Наше славне минуле



Сторінка1/3
Дата конвертації26.12.2016
Розмір0.82 Mb.
  1   2   3
НАШЕ СЛАВНЕ МИНУЛЕ

1. Наші перші боги

Одним із перших богів слов'янської міфології вважається Род. За міфами, він зачинатель усього живого, адже був богом природи, урожаю, керував дощем і блискавицею. Про могутність цього божества свідчить значна кількість споріднених слів на позначення найважливіших понять: «народитися», «природа», «народ», «родовід».

Не менш важливим у пантеоні язичників був Дажбог — бог сонця, світла, добра. Перун символізував бога блискавки й грому, військової дружини. Він — сама нестримність, мужність і непереможність. Оскільки Перун був богом-громовиком, то приносив людям життєдайний дощ, сприяв урожайності.

Цікавою й символічною постаттю є Ярило, який символізував весняне сонце, любов і пристрасть. Він — заступник трударів, хліборобів-сіячів.

Окрім богів-чоловіків, популярні були й жінки, яким поклонялися наші предки. Глибоку символіку для язичників мала Берегиня, котра захищала людей від усякого зла. Вона оберігала оселю, малих дітей, добробут сім'ї. Її зазвичай зображали із застережливо піднятими руками. Саме така її поза трансформувалася в малюнок тризуба. Найпоетичпішим у пантеоні язичників був образ Лади — богині любові, краси й гармонії життя. «Лад», «ладнати», «ладний» — ці слова зобов'язані своєму життю саме цій богині.

162 слова За О. Потапенком

2. Перша українська християнка

Літописці по-різному оповідають про місце народження та походження княгині Ольги. Згідно з літописом, вона охрестилася в Царгороді, але, мабуть, християнську віру прийняла раніше в Києві. Підставою дчя такого висновку є той факт, що візантійський імператор Константан Багрянородний згадував про її приїзд у своїй хроніці, проте згадок про хрещення княгині не залишив. Цілком імовірно, що вона приїхала до Візантії вже як християнка.

Ольга стала дружиною князя Ігоря й після його смерті правила Київською Руссю. У літописі йдеться про те, що княгиня прийняла заповіти християнської віри й жила за її законами: годувала голодних, підтримувала бідних, допомагала вдовам і сиротам.

Церква вшановує княгиню Ольгу як рівноапостольну, тому що вона, ніби рання зоря, віщувала про недалеке хрещення всього нашого народу, своїм прикладом заохочуючи його до цього важливого вчинку.

На схилі віку княгиня Ольга передала правління державою синові Святославу. Через п'ять років вона померла. Князь Володимир, її онук, переніс мощі Ольги до Десятинної церкви, де вони й нині покояться під фундаментом храму. У тринадцятому столітті рівноапостольну княгиню Ольгу було оголошено святою.

166 слів За М. Надточій

3. Десятинна церква

Першим цегляним храмом Київської Русі була Десятинна церква, споруджена князем Володимиром Великим наприкінці десятого століття. Церкву присвятили Пресвятій Богородиці, а таку назву дали тому, що князь наказав віддавати десяту частину своїх прибутків на її будівництво.

Церкву оздобили фресками й мозаїкою, мармуром і різьбою, розкішно інкрустували підлогу. За князеві кошти було придбано й храмове начиння: хрести, ікони, посуд.

Десятинна церква стала головним осередком релігійного життя в Київській Русі. Тут зберігалися мощі святого Климен- тія, одного з перших мучеників за віру. Знамените «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона теж уперше прозвучало в Десятинній. Згодом вона стала усипальницею князів: тут було поховано княгиню Ольгу й Володимира Великого.

Під час монгольської навали церкву зруйнували. Її відбудова розпочалася в сімнадцятому столітті за наказом митрополита Петра Могили. Будівництво завершилося в середині дев'ятнадцятого століття. Однак і цю церкву було зруйновано в часи комуністичного наступу на релігію. Проте викоренити її із сердець українців жодна навала й жоден злочинний режим не змогли. Цей храм став уособленням непоборної духовної сили нашого народу.

162 слова За А. Багнюком

4. Літописець

Рік за роком чернець Києво-Печерського монастиря Нестор ніс незвичайний послух — описував минувшину. Історія заполонила його серце, тільки для короткого сну та скромної трапези він підводився з-за столу, щоб потім продовжити роботу над величним задумом — описанням подій від усесвітнього потопу до сьогодення.

Нестор знав, що від тривалого сидіння слабне здоров'я, але всі сили віддавав одному — завершенню літопису. Не оминути жодної події, нічого не додати від себе, лише розповісти про те, що достеменно було відомо.

Нестор, мабуть, не до кінця усвідомлював, який неоціненний дар він зробив наступним поколінням. «Повість минулих літ» — першооснова вивчення історії нашого народу. Було чимало й інших літописів того часу, але жоден із них не може порівнятися з твором київського літописця.

Упродовж віків Несторів літопис був прикладом єднання, патріотизму й поваги до інших народів. Зі своєї келії чернець бачив набагато більше, ніж деякі короновані особи. Автор «Повісті минулих літ» постає перед нами як державний діяч, який прагнув, щоб ті, хто читатиме його твір, не тільки поринали в минуле, а й узяли з історії урок заради майбутнього.

167 слів За Д. Степовиком

5. Перед походом

Минуло тільки два тижні, а вже готові до походу в море півсотні добрих чайок1.

Сулйма передав Січ наказному отаманові й одного ранку, забравши на чайки дві з половиною тисячі товариства, зійшов на найбільшу з них, щоб оглянути все військо.

Велична й могутня була постать запорозького ватажка. На засмаглому обличчі вирізнялися великі блискучі очі. Срібна булава, що блищала в його дужій руці, нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана.

Упевнившись, що все впорядковано добре, кошовий зняв шапку й перехрестився на схід сонця. Там, за Дніпром, саме вставало сонечко й грало рожевим промінням по рівній, як скло, пелені Дніпра, звеселяючи своїм сяйвом розлогі, укриті зеленими плавнями береги широкої річки.

Отаман перехрестився, і всі козаки поскидали шапки й почали хреститися, посилаючи рідній Україні своє останнє вітання.

Одягнувши шапку, кошовий махнув булавою — і вмить сотні весел, ударивши в прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася. Чайки рушили від Січі й розбіглись аж до плавнів, укривши широкий Дніпро червоними козацькими жупанами.

161 слово За А. Кащенком

6. У морі

Поки почало світати, козаки були вже за Очаковом.

З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю просторінь привабливими кольорами, немов стелячи перед козацькими чайками рожевий килим. Згодом сонце, не виникнувши ще з моря, послало промінь під небо на хмаркй й затопило їх рожевим кольором. Весело глянули хмаркй в блакитне море, як у люстро, і не можна було пізнати тепер, де море, а де небо. Нарешті з морської пелени з'явилося й сонечко. З півночі дихнув вітерець і, понадимавши на чайках вітрила, погнав їх туди, куди направляли керманичі, — на схід сонця.

Щодалі хвиля більшала, проте козаки були байдужі: не первина їм у море ходити. Вони запалили люльки та завели пісні про Сагайдачного.

Отаманський байдак ішов посередині, а на ньому з прапорів було нап'ято гасло, щоб усі чайки купи трималися, щоб передні не відпливали далеко та не кидали задніх, бо під час походів траплялося таке лихо, що розбурхане море порозкидає козацькі чайки так, що потім отаман і не збере всіх. От і горнулися тепер усі чайки до отаманської, мов діти до матері.

169 слів За А. Кащенком

7. Козацький гумор

У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запорожця: Великий Луг — батько, Січ — мати, шабля — дружина, кінь — вірний товариш. Тобто все його життя від самісінького народження пов'язувалося з атрибутами козацької вольниці.

У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі. Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький писав: «З природних якостей, властивих справжньому козакові, відзначались уміння майстерно розповідати, підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому тоні».

Цією рисою запорозьких козаків частково пояснюються й дивні прізвиська, котрі вони давали новачкам, які приходили на Січ: Непийпиво, Лупиніс, Загубиколесо, Задєрихвіст тощо. Людину малого зросту вони, жартуючи, називали Махинею, великого зросту — Малютою, шибеника — Святошею. Хто спалив курінь, той — Палій, а хто подібний на перепічку, той — Корж.

Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша. І це був сміх вільної людини, бо, як відомо, раби й пригноблені не вельми охочі до сміху.

160 слів 3 підручника

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ

8. Григорій Сковорода

Григорій Сковорода народився в селі Чорнухах, що на Полтавщині, у козацькій сім'ї. Батьки й гадки не мали, що колись він стане філософом і поетом, гордістю українського народу, а його ім'я з пошаною вимовлятимуть у багатьох країнах.

Хлопчик зростав серед чудової природи, ріс міцним, кмітливим, обдарованим музично. Понад усе любив річку Многу. Улітку цілими днями просиджував біля неї, милуючись її красою, робив з очерету сопілки, на яких намагався відтворити пташиний спів.

Весною село потопало в морі білого цвіту вишень і слив, за селом тягнулися дубові гаї, а між ними, скільки сягає око, безкраї поля, порізані балками та глибокими ярами, по яких протікали струмочки. Гриць любив ходити в поля, слухати жайворонка, дзюркотливу мову струмка. А понад усе йому подобалося оглядати все навколо з висоти круглих стародавніх могил, яких так багато було на околицях рідного села.

Багатство звуків і барв лісу й степу захоплювали душу й уяву хлопця. Ці дитячі враження залишилися для нього незабутніми на все життя. Пізніше вони стали основною темою багатьох його поетичних творів.

164 слова За Т. Зуб

9. Тарас Шевченко

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, які стають дорогими для всього людства й у пошані всього людства знаходять своє безсмертя.

Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він став борцем, революціонером титанічної сили. Його боялися царі, його жахались і смертельно ненавиділи кріпосники. Коли Тараса Шевченка відправили в солдати, мабуть, ті вінценосні кати вважали, що звідти йому вже не буде вороття. Проте поет повернувся до своєї рідної України вогненною піснею, віщим незбореним словом.

У тій невеликій книжці, ім'я якій «Кобзар», клекоче ціле море горя народного. У ній — порив до свободи, мудрий роздум гуманіста й ніжна, чарівна краса української пісні.

Винятковими є місце Тараса Шевченка в житті українського народу та його творчість. Характеризуючи її, бачиш, що є творчість, яка не відцвітає, що в духовній сфері є явища, подібні до тих непогасних вічнодіючих вулканів, надра яких завжди пашать вогнем і розжеврюють уночі хмари над собою, мов велетенські маяки.

152 слова За І. Ковалем

10. Марко Вовчок

Маючи намір вивчити українську мову, російський класик Іван Тургенсв звернувся до Тараса Шевченка, аби той порекомендував, прозу якого українського письменника варто читати як зразок літературної мови. Поет відповів: «Читайте Марка Вовчка, бо він один знає наїду мову». Цей факт дуже красномовний.

Шістнадцятирічна дівчина Марія Вілінська, красуня, розумниця, дочка російського дворянина, живе в Орлі в рідної тітки. Батька давно немає серед живих, а тітка турбується про Марію краще, аніж рідна мати.

Якби дівчині хтось сказав, що через сім років вона стане знаменитою українською письменницею та ще й підписуватиме свої твори псевдонімом Марко Вовчок, вона, мабуть, тільки б розсміялася. Адже для цього треба хоча б знати українську мову!

У 1851 році Марія виходить заміж за українського етнографа Опанаса Марковича та їде в Україну. Вона досконало вивчає українську мову, а вже через шість років створює «Народні оповідання», що принесли їй славу в Росії та Європі. Твори Марка Вовчка перекладають чеською, польською, болгарською, французькою, німецькою, данською мовами, а французька редакція повісті «Маруся» стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.

168 слів За І. Сюндюковим

Минув час, і шістдесятирічний учений, на превеликий подив, читає в книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито здійснили американці! Обурений несправедливістю, він розпо- чинає боротьбу, захищаючи не лише особисту славу, а й пріоритет вітчизняної науки та техніки.

Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила ЮНЕСКО — Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки і культури: вона юридично визнала першість за Борисом Грабовським. Як бачимо, сина видатного українського поета-революціонера по праву вважають одним із піонерів на ниві електроніки.

164 слова Всеукраїнський радіодиктант

12. Соломія Крушельницька

Ставши відомою європейською співачкою, Соломія Крушельницька все ще продовжувала опановувати таємниці вокального й сценічного мистецтва в Мілані.

На зимовий сезон її запросили в Кремону. Саме тут на одній із репетицій був присутній усесвітньо відомий композитор Пуччіні. Знайомство з ним переросло в щиру дружбу. Вистави пройшли так успішно, що українку запросили в інші міста Італії.

Навесні 1904 року Крушельницька блискуче виступила на тріумфальному відродженні «Мадам Баттерфляй» Пуччіні в Італії, хоча кількома місяцями раніше опера не мала успіху. Співачка вразила глядачів силою драматизму, професійним акторським виконанням. Усі раділи переможному поверненню опери, вітали композитора. «Українка врятувала "Мадам Баттерфляй"», — писала преса.

Крушельницька виступала в опері «Мадам Баттерфляй» навіть у Каїрі, де диригував сам маестро Пуччіні. Вона тріумфально виконувала роль Баттерфляй у найбільших театрах світу. Після сотої вистави співачка віддала композиторові свою освячену славою партитуру2.

Удячність композитора Крушельницькій виявлялася не лише в щиросердній закоханості. Він до кінця життя пам'ятав, як співачка захистила й відстояла його оперу, знехтувану вимогливою й безкомпромісною італійською публікою. У його кабінеті над письмовим столом висіла єдина фотографія — фотографія Соломії.

168 слів За Л. Громовепко

13. Іван Пулюй

Важко знайти в історії науки, техніки й культури особистість, яка могла б зрівнятися з Іваном Пулюєм багатогранністю зацікавлень і найвищим рівнем досягнень у кожному напрямі діяльності. Він постає перед нами як фізик, електротехнік, перекладач і громадсько-політичний діяч.

Спадщина Пулюя вражає. Він віртуозний конструктор і експериментатор, удумливий новатор у намаганні пояснити спостережувані явища на основі законів природи та принципів пізнання. Це чудовий педагог, який не йде второваними шляхами, а шукає власних. Він і блискучий популяризатор, що зумів поєднати у своїх лекціях і статтях наукову строгість із прекрасним стилем. Найважливіші досягнення Пулюя в галузі фізики стосуються катодних і Х-променів.

Окремо треба сказати про плідну діяльність Івана Пулюя, спрямовану на національне відродження України. Тут і переклади релігійної літератури, зокрема Біблії, і боротьба за створення українського університету у Львові, і заснування фонду підтримки українського студентства у Відні. Про роль, яку відігравало в житті Івана Пулюя служіння національній ідеї, свідчать його слова: «Електротехніка близька й дорога моєму серцю, але ще ближчі й дорожчі — наша мова, література, доля нашого народу».

164 слова За Р. Гайдою та Р. ГІляцком

14. Агатангел Кримський

Серед учених, які належать світу, дуже яскравою особистістю є видатний мовознавець Агатангел Кримський. На запитання, якими мовами він володіє, жартував зазвичай, що легше перелічити ті, котрими не володіє.

У роки навчання в Кримського сформувався стійкий професійний інтерес до мовознавства. Від природи наділений унікальними здібностями до мов, Агатангел із легкістю вивчив основні давні й нові мови.

Одержавши атестат про середню освіту, він вирушає до Москви. Здобувши філологічну освіту в Інституті сходознавства, Кримський вступає до Московського університету, де продовжує спеціалізуватися в галузі історії літератури й культури мусульманських народів.

Молодий учений видає принципово нову для української поезії збірку «Пальмове гілля», навіяну екзотикою Близького Сходу.

На початку двадцятого століття Агатангел Кримський уже мав великий науковий авторитет. Багато праць ученого перекладено основними європейськими мовами.

У час революції виїхав до Києва, де заснував Українську академію наук.

У роки сталінських репресій учений потрапляє до списку неблагонадійних, а отже, на нього чекав арешт і табір у Росії, де Кримський через рік помер.

Усесвітньо відомого вченого, який знав майже шістдесят мов, реабілітують лише в 1960 році.

167 слів ЗаЛ.Семакою

15. Сергій Корольов

Розвиток ракетної та космічної техніки й початок космічної ери в історії людства світ пов'язує з ім'ям академіка Сергія Ко- рольова. Його сприймають як представника російської науки, але мало хто знає, що цей славетний учений — українець.

Сергій Корольов народився в Житомирі, навчався в Одесі, Києві, Москві. Переїхавши до столиці Радянського Союзу, працював на наукових посадах. У цей час він розробив низку оригінальних конструкцій. Особисті контакти з Костянтином Ціолковським, вивчення його праць з ракетної техніки та теорії міжпланетних сполучень сприяли початку фундаментальних досліджень молодого вченого в цій галузі. Загалом Сергій Корольов розробив багато проектів керованих ракет, ракетопланів, геофізичних ракет, ракет-носіїв. Протягом багатьох років він спрямовував роботу провідних конструкторських колективів на розв'язання важливих завдань у ракетній і космічній техніці.

Сергій Корольов — найвидатніший конструктор ракетно- космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору. Саме він створив перший штучний супутник Землі, який започаткував розвиток космічної ери, а також космічний корабель, на якому Юрій Гагарін уперше реалізував сміливу мрію людства — політ за межі атмосфери, а Олексій Леонов здійснив перший вихід у відкритий космічний простір.

165 слів За В. Горбу новим

16.Іван Айвазовський

Світова слава до Івана Айвазовського прийшла напрочуд рано. Двадцятип'ятирічного художника захоплено приймали в Петербурзі, Римі, Парижі, Лондоні, Амстердамі. У тридцятирічному віці Айвазовський уже був почесним членом Академії мистецтв у Петербурзі.

Більшу частину життя художник прожив у Феодосії, рідко виїжджаючи з міста. Проте він міг вирушити навіть за океан, як це зробив у 1892 році, коли поїхав до Вашингтона й Нью-Йорка/ де проходила виставка його творів.

Айвазовський був дуже працелюбний. Він прожив довге життя й до останнього дня працював. Серед створених ним майже шести тисяч картин є одна, можливо, найкраща — «Серед хвиль».

Шістдесят п'ять років Айвазовський писав бурі, морські битви, виверження вулканів, місячні ночі, численні пейзажі Криму, змальовував природу й побут України. На тлі цих романтичних феєрій картина «Серед хвиль» скромна: вузька смужка грозового неба й величезний простір, заповнений тільки хвилями бурхливого моря. Крізь хмари й воду пробивається сонячний промінь.

Усі картини Айвазовського створені в майстерні. «Серед хвиль» — не виняток. «Рухи живих стихій майже невловимі для пензля: писати блискавку, порив вітру, сплеск хвиль неможливо з натури», — казав художник.

167 слів За О. Ламоновою


  1. Марія Примаченко

Марія Примаченко — майстер українського декоративного мистецтва. На ґрунті народного декоративного малярства вона створила власний фантастичний світ. Художниця використовувала акварель і гуаш, які надавали соковитості й щільності зображенням квітів, птахів, звірів, орнаментів, сценок із народного життя.

Справжнім шедевром у серії про тварин став «Гороховий звір». На картині зображено помаранчево-рожевого звіра. У нього великі вуха й грива, тулуб прикрашають червоні яблука, на лобі, переніссі й щоках — ластовиння. Круглі очі дивляться допитливо. Рожеві лапи, що закінчуються кігтями, обережно торкаються землі, на хвості — кулеподібний пензлик. Жовтогаряче тло створює враження, ніби картину наповнює сонячне світло. Та й самий звір зітканий із сонячного проміння й рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, у якому він живе, утворюють із синіми квітами ритмічний рослинний орнамент.

Ви тільки уявіть собі: коли народилася ця по-дитячому наївна істота, художниці було майже сімдесят років!

Нині твори Марії Примаченко експонуються в Парижі, Варшаві, Празі, Софії, Монреалі. Серія, за яку майстриня була удостоєна Державної премії України імені Тараса Шевченка, має назву «Людям на радість». Так можна сказати й про всю творчість художниці.

166 слів За М. Шинкарук


  1. Сергій Параджанов

Сергій Параджанов здобував освіту спочатку в Тбілісі, а потім — у Москві. Митець дебютував як режисер-постановник у Києві.

До сторіччя з дня народження Михайла Коцюбинського йому доручили зняти фільм за повістю «Тіні забутих предків». Після виходу стрічки Параджанов став світовою знаменитістю. Історія трагічної любові Івана й Марічки сколихнула світ. Фільм нагородили двадцятьма вісьмома призами на міжнародних кінофестивалях у двадцяти одній країні. Однак він приніс не лише славу його творцю. Під час київської прем'єри літературознавець Іван



Дзюба повідомив, що у Львові відбуваються арешти інтелігенції. Відтоді радянська влада почала переслідувати Параджанова, заборонила знімати фільми, а згодом ув'язнила.

Свій талант він виявляв навіть у неволі: придумав техніку гравірування фольги, з якої виготовляли кришки для молочних пляшок. Фольгу заливав смолою й гравірував монети із зображенням Хмельницького, Пушкіна, Гоголя. Тюремні власті вилучили монети й відправили на експертизу до Москви: хотіли довести, що їхній автор божевільний. Надійшла відповідь: «Дуже талановитий». Через десятиліття медальйон із портретом Пушкіна потрапив до видатного італійського режисера Фелліні. З медальйона митець відлив срібну медаль, якою й досі нагороджують найкращий фільм щорічного кінофестивалю.

169 слів За С. Цапиком

19. Катерина Білокур



Катерина навчилася читати рано, тому було вирішено до школи її не віддавати. Важко сказати, коли майбутня художниця почала малювати. У чотирнадцять років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям, тому було вжито невідкладних заходів: різки та найсуворіша заборона малювати.

Відтепер дівчинці доводилося творити потайки. Спочатку вона виготовляє фарби сама, а згодом переходить на олійні. Пензлі робить із шерсті котячого хвоста. Малює багато, як правило, квіти.

Якось почула по радіо пісню у виконанні Оксани Петру- сенко. Спів так вразив Катерину, що цілу ніч вона просиділа над листом і відправила його вранці за незвичайною адресою: «Київ. Оксані Петрусенко». Слава співачки була настільки великою, що лист не загубився. Захоплена вкладеним у конверт малюнком із зображенням калини, співачка радиться з Павлом Тичиною - і до Полтави надходить розпорядження знайти^ Катрю Білокур, Картини Білокур вражають успіх величезний!

Москва, Київ, Париж... Саме в Парижі її знамениті картини «Цар-Колос», «Берізка» й «Колгоспне поле» побачив Пабло Пі- кассо. Увесь світ облетіли його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ!»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал