Національний огляд виконання Пекінської декларації та Платформи дій (1995 р.) та заключних документів двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН



Сторінка8/19
Дата конвертації15.12.2016
Розмір1.63 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19

А. Стан поточної роботи у дванадцяти найважливіших проблемних областях




A. Жінки та бідність


Конституція України (Ст. 48) надає жінкам і чоловікам право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї. Разом з тим, відповідно до національної доповіді про стан досягнення ЦРТ 2013 р., частка бідного населення (за національним критерієм) складає 24,3%. Національна межа бідності визначена за критерієм 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат. Частка бідних чоловіків і жінок у різних вікових групах є приблизно однаковою, за винятком вікових груп 25-30 років і старше 75: так, серед першої вікової групи бідними є 28,9% жінок і тільки 23,5% чоловіків, серед другої бідними є 28,1% жінок, а частка бідних чоловіків складає 20,3%. У першому випадку високі ризики бідності жінок є наслідком перебування у відпустці для догляду за дитиною, коли розмір щомісячної виплати на мати та дитину не перевищує рівня мінімальної заробітної плати. Високі показники бідності жінок старше 75 років пов’язані з трьома чинниками: нижчим розміром пенсій осіб старших вікових груп у порівнянні з так званими «молодими» пенсіонерами, різницею в оплаті праці чоловіків і жінок, яка потім трансформується у різницю у розмірі пенсій, а також з втратою залишкової працездатності і можливості заробити додаткові до пенсії кошти.

Стратегія економічного розвитку держави (Програма економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава») не мала окремого аспекту, присвяченого потребам та зусиллям жінок, що зубожіють. У програмі передбачено поступове підняття пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, що має вирівняти його з пенсійним віком чоловіків. Так само нейтральною щодо жінок, що зубожіють, є Державна цільова соціальна програма подолання та запобігання бідності на період до 2015 року. Єдиним аспектом, який стосується цієї цільової групи, є ініціатива щодо створення рівних можливостей для працевлаштування жінок і чоловіків та забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок. Так само на регіональному рівні (в обласних програмах забезпечення ґендерної рівності) жінки, що зубожіють, не визначені у якості цільової групи.

Відповідно до законодавства, жінки та чоловіки мають рівний доступ до економічних ресурсів та кредитів. Разом з тим, жінки володіють лише 22% бізнесу і керують 6% великого бізнесу в Україні. Відтак, їм важче отримати кредит, оскільки вони мають менше ресурсів, які вони можуть дати у заставу. Уряд не вживав спеціальних зусиль щодо розширення доступу жінок до кредитів. Окремі ініціативи проводилися жіночими міжнародними організаціями: так, МОМ в Україні надає мікрогранти для започаткування бізнесу особам, що постраждали від торгівлі людьми. Багато з них – це жінки, які мають високі ризики бідності. Районні центри зайнятості та жіночі організації проводять тренінги з питань жіночого підприємництва, жіночого лідерства, створюють групи самодопомоги для жінок, які потрапили у кризову ситуацію.

Зусилля Уряду, громадських та міжнародних організацій щодо сприянню ґендерній рівності в економіці більш детально описані у пункті F. Жінки та економіка.

Розробка методологій з урахуванням ґендерних факторів та проведення досліджень з метою вирішення проблеми фемінізації бідності є одним із пріоритетів Державної програми забезпечення рівності жінок і чоловіків на період до 2016 р. Зокрема, заплановано провести аналіз економічної ефективності впровадження пріоритетів ґендерної рівності та ґендерний аналіз державного та місцевих бюджетів і програм соціально-економічного розвитку. Наприкінці 2013 р. Мінсоцполітики спільно зі Програмою «ООН Жінки» в Україні розпочало розробляти методику аналізу економічної ефективності ґендерної політики.

Моніторинг стану справ та ефективності заходів здійснюється у рамках підготовки доповідей про досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття, доповіді про реалізацію Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, доповіді до Універсального періодичного огляду та інших конвенцій та механізмів забезпечення прав людини, а також у рамках відповідних досліджень. Значна частина доповідей готується і проводиться громадськими та міжнародними організаціями. Так, на основі альтернативної доповіді про реалізацію Україною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок до Заключних рекомендацій Комітету з ліквідації дискримінації (2010 р.) було включено рекомендацію щодо забезпечення розширення економічних можливостей жінок та врахування ґендерних факторів та особливих потреб жінок, що належать до вразливих груп, у програмах і стратегіях, спрямованих на викорінення бідності.

Відповідно до національної доповіді про стан досягнення ЦРТ (2013 р.), в цілому ґендерний чинник здійснює незначний вплив на показники бідності, тобто суттєвих відмінностей у рівнях бідності за ґендерною ознакою не спостерігається. Але при цьому слід звернути увагу на фактори зростання рівня бідності серед жінок, які стали актуальними останніми роками. Так, з 1 жовтня 2011 р. була запроваджена пенсійна реформа, яка серед іншого передбачає зрівняння пенсійного вік для жінок і чоловіків до 60 років (поступово, з кроком по 6 місяців щороку протягом 10 років).

У 2010 р. Представництво Фонду Генріха Бьоля та експертів громадських організацій провели дослідження «Фінансова та економічна криза в Україні: ґендерний вимір». У 2012 р. було представлено доповідь коаліції громадських організацій (Центр «Ла Страда-Україна», Інформаційно-консультативний жіночий центр, Центр «Розрада», Жіночий консорціум України та інші) з ґендерних проблем до УПО. Основною проблемою було визначено обмежений доступ сільських жінок до банківських кредитних ресурсів та користування ними, до нових технологій та неможливість придбати технічні засоби для ведення господарства. Саме сільські жінки є особливою групою ризику, тому частка бідного сільського населення складає 32% (на 8% вище, ніж в середньому в Україні).

У 2013 р. Мінсоцполітики у співпраці з Координатором проектів ОБСЄ в Україні провело дослідження стану зв’язків між пріоритетами ґендерної рівності та пріоритетами, що визначені Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та галузевими соціально-економічними програмами. У 2013 р. ЮНФПА спільно з Мінсоцполітики виконали аналітичне дослідження становища літніх жінок в Україні.

Останні ініціативи Уряду, зокрема, Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», прийнятий 27 березня 2014 р., може підвищити ризики бідності для жінок. Так, ці ініціативи передбачають скорочення працівників бюджетної сфери (зокрема, соціальних працівників) та відмову від підвищення мінімальної зарплати протягом одного року, що найсильніше вплине на рівень оплати праці в бюджетній сфері. Враховуючи, що в багатьох галузях бюджетної сфери частка зайнятих жінок складає від 70% до 90%, саме вони більше зіштовхуються з ризиками бідності. Так само є ризики зростання бідності ромських жінок, жінок з особливими потребами та внутрішньо переміщених жінок з АР Крим. За результатами більш ґрунтовного дослідження «Ефективна ґендерна політика – запорука сталого економічного розвитку країни», запланованого Мінсоцполітики на 2014 рік, вищеперераховані проблеми можуть стати пріоритетними для державної ґендерної політики та політики скорочення бідності.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал