Наказ №54 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 р за №552/10832 Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила



Сторінка11/17
Дата конвертації11.01.2017
Розмір2.12 Mb.
ТипНаказ
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17

17.7. Якщо є кілька джерел природного випромінювання, повинна виконуватись умова: сума відношень фактично встановлених значень радіаційних характеристик виробничого середовища до відповідних значень, наведених у пункті 17.5 Правил, не повинна перевищувати одиницю.

17.8. Під час проектування практичної діяльності, в рамках якої природна компонента виробничого опромінення може досягнути або перевищити 5 мЗв у рік, ЗВСЗ повинен включати відомості про обмеження опромінення персоналу від техногенно-підсилених джерел природного походження. При цьому повинні обґрунтовуватися як значення проектних доз від подібних джерел, так і захисні заходи, що забезпечують зниження цих доз до рівня, меншого ніж 5 мЗв у рік.

18. Обмеження опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал"

18.1. До виробництв, на яких може мати місце підвищене опромінення від джерел природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал", належать:

добування корисних копалин (неуранових) у підземних рудниках і шахтах;

добування корисних копалин і мінеральної сировини в наземних умовах (кар'єри, нафторозробка);

переробка корисних копалин та мінеральної сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів (чорних, кольорових і рідкісних металів, нафти);

фарфоро-фаянсове виробництво;

виробництво фосфорних добрив;

технології, що використовують цирконієві піски;

виробництво тугоплавких матеріалів;

виготовлення та/або використання промислових матеріалів і виробів із сполуками, що містять торій;

технології, пов'язані з виробництвом та/або застосуванням титан-діоксидних фарбників;

використання в будівельній індустрії таких відходів як зола, шлаки, в яких під час згоряння твердого палива зростає концентрація природних радіонуклідів;

виробництва, розміщені в одноповерхових будівлях, підвалах, напівпідвалах і перших поверхах багатоповерхових будинків, де працюють люди за наймом та знаходяться у цих приміщеннях не менше 50% робочого часу.

18.2. Дози опромінення працівників на перерахованих у пункті 18.1 Правил виробництвах можуть бути зумовлені:

зовнішнім гамма-випромінюванням від природних радіонуклідів, що містяться в сировинних та вторинних продуктах виробництв;

інгаляцією виробничого пилу, що містить природні радіонукліди;

інгаляцією наявних у повітрі виробничих приміщень ізотопів радону та їх дочірніх радіонуклідів;

проковтуванням пилу і дрібних фрагментів;

радіоактивним забрудненням відкритих ділянок шкіри.

18.3. Якщо на виробництвах, перерахованих у пункті 18.1, ефективна доза опромінення від природних джерел не перевищує 1 мЗв у рік, здійснення радіаційного контролю, а також ужиття обмежувальних та попереджувальних заходів є необов'язковим.

18.4. Якщо ефективна доза виробничого опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження перевищує 1 мЗв у рік, радіаційний контроль на виробництвах, перерахованих у пункті 18.1, повинен здійснюватись не рідше ніж 2 рази на рік. За результатами цього контролю повинні розроблятися і реалізуватися заходи, спрямовані на зниження як окремих компонентів, так і сумарної дози виробничого опромінення.

18.5. У випадках, коли доза опромінення працівників від техногенно-підсилених природних джерел на виробництвах перевищує 5 мЗв у рік, адміністрація підприємства повинна вжити всіх необхідних заходів щодо зниження виробничого опромінення. Такі роботи мають бути переведені адміністрацією підприємства до категорії "практична діяльність з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань", а самі працівники мають бути віднесені до персоналу категорії А за узгодженням закладу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

18.6. Опромінення екіпажів у кабінах літаків від космічного гамма-випромінювання регламентується як опромінення у виробничих умовах від техногенно-підсилених природних джерел.

19. Обмеження опромінення населення техногенно-підсиленими джерелами природного походження

19.1. Дозові критерії стосовно рівнів опромінення населення від джерел природного походження не встановлюються.

19.2. Вимоги до забезпечення радіаційної безпеки населення поширюються на такі природні джерела випромінювання:

природні радіонукліди, що містяться в будівельних матеріалах та мінеральній будівельній сировині;

ізотопи радону з продуктами їх розпаду в повітрі приміщень;

природні радіонукліди в питній воді;

природні радіонукліди в мінеральних добривах;

природні радіонукліди у виробах масового використання з фарфору, фаянсу, скла і глини;

природні радіонукліди в мінеральних фарбниках і глазурі.

19.3. Радіаційна безпека при впливі на населення природних джерел забезпечується реалізацією комплексу вимог, що базуються на системі рівнів дії і рівнів обов'язкової дії в умовах хронічного опромінення.

19.4. Обов'язковому радіаційному контролю (з оформленням актів вимірювань) підлягають:

будинки, що здаються в експлуатацію, з постійним перебуванням людей;

дитячі дошкільні установи, школи та інші дитячі освітні установи, санаторно-курортні та лікувально-оздоровчі установи, що експлуатуються;

перші поверхи та підвальні приміщення, що використовуються в училищах, технікумах, вузах та інших загальноосвітніх установах, клубах;

вода артезіанських свердловин, яка використовується для господарсько-питного водопостачання або для реалізації води артезіанських свердловин та інших джерел через торгову мережу;

продукція, що використовується населенням: мінеральні добрива, вироби з фарфору, фаянсу, скла і глини, мінеральні фарбники і глазур.

20. Забезпечення радіаційної безпеки при медичному опроміненні

20.1. Медичне опромінення - це опромінення людини в результаті медичного обстеження, дослідження чи лікування. Медичне опромінення може бути пов'язане з проведенням:

рентгенівських профілактичних обстежень;

рентгенівських скринінгових обстежень;

рентгенівських діагностичних досліджень;

діагностичних досліджень з використанням радіофармацевтичних препаратів (далі - РФП);

променевої терапії;

опромінення з дослідницькою метою.

20.2. Метою медичного опромінення повинно бути отримання необхідної для людини діагностичної чи корисної наукової медико-біологічної інформації, лікувального ефекту під час променевої терапії.

20.3. Протирадіаційний захист повинен бути забезпечений під час усіх видів медичного опромінення. Розробляючи заходи протирадіаційного захисту під час медичного опромінення, необхідно враховувати особливості даного виду практичної діяльності.

20.4. Пацієнти можуть зазнавати діагностичного чи терапевтичного медичного опромінення тільки у разі, якщо обстеження, дослідження чи лікування, пов'язане з опроміненням, призначене лікарем відповідної кваліфікації та спеціалізації, що займається медичною практикою, або в результаті виконання медичних програм для груп ризику з числа населення.

20.5. Необхідність проведення певної рентгенологічної чи радіологічної процедури обґрунтовується лікарем на основі медичних показань.

20.6. Під час проведення рентгенівських і радіонуклідних діагностичних досліджень виділяють 4 категорії осіб, для кожної з яких рекомендовані граничні рівні медичного опромінення.

Категорія АД:

хворі, у яких установлено онкологічні захворювання, чи особи з виявленими передраковими захворюваннями;

хворі, у яких проводяться дослідження з метою диференціальної діагностики вродженої серцево-судинної патології та судинних вроджених пороків розвитку;

особи, досліджувані в ургентній практиці (в тому числі, при травмах) за життєвими показниками.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 100 мЗв * рік(-1).

Категорія БД:

хворі, дослідження яких проводять за клінічними показаннями при соматичних (не онкологічних) захворюваннях з метою уточнення діагнозу та/або вибору тактики лікування.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 20 мЗв * рік(-1).

Категорія ВД:

особи з груп ризику, в тому числі працівники установ із шкідливими факторами, а також особи, яких приймають на роботу до зазначених установ і які проходять професійний відбір;

хворі, зняті з обліку після радикального лікування онкологічних захворювань, під час періодичних обстежень.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 2 мЗв * рік(-1).

Категорія ГД:

особи, які проходять усі види профілактичного обстеження, за винятком осіб, віднесених до категорії ВД;

особи, що обстежуються в рамках медичних програм.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 1 мЗв * рік(-1).

20.7. Рекомендовані граничні рівні діагностичного медичного опромінення (рентгенівська і радіонуклідна діагностика) не є лімітами доз медичного опромінення, їх метою є зниження рівня діагностичного опромінення населення. Діагностичне опромінення повинне оцінюватись за співвідношенням користі та шкоди для здоров'я.

20.8. Для категорій осіб АД і БД додатково вводиться обмеження еквівалентних доз опромінення найбільш радіочутливих органів (тканин):

кришталики очей - 150 мЗв * рік(-1);

гонади жіночі - 200 мЗв * рік(-1);

гонади чоловічі - 400 мЗв * рік(-1);

червоний кістковий мозок - 400 мЗв * рік(-1).

20.9. Під час проведення радіологічних процедур (уведення радіофармацевтичних препаратів) потужність дози гамма-випромінювання на відстані 1 м від пацієнта не повинна перевищувати 10 мкЗв * год(-1) (на виході з радіологічного відділення).

20.10. Радіаційне обстеження за юридичними мотивами і під час страхування здоров'я повинне здійснюватись тільки за наявності письмової згоди особи, що обстежується, а в примусовому порядку - тільки за рішенням слідчих і судових органів; у цих випадках ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв.

20.11. Особи, що добровільно надають допомогу пацієнтам під час проведення діагностичних і терапевтичних процедур - добровольці, не повинні отримувати опромінення в дозах, що перевищують 5 мЗв * рік(-1).

20.12. Медичне опромінення добровольців з метою отримання наукової медико-біологічної інформації може здійснюватись за умови:

дозволу МОЗ України;

письмової згоди добровольця, поінформованого про ступінь радіаційного ризику;

неперевищення встановлених МОЗ України для добровольців допустимих рівнів опромінення.

20.13. Не допускається необґрунтоване призначення і повторне проведення діагностичних рентгенорадіонуклідних досліджень.

20.14. Відповідальними за забезпечення протирадіаційного захисту під час призначення медичного опромінення і під час його проведення є особи, які займаються медичною практикою, пов'язаною з опроміненням людини (лікарі променевої діагностики та променевої терапії).

20.15. Набори табельних засобів захисту пацієнта і персоналу в рентгенорадіологічних відділеннях і кабінетах затверджуються МОЗ України.

20.16. Медичні працівники, які проводять процедури діагностичного чи терапевтичного медичного опромінення, повинні мати кваліфікацію, достатню для належного виконання доручених обов'язків, і періодично проходити перепідготовку (удосконалення). Критерії професійної підготовки визначаються і затверджуються МОЗ України. Персонал, який не має спеціальної підготовки, до роботи не допускається.

20.17. Для рентгенорадіологічних медичних досліджень і променевої терапії повинна використовуватись лише та апаратура, яка відповідає вимогам Державних стандартів, має позитивний висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на використання на території України. Категорично забороняється практичне використання апаратури з терміном експлуатації, що закінчився, та апаратури, яка не пройшла перевірку за умовами радіаційної безпеки після ремонту або якихось технічних змін.

20.18. Адміністрація лікувально-профілактичного закладу відповідальна за здійснення контролю за медичним опроміненням населення, що включає:

облік лікарем-радіологом (рентгенологом) індивідуальних дозових навантажень пацієнтів і добровольців;

атестацію персоналу і робочих місць;

сертифікацію рентгенівської і радіонуклідної діагностичної та радіотерапевтичної техніки, радіофармпрепаратів, а також методів радіаційної діагностики і терапії;

систему забезпечення якості променевих методів діагностики.

20.19. Рентгенорадіологічні медичні підрозділи будь-якої форми власності повинні бути акредитовані МОЗ України на право проведення відповідних видів променевої діагностики та терапії.

20.20. Спеціалізовані підрозділи обласних клінічних лікарень проводять радіаційно-технічні обстеження рентгенівських кабінетів, відділень радіонуклідної діагностики, променевої терапії, радіотерапії та радонотерапії не рідше одного разу на 2 роки. Дані, отримані в результаті обстежень, повинні документуватися і зберігатися в архіві протягом 50 років.

20.21. Лікар-радіолог (лікар-рентгенолог) повинен вести облік індивідуальних дозових навантажень пацієнта (добровольця) під час проведення діагностичних процедур. Результати вносяться в листок обліку дозових навантажень.

20.22. До листка обліку дозових навантажень уносяться всі отримані пацієнтом (добровольцем) дози від діагностичних рентгенівських і радіонуклідних досліджень. У кінці кожного року лікар-радіолог (лікар-рентгенолог) розраховує сумарну дозу опромінення (мЗв), отриману пацієнтом (добровольцем) за рік від усіх видів медичного опромінення. Листок обліку дозових навантажень зберігають в амбулаторній медичній карті пацієнта (добровольця) чи історії розвитку дитини.

20.23. За вимогою пацієнта (добровольця) йому повинна надаватися повна інформація про очікувану чи отриману дозу опромінення і про можливі наслідки від проведення діагностичних рентгенівських і радіонуклідних досліджень.
Додаток 1

до пункту 3.1 Основних

санітарних правил

забезпечення радіаційної

безпеки України

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

(повне найменування закладу державної санітарно-епідеміологічної

           служби, місцезнаходження, телефон, E-mail)

ДОЗВІЛ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ МОЗ УКРАЇНИ НА ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ З ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ В УСТАНОВАХ УКРАЇНИ

САНІТАРНИЙ ПАСПОРТ N

(рекомендована форма)

    1. Установа _________________________________________________

_________________________________________________________________

       (повне і скорочене найменування, місцезнаходження,

                        телефон, E-mail)

    2. Підрозділ установи (об'єкт), який одержує паспорт ________

_________________________________________________________________

     (найменування, підпорядкованість у структурі установи,

               місцезнаходження, телефон, E-mail)

    3. Посадова  особа,  відповідальна  за  радіаційну  безпеку в

установі (на об'єкті) ____________________________________________

_________________________________________________________________

      (П.І.Б., посада, номер і дата наказу по установі про

               відповідальність, телефон, E-mail)



    4. Дозволяються роботи з джерелами:


Вид і характеристика джерела

Вид і
характер
робіт

Місце
проведення
робіт

Обмежувальні
умови













I. Роботи з відкритими
джерелами


































II. Роботи із закритими
джерелами


































III. Роботи з пристроями, що
генерують ІВ


































IV. Інші роботи з джерелами

































    5. Санітарний паспорт виданий на підставі ___________________

_________________________________________________________________

   (акта приймання в експлуатацію чи акта обстеження та інших

_________________________________________________________________

   документів із зазначенням номерів і дат, органів нагляду)

6. Санітарний паспорт дійсний до "___" __________ _____ року.

Головний державний санітарний лікар

___________________________ _____      __________________________

                                                (П.І.Б.)

    М.П.

Дата видачі Санітарного паспорта "___" __________ _____ року.

Виконавець:                     Виконаний у _____ примірниках

                                               Вручено:

                           -------------------------------------

________________________   N примірника|Установі| Дата |Відмітка

________________________               |        |      |   про

________________________               |        |      |вручення

                                       |        |      |(підпис)

________________________   ------------+--------+------+--------

________________________               |        |      |

(П.І.Б., посада,           ------------+--------+------+--------

найменування закладу                   |        |      |

державної санітарно-       ------------+--------+------+--------

епідеміологічної служби,               |        |      |

телефон, E-mail)                       |        |      |

Санітарний паспорт продовжений до "___" _________ _____ року.

Головний державний санітарний лікар

___________________________ _____      __________________________

                                                (П.І.Б.)

    М.П.

ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАПОВНЕННЯ САНІТАРНОГО ПАСПОРТА

1. Санітарний паспорт заповнюється санітарним лікарем з радіаційної гігієни і повинен містити всі необхідні дані про дозволені роботи з ДІВ, що заносяться в таблицю: кількісну і якісну характеристику ДІВ (графа 1), види і характер робіт з ними (графа 2), місце їх здійснення (графа 3) і деякі обмежувальні умови, за якими санітарний лікар вважає потрібним домовитися про дозвіл на ці роботи (графа 4).

Санітарний паспорт є дозвільним документом на всі роботи з ДІВ, у тому числі роботи із зберігання ДІВ, перевезення радіоізотопних джерел, збирання, перевезення і захоронення радіоактивних відходів, видається закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

2. Обов'язково наводиться заголовок і номер розділу для дозволеної групи робіт з ДІВ. Під заголовком розділу IV наводяться ті роботи з ДІВ, які не можуть бути віднесені до розділів I-III: роботи з генераторами радіонуклідів, ядерними реакторами, радіоактивними відходами та іншими ДІВ із змішаною чи не строго визначеною радіаційною характеристикою.

3. Кожному різновиду ДІВ (чи декільком різновидам з однаковими радіаційними характеристиками) надається порядковий номер усередині розділу, і до цього номера треба відносити всі дані в графах 2-4, надаючи записам у цих графах порядкові номери та використовуючи їх для співвіднесення записів у наступній графі у відношенні до попередньої.

4. Обов'язкові дані, які наводяться у графі 1:

у розділі I: радіонуклід, речовина, його агрегатний стан, максимально допустима одноразова активність на робочому місці, річне споживання;

у розділі II: нуклід, різновид джерела (для установок, апаратів, приладів - тип, марка, рік випуску; для нестандартних ДІВ - виготовлювач, дані про погодження випуску із закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України), максимальна активність джерела, максимально допустима одноразова кількість джерел на робочому місці та їх сумарна активність на робочому місці, річне споживання (для короткоіснуючих нуклідів);

у розділі III: різновид джерела (для установок, апаратів, приладів - ті самі відомості, що й у розділі II), різновид, енергія та інтенсивність випромінювання (та/або прискорююча напруга, сила струму, потужність тощо), максимально допустима кількість одночасно працюючих ДІВ, кількість ДІВ, розміщених в одному місці;

у розділі IV: залежно від різновиду і характеру ДІВ - ті самі відомості, що і до I-III розділів (для генераторів радіонуклідів - дані про материнський нуклід і продуктивності за дочірніми продуктами), для робіт з перевезення радіоізотопних джерел і радіоактивних відходів спецавтотранспортом - кількість спеціальних автомашин.

Обов'язкові дані, що наводяться у графі 2:

указати різновид і характер робіт (стаціонарні, нестаціонарні, дослідницькі, виробничі тощо).

Обов'язкові дані, наведені у графі 3:



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал