Національний університет біоресурсів І природокористування україни



Скачати 304.12 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір304.12 Kb.
ТипПротокол
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

__________________М.М. Доля

“___”________________2015 р.

РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри ландшафтної

екології і заповідної справи

Протокол від. “19”05.2015 року № 10

В.о. завідувача кафедри

____________ Павлюк С.Д.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ПРИРОДООХОРОННЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО»

напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»


Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології
Розробник: асистент Пузир Т.М.


2015 р.
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ПРИРОДООХОРОННЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Напрям підготовки

6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Спеціальність

Екологія та охорона навколишнього середовища

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Нормативна

Загальна кількість годин

154

Кількість кредитів ЕСТS

5,1

Кількість змістовних модулів

2

Курсовий проект

-

Форма контролю

іспит

Показники навчальної дисципліни для денної форми навчання




денна форма навчання

Рік підготовки (курс)

2015 (2 курс )

Семестр

3

Лекційні заняття

30

Практичні, семінарські заняття

30

Лабораторні заняття

-

Самостійна робота

94

Кількість тижневих аудиторних годин

4









2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Основною метою навчальної дисципліни «Природоохоронне законодавство та екологічне право» є формування правосвідомості, навичок застосування еколого-правових норм, правового розв’язання проблем, що виникають у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Завданням вивчення дисципліни «Природоохоронне законодавство та екологічне право» є:

- вивчення системи чинного природоресурсного законодавства, основних проблем, пов’язаних з охороною земель, вод, надр, лісів, атмосферного повітря, охороною рослинного і тваринного світу;

- узагальнити вже набуті знання про окремі галузеві еколого-правові норми щодо охорони окремих компонентів довкілля, об’єктів природно-заповідного фонду, територій та об’єктів з особливим статусом та довкілля в цілому, забезпечення екологічної безпеки, організації державної служби управління в галузі охорони довкілля, системи моніторингу довкілля;

- сформувати нові еколого-правові знання та вміння щодо застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення та режиму доступу до екологічної інформації.

3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ:

ПОВНОГО ТЕРМІНУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ




Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

«Загальна частина»

1. Загальнотеоретичні засади екологічного права

10

2

-

2

-

6

2. Джерела екологічного права

10

2

-

2

-

6

3. Екологічна правосуб’єктність людини

11

2

-

2

-

7

4. Право власності на природні ресурси

11

2




2




7

5. Право природокористування

10

2

-

2

-

6

6. Правове забезпечення екологічної безпеки

10

2

-

2

-

6

7. Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища

11

2

-

2

-

7

Усього годин

73

14

-

14

-

45

Модуль 2

«Особлива частина»

8. Правове регулювання охорони та використання земель

10

2

-

2

-

6

9. Правова охорона, використання та відтворення водних ресурсів

10

2

-

2

-

6

10. Правове регулюваня охорони та використання надр

10

2

-

2

-

6

11. Правове регулювання охорони і використання рослинного світу і лісів

11

2

-

2

-

7

12. Правове регулювання охорони і використання тваринного світу

10

2

-

2

-

6

13. Правове регулювання національної екологічної мережі України

10

2

-

2

-

6

14. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

10

2

-

2

-

6

15. Правове регулювання поводження з відходами

10

2

-

2

-

6

Усього годин

81

16

-

16

-

49

Загальна кількість годин

154

30

-

30

-

94


4. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Нормативно-правові акти природоохоронного законодавства України.

2

2

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»

2

3

Екологічні права та обов’язки громадян

2

4

Державне управління в галузі охорони довкілля

2

5

Ознайомлення з нормативно-правовими актами, які забезпечують правове регулювання екологічної безпеки.

2

6

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

2

7

Ознайомлення з нормативно-правовими актами, які забезпечують право землекористування

2

8

Ознайомлення з нормативно-правовими актами, які забезпечують правове регулювання використання та охорони вод.

2

9

Ознайомлення з нормативно-правовими актами, які забезпечують правове регулювання використання надр

2

10

Ознайомлення з нормативно-правовими актами, які забезпечують правове регулювання використання та охорони рослинного світу.

2

11

Ознайомлення з нормативно-правовими актами, які забезпечують правове регулювання використання та охорони тваринного світу.

2

12

Нормативно-правове регулювання лісових правовідносин

2

13

Правове регулювання національної екологічної мережі України

2

14

Закон України «Про охорону атмосферного повітря»

2

15

Міжнародне екологічне право

2




Разом

30



5. САМОСТІЙНА РОБОТА
1. Історія розвитку екологічного права в Україні.

2. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права.

3. Право людини на відшкодування екологічної шкоди..

4. Зміст права власності на природні ресурси. Особливості природокористування на правах оренди.

5. Особливості природокористування на правах оренди.

6. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають у зв'язку із надзвичайними екологічними ситуаціями.

7. Загальнотеоретичні засади екологічної експертизи.

8. Правове регулювання ведення державного земельного кадастру.

9. Правове регулювання ведення державного водного кадастру.

10. Правове регулювання ведення державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин.

11. Правове регулювання ведення Зеленої книги України. Правове регулювання ведення державного лісового кадастру.

12. Правове регулювання ведення державного кадастру тваринного світу.

13. Правовий режим природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність.

14. Правове регулювання здійснення державного обліку та моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря.

15. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами.
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, КОМПЛЕКТИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ
1. Закон України «Про Червону книгу України» прийнято у:

1. 1990 р.

2. 1995 р.

3. 2002 р.

4. 2000 р.

2. Загальне і спеціальне право користування природними рослинними ресурсами належить до:

1. за формами організації природокористування;

2. за суб’єктами;

3. за строками користування;

4. за підставою виникнення.

3. Створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори – це:

1. природні парки;

2. ботанічні сади;

3. пам'ятки природи;

4. заказники.

4. Право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками - це:

1. право землекористування;

2. право власності на землю;

3. право користування.



5. Екологічні відносини, для яких характерні рівність сторін, автономне становище відносно один одного називаються:

1. договірні;

2. управлінські;

3. відносні;

4. абсолютні.

6. Екологічний аудит – це:

1. державний управлінський інструмент;

2. ринковий управлінський інструмент;

3. державний екологічний інструмент;

4. галузевий управлінський інструмент.

7. Основним об’єктом екологічного аудиту є:

1. замовники;

2. аудитори;

3. підприємства;

4. Навколишнє середовище.

8. Екологічні відносини, для яких персонально визначена лише уповноважена особа, а зобов'язаними є всі інші суб'єкти, покликані утримуватися від посягань на інтереси уповноваженого називаються:

1. договірні;

2. управлінські;

3. відносні;

4. абсолютні.

9. Сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства є:

1. суб'єктом екологічного права;

2. об'єктом екологічного права;

3. предметом екологічного права.



10. Поверхневі води, що розташовані і використовуються в межах однієї області належать до:

1. водних об'єктів місцевого значення;

2. водних об'єктів загальнодержавного значення.

11. Водокоритувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води належать до:

1. первинних;

2. вторинних.

12. До інтегрованих об'єктів природи, що охороняються ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» належать:

1. навколишнє природне середовище;

2. земля, надра, рослинний світ, атмосферне повітря;

3. природні комплекси та ландшафти.



13. Метод правового регулювання, який передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору називається:

1. делегуючий;

2. імперативний;

3. рекомендаційний.



14. Система нормативно-правових актів, що закріплюють екологічні права та обов'язки громадян, а також регулюють природоресурсові, природоохоронні та антропооохоронні відносини називається ……………..

15. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» прийнято у:

1. 1991 р.;

2. 1992 р.;

3. 1994 р.;

4. 1995 р.

16. Юридично закріплена можливість власника здобувати з визначеного природного ресурсу, що йому належить, його корисні властивості є:

1. право розпорядження;

2. право користування;

3. право володіння.



17. Імовірність порушення стійкості навколишнього середовища через зловмисну чи незловмисну діяльність людини, тобто перевищення еколого-економічного потенціалу в результаті господарської чи іншої діяльності називається:

1. екологічна безпека;

2. екологічна небезпека;

3. екологічний ризик.



18. Аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин належать до:

1. надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру;

2. надзвичайних ситуацій природного характеру;

3. надзвичайних ситуацій техногенного характеру.



19. Надзвичайна ситуація, яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, внаслідок якої загинуло 2 особи, збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати належить до:

1. регіонального рівня;

2. місцевого рівня;

3. об’єктового рівня.



20. Привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод називається:

1. засміченням;

2. забрудненням;

3. вичерпанням.



21. Природні родовища корисних копалин – це:

1. нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання;

2. місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення.



22. Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються:

1. Президентом України;

2. Кабінетом Міністрів України;

3. Верховною Радою України.



23. Київська міська державна адміністрація належить до:

1. органів місцевого державного управління;

2. органів державного управління спеціальної компетенції;

3. органів загального державного управління.



24. Розробляє і приймає нормативно-правові акти, призначені для охорони навколишнього природного середовища і здоров'я населення, а також для регулювання екологічних правовідносин:

1. Президент України;

2. Верховна Рада України;

3. Кабінет Міністрів України.



25. Спеціальне управління у державному управління в галузі екології здійснюється:

1. в особі державних законодавчих, виконавчих, правових органів;

2. здійснюється суб'єктами, що мають спеціальне повноваження на екологічне управління відповідно до чинного законодавства.

26. Контроль, який полягає в тому, що підприємства, організації слідкують за дотриманням законодавства про рослинний світу ході здійснення своєї діяльності:

1. відомчий;

2. державний;

3. громадський;

4. виробничий.

27. Яка з функцій не належить до спеціальних функцій державного управління в галузі екології?

1. лімітування;

2. прогнозування;

3. нормування;

4. експертиза.

28. Землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей належать до:

1. землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

2. землі оздоровчого призначення;

3. землі рекреаційного призначення.



29. Документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов називається ………………….

30. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється:

1. Кабінетом Міністрів України;

2. Верховною Радою України;

3. Мінприроди.



7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Викладач знайомить студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально-методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточнює терміни і форми звітності.

Інформаційна лекція зорієнтована на викладення і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці ВНЗ.

Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

Настановча лекція - вид лекції у ВНЗ, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння ними, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь з дисципліни.

Настановчі лекції зазвичай проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання.



Підсумкова лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту, глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань тощо.

Під час проблемної лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

На основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу засобами аудіо-, відеотехніки.

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне - формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.



Індивідуальні заняття є важливою формою організації навчального процесу. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

Мета самостійної роботи студентів - самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь. Дидактичні цілі самостійної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, здобутих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування професійних навичок і вмінь;

- формування вмінь і навичок самостійної розумової праці;

- розвиток самостійності мислення, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань;

- самоосвіта.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів навчання вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж викладача стосовно виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими студентами, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним студентом; допомога викладача тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у студентів вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і можливість набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.



8. ФОРМИ КОНТРОЛЮ
До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:



  1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями. фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами. ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

  • пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

  • виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

  • розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

  • здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

  1. Якість опанування методологічно. і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

  • глибоке розуміння викладеного в першому пункту, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

  • методологічне обґрунтування знань.

  1. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

  • конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;

  • змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін..

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:



  • наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

  • якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

  • наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

  • ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності;

  • конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

  • здатність моделювати професійні дії;

  • виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

  • упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

  • зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

  • умотивованість дій та їх усвідомлення;

  • наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

  • ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів. Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так:

  • «відмінно» - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

  • «добре» - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

  • «задовільно» - студенти загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв’язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.);

  • «незадовільно» - студент загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об’єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною, зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб’єктивізму.
9. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол №6 з табл. 1.


Оцінка національна

Оцінка ECTS

Визначення оцінки ECTS

Рейтинг студента, бали

Відмінно

А

Відмінно – відмінне виконання з мінімальною кількістю помилок

90 – 100

Добре

В

Дуже добре – виконання вище середнього з кількома помилками

82-89

С

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74-81

Задовільно

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

64-73

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-63

Незадовільно

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

0-34


10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Пузир Т.М. Курс лекцій з дисципліни «Природоохоронне законодавство та екологічне право » - Боярка: «БКЕіПР». – 110 с.
11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Академічний курс Екологічне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Вид-во "Юрид. думка", 2008. – 720 с.

  2. Андрейцев В.І., Балюк Г. І., Бобкова А. Г., Ковальчук Т. Г., Краснова М. В. Екологічне право. Особлива частина: Підручник для студ. юрид. вузів і факульт. Повний академічний курс / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка. Юрид. фак. / Андрейцев В.І. (ред.). – К.: Істина, 2001. – 544 с.

  3. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України: Практикум для студ. юрид. вузів і фак. — К.: Юрінком Інтер, 1998. – 271 с.

  4. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.

  5. Екологічне право України: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ навч. закл.] / за ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2009. – 328 с.

  6. Екологічне управління: Підручник / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Білявський Г.О. та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.

  7. К.А. Рябець. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 438 с.

Нормативно-правові акти

  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

  2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року – К.: Юрінком Інтер, 2008.

  3. Лісовий кодекс України, 2006 р. – К.: Юрінком Інтер, 2008.

  4. Водний кодекс України від 20 липня 1995 р. – К.: Юрінком Інтер, 2008.

  5. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. – К.: Юрінком Інтер, 2008.

  6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року – Х.: ТОВ “Одісей”, 2008. – 256 с.

  7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року – К., 2008.

  8. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // www.rada.gov.ua.

  9. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10 січня 2002 р.

  10. Про Загальнодержавну програму „Питна вода України”: Закон України від 3 березня 2005 р. // www.rada.gov.ua.

  11. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня // www.rada.gov.ua.

  12. Про охорону атмосферного повітря: Закон України в редакції від 21 червня 2001 р. // www.rada.gov.ua.

  13. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 р. // www.rada.gov.ua.

  14. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 р. // www.rada.gov.ua.

  15. Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону: Закон України від 10 лютого 2000 р. // www.rada.gov.ua.

  16. Про тваринний світ: Закон України від 8 грудня 2001 р. // www.rada.gov.ua.

  17. Про Червону книгу України: Закон України, 2002 р. // www.rada.gov.ua.

  18. Про мисливське господарство і полювання: Закон України від 22 лютого 2002 р. // www.rada.gov.ua.

  19. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // www.rada.gov.ua.

  20. Про екологічний аудит: Закон України від 24 червня 2004 р. // www.rada.gov.ua.

  21. Про екологічну мережу України: Закон України від 24 червня 2004 р. // www.rada.gov.ua.

  22. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки: Закон України від 21 вересня 2000 р. // www.rada.gov.ua.

  23. Про курорти: Закон України від 5 жовтня 2000 р. // www.rada.gov.ua.

  24. Про туризм: Закон України в редакції від 18 листопада 2003 р. // www.rada.gov.ua.

  25. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8 лютого 1995 р. // www.rada.gov.ua.

  26. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30 червня 1995 р. // www.rada.gov.ua.

  27. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 р. // www.rada.gov.ua.

  28. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000 р. // www.rada.gov.ua.

  29. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000 р. // www.rada.gov.ua.

  30. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 9 лютого 2001 р. // www.rada.gov.ua.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал