Національний університет біоресурсів І природокористування україни



Pdf просмотр
Сторінка3/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.62 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5
Лекція 4. Вправи у процесі навчання перекладу
1.
Місце вправ у системі професійної підготовки перекладача.
2.
Види вправ з перекладу.
3.
Організація роботи з вправами.

Місце вправ у системі професійної підготовки перекладача
Зміст курсу перекладу включає як повідомлення необхідних професійних знань, так і розвиток перекладацьких умінь і навичок. При цьому вміння та навички перекладу є і кінцевою метою курсу перекладу, оскільки вони забезпечують практичну професійну діяльність перекладача. Уміння та навички перекладу формуються на основі використання спеціально підібраних навчальних матеріалів. До таких матеріалів відносяться перекладацькі вправи і навчальні тексти.
Вправи є основний способом формування необхідних умінь. Перекладацькі вміння можуть розвиватися і в процесі перекладу зв'язного тексту. Однак переклад будь-якого тексту завжди пов'язаний з вирішенням цілої низки ряду перекладацьких завдань і практично дуже важко знайти такий текст, в якому якась перекладацька проблема переважала або хоча б зустрічалася досить часто. Спеціально підібрані вправи надають можливість зосередити увагу студентів на способах вирішення окремої перекладацької задачі. Робота з вправами складає значну частину курсу навчання перекладу. У процесі цієї роботи вивчаються способи подолання труднощів перекладу, відпрацьовуються технічні прийоми перекладу, розвиваються перекладацькі вміння і створюється основа для вдосконалення навичок перекладу.
Види вправ з перекладу
За характером мовних дій вправи поділяються на передперекладацькі і власне перекладацькі. Передперекладацькі вправи мають на меті створити умови для успішного здійснення процесу перекладу, створити необхідну комунікативну установку, перевірити наявність у студентів мовних та фонових знань, показати їм, як вирішують типові перекладацькі завдання досвідчені висококваліфіковані перекладачі.
Основними вправами цього типу є:
- зіставлення паралельних текстів на вихідній і та цільовій мові з метою виявлення їхніх відмінностей;
- зіставлення опублікованих перекладів з їх оригіналами і критичний аналіз використаних перекладачем методів і прийомів;
- відповіді на питання до тексту на перевірку глибини його розуміння і наявності необхідних фонових знань;
- обговорення концепцій, покладених в основу змісту тексту, та пов'язаних з ними термінів і понять;
- вправи на вдосконаленню володіння мовою перекладу (складання синонімічних рядів
і диференціація значень синонімів, стилістична оцінка запропонованих варіантів, перефразування висловлювань,
виступи на задану тему тощо).
Власне перекладацькі вправи поділяються на:
- мовні, які розвивають уміння вирішувати перекладацькі завдання, пов'язані з особливостями семантики одиниць і структур вихідної та цільової мов;
- операційні, призначені для відпрацювання вміння використовувати різні способи і прийоми перекладу;
- комунікативні, для формування вміння успішно виконувати необхідні дії на різних етапах процесу перекладу.
Відповідно до виду вправи формулюються і завдання щодо їх виконання. У мовних вправах в завданні вказується мовна одиниця або структура, значення якої повинне особливо враховуватися при перекладі.
Зокрема, завдання http://ua- referat.com/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82
може включати переклад ізольованих мовних одиниць; передачу значень зазначених одиниць і структур у складі висловлювань; переклад висловлювань, що містять певні одиниці і структури.
В операційних вправах ставиться завдання використовувати при перекладі вказаний прийом або самостійно вибрати відповідний прийом і обгрунтувати вибір і спосіб його застосування.
Комунікативні вправи включають завдання з визначення контекстуальних значень мовних одиниць, інтерпретації змісту висловлення, підбору відповідностей і варіантів перекладу і комплексне рішення перекладацьких завдань при перекладі висловлювань і відрізків тексту, різних за складністю. Такі вправи розвивають вміння здійснювати окремі етапи перекладацького процесу в цілому.
Організація роботи з вправами
Кожна вправа призначається для вирішення певної задачі, яка формулюється у завданні відповідно до його типу. Однак, у багатьох випадках виконання завдання вимагає вирішення, крім основного, ще й низки побічних завдань. Викладач повинен заздалегідь вирішити, які додаткові проблеми він буде обговорювати зі студентами при роботі над вправою.
Як правило, вправа складається з 15-20 речень, що містять певні перекладацькі утруднення. Ці речення підбираються з різних текстів, оскільки, важко підбирати зв'язний текст, у якому потрібна проблема була б представлена в достатній кількості. Матеріалом для таких вправ, як правило, служать тексти, позбавлені
індивідуально-авторських особливостей у вживанні мовних засобів. Необхідність використовувати висловлювання поза контекстом створюють труднощі для їх розуміння і
перекладу. Ці труднощі долаються трьома шляхами. По-перше, викладач прагне підбирати самодостатні речення, інтерпретація яких не потребує більш широкого контексту. У разі необхідності можлива невелика модифікація окремих речень, яка уточнює їх зміст, але не порушує їх природність. По-друге, викладач завжди повинен бути готовий повідомити студентам додаткові відомості, що усувають багатозначність. По- третє, одним із способів роботи з вправами може бути обговорення варіантів розуміння і перекладу, які будуть правильними у різних лінгвістичних і ситуативних контекстах, в яких може зустрічатися це висловлювання.
Особливе значення мають постійні посилання на вже засвоєні знання і прийоми, узагальнення способів вирішення перекладацьких завдань, формулювання рекомендацій, нагадування про принципи перекладацької стратегії. Як правило, коментарі викладача не варто обмежувати тільки обговоренням проблем, безпосередньо пов'язаних з перекладом даного висловлювання. Мовні утруднення, який факт або допущена помилка в
інтерпретації або в перекладі можуть бути використані викладачем ознайомлення з правилом, системою понять, концепцією або фактичним матеріалом, знання яких допоможе уникнути помилок в майбутніх перекладах.
Залежно від характеру вправи, вона може виконуватися в аудиторії без попередньої підготовки або даватися як домашнє завдання з подальшою перевіркою та обговоренням з викладачем.
Мовні вправи мають на меті розвиток уміння долати труднощі, пов'язані з особливостями семантики і вживання певних типів мовних одиниць у цільовій мові. Такі вправи зручно класифікувати за характером мовних одиниць як лексичні, фразеологічні, граматичні та стилістичні. Лексичні проблеми перекладу, вирішення яких відпрацьовується за допомогою вправ, включають різні види перекладацьких відповідностей. Лінгвістична теорія перекладу виділяє два основних типи відповідностей: моноеквіваленти, вибір яких відносно незалежно від контексту, і поліеквіваленти
(варіантні відповідності), вибір яких вимагає врахування як власного значення слова, так і контексту його вживання.
Уміння використовувати при перекладі кожен з цих двох типів відповідностей закріплюється за допомогою ряду вправ. Крім того , спеціальні вправи спрямовані на тренування перекладу безеквівалентної лексики і подолання труднощів, пов'язаних з так званими «хибними друзями перекладача».
Відносно моноеквівалентов у завдання навчання входить збагачення перекладача набором основних відповідностей, без знання яких неможливо здійснення різних видів усного перекладу і серйозно сповільнюється процес письмового перекладу, а також
тренування неналежного використання прийомів транскрибування і калькування для створення нових моноеквівалентів. Для цього доцільно застосовувати вправи з підбору відповідностей для власних імен, географічних назв, назв політичних партій, профспілок, фірм, компаній та інших політичних, комерційних і тому подібних організацій, як в
ізольованій формі, так і в складі висловлювань.
Вправи, пов'язані з використанням у перекладі варіантних відповідностей, призначені, в першу чергу, для розвитку вміння виявляти контекстуальні значення слів на основі взаємодії їх словникового значення з лінгвістичним або ситуативним контекстом.
Особлива увага звертається на труднощі перекладу слів з широким недиференційованим значенням, при перекладі яких може використовуватися велика кількість різноманітних відповідностей, що не враховуються словниками. Відпрацьовуються також способи передачі конотативного значення слова і правильне використання двомовних і тлумачних словників при знаходженні контекстуального варіанту перекладу.
Перед кожною серією вправ подається невеликий вступ, у якому узагальнюється характер труднощів даного типу і способи їх подолання.
Теорія перекладу пропонує цілий ряд способів створення оказіональних відповідностей для безеквівалентних лексичних одиниць: запозичення, калькування, використання аналогів цільової мови, лексико- семантичні заміни, опис.
Всі ці способи попередньо пояснюються студентам і потім практично використовуються ними при виконанні вправ. Завдання при роботі з вправами цього типу можуть включати як самостійний вибір способу перекладу, так і пропозицію перекласти висловлювання, застосовуючи певний спосіб.
Особлива увага приділяється труднощам, пов'язаним з перекладом неологізмів, оскільки нові слова, що з'являються в одній мові, як правило, не мають відповідників в
іншій мові.
Особливий розділ серед лексичних вправ становлять завдання, що розкривають проблеми, пов'язані з існуванням у вихідній і цільовій мовах слів, що називаються
«хибними друзями перекладача» або псевдоінтернаціональними словами. У такі вправи включаються слова зі схожою формою, але зовсім іншим значенням; слова, які частково відрізняються в семантичному або прагматичному аспекті, а також з різною сполучуваністю, що перешкоджає їх взаємозамінності.
Вправи з перекладу образних фразеологічних одиниць включають тренування у використанні основних способів передачі їх значень у перекладі (еквіваленти, фразеологічні аналоги, калькування і описовий переклад) з урахуванням обмежень, обумовлених комплексним характером семантики фразеологізмів (переносне значення,
пряме значення, емоційно-етнічна характеристика). У цій групі вправ здійснюється аналіз
і переклад словосполучень як в ізольованій формі, так і в складі висловлювань і частин тексту.
Граматичні проблеми перекладу викликають необхідність у вправах з подолання труднощів, пов'язаних як з формами і структурами вихідної мови, що мають відповідності в цільовій мові, так і безеквівалентними формами і структурами. При наявності граматичних відповідників студенти повинні оволодіти вмінням вибирати правильну граматичну форму в перекладі, враховуючи її семантичні та стилістичні функції, а також її взаємодію з «лексичним наповненням», використання паралельних структур у вихідної мови може ускладнюватися необхідністю вдаватися до синтаксичних трансформацій, змінювати порядок слів, членувати або об'єднувати речення при перекладі.
Операційні вправи мають на меті розвиток уміння застосовувати в процесі перекладу вивчені в теоретичному курсі моделі, трансформації і технічні прийоми перекладу. Подібні вправи можна розділити на чотири основні групи.
Перша група вправ спрямована на ідентифікацію методу або прийому, застосованого в виконаних перекладах. Студентам пропонується зіставити вихідні висловлювання з їх перекладами і вказати, які стандартні методи були використані в кожному випадку. Висловлювання, складові такої вправи, можуть бути перекладені або одним визначеним способом, або різними прийомами. Наведені приклади перекладів необов'язково є зразковими, але повинні достатньо наочно ілюструвати застосування відомих студентам прийомів. Такі приклади виграють в переконливості, якщо у вправі вказується, з якого опублікованого перекладу вони запозичені.
При виконанні вправ другої групи студентам пропонується не тільки
ідентифікувати використаний прийом, а й оцінити доречність його застосування. Цей тип вправ включає два різновиди. В одному випадку наводиться як оригінал, так і переклад, і оцінюється правильність вибору прийому. В іншому випадку студентам даються лише висловлювання на мові оригіналу та пропонується оцінити, чи можна при їх перекладі використовувати даний прийом.
У третій групі вправ ставиться завдання застосувати при перекладі певний прийом, навіть якщо висловлювання в оригіналі могло бути перекладено і яким-небудь іншим способом. Матеріал вправ підбирається таким чином, щоб складові його висловлювання вимагали при перекладі саме даного прийому.
Четверта група операційних вправ призначена для вироблення вміння вибирати і застосовувати прийом перекладу, найбільш підходящий для перекладу конкретного висловлювання. При виконанні такої вправи студенти самостійно визначають, який
прийом буде використаний, і яким чином він реалізується у тексті перекладу.
Завдання вправ комунікативного типу полягає у формуванні уміння виконувати необхідні комунікативні дії, що входять до перекладацького процесу. Такі дії можуть здійснюватися за допомогою кожної з мов, що задіяні у перекладі, або в процесі міжмовної комунікації. Вправи, що вимагають самостійних мовних дій, можуть поділятися на кілька основних типів.
До першого типу відносяться вправи, які вимагають дій з одиницями вихідної і цільової мов різного рівня. Так, на рівні слова можуть бути запропоновані завдання на пояснення відмінностей між синонімами в даному ряду, по складанню паралельних рядів синонімів тощо.
Друга група вправ передбачає ідентифікацію і обговорення студентами перекладацьких труднощів у пропонованих текстах. Предметом обговорення можуть бути як загальні, так і конкретні проблеми перекладу. З одного боку, може бути поставлено завдання оцінити мету тексту оригіналу, тип цього тексту і зумовлені цими факторами особливості перекладацької стратегії. З іншого боку, пропонується обговорити особливі проблеми, які виникають у зв'язку з наявністю у вихідному тексті специфічних лексичних, граматичних або стилістичних явищ. Загальною метою таких вправ є розвиток уміння здійснювати перед перекладацький аналіз тексту.
Наступна група вправ включає різні маніпуляції з текстами оригіналу та перекладу.
Сюди відносяться завдання скласти план змісту оригіналу, сформулювати основну думку автора, більш-менш докладно переказати цей текст. Щодо тексту перекладу, що дається у вправі з оригіналом чи без нього, може ставитися завдання перефразувати текст, виправити порушення норми або узусу, наблизити його до оригіналу, експлікувати зміст, що мається на увазі, тощо.
Особливу групу вправ складають завдання з перекладу різними способами одного і того ж тексту в залежності від поставленої мети перекладу і передбачуваного типу рецептора. В якості мети може бути вказаний характер газети чи журналу, де буде опублікований переклад, передбачуване використання перекладу в рекламних, політичних чи пропагандистських цілях, прагнення модернізувати переклад тощо. Завдання може передбачати різні варіанти перекладу для професіоналів і непрофесіоналів, для різних вікових груп, для конкретних прагматичних ситуацій.
Оскільки у завдання курсу перекладу входить розвиток на основі спеціальних знань
і умінь автоматичних та напівавтоматичних навичок перекладу, то система перекладацьких вправ доповнюється регулярними завданнями з перекладу в аудиторії текстів різного ступеня складності і певного обсягу за вказаний проміжок часу.


ЛЕКЦІЯ 5. НАВЧАННЯ ПИСЬМОВОГО ПЕРЕКЛАДУ
1.
Методика роботи з текстом
2.
Етапи роботи з текстом
3.
Висновки
Методика роботи з текстом
При роботі з вправами формування необхідних умінь і навичок відбувається, як правило, на окремих висловлюваннях, які містять відповідні перекладацькі труднощі.
Очевидно, однак, що на практиці перекладачеві доводиться перекладати не окремі висловлювання, а зв'язні тексти. Тому робота з текстами складає важливу частину будь- якого курсу навчання перекладу.
Переклад зв'язного тексту припускає комплексне використання перекладацьких методів і прийомів з урахуванням того, що текст є єдиним цілим в смисловому і структурному планах. Виходячи із структури та змісту тексту, перекладач вирішує, чи слід використовувати той чи інший прийом і яким чином це краще зробити. Особливості конкретного тексту можуть тією чи іншою мірою вплинути на модифікацію способу застосування перекладацького прийому чи змусити перекладача відмовитися від використання стандартних методів перекладу і спробувати знайти новий, раніше невикористаний шлях. Внаслідок цього робота з текстом включає два взаємопов'язаних етапи. З одного боку, викладач виділяє загальні перекладацькі проблеми, а з іншого боку, він звертає увагу і на специфічні особливості даного тексту, які повинні бути враховані при виборі варіанту перекладу.
Стратегія перекладача визначається не тільки характером перекладного тексту і перекладацькими труднощами, які містяться у ньому, але і типом рецептора, на якого орієнтований переклад. В основному курсі перекладу викладач, як правило, не ставить перед студентами завдання враховувати особливості конкретного рецептора і орієнтує їх на «усередненого» рецептора як представника певного мовного колективу.
При роботі над перекладом зв'язного тексту використовуються два основних види аудиторної роботи – аналітичний та синтетичний. Заняття аналітичним перекладом припускають докладний аналіз під керівництвом викладача всього комплексу перекладацьких труднощів, виявлення типових проблем та обговорення стандартних способів їх вирішенні, визначення індивідуальних особливостей тексту і пов'язаних з ними конкретних варіантів перекладу. Виконуючи синтетичний переклад, студент самостійно перекладає заданий текст певного обсягу в зазначений час, а потім його переклад перевіряється викладачем з наступним розбором усіх переваг і недоліків
виконаної роботи.
Аналітичний переклад (переклад з аналізом) вимагає серйозної попередньої підготовки. Необхідно підібрати такий текст, який був би цікавий за змістом і включав би достатню кількість типових перекладацьких труднощів. Викладач заздалегідь вирішує, які з цих труднощів будуть об'єктом детального розбору на занятті, які прийоми будуть використані при вирішенні кожної перекладацької задачі, який додатковий лінгвістичний і фактологічний коментарі необхідно дати студентам у процесі аналізу. Мета заняття полягає не в тому, щоб перекласти якомога більше речень, а в тому, щоб практично відпрацювати застосування певні способи і прийоми перекладу.
Початку роботи над текстом зазвичай передує перед перекладацький аналіз тексту, в ході якого студенти під керівництвом викладача визначають тему, характер і структуру тексту, мету перекладу та вид передбачуваного рецептора. У разі необхідності викладач повідомляє студентам додаткову фактичну інформацію або дає їм завдання знайти цю
інформацію самостійно. До наступного заняття студенти готують свій попередній переклад тексту. Аналіз виконаних перекладів може проводитись на занятті або ж після того, як студенти отримали від викладача перевірені роботи або без попередньої перевірки.
Етапи роботи з текстом
У будь-якому випадку заняття ділиться на дві частини. У першій частині викладач розбирає зі студентами ті вислови в тексті, переклад яких складає особливі труднощі або потребує вирішення типових перекладацьких проблем. У другій частині заняття обговорюється переклад усього тексту, фраза за фразою. Викладач просить одного зі студентів зачитати свій переклад чергового висловлювання, а потім пропонує іншим студентам висловити зауваження і запропонувати свої варіанти. Деякі варіанти колективно оцінюються як допустимі, інші відхиляються як помилкові. Розглянути процедуру такого розбору можна на прикладі аналізу перекладів наступного англійського тексту.
FAO... LET THERE BE BREAD
1.
A new excitement has been added to the queer race that Man has run against himself down through the ages, testing whether he can produce food fast enough to feed his fast- growing family.
2.
In the past the race has never been a contest.
3.
Never, in all the yesterdays since he clambered out of the primeval ooze, has Man the Provider caught up with Man the Procreator: there has been famine somewhere in the world in nearly every year of recorded history.

4.
Even today after twenty centuries of Christian Enlightment, half man's family goes hungry and vast numbers of them are actually starving о death.
5.
Nevertheless, the race has suddenly grown closer, close enough to be charged with suspense.
6.
For the Provider has latterly been getting expert coaching from the sidelines and, despite the fact that the Procreator, running strong and easy, is adding to his family at the unprecedented rate of nearly fifty million a year, the gap is steadily closing.
7.
The coach responsible for this remarkable turn of events is the Food and
Agriculture Organization, more familiarly known as FAO, a specialized Agency of the United
Nations,
8.
And for its achievements in this crucial contest it richly deserves two сheers.
9.
Not least of all because when it comes to the categorical imperatives of eating, every quack can be an expert and, in consequence, FAO operates in an area where lunacy often passes for logic.
10.
As its name suggests, FAO worries even more about the eater than about the farmer.
11.
The emphasis is natural enough, for farmers (and fishermen and producers of food generally) comprise only about three-fifths of the world's gainfully employed; but we all eat and, to hear FAO tell it, most of us eat wrong.
12.
I was, indeed, out of concern for the well-being of eaters the world over that FAO was born.
13.
First there was the calorie, invented in the 1890's by an America agricultural chemist named Wilbur Atwater.
14.
Then came the vitamin, discovered in 1911 by a Polish-born American biochemist named Casimir Funk.
15.
Calorie and vitamin together ushered in the wondrous era of nutrition, which, wigged and bearded as a science, got us all to thinking of our diet.
16.
Tо the agricultural economists, however, nutrition was more than a science of diet; it was a signpost pointing the way to an economy of abundance.
17.
Thanks to nutrition, they considered, farmers could be spurred to greater production of selected crops, international trade would flourish, and all the world would eat better.
18.
Throughout the 1930's they urged a «marriage of health and agriculture» when the war came, with its urgent demand for bumper crops, they had their ideas already formulated.
Текст досить складний, і найкращою формою роботи з ним буде дати його для
самостійного перекладу в якості домашнього завдання або в аудиторії, а потім перевірити переклади студентів і докладно розібрати їх на занятті.
Аудиторна робота з перекладеним і перевіреним текстом включає в себе три основних компоненти: виділення і обговорення основних перекладацьких проблем в тексті, загальна характеристика роботи кожного студента з зазначенням головних недоліків, яких йому слід позбутися в першу чергу, і детальний розбір перекладу всього тексту фраза за фразою, з урахуванням конкретних особливостей тексту.
Перша частина роботи включає обговорення проблем, що мають загальнотеоретичну та практичну значимість, а також тих труднощів, які викликали появу помилок у багатьох або навіть у більшості перекладачів. Аналізований текст дає для цього достатньо матеріалу.
Насамперед слід звернути увагу на характер тексту. Він є поєднанням серйозності теми (нестача продуктів харчування) та образної «упаковки», оформленої у вигляді своєрідного репортажу про спортивні змагання двох бігунів. Це відразу визначає стратегію перекладача. З одного боку, йому необхідно дати точні відповідності термінам, назві організації і власним іменам, які згадуються у тексті.
З іншого боку, перекладач повинен зберегти образну структуру оригіналу. Тому неприйнятними слід визнати всі переклади, де замість опису спортивного змагання просто йдеться про те, що виробництво продуктів харчування в світі не задовольняє потреби зростаючого населення. Якщо хтось із студентів пішов цим шляхом, викладач в першу чергу вказує на принципову неправильність такого підходу.
Друге можливе порушення правильної перекладацької стратегії, на яке слід звернути особливу увагу майбутніх перекладачів, - це наявність у перекладі фраз, які не мають сенсу, або таких окремих висловлювань, зміст яких суперечить змісту тексту в цілому. Так, в нашому тексті мова йде про поліпшення становища в світі з виробництвом продуктів харчування і про велику позитивну роль ФАО в цьому переломі.
Тому такі переклади, як, наприклад, «Проте, розрив між учасниками змагання несподівано скоротився до такої міри, що це викликає тривогу» (речення № 5) або «ФАО була створена зовсім не через турботу про споживачів їжі у всьому світі», повинні бути відразу відкинуті. А переклад: «У минулому ця гонка ніколи не була змаганням» (речення
№ 2) не може бути прийнятий, оскільки фраза суперечить попередньому твердженню, що мова йде про змагання двох бігунів, і тому це твердження позбавлене сенсу.
Наступним важливим елементом перекладацької стратегії, який може викликати труднощі у багатьох студентів при перекладі даного тексту, є необхідність враховувати реальне вживання в мові перекладу обраного варіанту. Для ілюстрації цього положення
можна вибрати кілька прикладів можливих або дійсних перекладів.
Так, при перекладі речення № 1 деякі студенти виберуть як відповідність англійському «rасе» його найближчий словниковий еквівалент «гонка». Викладач пропонує студентам вказати, які спортивні змагання по-українськи називаються
«гонками». Отримавши у відповідь ряд прикладів («автомобільні гонки, велосипедні гонки» тощо), викладач підводить студентів до висновку, що спортивні гонки припускають наявність якихось засобів пересування і цей термін не застосовується, коли люди просто біжать наввипередки.
Оскільки в тексті мова йде якраз про змагання бігунів, яке триває протягом багатьох століть, для перекладу слова «rасе» необхідно підібрати іншу відповідність. Тоді викладач організовує дуже корисну роботу по зіставленню значень українських синонімів.
Студенти (самостійно або за підказкою викладача) підбирають синонімічні ряд назв змагань з бігу: забіг, гонитва, змагання, перегони, марафон і зіставляють їх значення з ситуацією, описаною в тексті. В результаті обговорення перші два слова відкидаються через обмеженість за часом (забіг) і ворожих намірів наздоганяючого (гонитва), наступні два слова визнаються можливими, хоча і більш загальними варіантами, а останнє слово – допустимим завдяки неявної великої тривалості змагання. Остаточний вибір з числа прийнятних варіантів надається кожному перекладачеві, а викладач зайвий раз нагадує студентам про принципову варіативність перекладу.
Причиною помилок може бути і нерозуміння синтаксичної структури речення. Так, при перекладі речення № 6 студенти можуть вирішити, що дієслово «to get» є тут допоміжним і об'єднати його з прикметником «expert» як іменною частиною присудка (... has been getting expert), в той час як це перехідне дієслово з прямим доповненням (has been getting ... coaching – тобто отримував тренерські вказівки). Варто зайвий раз нагадати студентам про корисність елементарного граматичного розбору речень, який показує, хто
і щодо кого здійснює дію.
На завершення першої частини обговорення можна вказати на випадки елементарної неуважності, які нерідко зустрічаються в студентських перекладах. У такому тексті це можуть бути помилки при передачі цифр і дат, наприклад: частина мільйонів замість п'ятидесяти (речення № 6 ) і 1890 замість 90-ті роки 19 -го століття (речення № 13
).
Всі обговорення проводяться на прикладі помилок, фактично допущених студентами в їхніх перекладах. Викладач зачитує помилковий варіант, пропонує студентам оцінити його, а потім пояснює характер і причину помилки і правильний шлях
її виправлення. У деяких випадках викладач сам пропонує на розгляд студентів
помилковий переклад, щоб переконатися , що їхній правильний вибір не був випадковим.
У наступній частині заняття викладач проводить розбір роботи кожного студента.
Він дає загальну оцінку перекладу, вказує його позитивні й негативні сторони і особливо виділяє ті недоліки, над усуненням яких студент повинен працювати в першу чергу. Це можуть бути помилки загального характеру: неправильний вибір перекладацької стратегії, схильність до буквалізму або, навпаки, до невиправданих відступів від оригіналу, неуважність, недостатні фонові знання тощо.
Можуть бути й індивідуальні недоліки лінгвістичного чи психологічного характеру: незнання якогось розділу граматики, лексики та фразеології, невміння або небажання користуватися словниками та іншими довідковими матеріалами, зайва повільність, нерішучість у виборі остаточного варіанту перекладу (спроба залишити в тексті перекладу два або більше можливих варіанти) тощо. Деякі недоліки в окремих перекладах співпадатимуть із спільними помилками, розібраними в першій частині заняття, і не потребуватимуть додаткових роз'яснень. В інших випадках викладач
ілюструє свої зауваження відповідними прикладами з обговорюваного перекладу. У заключній частині заняття здійснюється розбір перекладу всього тексту. Викладач послідовно розглядає речення за реченням, виділяючи в кожному з них перекладацькі проблеми і способи їх вирішення. Робота проводиться у формі діалогу: викладач вказує на перекладацьку трудність, пропонує студентам знайти шляхи її подолання та обговорює з ними запропоновані варіанти, схвалюючи або коригуючи їх. При цьому кожен студент отримує аргументоване пояснення на всі питання з приводу ступеня прийнятності його власного варіанту перекладу. Варто врахувати, що може бути кілька цілком допустимих перекладів одного і того ж речення і тому не слід наполягати на якомусь одному «єдино вірному» варіанті.
Висновки
Основна мета такої роботи полягає в тому, щоб навчити студентів самостійно виділяти перекладацькі проблеми й усвідомлено шукати шляхи їх вирішення. Тому :
1. Викладач не нав'язує свої рішення, а пропонує їх в якості можливих варіантів для обговорення.
2. Перш ніж запропонувати своє рішення, викладач намагається в ході обговорення підвести студентів до самостійного вибору прийнятного варіанту.
3. Будь-який власний варіант, запропонований студентом, обговорюється і доказово оцінюється. Критичні зауваження робляться тактовно, не ображаючи авторське самолюбство. Якщо відразу переконати студента не вдається, йому пропонується ще раз продумати аргументи викладача.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал