Національний університет біоресурсів і природокористування України



Скачати 426.79 Kb.

Сторінка3/4
Дата конвертації11.12.2016
Розмір426.79 Kb.
1   2   3   4
. Діалог будується через контактну взаємодію. Контакту спілкуванні — це знакообмін між особистостями, який визначає їхню поведінку
(А. Добрович). Причому знакообмін характеризується взаємною спрямованістю партнерів (за К. Бюллером). Тому контактом доцільно називати не будь-який знакообмін, а той, що зумовлює спільність психічного стану людини з іншою людиною. Цей стан супроводжується взаємною зацікавленістю сторін, взаємною довірою (І. Зимня). Контакту педагогічному діалозі — це особливий стан єднання педагога та студентів, який характеризується взаєморозумінням, співпереживанням і готовністю до взаємодії. Звичайна позиція педагога — Дорослий, налаштований на ділову взаємодію. Саме ця позиція проектує в студентові рівноправного партнера, створює атмосферу довіри. Прийоми її реалізації можуть бути такі Я хочу порадитися з вами Давайте обміркуємо, вирішимо тощо.
Лекція 2. 2. Структура та стиль педагогічного спілкування

1. Структура педагогічного спілкування.

2. Стиль педагогічного спілкування.
3. Конфлікту педагогічній взаємодії. За В. Кан-Каликом, є чотири етапи комунікації, що становлять структуру педагогічної взаємодії.
1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап. Це перший етапу якому закладаються обриси майбутньої взаємодії планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Зміст його містить визначення мети взаємодії (для чого, аналіз стану співрозмовника (чому він такий) та аналіз ситуації (що сталося.
2. Початковий етап спілкування. Його мета – встановлення емоційного і ділового контакту в педагогічній взаємодії. В. Кан-Калик називає цей етап комунікативна атака у цей час здобувається ініціатива, шо дає змогу керувати спілкуванням.
3. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети. Здійснюється обмін інформацією, оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінювання співрозмовників. Створюється атмосфера доброзичливості, щоб дати студенту змогу вільно виявляти своє Я, отримувати задоволення від спілкування, підтвердження своїм соціально значущим потенціям.
4. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування.
Стиль педагогічного спілкування
Стиль – це усталена система способів та прийомів, які використовує педагогу взаємодії. Вона залежить від особистісних якостей педагога і параметрів ситуації спілкування. Щодо якостей, які визначають стиль спілкування педагога, то тут дослідники виокремлюють ставлення його до вихованців і володіння організаторською технікою. В основу стилю спілкування викладача покладено його загальне ставлення до студентів і професійної діяльності в цілому. Воно може бути активно-позитивним, пасивно-позитивним, ситуативно-негативним, стійким негативним
(Н. Березовий, Я. Коломинський). Розгляньмо основні стилі керівництва, зосередивши увагу на стратегії діяльності керівника, формі організації ним взаємодії, педагогічних наслідках, і переконаймося, що ставлення викладача детермінує його організаторську діяльність. Спочатку визначимо ці стилі відповідно до стратегії взаємодії. Авторитарний стиль диктату, коли підлеглий розглядається тільки як пасивний виконавець і йому фактично відмовлено управі на самостійність та ініціативу. Демократичний – стиль, що грунтується на глибокій повазі до особистості кожного засадою для нього є довіра й орієнтація на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу.
Ліберальний – стиль, що характеризується браком стійкої педагогічної позиції виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, формальному розв’язанні проблем. Техніка керування у кожного стилю своєрідна. Авторитарний викладач, самочинно визначаючи спрямованість діяльності групи, вказує, хто з ким повинен працювати, як мусить робити. Це придушує ініціативу студентів. Основні форми взаємодії наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть подяка за таких настанов звучить як докір Ти добре сьогодні відповідав. Не чекала від тебе такого. Реакція на помилки – висміювання, різкі слова. Викладач лаконічний, не терпить заперечень. Якщо ми обираємо авторитарний стиль у взаємодії, то можемо розраховувати на предметний результат, проте психологічний клімату процесі виконання справи не буде сприятливим робота йде лише під контролем, немає відповідальності, гальмується становлення колективістських якостей, розвивається тривожність. Педагог, що вибрав демократичний стиль, спирається на думку колективу, прагне донести мету діяльності до свідомості кожного студента і залучити всіх до активної участі в обговоренні роботи. Основні способи взаємодії заохочення, порада, інформація, координація,
що розвиває у студентів упевненість у собі, ініціативність. У цьому випадку мине можемо одразу розраховувати на високий предметний результат. Проте оскільки формується почуття відповідальності, підвищується творчий тонус, поступово розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати, томи забезпечуємо стабільний результату праці і закладаємо міцний підмурівок розвитку особистості. Ліберальний викладач прагне не втручатися ужиття колективу, легко піддаючись часто- густо суперечливим впливам. Форми його роботи зовні нагадують демократичні, але через відсутність власної активності і зацікавленості, нечіткість програми і брак відповідальності у самого керівника робота йде на самоплив, виховний процес некерований. Результати праці значно нижчі. За В. Кан-Каликом, виокремлюють п’ять головних стилів педагогічного спілкування
1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю.
2. Стиль педагогічного спілкування, що грунтується на дружньому ставленні. Демонстрація дружнього ставлення – запорука успішної взаємодії.
3. Нерідко молоді педагоги, не вміючи встановити дружніх взаємин на ґрунті самовіддачі, обмежують спілкування формальними стосунками і обирають стиль спілкування-дистанції.
4. Спілкування-дистанція є певною мірою перехідним етапом до такого негативного стилю, як спілкування-залякування. Вдаються до нього ті молоді педагоги, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже для цього потрібні професійні навички.
5
. Не варто обирати і такий стиль спілкування, який поєднує в собі позитивне ставлення до студентів із лібералізмом. Цей стиль називають заграванням. У педагога є прагнення здобути авторитет, він небайдужий до того, чи подобається студентам, але при цьому не прагне відшукати доцільних способів організації взаємодії, може вдатися до прийомів завоювання дешевого авторитету.
Конфлікт
у
педагогічній
взаємодії.
Важко уникнути суперечностей між індивідуальностями, якими є викладачі студент. Конфлікт виникає не одразу, зародження його ми можемо відчути в якомусь інцидентові, непорозумінні. Ще немає відкритого протистояння, відчуваються лише невдоволення, нестриманість студентів. Алена це слід реагувати, бо студенти вже усвідомили цю ситуацію як конфлікт, що заважає їм задовольняти власні потреби. Якщо викладач не помітить вчасно зміну уставленні студента, ситуація може набути деструктивного характеру. Необачність у конфліктній ситуації може призвести до накопичення пристрастей, некерованої поведінки, відкритого протистояння і бажання розірвати стосунки. Тоді спалахує конфлікт, за яким – тяжка і велика праця з відновлення ділових стосунків. Мудрою є заповідь Перш, ніж грюкати дверима, подумай, як зайдеш туди знову.




Лекція 2.3. Комунікативна, перцептивна та інтерактивна сторони педагогічного
спілкування
1. Характеристика перцептивної сторони педагогічного спілкування.
2. Увага й уява викладача.
3. Способи комунікативного впливу переконування і навіювання.
4. Стратегії взаємодії у спілкуванні як характеристика інтерактивного компонента педагогічної взаємодії. Інтегральною характеристикою здатності педагога здійснювати професійне спілкування є комунікативність. Комунікативність – професійно-особистісна якість педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, здатністю легко вступати у контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників, відчувати задоволення від спілкування. За В. Кан-Каликом, комунікативність
містить три основні компоненти комунікабельність, відчуття соціальної спорідненості, альтруїзм. Комунікабельність – здатність легко вступати у контакті відчувати задоволення від процесу комунікації. Що заважає комунікабельній людині стати комунікативною Дістаючи задоволення від спілкування, вона часом діє у власних інтересах, не збуджуючи позитивних емоцій у співрозмовника, шо блокує контакт. Деякі люди мають гіпертрофовану комунікабельність, їхня надокучливість втомлює, нетактовність через надмірну допитливість пригнічує. Гіперкомунікабельність – риса особистості людини, що зумовлює такий рівень організації процесу спілкування, який характеризується великою кількістю поверхових контактів, у яких центром комунікації є ця людина.
Серед педагогів трапляються і некомунікабельні, які не виявляють ініціативи у спілкуванні, на запитання студентів відповідають здебільшого односкладно, незацікавлено.
Щоб легко вступати у контакт, потрібно відчувати іншу людину, усвідомлювати результати своїх дій у спілкуванні, тобто мати здатність сприймати й розуміти іншого. Люди сприймають одне одного холодним і гарячим способом (В. Леві.
Емпатія – співпереживання, розуміння будь-якого почуття – гніву, печалі, радості, що його переживає інша людина, і відповідний вияв свого розуміння цього почуття. Це гарячий спосіб пізнання іншого. Холодним способом розуміння іншого В. Леві називає рефлексію. Рефлексія — це і є відображення позиції, думок іншої людини через “вмислювання” в її міркування (Він гадає, що я думаю, Якби я булана його місці, то я б, Якби він був на моєму місці, то він би. Отже, рефлексія у спілкуванні – це здатність уявляти себе на місці іншої людини, бачити, подумки програвати за неї ту чи ту ситуацію. Складність професійно-педагогічної комунікації – не лише у високих вимогах до комунікативної культури педагога, айв оволодінні способами залучення студентів до спільної діяльності. Майстерність спілкування викладача й полягає саме втому, щоб допомогти студентам стати активними співучасниками взаємодії.
Характеристика перцептивної сторони педагогічного спілкування. Увага й уява
викладача. Спілкування педагога починається зі сприймання студентів, колег, де велику роль відіграють розвинена уява та увага педагога. Мистецтво спілкування називають мистецтвом бути іншою людиною. Педагогові, щоб навчитися спілкуватися, потрібно насамперед бути уважним, тобто помічати те, що для студентів, інших людей цінне й значуще, щоб не плутати те, що є значущим для себе і для іншого, зважати на цінності вихованців, розвивати їх, а не підмінювати власними. Увага, яка є комунікативним дзеркалом викладача, дає змогу орієнтуватися в атмосфері взаємодії, тримати руку на психологічному пульсі групи або співрозмовника. Розвинути професійну увагу можна, якщо спостерігати за студентами, звертати увагу на всі деталі їхньої поведінки, настрій, вираз очей, міміку, пози, намагаючись оперативно і пластично реагувати на їхню поведінку. Потрібно вчитися зіставляти сьогоднішню атмосферу з учорашньою, шукати спільний психологічний знаменник взаємодії.
Соціально-перцептивний бік педагогічної взаємодії потребує розвиненої уяви викладача у спілкуванні – вміння ставити себе на місце іншої людини й бачити світ, працю, себе, все, що відбувається, її очима.
Способи комунікативного впливу переконування і навіювання.
Переконування метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування у нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно корисної діяльності або подолання негативної поведінки
(С.Гончаренко). Педагог, звертаючись до свідомості, почуттів і досвіду вихованців, ставить замету формувати свідоме ставлення до дійсності, до змісту і норм поведінки. Поняття переконування вживається як метод впливу, а переконання як результат переконування. Переконування як метод впливу педагога на вихованця формує у нього
моральні критерії і погляди, завдяки чому вихованці поступово виробляють власні переконання.

Навіювання, або сугестія (від лат. підказка) – це психічний вплив однієї особина іншу чи групу осіб, розрахований на некритичне сприйняття і прийняття слів, висловлених у них думок і волі.
У навіюванні беруть участь “сугестор” (той, хто навіює) і “сугеренд” (той, на кого спрямований навіювальний вплив. У його змісті лежать три основні взаємопов’язані елементи процесуальний (прийняття впливу тим, на кого спрямоване навіювання, операційний
(навіювальний вплив, результативний (реакції у відповідь на вплив. Основним засобом сугестивного впливу є слово. Навіювання буває довільне й мимовільне. За способом впливу навіювання поділяється на пряме і непряме. При прямому навіюванні викладач прямо й відкрито закликає студента здійснити певний крок або утриматися від нього Тепер ти завжди будеш старанно готуватися до занять.
Стратегії взаємодії у спілкуванні як характеристика інтерактивного компонента
педагогічної взаємодії.
Учені виокремлюють п’ять основних стратегій взаємодії суперництво, уникнення, пристосування, компроміс, співробітництво. В основу визначення стратегій К. Томас поклав співвідношення між увагою людини до інтересів інших людей (кооперацію з ними) і захистом особистих інтересів (наполегливість. Інша парадигма виховання – педагогіка ненасилля. Її формула Ти можеш і не робити того, чого я хочу, ти вільний у своєму рішенні, я не маю наміру карати тебе за невиконання, але ти матимеш нагороду за виконання”
(Ю. Орлов). При невиконанні завдання педагог стриманий, але небайдужий, щоб вихованець сам переконався у доцільності запропонованих дій і сам виправив поведінку. Педагогіка ненасилля орієнтована на вирощування його власних думок, а не на насаджування уявлень педагога.
МодульIIІ.
Взаємодія викладача та аудиторії
Лекція 3.1. Проблеми взаємодії викладача та аудиторії
1. Ознаки аудиторії, їх урахування в організації взаємодії викладача та аудиторії.
2. Об’єктивні перешкоди контакту викладача й аудиторії та їх урахування в організації аудиторії. Взаємодія з аудиторією – це спільність психологічного стану викладача і його слухачів, що викликані спільними роздумами та співпереживаннями в процесі їх сумісної інтелектуальної роботи. Ця спільність визначається обопільною зацікавленістю й довірою одне до одного. Засвоєння будь-якої інформації неможливе без участі емоційно-чуттєвого апарата.
Ознаки аудиторії, їх урахування в організації взаємодії викладача та аудиторії.
Існує три групи характеристик аудиторії. Перша з них – формально-ситуативна, яку становлять такі ознаки, як місце проведення лекційного, семінарського, практичного або лабораторного заняття (велика чи прохідна аудиторія, польові умови, майстерня та ін.), розмір аудиторії (як за кількістю слухачів, такі за площею приміщення, умови спілкування, час виступу і багато інших формально-ситуативних показників, від яких часто залежать особливості та результат промови. Другу групу складають соціально-демографічні характеристики слухачів: соціальний статус, рівень освіти і культури, професійна характеристика, матеріальне становище, соціальне
походження, стать, вік тощо. Ці дані допоможуть зорієнтуватися в потребах та інтересах аудиторії, у настрої студентів, підготувати їх до сприйняття інформації. Третю групу становлять суто психологічні характеристики студентів. Щоб орієнтуватися в них, викладачу необхідна сукупність знань про психічні процеси (пізнавальні, вольові, емоційні психічні стани (бадьорість чи пригніченість, працездатність чи втома, зосередженість чи розсіяність психічні властивості особистості (спрямованість, темперамент, характер, здібності психічні утворення, надбання (знання, навички, уміння, звички. Психологічні якості аудиторії увага, сприйняття, пам’ять (запам’ятовування під час заняття.
Об’єктивні перешкоди контакту викладача й аудиторії та їх урахування в
організації аудиторії.
Організація аудиторії за допомогою збудження в неї певного емоційного стану, як правило, ускладнюється перешкодами при встановленні інформаційного (передавального і сприймаючого) контакту між реципієнтом і комунікатором, тобто викладачем і студентською аудиторією. Перешкод існує багато – і суб’єктивних, і об’єктивних.
Суб’єктивні це такі, виникнення яких залежить від рівня підготовки викладача, знання ним предмета виступу, уміння визначати характеристику аудиторії тощо. Тобто ці перешкоди ніби задаються самим лектором, і для того, щоб їх здолати, треба краще готуватися до виступу.
Об’єктивні – це такі, які змінити викладач не може, адже вони походять із наших психологічних властивостей, їх змінити неможливо, можна лише враховувати і знаходити єдино можливі способи організації студентської аудиторії. Першою зоб єктивних психологічних перешкод є інерція включеності. Це такий стан людини, аудиторії, коли вони ще знаходяться у своїх думках, проблемах і не можуть одразу активно слухати, сприймати лектора. Друга перешкода – висока швидкість розумової діяльності. Людина думає у 4 рази швидше, ніж викладає свої думки і знання. Коли викладач говорить, інтелект студентів велику частину часу вільний і може відключатися від промови лектора. Третя – нестійкість уваги. Увагу може відвернути і зовнішність педагога, його голос, манера говорити, оформлення приміщення, звук дверей, що відчиняються, шепотіння тощо. Четверта перешкода – антипатія до чужих думок. Студенти часто звикають до своїх точок зору, їм зручніше і легше додержуватися логіки свого міркування, тому у них утворюється стійке несприйняття точки зору викладача, іноді це породжує репліки, вигуки й ін. Реакцію незгоди збоку студентів.
Наслідування – це імітація людиною якихось зовнішніх рисі зразків поведінки, манер, вчинків, що характеризуються визначеною раціональною й емоційною спрямованістю.
Навіювання – це словесний вплив викладача на студентів. Це такий спосіб комунікативного впливу, який розрахований на некритичне, бездоказове сприйняття інформації. Володіння ефектом навіювання припускає знання двохосновних груп умов. Перша група пов’язана з тим, кому уселяють, друга – з тим, хто уселяє. Сприйнятливість навіювання залежить відвіку, від індивідуальних особливостей студентів, їх переконань, волі, емоцій і т.ін.
Переконання – логічно обґрунтоване впровадження у свідомість слухачів певних положень. За допомогою переконань можна досягти перебудови свідомості, мотивів діяльності, сформувати бажання, змінити спосіб життя особистості. Як видно, саме переконання – провідний метод виховання і навчання. Зовнішнім проявом наявності або відсутності контакту між лекторм і слухачами є їх поведінка під час виступу. Так, увага студентів, погляди і жести схвалення, робоча, регульована самим лектором тиша в аудиторії, напружене мовчання студентів під час пауз лектора й інших показників свідчать, що слухачі включені в загальну з викладачем активну розумову діяльність. Якщо викладачу вдається установити контакт із студентською аудиторією, він говорить
природно, у звичній для себе манері. У цьому випадку в мові почувається впевненість, бажання вести довірчу бесіду. Він часто користується прямими звертаннями до студентів, питаннями- звертаннями (Чи зрозуміло, риторичними питаннями. Його вільна манера триматися, міміка, жести, прагнення зменшити дистанцію, ніби наблизитися до слухачів, свідчить, що він сам одержує задоволення від спілкування з аудиторією. Важливо при цьому знати, як розподіляється увага аудиторії впродовж виступу лектора. Фази стану уваги аудиторії впродовж виступу лектора
1. Фаза адаптації – до 5 хв.
2. Фаза оптимальної активності – до 45 хв.
3. Фаза втомлення – до 15 хв.
4. Фаза дуже вираженого стомлення – решта часу.

Лекція 3.2. Культура мови педагога

1. Поняття та загальні ознаки мовної культури викладача. Мовна норма.
2. Образність мови поняття, зміст, роль, засоби створення образності.
Термін культура мовлення має широке і вузьке смислове вживання.
У першому випадку означає вміння використовувати всі способи впливу на слухачів, які пов’язані змовою і збігаються з поняттям мовленнєва майстерність. У другому – це правильність, грамотність мовлення, тобто знання лектором загальноприйнятих норм (правил) літературної мови. Отже, культура мовлення означає наявність у промові вдало застосованих художніх формі ораторських засобів, щоб зробити мову, за висловлюванням В. Костомарова, не лише правильною ..., алей виразною, чіткою, оригінальною і цікавою. Насамперед слід перелічити деякі загальні ознаки мовленнєвої культури педагога.
Ясність. Ясність – головна позитивна якість мови. Ясність слова педагога означає, що воно має бути сприйняте абсолютно так, як його розуміє він сам. Умовою ясності є точність. Педагог завжди має добирати такі слова, за допомогою яких можна було б найточніше висловити думки і почуття. Л. Толстой вважав, що мистецтво говорити – уміння щоразу поставити виключно необхідне слово лишена потрібне місце. Педагог повинен навчитися висловлюватися чітко. У дружній розмові вибору виразів можна, певна річ, приділити не таку вже пильну увагу, однак під час відповідального спілкування точність висловлювань відіграє вельми важливу роль.
Як навчитися точності висловлювання? Для оволодіння точністю висловлювання, треба застосовувати вправи з письмовими текстами та формулюваннями. Бажано заздалегідь підготуватися до дискусії чи бесіди. Така попередня підготовка полягає, насамперед, у знаходженні найдосконаліших варіантів формулювань, які ви могли б запропонувати, а також у пошуку Й формулюванні аргументів на вашу користь. Якщо виробите таку підготовку подумки, то зробіть письмові нотатки хоча б до тих рядків, де точність висловлювання набуває особливого значення. Однак, у деяких випадках педагог є зацікавленим утому, щоб його висловлювання були неоднозначними. До цього часто змушують обставини, що склалися. Тоді він удається до абстрактного мислення, оскільки загальні висловлювання сприймаються слухачами по-різному, тобто неоднозначно, нерідко вводять їх в оману. Тому, добираючи слова, треба дбати проте, щоб ужите слово не несло в собі такого смислового навантаження. Однією з ознак мовної культури педагога є правильність мови. Вона визначається її відповідністю до загальноприйнятих норм мови. Саме тому будь-яке порушення негайно викликає опір аудиторії, принижуючи престиж лектора і його виступу. Умові педагога вагомого значення набуває дотримання мовленнєвої норми утрьох напрямах граматиці, слововживанні, вимові. Граматичні норми належать як до синтаксису (тобто побудови речень і словосполучень) такі до морфології – правил зміни слів.
Правильність вимови під час взаємодії зі студентами не менш важлива, ніж дотримання граматичних норм, або правил слововживання. Правильна постановка словесного наголосу – необхідна ознака грамотної мови.
Образність мови. Не можна розмовляти зі студентською аудиторією тільки мовою абстрактних понять, узагальнень, законів, висновків, мовою цифр. Викладач має зацікавити, захопити студентів ідеями, які він розкриває. І тут образність викладу необхідна. М. Горький зазначав, що мова повинна бути не тільки ясною, простою, правильною, чистою, ай яскравою. Зобразити яскраву, образну картину перед слухачами – залишити вражаючий відбиток у їх свідомості, схвилювати їх. Образність головним чином досягається за допомогою тропів і стилістичних фігур.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал