Наш засіб макропулоса



Pdf просмотр
Сторінка2/7
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7

22 ментального «Я», оскільки шлях, пройдений головним героєм у його свідомому виборі і несвідомих тенденціях, дуже небезпечний.
Автору вдалося практично неможливе: на сторінках роману, в розповіді від імені головного героя, він послабив вічне протиріччя між свідомістю та несвідомим, що значною мірою структурувало сюжетну лінію у контексті розкриття значення інтуїції та прогностичності у житті кожної людини. Адже дуже багато людей вирішують свої проблеми, призводячи в дію напругу волі, яка викликається острахом. Автор показує альтернативу подібному стилю дієвого життя: його герой залучає не страх, а свою
інтуїцію, знаючи і вірячи, що справжнє неодмінно прийде.
Головний герой знає, що його підсвідомість стимулює інтуїцію і є найщирішим його помічником, сховищем пам’яті й аналітиком. Він звертається до своєї підсвідомості в найскладніших ситуаціях і шукає допомоги у своєї інтуїції в безвиході… Головний герой роману переконаний у правдивості своїх думок і помислів, тому підсвідомість працює разом із ним для здійснення його головної життєвої мети − свободи та руйнування особистісної клітки, в яку кожну людину намагається загнати Система, побудована Хамами.
Це страшно: уявити себе на місці головного героя і запитати, а як вчинив би ти? Як би тримався в такій ситуації? Чи не вмер від ляку, ховаючись у схроні під ліжком від скажених служивих осіб? Я розумію, якщо людина пережила подібне наяву, а не уві сні, вона вільна від тих страхів, які блокують розуміння завдань, поставлених самим Життям.
Автор говорить нам, читачам: сплачуйте свої рахунки... І ніколи не забувайте, що завжди є відповідь і гідне розв’язання будь-якої життєвої проблеми... І ми, читачі, йому за цей урок вдячні. Адже «…часто ми боремося з цвіллю замість того, щоб боротися з вогкістю»
(Михайло
Жванецький).


23

СТРУКТУРОВАНА КОНСЕРВАТИВНІСТЬ ПОСТМОДЕРНУ
Рецензія на книги Віри Вовк
Вовк Віра. Вогонь Купала. – Львів: БаК, 2014. – 140 с.
Вовк Віра. Ораторія хвали. – Львів: БаК, 2014. – 168 с.

Хай зникнуть між нами роздори і чвари, щоб мудрому розуму місце лишити.
Віра Вовк
Наша пам'ять як аптека.
Марсель Пруст

Найбільшої популярності в наш час набуває література, що відмовилась від вивчення статичних явищ і натомість цікавиться розвитком, динамічними змінами та вивченням людини НЕвідокремленої від життя, а у вирі подієвості, разом із персоніфікованою за допомогою креативних сплесків архітектонікою особистісного простору самої людини.
Однак, будь-яка архітектоніка вимагає певної структури для того, щоб автор міг повною мірою донести свої задуми до читача. Структурованість
ідеї в будь-якому креативному тексті гарантує якісний виклад матеріалу, який допомагає реципієнту поєднати особистісний і суспільний світи, що співіснують в суперечливій взаємодії:
Між нами розтань.
Срібні рейки біжать у даль.


24
Віє сумом і западає смерк.
Віра Вовк, «Розтань», із книги «Вогонь Купала»

З цієї точки зору книги Віри Вовк якнайкраще годяться на роль компаса, який надає реципієнту можливість засвоїти щось значуще й споріднене духовно, здобути новий ступінь свободи, зменшити переживання про неструктуроване майбутнє:
Кожен день скоро світ удогонь життю
Приймаю Господні дарунки,
Сторицею спрожогу дані,
Коли вже нікого навируч.
Віра Вовк, «Подяка», із книги «Вогонь Купала»

Письменник чи поет завжди балансує на стику граней минулого- теперішнього-майбутнього, що зрозуміло, оскільки література ніколи не
існує у відриві від життя ‒ чи то спогади, опис сьогодення, чи фантоми майбутніх подій. При цьому не варто займатися творчістю, якщо за основу взято завдання насипати «солі на свою життєву рану» або страждати заради самого процесу страждання.
У цьому випадку результатом творчості може стати або невротизація самого автора, або незадоволення реципієнтів, які будуть поглинати продукт творчості.
З іншого боку, не можна залишатися в'язнем минулого. Необхідним є вільний і конструктивний аналіз своїх почуттів та апперцепцій для того, щоб випадково не заскочити на ескалатор, що веде до заперечення всього, чим, власне, є життя. Писати про минуле в сьогоденні потрібно так, щоб зміцнювати сприйняття майбутнього.


25
Також і без ювілеїв діймо щось путнє,
Хай дякує історія, а не сучасність!
Віра Вовк, «Порада», із книги «Вогонь Купала»

Слід зазначити, що всі ці три часи життя у кожного відображаються в свідомості по-різному: у когось вони триєдині, а хтось сприймає їх відокремлено.
Яка позиція правильна – не беруся стверджувати, оскільки ніколи не можу сформулювати межі норми сприйняття життя та часу, які у сучасному постмодерністському просторі є досить умовними та персоніфікованими емпірикою.
Я – припутень, купальське зілля,
Я – тризуб на твоїй стежці!
Віра Вовк, «Трипутень», із книги «Вогонь Купала»

У контексті сприйняття часу Віра Вовк ознайомлює нас зі своїми роздумами стосовно таких важливих філософських категорій як-от:
«життєвий шлях», «несвобода», «життєвий світ».
Авторка збірки «Вогонь Купала» пройнята величезною вірою в те, що в самовиявах людина повинна почуватися якомога незалежною, вільною, довершеною, досконало самостійною, з повним розкриттям сутнісних сил.
Це фасія сучасності. Комусь
Ускрут прийдеться залишати
Перуки, декорації і усе
Пусте хабоття цього світу.
Увесь потужний скарб
Розсиплеться піском. Гординя


26 стане послугача трабантом.
Віра Вовк, із книги «Ораторія хвали»

Кожен простує своїм неповторним шляхом шукання… Шукання сутності своєї особистості, свого єства, способи самопрезентації, опору та незламності для того, щоб завжди відчувати під ногами хоч стежку, як не шлях, яка б надала можливість не зануритись в особистісний хаос і тривіальну людську ненажерливість. Дозволю собі для ілюстрації звернутися до найліричнішого, на мій погляд, вірша у книзі «Вогонь
Купала», який демонструє структуровану особистість, що сповна функціонує у класичній ситуації життєвої боротьби-смерті й має форму постмодерністського випереджального відображення і долає перехід від звичайного життя до героїзму.
Смерека
На обриві скелі,
Лицем до вітру та негод
Стоїть смерека.
Не просить ласки
За щедрість краси.
Не жалій її,
Вона перебуде,
А впаде, то не навколішки,
Але стовма.
Віра Вовк, із книги «Вогонь Купала»


27

Процитувала вірша повністю, тому що жодної фрази, слова не захотілося залишати без його вербального «побратима» по строфі, настільки влучно виражене прагнення особистості до волі і вираження незламної життєвої позиції. Чому це важливо? У сучасній Україні, коли глибоким перетворенням піддається сама теорія національної ідеї та національного характеру, такі архетипічні характеристики як «падати не навколішки, але стовма» є запорукою того, що ми витримаємо і впораємося з тією ситуацією, яка так стрімко й оглушливо вдарила по нашій країні.
Тут вгадуються характерні особливості самої авторки, поривання якої назустріч іншим, бажання пізнавати інших – це фактори особистісної творчої стійкості. Стійкості, якій автор особисто навчає читачів:
Підіймай своє горде чоло, Україно!
Твої рани криваві сто народів узнало.
Ти безсмертна в історії людства,
І святиться ім’я твоє в зачудованім світі.
Віра Вовк, «Голосіння», із книги «Вогонь Купала»








28

ДВІ ПАРАСОЛЬКИ
Рецензія на книгу Анни та Клауса Гагеруп «У страху великі очі»
Анна Ґагеруп, Клаус Ґагеруп. У страху велику очі: Повість / Пер. з норв. Г.
Кирпи. − Тернопіль: Навчальна книга − Богдан, 2009. − 144 с.

Усім нам не завадило б почати все спочатку − бажано з дитячого садка.
Курт Воннегут

У кожного є хвилини, коли в душу закрадається страх: покарання, смерті, тварин, висоти… Усіляких страхів у людей безліч. У психології вони називаються фобіями. Якщо замислитися, то доросла людина, яка нічого не боїться, є глупуватою. Адже страх − це своєрідний регулятор життя, це специфічна емоція, пов’язана з виживанням і безпекою, і людина отримала в онтогенезі комплекс емоцій для того, щоб адаптуватися до оточуючого середовища. Емоції, притаманні людині, можна умовно поділити на дві групи. Перша – емоції позитивні, які сприяють внутрішній психологічній гармонії (врівноваженості як приємному для суб’єкта стану). Друга група – негативні, які призводять до психологічної дезорганізації, тому хворобливо переживаються людиною. Однією з важливих емоцій другої групи є страх.
Мене часто запитують батьки або підлітки: «Що робити зі страхом?» Я насамперед завжди відповідаю, що свого страху не варто соромитися. Це нормальний стан для кожної людини, особливо, коли вона усвідомлює небезпеку певної ситуації.


29



30

Варто зазначити, що страх може виникати у будь-якому віці. Та все ж найбільш вразливою категорією є діти. Тож коли йдеться про дитячі страхи, найважливіше зрозуміти причину їх виникнення. Чому? Тому що роль емоцій надзвичайно важлива при формуванні особистості, адже саме вони утворюють основну мотиваційну систему людини будь-якого віку.
Припустимо, дитина постійно чогось боїться, щось її тривожить. Це привід бути невпевненою в собі й нещасливою. До того ж, емоційно неблагополучна дитина може відчувати страх з будь-якого приводу, причому, виявити його батькам чи іншим дорослим зазвичай дуже складно.
Дитину, яка нічого не боїться, просто неможливо зустріти, тому що світ сучасного дитинства зазнає надмірних психоемоційних та соціальних навантажень, і дитина просто розгублена перед кількістю викликів, з якими
їй наодинці доводиться боротися. До того ж, їй ще складно відкрито заявити про свої страхи, особливо якщо ці емоції мають ненормований характер чи не схвалюються суспільством, чи суперечать гендерним стереотипам, нав’язуваних батьками і соціумом загалом.
Хтось із відомих письменників писав, що у цьому світі стільки любові, що вистачить на всіх − треба тільки вміти шукати і давати її дітям, яким так лячно пізнавати та йти по життю без нашої допомоги та безкорисливої любові. Тому для кожної дитини неоціненно важливі люблячі батьки та організований і зрозумілий світ. Але як зробити, щоб дитина все це отримувала? Як перетворити світ на дружній, зрозумілий і логічно організований.
Дитяча література наразі і є тією чарівною рятівною паличкою, здатною допомогти дорослим в нелегкому процесі ознайомлення дитини з дійсністю. Художнє слово не лише розвиває естетичну свідомість та образне мислення дитини як реципієнта, але й виконує роль віртуального психотерапевта, оскільки впливає на рівень рефлексії та емпатії читача, який тільки формується як особистість. Але в даному контексті особливо


31 важливо приділяти увагу якості дитячої художньої літератури як продукту.
Зупинімось на такій категоріальній одиниці психології творчості як художній метод впливу на реципієнта-дитину.
Що таке художній метод? По-перше, це сукупність художніх прийомів та засобів; по-друге – принцип естетичного ставлення до дійсності; по-третє
− певна система світогляду. Тобто, коли письменник зі своїм літературним продуктом виходить на ринок дитячої літератури, він виступає таким собі
Олє Лукойє. Нагадаю, що цей персонаж носить під пахвою дві парасольки і розкриває їх над дітьми, які сплять. Лукойє й перекладається з датської як
«закрий очка». Для дітей, які поводилися добре, призначена парасолька з красивими малюночками – і вони бачать чудові приємні сни. Неслухняним дітям Оле Лукойє відкриває парасольку без малюнків – і ці діти проводять ніч без сновидінь.
Ось так і дитячий письменник. Він приходить у своїх текстах до маленьких читачів з двома парасольками, на яких відображені не звичайні малюнки, а його, письменника, світосприйняття та емпірика. І часто-густо буває так, що над усіма дітьми письменник відкриває одну-однісіньку парасолю, на якій відтворена його особиста філософія буття. Це пов’язано
із багатьма факторами. Наприклад, незнання вікових особливостей пізнання світу, особистий травматичний досвід, який навіщось відбивається саме в дитячих книгах, сублімація власних проблем творчістю тощо. Список досить довгий, але ми не будемо сьогодні перелічувати усі можливі характеристики дитячих письменників, а долучимося до читання однієї дуже цікавої книги авторів Анни та Клауса Ґагеруп «У страху велику очі».
Книги, з одного боку необхідної, оскільки вона говорить про те, як боротися зі страхами дитини, а з іншого – такої, що викликає у мене декілька запитань і як у психолога, і як у матусі, що багато-багато годин провела, переживаючи зі своєю маленькою донькою казкові пригоди улюблених героїв.


32
Спершу хочу відзначити вдалу структуру книги: тактика попередніх об’яв, пригод і сцен, які окремо обговорюються в кожній главі, має закінчений сенс в опосередкованому обговоренні. Тобто, кожна глава має певну структуру, що зберігається до кінця книги і дає змогу читачеві зосередитися на розв’язанні проблеми страхів.
Також позитивним, на мою думку, є використання місця дії – цирк.
Адже цирк для дітей – значуще явище, з великими можливостями для пізнання світу й формування особистої свободи, як і мандрівний спосіб життя циркових артистів фургоні на колесах. О, як діти люблять цирк! Як вони довіряють циркачам, обожнюють клоунів, захоплюються дресирувальниками левів, слонів і песиків! А повітряні акробати та жонглери? Це ж для дітей пісня для сюжету у вправних руках автора!
Прийнятним у книзі є й прийом антропоморфізму, коли тварині-основному персонажу присвоюються риси людини. Цим полегшується ідентифікація дитини з персонажем і його проблемами. Це дуже виправданий прийом, тому-то він застосовується майже в усіх казкових сюжетах.
Разом з тим є й серйозні зауваження.
Так, у вихідних даних книги вказано все, що тільки можна побажати, окрім вікових обмежень. Сучасні горе-видавці часто ігнорують навіть визначення типу видання і зазначення вікової групи. Не часто надають рекомендації щодо читання: чи можливе самостійне читання книги дітьми або ж книга призначена для спільного прочитання з дорослими? Це великий недогляд видавництв і авторів, оскільки проблематика творів та методи роботи зі страхами безпосередньо залежать від віку дитини.
Неможливо працювати однаково зі страхами дошкільнят, дітей молодшої і середньої школи. Це нонсенс. Бо у них і страхи різні і психологічні особливості їх сприйняття. Друга проблема саме пов’язана з урахуванням цих особливостей. Робота зі страхами не передбачає візуалізації всього списку проблем-жахів, причому таким жорстоким чином, як оголошення. Це


33 не може перегукуватися з цікавими для дітей об'явами про програму циркової вистави, з якою автори намагаються запаралелити сюжетні ходи.
Абсолютно дике враження справляють старанно складені списки страхів, які характерні для головних героїв-дітей, де хтось із них боїться вдавитися крихтою або бути втопленим у море м'ячів. Таким чином ми можемо нав’язати реципієнту нові страхи, досі йому невластиві. У обговорюваному виданні читачеві пропонують ознайомитися з таким переліком на с. 81:
СПИСОК СТРАХІВ
Вдавитися крихтами печива.
Бути задушеним.
Гупання в спину.
Влучити паням у щоку мокрими крихтами печива.
Перестати дихати.
Методу рот у рота.
Потраплянням у рот чужих крихт печива.
Утішання та розважання 12 пань.
Бути використаним замість пробного манекена.
Бути загримованим.
Щоб тебе цілували племінниці.
Щоб 12 пань гупали у спину.
Щоб Інгебігта задушили.
Щоб тебе цілували племінниці і тітки.
Танцювати.
Вчитавшись у список можна помітити неузгодженість речень, відмінків
і дієслів, що категорично недопустимо, особливо у виданнях, призначених для дітей. Адже діти через текст освоюють мову, і вона має бути чистою.
Квінтесенція мови – це дитяча література тону вищого ґатунку. Говорячи


34 про підтекст зазначених страхів, то мене особисто збентежили кілька, які можуть бути притаманні чоловікові з комплексами по Фройду, але ніяк не дитині: «Утішання та розважання 12 пань», «Щоб тебе цілували племінниці». І… перепрошую… про племінниць двічі! У посиленому повторі ще й з тітками!
І найважливіше наступне зауваження – про слово як метод впливу.
Не можу не відзначити про складність сприйняття тексту дорослим читачем. Що вже й говорити про дитину. Не спонукаю наближати текст до дитячого белькотання, але співзвуччя слів, структура фраз у книзі не викликають відчуття плавності, а мають опосередкований образ каменів, яких не дуже швидка вода з важким грюкотом тягне дном ріки. Жоден дорослий (експерт чи батьки) не сказали, що дочитали книгу до кінця. Мені довелося. Скажу чесно − враження різні, що й було відображено в рецензії.
Довго міркувала, чому ж так сталося? Це рідкісний випадок, коли мені доводиться писати текст, у якому є відверта критика, хоча й мінімізована.
Висновок такий: необхідно пам’ятати, що типи пізнання у дітей бувають різні, і все ж найефективнішим щодо справжнього, але не хворобливого пізнання, є читання, коли дитина вбирає в себе нові факти, нові погляди з тим, щоб згодом застосувати їх у житті. Але автор книги з «корекційним текстом» не може допустити, щоб дитина після прочитаного своїх страхів не позбулася, натомість нових набула. Інакше батьки у розпачі розводитимуть руками: хто поставив цю книгу на дитячі полиці магазинів?
І наприкінці, у контексті творчості дитячих письменників, згадаємо вищезгаданого персонажа-казкаря Оле Лукойє. Пам’ятаєте? У нього було дві парасольки − для хороших і поганих дітей. І два імені. Що стосується парасольки: шановні автори, не лінуйтеся частіше розкривати добру та пізнавально-різнокольорову в своїх дитячих книгах. А щодо імені − будьте обережні, адже з доброго казкаря можна перетвориться на зловісного провідника.


35

МІРКУВАННЯ АСА ТА ДИЛЕТАНТА ПРО ВІЧНУ ЖІНОЧНІСТЬ

Рецензія на книгу Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону»
Гурницька Н. Мелодія кави у тональності кардамону: роман / Наталія
Гурницька; передм. О. Печоріної. − Харків: Книжковий Клуб «Клуб
Сімейного Дозвілля», 2014 р. − 400 с.
Ти шукаєш чоловіка, який знає відповіді на всі прокляті питання
і зможе сказати тобі: роби це, роби те.
А такого звіра на світі не існує.
Доріс Мей Лессинг
Існує жіночий дух шляхетного лицарства, що виявляється у ставленні однієї жінки до іншої, він також сильний, як будь-який інший різновид вірності і відданості.
Доріс Мей Лессинг

Ідея написати рецензію з опонентом-ненависником жінок на суто жіночий роман виникла у мене давно. До того ж чоловіків, які просто компенсують свою слабість і неспроможність за рахунок нелюбові і звинувачень жінок у всіх смертних гріхах, – не бракує. Варто тільки відвести погляд від своєї центрової життєвої вісі – і такий персонаж відразу ж потрапить в поле зору. Так і сталося. Чоловік-Ас в оцінюванні жінок і паралельно НЕ-любові до них виник не спонтанно. Прийшов на


36 психологічну консультацію. З приводу розбитого кохання. Звісно, усі жінки у нього були... (підбираємо літературні відповідники сказаному) погані й абсолютно непотрібні істоти. Він морочив мені голову своїми вигадками, першопричина яких крилася в фрейдистському дитячому комплексі взаємин із матір'ю, аж поки я не додумалася запропонувати йому разом написати рецензію про вічну жіночність. І що ж? Він відмовився, підвівши ледь не наукову базу під твердження, що жіноче питання багатогранне і поняття «вічної жіночості» онтологічно неможливо довести.
Оскільки ж обміркування змісту статті вже було завершено, назва для рецензії на роман Наталії Гурницької зринула з підсвідомості, тож я була готова до «першої крові» у сперечці з Асом, от і вирішила – доки запал не вщух, напишу рецензію самостійно, без «співавтора», тим не менше, беручи до уваги думки Аса, якими він поділився. Відверто кажучи, я не звикла відступати від задуманого, навіть якщо чоловік, який поруч, мʹяко кажучи, здається.
Отже, ми маємо віртуального опонента, Аса. Себе, природно, в контексті статеворольової вічної скромності щодо питання жіночності я визначаю Дилетантом. І це не позерство чи гра. Насправді, жінок, впевнених у тому, що потрібно відстоювати свої переконання, знання, відчуття перед чоловіком, особливо агресивним стосовно фемінності, мало.
На жаль, так склалося у нашому суспільстві історично. І поворот у контексті обмірковування і рефлексії значущості в українському жіночому архетипі одночасно сили і слабкості, жіночності та самостійності повинен відбутися не тільки в головах чоловіків, але насамперед у головах жінок.
…Діалог двох протилежних думок. Думок про жіночу сутність, життя, призначення. Тому й форма рецензії своєрідна, вимушено поєднана думками та фразами, які прозвучали у ході розмов Аса і Дилетанта.
– Гадаю, спочатку нам слід з'ясувати, що кожен із нас розуміє під жіночністю. Наприклад, я часто замислювалася над тим, як пов'язані


37 поняття жіночності та краси. І тільки в певному віці, з набуттям життєвого досвіду, зрозуміла, що вони не тотожні. Як же визначити поняття
«жіночності»? Невідомий автор подає таке визначення у Вікіпедії, яке цитуємо без редактури: «Це етична та біологічна категорія, що означає сукупність особистісних, естетичних та соціально-психологічних якостей, які зумовлені особливостями гормональної системи жінки, об'єктивно притаманні, а також очікуються від жінки, зокрема такі як: емоційність, ніжність, вразливість, щирість, відвертість у прояві почуттів, краса, шарм, що викликає у чоловіка бажання захоплюватися, оберігати та захищати жінку; квінтесенція фемінного гендерного стереотипу. У понятті жіночності відображені нормативні еталони ідеальної жінки. На відміну від інших гендерних стереотипів жіночність не має стосунку до закріплених соціальних ролей та видів праці, отже до гендерної суспільної дискримінації».
Ось бачите, поняття «гендер» нам таки не вдалося уникнути. З чим я згодна-незгодна, маючи певну емпірику? Шарм. Згодна, бо це назавжди і цьому не вчать, це щось надприродне. Гормони. Не згодна, адже з гормонами жіночість не завжди пов’язана, тут пояснювати не буду – медицина. Можна посперечатися з еталонністю. Є дуже не-еталонні жінки з великим-превеликим шармом і жіночністю, тож не згодна. О, ще
«перечепилась» за слова у Вікіпедії! Не завжди високий ступінь жіночності стимулює чоловіка оберігати та захищати жінку. Навпаки.
– А я вважаю, що жіночність – це насамперед прийняття чоловіка таким, яким він є, без ілюзій, бажання переробити, без маніпуляцій і взагалі від чорного «полюса» до білого.
– Я не згодна, що ілюзій бути не повинно. Точніше так, від ілюзій ніхто не може позбутися. Ми завжди оцінюємо свого партнера з висоти якогось
ілюзорного ідеалу, який міцно засів у нашій голові. Це така внутрішня прихована навіть від нас самих робота, яка ведеться щомиті при зустрічі з


38 усіма людьми, але особливо з людьми протилежної статі, коли ми шукаємо партнерів або супутників для життя. Позиція щодо «бажання переробити» теж суперечлива. Якщо я готова змінюватися, то чому мій партнер дозволяє собі бути закостенілим. Головне, щоб не зіпсувати хороші наміри агресивними вимогами. З чим згодна категорично – з маніпуляціями. Це низьке заняття. Разом із тим маніпуляторами бувають і чоловіки, причому ще більш вправні, ніж жінки.
– Не згоден щодо маніпуляцій. Жінки слабкі, вони лукаві і зрадливі від природи.
– На чому ґрунтуються ваші переконання? На вашій емпіриці? Однак я повинна вас розчарувати. Наша емпірика – це ще не закони життя. Це – наш досвід, не більше. Не можна з одиничних епізодів, пережитих особисто, виводити закономірності. До речі, ви прочитали роман?
– Ні, мені не вистачило терпіння дочитати цю жіночу літературу.
– Але для того, щоб щось зрозуміти, це потрібно вивчити. І з описової точки зору теж. Необхідно також вислухати оплонента. У даному випадку – автора роману про жінок.
– Для кого пишуть такі романи? Хто їх читає?
– Їх читають. Повірте. І жінки, і чоловіки. Якого соціального прошарку це читачі? Освічені, шляхетні, соціально та духовно активні.
– Не заперечую. Ви говорили, що роман про події дев'ятнадцятого століття. Невже ви думаєте, що жіноча психологія за сто років не змінилася? І що феміністки не зіпсували все своїм бажанням бути ковбасою зверху на бутерброді?
– Повірте, кожна жінка мріє мати одне кохання на все життя. Так було і у дев’ятнадцятому, і в двадцятому, так є і в двадцять першому сторіччі.
Сутність жінки бути коханою і любити – не змінилася. Змінилися умови, в яких жінці доводиться мріяти і жити. Любити жінці стає важко, тому що чоловічі форми поведінки різко змінилися разом із соціумом, також



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал