Національний університет біоресурсів І природокористування україни




Сторінка5/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.62 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5
Компресія. Універсальною властивістю майже всіх усних повідомлень є семантична надлишковість, яка забезпечує надійність передачі важливої інформації.
Інколи вона може перевищувати навіть 50%. Саме тому в усних повідомленнях багато різних повторів, витлумачень, висловлювань однієї і тієї ж думки різними словами.
Надлишковість усного тексту не лише дає змогу перекладачеві впевнитися, що він правильно сприйняв зміст, але й зробити, як це й необхідно, текст перекладу коротшим за текст оригіналу. Компресія як спосіб зменшення обсягу повідомлення без завдання шкоди комунікативному наміру мовця, здійснюється завдяки синонімічній заміні частин висловлювання, а також вилученню відрізків мовлення, які або дублюють зміст попередніх відрізків, або є надлишковими з точки зору комунікативного наміру, або
містять інформацію, що вже відома із ситуації спілкування.
Найпоширенішими завданнями для формування навички компресії є такі:
1) перекласти одне складне речення за допомогою двох простих;
2) замінити підрядний зв'язок сурядним;
3) перекласти лише необхідний склад структури речення без доповнень і пояснень;
4) замінити синонімами чи описовими зворотами слова і висловлювання;
5) компресувати висловлювання рідною мовою й перекласти його скорочений варіант.
На початковому етапі для тренінгу компресії найзручніше використовувати знайомі інформаційні повідомлення (новини політики, економіки, культури).
Мікрореферування. Вправа з мікрореферування має на меті розвиток уміння розуміти й запам’ятовування основного змісту усного повідомлення. Сутність цієї вправи полягає в такому: викладач зачитує уривок, що містить одну основну думку, а студенти повинні відтворити її кількома словами. Найефективнішим матеріалом для мікрореферування є інформаційні повідомлення обсягом 20–40 слів. Найбільшу увагу слід звертати на групу підмет-присудок і прецензійну лексику. Студенти отримують текст і коротко реферують його спочатку рідною, а потім – іноземною мовою. Це допомагає студентам коротко передати основні елементи щойно прочитаного чи прослуханого тексту. Такі вправи формують навички виокремлення в тексті найважливішого, а також розвивають пам’ять, адже згодом тексти збільшуються за обсягом.
Абзацно-фразовий переклад. Основною метою абзацно-фразового перекладу є розвиток слухової й смислової пам’яті, уміння застосовувати комплексні трансформації в усному перекладі й долати як лінгвістичні, так і екстралінгвістичні перекладацькі проблеми. Сутність вправи полягає в тому, що викладач читає, а студент перекладає невеликі абзаци тексту, які згодом можна ускладнювати, висуваючи жорсткіші вимоги до якості перекладу або збільшуючи обсяг тексту для перекладу. Тренувати абзацно- фразовий переклад можна як із записом, так і без запису. У першому випадку тексти повинні бути більші за обсягом, у другому – менші за обсягом і розгортати одну основну думку. На відмінну від мікрореферування матеріалом для цієї вправи можуть бути розгорнутіші тексти побутових розмов, інтерв’ю, переговорів і т.д., які, відтворюючи реальні ситуації спілкування, дають змогу відшліфувати переклад спеціальної лексики, еліптичних конструкцій, стилістично-маркованих одиниць тощо. Найбільшу увагу слід звернути на швидкість переходу з однієї мови на іншу й стилістичне оформлення перекладу. Абзацно-фразовий переклад стає в нагоді для розвитку професійного вміння використовувати такі перекладацькі прийоми, як функціональна заміна, описовий
переклад, компенсація втрат.
Диктант-переклад. Диктант-переклад допомагає створити умови, наближені до робочого аудіювання під час послідовного перекладу. Прослуховування відбувається майже одночасно з письмовим оформленням перекладу, що, у свою чергу, сприяє синхронізації застосування рецептивної навички слухання і продуктивної навички письма.
Диктант-переклад дає змогу з’ясувати обізнаність студентів із способами перекладу лексичних і фразеологічних одиниць, термінів і граматичних структур. Найбільше користі від такої вправи, коли викладач і студенти відразу порівнюють переклади і виправляють можливі інтерференційні помилки. У процесі такої роботи доцільно змінювати темп диктанту. Тоді ця вправа тренуватиме також смислову пам'ять, адже втримати в голові кілька десятків слів у певному порядку не завжди видається можливим. Саме смислове, а не механічне запам’ятовування дає змогу студентам успішно боротися з граматичною
інтерференцією: вплив синтаксичної структури оригіналу зведено до мінімуму через одноразовість і короткочасність слухового сприйняття.
Переклад-переказ. Вправа “переклад-переказ”, яка передбачає відпрацювання важливих для усного оформлення повідомлення вмінь і навичок, готує до усіх видів усного перекладу. Проте цю вправу можна використовувати в умовах як зорового сприйняття, так і сприйняття на слух. Студентам пропонуються тексти спочатку рідною, а згодом й іноземною мовою, які вони повинні переказати, уникаючи повторів наявних лексичних засобів. Останнє, звісно, не стосується прецизійної лексики.
Вправа на послідовний переклад з аркуша. Переклад з аркуша дає змогу студентам вправлятись у низці факультативних процедур, зокрема, моніторингу (повторенню слів), перефразуванні, додатковому пошуку рішень, ментальному впорядкуванні сегментів текстів оригіналу й перекладу та їх коментуванні, усвідомленні негативного рішення. При послідовному перекладі процеси сприйняття тексту і його оформлення чергуються.
Спочатку перекладач читає речення або його частину подумки, а потім перекладає прочитане. Після цього він читає подумки наступне речення і так до кінця тексту.
З одного боку, будь-який переклад із зоровою опорою неабияк полегшує роботу перекладача, даючи змогу зосередитися на вивіреному формулюванню тексту мовою перекладу. З другого боку, переклад із аркуша сприяє виробленню вміння сприймати і відтворювати текст на слух із залученням усіх видів пам’яті.
Вправа на тренування перекладацького скоропису. Вправа на тренування перекладацького скоропису передбачає прослуховування невеликих фрагментів
іноземною мовою, фіксація основної інформації рідною мовою за допомогою перекладацьких нотаток і відтворення більш-менш повного змісту повідомлення на їх
основі. В основі універсального перекладацького скоропису (УПС), володіння яким є обов’язковим складником усної перекладацької компетенції, лежить смисловий аналіз.
Маючи на меті відтворення основного змісту тексту й використання найекономніших формулювань, смисловий аналіз допомагає встановлювати смислові зв’язки між частинами й утворювати складніші смислові єдності завдяки виділенню “смислових опорних пунктів” або “смислових віх тексту”. Ці смислові опори, у свою чергу, є результатом смислового групування (членування, аналізу, об’єднання) мовленнєвого матеріалу, тобто компресії вихідного повідомлення.
Вправи на подолання труднощів усного перекладу
Труднощі усного перекладу можуть мати як лінгвістичний, так і екстралінгвістичний характер. Якщо перші пов’язані з недостатнім обсягом фонових знань чи незнанням лексики, то другі – з особливостями вимови оратора, умовами сприйняття виступу (сторонні шуми, відволікання) тощо.
Розвиток умінь долати екстралінгвістичні труднощі передбачає виконання вправ на зворотне корегування, контекстуальну здогадку, використання лексичних і граматичних трансформацій тощо.
Щодо лінгвістичних труднощів під час усного перекладу, то формувати навички їх подолання допомагають вправи на автоматизацію вживання перекладацьких відповідників, вправи на знаходження периферійних значень, сполучуваність лексичних одиниць тощо. Запам'ятовування мовних одиниць і моделей перекладу забезпечується завдяки неодноразовому їх повторенню. На заняттях із перекладу найефективнішим є неодноразове вживання частотних мовних одиниць і конструкцій у перекладацьких вправах, що дає змогу одночасно тренувати весь комплекс перекладацьких умінь і навичок. Нерідко перекладацькі відповідники завчаються за принципом “початкове слово
– перекладене слово”. Студенти повинні повторювати найуживаніші еквіваленти, аж поки не досягнуть високого ступеня автоматизму. Знання перекладацьких відповідників без автоматизму їх вживання не є достатнім для усного перекладача, оскільки в нього немає часу на “пригадування” еквівалентів. Автоматизм також допомагає уникати вагань і тривалих пауз при перекладі, які заважають адекватному сприйняттю тексту, що перекладається, порушують комунікацію між партнерами.
Вправа на закріплення перекладацьких відповідників із повторенням. Вправа на закріплення перекладацьких відповідників із повторенням є почерговим перекладом невеликого тексту. Один із студентів, прочитавши вголос перше речення, перекладає його усно. Інші мають право вносити виправлення і пропонувати власні варіанти, з-поміж яких викладач визначає найоптимальніший. Студент, якого викликали першим, повторює
відібраний викладачем варіант. Наступний студент, перш ніж читати друге речення, повторює переклад першого. Третій студент повторює кращі варіанти перекладу перших двох речень і так далі. Відповідно студент, якого викликали для перекладу останнього речення, починає повторення від самого початку вправи. Насамкінець один зі студентів знов робить переклад усієї вправи. Переклад з повтореннями використовується переважно на першому етапі навчання, оскільки така вправа не сприяє самостійному прийняттю перекладацьких рішень студентами.
Вправа на сполучуваність лексичних одиниць. Значну роль у процесі засвоєння перекладацьких відповідників відіграє вправа на сполучуваність лексичних одиниць.
Студентам пропонується низка слів, які вони повинні пов’язати з іншими словами у контексті. Супутня мета такої вправи – розвиток асоціативної пам’яті. Так, прикметник миротворчий може сполучатися з іменниками “миротворчий контингент”, “миротворча операція”, “миротворча місія” тощо.
Вправа на знаходження периферійних значень полісемантичних слів. Дотичною до попередньої є вправа на переклад на основі лінгво-когнітивних моделей, коли студенти вчаться знаходити перекладацькі відповідники периферійних значень полісемантичних мовних одиниць. Під час цього процесу відбувається виокремлення глибинних змістових категорій одиниць мови оригіналу з трансформацією в глибинні змістові категорії одиниць мови перекладу. Так, виокремлення лінгво-когнітивної моделі слова «чорний» дає змогу передбачити й пояснити вживання цієї одиниці у відповідних ситуаціях: чорний ринок, чорна невдячність, чорний археолог тощо.
Чотиритактна вправа. Для належного закріплення перекладацьких відповідників пропонуються також чотиритактні вправи. Їхня сутність полягає в тому, що один зі студентів повинен прослухати і перекласти речення, а згодом, прослухавши правильний варіант перекладу, – повторити його.
Вправа на розвиток контекстуальної здогадки. Усі вправи на розвиток контекстуальної здогадки являють собою заповнення відсутніх компонентів структури речення чи тексту. Першою з таких вправ є заповнення купюр, коли студенти повинні заповнити навмисно зроблені в тексті пропуски. Починати рекомендується з найпростішого – тексту рідною мовою. Окрім цього, на підготовчому етапі з текстом можна ознайомитися заздалегідь, що також сприятиме розвитку мнемічних навичок.
Друга вправа передбачає розвинути вміння завершити висловлювання. Прогнозування в такому випадку спрямоване в один бік, оскільки спиратися можна лише на попередній контекст. Хоча варіантів завершення може бути кілька, це спонукає зберігати логіку висловлювання, одночасно активізуючи фонові знання з певного питання. Процес
прогнозування може починатися з перекладу назви тексту. Підзаголовок повідомляє перекладачеві, про що йтиметься в тексті. Чим краще перекладач зможе передбачити те, що можна очікувати в тексті, то швидше й ефективніше він перекладатиме.
Вправа на зворотне корегування. Вправа на зворотне корегування в усному перекладі має на меті розвиток уміння вдаватися до узагальненого, менш інформативного перекладу висловлювань, зміст яких недостатньо зрозумілий у контексті. Почувши наступне висловлювання і з’ясувавши зміст попереднього, перекладач повинен здійснити зворотне корегування й компенсувати попередньо втрачену інформацію.
Вправа на навчально-двосторонній переклад. Двосторонній переклад – це особливий вид усного перекладу (розмова, інтерв’ю, діалог тощо), під час якого перекладач послідовно перекладає як з іноземної на рідну, так і з рідної на іноземну.
Основними параметрами цього виду перекладацької діяльності є: одноразове сприйняття повідомлення на слух, усне одноразове оформлення перекладу, прямий зв'язок з учасниками міжмовного спілкування, порівняно невеликий обсяг тексту на переклад, обмежений у часі перехід з однієї мови на іншу, послідовний порядок операцій у перекладі. Розвинути якості двостороннього перекладу можуть допомогти рольові ігри – продуктивні комунікативні вправи на переклад усних і письмових текстів у типових і реальних ситуаціях спілкування. Структура професійно-орієнтованої гри визначається з огляду на моделювання суб’єктів, об’єктів і потреб спілкування. Усний переклад у всіх своїх різновидах здійснюється за гострого дефіциту часу, тому, крім професійної майстерності, від перекладача вимагається витримка і психічна рівновага. Такі комунікативні вправи, як рольові ігри, коли студенти перекладають перед аудиторією, підвищують їх упевненість у собі. На початковому етапі усний двосторонній переклад варто тренувати на матеріалі заздалегідь підготовлених питань і відповідей на знайомі теми. Важливо, щоб учасники уявної прес-конференції чи інтерв’ю через деякий час мінялися ролями. Викладач повинен звертати увагу на темп, інтонацію, граматичне оформлення висловлювань. Ускладнювати такі вправи видається можливим завдяки несподіваній зміні тематики, вживанню стилістично-маркованих лексичних одиниць, фразеологізмів тощо.
Синхронне читання тексту перекладу. Підготовчою вправою для тренування навичок синхронного перекладу є синхронне читання готового перекладу. Отримавши перекладений письмово аудіотекст, студенти зачитують його в мікрофон, імітуючи синхронний переклад, причому темп мовлення бажано варіювати. З аудіоматеріалами можна ознайомитися заздалегідь, проте якість виконання повинна контролюватись.
Починати рекомендується з перекладу аудіотексту, виконаного й проаналізованого
власноруч. Згодом видається доцільним виконувати переклад аудіотексту, письмовий переклад якого виконаний іншим перекладачем.
Прослуховування тексту іноземною мовою і його повторення. Прослуховування тексту іноземною мовою і його повторення передбачає розвиток навички синхронізації сприйняття і відтворення. Студент повинен одночасно стежити як за оригіналом, так і за процесом його повторення, імітуючи особливості мовлення, темпу й інтонації.
Насамкінець варто перевірити повноту розуміння й запам’ятовування інформації.
Письмовий
переклад
звукозапису.
Письмовий переклад звукозапису рекомендується практикувати для розвитку вміння сприймати на слух іншомовне мовлення. Перевага цієї вправи в тому, що її можна виконувати в позааудиторний час відповідно до індивідуального темпу засвоєння, причому студенти мають змогу навчитися слухати людей із різною вимовою.
Зорово-усний переклад з аркуша (переклад із зоровою опорою). Від послідовного перекладу з аркуша слід відрізняти зорово-усний переклад з аркуша. Кваліфікований зорово-усний переклад з аркуша, який тренує перехід з однієї мови на іншу, – це вид синхронного перекладу, а тому є значно складнішим психологічним процесом. Переклад
із зоровою опорою допомагає відпрацювати навички швидкого зорово-усного перекладу, синхронізації зорового сприйняття і мовлення, переключення з однієї мови на іншу, а також розвинути пам’ять. Така вправа також має на меті сформувати вміння швидкого підбору еквівалентів і відпрацювання перекладу різноманітних морфологічних і синтаксичних конструкцій. Основні переваги вправи на переклад із зоровою опорою – це гнучкість і швидкість прийняття відповідних перекладацьких рішень. Крім того, переклад
із зоровою опорою сприяє організації уваги, оскільки передбачає синхронізацію зорового сприйняття з мовленням. Під час зорово-усного синхронного перекладу одночасно відбувається оформлення перекладу одного речення і сприймання наступної частини
іншомовного тексту, тобто те саме, що відбувається в процесі усного синхронного перекладу на слух. Основна відмінність цих двох видів синхронного перекладу полягає в сприйманні. У процесі зорово-усного перекладу сприймання зорове, а у другому випадку
– слухове. Крім того, під час усного перекладу на слух перекладач не може регулювати швидкість подання тексту, а у процесі зорово-усного перекладу з аркуша швидкість подання матеріалу залежить винятково від перекладача.
Синхронно-зоровий переклад. Вправа із синхронно-зорового перекладу також має на меті тренувати вміння переходити з однієї мови на іншу, проте сам процес полегшено завдяки наявності в перекладача тексту оригіналу, за яким він не лише перевіряє своє слухове сприйняття, а й має змогу продивитися його заздалегідь, аби з’ясувати думку
автора. На перших заняттях бажано вдаватися до дещо вповільненого темпу, проте згодом прискорювати його, вимагаючи від студентів усе точнішого відтворення змісту оригіналу.
Читання з лічбою. Вправа на читання з лічбою побудована так. Студентам пропонується читати текст рідною мовою подумки і водночас лічити вголос рідною мовою. Згодом вправа виконується на матеріалі однієї іноземної мови. На початковому етапі текст рекомендується читати щонайбільше три хвилини. Після цього підраховується кількість слів, прочитаних за хвилину. Навички швидкого читання бажано відпрацьовувати під час самостійної роботи вдома протягом 10–15 хвилин щоденно. У процесі сприймання слова беруть участь зорові, слухові й артикуляційні органи. Зорове сприймання та слухова репродукція здійснюються значно швидше, ніж артикуляційна репродукція, оскільки м’язи скорочуються значно повільніше, ніж фізіологічні процеси в зорових і слухових органах. Тому для прискорення читання необхідно максимально зменшити питому вагу артикуляційних органів у сприйманні слова. Лічба вголос одночасно з читанням навантажує артикуляційні органи сторонньою діяльністю, так зменшивши їх участь у сприйманні слова. Спочатку це викликає певні труднощі, але згодом мозок пристосовується до нових умов і швидкість читання помітно зростає, а ступінь розуміння тексту не знижується.
Аудіювання з лічбою (складне аудіювання). Вправа на аудіювання з лічбою тренує навичку одночасного сприйняття й відтворення аудіотексту. Студенти рахують і водночас слухають текст рідною мовою в навушники, після чого кожен із них відтворює загальний зміст прослуханого тексту. Вправу можна ускладнювати лічбою, а згодом і прослуховуванням тексту іноземною мовою. Ритмічно рахувати вголос може один студент, а відтворювати загальний зміст тексту мовою перекладу – другий. Згодом вправу можна ускладнювати: загальний зміст тексту відтворює вже той студент, який рахував уголос.
Вправи на навчально-синхронний переклад знайомого аудіотексту. Реальному синхронному перекладу передують вправи, що передбачають синхронний переклад аудіотексту, з яким студенти могли ознайомитися на слух заздалегідь. Ускладнювати такі вправи можна за допомогою незначних відхилень від прослуханого тексту. Такі відхилення неабияк допомагають виробити психологічну стійкість до імпровізації мовця, готовність до “сюрпризів”, увагу і зосередженість. Найбільшу увагу слід звернути на темп, інтонацію, правильне розбиття потоку мовлення на синтагми (не відокремлювати прислівник від дієслова, прикметник від дієслова, не зупинятися на службових частинах мови тощо). Інколи радять не розбивати тест перекладу на абзаци, що змушує студентів
відтворювати текст перекладу, прислуховуючись до інтонаційного оформлення уривків оригіналу.
Навчання синхронного перекладу через його складність здійснюється на старших курсах. Студенти, які розпочинають вивчати курс синхронного перекладу, уже повинні опанувати основи інших видів перекладу. У студентів немає потреби заново вивчати прийоми досягнення адекватності в перекладі, заново оволодівати всіма операціями й діями, які становлять діяльність синхронного перекладача. Їм насамперед необхідно розвити в собі низку психічних професійних якостей, навчитися виконувати перебудовані перекладацькі операції та дії, оволодіти виконанням цих операцій і дій у високому темпі й специфічному поєднанні, а також підвищити рівень володіння іноземними мовами. Тому зміст навчання синхронного перекладу доцільно викладати як певну перебудову, удосконалення й накопичення знань, навичок і вмінь студентів Якщо в інших видах перекладу об’єктами окремих перекладацьких дій звичайно є окремі фрази та понадфразові єдності, то в синхронному перекладі перекладацькі дії здійснюються над
інтонаційно-смисловими одиницями типу синтагм і ритмічних груп, синтаксичними блоками та іншими частинами висловлювань. Провідним методом синхронного перекладу
є трансформаційний: у зв’язку з часовими обмеженнями перекладач відтворює короткі фрагменти, трансформуючи їх з огляду на граматику мови перекладу.
На початковому етапі навчання синхронного перекладу для тренування варто підбирати знайомі тексти, аби допомогти майбутнім перекладачам здобути впевненість у власних силах. Не надто корисним також буде перевантажувати студентів одноманітною роботою, яка потребує чимало розумових зусиль. На останньому етапі можна пропонувати громадсько-політичні, економічні, юридичні, науково-технічні тексти з певними технічними чи мовленнєвими дефектами, а також тексти, що передбачають фонетичні (екзотичні власні імена і назви), лексичні (неологізми, фразеологізми, безеквівалентна лексика, “зрадливі друзі” перекладача) чи стилістичні (метафора, метонімія, іронія, алюзія, підтекст) труднощі в перекладі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал