Наказ №641 Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання



Сторінка3/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.85 Mb.
ТипНаказ
1   2   3   4

"Наша перлина, наша святиня: Державний Прапор незалежної України"

На сцені - елементи державної символіки України: Прапор, Герб, Гімн.

(Зал прикрашений вишитими рушниками та гронами калини)

1-й ведучий. 23 серпня 2006 року, український народ, усі ми, вперше святкували День Державного прапора України. Тобто ми стали свідками зародження ще однієї, дуже важливої для політичного та національного єднання нашого народу державної традиції.

Читець 1.

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Тож встаньмо, браття, в цю yрочy мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Степів таврійських і карпатських гір

З'єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір –

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами і Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

В.Крищенко "Прапор України"



2-й ведучий. До внесення прапора вільної України прошу всіх встати!

Внести прапор!

Державний прапор — одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет.

1-й ведучий. Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це кольори сонця, Верховного божества наших предків, та води — основних життєдайних сил і символів української міфології, це і чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану — символом мирної праці і достатку, це золотий вогонь свічок на вінках, що пливуть синіми водами рік на свято Івана Купала, фрески Софійського та Михайлівського соборів у Києві. Однак, головна ідея синьо-жовтого — це велика гармонія космосу, сонця, води та вогню, що на землі сущого.

Читець 2.

Небесно-золотий наш стяг,

Ти пахнеш небом щирим злотом,

На тебе йде орда болотом,

Ти вдома вже, а не в гостях.

Вогонь з водою шал стихій,

В тобі запікся у двобої,

Тут первні світу, тут обоє

В обіймах долі грозовій.

 

Алe вже каже нам судьба,



Аж зазирає Богу у вічі,

А я вже тут була не двічі.

Вже не піду, помру хіба.

І. Драч "Небесно-голубий наш стяг..."



2-й ведучий. Прапори держав, народів відомі нам з античних часів. Давні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва, а після запровадження християнства вони освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші від усіх ідеалів. Прапороносцями призначали визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його.

1-й ведучий. Серйозне вивчення кольорових композицій у літописних пам'ятках дало підставу російським геральдистам у 1910 році назвати синій і жовтий серед державних кольорів Київської Русі.

Цікавою є версія львівського мовознавця М. Роговина щодо давньої української традиції поєднання жовтого та синього кольорів. Так, згідно з нею, слово "хохол", яким дехто зневажливо називає українців, монгольського походження: "хох" — синій, небесний, "улу" (юлу) — жовтий. Кінцева головна редукується, і ми маємо теперішнє звучання. Ця здогадка досить вірогідна. Згадаймо: в багатьох літописах вказується, що мечі як символ незалежності і перемоги фарбували у синій колір, а вкладали їх у золоті піхви.



2-й ведучий. Синьо-жовті кольори поширюються на західноукраїнських землях у XIV ст., зокрема на гербових відзнаках. Якщо в Києві очевидно, під польським впливом, починають входити до геральдики білий та червоний кольори (білий архангел Михаїл на червоному полі), то в гербах Львівщини, Поділля, Холмщини, Закарпаття зустрічаються синій та жовтий кольори. Червоний колір Київської землі трансформувався з часом у малиновий прапор запорізьких козаків (XV-XVI ст.).

1-й ведучий. Червоний прапор завжди був символом героїки українського народу — так свідчать українські думи вже багато століть. Це підтверджується, зокрема, думою про Самійла Кішку — козака, що втікав з турецького полону.

Читець 1. Він повертався в Січ на турецькій галері, яку вартові січові козаки спочатку прийняли за ворожу і почали обстрілювати, але Кішка вчасно

Чогось здогадав,

Сам на чердак виступав,

Червонії хрещатії давнії корогви

Із кишені винімав,

Розпустив, до води похилив...

Сам низенько уклонив.

І запорожці радісно опізнали

і прийняли свого побратима.

2-й ведучий. А в народній пісенній уяві з'явився символічний образ Червоної Калини України. Найрішучіше цей крок було зроблено в легендарній пісні часів Хмельниччини "Розлилися круті бережечки...". Цій калиновій козацькій пісні було призначено історією стати одним з найкращих гімнів України XX ст.

Читець 2.

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, засмутилася.

А ми тую червону каліну,

Гей, гей, та піднімемо.

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, тa розвеселимо!

1-й ведучий. Проте, окрім малинового прапора, козацькі полки мали прапори різних кольорів, в тому числі жовті, сині, зелені та ін. Жовті та сині барви найчастіше зустрічаються в козацькому одязі часів визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

2-й ведучий. З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовляють з блакитного полотнища, на які жовтою фарбою наносять хрести, зорі, зброю, постаті святих. Подібні барви поширюються і на знамена козацьких полків Слобідської України. Зокрема, корогва Балаклійської сотні Ізюменського полку була такою: на жовтій землі — червоний хрест, над ним — корона і блакитні лаври.

Читець 1.

Ой пущу я кониченька в саду,

А сам піду к отцю на пораду.

Отець мiй по садочку ходить,

За поводи кониченька водить.

"Ой на, сину, коника, не гайся,

Щоб ти, од того війська не зостався!"

Військо йде, корогви мають,

Попереду музиченьки грають.

1-й ведучий. Ще напередодні Великої Вітчизняної війни в Ермітажі зберігалося чимало козацьких знамен, на яких можна було побачити поєднання цих двох кольорів.

2-й ведучий. В силу обставин, політичної розчленованості та відсутності, своєї державності в Україні, за часів феодалізму, єдиної уніфікованої символіки практично не існувало.

Потреба у відображенні національної символіки виникла в ході розвитку національно-визвольного руху в західно-українських землях в середині XIX ст. Тоді створена інтелігенцією у Львові Головна Руська Рада прийняла як національну емблему колишній герб Галицького князівська — зображення жовтого (золотого) лева на блакитному полі. Поширення цих кольорів можна спостерігати на прикладі про оздоблення зали, в якій товариство "Руських жінок" Станіслава влаштувало вечір пам'яті Тараса Шевченка в березні 1895 року. Газета "Діло" розповідала: "На естраді посеред екзотичних квітів і зелені украшений синьо-жовтими фестонами пишався величавий бюст Шевченка".



1-й ведучий. Аналогічну картину спостерігаємо й у Східній Україні. Незважаючи на заборону російського уряду відзначати 100-літню річницю від дня народження Великого Кобзаря, київське студентство вийшло у березні 1914 року на маніфестацію під жовто-блакитними прапорами.

З початком першої світової війни (1914 р.) в австро-угорській армії було створено військові частини з українців — Українські січові стрільці. Вони мали прапор, на якому був зображений архангел Михаїл, що тримає в одній руці меч, в другій щит, де зображений золотий лев на блакитному фоні.



2-й ведучий. Після лютневої революції 1917 р. по країні прокотилася хвиля масових мітингів і демонстрацій. У Києві такий мітинг відбувся 29 (16 за старим стилем) березня. На ньому робітники, солдати, інтелігенція йшли під червоними та жовто-блакитними прапорами. Під цими ж прапорами відбувалися масові маніфестації в Харкові, Севастополі та багатьох інших містах Російської імперії, в тому числі й двадцятитисячна демонстрація у Петрограді.

Читець 2. Газета "Речь" писала про ці події: "Над натовпом перед Казанським собором майоріли величезні прапори жовто-синього забарвлення колишньої Запорізької Січі й Гетьманщини". Інша газета, "Русская воля", доповнювала: "У всіх жовто-блакитні стяжки. Написи на жовто-блакитному полі — "Хай живе Україна!" В київській газеті "Последние новости" був надрукований вірш Ядова "16 марта", у ньому є такі рядки:

Читець 1.

А над этим лучезарным сводом,

В вихре труб ликующего звона,

Над свободным, радостным народом,

Гордо реют красные знамена.

Не сдержать ликующей стихии,

Не объять очами всей кaртины...

Вот сияют желто-голубые,

Гордо флаги "Вільної України".

1-й ведучий. Жовтий та синій кольори як державні барви були прийняті офіційно Законом Української Центральної Ради у Києві.

Читець 2. Незабутній Павло Тичина так описав проголошення УНР:

Ой, що в Софійському заграли дзвони, затремтіли,

Не білі голуби-ангели в небі полетіли,

Ой, там зібралися під прапори, під сонячні ще й сині,

Віднині – не буде більш пана у вільній Україні.

2-й ведучий. Такі самі кольори мав і прапор ЗУНР, ухвалений Законом про самостійність українських земель Австро-Угорської монархії (листопад, 1918 року).

Прапор Організації українських націоналістів (ОУН), створеної у Відні 1929 року, і пізніше УПА — Української повстанської армії, як політичних угрупувань, мав червоно-чорний колір. Стосовно цього було ухвалено спеціальну постанову на Другому Великому зборі ОУН у квітні 1941 року.



1-й ведучий. Як національний прапор українського народу жовто-синє знамено було визнано окупаційною владою панської Польщі в Галичині (20-30 pp.). Було багато випадків, коли хлібом-сіллю та синьо-жовтим прапором цілими селами у вересні 1939 року селяни Галичини зустрічали радянські війська, що, однак, закінчилося трагічно для організаторів цих зустрічей — невдовзі вони були репресовані та знищені сталінським режимом.

2-й ведучий. Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах, Кабінету міністрів України, у святкові дні — на будинках міністерств та відомств, інших державних та громадських організацій.

Синьо-жовтий Державний прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів.

Наш прапор тріпотить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро.

Читець 1.

Негода. Наче хвилі у Дніпрі,

Нуртують чорні хмари угорі.

Бувало також: мряка та імла

Неждано чистий обрій облягла.

Раптом бачиш трепетну блакить –

То український прапор майорить.

Зима настала. Глибоченний сніг

На сквери, площі і бульвари ліг.

Читець 2.

Та подивися, друже, у вікно,

Де має жовто-синє знамено.

Ласкавий літній легіт проліта...

Он там цвіте пшениця золота.

Це український прапор – дивоцвіт,

Відбився в ньому неповторний світ.

І чорноморська гожа синява,

І далина мрійлива степова.

Карпати в нім, Донбас, Галичина –

Вся прехороша рідна сторона.

В нім біль народу, гордість, жаль і гнів,

Чекання світлих, радісних часів.

1-й ведучий. Дорогі друзі! Любіть свій народ, свою землю, яка є найкращою в світі! Любіть свою Україну, пишайтесь її символами.

2-й ведучий. А сьогоднішнє свято нехай послужить зціленню і відродженню наших душ!

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД



Краса і велич символів державних
Мета: розповісти учням про державні символи України (прапор, герб та гімн), історію їхнього становлення;

виховувати почуття патріотизму до своєї держави й пошани до співвітчизників, які відстоювали незалежність України.


Обладнання: аудіозапис музики та Державного Гімну України, Державний Прапор України, зображення Державного Герба України, вишиті рушники, глечик із житнім колоссям, волошками та маком, паляниця, добірка книжок та фотоальбомів на тему: «Історія українського герба».
Дійові особи: ведуча і ведучий , учні-читці (дванадцять осіб),танцювальний гурт учнів.

Захід відбувається в класі. Приміщення прикрашено рушниками, кетягами калини, квітами. Біля класної дошки, на видному місці, стоїть синьо-жовтий прапор Державний Прапор України. Над ним прилаштовано велике зображення тризуба — Державний Герб України. Поруч із прапором стоїть невеликий столик, укритий вишитим рушником, на ньому — глечик із житнім колоссям, квітами волошки та маку. Поруч із глечиком лежить паляниця, прикрашена гронами калини. Біля бокової стіни класу влаштована виставка книжок та фотоальбомів на тему: «Історія українського герба».
( Звучить спокійна музика. До залу входять учні - читці та ведучі)
1-й учень (на фоні музики):

Ти - не тільки там, де княжий Київ,

Де горять тисячоліть хрести.

Україно, ти неначе мрія,

Що її чужим — не досягти!
2-й учень: Ти живеш у гуркоті турбіни,

У гнізді орлинім на шпилі,

І у слові першому дитини,

І у надрах нашої землі.


3-й учень: Ти у всіх країнах, Україно,

В образі нестримного крила,

Бо усюди є така людина,

Що тобі на вірність присягла.


( Музика стихає, учні - читці сідають на свої місця.)
Ведуча. Національні символи в усіх народів і в усі часи були відображенням високого духу нації, його своєрідним генетичним кодом. А прагнення людини дізнатись про історію своєї держави, про витоки її формування завжди було ознакою високодуховної та патріотичної особистості.

Ведучий. Наша сьогоднішня зустріч буде присвячена тим символам України, за якими її впізнає весь світ. Це — Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Історія цих символів стала невід’ємною частиною історії і нашої Батьківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені парламентом країни, ні — вони були вистраждані багатьма поколіннями наших співвітчизників, які боролись за святе право людини — пишатися своїм народом, своєю мовою, своєю культурою.

(Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і)

4-й учень: О прапор наш, Вкраїни стяг шовковий,

Як сяєш ти в повітрі золотім!

І хто б сказав, скільки страждань і горя

Блищать слізьми у полиску твоїм.



5-й учень: А скільки щастя в полиску яскравім,

Скільки в нім віри, сонця і знань.

До правди і сили, до міцної волі,

Скільки посвят і великих поривань!



6-й учень: Як маєш ти! У лопоті шовковім

Палкі, таємні шелести вогню.

Й шумлять в тобі козацькії хоругви,

Що в бій несли Пречисту Покрову!



7-й учен: В твоїх складах двобарвної тканини

Є дух боїв і гостре слово лез.

А разом — мир і правда України,

Простори нив і моря синій плес.



8-й учень: О, стягу наш, освічений стражданням,

О, гасло чину й забуття.

В майбутнім хай тобі буде надбанням,

У наших вчинках розум завзяття.


( Учні - ч и т ц і сідають на свої місця. Наперед виходять ведучі )
Ведуча: Прапор як символ об’єднання людей виник ще за античних часів і набув поширення в Європі в середні віки. Прапор Руської землі мав червоне поле із зображенням на ньому золотого тризуба або двозуба. А полотнище Галицько-Волинського князівства виготовлялося з тканини блакитного кольору й мало за герб зображення золотого лева.

Ведучий: Продовженням розвитку історії прапора України стало XVIII століття. На знаменах Київського, Чернігівського та Лубенського полків на синьому або блакитному тлі проступали золоті та червоні хрести й інші знаки.

Ведуча: А вже з XIX століття жовто-блакитний прапор на- полегливо заявляє про себе. Так, 1848 року мешканці Львова підняли на міській ратуші український національний прапор. І австрійська влада була змушена прийняти цей виклик нашого народу. Вона дозволила українцям використовувати жовто- блакитну символіку.

Ведучий: А 22 березня 1918 року Законом про Державний Прапор Української Народної Республіки було остаточно затверджено форму й кольори нашого прапора. Ініціатором прийняття цього важливого закону був Михайло Сергійович Грушевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського жовто-блакитний прапор було замінено на синьо-жовтий. Саме таким і дійшов він до наших днів.

Ведуча: Потім були довгі десятиліття боротьби нашого народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому місце — замайорів над Києвом, над усією Україною. У наш час уперше синьо-жовту стрічку, прикріплену до одя- гу, використали львів’яни під час мітингу 12 березня 1989 року. А згодом маленькі блакитно-жовті прапорці затріпотіли в руках учасників «живого ланцюга» 22 січня 1990 року. Узявшись за руки в містах, селах та вздовж великих трас, наші земляки символічно об’єднали Західну і Східну Україну, продемонструвавши таким чином свою єдність як народу.

Ведучий: А перший національний прапор для Києва пошила львів’янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 року. Синьо-жовтий прапор на будинку Верховної Ради України урочисто підняли 4 вересня 1991 року.
(Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь)

9-й учень: Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом Українським в Україні.
Ведуча: Другий символ України — це її герб. Історія нашого Державного Герба сягає сивої давнини. Спочатку герби карбувалися на княжих грамотах, монетах.

Ведучий: Учені-історики вважають, що колись тризуб був знаком родових старійшин чи племінних вождів. А згодом його зображення стали використовувати як тавро. За давньогрецькою міфологією, бог морів Нептун тримав у руці тризубець. Інші древні перекази свідчать, що жовта та блакитна фарби були символами легендарної Атлантиди, на- щадками якої вважали себе наші далекі пращури. Існує версія, що тризуб символізує так звану Трійцю Життя: Мудрість, Знання і Любов.

Ведуча : Найперші спогади про тризуб як символ держави ми знаходимо на території України. Вони датувалися першими століттями нашої ери в Боспорському царстві й використалися, як родові знаки боспорських царів. У VI—VIII століттях цей знак знаходимо на Полтавщині та Київщині. За княжих часів тризуб почав набувати сучасної форми. Так, на деяких давніх та середньовічних храмах збереглися знаки у вигляді тризуба. А в XV—XVI століттях тризуб зустрічається в Україні як складовий елемент геральдичних знаків окремих знатних династій та родів.

Ведучий: Після 1652 року гетьмани та козацтво України, хоч і під «наглядом» Російської імперії, але все ж таки самостійно розвивали свою національну культуру й продовжували традиції використання нашої національної символіки. Тризуб був визначальною ознакою на корогвах козацьких полків.

Ведуча: Протягом століть тризуб був поширеним знаком по всіх князівствах Київської Русі, за тривалий час він зазнав певних змін, але все-таки зберіг свою первісну основу в зображенні. На сьогоднішній день відомо аж понад 200 різновидів тризуба. Дослідники походження цього знака вислов- люють багато думок щодо його суті. Існують припущення, що тризуб символізує єдність Бога-Отця, Бога-Сина та Бога-Духа Святого.

Ведучий : Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. У наш час тризуб став і символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок нашої історії. Тризуб як Малий герб суверенної України був остаточно затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року.

(Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і)

9-й учень: Як птах золотий в переливах,

На прапорі грає, горить.

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будемо жить.



10-й учень: Це хліб наш, вугілля і цукор,

Степи плодовиті, моря...

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.



11-й учень: Це наша любов, наша мужність,

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби...



12-й учень: Це юність, це клич покоління,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Золотий непокірний Тризуб!



Ведуча: Гімн — це по своїй суті урочистий музичний твір. Літературною основою гімну є твір, сповнений символікою та високим пафосом. Від будь-якої іншої пісні гімн відрізняється урочистою мелодією розміреного (частіше маршового характеру). Поняття «гімн» протягом віків змінювалося. У Ста- родавній Греції гімнами називали пісні, присвячені визначним подіям, героям та богам. У часи Середньовіччя були поширені духовні гімни, а в періоди визвольної боротьби гімни виконували роль бойових, закличних пісень.

Ведучий: У наш час гімн виконує роль символу тієї чи іншої держави. Походження гімну України також доволі цікаве. Слова урочистої пісні «ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття Павло Чубинський — український поет, фольклорист і етнограф. Уперше текст твору був надрукований 1963 року. Він швидко розійшовся в рукописах і надруко- ваних текстах. Спочатку його навіть приписували перу Тараса Григоровича Шевченка.

Ведуча: На музику вірш майбутнього гімну поклав композитор Михайло Вербицький. Нажаль, доля гімну України також була нелегкою. За виконання цього твору наші співвітчизники переслідувалися радянською владою, потрапляли до в’язниць. І лише 29 січня 1991 року в місті Бориспіль його виконанням було урочисто вшановано пам’ять Павла Чубинського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила гімн як Державний Гімн України, трохи замінивши слова «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» на «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

Ведучий: Державний Гімн України звучить і при церемонії підняття Державного Прапора на щоглу. Під час звучання гімну України слід пам’ятати, що присутні мають встати й віддати належне головній пісні держави: цивільні — покласти праву руку на серце, військові — віддати честь. Усі мають стояти лицем до прапора України.

Ведуча: Тож давайте і ми зробимо так само і вшануємо символи нашої вільної Батьківщини.

Звучить аудіозапис Державного Гімну України.

Усі глядачі та учасники заходу встають, слухають гімн.
Звучить лагідна музика. Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
1-й учень: (на фоні музики)

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!..
2-й учень: Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.


3-й учень: Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками.

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіма своїми ділами.


4-й учень: Любіть у коханні, в труді і в бою,

Як пісню, що лине зорею,

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею.


Виховний захід закінчується оглядом виставки.

Виступ на батьківських зборах


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал