Національний огляд виконання Пекінської декларації та Платформи дій (1995 р.) та заключних документів двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН



Сторінка13/19
Дата конвертації15.12.2016
Розмір1.63 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19

F. Жінки й економіка


Розширення участі жінок в економічному житті та доступу до економічних ресурсів в Україні стало розглядатися у якості першочергового пріоритету лише останніми роками. Незважаючи на те, що Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», прийнятий ще у 2005 р., містить розділ про забезпечення рівних прав і чоловіків у соціально-економічній сфері (у т.ч. у праці та одержанні винагороди за неї, під час укладання колективних договорів та угод і в у сфері підприємництва), Уряд вживав недостатньо конкретних заходів для подолання ґендерних прогалин та диспропорцій в економічній сфері. Так, лише одне із завдань Державної програми на період до 2010 р. стосувалося цієї проблематики. Воно передбачало забезпечення включення ґендерної складової до програм соціально-економічного розвитку регіонів та галузей. Але це завдання так і не було виконано. Водночас протягом реалізації Державної програми було ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками № 156 (у 2009 р.) та протягом 2009-2011 р. проведено широкомасштабне навчання більше 900 представників системи адміністрації праці щодо забезпечення рівних можливостей на робочому місці, недискримінації у сфері праці, рівної оплати за працю рівної цінності для жінок та чоловіків (у співпраці з МОП в Україні). У 2009-2011 рр. МОП в Україні надало допомогу Мінсоцполітики для розробки, впровадження та моніторингу ґендерно-чутливих політик та програм для державних органів, що працюють у сфері працевлаштування. Зокрема, було розроблено, надруковано та розповсюджено методичні рекомендації та навчальні матеріали щодо комплексного ґендерного підхіду на ринку праці України та у системі інспекції праці України.

Державна інспекція праці України забезпечує державний контроль за виконанням законодавство про працю, у т.ч. положень Конвенцій МОП №№ 100 та 111. Зокрема, протягом 2013 р. державні інспектори провели 39 тис. перевірок на 32 тис. підприємствах, протягом яких було встановлено 213 випадків порушення трудових прав жінок. Потрібно пояснити, що такі права встановлені КЗпП України і стосуються в першу чергу захисту репродуктивної функції жінок та трудових прав вагітних жінок і жінок, що мають дітей. Втім, такі права не тільки встановлюють захист жінок, але й накладають певні обмеження на них і відтак знижують конкурентоздатність жінок на ринку праці (докладніше див. пункт І. Права людини жінок).

Районні центри зайнятості регулярно проводять семінари та організовують обмін досвідом для жінок з питань ефективного пошуку роботи, самопрезентації та самоосвіти, балансу між сім’єю та кар’єрою й особливостей працевлаштування жінок. Такі заходи проводяться і громадськими організаціями. Загалом, жінки складають близько 60% тих, хто звертається до центрів зайнятості за допомогою у працевлаштуванні. Але це не означає, що рівень безробіття жінок є вищим. Так, станом на 2012 р. безробітними були 8,5% чоловіків та 6,4% жінок (за методологією МОП). Жінки, як правило, більше довіряють державним центрам зайнятості, тому частіше звертаються до них.

Ця робота продовжується і в рамках виконання Державної програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 р.

У 2008 р. було внесено зміни до Кодексу законів про працю, якими передбачено, що колективним договором встановлюються рівні права і можливості для жінок і чоловіків. У 2012 р. відповідну зміну було внесено до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». Нині в Україні діє (до укладення нової) Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки (колективна угода на національному рівні). Серед іншого угода містить домовленість Сторін рекомендувати під час укладання колективних договорів включати положення щодо забезпечення ґендерної рівності працівників, та зобов’язання Сторону профспілок передбачати вирішення питання щодо ґендерної політики під час укладення колективних договорів та регіональних і галузевих угод. За оцінкою Сторін Генеральної угоди, зазначені положення виконуються.

Одним із найбільш визначних проявів нерівності жінок і чоловіків в економіці є розрив у заробітній платі. Скорочення цього розриву вдвічі стало одним із завдань ЦРТ для України. Різниця в зарплатах значною мірою обумовлена системою ґендерного розподілу праці. Зайнятість жінок сконцентрована у тих видах діяльності, що не надають високих зарплат, здебільшого в бюджетному секторі економіки. В той же час чоловіки зайняті в робітничих професіях, в управлінні та новітніх інформаційних технологіях. Ці сегменти зайнятості забезпечують значно вищий рівень зарплат.




Індикатор 3.4. Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2015

(орієнтир)

70,9

69,7

69,3

68,6

68,6

70,9

72,8

72,9

75,2

77,2

77,8

74,9

77,6

77,2

86

Скорочення ґендерного розриву в заробітній платі було забезпечено впровадженням Єдиної тарифної сітки у бюджетній сфері у 2005 року, що привело до поступового підвищення рівня оплати праці у найбільш «фемінізованих» видах економічної діяльності, що охоплюють галузі соціальної сфери. Проте подальше прискорення зазначеної тенденції пов’язується з іншим чинником: у результаті фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр., відбулося «замороження» або навіть часткове зменшення розміру заробітних плат у більшості секторів економіки, що призвело до міжпосадового та міжгалузевого вирівнювання оплати праці працівників – як жінок, так і чоловіків. Поступове відновлення економіки призвело до чергового стрибка у розмірі ґендерного розриву в 2011 р. за рахунок більш швидкого зростання зарплат у виробничому секторі економіки порівняно з бюджетними галузями соціальної сфери, де зосереджується зайнятість жінок. Лише після відновлення застосування Єдиної тарифної сітки та поступового підвищення посадових окладів працівників бюджетної сфери середня заробітна плата жінок знову наблизилася до середньої заробітної плати чоловіків. Водночас, ці дані враховують лише статистику з «білого сектору». Експерти сходяться на думці, що у «тіньовому» секторі (який, за різними оцінками, складає до 50-70% ВВП) ґендерний розрив в оплаті праці є більшим.

Чотири із 12 завдань Державної програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року стосуються забезпечення ґендерної рівності у сфері економіки, у т.ч. скорочення ґендерного розриву в рівні заробітної плати жінок і чоловіків. Для виконання цього завдання заплановано провести аналіз стану оплати праці жінок і чоловіків у різних галузях за останні десять років та запровадження щорічного моніторингу, дослідження стану застосування роботодавцями практик у сфері зменшення розриву в оплаті праці, інформаційні кампанії для роботодавців, спрямовані на забезпечення ґендерної рівності на робочому місці, та роз’яснювальні кампанії для працівників Державної служби зайнятості та територіальних центрів зайнятості з питань усунення стереотипів щодо жіночих та чоловічих професій. У співпраці Міністерства з Фондом народонаселення ООН в Україні проведено та презентовано в листопаді 2013 року дослідження на тему «Участь жінок у складі робочої сили України». У 2013 р. ЮНФПА також розробив концепцію інформаційної кампанії для роботодавців, спрямованої на вирівняння зарплат та усунення інших ґендерних диспропорцій на робочому місці.

Наступним завданням Держпрограми є проведення серед роботодавців інформаційно-роз’яснювальної роботи із запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці. Ця ініціатива є продовженням попередніх зусиль, що їх вживали МОП в Україні спільно з Міністерством соціальної політики протягом 2009-2011 рр. (за фінансової підтримки ЄС та МОП). Так, було проведено навчання більше 600 представників організацій працівників та більше 300 представників організацій роботодавців з питань забезпечення рівних можливостей на робочому місці, запобігання дискримінації та сексуальним домаганням, а також проведення ґендерного партисипативного аудиту. Було розроблено методики та додаткові матеріали й посібники для роботодавців для забезпеченні рівних можливостей та ґендерної рівності на робочому місці. Пілотні підприємства провели партисипативний ґендерний аудит, чотири з них розробили плани з досягнення ґендерної рівності на робочому місці. У 2010-2011 рр. відбулося два раунди національного конкурсу «Кращий роботодавець: рівні можливості», у ньому взяло участь близько 200 роботодавців з приватного, муніципального та неурядового секторів. У 2012 р. обсяг цих зусиль було значно скорочено, але на 2014 р. Мінсоцполітики, Федерацією профспілок та Федерацією роботодавців України заплановано підготовку для роботодавців і профспілок рекомендацій щодо запобігання дискримінації у сфері праці та забезпечення гнучких умов праці для працівників із сімейними обов’язками.

Розширення доступу жінок до ринків, надання послуг у сфері бізнесу та зміцнення економічного потенціалу жінок також є одним із завдань Держпрограми на період до 2016 р. Програмою передбачено, що особлива увага буде приділятися жінкам із сільської місцевості, представницям національних меншин та жінкам з особливими потребами. Закон 2005 р. передбачає можливість позитивних дій для усунення дисбалансу в підприємницькій діяльності жінок і чоловіків шляхом заохочення підприємницької діяльності, надання пільгових кредитів, проведення бізнес-тренінгів та інших заходів. Водночас у реальності такі дії обмежуються тільки тренінгами, семінарами, індивідуальними та груповими консультаціями, що їх проводять районні та міські центри зайнятості для жінок, які бажають розпочати власну справу, а також виплатою одноразової допомоги. У різних областях частка жінок, які отримали такі консультації та одноразову допомогу, складає від 40 до 50% від усіх осіб, які скористалися відповідними послугами центрів зайнятості (але ця частка не є достатньою для усунення дисбалансу ґендерного представництва серед підприємців – лише 22% підприємств належать жінкам). В Україні немає комплексної програми підтримки жіночого підприємництва. У Концепції Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки є лише одна згадка про жіноче підприємництво (вона передбачає активне залучення до малого і середнього підприємництва молоді, сільського населення, жінок, пенсіонерів та людей з обмеженими можливостями) незважаючи на те, що жіночі організації надавали відповідні пропозиції до неї. Важливо також звернути увагу на зусилля міжнародних та громадських організацій щодо навчання жінок започаткуванню та веденню власної справи. Так, протягом 2009-2011 рр. МОП в Україні провела навчання 900 жінок-підприємниць та видала низку посібників з цих питань.

Підтримання мереж жінок забезпечується переважно за рахунок зусиль жіночих організацій. Зокрема, у 2013 р. Жіноча професійна ліга створила Ініціативну групу з підтримки жіночого підприємництва та відповідну платформу у соціальних мережах, яка передбачає обмін досвідом, наставництво та консультації. Було проведено дослідження потреб у навчанні жінок-представниць малого і середнього бізнесу та спільно з декількома провідними приватними компаніями проведено презентацію історій «Жінок, що надихають». Окремі з компаній корпоративного сектору створюють центри підтримки жіночих ініціатив, пропонують заходи для розвитку жіночого лідерства.

Професійна сегрегація та дискримінація під час працевлаштування є основною причиною розриву в оплаті праці та інших ґендерних диспропорцій у сфері економіки. У Законі України «Про зайнятість населення» 2012 р. передбачено заборону в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей. Районні та міські центри зайнятості та громадські організації періодично проводять заходи із профорієнтації молоді для усунення ґендерних стереотипів щодо професій. Але професійна сегрегація досі залишається значною – про це свідчить як мінімум ґендерний розподіл студентів за галузями знань (див. пункт В. Освіта та професійна підготовка жінок). Про численні випадки дискримінації під час працевлаштування свідчать дані експертів, повідомлення у ЗМІ та звернення до Експертної ради з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі.

Сприяння збалансованому поєднанню професійних та сімейних обов’язків чоловіків і жінок також є одним із завдань Держпрограми на період до 2016 р. Зокрема, передбачено

проведення інформаційних кампаній з метою висвітлення питань необхідності рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини, цільовою аудиторією яких мають стати як самі працівники, так і роботодавці. У 2012-2014 р. Ліга соціальних працівників спільно з Мінсоцполітики та за підтримки ЄС розробляють та розповсюджують моделі реінтеграції матерів і батьків до професійного життя після повернення з відпустки для догляду за дитиною. Зокрема, у 2013 р. було проведено дослідження потреб і можливостей працівників та роботодавців щодо повернення на роботу після такої відпустки та розроблено модель (послуги і механізми), які роботодавці можуть впровадити для сприяння власним працівникам. Наразі проводяться заходи із представлення моделі та навчання працівників, представників роботодавців, центрів зайнятості та профспілок щодо використання моделі.

Крім того, у регіонах України проводяться семінари, тренінги та інші інформаційні заходи для молоді, які готуються вступити у шлюб, для молодих подружніх пар та молодих батьків. Вони спрямовані на підготовку до забезпечення рівного розподілу сімейних обов'язків та відповідальності між жінками і чоловіками. У 2013 р. ЮНФПА розробив концепцію інформаційної кампанії щодо рівного розподілу домашніх обов’язків та обов’язків щодо виховання дітей між жінками і чоловіками. Проведення кампанії заплановане на 2014 р.

Моніторинг досягнення цілей цієї проблемної області відбувається шляхом підготовки доповіді про виконання ЦРТ (2013 р.), 6-ої і 7-ої об’єднаної доповіді про реалізацію КЛДЖ (2010 р.) та опрацювання заключних рекомендацій Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок, підготовки звітів про реалізації державних програм та проектів неурядових та міжнародних організацій. Зокрема, ці моніторингові заходи сприяли значному посиленню економічного компоненту національної ґендерної політики після 2010 р.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал