Національний огляд виконання Пекінської декларації та Платформи дій (1995 р.) та заключних документів двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН



Сторінка15/19
Дата конвертації15.12.2016
Розмір1.63 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

В. Антициклічні заходи


Україна серйозно постраждала від фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. ВВП впав на 35,6%, девальвація національної валюти склала 60%. Для подолання наслідків кризи Уряд був змушений вдатися до антициклічних заходів економії та запозичень у МВФ на умовах, що призвели до погіршення становища населення. Ці заходи стосувалися ґендерних аспектів тільки в одному питанні, але вкрай важливому – підвищення пенсійного віку для жінок. У 2010 р. була прийнята Програма економічних реформ на 2010-2014 рр., яка передбачала підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років протягом 10 років (на 6 місяців щороку).

Реформа пенсійної системи була проведена у 2011 р. в рамках узгодженої з МВФ програми дій. Серед іншого передбачала зрівняння пенсійного вік для жінок і чоловіків до 60 років (поступово, з кроком по 6 місяців щороку протягом 10 років). Пенсійний вік для чоловіків державних службовців підвищився до 62 років. Страховий стаж підвищено до 30 років для жінок і до 35 – для чоловіків. 1 липня 2013 р. набрали чинності зміни до пенсійного законодавства, відповідно до яких термін перебування осіб у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною (до досягнення нею 3-річного віку) став зараховуватися до страхового стажу (за їхнім бажанням). 1 січня 2014 р. набрав чинності закон про призначення пенсій за особливі заслуги батьків, які виховали п’ять та більше дітей.

Поки що позитивних результатів пенсійної реформи не спостерігається: ґендерний розрив у розмірі пенсій залишається на рівні 40%, дефіцит Пенсійного фонду продовжив зростати, так само зросла і кількість жінок, які не доживають до пенсійного віку. Це пов’язано з тим, що зберігається проблема горизонтальної та вертикальної ґендерної професійної сегрегації та забезпечення більшої кількості робочих місць, оскільки жінки старше 45 років сьогодні не зосереджені ані у високооплачуваних галузях, ані на високооплачуваних роботах. Збереження 5-річної різниці в мінімальній тривалості страхового стажу також не сприяє вирівнянню розміру пенсій жінок і чоловіків.

У 2010 р. експерти з Інституту ліберального суспільства за підтримки Фонду імені Генріха Бьоля провели дослідження «Фінансова та економічна криза в Україні: ґендерний вимір», в якому було визначено вплив кризи та заходів із її подолання на жінок. Було визначено, що Уряд призупинив на 1 рік (2009-2010 рр.) підвищення пенсій і заробітної плати, доходи не індексуються, з працівників бюджетної сфери, більшість з яких жінки, знято всі надбавки і премії. Антициклічні заходи Уряду також передбачали скорочення обсягу соціальних послуг, у т.ч. медичних та освітніх. Жінки не розглядалися як цільова група таких заходів, але вони мали великий вплив на жінок, особливо жінок з невисоким рівнем доходів. З огляду на специфічні традиції розподілу домашньої роботи між чоловіками та жінками, це створило додаткове навантаження на жінок, оскільки вони були змушені витрачати більше часу на виховання дітей, догляд за хворими, людьми з інвалідністю та людьми похилого віку.



С. Політичні заходи бюджетної економії


Крім антициклічних заходів, описаних вище, Уряд також вживав політичні заходи жорсткої бюджетної економії, що також мали негативний вплив на досягнення цілей Пекінської платформи дій та на становище жінок взагалі.

Так, у грудні 2010 р. було проведено реформу Уряду, спрямовану на скорочення кількості урядових установ та державних службовців. Зокрема, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту (на той час центральний виконавчий орган, відповідальний за ґендерну політику), було приєднане до Міністерства освіти і науки, а його функції розподілені серед МОН та Мінсоцполітики. Хоча формально підрозділ, відповідальний за ґендерну політику, було збережено, його статус та функції до листопада 2011 р. залишалися невизначеними. МОН відмовився приймати на себе повноваження щодо реалізації ґендерної політики, тому у квітні 2011 р. були передані Міністерству соціальної політики. Керівника Департаменту Мінсоцполітики, у складі якого був відділ ґендерної політики, було призначено лише у листопаді 2011 р. Отже, обмежена функціональність підрозділу, відповідального за ґендерну політику, призвела до значного послаблення національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків: по-перше, було припинено координацію із відповідальними за ґендерну політику в інших ЦОВВ та втрачено зв’язки із ними, по-друге, на регіональному рівні відповідальність за забезпечення ґендерної рівності була розпорошена між різними структурами. Таким чином, національний механізм, який досяг свого максимального розвитку саме наприкінці 2010 р., почав втрачати окремі елементи та знижувати свою ефективність. Після ухвалення у 2013 р. Державної програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 р. процес відновлення національного механізму став інтенсивнішим. Але він досі не вийшов на рівень кінця 2010 р.

Наступний етап заходів бюджетної економії пов'язаний із погіршенням економічної ситуації в Україні протягом 2010-2014 рр. та приходом до влади нового Уряду у березні 2014 р. 27 березня 2014 р. було прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», запропонований Урядом. Законом передбачено деякі заходи, що впливають на становище жінок: по-перше, відмову від підвищення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати (а відтак і зарплат у бюджетному секторі) протягом 2014 р. Разом з тим, інфляція на 2014 р. передбачається на рівні 12-15%. Крім того, скорочуються виплати у зв’язку із народженням дитини: раніше виплати у зв’язку з народженням першої дитини складали 30 прожиткових мінімумів (35280 гривень), другої – 60 мінімумів, кожної наступної – 120 мінімумів), тепер встановлено єдиний розмір допомоги при народженні дитини на рівні 41280 гривень. Закон також передбачає скорочення протягом місяця граничної чисельності працівників центральних органів виконавчої влади та місцевих держадміністрацій не менше ніж на 10% (приблизно 75% з них є жінками), а також підвищення вартості комунальних послуг. Це створює додаткові ризики щодо бідності жінок, обмежує їхній доступ до освітніх та медичних послуг та до прийняття рішень на усіх рівнях.

Окремою проблемою є скорочення фінансування (по суті, ліквідація) інституту фахівців соціальної роботи (в Україні їх близько 12000), рішення про яке було прийнято наприкінці березня 2014 р. Їхнім завданням є допомога дітям у кризових сім'ях, людям з інвалідністю, молоді, яка виходять з інтернатів, одиноким пенсіонерам, людям, які потерпають від насильства в сім'ї тощо. Цей інститут надавав ефективні послуги таким людям, і його ліквідація призведе як до скорочення можливості жінок отримати відповідні послуги, так і до зростання навантаження на жінок, які традиційно забезпечують догляд за дітьми, людьми з інвалідністю і людьми похилого віку.

У рамках заходів бюджетної економії Уряд прийняв рішення про скорочення низки державних програм. Державну програму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 р. було збережено, а з 2014 р. розпочалося фінансування її заходів з державного бюджету.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал