Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними” Круглий стіл для класних керівників



Скачати 225.48 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір225.48 Kb.
Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними”

Круглий стіл для класних керівників

(Матеріали до теми)

Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин
Дослідження вчених, присвячені підлітковій та молодіжній наркоманії, показали, що виділення конкретних причин наркотизації підлітків і старшокласників є неможливим. Докладний аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури із проблем наркоманії показав різноманіття точок зору й підходів до даного питання. Якщо узагальнити причини, що перераховуються авторами, вийде перелік, який не буде вичерпним.

  1. Наслідування дорослих, специфіка соціалізації й пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.

  2. Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травм.

  3. Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).

  4. Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я й т.д.

  5. Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, сугестивність, тривожність і т.д.

  6. Особистісні особливості, потреба у визнанні, пригніченість щиросердечних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки й мислення і т.д.

Узагальнення й класифікація всіх названих різними авторами причин на основі декількох підстав, одержали, у такий спосіб сукупність факторів, що перебувають у взаємодії один з одним.

Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні.

Класифікація одержала наступний вид:

Об'єктивні фактори. Їхня наявність не залежить від індивіда, це об'єктивно існуючі умови, впливати на які людина практично не може. До об'єктивних факторів відносять соціально-економічний стан суспільства, традиції, реклама, клімат у сім'ї й школі й т.д. Макропричини - це умови, що існують у суспільстві в цілому, а мікропричини - це умови всередині тієї соціальної групи, у якій перебуває суб'єкт.

Об'єктивні макропричини:

Економічно-соціальне неблагополуччя

Діти із соціально неблагополучних сімей, для яких характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають мало престижний рід занять або є безробітними, більше піддані ризику бути постійними учасниками правопорушень і часто зловживати алкоголем і наркотиками. Економічно (соціально) неблагополучні умови можуть бути визначені соціальним працівником, соціальним педагогом як один з можливих факторів ризику.

Завдання соціальних відділів - сприяти соціальній адаптації неблагополучних сімей за допомогою реалізації можливих правових або економічних заходів (виділення матеріальної допомоги, сприяння у влаштуванні батьків і працездатних дітей на роботу, направлення дітей у санаторії, дитячі табори )

З іншого боку, також високий шанс наркотизації в дітей із зовні благополучних, заможних сімей: заклопотаність батьків своїм соціальним станом, напруженість, тривожність, конфлікти, що часто виникають у відносинах між бізнесменами і їхніми жінками і дітьми, створюють несприятливі умови в сім'ї, що не може не відбитися на психологічному благополуччі підлітка. З боку центрів соціально - психологічної допомоги контроль практично неможливий, оскільки без запиту (звертання) фахівці не можуть втручатися в сімейну ситуацію й протистояти можливій наркотизації підлітка. У цьому випадку важливим є співробітництво центрів соціальної - психологічної допомоги зі школами, ліцеями, коледжами й іншими, у тому числі й недержавними, освітніми установами, у яких фахівці (педагоги, психологи) мають більше можливостей спілкування з дітьми і їхніми сім'ями.

Несприятливе оточення й суспільна необлаштованість


Райони, що відрізняються високим рівнем злочинності, із часто мінливими мешканцями, не сприяють виникненню почуття єднання й спільності серед людей, що населяють їх, що існує в більш благополучних районах з меншою щільністю заселення й низьким рівнем злочинності. Несприятливе сусідство й суспільна необлаштованість сприяють поширенню зловживання алкоголем серед місцевої молоді.

Завданням організацій, що займаються профілактикою наркоманії, у цьому випадку є співробітництво із правоохоронними органами з метою жорсткості контролю над поширенням наркотичних речовин у даному районі, а також створення дозвіллєвих центрів, підліткових клубів, відділів позашкільної роботи, які заповнюють вільний час дітей і підлітків, що проживають у цьому районі.


Доступність алкоголю й наркотиків


Доступність алкоголю й наркотиків об'єктивно пов'язана з імовірністю зловживання ними. У школах, де наркотики більш доступні, існують значні показники вживання наркотиків. Крім того, на імовірність вживання наркотиків впливає сусідство зі школою нічних клубів, ресторанів, кафе, продуктових магазинів, ринків, парків й інших місць зі зниженим контролем над поширенням наркотиків й алкоголю. Дійсно, незважаючи на існуючу заборону на продаж алкоголю дітям до 18 років, багато продавців з метою збільшення прибутку продовжують постачати підлітків алкоголем і не несуть за це ніякої відповідальності.

Також, як і у випадку несприятливого оточення й соціальної необлаштованості, необхідне співробітництво центрів й адміністрацій навчальних закладів із правоохоронними органами.


Реклама


На жаль, легальні й нелегальні наркотики рекламуються надзвичайно широко. Мова йде як про явну, так і про приховану рекламу.

Алкогольні й тютюнові вироби рекламуються відкрито. Супровідна їхня інформація, міцно зв'язує у свідомості підлітка тютюн й алкоголь із цінностями життя: воля, досягнення, престиж, дружба. Наявність цих зв'язків, що виявляються тільки за допомогою психодіагностики, як правило, не усвідомлюється, що робить їх ще більш небезпечними.

Реклама, належить до числа макрофакторів, попередити вплив яких часом неможливо. Протистояти рекламі може тільки емоційно зрілий і самодостатній підліток, що не випробовує емоційного дефіциту у відносинах з однолітками й навколишніми дорослими людьми.
Об'єктивні мікропричини:

Часті зміни місця проживання


Часті зміни місця проживання впливають на підлітка, оскільки зіштовхують його з необхідністю побудови відносин з новими друзями, сусідами, однокласниками, що нерідко зумовлює появу труднощів і проблем. Чим частіше сім'я переїжджає, тим вище небезпека виникнення проблем, пов'язаних з вживанням наркотиків. Однак якщо сім'я вміє органічно вливатися в життя суспільства на новому місці, а сусіди їй раді, даний ризик знижується.

Завдання центрів соціально - психологічної допомоги складається в цьому випадку в допомозі сім'ям, і особливо, підліткам, в адаптації на новому місці: надання необхідної інформації про школи, медичні установи в даному районі, місті, а також тісне співробітництво із класними керівниками, у чий клас надійшли нові діти.


Сімейна схильність


Діти, породжені або виховані в сім'ях з алкогольними традиціями, піддані більшому ризику прилучитися до алкоголю й інших наркотиків. У цьому свою роль грають як генетичні фактори, так і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, що народилися в сім'ї алкоголіка, навіть виховуючись у сім'ї, що всиновила їх, піддаються в чотири рази більшому ризику стати алкоголіками, чим хлопчики, що народилися в «неалкогольних» сім'ях. У сім'ях, де батьки для того, щоб розслабитися, вживають заборонені наркотики або багато п'ють (не обов'язково стаючи алкоголіками) є більша імовірність, що діти почнуть вживати алкогольні напої в підлітковому віці. Якщо батьки до того ж прилучають своїх дітей до вживання наркотиків, включаючи, звичайно, і алкоголь, ризик зростає. Чим більше членів сім'ї вживають алкоголь і наркотики, тим більший ризик.

Завданням центрів соціально - психологічної допомоги є своєчасне розпізнавання таких сімей і необхідна соціальна, психологічна робота з ними, а в деяких випадках - часткова або повна ізоляція дітей від батьків, що сприяють вживанню дітьми наркотичних і алкогольних речовин.


Недотепність і непослідовність у вихованні


У сім'ях, у яких батьки не встановлюють чітких норм поведінки, у яких діти залишаються наданими самим собі, і де дисциплінарна практика надмірно сувора й непослідовна, підлітки піддаються більшому ризику здійснення правопорушень і частого вживання алкоголю й наркотиків. Здорові, емоційно насичені, відносини в сім'ї найчастіше є чинником, що запобігає потягу дитини до алкоголю й наркотиків.

У цьому випадку завдання центрів соціально - психологічної допомоги складається в педагогічній і психологічній корекції відносин у сім'ї й навчанні батьків і дітей способам ефективної міжособистісної взаємодії.


Протест і ризик у підлітковому віці


Підлітковий вік відомий як період загострення протесту проти існуючих у суспільстві моральних норм, принципів і стереотипів поведінки. Оскільки в суспільстві дорослих існує однозначно негативне відношення до наркотиків і наркоманів, підлітки однією з форм протесту вибирають саме вживання наркотиків.

Завданням психологів і педагогів є допомога підліткам у задоволенні потреб іншими способами (наприклад, ризик саморозкриття проявляється в особистісно-орієнтованих і соціально - психологічних тренінгах, фізичний ризик - у заняттях спортом), а також у загальному емоційному розвитку дитини.


Спілкування з однолітками, що вживають наркотики


Спілкування з однолітками, що вживають наркотики, є одним з найбільш надійних індикаторів, що вказують на можливість вживання наркотиків підлітками, незалежно від того, чи мають місце інші фактори ризику.

Очевидно, що заборонити підліткові спілкуватися з такими друзями - завдання не з легких, однак батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб створити для дитини необхідні фактори захисту від можливої наркотизації. У тому числі, батьки можуть звертатися до психологів і педагогів центрів соціально - психологічної допомоги.


Неуспішність, відсутність бажання продовжувати навчання в школі


Починаючи із четвертого, п'ятого й шостого класів невдачі в навчанні підсилюють ризик зловживання наркотиками й імовірність правопорушень. З поширеністю випадків вживання наркотиків пов'язані показники, що свідчать про те, наскільки сильно учні прив'язані до школи, час, витрачений на виконання домашніх завдань і значення, що має для них навчання в школі. Підлітки, яким школа ненависна і які не прагнуть продовжувати навчання в ній і потім вступати у вузи, мають більше шансів пристраститися до наркотиків у підлітковому віці.

Завданням фахівців соціально - психологічних центрів є співробітництво зі школами, зокрема, класними керівниками таких підлітків, а також допомога підліткам у професійному самовизначенні й профорієнтації.


Позитивне відношення оточення до наркотиків


Коли діти вважають, що від паління марихуани немає шкоди, тоді існує дуже велика імовірність того, що вони будуть вживати наркотики. В більшості випадків підлітки пояснюють своє поводження (вживання наркотиків,), з існуючими міфами типу «У будь-який момент я можу кинути», і т.д.

Міфи про наркотики й наркоманів, що існують у свідомості підлітків, зруйнувати дуже складно й часом просто неможливо. У цьому випадку ефективною може стати лише робота психолога, групова робота, спрямована на обговорення з підлітками цих міфів і вироблення в них свідомого, критичного відношення до наркотиків і наркоманів.



Суб'єктивні фактори :

До індивідуально-біологічних причин відносяться спадковість відносно психічних захворювань й алкоголізму, важкі соматичні захворювання й нейроінфекції в ранньому дитинстві. Велике значення для формування девіантної поведінки мають місце органічні захворювання головного мозку. Перераховані порушення є скоріше передумовами, тобто зумовлюють індивідуально-психологічні і особистісні психологічні причини. Зокрема, захворювання головного мозку впливають на психоемоційний стан, знижують здатність індивіда переносити фізичні й психологічні навантаження, протистояти стресу й негативним впливам навколишнього середовища. Це відбивається на адаптаційних можливостях людини, внаслідок чого формується девіація.



Індивідуально-психологічні причини – це особливості когнітивної, емоційно-вольової сфери, що зумовлюють виникнення й розвиток девіації. Прикладом тут може бути низька стійкість до емоційних навантажень, тривожність, імпульсивність, збудливість, несформованість мотиваційної сфери.

Закордонні дослідники до мотивів, які призводять до вживання підлітками й молоддю психоактивних речовин відносять: «вплив приятеля», «потреба в зміні свого стану», «бажання відійти за допомогою наркотиків від вирішення життєвих проблем, зняти емоційний дискомфорт» . У роботах вітчизняних вчених, присвячених вивченню мотивів вживання наркотиків, згадується про внутрішньогрупову конформність — бажанні «не відстати» від однолітків, про пошук незвичайних відчуттів і переживань.



Індивідуально-психологічні причини – це особливості особистості, яскрава виразність яких може підсилювати дію інших факторів.

Ряд авторів відзначає, що ступінь ризику виникнення наркоманії залежить від акцентуацій характеру підлітків й юнаків. С. П. Генайло встановив, що наркоманія формується переважно в підлітковому віці в осіб з вираженими тенденціями до самоствердження й негайного задоволення своїх потреб у сполученні зі здатністю до тривалої, цілеспрямованої діяльності, дратівливістю, схильністю до надлишкового фантазування, демонстративному прояву почуттів, наслідуванню й неправді. Ця обставина приводить до зниження соціальної адаптації й сприяє формуванню асоціальних форм поведінки, у тому числі вживанню психоактивних речовин. Ступінь виразності особистісних змін, їхні особливості обумовлюються порушеннями (гіпо- і гіперопіка) батьківського відношення й виховання. За даними В. С. Битенського, тип акцентуації характеру впливає на виникнення девіації й більше того, визначає вибір психоактивної речовини. Так, наприклад, эпілептоїдний тип виявляє особливу цікавість до галлюциногенів та інгаляторів; підлітки з істероїдною акцентуацією віддають перевагу приємному стану або заспокоєнню - транквілізаторам; при шизоїдному типі проявляється тенденція до вживання опійних препаратів та гашишу. Відзначається також схильність до адиктивного поводження підлітків з нестійким, конформним, гіпертимним, циклоїдним типами акцентуації характеру. У більшості випадків виявлення підлітків, що зловживають психоактивними речовинами, відбувається пізно, коли їхня поведінка вже характеризується патохарактерологічними реакціями. Не можна вважати надійними результати, отримані переважно за допомогою «прямого» методу дослідження (клінічна бесіда, інтерв'ювання, анкетування) наркомана й опитування його батьків, викладачів. Можливо, що ті аспекти особистості, які інтерпретуються як причина вживання психоактивных речовин, є його наслідком.

Дослідження різних авторів показали, що існують загальні риси, властиві людям, що зловживають наркотиками: слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до всіляких впливів, невміння прогнозувати наслідки дій і переборювати труднощі; емоційна нестійкість і незрілість, схильність неадекватно реагувати на перешкоди, невміння знайти правильний вихід із психотравмуючої ситуації. Неважко помітити, що ці риси властиві не тільки наркоманам, але й погано соціально адаптованим людям. Крім того, такі особистісні характеристики часто проявляються в підлітковому віці, особливо, якщо цей період розвитку протікає з ускладненнями.

Можна й далі продовжувати перерахування причин наркотизації, виявлених різними фахівцями, однак, стає усе більше очевидним, що кількість причин вживання психоактивних речовин виявляється така ж нескінченна, як і кількість проблем, з якими може зустрічатися людина протягом свого життя.


У медичному підході до наркоманії надзвичайно важливе місце займає діагностика. Часто від її точності залежить кінцевий результат лікування й, як наслідок цього, доля пацієнта. Зупинимося на діагностичних критеріях наркоманії. Діагноз наркоманії залежить від багатьох факторів і не завжди його легко поставити. Основні критерії це :

Порушення поведінки

У людини, що почала вживати наркотики, насамперед, наступають помітні зміни в поведінці. Вони спровоковані не стільки самим наркотиком, скільки, власною реакцією на факт, що людина робить те, що недозволене, що спричиняє покарання або осуд сім'ї й суспільства.

У результаті з'являються безпричинні перепади настрою з гострими фазами депресії, коли хворий говорить мало й не проявляє бажання спілкування з іншими членами сім'ї, особливо з батьками.

У його поведінці домінує байдужність до всього, що відбувається навколо, і ця байдужність виражається в пасивному поводженні. Він може лежати годинами, дивлячись в одному напрямі. Реагує тільки на музику, - може без кінця слухати улюбленого виконавця або групу, не звертаючи уваги на те, що це комусь заважає. Він стає агресивним стосовно близького оточення, щодня йде з дому і пізно повертається. Для наркоманів характерна вимога грошей від батьків, з будинку зникають гроші й коштовні речі.

У хвилини самотності, особливо на початку формування наркотичної залежності, підліток аналізує свою поведінку й навіть кається в душі. Прагнучи захиститися від почуття провини, він намагається переконати себе, що в будь-який момент може покинути дурну звичку. Почуття провини він намагається заглушити, приймаючи наркотики, після чого знову випробовує каяття совісті й коло замикається. Одного разу він раптом усвідомлює, що він «на голці» і повинен приймати наркотики щодня.

Порушення сну

Характерним для наркоманів є чергування періодів сну із проміжками безсоння. Вони засинають перед світанком і прокидаються біля полудня. Найбільш активні наркомани вночі. У цей час їм не потрібно боятися, що хтось порушить їхню самотність. Поступово вони виробляють новий нічний і денний режим і пристосовуються до нього.



Розрив зі школою

Характерною рисою наркоманів, що відвідують школу, є те, що в них раптово знижується успішність. Непоганий донедавна учень зненацька починає одержувати незадовільні оцінки, все частіше прогулює уроки, на заняттях сидить байдужий, нічим не цікавиться. Погані оцінки його мало хвилюють. Іноді наркоман з'ясовує відносини з вчителями, стверджуючи, що вони його ненавидять, що стосовно нього необ'єктивні.

Кількість пропусків занять без поважних причин зростає. На початку, коли почуття відповідальності стосовно школи ще зберігається, він виправдує свою відсутність медичними довідками, нерідко фальшивими. Зрештою, залишає школу. Деякі наркомани, щоб заспокоїти себе й батьків, йдуть у вечірню школу, але не можуть здати іспитів і залишаються «вічними учнями».

Конфлікти з батьками

Конфлікти з батьками трапляються все частіше й частіше. Спочатку вони мають характер багатогодинних дискусій, основною темою яких є нерозуміння молоді і її запитів людьми старшого покоління .

Коли наявний репертуар вичерпаний, наркоман починає ставати усе більше нетерпимим до чужої думки й демонструє відкриту ворожість, якщо не знаходить підтримки. У хід ідуть образи, а іноді й фізична сила. Таке поводження значною мірою є результатом серйозної психічної кризи, з якого наркоман не може знайти розумного виходу. Але, з іншого боку, таку реакцію можуть спровокувати й батьки, якщо почнуть всю провину за вічний конфлікт поколінь покладати винятково на молодь.

Характерною рисою наркомана стає неправда. Спочатку неправда є формою захисту Він обманює батьків, учителів, представників закону, лікарів.

Пізніше потреба в неправді стає функціонально незалежним мотивом. Практика показує, що наркомани можуть бути щирими тільки перед людьми, яким беззастережно довіряють, у чиїх добрих намірах вони колись неодноразово переконалися. Якщо цією людиною буде лікар, то, безсумнівно, це стане добрим знаком у процесі лікування.

Деякі батьки намагаються пояснити зміни в поведінці своїх дітей «важким віком» і пасивно чекають, поки це пройде. На жаль, такий самообман найчастіше обходиться занадто дорого.



Спілкування наркоманів

Всі наркомани використовують клички. Найчастіше вони не цікавляться справжніми іменами своїх приятелів. Під абстрактним прізвиськом вони намагаються «заховати» свою особистість.

Крім того, кличка має особливе психологічне значення. Вона позначає ту частину особистості, що збунтувалася й покинула суспільство, символізує одночасно інше Я наркомана й нові відомості про себе.

Багато наркоманів одержують перші прізвиська, пов'язані з особливостями характеру або поведінки. З іншого боку, справжнє ім'я служить трампліном у випадку повернення на «праведний шлях». У тому випадку, якщо кличка стає небезпечною, в упізнанні наркомана, її просто можна змінити. Деякі наркомани в такий спосіб намагаються «замести за собою сліди».

Наркомани спілкуються між собою специфічною мовою. Міжнародна термінологія наркоманів запозичена зі сленгу американських наркоманів, але багато виражень можуть звучати й рідною мовою.

Ці терміни, крім загальноприйнятого значення, мають свій додатковий, більше глибокий зміст, що стосується психологічних і соціальних причин походження наркоманії, і часто відбивають специфічні риси суспільства, у якому наркомани живуть.

Найчастіше вживаються багатозначні слова, але в значенні менш відомому.

Часто зустрічаються неперекладні вирази, вживані мовою оригіналу, що полегшує взаєморозуміння наркоманів різних країн. Ця мова забезпечує конспіративність спілкування. Незрозуміла простим смертним вона може бути досить зручний якщо буде потреба обговорення важливих справ у присутності небажаних свідків.

Жаргон відіграє важливу роль у процесі вивчення субкультури наркоманів. Починаючий наркоман разом зі звичкою вживання наркотиків переймає й жаргон.

Мода

Стиль, у якому одягаються наркомани, має індивідуальні риси. Частина наркоманів одягаються, дотримуючись законів моди, нічим не відрізняючись від інших молодих людей. Інші наслідують хіппі, і виділяються в загальній масі людей. Іноді вигляд їх стає просто карикатурним.

Чоловіки мають довге волосся, розпущені або заплетені в кіску, часто носять бороду. Можуть одягатися в ковбойському, циганському і в інших мальовничих стилях, часто голі до пояса. Наркомани носять вигадливі сорочки із психоделічним візерунком або прикрашені східним орнаментом.

Одяг дівчат і хлопців подібний, як правило, неохайний. Тільки одиниці піклуються про гігієну. Наркомани можуть не митися місяцями.

Вони також носять різні прикраси: коралові намиста, сережки, безліч браслетів.
Поняття та види профілактики

Профілактику будь-якого захворювання прийнято поділяти на первинну, вторинну й третинну. Первинна профілактика спрямована на попередження хвороб, вторинна - має на меті засоби стримувати темп розвитку хвороби і попереджувати ускладнення, а третинна - являє собою комплекс реабілітаційних впливів на хворих.

У підлітковій наркології первинна профілактика - це запобігання адиктивної (залежної від психоактивних речовин) поведінки підлітків. Вторинна - запобігання рецидивів після лікування ранніх форм наркоманії. Третинна – реабілітація, в тяжких випадках кількаразових рецидивів і безуспішного лікування.

Міри первинної, превентивної профілактики спрямовані на підтримку й розвиток умов, що сприяють збереженню фізичного, особистісного й соціального здоров'я, на попередження несприятливого впливу факторів соціального й природного середовища. Якщо правоохоронним органам не вдається повністю збалансувати незаконний обіг наркотичних речовин, якщо наркотики, з різних причин, залишаються відносно доступними в підлітковому й молодіжному середовищі, то первинна профілактика здобуває вирішальне значення в порятунку кожного окремого підлітка й усього підростаючого покоління від смертельної небезпеки.

Ефективність первинної профілактики визначається двома критеріями: по-перше, масовістю; по-друге, особистісною спрямованістю. Первинна профілактика повинна служити підвищенню наркостійкості підлітків і молоді. Наркостійкість кожної окремої людини прямо залежить від рівня розвитку його особистості, від його здатності суб’єктивно (відповідально) приймати рішення в умовах невизначеності й ризику.

Різноманіття підходів до профілактики наркоманії, що склалися до теперішнього часу в нашій країні й за кордоном, поділяються в такий спосіб:

Інформаційний підхід. Він заснований на поширенні інформації про наркотики. Прихильники цього підходу переконані, що знання про вживання психоактивних речовин та їхні наслідки стануть ефективним поштовхом для формування здорової поведінки й відмови від наркотиків.

Підхід, заснований на впливі соціальних факторів. Вживання наркотиків передбачає найважливішу роль соціального середовища в розвитку людини, що є джерелом зворотнього зв'язку для особистості,вона розглядається як система заохочень і покарань. У соціумі, насамперед, варто шукати передумови вживання наркотичних речовин самою особою. Найбільш вдалими варіантами цього підходу можна розглядати педагогічний і правоохоронний .

Педагогічний підхід пояснює ризик формування девіантної поведінки шкідливими звичками, педагогічною занедбаністю, вихованням у соціально неблагополучних сім'ях.

Правоохоронний підхід як основні ознаки ризику розглядає певні форми поведінки (азартні ігри, участь в асоціальних дитячих і підліткових групах). Профілактика наркоманії в рамках цього підходу спрямована, насамперед, на мікросоціум – сім'ю, підліткові компанії, шкільні колективи.

У рамках підходу формування життєвих звичок наркотична залежність розглядається як повчальна форма поведінки, що транслюється конкретною субкультурою. Предметом профілактики є підвищення в підлітків стійкості до різних соціальних впливів, у тому числі бажання спробувати наркотики.

Підхід, заснований на ефективному навчанні, розвитку емоційної сфери людини. Ввважається, що вживання наркотиків, починають люди з недостатньо розвиненою емоційною сферою, що мають у структурі свого виховання так звану «заборону на емоції».

Особистісно-орієнтований підхід, відповідно до якого дитина не буде курити або вживати інші психоактивн речовини по внутрішньособистісних мотивах.

Духовно - орієнтований підхід розуміє наркоманію як вираз кризи духовності в суспільстві. Ціль профілактики наркоманії - сформувати в підлітка моральну поведінку, систему цінностей, з якої наркотик був би виключений.

Представники дозвіллєвого(альтернативного) підходу вважають, що профілактика наркоманії полягає в розвитку альтернативної діяльності. Для цього необхідно розвивати такі соціальні програми, у яких підлітки могли б реалізовувати власні потреби в гострих відчуттях, прагнення до ризику, підвищену поведінкову активність.

Формування здорового способу життя. Основна ідея цього підходу - формування здорової особистості, яка має на меті здоровий життєвий стиль, що впливає не тільки на власне благополуччя, але й на сприятливій позитивній зміні середовища, соціальної й культурної ситуації.

Суть етно-культурного підходу полягає в тому, що наркоманія розглядається в контексті «кризи культури» й «кризи свідомості» на сучасному етапі культурно-історичного розвитку. Криза розуміється не як «тотальний занепад вимираючої цивілізації», а як сформована неузгодженість зовнішнього й внутрішнього середовища людини.

Кожний з підходів має свої можливості й обмеження. Ведучими профілактичних програм, як показує практика, є або педагоги, або соціологи, або лікарі, або навчені волонтери. Тому психологічні форми й методи роботи вони використовують тільки як допоміжні елементи.

Профілактика наркоманії повинна бути спрямована на сприяння у вирішенні протиріч, конфліктів дорослішання підлітків у період інтенсивного розвитку їхньої особистості.

З’ясовано, що для всіх наркоманів періоду дорослішання характерне переживання незадоволеності потреб у визнанні, у приналежності до значимої групи, у любові, повазі, що є для них першочергово-визначальними в даний момент. При цьому конкретний зміст потреб підлітком усвідомлюється недостатньо

Первинна профілактика наркоманії – це створення певних умов для породження, підтримки і самовідтворення намагань. Намагання створюють умови для визнання підлітком себе як особистості, що виключає наркотики із засобів побудови своїх відносин із собою та світом. У цьому і є головна мета первинної профілактики. Плануючи первинну профілактику, важливо вирішити питання про те, що необхідно для того, щоб намагання «яке виникло одного разу», надалі «самовідтворювалося» й «самопідтримувалося».

На жаль, ні в сім'ї, ні в школі не вчать підлітка тому, як переборювати й вирішувати внутрішньоособистісні неузгодженості й протиріччя. Здоровий спосіб життя як панацея від всіх проблем у підлітковому віці актуально не залучається. Фізкультура й спорт, художня самодіяльність, цікаві екскурсії, книги, участь в олімпіадах, все, що прийнято називати зайнятістю підлітка, саме по собі не забезпечує йому психологічну стійкість до виникнення наркозалежності. Як показує практика, не забезпечують психологічний захист і харчові добавки, вітаміни, дієти. Навчання підлітків стратегіям поведінки, що переборює відносно життєво важливі проблеми орієнтується на когнітивні, раціональні «пригнічення» одних (негативних) спонукань іншими (позитивними з погляду вихователя). Однак результат такого навчання залишається для підлітка зовнішнім, не знаходить чуттєво-тілесного резонансу, а значить відчужується.

Отже, сприяючи підліткам у вирішенні їхніх завдань дорослішання, можна сформувати в них чуттєво-тілесну й індивідуально-психологічну стійкість до негативних залежностей. Вирішення завдань дорослішання – це узгодження суб'єктивних (не об'єктивних) протиріч, тілесно представлених в особистості. Конструктивний дозвіл цих протиріч переживається як відкриття в собі нових, надлишкових можливостей при зовнішній і внутрішній фіксації психічного стану суб'єкта «Я - МОЖУ!» переважаючого дефіцитний стан «Я -ХОЧУ»
Україна, яка є невід'ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії, значущість цієї проблеми у країні зростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася у так звану наркозалежну країну. Небезпеку цієї хвороби можна зрозуміти з даної роботи. Але щоб отримати перемогу над цією хворобою людство повинно перш за все зрозуміти небезпеку цього лиха. Адже у багатьох, особливо у молоді, існує неправильне уявлення про наркотики. Люди помиляються, вважаючи наркоманію розвагою, що відносить у світ приємних відчуттів. Вони навіть не підозрюють, яку небезпеку приховують у собі ці „задоволення”, які наслідки спричиняють нешкідливі на перший погляд захоплення, до якої життєвої трагедії вони призводять.

На мою думку, повністю наркоманію не знищити, адже наркомани у країні були і будуть. Можливо лише зменшити число залежних. Для вирішення цього питання необхідно дивитися у корінь самої проблеми, необхідно з'ясувати причину і створити умови, щоб у майбутньому вона не призвела до небажаних результатів. Я вважаю що ні лікування, не досконале законодавство не розв'яже повністю проблему наркоманії.

Питанню наркоманії необхідно приділяти більше уваги у кожній сім'ї, школі, у навчальних закладах, на підприємствах, популяризувати знання про шкоду наркотиків серед молоді, передусім у періодичній пресі, на радіо - і телепередачах, науково-популярній літературі.

Проблеми можуть бути вирішені лише тоді коли суспільство буде з належною увагою до них ставитися, докладаючи всіх зусиль до їх викорінювання, тоді наркоманію можна буде перемогти. І саме тоді, матиме результат і профілактики, і лікування, і буде впливати на людей чинне законодавство. Адже відомо, якщо особа залежна, то ніякі діючі нормативні акти не можуть їй перегородити шлях, щоб отримати наркотичні або психотропні речовини.

Тому необхідно терміново і активно включатися в боротьбу з наркоманією, як органам державної влади, так і громадянам України, використовуючи для цього весь арсенал доступних засобів.

2. До теорій, що пояснюють причини виникнення наркоманії належать соціальні теорії, теорія взаємодії та теорія особистості. Незважаючи на ефективність кожної із цих теорій, все-таки жодна з них не в змозі дати відповідь на питання - чому людина приймає наркотики? Тому що наркоманія, по суті, є «широкою гамою порушень, що залежить від різних обставин».

4. Погляди різних груп молодого покоління на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому умовно розділяють їх на п'ять груп.

5. Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні.

6. Серед основних діагностичних критеріїв за допомогою яких можна виявити чи вживає підліток наркотики є: порушення поведінки та сну,розрив зі школою, конфлікти з батьками, вживання жаргонів та специфічний стиль одягу.



7. Розрізняють два основних типи наркоманів - сикерс і хедс. Сикерс - це люди, які в пошуках істини проводять експерименти з наркотиками і їхніми ефектами, і, порівнюючи їх, знаходять новий сенс людського буття. Хедс – це люди, які при вживанні наркотика мають серйозні порушення поведінкових реакцій, як це буває при ендогенних психозах і мозкових травмах при звичайному спілкуванні з оточуючими.

8. Профілактику прийнято поділяти на первинну, вторинну й третинну. Первинна профілактика спрямована на попередження розвитку наркоманії, вторинна - має на меті засоби стримувати темп розвитку хвороби і попереджувати ускладнення, а третинна - являє собою комплекс реабілітаційних впливів на наркоманів.

9. Сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії. Робота із сім'єю є важливою складовою системи профілактики молодіжної наркоманії. Вона може здійснюватися в декількох формах: індивідуальна робота із членами проблемних сімей, робота із сім'єю в цілому, спеціальні батьківські групи, робота з масовою батьківською аудиторією.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал