Наталія саціна нові стандарти – нові ідеї методична розробка Саціна Н. Л. Нові стандарти – нові ідеї : Методична розробка. – Луцьк: пвд



Сторінка17/18
Дата конвертації30.11.2016
Розмір4.19 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

РОЗДІЛ 5. Участь у заходах різних рівнів з питань впровадження Державних стандартів
5.1. Підсумки першого року роботи за новим Державним стандартом початкової освіти (виступ на серпневій конференції педагогічних працівників міста)
З 2012/2013 навчального року розпочалось поступове впровадження нового Державного стандарту початкової загальної середньої освіти та нових навчальних програм для початкової школи.

Найбільше нас турбувало питання: «Чи готові вчителі початкових класів поетапно впроваджувати нові програми та здійснювати нові підходи в організації навчально-виховного процесу, зокрема до викладання навчальних предметів у початковій школі?»

Тому з метою забезпечення якісного впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти особливу увагу було приділено створенню відповідних організаційно-педагогічних умов, чіткій організації методичної роботи з учителями, питанню методичного супроводу організації навчально-виховного процесу в 1-х класах, як у школах міста, так і з боку міського методичного кабінету.

Протягом навчального року на базі шкіл міста проводились семінари-практикуми для вчителів початкових класів та вчителів-логопедів, Дні відкритих дверей для батьків та слухачів ВІППО, зустрічі за круглим столом за участю керівників м/о та методистів ДНЗ, вихователів дошкільних установ, вчителів початкових класів, практичного психолога, логопеда, всіх, хто не байдужий до долі дітей, відбувався обмін досвідом роботи , відвідування уроків у 1-х класах, занять у старшій підготовчій групі у ДНЗ.

Були організовані підготовчі заняття у Школі майбутнього першокласника, діяли консультпункти для батьків. Для молодих педагогів міста проведено майстер-класи та навчальні тренінги.

Активно працювала творча група вчителів початкових класів ЗНЗ міста щодо впровадження інноваційних форм і методів педагогічної діяльності. Результати роботи висвітлені на інформаційних сторінках сайтів шкіл.

За ініціативи міського методичного кабінету випущено методичний бюлетень «Сходинки до інформатики» та інформаційну газету «На допомогу молодому учителю».

Питання впровадження Державного стандарту розглядались на засіданнях педагогічних та методичної рад школи, засіданнях методичних осередків, батьківських зборах.

З метою якісного підходу до викладання предметів організовано зустрічі з авторами підручників «Математика» (Онопрієнко О.В.) та «Сходинки до інформатики» (Корнієнко М.М.).

В ЗНЗ міста оновлено дошку оголошень для батьків майбутніх першокласників та створено інформаційні стенди.

Реалізацію наступності між дошкільними і загальноосвітніми навчальними закладами забезпечував комплекс різних заходів, що включав у себе взаємодію управлінського складу, методичну роботу, співпрацю педагогів та вихователів, взаємодію дитячих колективів, роботу з батьками.

Під час усіх заходів, проведених протягом навчального року, учителі обмінювались думками з питань готовності школи до впровадження нового Державного стандарту, вчились передбачати, моделювати, спілкуватись з колегами, генерувати ідеї й аргументовано відстоювати їх. Аналізуючи нові програми, обговорювали проблеми, що виникали та спільно окреслювали шляхи їх вирішення.

Перший рік роботи поставив перед педагогами початкової школи низку нагальних питань, які потрібно було розв’язати:


  1. Збільшення кількості предметів, що викладаються один раз на тиждень (для прикладу: у 1 класі – 5 з 9), часто різними вчителями, у тому числі з 1 класу – учителями іноземної мови, котрі не завжди враховують вікові особливості першокласників і дотримання методики викладання. Цю проблему ми успішно вирішили уже в перші місяці навчання завдяки розумному кадровому розподілу та консультуванню з боку міського методичного кабінету.

  2. Психологічна та професійна готовність вчителя до реалізації змісту нових Державних стандартів. Викладання нових предметів з 1 класу – англійської мови та природознавства, з 2 класу – інформатики, особливості викладання предметів в 1-2 класах за новими програмами та підручниками вимагає від педагогів наявності певних навичок організації роботи та вмінь оперувати психолого-педагогічними знаннями.

Тому просимо методичну службу міста та області залучити усі можливі ресурси, щоб проводити короткотривалі адаптаційні курси для педагогів, які викладатимуть в 1-2 класах за новими програмами з метою набуття навиків роботи та створення психологічної налаштованості до педагогічної діяльності в умовах впровадження нового стандарту.

  1. Турбує зміст навчальних програм та підручників.

Не секрет, що опанувати окремі предмети в 1 класі – надзвичайно складно дітям з середнім рівнем підготовки до школи.

«Математика». Рівкінд Ф.М. Підручник перенасичений друкованою інформацією, незважаючи на те, що першокласники тільки освоюють ази навчання грамоти. Вчителю така інформація не зовсім потрібна, діти не всі вміють читати. Батькам? Підручник містить складну для віку математичну термінологію, правила, поняття. Просто слова, значення яких діти не знають.

Подібна ситуація і з природознавством. Програма дуже цікава. Але складна для 1 класу, тому опанувати її вдається не всім.

Від імені учительства звертаюсь до обласного управління освіти враховувати запити та потреби освітян міста щодо варіативності використання підручників в початковій школі. Бо ми поставлені в надто жорсткі умови використання тільки того підручника, який є в наявності в місті Луцьку, що унеможливлює творчий підхід, варіативність дій педагога.



  1. Впровадження Державного стандарту вимагає відповідного матеріально-технічного забезпечення. Зокрема, ефективне впровадження предмета «Природознавство» потребує повного оновлення відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.

У зв’язку із запровадженням предмета «Сходинки до інформатики» виникла необхідність суттєво поповнити комп’ютерною технікою кожен навчальний заклад, чи, навіть, створити комп’ютерні класи для початкової ланки.

Потребує забезпечення належних умов навчання і розвиток учнів на уроках фізичної культури. Адже навчальний матеріал розподілений не за видами спорту, а за видами фізичних вправ, окрім того, виокремлено обов’язкову складову та варіативні модулі. Тому важливо завчасно забезпечити належні умови для їх реалізації (наприклад, варіативних модулів для танцювальної аеробіки, спортивного танцю тощо).

Виникає необхідність роботи груп продовженого дня окремо для першокласників з можливістю денного сну та облаштування кімнат для груп продовженого дня, але не завжди це в змозі вирішитись.

Проблем надто багато, і кожна школа шукає або вже знайшла шляхи їх вирішення.

Користуючись нагодою, висловлюю прохання усього педагогічного колективу та батьківської громади, мешканців мікрорайону школи №13, яку я уповноважена сьогодні представити, до органів місцевої влади як до людей небайдужих до освітянських проблем вирішити питання добудови корпусу початкової школи. В умовах змін початкової освіти добудова корпусу зніме 99% проблем, які існують в закладі, і дасть змогу повноцінно організувати навчально-виховний процес у відповідності до Державних санітарних правил та норм улаштування та вимог Державного стандарту початкової освіти, забезпечить рівні стартові можливості маленьких школярів.

Одним словом, матеріально-технічне забезпечення початкової освіти в умовах впровадження Державного стандарту має бути потужним. Ми з оптимізмом дивимось у майбутнє.

Учителі нашої школи одностайні в тому, що школа – це структура, створена для дітей, це дім, в якому вони проводять значну частину свого життя. І наше завдання будь-якими шляхами створити в цьому домі комфорт, затишок, атмосферу любові і радості пізнання. Якщо і виникають проблеми, то торкатися дітей вони не повинні і вирішувати їх тільки дорослим.

Учительство шкіл І ступеня міста за рік роботи в умовах оновлення змісту початкової освіти зуміло створити достойну модель впровадження Державного стандарту початкової освіти в практичну діяльність. І ця модель ефективно діє, бо її творці – вчителі початкових класів, люди, одержимі професією.

Шановні педагоги! Плекаймо паростки завтрашнього дня. І тоді, политий любов’ю і ніжністю рідних, доглянутий творчим учителем, збережений державною мудрістю, він стане коренем, цвітом і колосом життя. Паросток – це наше майбутнє, наші діти! Робімо все можливе, щоб вони реалізували свої мрії у кращих проявах. Мріймо, щоб наші діти були справжніми громадянами своєї держави, відчували себе людьми з розправленими крилами та благородним бажанням змінити цей світ на краще!

Дякую.


5.2. Участь в засіданні Всеукраїнського круглого столу з теми «Особливості впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти в 2013-2014 навчальному році у 1-2 класах загальноосвітніх навчальних закладів»

ДО ПИТАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
15 листопада 2013 року в Міністерстві освіти і науки України під головуванням заступника Міністра освіти і науки Бориса Жебровського відбулося засідання Всеукраїнського круглого столу з теми «Особливості впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти в 2013-2014 навчальному році у 1-2 класах загальноосвітніх навчальних закладів».

У дискусії взяли участь Панасюк Тамара Вікторівна, заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти, начальник відділу дошкільної та початкової освіти МОН України, Щербакова Лідія Федорівна, головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України, та заступники директорів шкіл із питань початкової освіти загальноосвітніх навчальних закладів України.

Розпочинаючи засідання, створивши позитивну атмосферу спілкування, Борис Михайлович Жебровський наголосив на важливій ролі заступника директора загальноосвітніх навчальних закладів у впровадженні нового Державного стандарту. Жартуючи, сказав: «У Вас стільки обов’язків! 11 сторінок тексту! Мене ніхто не заставив би бути заступником».

У вступному слові Борис Михайлович зазначив, що уже другий рік у початковій школі діє новий Державний стандарт. За цей період напрацьовано багато позитивного досвіду в областях. Проте, проаналізувавши окремі питання впровадження Державного стандарту, зокрема оцінювання навчальних досягнень учнів 1, 2 класів, домашні завдання в 1-х класах, забезпечення підручниками, зазначив, що є проблемні питання, які вимагають вирішення. Він також поцікавився, як сприймаються нововведення вчителями, батьками та дітьми на місцях.

У ході розмови Борис Михайлович надав можливість висловити свою думку всім присутнім. Активно і детально обговорювалися питання планування навчального процесу, підготовки вчителів початкових класів у ВНЗ, використання нових підручників, шкали оцінювання учнів, впровадження новітніх технологій у навчальний процес та обладнання для комп’ютерних класів, важливість фізкульхвилинок у початкових класах.

Значну увагу було приділено питанню реалізації освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура». Зокрема, заступник міністра погодився, що ефективніше було б використовувати години предмета «Фізична культура» таки чином, щоб залучити керівників спортивних гуртків, секцій, фахівців спортивних шкіл до роботи в школах. Наприклад, із 3 годин фізкультури виділити 1 год. на хореографію або якийсь вид спорту («Футбол», «Гімнастика» тощо).

Бориса Михайловича зацікавило, як в школах проводяться уроки плавання. Це питання виявилось проблемним для багатьох областей - недостатня кількість басейнів. Як з’ясувалося, здійснювати виїзди зі шкіл у басейни важко, тим паче під час навчального процесу, тому зазвичай плавання – це позашкільні заняття. Турбує кадрова проблема: інструкторів із плавання в школах здебільшого немає, під час занять у басейнах дітьми опікуються звичайні вчителі фізкультури, спеціалізація яких часто стосується лише відкритих видів спорту – баскетболу, волейболу, футболу. Борис Михайлович порадив спрямувати усі наявні в областях ресурси на навчання плавання учнів початкової школи.

Обговорювалося питання наявності та організації роботи груп продовженого дня для учнів 1-х класів. Багато шкіл областей мають класи-групи, організовують на їх базі дозвілля учнів, заняття в гуртках. Та, на жаль, виявилося, що є навчальні заклади, де умови не дозволяють створення таких груп. Тому потрібно на місцях працювати і в цьому напрямку.

Також піднімались проблеми:


  • співпраця освітян з медиками;

  • збільшення кількості дітей з логопедичними вадами;

  • застаріли зразки каліграфічного написання літер;

  • наповнюваність класів;

  • збільшення уваги до розвитку комунікативних компетентностей учнів.

Учасники круглого столу, обмінюючись досвідом, поділилися цікавими ідеями щодо організації навчально-виховного процесу в школах: використання «мультяшних» фізкульхвилинок, вербальна оцінка в писемній формі, день батьківського самоврядування в початкових класах, музична ранкова гімнастика для учнів та педагогів І зміни, рухливі ігрові перерви для учнів ІІ зміни, щорічна акція для старшокласників «Подаруй розумну іграшку першокласнику» тощо.

Круглий стіл завершився пропозиціями та ініціативами:



  • провести акцію «Купи нову парту першокласнику»;

  • провести серію онлайн-уроків авторами підручників для учнів 1, 2 класів;

  • створити рекомендації до застосування «Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в системі загальної середньої освіти», деталізувати вимоги до кожного предмета;

  • видати всі нормативні документи для початкової школи в одному посібнику;

  • переглянути зразки каліграфічного написання літер та цифр;

  • у нормативних документах із питань впровадження інклюзивної освіти більшу увагу приділити питанню роботи з дітьми, які мають логопедичні вади, переглянути ставки логопедів у школах;

  • у зв’язку з введенням нових предметів в початкових класах, з метою правильного складання розкладу уроків для заступників директорів розробити рангову шкалу важкості уроків;

  • повернути в інструкцію з діловодства інформацію про ведення педагогами поурочних планів;

  • перевидати, осучаснити Інструкцію з ведення журналів в початкових класах у зв’язку зі змінами в початковій освіті;

  • запровадити єдині підходи до ведення журналів у 1-4 та 5-11 класах.

Як підсумок усі учасники позитивно оцінили стан упровадження Державного стандарту початкових класах.

На завершення роботи Жебровський зазначив, що розпочатий курс змін в освіті себе виправдав, дав можливість учительству переорієнтувати свою роботу. Важливо, щоб кожен педагог усвідомив кінцевий результат навчання – сформувати компетентну особистість.

«Ця зустріч стала лише початком роботи з керівниками – практиками навчальних закладів, які поділились корисним досвідом зі своїми колегами з різних регіонів. Всі доцільні пропозиції будуть обов’язково враховані», - запевнив Борис Жебровський.

Даний захід був важливим для усіх заступників, оскільки спрямував їх роботу на вирішення конкретних проблем.



5.3. Впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти: проблеми та шляхи вирішення (виступ на засіданні науково-методичної колегії управління освіти Луцької міської ради)
Навчально-виховний процес… Так офіційно називається все те, що відбувається в стінах школи. Але хіба можуть ці три прості слова вмістити в собі титанічну працю педагога, усю палітру почуттів молодшого школяра та неспокійні хвилювання його батьків в умовах впровадження Державного стандарту початкової освіти?

Нові програми, нові предмети, нові підходи до організації навчально-виховного процесу, нові форми взаємодії в системі «вчитель - учень - батько». Нові, нові…Вабить і відлякує водночас.

Впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти викликало хвилю суперечливих думок, полярність яких свідчить про масштабність явища. Обмінюючись думками з питань практичного впровадження нових підходів, виходячи з особливостей конкретного закладу, регіону, учительство в постійному пошуку шляхів вирішення проблемних питань.

Закономірно, що проблеми, які виникли в перший та на початку другого року впровадження Державного стандарту, повністю або частково вже вирішені. Окремі - вимагають більш тривалого часу для їх вирішення. Поступово зникають одні, виникають інші.

У ході роботи активно і детально обговорювалися питання планування навчального процесу, підготовки вчителів початкових класів, використання нових підручників, шкали оцінювання учнів, впровадження новітніх технологій у навчальний процес та обладнання для комп’ютерних класів, важливість фізкульхвилинок у початкових класах.


        1. Проблемою стало збільшення кількості предметів, які викладаються один раз на тиждень (для прикладу: у 1 класі – 5 з 9 предметів), що негативно впливає на організацію навчально-виховного процесу та здоров’я учнів.

  • Дані предмети часто викладаються різними вчителями, котрі не завжди враховують вікові особливості учнів 1 та 2 класу, недостатньо володіють методикою початкового навчання. Особливої уваги потребують такі предмети, як англійська мова та інформатика.

Ця проблема успішно вирішується завдяки розумному кадровому розподілу: в початкових класах читають години ті педагоги, що мають відповідну освіту. Оптимально, коли предмети викладає класовод того класу, або окремі спеціалісти початкової ланки.

  • Через зростання кількості педагогів, що викладають предмети, важко скласти розклади уроків відповідно до санітарно-гігієнічних вимог. В умовах переходу на нові програми цю проблему можна вирішити так: якщо є можливість передбачити фахівців для кожної паралелі (1, 2 класи) окремо.

  • Питання інтеграції предметів ще не вирішено.

        1. Професійна (включаючи психологічну) готовність вчителя до реалізації змісту Державного стандарту.

Викладання нових предметів з 1 класу – англійської мови, природознавства, з 2 класу – інформатики, особливості викладання предметів в 1-2 класах за новими програмами та підручниками вимагає від педагогів наявності певних навичок організації роботи та вмінь оперувати наявними психолого-педагогічними знаннями. З’являється емоційний бар’єр, який перешкоджає впроваджувати нові підходи до навчання і викладання.

Цю проблему також уже вирішено шляхом чіткої організації методичної роботи з педагогами, які викладатимуть за новими програмами, з метою набуття навиків роботи та створення психологічної налаштованості до педагогічної діяльності в нових умовах.

Зокрема, педагоги задовго до роботи за новими програмами залучаються до проведення випереджувальних семінарів, тренінгів, круглих столів, відвідування занять у підготовчих групах, уроків в колег, які уже працюють за новими програмами. На базі інституту післядипломної педагогічної освіти проходять відповідні курси.


        1. Недостатня злагодженість дій освітян та медиків.

  • Відмова СЕС підписувати розклади уроків з причини різних підходів до визначення гранично допустимого навантаження на учня. Заступники директорів керуються Типовими навчальними планами початкової школи, де чітко зазначено, що гранично допустиме навантаження на учня визначається без врахування часу на заняття з фізичної культури, індивідуальні та групові заняття.

  • В питаннях прийому дітей у 1 клас школи. Не всі діти, яким виповнилось 6 років, повинні навчатися в школі. Даючи допуск до навчання у школі 6-річній дитині, ретельніше аналізувати стан її здоров’я.

Наведу приклад. В 1 класі вчиться дитина з діагнозом «Бронхіальна астма». Хлопчику в серпні виповнилось 6 років. Вже з перших днів дитина пропускає уроки, бо хворіє. ДНЗ дитина відвідувала, але часто хворіла, тому і не дивно , що має логопедичні вади, дрібні м'язи руки погано розвинені, дитина не може тримати ручки в руках, а ще й пише лівою рукою. Дитина просто сердиться на уроці, бо в нього нічого не виходить. Лікарі дають дозвіл на навчання. Обстеження включає також і роботу психолога, який проводить тест Керна – Йєрасика. То невже ж психолог не бачив, які труднощі в дитини, чому не підказав батькам? А такі діти є в кожному 1 класі України.

        1. Великий об’єм інформації.

На мою думку, навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою для учнів 1, 2 класів з окремих предметів перевантажені об’ємом інформації.

На уроках математики в 1 класі вивчення таблиць додавання і віднімання чисел в межах 10, знайомство з різними видами задач, великий об'єм геометричного матеріалу йде швидкими темпами. А чому? Бо потрібно ще ознайомити шестирічних дітей з нумерацією чисел в межах 100 і випадками додавання і віднімання цих чисел. За старою програмою педагоги мали уроки закріплення вивченого матеріалу, а за новою програмою дитина щодня отримує нові знання, а закріпити їх не виділено часу. Це при тому, що домашніх завдань діти не мають виконувати.

Уроки природознавства також насичені великим об'ємом інформації, але автори не врахували, що багато тем не під силу зрозуміти дітям в зв'язку з віковими особливостями.

Ми помітили, що добре сприймають матеріал 1 класу діти, яким виповнилось 7 років (вони старші і такий обсяг матеріалу їм під силу), які не мають відхилень у здоров’ї та з високим рівнем підготовки до школи. Такі дітки і надалі є успішними у засвоєнні знань.

Слід зазначити, в загальноосвітній заклад все частіше приходять учні з середнім (а то й низьким) рівнем готовності до навчання, тому такий великий об'єм матеріалу сприймається дітьми важко. В багатьох дітей логопедичні вади. Причому кількість таких дітей щороку збільшується. Окремі діти не вміють тримати правильно ручки в руках і писати найпростіші елементи, працювати ножицями, малювати прості предмети.

Тому логопедам та психологам в поліклініках, даючи дозвіл на навчання таким дітям в звичайних класах, слід дати конкретні рекомендації батькам щодо подальших дій. А у школах виділити повноцінні ставки логопедів та психологів для здійснення корекційної роботи з учнями.



        1. Проблему з предмета «Українська мова» в 1 класі, де позбавили школярів однієї години на вивчення предмета (порушена синхронність вивчення літер), школи вирішили самотужки шляхом введення додаткової години за рішенням педагогічної ради. Тому труднощі у дітей при вивченні української мови не виникають.

        2. Впровадження Державного стандарту вимагає відповідного матеріально-технічного забезпечення.

Зокрема, ефективне впровадження предмета «Природознавство» потребує повного оновлення відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.

У зв’язку із запровадженням предмета «Сходинки до інформатики» виникла необхідність суттєво поповнити комп’ютерною технікою кожен навчальний заклад, чи, навіть, створити комп’ютерні класи для початкової ланки.

Потребує забезпечення належних умов навчання і розвиток учнів на уроках фізичної культури. Адже навчальний матеріал розподілений не за видами спорту, а за видами фізичних вправ, окрім того, виокремлено обов’язкову складову та варіативні модулі. Тому важливо завчасно забезпечити належні умови для їх реалізації (наприклад, варіативних модулі в для танцювальної аеробіки, спортивного танцю тощо).

Проблемним є проведення уроків плавання через відсутність басейнів. Як з’ясувалося, здійснювати виїзди зі шкіл у басейни важко, тим паче під час навчального процесу, тому зазвичай плавання – це позашкільні заняття. Турбує кадрова проблема: інструкторів із плавання в школах здебільшого немає, під час занять у басейнах дітьми опікуються звичайні вчителі фізкультури, спеціалізація яких часто стосується лише відкритих видів спорту – баскетболу, волейболу, футболу. Тому потрібно спрямувати усі наявні ресурси на навчання плаванню учнів початкової школи.

Виникає необхідність роботи груп подовженого дня окремо для першокласників з можливістю денного сну та облаштування кімнат для груп продовженого дня, але не завжди це в змозі вирішитись.

Проблем надто багато, і кожна школа шукає або вже знайшла шляхи їх вирішення.



  1. Окремі педагоги піднімають проблему, що Державні стандарти не в повній мірі реалізують розвиток комунікативної компетентності школярів, в результаті чого потрібно «змінити методику викладання уроків розвитку зв’язного мовлення».

Я з цим категорично не згідна. Консерватизм у методах викладання потрібно відкидати, а не змінювати методику уроків розвитку мовлення.

В компетенції кожного педагога вирішити це питання самотужки не тільки в межах уроків розвитку мовлення, а й будь-яких інших уроків чи в позаурочній діяльності. Творчий педагог гнучко та розумно використає усі наявні для цього засоби та методи навчання.

Інша справа, що при можливості ефективно було б збільшити кількість уроків зв’язного мовлення та позакласного читання з розрахунку 1 година на тиждень (а не на два тижні).

5.4. Формування соціальних компетентностей вихованців в умовах наступності дошкільної і початкової освіти (виступ на обласній науково-методичній конференції «Забезпечення наступності та перспективності між дошкільною та початковою освітою»)
До виступу додається презентація Microsoft Office Power Point «Формування соціальних компетентностей вихованців в умовах наступності дошкільної і початкової освіти». (Додаток 20)

"Якщо ви думаєте, що компетентність коштує дорого, спробуйте некомпетентність".

Йохан Стаель фон Хольстайн

Слайд 2.

Компетентнісний підхід заполонив наш вітчизняний освітній простір. Зазначимо, що він є відповіддю на актуальні потреби сучасного суспільства.

Державний стандарт початкової освіти та Базовий компонент дошкільної освіти ґрунтуються на засадах компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини). Результатом такого освітнього процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетентностей і є інтегрованою характеристикою особистості.

Епіграфом до мого виступу я вибрала слова Й.С. фон Хольстайн: «Якщо ви думаєте, що компетентність коштує дорого, спробуйте некомпетентність».

Соціальна компетентність – це основа успішної особистості та розвитку суспільства. Як показує сьогодення, соціальна компетентність, зокрема її морально-етична та громадянська складова , тобто виховання таких рис, як патріотизм, любов до Батьківщини, доброта, - є надзвичайно актуальними.

Співпраця нашого закладу та дошкільного закладу №26 саме в цих питаннях є плідною. Сьогодні на нашу зустріч я взяла Добрика як символ доброти, якості, яка є невід’ємною частиною сутності усього живого. Це є подарунок нашій школі від ДНЗ №26 – своєрідний символ наступності у вихованні та розвитку дитини.

Добрик супроводжує увесь навчально-виховний процес, методичну роботу. Тож і на нашій спільній зустрічі нехай надихає нас на добрі справи.

Слайд 3.

Для початку я визначу місце соціальної компетентності в загальній структурі.

Однією з актуальних проблем розвитку українського суспільства є побудова у країні системи безперервної освіти.

Серед заходів, спрямованих на скорішу адаптацію України до європейських освітніх стандартів, формування вітчизняної системи навчання впродовж усього трудового життя, підвищення її якості, можна виокремити розроблення Національної рамки кваліфікацій (НРК), де описані вимоги до практичних і загальноосвітніх компетенцій людини на різних рівнях освіти – від дошкільного до постдокторського (Постанова кабінету Міністрів від 23.11.2011 р. №1341).

Однією із особливостей вітчизняної НРК стало введення нульового рівня. Підставою для цього послужили внесені зміни до Закону України «Про дошкільну освіту» (закон N 2442-VI від 06.07.2010), які зумовили обов’язковість здобуття дошкільної освіти дітьми п’ятирічного віку. Основна мета нововведення полягає у створенні рівних стартових умов для їхнього майбутнього навчання у школі й забезпеченні якості загальної освіти.

Зміни в житті суспільства зумовили зміни в соціальному замовленні щодо дошкільної ланки освіти як основи становлення життєвої компетентності дитини.



Наступність дошкільної та початкової освіти мають одну мету – забезпечення наступності у формуванні життєвої компетентності. В процесі формування життєвої компетентності дуже важливим є молодший шкільний вік. Саме він є перехідною ланкою особистості від позиції дошкільника до нової „соціальної позиції” (Л.І. Божович) – який вже має коло важливих обов‘язків і прав, а також займає нове положення в суспільстві. Самостійність, організованість, керування власною поведінкою та здатність до прийняття рішень є суттєвою складовою особистості молодшого школяра, яка зумовлює характер її соціальної активності, здатності до вироблення нових стратегій життєдіяльності, початкових елементів адаптації до стрімких соціально-економічних змін у суспільстві. Саме тому цей вік є дуже важливим для формування життєвої компетентності.

Розглянемо, які вимоги ставить держава перед ДНЗ і ПШ щодо формування життєвої компетентності дітей.



ДНЗ

Базовий компонент дошкільної освіти



Початкова школа

Державний стандарт початкової освіти



Життєва компетентність

  • Готовність дитини до систематичного навчання в школі

Ключові компетентності:

  • Вміння вчитися

  • Інформаційно-комунікативна

  • Загальнокультурна

  • Здоров’язбережувальна

  • Громадянська

  • Соціальна

Узагальненим результатом навчання (компетентністю) на нульовому рівні освіти має стати готовність дитини вчитися у початковій школі, яка включає в себе такі складові:

  • особистісну - ставлення до школи; сформованість якостей, які дозволять дитині спілкуватися з однолітками і вчителями;

  • соціальну - потреба у спілкуванні; здібність до врахування потреб інших; готовність взяти на себе нову соціальну роль;

  • інтелектуальну - запас конкретних знань; початкові уміння у навчальній діяльності; уміння виокремити навчальну діяльність;

  • емоційну - емоційна врівноваженість; відсутність імпульсивних реакцій;

  • фізичну - розвинені фізичні якості: гнучкість, швидкість, сила; наявність витривалості, що є ключовою характеристикою фізичного розвитку.

Учителі початкової школи повинні дуже точно й повно враховувати досягнення дошкільного віку не тільки в змістовому й методичному планах, а й у плані сформованості особистісних якостей дітей, їхньої вольової сфери, готовності до шкільного навчання.

Узагальненим результатом навчання в початковій школі має стати оволодіння учнями ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій. Готовність до навчання на наступному рівні.

Отже, соціальна компетентність є складовою життєвої компетентності.

У дошкільному віці закладаються основи соціальної компетентності дитини, визначається напрямок її розвитку і успішної адаптації у соціумі.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні визначає обов’язковий мінімальний ступінь компетентності, необхідний для нормального функціонування дитини у навколишньому середовищі. У ньому наголошено, що дошкільний заклад є відповідальним за процес соціального розвитку особистості та передбачено набір елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей.

У ранньому віці починає формуватися «базисна довіра до світу» (Е.Еріксон) – уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. За правильного виховання вона переростає у відкритість до соціальних впливів, готовність сприймати інших людей, інтерес до спілкування. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні ці якості означені як основа соціальної компетентності, що охоплює:


  • уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі, різної статі, віку, роду занять та ін..);

  • здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки;

  • уміння поважати інших людей, допомагати, турбуватися про них;

  • спроможність обирати відповідні ситуації спілкування і спільної діяльності.

Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце у системі стосунків людей, адекватно поводити себе.

Слайд 4

З приходом до школи зміст поняття «соціальна компетентність» розширюється.

Розглянемо поняття «соціальна компетентність». За основу візьмемо визначення з державного стандарту початкової освіти:

Соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Молодший шкільний вік - це перший період системного залучення дитини до громадського життя. Саме в цей період відбувається ціла низка особистісних утворень, необхідних для формування соціальної компетентності:

- мотивація соціально значимої діяльності, в рамках якої орієнтація на успіх є позитивною основою для формування соціальної компетентності, оскільки вона спрямована на досягнення конструктивних, позитивних результатів, що визначає особистісну активність дитини;

- вміння керувати психічними процесами розвитку пізнавальної сфери, яке створює основу становлення здатності до довільної регуляції поведінки;

- діалогічність свідомості, критичність до себе і до інших людей; дитина стає здатною до адекватної самооцінки, а задоволеність собою і досить висока самооцінка виступають важливими складовими соціальної компетентності;

- складається новий тип відносин з людьми, засвоюються певні соціальні норми, втрачається орієнтація на дорослого і відбувається зближення з групою однолітків, де необхідними виявляються навички конструктивної взаємодії; молодший школяр починає розуміти, що від його поведінки залежить вирішення багатьох життєвих ситуацій, зокрема й складних стосовно соціальної взаємодії, а значить, вона здобуває готовність до оволодіння навичками конструктивного поведінки в проблемних ситуаціях.

Отже, формування соціальної компетентності дитини базується на таких особистісних утвореннях: мотивація досягнення, довільність, позитивне ставлення до себе, висока самооцінка, здатність до конструктивної поведінки у складних ситуаціях.



Слайд 5.

Іншими словами, соціальна компетентність — це система знань, умінь, ставлень, ціннісних орієнтацій і поведінкових компонентів (відповідного стилю спілкування), необхідних для життя в соціумі. Це інтегрована здатність особистості, що містить розмаїття підкомпетентностей, таких як духовна, громадянська, професійна (учнівська) зрілість; комунікативна, мовна, побутова, екстремальна компетентність тощо. Таким чином, соціальна компетентність інтегрує також інші види компетентностей.

Великий потенціал у формуванні соціальної компетентності відіграє співробітництво учителя й учнів на уроці, у дослідницькій і позакласній діяльності. Тому потрібно прагнути до створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність. Особливу увагу слід приділити розвитку уміння мислити, опрацьовувати інформацію, самостійно формулювати судження із чіткою структурою аргументації.

Слайд 6

Соціальна компетенція має три аспекти: інформаційний (когнітивний, знаннєвий); поведінковий (поведінка, вміння, навички); ціннісно-оцінний (морально-етичний).

Компоненти соціальної компетентності

№ з/п

Компонент СК

Напрями набуття учнями знань, умінь, навичок, цінностей

та ставлень особистості





Когнітивний (знаннєвий)

Знання:

• про правила комунікації;

• про суспільство та суспільні закони;

• про процеси прийняття суспільних рішень;

• про основи співпраці й спілкування з іншими та розв’язання конфліктних ситуацій




Ціннісний

Здатність:

• відчувати власну гідність, шанувати права людини;

• до співробітництва;

• визначати власну позицію;

• до соціальної відповідальності;

• бути принциповим; усвідомлювати потребу захищати права і власні інтереси,

не порушуючи прав інших;

• бути толерантним





Поведінковий

Уміння:

• визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, емоційно налаштовуватися на спілкування з іншими;

• продуктивно співпрацювати з різними партнерами, виконувати різні ролі в групі та команді;

• застосовувати технології трансформації та конструктивного розв’язання конфліктів, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність



Слайд 7

Педагоги, які набирають перші класи, заздалегідь ознайомлюються з рівнем сформованості соціальної компетентності вихованців, майбутніх першокласників, через бесіду з вихователями, батьками, дитиною; відвідування занять, шляхом спостереження.

Виходячи з цього, організовуємо роботу в школі.

Інформаційні аспекти соціальної компетентності розвиваємо на уроках та в позаурочній діяльності через гру, бесіду, в процесі самоосвіти та саморозвитку, під час тестового контролю, випереджальних завдань, підготовки проектів.

Для формування поведінкових аспектів соціальної компетентності найбільш дієвими є активні й інтерактивні методи, такі як робота в групах, парах, метод гри.

Основою соціальної компетентності є ціннісний аспект, тому на уроках учимо дітей знаходити моральний контекст в усіх явищах і подіях.

Моральні цінності, які є основою світогляду, формуємо не тільки на уроках, а й у виховній, позакласній роботі.

Поряд із фронтальною і колективною формами роботи ми широко використовуємо активні методи навчання та традиційні і інноваційні технології (чи елементи), як гру, інтерактивне навчання, метод проектів, критичного мислення, успіху, технологію розв’язання винахідницьких задач, проблемне навчання.

Прийоми:


  • демонстрація власної позитивної дії (особистий приклад);

  • заміна і переключення уваги;

  • запровадження правил і відповідних наслідків.

  • ствердження чи заперечення;

  • вислови позицію.

Соціальна компетентність формується, якщо регулярно ставити перед учнями проблемні запитання, для відповіді на які потрібно активізувати не лише здобуті знання, а й залучити власний життєвий досвід, приклади з художньої літератури.

Під час обговорення на уроках якоїсь проблеми влаштовуємо дискусію. Така форма організації навчального процесу дозволяє не лише обговорити важливі питання, вислухати думки всіх бажаючих, а й прийняти групове рішення з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних уміннях та навичках.



Алгоритм формування соціальної компетентності:

Тренуємо задатки здобуваємо вміння й навички набуваємо досвіду удосконалюємо здібності формуємо соціальну компетентність.

Соціальна компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, що забезпечує її самореалізацію. Вона вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в соціальних умовах, що постійно змінюються; вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, так і достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб уникнути зайвої ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують справу.

Соціальна компетентність вимагає вміння рахуватися з соціальними нормами та правами інших людей.

За великим рахунком, формування, становлення соціальної компетентності особистості - це є розгортання її життєвого потенціалу.

Слайд 8

Формуючи соціальну компетентність, ми практикуємо такі форми співпраці з дошкільним закладом, як:



  • залучення до проведення заходів дошкільнят: День знань, День казки;

  • організація підготовчих занять для майбутніх першокласників у школі протягом літа;

  • відвідування батьківських зборів в дитячому закладі та проведення батьківських зборів для майбутніх першокласників;

  • участь в методичних заходах, зокрема у круглому столі з питань морального виховання;

  • створення консультпункту для батьків.

Наступність в питаннях громадянського та морально-етичного виховання ми забезпечуємо такими шляхами:

  • введення курсів «Основи християнської етики», «Морально-етичне виховання» за рахунок варіативної частини;

  • через урочну діяльність;

  • здійснення системи позакласних виховних заходів із використанням специфічних видів роботи, методів і прийомів, наповнених цілеспрямованою вмотивованою активною діяльністю учнів спільно з батьками та представниками громадськості;

  • здійснення соціальних проектів (індивідуальних і колективних).

Результатом роботи є підготовка методичних розробок на виставку «Творчі сходинки педагогів Луцька»: «Людина починається з добра» (Васюрина Н.М.), «Години спілкування та виховні заходи. 1-4 класи» (творча група вчителів початкових класів), «Формування ключових компетентностей школярів засобами проектної технології» (Купчик О.О.).

Заклад постійно ділиться своїм досвідом в цьому питанні з курсантами ВІППО та на міських семінарах не тільки початківців, а й вчителів християнської етики.



Слайд 9

Дотримуючись наукових аспектів наступності та перспективності педагоги ДНЗ і ПШ зможуть врахувати найважливіші моменти в процесі формування компетентностей вихованців. Розкриємо їх зміст більш конкретно:



  • інформаційно-просвітницький: визначення напрямків розвитку, освіченості та виховання дітей на кожній наступній сходинці освіти;

ознайомлення з новітніми технологіями, програмами навчання та виховання обох ланок освіти;

встановлення доцільного співвідношення між загальною та спеціальною підготовкою до школи, знаннями, уміннями і навичками;



  • методичний: взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання;

  • психологічний: вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;

визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;

забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;



  • практичний: попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

  • кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

Таким чином, наступність у роботі ДНЗ і ПШ створює умови для:

  • успішної підготовки дітей до школи;

  • реалізації в педагогічному процесі єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання, яка забезпечує формування особистості;

  • зменшення психологічних труднощів при переході до нових умов навчання;

  • природного входження дітей в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності навчання з перших днів перебування в школі.

Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати і контролювати власну діяльність, залежить насамперед від ефективної взаємодії дитячого дошкільного закладу і школи.

Слайд 10

Висновок:

Звернімось до епіграфу. Чи можна скласти ціну компетентності? Це зробити складно, адже це така категорія, яка не піддається цифровому виміру. Так, це коштує нам, педагогам і вихователям, батькам і вихованцям, - часу, витрат, терпіння, зусиль, а іноді й здоров’я.

З іншого боку, це винагороджується здатністю компетентнісно сформованої особистості забезпечити високий рівень життя.

З цього слідує, що говорячи про компетентність, ми ведемо мову не стільки про ціну, як про її цінність для особистості, держави і суспільства.

Цілком логічним є такий ланцюжок:

Компетентність– успішна особистість – зростання рівня розвитку суспільства, соціально-економічне зростання – високий рівень життя.

Отже, компетентність є показником рівня нашого життя.

Компетентність коштує дорого, але вона цього варта. Тому, якщо хочемо забезпечити високий рівень життя, потрібно викластися усім: державі – в освіту, освітянам і батькам – в дитину.

За некомпетентність можна заплатити ще дорожче – власним життям. Робімо все, щоб не стати жертвами некомпетентних лікарів, педагогів, будівельників.

Тільки тоді, коли кожен педагог, вихователь, чітко буде знати заздалегідь, які компетентності потрібно сформувати у дитини, механізми формування, чітко буде ставити мету діяльності, тільки тоді ми зможемо сформувати компетентність життєтворчості дитини і тільки тоді наступність у розвитку дитини, її життєтворчості буде ефективною. Не займати позицію «Зроблю - а там побачимо, що з цього буде», а твердо бачити і знати наперед.



Слайд 11

Сьогодні наші співвітчизники, юні герої, творці історії України показують безпрецедентний акт героїзму і відданості Україні. Це свідчить про те, що ми, педагоги і вихователі спільно з батьками, йдемо по правильному шляху формування особистості, патріота держави. Ми сьогодні бачимо результат багаторічної системи громадянського виховання.

В даний час, коли професія вчителя і вихователя недооцінюється на державному рівні, коли вчителя і вихователя може образити безпідставно будь-хто, коли він є незахищеним, я горда, що я педагог.

Тепер з особливим трепетом, більш виважено і усвідомлено, кожен з нас буде писати в конспекті заняття «виховувати любов до Батьківщини, почуття патріотизму». І зазначатиме цю мету не після навчальної і розвивальної, а як першочергову.

Дякую за увагу! Дякую дитячому закладу №26 в особі завідувача Сільніченко Світлани Ростиславівни за співпрацю, за вихованців. Сподіваємось, що наш досвід співпраці стане Вам у нагоді.

ВИСНОВОК

Сутність змін пов’язана з необхідністю впровадження компетентнісно спрямованої освіти. Реалізувати завдання, виголошені у стандартах, можна за умови, якщо навчально-виховний процес в школі буде спрямовано на розвиток активності, самостійності, творчих можливостей кожного школяра, оскільки суспільство потребує особистостей, здатних свідомо діяти, приймати власні рішення, швидко адаптуватися до змін. Над впровадженням компетентнісного підходу педагоги школи працюють не перший рік і мають певні напрацювання. Завдання методичної служби – поширювати в закладі позитивні приклади, організувати практичне застосування тих знань, якими володіють учителі.

Цілком упевнена, що творчість, співтворчість, рівень взаємодії, спілкування між учителями, учнями, батьками багато в чому залежать від стилю управління, а досягнення вагомих результатів з впровадження нових державних стандартів можливе за умов системного підходу.

Отже, аби досягнути успіхів у даній діяльності, треба, щоб адміністрація мала єдиний погляд на шляхи розв’язання проблем сучасної освіти. Тільки так можна стимулювати колектив до творчої діяльності. Успіх приходить до тих, хто рухається вперед!



ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Артемова Л.В. Розвиток теорії та практики дитячої гри. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 7.

  2. Архипова С.П. Основи андрагогіки : [навч. посіб.] / Архипова С.П. - Черкаси : ЧДУ, 2004. - 118 с.

  3. Базовий компонент дошкільної освіти, Київ, 2012.

  4. Балаба В. Формування професійної компетентності вчителів // Завучу. Усе для роботи.-№ 7.-2009.-с.11

  5. Барабаш О. Розвиток професійної компетентності учителів // Початкова освіта. -№ 38, жовтень, 2010.-с.2

  6. Баранова С. Особливості формування професійної компетентності вчителів // Сучасна школа України. -№ 2, лютий, 2009.-с.16

  7. Болотов В.А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / В.А. Болотов, В.В. Сериков // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 23– 28.

  8. Бондар С. Компетентність особистості інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. – 2003. – № 2. – с. 8-9.

  9. Бурова А. Організація ігрової діяльності (методичні рекомендації). // Дошкільне виховання. – 2007. – № 10. – С. 8 – 13.

  10. Воловик О. Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності // Управління школою.-№10.-2009.-с.10

  11. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка. // Вопросы психологии. – 1996. – № 6.

  12. Гандробура О., Кубенко Н. На шляху до компетентності // Директор школи.-№ 46, грудень, 2008.-с.21

  13. Гергун Н. Зростання професійної майстерності вчителя. Особистісно зорієнтований підхід // Школа.-№ 1.-200

  14. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів / Гончарова-Горянська М. // Рідна школа. - 2004. - № 7-8.

  15. Григоренко Г.И. К проблеме руководства сюжетно-ролевой игрой дошкольника. // Дошкільна освіта. – 2003. – № 1.

  16. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці // Шлях освіти. – 2004. - №3. – С.22-24.

  17. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1392.

  18. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 №462.

  19. Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття / І.Єрмаков // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: наук.-метод. зб. [ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівн. авторськ. кол-ву і наук. ред.) та ін.]. - К. : Контекст, 2000. - С. 58-72.

  20. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково-методичний посібник / За ред. І.Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005. – С. 166.

  21. Залізко І.О. Від компетентного вчителя до компетентного учня// Завуч школи. – 2010. - №4.

  22. Іванов Д. А. Компетенції і компетентнісний підхід в сучасній освіті. Теорія і практика освіти. — 2008. — № 1.

  23. Коваленко Л. Формування компетентності вчителя // Завучу. Усе для роботи.-№17, вересень, 2009.-с.20

  24. Козицька А.І. «Палітра педагогічних настанов з питань наступності дошкільної і початкової освіти», Новий Буг, 2011.

  25. Компетентнісний учитель // Завуч.-№ 10, квітень, 2009.-вкладка.

  26. Конвенція ООН про права дитини. − Всеукраїнський Комітет Захисту Дітей, 2004. − 16 с.

  27. Кравченко Т.В. Сутність характеристики соціалізації. // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3. – С. 11 – 19.

  28. Краевский В.В. Общие основы педагогики: учебное пособие для студентов и аспирантов педвузов / В.В. Краевский. – М. : Волгоград: Перемена, 2002. – 163 с.

  29. Кузьменко В. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 9.

  30. Лєпіхова Л. Соціально-психологічна компетентність у психологічній взаємодії // Вища освіта України. - 2004. - № 3.

  31. Майборода Н.В. «Напрямки наступності дошкільної та початкової освіти», Новий Буг, 2011;

  32. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи., Київ, видавничий дім «Освіта», 2012.

  33. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. / «Директор школи. Україна» №3-4 - 2005

  34. Овчарук О.В. Компетентності як ключ до формування змісту освіти // Стратегія реформування освіти України. - Київ.: К.I.С.2003. – 295 с.

  35. Осадча К. Інформаційно-комунікаційна компетентність // Інформатика.-№ 4.-2009.-с.5

  36. Основи вікової психології. Навчальний посібник. Під редакцією Л.Подоляк. – К.: Главник, 2006. – 112 с.

  37. Професійна діяльність сучасного вчителя (діяльність, компетентність, майстерність) // Позакласний час.-№ 11.-2010.-С.96

  38. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. 96 с. – (Б-ка журн. «Управління школою»; вип. 8(32)).

  39. Савченко О.Я. «Дидактика початкової освіти», Київ «Грамота» 2012.

  40. Сіданіч І. Професійна компетентність учителя та культура мислення учнів // Директор школи.Україна.-№ 3.-2008.-с.2

  41. Смагіна Т. М. Поняття та структура соціальної компетентності як наукова проблема / Вісник Житомирського університету. — Вип. 50, 2010.

  42. Степанов О.М., Лузіна Л.М. Педагогу про сучасні підходи і концепціях виховання. Москва, 2002 рік.

  43. Трубачова С.Е. Умови реалізації компетентнісного підходу в навчальному процесі // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: „К.І.С.”, 2004. – С.53-56.

  44. Черемис І. Нові вимоги до спеціаліста: поняття компетентності й компетенції // Вища освіта України. – 2006. - № 2. – с. 84-88.

Матеріали інтернет-сайтів:



  1. http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/31210/

  2. http://referatu.com.ua/referats/27/141644

  3. http://www.ipv.org.ua/component/content/article/8-beh/56-2012-09-04-22-32-01.html

  4. http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.31682.0

  5. Бондарева Т.В., «Формування життєвої компетентності дитини дошкільного віку – умова забезпечення наступності розвитку».

  6. Онопрієнко О. В., «Наступність як чинник впливу на якість початкової математичної освіти».

  7. Рекомендації семінару керівників загальноосвітніх закладів «Впровадження Державних стандартів в освітню діяльність» Боярської ЗОШ І-ІІІ ст. №3.

  8. Романова І.А., «Сучасні тенденції розвитку початкової освіти в Україні».

ДОДАТКИ
Додаток 1. Презентація Microsoft Office Power Point «Поради батькам першокласників» (в електронному варіанті на диску).

Додаток 2. Основні правила на шляху формування компетентності.

ПАМ’ЯТКА


  1. Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

  2. На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства.

  3. Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

  4. Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

  5. Необхідно частіше використовувати запитання “чому”, щоб навчити мислити причинно-наслідково.

  6. Завжди пам'ятайте, що знає не той, хто переказує, а той хто застосовує на практиці. Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

  7. Творче мислення розвивайте всебічними аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

  8. Вчитель-предметник має слідкувати за способом та формою висловлювання думки учнів. Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

  9. Використовуйте схеми, плани тощо, щоб забезпечити системність знань.

  10. У процесі навчання обов'язково враховуйте суб’єктний досвід дитини, її індивідуальні особливості та інтереси, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.

  11. Будьте поінформованими в галузі наукових досліджень зі свого предмета.

  12. Заохочуйте і стимулюйте дослідницьку діяльність школярів. Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі.

  13. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю. Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчитися всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.


Додаток 3. Вікові психофізіологічні особливості шестирічних першокласників.

Це потрібно знати

1. Продовжується ріст і формування кісток та м’язів.

2. Нервова система недостатньо зміцніла, уже вразлива.

3. Легко перевтомлюється від систематичного нервового та психічного навантаження.

4. Швидко стомлюється від одноманітної роботи, від виконання серії монотонних рухів.

5. Є потреба в ігровій діяльності, яка є для дітей цього віку знайомою.

6. Навчальна діяльність ще не є провідною.

7. Недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми, суворі вимоги. Тому авторитарний стиль спілкування є травмуючим.

8. Дитина прагне до самоствердження в таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, раніше недоступні.

9. Мотивація має ігровий характер, і разом з тим тісно пов’язана з прагненням бути схожим на дорослих.

10. Мотивами можуть бути мотиви особистих осягнень, бажання зберегти добрі стосунки в родині.

11. Навчальні мотиви ще не стійкі, підтримуються завдяки зусиллям вчителя.

12. Зменшується імпульсивність емоційних виявів, емоції стають більш керованими та усвідомлюваними.

13. Є труднощі з довільною регуляцією поведінки.

14. Самооцінювання недиференційоване, являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”, успішного чи не успішного учня.

15. Поведінка нестійка, залежить від емоційного стану.

16. Дитина ще не вміє відокремлювати оцінювання конкретного результату чи вчинку від оцінювання особистості.

17. Уміння адекватно оцінювати себе та інших ще не розвинене, дітям буває важко оцінити критерії оцінювання педагога.

18. Не здатні до адекватної самооцінки.

19. Переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна.

20. Увага нестійка, не здатні довго зосереджуватися на одному предметі, легко відволікаються, переключаються.

21. Виникають первинні форми довільної уваги, дитина здатна підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя.

22. Специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10-15 хвилин.

23. Уява не лише репродуктивна, але й творча.

24. Пам’ять не втратила ще мимовільного характеру, але вже опановується прийомами довільного запам’ятовування.

25. Починають інтенсивно розвиватися всі види пам’яті, зокрема словесна та словесно-логічна.

26. Виявляє цікавість до морально-психологічних норм і правил поведінки дорослих.

27. Починаються розвиватися компоненти вольової дії, але їхній розвиток ще не достатній.

28. Відчуття та сприймання стають цілеспрямованішими, стійкішими.

29. Здатні передбачати можливі дії, вчинки та оцінювання з боку навколишніх.

30.Проявляються індивідуальні особливості особистості школяра.


Додаток 4. Вікові особливості другокласників.

Це потрібно знати

Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння зап’ястка завершується в 10-13 років. Переважно цим і пояснюється, чому точні рухи руки під час письма, малювання тощо стомлюють дітей 7-8 років швидше, ніж старших.

Вчитель продовжує залишатися значимою фігурою. Але з'являється більш особове відношення до нього - прагнення до спілкування з ним на перервах, прогулянках. У 2 класі , як і в 1 класі, діти ще не виявляють критичного ставлення до вчителя. У другому класі учні більш - менш усвідомлюють мету, яку ставить перед ними вчитель. Вони вже розуміють, що від їхньої уважності залежить їх шкільна успішність.

Деяким учням у 2 класі властивий недостатній рівень розумової активності, що є наслідком багатьох причин. Це стримує повноцінне формування у них учбово - пізнавального інтересу, здатного мотивувати стале позитивне ставлення до процесу засвоєння знань. Таким дітям більш властиві мотиви обов’язку, престижу, ніж інтересу до змісту навчальних предметів. В цілому, інтерес до навчання в другокласників до учіння зростає, порівняно з першим класом в 1,5 рази.

Зростає значення слова, мовлення вчителя і учнів в міру того, як учні оволодівають навичками письма, читання, користування підручниками.

Для учнів 1-2 класів характерна велика сприйнятливість до кожного слова, кожної дії вчителя. Учні проявляють великий інтерес до оцінок вчителя, його оцінки роботи учнів.

У другокласників підвищується здатність заучувати та відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовування конкретного матеріалу на 28%., а абстрактного на 68%, емоційного – 35%. Обсяг запам’ятовування теж зростає. Якщо прийняти обсяг запам’ятовування першокласника за 100 балів, то він виразиться в учня 2 кл. 163 балами.

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток довільної пам’яті. Спроби використати продуктивні способи ускладнюють роботу учнів. Учні 2 класу, переказуючи оповідання з використанням готового плану, дають нижчі результати, ніж просте повторення. Зростає швидкість утворення образів фантазії, так, якщо активізувати уяву дітей, пропонуючи їм сприймати чорнильні плями, то виявляється, що у другокласників утворення образів фантазії коливається в межах від 16 до 27 с.

В період 7-8 років відбувається активне освоєння учбової діяльності. Дитина, яку спонукають дорослі, починає вчитися оцінювати причини своїх досягнень і невдач, тобто розвивати пізнавальну рефлексію. Присутнє гостре бажання бути успішним в навчанні, що для дитяти означає «бути хорошим і улюбленим». Тому у деяких дітей з'являється тенденція до зниження самооцінки, наприклад малюк може думати про себе так: «Я поганий, тому що я погано пишу (читаю)». Ця тенденція може закріпитися, якщо дитя вважає, що батьків дуже засмучують його невдачі.

Слід мати на увазі, що у деяких дітей можливе зниження творчих здібностей, прагнення фантазувати за рахунок появи уміння діяти за зразком.

В цей час активно розвивається воля дитини. Вона вчиться стримувати свої безпосередні імпульси, враховувати бажання інших людей. Починають розвиватися довільна увага і пам'ять. Але для тривалої концентрації дитині потрібна зовнішня допомога: цікаві картинки, звукові сигнали, ігрові ситуації. Увага залежить не лише від волі дитини, але і від його темпераменту. Стійкість уваги знижується до кінця дня, тижня, учбової чверті, після захворювань..

З'являється здатність диференціювати особистісні якості однолітків.

У деяких другокласників може спостерігатися сильне прагнення до лідерства. Між деякими дітьми з'являється суперництво.

Починає розвиватися здібність до співпраці у іграх і навчанні. Діти вчаться домовлятися, поступатися один одному, розподіляти завдання без допомоги дорослих. Але це їм ще важко робити.

Дитина починає усвідомлювати свою роль в сім'ї, стосунки між батьками. Глибоко страждає, якщо вони його не задовольняють.


Додаток 5. Психологічні особливості п’ятикласників.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал