейської мов, алгебри, тригонометрії, фізики, астрономії, архітектури, а в останні роки існування академії — класи домашньої та сільської економіки і медицини. Значне місце приділялося художньому та музичному вихованню слухачів. Київська академія була визначним осередком науки в Україні тих часів. Приймали в академію молодь з усіх прошарків населення. Тут навчалися вихідці з Лівобережжя, Запоріжжя, Західної України, Закарпаття. Щорічно тут одержували знання від 500 до 2000 студентів. Вікових обмежень не існувало. Для бідних учнів при Академії існувала бурса. Київська академія була також важливим просвітницьким центром. Завдяки Київській Академії були засновані колегіуми в
Гощі, Вінниці, Кременці, Чернігові, Харкові та Переяславі. До цих осередків просвітив Україні з Академії направлялися викладачі та обслуговуючий персонал певного рівня кваліфікації.
Києво-Могилянська академія зробила значний внесок у зміцнення культурних зв'язків між Україною, Росією та Білоруссю. Академія зіграла важливу роль у зміцненні культурних зв'язків українського народу з південнослов'янськими та іншими народами. Тут училися серби, чорногорці, болгари, молдавани,
78
греки, далматинці тощо. Деякі студенти Київської академії, її викладачі отримали освіту у Польщі, Франції, Італії, Англії, Німеччині, Угорщині. Академія підтримувала наукові зв'язки з просвітницькими центрами Кракова (Польща, Галлі та Магдебурга (Німеччина, Константинополя (Греція. Академія зробила значний вплив на організацію та розвиток методів навчання в багатьох навчальних закладах, зокрема в Чернігівському (заснований у 1700 p.), Харківському (1721) та Переяславському (1738) колегіумах, що були створені на зразок
Києво-Могилянського колегіуму. Чернігівський колегіум — один з найстаріших навчальних закладів Лівобережної Україні. Заснований у 1700 р. Його фундатором був педагог, релігійний діяч та письменник Іоанн Максимович. Чернігівський колегіум був створений на базійлов'яно- латинської школи, переведеної з міста Новгород-Сіверського. Навчання у колегіумі тривало 6 років. Викладалися у колегіумі такі загальноосвітні предмети, як латинська та грецька мови, історія, географія, математика, філософія. У 1776 р. заклад був реорганізований у духовну семінарію, яка існувала до 1917 р. Харківський колегіум був заснований у 1721 р. умісті Бєлгороді як семінарія. З 1727 р. колегіум був переведений до Харкова. Тут вивчали граматику, піїтику, риторику, філософію та інші предмети. У 1765 р. при колегіумі були відкриті додаткові класи для світських осіб, яким викладали нові предмети, а саме російську літературу і мову, математику, інженерну справу, артилерію, архітектуру, геодезію, географію, малювання, а пізніше — також фізику та історію. З 1773 р. ці класи виділилися в окреме Казенне училище. Харківський колегіум був центром просвітництва Слобідської України до початку XIX ст. У колегіумі навчалися представники всіх прошарків населення. Після відкриття Харківського університету (1805 р) Харківський колегіум знову перетворився на духовну семінарію. Переяславський колегіум був відкритий уроці вмісті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький). Основна мета колегіуму полягала у підготовці духівництва для боротьби проти унії та католицизму на Правобережжі. При колегіумі була бурса,
79
де мешкали учні з інших місті сіл. Термін навчання складав 6 років. Тут викладали російську, латинську, грецьку та польську мови, поетику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, історію, спів. У колегіумі навчалися діти духовенства, козацької старшини, міщан, селян. З кінцях ст. колегіум став називатися семінарією. Після заснування уроці класу філософії, а уроці класу богослов'я це вже був суто духовний заклад. У 1862 р. семінарія була переведена в Полтаву. Визначну роль у розвитку науки та освіти на західноукраїнських землях відігравав Львівський університет, хоча заклад був заснований (у 1661 р) з метою посилення полонізації українського населення. У договорі 1658 року між Польщею та верхівкою козацької старшини було заплановано відкриття в Україні двох вищих шкіл-академій на правах університету. Проте, католицькі ієрархи та феодали розгорнули активну діяльність проти цього плану. Намагаючись випередити можливість відкриття академії на основі Львівської братської школи, вони запропонували заснувати її у Львівській єзуїтській школі-колегіуму. 20 січня 1661 року король Ян Казимир підписав диплом, що надавав Львівському єзуїтському колегіуму "статус академії і титул університету" з правом викладання всіх сучасних університетських дисциплін та присвоєння вчених ступенів. Природно, що в той час діяльність Львівського університету визначалася соціальними інтересами та ідеологічними настановами Речі Посполитої. Але як культурно-просвітницький центр, він не міг знаходитися в ізоляції від громадського життя, соціальних змін, та впливу закордонних університетів. У складній соціальній ситуації народжувалося та зростало перше зерно наукової та педагогічної думки. Існування університетської освіти, її структура, форми, методи та засоби навчання студентів, керування навчальним процесом обумовлювалися перш за все історично — характером завдань, що стояли перед університетами на окремих етапах їх існування. З часу заснування ідо року Львівський університет був у повному підпорядкуванні єзуїтського ордена. Склад студентів
80
поповнювався за рахунок випускників єзуїтської школи- колегіуму, що функціонувала як середня школа і входила у структуру університету. В університеті діяло два відділи — філософський та теологічний. Навчання проводилося за програмами єзуїтських шкіл, що були розроблені наприкінці XIV сторіччя. Відповідно до цих навчальних програм, відділ філософії був начебто підготовчим. Студенти цього відділу протягом двох-трьох років освоювали, головним чином, філософську систему Аристотеля в її середньовічній інтерпретації. У невеликому обсязі вивчалися історія, географія, грецька мова. Після четвертого року навчання проходила богословська підготовка. Викладання на обох відділах відрізнялося схоластикою, догматизмом та здійснювалося латинською мовою. Навчання в університеті завершувалося одержанням одного з наукових ступенів — ліценціата, бакалавра, магістра, доктора наук. Знання, котрі студенти одержували в університеті, а також методи навчання, стиль педагогічного керівництва малина меті підготовку войовничих релігійних фанатиків, що у своїй майбутній місіонерській діяльності повинні були захищати інтереси Католицької Церкви. Природно, Що студентами університету могли стати лише діти польської шляхти. Лише одиниці, вихідці з народу, приховуючи свою приналежність до православної віри, могли отримати знання в університеті. Поступове знищення феодально-кріпосницьких відносин у другій половині XVII ст., розвиток ідей французьких просвітителів, революційні відкриття в галузі природничих наук суттєво вплинули на навчальний процес в університеті. Відкрилася кафедра математики. Також були створені фізико-математичний кабінет, астрономічна обсерваторія. Як окремі предмети, вивчалися польська, французька та німецька мови, географія, історія. Ці нововведення вплинули на зміст та якість підготовки студентів. Багато хто з випускників Львівського університету продовжував навчання в Києво-Могилянській академії, а згодом стали викладачами Московської академїї та Петербурзької семінари. У той же час встановлюються зв'язки Львівського університету з
б
і ч т
81
культурними і навчальними закладами українських земель
Києво-Могилянською академією, Чернігівським, Харківським і Переяславським колегіумами, а також з європейськими університетами Паризьким, Римським, Празьким. У друкарні університету видавалися праці вчених Києво-Мо- гилянської академії, здійснювався обмін навчальною літературою. У рукописному фонді Центральної наукової бібліотеки АН України зберігаються тексти лекцій з філософії, що читалися у Львівському університеті, записи диспутів, що проводилися там уст. Уроці під тиском суспільної думки Папа Римський був змушений прийняти рішення про ліквідацію ордена єзуїтів. Це відбулося через рік після першого переділу Польщі, відповідно до якого західноукраїнські землі стали належати Австрійській монархії. На захоплених територіях австрійська влада продовжувала ту ж політику, що і Польща, але лише в більш "освіченій формі. У планах централізації і германізації численних народів, підкорених австрійською монархією, уряд відводив значну роль організації просвітництва, утому числі і вищій освіті. Передбачалася реформа трьох австрійських університетів — Віденського, Празького та Львівського. На перший план, перед ними ставилася задача не виховання вчених, а підготовка фахових кадрів — вчителів, суддів та священнослужителів. У жовтні 1784 року був підписаний диплом про відновлення університетської освіти. Крім факультетів філософського, юридичного, медичного та теологічного до складу університету входила і гімназія. Вона була базою для комплектування контингенту учнів, а також для педагогічної підготовки студентів. Досить прогресивним фактом було те, що зміст багатьох навчальних програм факультетів мав освітянський характер. Незважаючи нате, що навчання переважно велося латинською мовою, окремі предмети викладалися польською мовою. Всі студенти перші три роки навчалися за програмою філософського факультету, який ще по суті своїй залишався загальноосвітнім, підготовчим. Студенти, що одержували філософську освіту, переходили на один із спеціальних факультетів, де продовжували свою освіту за відповідною програмою.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал