Научуваність і мотивація як основа навчально – виховного процесу. Вступне слово



Скачати 160.56 Kb.
Дата конвертації15.06.2017
Розмір160.56 Kb.
Научуваність і мотивація як основа навчально – виховного процесу.
1. Вступне слово – Добрий день шановні вчителі ми раді бачити вас на нашому занятті ,сподіваємось що вам буде цікаво.
Тема нашого заняття: Научуваність і мотивація як основа навчально – виховного процесу.

Мета: Визначення процесу научуваності молодших школярів,допомога у засвоєні навчального матеріалу, набуття навичок та вмінь необхідних для подальшого успішного навчання у школі,формування позитивної мотивації до навчання.

На сам перед хочеться запропонувати вам провести вправу на


2.«знайомство» - кожен з вас називає своє ім’я , і що ви очікуєте від сьогоднішнього заняття .
3. Інформаційне повідомлення.

«Характеристика змісту поняття "научуваність»
. Ознаки особистості, а вірніше сукупність психофізіологічних даних, які визначають успішність навчальної діяльності суб'єкта у психології, визначають як здібність до навчання, або, іншими словами, - научуваність..

Для здійснення людиною будь-якого виду діяльності обов’язково повинні бути деякі способи дій або деякі операції, які входять до складу окремих здібностей, що допомагають людині виконувати необхідну діяльність.

Здібності людини до оволодіння знаннями, уміннями і навичками пізнавальної діяльності та їх перетворення визначаються поняттям "научуваність".

Відмінність трактувань поняття "научуваність" ілюструється наступними прикладами.



  1. "Научуваність - індивідуальні показники швидкості та якості засвоєння людиною знань, умінь і навичок у процесі навчання. В основі научуваності лежить рівень розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, уявлення, уяви, пам'яті, мислення, мови, уваги), мотиваційно-вольової та емоційної сфер особистості, а також розвиток похідних від них компонентів навчальної діяльності (з'ясування змісту навчального матеріалу з прямих і непрямих пояснень і оволодіння матеріалом до ступеня активного вживання)”.

  2. "Научуваність - емпірична характеристика індивідуальних можливостей учнів до засвоєння навчальної інформації, до виконання учбової діяльності, у тому числі до запам'ятовування навчального матеріалу, вирішення задач, виконання різних типів навчального контролю і самоконтролю. Научуваність у широкому значенні слова виступає як прояв загальних здібностей, що виражають пізнавальну активність суб'єкта і його можливості до засвоєння нових знань, дій, складних форм діяльності... научуваність виступає як загальна можливість психологічного розвитку, досягнення більш узагальнених систем знань, загальних способів дій. Научуваність формується в умовах навчання".

  3. "...включаючи научуваність у структуру розумового розвитку, беремо це поняття в більш вузькому значенні - як загальні розумові здібності, обмежуючи його зміст лише специфікою мислення, своєрідністю його прояву в того або іншого школяра.

Властивості розумової діяльності учнів, характеристики їх розуму є компонентами научуваності, вони входять до її структури, а своєрідність і поєднання визначає різноманіття індивідуальних відмінностей у научуваності тих, хто навчається...

"...під научуваністю ми розуміємо складну динамічну систему інтелектуальних - властивостей особистості, якостей розуму, від яких залежить продуктивність учбової діяльності, що формується (за наявності початкового рівня знань, позитивної мотивації).



  1. "Научуваність - сприйнятливість до засвоєння процесу учбової діяльності, за цією властивістю особистості можна визначити, наскільки легко, міцно і глибоко людина опановує нові знання".

  2. "Научуваність - сукупність інтелектуальних властивостей людини, від яких залежить продуктивність учбової діяльності...

У цілому научуваність - це сприйнятливість до засвоєння знань і способів учбової діяльності".

  1. "Научуваність - категорія педагогічної психології, сприйнятливість учнів до навчання і накопичення досвіду, яка залежить від його здібностей і результатом якої є научуваність”.

  2. "Научуваність у широкому значенні слова - це сприйнятливість, готовність, відвертість школяра до переходу на нові рівні розвитку.

У більш вузькому розумінні научуваність є потенційною можливістю дітей до оволодіння новими знаннями у спільній роботі з дорослими: у цьому плані научуваність є найістотнішим критерієм розумового розвитку дітей".

На думку Н. А. Менчинської: "Научуваність -- здатність досягати за коротший термін більш високого рівня розвитку".

Здібність до самостійного учіння можна визначити як засвоєння учнем знань і умінь самостійно, без допомоги іншої людини. Але не рідко наявних знань не вистачає, тоді суб'єкт звертається за допомогою до іншої людини (у процесі навчання - до учителя), яка володіє відповідними знаннями. У цьому випадку відбувається перехід до научуваності, маючи на увазі взаємодію учня й учителя, в результаті якої проявляються психофізіологічні особливості передачі і засвоєння навчальної інформації.

"Научуваність - емпірична характеристика індивідуальних можливостей учня до засвоєння навчальної інформації, до виконання навчальної діяльності, у тому числі до запам'ятовування навчального матеріалу і розв’язування задач, виконання різних типів навчального контролю і самоконтролю.

Научуваність у широкому розумінні слова виступає як прояв загальних здібностей людини, що виражає пізнавальну активність суб'єкта і його можливості до засвоєння нових знань, дій, складних форм діяльності".

Дослідження проблем научуваності, визначення поняття "научуваність" найбільш глибоко висвітлені у працях 3. І. Калмикової. Автор включає научуваність у зміст розумового розвитку, виділяє деякі її компоненти, показує, що научуваність може слугувати надійним показником інтелектуальних властивостей особистості. "...включаючи научуваність у структуру розумового розвитку, беремо це поняття у більш вузькому розумінні -- як загальні розумові здібності, обмежуючи їх зміст лише специфікою мислення, своєрідним їх проявом у того чи іншого школяра.



Властивості мисленнєвої діяльності учнів, якості їх розуму і є компонентами научуваності, вони входять у її структуру, а своєрідність їх сполучень визначає багатогранність індивідуальних відмінностей у научуваності учнів".
Із цього визначення можна зробити висновок про те, що научуваність є передумовою розвитку школяра і критерієм його інтелекту.

У той же час вона дорівнюється до потенційних можливостей учня. І, що цікаво, научуваність передбачае взаємодію учителя й учня у процесі оволодіння останніми новими знаннями.

Проводячи ряд досліджень по визначенню, проявам і виділенню компонентів научуваності, Н. О. Менчинська дійшла висновку, що "научуваність характеризується різною здібністю до знань і способів діяльності". На думку автора, засвоєння знань пов'язане з розумовим розвитком дитини, з наявністю у неї відповідного рівня абстрагування, з активністю її мисленнєвих процесів, узагальнення, аналізу одержаної інформації.

Аналіз зв'язку між розвитком та здібностями дає підстави зробити висновок, що научуваність не відноситься лише до можливостей або ознак. Проаналізувавши зв'язок між розвитком і здібностями ми дійшли висновку, що научуваність - це здібність суб’єкта та його потенційна можливість сприймати навчальні дії педагога, які проявляються у процесі засвоєння навчальної інформації і характеризують розумовий розвиток особистості, а також відображають різницю між можливістю засвоєння.

суб'єкта. Важливою властивістю научуваності є те, що вона допомагає визначити перехід учня на новий рівень свого розвитку.

У структурі особистості научуваність оцінюється як відносно стійка властивість особистості.

Научуваність визначає розумовий розвиток людини - висока научуваність, як правило, сприяє інтенсивному розумовому розвитку. Проте цей зв'язок не абсолютний.

Високий розумовий розвиток може досягатися при не дуже високому рівні научуваності за рахунок білшюї працездатності учня та інших його розумових характеристик.

Отже, учитель, здійснюючи педагогічний і особистісний вплив, сприяє формуванню в учня певного рівня научуваності, який буде проявлятися у його діяльності.
4.Вправа «Створення ситуації успіху».

Враховуючи ваш багатогранний досвід ми впевнені в тому, що ви у своїй практичній діяльності створюєте ситуацію успіху на уроці, тому давайте проведемо вправу «Створення ситуації успіху».

Просимо вас обєднатися у три підгрупи. Враховуючи що у нас зараз зимова пора року, наші підгрупи будуть мати назви зимових місяців. А от яких? Ви самі визначитеся за допомогою методу вибору.

Просимо вас проаналізувати запропоновані дії педагога й вибрати з них лише ті, які сприяють створенню на уроці ситуації успіху. На опрацювання вам дається 2-3 хвилини. Один з ваших учасників підгрупи має презентувати вашу відповідь.

Дії педагога на уроці:


  1. Акцентує увагу на негативному.

  2. Усмішка, добрий погляд.

  3. Інтерес до кожного учня.

  4. Великодушність щодо кожного.

  5. Дає прізвиська (поганий, ледачий).

  6. Порівнює одну дитину з іншою.

  7. Відзначає «персональну винятковість».

  8. Аргументує важливість певних дій.

  9. Учить алгоритму дій.

  1. Оцінює дії учня з акцентом на деталі.

  2. Багато говорить за дітей.

  3. Висловлює невдоволення учнем, групою.

  4. Вірить у здібності учня.

  5. Попереджає і погрожує при невиконанні вимог.

  6. Любить дітей.

  7. Уміє дарувати надію.

Аналізуючи ваші відповіді, ми зрозуміли, що у вашій діяльності завжди присутня ситуація успіху. Яка сприяє розвитку пізнавальних здібностей і научуваності молодших школярів.

5.Вправа «Мозковий штурм».
Одним із основних чинників, що сприяють процесу научування є мотивація. Спираючись на ваш досвід давайте спробуємо разом визначити, що таке мотивація?

А зараз я пропоную кожному з вас висловитися, що ж це таке - мотивація? Кожна ваша думка є цінною і важливою.


(На дошці знаходиться аркуш паперу з висловом – Мотивація - це...
А зараз давайте зачитаємо всі ваші відповіді.

І ми хотіли би доповнити ваші думки інформаційним повідомленням:


6. Інформаційне повідомлення.

«Мотивація, як один із структурних компонентів научуваності.».

1. Однією із найскладніших проблем научуваності, що розглядаються в психолого-педагогічній літературі, є проблема взаємодії та взаємовідношення між учнем і вчителем, в процесі якого у учня формуються певні знання, вміння та навички. Вони формуються лише при умові, коли впливи вчителя викликають у учня певну фізичну та психофізичну активність.

Мотивація учіння молодших школярів характеризується складністю і неоднозначністю як за змістом, так і за ступенем сформованості.


Мотивація — потяг, який викликає активність організму і визначає його спрямованість.

Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Мотив навчання є внутрішньою причиною, яка спонукає учня вчитися. Він безпосередньо впливає на його ставлення до навчальної діяльності та впливає на якість набутих ним знань. Наявність навчального мотиву в учня виявляється в допитливості, потребі в розумовій діяльності, у пізнанні, розширенні знань про навколишню дійсність. Учень виявляє різноманітні інтелектуальні почуття (здивування, сумнів), прагне набути нові знання і навички, застосовувати, вдосконалювати свої пізнавальні можливості, інтелектуальні здібності.Навчальний мотив можна сформувати, якщо показати практичну значущість знань, цікаво викладати матеріал, створювати проблемні ситуації, ефект здивування, парадоксу, використовувати навчальну дискусію, пізнавальні ігри.


2. Для навчальної мотивації учнів можна використовувати різні методи.
1. Метод навчальної дискусії — суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу. Цей метод грунтується на обміні думками між учнями, вчителем і учнями, вчить самостійно мислити, розвиває вміння практичного аналізу й ретельної аргументації висунутих положень, вчить поважати думки інших. Навчальна дискусія використовується під час спільного розв'язання проблеми класом або групою учнів. Вона покликана створити позитивну емоційну атмосферу. Під час дискусії одні учні усвідомлюють, що не все ще знають, і це спонукає їх до заповнення «прогалин», інші відчувають задоволення від того, що знають більше за інших, і прагнуть утриматися на такому рівні. Навчальна дискусія створює оптимальні умови для підвищення активності учнів і цінного засвоєння ними матеріалу.

2. Метод пізнавальних ігор — спеціально створена захоплена розважальна діяльність, яка позитивно впливає на засвоєння учнями знань, набутих умінь і навичок. Пізнавальна гра створює відповідний настрій, заохочує до навчальної роботи. За допомогою гри на уроці моделюють життєві ситуації, що викликають інтерес до навчальних предметів.

3. Метод створення ситуації інтересу — використання цікавих пригод гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу учнів.

4. Метод створення ситуації новизни — вчитель прагне окреслити нові знання, які здобувають учні, і встановити, як саме ці знання впливають на особистість (збагачується словниковий запас, простежується інтелектуальне зростання, учень набуває досвіду тощо).

5. Метод опори на життєвий досвід учнів полягає в тому, що у повсякденному житті за межами школи учні щодня спостерігають найрізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях, з якими учні ознайомлюються під час вивчення шкільних предметів. Опора на життєвий досвід викликає інтерес до теоретичних знань, формує бажання пізнати суть фактів, явищ. Тому, готуючись до уроку, вчитель повинен визначити, що в новому навчальному матеріалі може бути відомим учням і на що можна орієнтуватися.
3. Формування позитивної установки на діяльність є важливою умовою при проведенні уроку
На початку уроку для цілеспрямованого вивчення нового матеріалу вчитель повинен формувати позитивну установку на урок. Психологічно поняття «установка» трактується як внутрішня готовність суб’єкта певним чином сприйняти ситуацію і діяти в ній. Психологічна установка в суб’єкта виникає дуже швидко і неусвідомлено, першої ж миті знайомства з ситуацією. Тобто установка на урок виникає в перші його хвилини може бути як позитивною, так і негативною. У разі виникнення

позитивної установки учень швидко захоплюється навчальною діяльністю і, як правило, досягає успіху. У разі виникнення негативної установки учні намагаються уникати спілкування і взаємодії з учителем, на уроці панує млявість, байдужість.


У своїй роботі вчителі повинні використовувати різні

прийоми формування в учнів позитивної установки на урок
Проекція на дітей позитивної установки, емоційна налаштованість учителя, зацікавленість у результаті, впевненість у собі та дітях — усе це сприяє успіху. Учитель має підкріплювати установку словесно, мімікою та жестами.

Це і є установка симпатії, співпраці та успіху. Антиподи такої установки руйнують навчальну діяльність — це установки на байдужість, на формальне проведення уроку, установки агресивності або страху вчителя перед учнями, невпевненості в собі. Такі установки вчителя не сприяють активній діяльності, а фактично нанівець зводять шанси на її появу та успішний перебіг



Формування позитивної установки на урок — це результат ефективно продуманої постановки мети і завдань та мотиваційної діяльності. Учитель стисло і чітко пояснює учням мету уроку, намагаючись зрозуміло й переконливо відповісти на їхні запитання: «Що і навіщо ми вчитимемо на цьому уроці?» Важливо пояснити учням значення матеріалу, дати учням нові знання про світ, суспільство, людину, допомогти осмислити й зрозуміти актуальність проблеми; нехай вони зрозуміють важливість цього матеріалу в системі знань (шо, до речі, знадобиться на підсумковому заліку). Іноді замість розгорнутої «пояснювальної мотивації» достатньо поставити учням одне або кілька цікавих проблемних запитань, пов'язаних з матеріалом, заохочуючи учнів відмінними оцінками.

Отже мотиваційна діяльність є дуже важливим аспектом навчального процесу.



7.Вправа «Знайти мотив»
А зараз ми з вами спробуємо вирішити певні ситуації які бувають у вашій роботі . Кожні групі роздаємо по 1- ситуації і ви маєте знайти вирішення даної проблеми, вам на це дається 2-3 хвилини потім хтось 1 з представників групи має зачитати свою ситуацію і обґрунтувати вашу спільну відповідь.

ПЕРША СИТУАЦІЯ

Дуже чемна і добре вихована дитина у всьому іншому, раз за разом спізнюється до Вас на урок. Звичайно, Ви робите їй зауваження. Вона чемно вибачається, але наступного разу робить теж саме. Так триває вже досить довго . Ваші дії ?



ДРУГА СИТУАЦІЯ

Давши дітям творче завдання на уроці, Ви перевіряєте його виконання. Виступити хочуть всі. Але ви не можете запитати кожного. Один хлопчик дуже тягнув руку , але Ви не встигли вислухати його. Він розсердився і сказав : « Більше нічого робити не буду!!». І справді , більше на уроці не працював . Ваші дії ?



ТРЕТЯ СИТУАЦІЯ

Прийшовши до школи ,роздратована домашніми проблемами учителька гримає на клас. Випустивши пару, вона бачить, що зробила це дарма. Що робити?



ЧЕТВЕРТА СИТУАЦІЯ

Учень цілий урок перешіптувався зі своїми товаришем по парті. На Ваші неодноразові зауваження не реагував , навіть « перемовлявся » у відповідь. Після чергового зауваження, крикнувши : « Чому знову я?» , вибіг з класу, гримнувши дверима. Ваші дії?



Відповіді на ситуації

Перша


Спочатку розмовляю з дитиною, щоб виявити причину спізнення. Телефоную батькам чи записую зауваження в щоденник. Якщо нема результату, відвідую сім’ю вдома.

Друга


Вибачитись перед дитиною, пояснити ситуацію, яка склалася за браком часу. І пообіцяти , що наступному уроці я його обов’язково вислухаю, дати нове цікаве завдання. Наступний урок розпочати саме з опитування цього учня, щоб не пропало бажання до навчання.

Третю


Спокійно сказати ,вибачте щось я сьогодні розходилася, і компенсувати свої випади легким і приємним завданням дітям.

Четверта


Зачекати, поки дитина заспокоїться. Тоді провести розмову наодинці і з’ясувати причину такої поведінки.
Обговорення: може хтось думає ще по іншому.

Підсумовуючи все сказане ми хочемо запропонувати Вам послухати притчу: «Троє каменярів».



8. Притча
ТРОЄ КАМЕНЯРІВ

На початку XIV століття у Центральній Європі зводили неймовірної краси собор. Керівником робіт був священик, котрому доручили слідкувати за роботою всіх чорноробів та ремісників. Священик вирішив поспостерігати, як працюють каменярі. Він обрав трьох майстрів — найвправніших у їхній професії.

Святий отець підійшов до першого каменяра й попросив:


  • Брате мій, розкажи мені про твою роботу.

Майстер відірвався від роботи, його голос зривався и був сповненим злості та гніву:

  • Як бачиш, я сиджу перед кам’яною плитою у метр заввишки та по півметра завдовжки й завширшки. І з кожним ударом різця по цій каменюці я відчуваю, як спливає часточка мого життя. Поглянь, мої руки натруджені й укриті мозолями. Ця робота ніколи не закінчиться, вона триватиме безконечно. Це виснажує мене. Де задоволення? Я помру задовго до того, як зведуть собор.

Монах підійшов до другого каменяра й попросив його розповісти про свою роботу.

  • Брате, — тихо та спокійно відповів майстер, як бачиш, я сиджу перед кам’яною плитою у метр заввишки і по півметра завдовжки й завширшки. І з кожним ударом різця по каменю я відчуваю, що творю життя та майбутнє. Дивись, я змії зробити так, щоб моя сім’я жила в комфортабельній оселі, набагато кращій, ніж та, в який ріс я. Мої діти ходять до школи. Без сумніву, вони досягнуть у житті більшого, ніж я. І все це стало можливим завдяки моїй роботі. Я віддаю собору своє вміння, і він теж обдаровує мене.

Монах підійшов до третього каменяра й попросив його розповісти про свою роботу.

  • Брате, — відповів майстер, широко усміхнувшись, голос його був сповненим радості. — Бачиш, я сиджу перед кам’яною плитою у метр заввишки й по півметра завширшки та завдовжки

  • І з кожним доторком різця до каменя я відчуваю, що висікаю спою долю. Подивись, ти бачиш, які прекрасні риси проступають із валуна. Сидячи тут, я не тільки втілюю своє вміння та своє ремесло, я роблю свій вклад у те, що ціную й у що вірю. Тут, біля цього каменя, я в мирі з собою. Знаю, що хоч і не побачу цього собору завершеним, він стоятиме ще тисячу років, уособлюючи те, що є істинним у нас, і служитиме меті, заради якої всемогутній послав на цю землю й мене.

Монах пішов геть і деякий час розмірковував над почутим. Цієї ночі він спокійно заснув, як не спав уже давно, а наступного дня зняв із себе повноваження керівника робіт і запропонував цю посаду третьому каменяреві.

Отже у кожної людини є різні особисті мотиви які спонукають її на певні дії. Так і у навчанні. В кожного своя мета і ціль. Одні навчаються заради отримання знань, інші з примусу батьків, треті – заради успіху, а ми бажаємо вам, шановні вчителі, щоб у ваших учнів був один мотив—отримати гарні знання і вміння. А ви щоб були задоволені результатом своєї роботи.



9. Отже, наше заняття завершується і ми хочемо почути ваші висновки і думки з заняття.

Ми вам роздаємо стікери на яких просимо вас відповісти на такі запитання:



  • Щоб ви використали з нашого заняття у своїй роботі?

  • Щоб ви не використали з нашого заняття у своїй роботі?

  • Щоб ви відкоригували, змінили з нашого заняття і використали у своїй роботі?

Ваші відповіді з стікерами приклейте на відповідні малюнки(валіза, корзина для сміття. мясорубка).

10. Вправа «Смайлики»

На завершення ми вам пропонуєм написати на смайликах свої побажання і обмінятися смайликами.



11.Роздача буклетів.

12 Ритуал прощання «Оплески».

На завершення давайте оплесками подякуємо всім і собі за хорошу роботу на занятті.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал