Національний стандарт україни колісні транспортні засоби



Сторінка4/5
Дата конвертації16.01.2017
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5

  • КТЗ мають бути обладнані пасами безпеки та підголівниками, якщо їх передбачено конструкцією.

  • У пасів безпеки не дозволено такі дефекти:

    • надриви на лямці, видимі неозброєним оком;

    • замок не фіксує «язик» лямки або не викидає його після натискання на кнопку блокувального пристрою;

    • лямка не витягується чи не втягується в інерційну котушку та не блокується під час її різкого ривка.

    1. КТЗ категорій М3, N2, N3, O мають бути обладнані противідкатними упорами (не менше ніж два), а КТЗ категорій М та N — укомплектовані вогнегасниками, медичною аптечкою, знаком аварійної зупинки (чи блимким червоним ліхтарем). Використовувати вогнегасники без пломб або із закінченим терміном придатності не дозволено. Медична аптечка має бути укомплектована придатними для використовування препаратами та відповідати вимогам ДСТУ 3961.

    2. В автобусі, тролейбусі і вантажному автомобілі, тимчасово пристосованому для перевезення пасажирів, один вогнегасник має бути в кабіні водія, а другий (або інші) — у пасажирському салоні (кузові).

    3. Поручні в автобусах та тролейбусах, запасне колесо, акумуляторні батареї, вогнегасники, медична аптечка, номерні знаки мають бути надійно закріплені в місцях, згідно з конструкцією КТЗ.

    4. Сидіння автобусів та тролейбусів мають бути установлені на несівних елементах кузова за допомогою нарізевих з’єднань, згідно з вимогами виробника. Усі нарізеві з’єднання мають бути комплектними та застопореними. Кріплення має відповідати конструкції застосованих сидінь.

    5. Не дозволено підтікання робочих рідин із вузлів та систем КТЗ (мастила з систем змащування двигуна і трансмісії, охолоджувальної рідини з системи охолоджування, електроліту з акумуляторної батареї тощо).

    6. На КТЗ має бути акумуляторна батарея з номінальною ємністю згідно з НЕ.

    7. Тролейбуси мають відповідати вимогам ДСТУ 4398.

    8. Додаткове обладнання КТЗ, що перевозять небезпечні вантажі, має відповідати встановленим вимогам.

    7 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

    1. Методи контролювання зовнішніх світлових приладів

    2. Відповідність вимогам 6.1.1—6.1.5, 6.1.6.1—6.1.6.3, 6.1.7.1—6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6 перевіряють візуально.

    3. Тиск повітря в пневматичних шинах установлюють згідно з НЕ або, за відсутності НЕ, згідно із загальноприйнятими правилами експлуатування пневматичних шин. Керовані колеса КТЗ та ланки автопоїзда встановлюють у положення, що відповідає прямолінійному руху.

    4. Під час контролювання відповідно до 6.1.6.4—6.1.6.6, 6.1.6.8, 6.1.6.9 КТЗ має бути у стані порожньої маси, коректор кута нахилу фар (за наявності) приводять у стан, який відповідає початковому нахилу (положення «0»).

    5. Майданчик, призначений для проведення контролювання, має бути горизонтальним, рівним, із допустимим відхилом ± 3 мм на 1 м у будь-якому напрямку.

    6. Розташування світлотіньової межі на контрольному екрані (кут нахилу фар) визначають вимірюванням різниці вертикальних координат точок Р та О (рис. 1).

    7. Площина контрольного екрана має бути перпендикулярною до площини майданчика, призначеного для проведення контролю, та вихідної осі ПЗС, із допустимим відхилом ± 2 %.

    8. Відстань від центрів розсіювачів фар до поверхні контрольного екрана має бути (5 ± 0,05) м.

    Примітка. Дозволено збільшувати відстані від вихідного центра розсіювача до поверхні контрольного екрана до (10 ± 0,1) м. У цьому випадку значення нормативних відхилів параметрів регулювання фар та координати контрольних точок пропорційно збільшують.

    1. Дозволено використовувати ЗВТ з орієнтувальним пристроєм (наприклад реглоскоп), який забезпечує результати випробувань, еквівалентні результатам, отриманим за допомогою контрольного екрана.

    2. Під час контролювання відповідності вимогам 6.1.6.5, 6.1.6.7, 6.1.6.9 двигун КТЗ має працювати з мінімальною частотою обертання колінчастого вала в режимі холостого ходу, відстань від вихідного центру розсіювача фари до фотоприймача має бути (5 ± 0,05) м.

    3. Силу світла фар, які працюють у режимі «дальнє світло», вимірюють у місці розташування найяскравішої частини світлового пучка.

    4. Силу світла ПЗС контролюють з урахуванням таких вимог:

    5. У разі застосування фотометричного приладу, який визначає величину освітленості, силу світла обчислюють за формулою (1):

    I = E • L2,(1)

    де I — сила світла, кд;

    E — освітленість, лк;

    L — відстань фотометрування (рисунок 1), м.



    1. Фотоприймач і ПЗС, що контролюють, мають бути захищені від сторонніх засвічувань.

    Дозволено наявність сторонніх джерел світла із сумарною силою світла, яка не перевищує

    50 % від нормативного значення для ПЗС, що контролюють, але її має бути враховано.



    1. У разі контролювання сили світла покажчиків повороту за результат вимірювань слід брати її максимальну величину.

    2. Діаметр вхідного отвору фотоприймача, що використовують для вимірювання сили світла ПЗС, має бути не більше ніж 30 мм.

    3. Частоту блимання покажчиків повороту відповідно до 6.1.7.4 необхідно визначати не менше ніж за 10 проблисками.

    4. Границя допустимої основної похибки має бути не більше ніж, у разі вимірювання:

    • лінійних розмірів (абсолютна)±0,008 м;

    • параметрів часу (абсолютна)±0,1 с;

    • тиску повітря в шинах (зведена)±5,0 %;

    • сили світла (зведена)±15,0%.

    1. Методи контролювання рульового керування

    2. Контроль проводять на нерухомому КТЗ, дотримуючись вимог 7.4.2.2.1.2, 7.4.2.2.1.3.

    3. Відповідність вимогам 6.2.1.1 перевіряють на мінімальній і підвищеній частотах обертання холостого ходу двигуна, спостерігаючи за рульовим колесом та (або) керованими колесами, встановленими в положення для прямолінійного руху.

    4. Відповідність вимогам 6.2.1.2—6.2.1.5, 6.2.1.7, 6.2.3 перевіряють візуально.

    Наявність осьового переміщення рульового колеса та рульової колонки перевіряють прикладаючи до рульового колеса сили в протилежних напрямках уздовж осі рульового вала та в площині рульового колеса, перпендикулярно до колонки, а також сил, протилежних у різних площинах, які проходять крізь вісь рульової колонки.

    Проміжки в з’єднаннях деталей та вузлів рульового привода, затягнення кріплень картера рульового механізму, важелів поворотних цапф та стан шарнірів рульових тяг перевіряють повертанням рульового колеса відносно нейтрального положення в кожну сторону та прикладанням безпосередньо до деталей та вузлів привода сил у протилежних напрямках. За потреби, використовують засоби для визначання проміжків у з’єднаннях рульового привода і підвіски та спеціалізовані ЗВТ.



    1. Відповідність вимогам 6.2.1.6 перевіряють огляданням.

    2. Відповідність вимогам 6.2.2 перевіряють візуально, а за потреби — вимірюючи прогин паса привода насоса гідропідсилювача рульового керування за допомогою спеціалізованого приладу для одночасного контролю зусилля і прогину паса або за допомогою штангенциркуля та динамометра.

    3. Відповідність вимогам 6.2.4 перевіряють огляданням після запускання двигуна, почергово повертаючи рульове колесо на максимальний кут повороту в кожну сторону від нейтрального положення. Колеса КТЗ установлюють на поворотні пристрої, які виконано із застосуванням вальницевих опор і які можуть під час повороту переміщуватися у поздовжньому і поперечному напрямках.

    Примітка. Дозволено застосовувати інші методи зменшення тертя у плямі контакту керованих коліс з опорною поверхнею, у тому числі перевіряти на КТЗ, який рухається зі швидкістю не більше ніж 10 км/год.

    1. Пристрій фіксування положення рульової колонки відповідно до 6.2.5 перевіряють прикладаючи зусилля у протилежних напрямках від руки до рульового колеса в його площині.

    2. Відповідність вимогам 6.2.6 перевіряють використовуючи ЗВТ для визначення сумарного кутового проміжку в рульовому керуванні з фіксуванням початку повороту керованих коліс.

    У разі роботи двигуна КТЗ на мінімальній частоті обертання колінчастого вала в режимі холостого ходу керовані колеса встановлюють у нейтральне положення. Рульове колесо повертають плавно, без ривків спочатку в одну сторону, а потім — в протилежну. При цьому мають бути зареєстровані кути повороту рульового колеса у момент досягнення зусилля на ньому 10 Н або початку повороту будь-якого з керованих коліс. Величину сумарного кутового проміжку рульового керування визначають як суму кутів повороту рульового колеса в протилежних напрямках.

    1. Границя допустимої основної похибки має бути не більше ніж, у разі вимірювання:

    • зусилля та прогину паса привода насоса гідропідсилювача рульового керування (зведена)± 5 %;

    • кутового проміжку рульового керування (абсолютна)± 1о.

    1. Методи контролювання пневматичних шин та коліс

    2. Контроль висоти рисунка протектора

    3. Висоту рисунка протектора шини, зношену рівномірно, визначають на ділянці бігової доріжки, обмеженої прямокутником, ширина якого дорівнює половині ширини бігової доріжки, довжина — 1/6 довжини її кола (1/6 довжини кола дорівнює довжині дуги, хорда якої дорівнює радіусу), а шину, зношену нерівномірно — на кількох ділянках із різним зношенням, сумарна площина яких має таку саму величину.

    4. Висоту рисунка протектора не вимірюють у місцях уступів біля основи елементів рисунка та напівмостів у зоні перетину канавок.

    5. Для шин, які мають суцільне ребро у центрі бігової доріжки, висоту рисунка протектора вимірюють біля країв цього ребра.

    6. Для шин підвищеної прохідності вимірювання висоти рисунка протектора проводять між ґрунтозачіпками по центру чи у місцях, щонайменше віддалених від центра бігової доріжки.

    7. На шинах з індикаторами зношування гранично допустиму висоту рисунка протектора визначають за появи принаймні одного з індикаторів.

    8. Тиск у шинах контролюють за умови повністю остиглої шини.

    9. Відповідність вимогам 6.3.7 перевіряють огляданням та простукуванням болтових з’єднань та деталей кріплення дисків чи ободів коліс.

    10. Виліт коліс (ЕТ) контролюють візуально (співставленням марковання на колесі та даних НЕ).

    11. Границя допустимої основної похибки має бути не більше ніж, у разі вимірювання:

    • висоти рисунка протектора (абсолютна)±0,0005м;

    • тиску повітря в шинах (зведена)±5,0 %.

    1. Методи контролювання гальмівних систем

    2. Вимоги відповідно до 6.4.1—6.4.5 перевіряють візуально

    3. Контроль ефективності РГС

    4. Метод стендових випробовувань РГС

    5. Для стендових випробовувань використовують роликові гальмівні стенди, що відповідають вимогам ДСТУ 3333.

    6. Загальну питому гальмівну силу обчислюють за формулою (2), а коефіцієнт нерівномірності гальмівних сил коліс будь-якої осі Кн, — за формулою (3).

    Примітка. Розрахунки за формулами (2) та (3) виконують або автоматично, якщо гальмівний стенд має таку функцію, або вручну — за її відсутності.

    1. За результат визначення Кн беруть його максимальне значення, яке набувається протягом змінення гальмівних сил від 50 % до 100 % від їхнього максимального значення.

    n

    S Pгmaxi


    уг = ,(2)

    nгMaX g '

    де '^Pгmaxi — сума максимальних гальмівних сил усіх коліс КТЗ, Н;

    '=1■ / 2


    g— пришвидшення вільного падання, м/с2;

    n— кількість коліс КТЗ, на які діє гальмівна система.

    К„ =~•100%,(3)

    Рглп max


    де Ргл, Ргп — гальмівні сили, відповідно, лівого та правого коліс однієї осі, Н;

    Рглп max — значення гальмівної сили, найбільше з Ргл або Ргп, Н.

    Примітка. Не дозволено використовувати значення гальмівних сил, отримані за умов, коли колеса КТЗ заблоковано.


    1. Тривалість спрацьовування РГС визначають для кожного колеса КТЗ. За результат беруть найбільше з виміряних значень.

    2. Значення коефіцієнтів сумісності ланок автопоїзда Кс обчислюють за формулою (4).

    Kc =^^н,(4)

    уХл^ 7


    де ухн, ухл — загальна питома гальмівна сила, відповідно, наступних та попередніх ланок автопоїзда, починаючи з тягача.

    Примітка 1. Для автопоїздів, до складу яких входять КТЗ виробництва після 1988 року, Кс дозволено не контролювати. Примітка 2. Число коефіцієнтів сумісності має бути на одиницю менше ніж число ланок автопоїзда.

    Примітка 3. Для автопоїзда у складі сідельного тягача та напівпричепа навантагу на зчіпному пристрої враховують у масі тягача.


    1. Асинхронність тривалостей спрацьовування РГС ланок автопоїзда Ах обчислюють за формулою (5).

    Ах = |хспн -хсп^(5)

    де хспн, хспп — тривалість спрацьовування РГС, відповідно, наступної та попередньої ланок автопоїзда, безпосередньо сполучених між собою, с.

    Примітка. Для автопоїздів, до складу яких входять КТЗ виробництва після 1988 року, Ах можна не контролювати.


    1. Умови проведення стендових випробовувань РГС

    2. КТЗ випробовують у стані максимальної маси або з частиною цієї маси, яка відповідає навантазі на випробну вісь.

    Примітка 1. Дозволено випробовувати КТЗ із пневматичним приводом РГС у стані порожньої маси. У цьому випадку максимальні гальмівні сили коліс (для визначання загальної питомої гальмівної сили) та тривалість спрацьовування гальмівної системи на стенді перераховують за методикою, наведеною у додатку Б.

    Примітка 2. Дозволено випробовувати КТЗ з гідравлічним приводом РГС у стані порожньої маси, крім таких випадків:



    • сертифікаційні випробовування;

    • експертні дослідження;

    • розгляд апеляційних питань;

    • результати випробувань перевищують нормативне значення менше ніж на 5 %.

    1. Під час визначання тривалості спрацьовування РГС на стенді тривалість приведення у дію органу керування РГС має бути не більше ніж 0,2 с.

    Примітка. Дозволено визначати тривалість спрацьовування РГС КТЗ категорії О у складі автопоїзда.

    1. Зусилля на органі керування РГС має бути не більше ніж 490 Н для КТЗ категорії М1 та 686 Н для КТЗ інших категорій.

    2. КТЗ випробовують з «холодними» гальмівними механізмами.

    3. Шини КТЗ мають бути чисті та сухі, без сторонніх предметів у протекторі. Тиск повітря в них повинен відповідати вимогам НЕ.

    4. КТЗ, ефективність РГС якого залежить від роботи двигуна, випробовують під час його роботи у режимі мінімальної частоти обертання холостого ходу.

    5. Під час проведення стендових випробовувань дотримуються вимог щодо безпеки відповідного розділу експлуатаційної документації гальмівного стенда.

    6. Метод дорожніх випробовувань РГС

    7. Умови проведення дорожніх випробовувань РГС

    8. Дорога для випробовувань має бути з цементо- чи асфальтобетонним покривом. Поверхня дороги має бути суха, чиста та рівна. Поздовжній і поперечний ухили — не більше ніж 1,5 %. Ширина — не менше ніж 7,5 м.

    9. Шини КТЗ мають бути чисті та сухі. Тиск повітря в них має бути згідно з НЕ.

    10. КТЗ випробовують у стані порожньої маси та встановленими засобами вимірювань (за потреби — з оператором-випробовувачем).

    11. Випробовування здійснюють із від’єднаним від трансмісії двигуном, а також із вімкненими приводами додаткових рушійних мостів та розблокованими трансмісійними диференціалами, якщо це передбачено конструкцією КТЗ.

    12. Випробовування КТЗ проводять із «холодними» гальмівними механізмами.

    13. Під час гальмування РГС водію заборонено коригувати траєкторію руху КТЗ, якщо цього не потребує безпека руху. У випадку коригування траєкторії результат випробування не зараховують.

    14. Під час випробовування РГС початкова швидкість гальмування має бути в межах від 35 км/год до 45 км/год. КТЗ, які за технічними характеристиками не можуть рухатися з такою швидкістю, гальмування починають із максимально можливої швидкості. Норматив гальмівного шляху обчислюють за однією з формул таблиці 10 відповідно до категорії КТЗ.

    15. Зусилля на органі керування РГС під час гальмування має бути не більше ніж 490 Н для КТЗ категорій М1 і N1 та 686 Н для КТЗ інших категорій.

    Примітка 1. Для КТЗ із приводом РГС, джерелом енергії якого не є мускульне зусилля водія, дозволено зусилля на органі керування не контролювати.

    Примітка 2. Для КТЗ, не обладнаних пристроями регулювання гальмівних сил, нормативне зусилля на органі керування РГС (або відповідний рівень енергії) має бути зменшене у співвідношенні Мо/Ма. Цю умову можна виконувати за допомогою упора, який обмежує хід органа керування РГС. Якщо при цьому ефективність гальмування гірша, ніж наведено у таблицях 9 або 10, то випробовування повторюють для КТЗ із максимальною масою без зменшення нормативного зусилля.



    1. Випробовують РГС у режимі екстреного повного гальмування за умови разового впливу на орган керування.

    2. Усталене сповільнення та тривалість спрацьовування чи гальмівний шлях визначають як середнє арифметичне, зведене до десятих часток, за результатами двох гальмувань (у протилежних напрямках). Якщо різниця між будь-яким із цих значень та середнім більше ніж 10 %, випробовування повторюють.

    3. Вимоги щодо безпеки під час проведення дорожніх випробовувань

    4. Перед проведенням контрольних гальмувань КТЗ виконують попередні гальмування з початкових швидкостей 20 км/год та З0 км/год, витримуючи всі умови 7.4.2.2.1 (крім 7.4.2.2.1.7, 7.4.2.2.1.11).

    5. Ділянка дороги, на якій проводять випробовування, має бути достатніх розмірів для проведення випробовування та бути перекрита для руху сторонніх КТЗ.

    6. Контроль ефективності СГС

    7. Метод стендових випробовувань СГС

    8. За можливості, контроль проводять для двох напрямків обертання коліс осі, на яку діє СГС. За результат беруть найменше з обчислених значень.

    9. Умови проведення стендових випробовувань СГС

    10. Зусилля на ручному органі керування має бути не більше ніж 392 Н для КТЗ категорії М1 та 588 Н для КТЗ інших категорій. Зусилля на ножному органі керування має бути не більше ніж 490 Н для КТЗ категорії М1 та 687 Н для КТЗ інших категорій.

    11. Інші умови проведення стендових випробовувань СГС мають відповідати вимогам 7.4.2.1.7.4, 7.4.2.1.7.5, 7.4.2.1.8.

    12. Метод дорожніх випробовувань СГС

    13. Умови проведення дорожніх випробовувань

    14. Випробовування СГС проводять для двох положень КТЗ на ухилі: передніми колесами вниз та передніми колесами вгору.

    15. Дорога для випробовування має бути з цементно- або асфальтобетонним покривом. Поверхня дороги має бути рівна, суха і чиста. Поперечний ухил — не більше ніж 1,5 %, поздовжній ухил — відповідно до таблиці 11.

    16. Інші умови проведення дорожніх випробовувань СГС мають відповідати вимогам 7.4.2.1.7.4, 7.4.2.2.1.2, 7.4.2.2.1.4, 7.4.3.1.2.1.

    17. Вимоги щодо безпеки під час проведення дорожніх випробовувань СГС

    18. КТЗ страхують відповідними до розміру його коліс противідкатними упорами, які встановлюють на дорозі нижче по ухилу на відстані не менше ніж 0,1 м та не більше ніж 0,15 м від коліс найбільш навантаженої осі КТЗ.

    19. Інші вимоги щодо безпеки під час проведення дорожніх випробовувань СГС мають бути відповідно до 7.4.2.2.2.2.

    20. Контроль ефективності гальмування ЗГС

    21. Метод дорожніх випробовувань

    22. Під час гальмування ЗГС необхідно визначити усталене сповільнення КТЗ у діапазоні швидкостей від 35 км/год до 25 км/год, який можна контролювати за допомогою спідометра КТЗ.

    23. Умови проведення дорожніх випробовувань ЗГС мають відповідати вимогам 7.4.2.2.1.1, 7.4.2.2.1.2.

    24. Вимоги щодо безпеки під час проведення дорожніх випробовувань ЗГС — відповідно до 7.4.2.2.2.2.

    25. Контроль зниження тиску пневматичного та пневмогідравлічного привода

    26. Зниження тиску повітря у ресиверах пневматичного або пневмогідравлічного привода контролюють за допомогою манометрів, які приєднують до кожного з ресиверів. У цьому випадку контролюють проміжок часу, зазначений у 6.4.9.

    27. Умови проведення контролю зниження тиску повітря у ресиверах пневматичного або пневмогідравлічного привода

    28. До початку випробовувань тиск повітря у ресиверах має дорівнювати значенню верхньої границі регулювання тиску згідно з НЕ.

    29. Протягом проміжку часу, що контролюють, компресор не повинен працювати.

    30. Вимоги відповідно до 6.4.10 перевіряють візуально:

    • для причепів, обладнаних пневматичною гальмівною системою, перевіряють наявність ходу штоків пневмокамер під час від’єднання магістралі живлення гальмівної системи причепа від тягача;

    • для причепів, обладнаних інерційною гальмівною системою, перевіряють наявність та стан страхувального тросу, з’єднаного з гальмівним приводом.

    1. Границя допустимої основної похибки має бути не більше ніж, у разі вимірювання:

    • гальмівного шляху±5,0 %;

    • початкової швидкості гальмування±1,5 км/год;

    • гальмівної сили±3,0%;

    • зусилля на органі керування±4,0%;

    • параметрів часу±0,01 с;

    • тиску стисненого повітря±3,0%;

    • усталеного сповільнення±4,0%.

    Примітка. Для початкової швидкості гальмування та параметрів часу вказано значення абсолютної похибки, а для решти параметрів — зведеної похибки.

    7.5 Методи контролювання склоочищувачів та склоомивачів вітрового скла



    1. Склоочищувачі контролюють на всіх передбачених для них режимах роботи.

    2. Під час контролювання склоочищувачів та склоомивачів двигун КТЗ має працювати з мінімальною частотою обертання колінчастого вала в режимі холостого ходу.

    Під час контролювання склоочищувачів з електричним приводом мають бути увімкнені фари дальнього світла.

    1. Відповідність вимогам 6.5.1, 6.5.3—6.5.5 перевіряють візуально.

    2. Частоту переміщування щіток перевіряють за допомогою секундоміра за проміжок часу не менше ніж 1 хв.

    3. Границя допустимої основної похибки вимірювання параметрів часу (абсолютна) має бути не більше ніж ± 0,1 с.

    4. Методи контролювання двигуна та його систем

    5. Для визначення вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах КТЗ із двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі, застосовують метод та устаткован- ня, наведені у ДСТУ 4277.

    6. Для визначення димності відпрацьованих газів КТЗ із дизелями або газодизелями застосовують метод та устатковання, наведені у ДСТУ 4276.

    7. Для визначення рівня зовнішнього шуму (звуку) нерухомого КТЗ застосовують будь- який майданчик необхідних розмірів з асфальтобетонним або цементнобетонним покривом та метод згідно з ДСТУ UN/ECE R 51-02.

    Під час проведення державного технічного огляду можна використовувати шумомір 2 класу згідно з ГОСТ 17187.

    1. Відповідність вимогам 6.6.5—6.6.8 перевіряють візуально.

    2. Методи контролювання газобалонного обладнання

    3. Відповідність вимогам 6.7.1—6.7.11, 6.7.14 перевіряють візуально.

    4. Лінійні розміри відповідно до 6.7.3 (щодо визначання відстані між газовим балоном і поверхнею дороги) та 6.7.13 перевіряють за допомогою лінійки або іншого ЗВТ, призначеного для визначення лінійних розмірів.


      Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   2   3   4   5


    База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
    звернутися до адміністрації

    войти | регистрация
        Головна сторінка


    загрузить материал