Національний огляд виконання Пекінської декларації та Платформи дій (1995 р.) та заключних документів двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН



Сторінка11/19
Дата конвертації15.12.2016
Розмір1.63 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19

D. Насильство щодо жінок


Україна стала першою пострадянською державою, яка прийняла закон «Про попередження насильства в сім’ї» (2001 р.), який визначає правові й організаційні засади попередження насильства в сім’ї і органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Реалізація положень закону ускладнюється через відсутність координації між різними суб’єктами, відповідальних за протидію та подолання насильства, обмеженість сфери його застосування тощо. У 2008 р. до закону були внесено зміни: він розповсюджується на відносини між особами, які перебувають у шлюбі, проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхніх дітей, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням, є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання. Крім того, було запроваджено корекційні програми для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, а також вилучено поняття «віктимна поведінка». На виконання закону спільним наказом Міністерства сім’ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ №3131/386 (зареєстровано в Мін’юсті 07.09.2009 р.) затверджено Інструкцію щодо порядку взаємодії структурних підрозділів обласних державних адміністрацій, відповідальних за реалізацію державної політики з питань попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Ця Інструкція визначає також механізм збору статистичних даних з питань домашнього насильства. Втім, головними проблемами щодо реалізації законодавства залишаються прогалини в системі виявлення та перенаправлення постраждалих осіб, брак кваліфікованої допомоги потерпілим, включаючи достатньої кількості притулків для тимчасового перебування і реабілітації постраждалих осіб, неможливість раннього виявлення сімей, які перебувають у кризовому стані, відсутність ефективного покарання злочинців. Відсутня кримінальна відповідальність за вчинення насильства у сім’ї. Також важливо, що законодавство стосується лише насильства у сім’ї, не охоплюючи всіх інших можливих видів насильства проти жінок.

У 2011 р. Україна підписала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульську конвенцію). У рамках підготовки до ратифікації Конвенції Уряд спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні створив робочу групу з питань удосконалення законодавства у сфері попередження насильства в сім'ї, зокрема приведення чинного законодавства України у відповідність до положень Конвенції. У березні 2013 р. КМУ подав на розгляд парламенту законопроект «Про запобігання та протидію домашньому насильству». В новому законопроекті використано термін домашнього насильства, що має більш широке значення; розширено коло осіб, на яких поширюється дія законодавства; розширено перелік органів та установ, відповідальних за попередження і протидію насильству; значної уваги приділено захисту прав та наданню допомоги різним категоріям постраждалих від домашнього насильства, чіткому розмежуванню повноважень між різними державними органами, заходам із запобігання домашньому насильству тощо.

У 2010 р. було внесено зміни до статті 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення «Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми». Вони передбачають громадські роботи, як новий вид санкції. Втім, досі найчастішим видом стягнення, яке накладають суди, залишається штраф. Очевидно, що це неефективний спосіб, оскільки штраф часто сплачується з сімейного бюджету (або навіть особою, що пережила насильство), а не кривдником.

Питання попередження та протидії насильству в сім’ї були включені до Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. У рамках її реалізації у 2009 р. було проведено кампанію зовнішньої соціальної реклами. Зазначена реклама створена в рамках Національної кампанії «Стоп насильству!» за підтримки Програми розвитку ООН, Представництва ЄК в Україні та SIDA. У грудні 2010 р. КМУ затвердив План заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року. Цей План передбачає комплексну діяльність щодо навчання спеціалістів з питань попередження і протидії насильству, у т.ч. правоохоронців, співробітників центрів соціальних служб, суддів тощо, проведення різноманітних інформаційних заходів, виробництво та розповсюдження соціальної реклами проти насильства, розробку мінімальних стандартів послуг для осіб, що пережили насильство, розробку та реалізацію корекційних програм для кривдників. У 2013-2014 рр. МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у рамках співпраці з Мінсоцполітики за підтримки Програми «ООН Жінки» проведено інформаційну компанію «Насильство – це сміття, яке треба виносити з дому!».

Крім того, завдання щодо попередження та протидії насильству у сім’ї включені до Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року, ухваленої 15 травня 2013 р.

На виконання Плану заходів у 2013 р. Міністерство соціальної політики розробило Навчальну програму з питань запобігання насильству в сім'ї для соціальних працівників, фахівців з соціальної роботи та інших фахівців, які надають соціальні послуги. Мінсоцполітики проводить підвищення кваліфікації для фахівців, які працюють у напрямку попередження насильства в сім'ї, в тому числі для керівників і спеціалістів регіональних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей. Також за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні у співпраці з МВС України розроблено спеціалізований курс з протидії насильству в сім’ї та на постійній основі проводиться навчання курсантів факультетів міліції громадської безпеки вищих навчальних закладів системи МВС та підвищення кваліфікації діючих дільничних інспекторів міліції.

Найбільш масштабна програма навчання представників правоохоронних органів та суддів була реалізована Урядом спільно з Програмою ЄС-ПРООН протягом 2010-2011 рр., в рамках неї тренінги з попередження та протидії домашньому насильству були проведені 449 тренінгів для 9024 представників правоохоронних органів (у т.ч. 63% від загальної кількості дільничних інспекторів в України), а також для 290 суддів. За підтримки ПРООН та Українсько-канадського проекту судової співпраці розроблено навчальні матеріали для правоохоронців і суддів, у 2011 р. посібник для суддів було затверджено вченою радою Національної школи суддів.

Щорічно у листопаді-грудні Урядом та місцевими органами влади у співпраці з громадськими та міжнародними організаціями проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», у рамках якої організовуються інформаційні та освітні заходи (лекції, семінари, тренінги, бесіди, круглі столи, виховальні заходи, відкриті уроки, тематичні висновки конкурси тощо) для учнів, вчителів та батьків щодо проблем насильства проти жінок і дітей.

Проведення цих акцій висвітлюється в засобах масової інформації (особливо на місцевому рівні), зокрема здійснюється постійний медіа-супровід заходів регіональними телерадіокампаніями, організовується трансляція відеороликів соціальної спрямованості в програмах телерадіомовлення і на офіційних веб-сайтах регіональних державних адміністрацій. Щоправда, цій інформаційній діяльності бракує масштабності.

Результати цієї діяльності – підвищення розуміння цієї проблеми жінками, про що свідчить зростання кількості звернень до правоохоронних органів з приводу вчинення насильства у сім’ї: у 2010 р. таких звернень було 157167, у 2011 р. – 162768, у 2012 р. – 137782, та у 2013 р. – 174229 (з них приблизно 95% – звернення від жінок). Втім, дані статистики є неповними, оскільки вони відображають лише задокументовані випадки за зверненнями жертв домашнього насильства.

Система органів, що надають послуги особам, які пережили насильство, включає в себе центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центри соціально-психологічної допомоги, заклади/центри при медичних установах, регіональні служби у справах дітей, притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей (державні, регіональні або муніципальні установи) та громадські організації. Станом на кінець 2013 р. в України функціонує 22 центри соціально-психологічної допомоги у регіонах (з 27 регіонів). З 2012 р. за підтримки Українського жіночого фонду в 9 областях працюють центри із надання психологічної та правової допомоги жінкам, що постраждали від насильства в сім’ї.

Соціальні послуги центрів соціальних служб протягом 2013 р. отримали 8573 сім'ї, в яких сталося насильство в сім'ї (це на 29,7% більше за показники 2012 р.) і 27022 осіб, що постраждали від насильства в сім'ї (на 78,5% більше за 2012 р.). Такі послуги надаються і неурядовими організаціями. У 2013 р. МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у співпраці з Мінсоцполітики, Міжнародним гуманітарним центром «Розрада», Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» за підтримки Програми «ООН Жінки» розроблено програму корекційно-реабілітаційної роботи з дівчатами (14-18 років) та жінками, які пережили насильство. У 2013 р. МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» та «Право на здоров`я» спільно з Мінсоцполітики почала пілотувати в м. Києві «соціальну квартиру» як форму реабілітації матерів з дітьми в складних життєвих обставинах, які пережили насильство.

У 2013 р. було змінено норми Кримінально-процесуального кодексу щодо затримання правопорушника, якими фактично було заборонено вилучення кривдника із сім’ї більше, ніж на три години. Це зменшує можливості забезпечення безпеки жертв домашнього насильства.

Протягом 2008-2010 рр. було розроблено та апробовано методики проведення корекційної роботи з особами, які вчинили насильство в сім’ї. У 2010 р. за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні проводилися тренінги з впровадження корекційних програм для соціальних працівників та психологів з усіх регіонів України. У 2013 р. МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», Міжнародним гуманітарним центром «Розрада», Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» у співпраці з Мінсоцполітики за підтримки «ООН Жінки» відпрацьовано корекційну програму для чоловіків, які вчиняють насильство в сім’ї, та проведено навчання для спеціалістів відповідних установ. Але рівень охоплення кривдників корекційними програмами залишається невисоким з огляду на нечіткість законодавчого положення щодо санкцій за відмову від проходження таких програм. Так, у 2013 р. на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ за факти вчинення насильства в сім'ї перебували 92772 осіб, з яких тільки 4335 осіб (4,7%) направлені органами внутрішніх справ для проходження корекційних програм. Ця частка майже у тричі вище за ту, яка була попереднього року – 1,7%. Протягом 2013 р. корекційні програми пройшли майже 1,5 тис. осіб, що складає 34,6% від загального числа спрямованих ОВС.

Важлива роль у вирішенні проблем домашнього насильства належить ОГС, зокрема «гарячій лінії» з протидії ґендерному насильству, яку підтримує Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна». Жертви домашнього насильства можуть звернутися до неї і отримати правову допомогу. Ла Страда підтримує також і гарячу лінію з питань запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей. Остання була створена у січні 2013 р., і протягом перших шести місяців на неї надійшло майже 15 тис. звернень.

Статистична звітність про стан справ у цій сфері збирається, але потребує вдосконалення та періодичних змін у відповідь на розвиток діяльності у цій сфері. Так, наразі, у формі статистичної звітності щодо домашнього насильства, окрім випадків завершених кримінальних проваджень, відсутня інформація про кількість та стать осіб (дорослих і дітей), які постраждали від домашнього насильства, інформація про види вчиненого домашнього насильства, а також існуюча статистична звітність не дає можливості всебічно проаналізувати причини та умови учинених злочинів (у кримінальних провадженнях за випадками насильства в сім’ї).

Крім того, громадські та міжнародні організації спільно з Урядом проводять соціологічні дослідження щодо розповсюдженості явища насильства щодо жінок, причин, наслідків, зв’язку з іншими соціальними факторами, ефективності заходів із попередження та протидії насильству тощо. Перше та найбільш масштабне соціологічне опитування було проведено ПРООН за фінансової підтримки ЄС у 2009 р. Результати дослідження були враховані при розробці Плану заходів Національної кампанії «Стоп Насильству!», інформаційних матеріалів та заходів.

Ставлення жінок і чоловіків до домашнього насильства також оцінювалося у Мультиіндикаторному кластерному обстеженні домогосподарств, проведеного Державною службою статистики України, Українським центром соціальних реформ, ПАТ «Статінформконсалтинг», ЮНІСЕФ, АМР США та Швейцарським бюро співпраці у 2012 р. У 2012 р. Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка на замовлення МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» проведено дослідження «Попередження насильства над жінками, які перебувають у складних життєвих обставинах: стан розвитку та забезпечення діяльності». Проводяться також окремі дослідження щодо насильства щодо жінок-представниць окремих вразливих груп. Наприклад, у 2012 р. Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України проведено дослідження стигми і дискримінації, пов‘язаних з ВІЛ-статусом, серед медичних працівників і по відношенню до пацієнтів в Україні. У 2012 році «ГФК ЮКРЕЙН» та ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» провели дослідження ґендерних аспектів надання послуг для людей, які живуть з ВІЛ, один із розділів якого було присвячено проблемі насильства. Невивченою лишається проблема насильства щодо лесбійок та трансґендерних жінок, що залишає її поза увагою держави та суспільства.

Протидія торгівлі людьми теж є важливим завданням України. Україна була першою пострадянською державою, яка у 1998 р. встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (ст. 149 Кримінального кодексу України). Протягом останніх років Україна прийняла низку основних законодавчих документів, спрямованих на посилення боротьби з торгівлею людьми. Так, 21 вересня 2010 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про протидію торгівлі людьми (№197). 20 вересня 2011 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про протидію торгівлі людьми».

Крім того, у 2013 році в рамках головування України в ОБСЄ був прийнятий запропонований Україною додаток до Плану дій ОБСЄ з протидії торгівлі людьми, який підтримали всі країни-учасниці ОБСЄ.

Координатор проектів ОБСЄ в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України протягом 2009-2011 рр. проводили апробацію в двох областях державного механізму перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми. Результатом цієї роботи стало затвердження Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, що регулюють надання комплексної допомоги постраждалим від торгівлі людьми. У березні 2012 р. було прийнято Державну цільову соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2015 року. У 2012 р. затверджено Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, створено Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та затверджено Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Завдяки підтримці Координатора проектів ОБСЄ в Україні та Представництва МОМ в Україні було проведено навчання суб’єктів Національного механізму взаємодії на регіональному рівні. Крім того, Мінсоцполітики затверджено Програму навчання спеціалістів, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим особам. Зазначена програма з початку 2014 року впроваджується в регіональних центрах підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Також завдяки проведенню інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення рівня обізнаності населення щодо існуючої державної допомоги, станом на квітень 2014 р. Мінсоцполітики встановило статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 62 особам. Для них було складено план реабілітації та взято під соціальний супровід центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а також виплачено одноразову матеріальну допомогу. Одночасно, Представництво МОМ в Україні виявило та надало допомогу в 2013 році 929 постраждалим від торгівлі людьми (48% з них – жінки), допомога яким надавалася через представників громадських організацій, що представляють Всеукраїнську коаліцію по протидії торгівлі людьми в Україні. Крім того, починаючи з 2002 року в м. Києві діє медичний реабілітаційний центр МОМ з надання допомоги постраждалим.

У липні 2013 р. Мінсоцполітики затвердило стандарт надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми, стандарт надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та стандарт надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції дітей, які постраждали від торгівлі людьми.. Протягом 2013 року українські правоохоронні органи зареєстрували 130 фактів торгівлі людьми, за період введення кримінальної відповідальності за цей злочин (1998-2013 рр.) було зареєстровано 3370 таких фактів. Кількість злочинів торгівлі людьми, які вдалося правоохоронцям зареєструвати мала стійку тенденцію до зниження (2012 році їх було 162, у 2010 р. – 257), що не відображає реальну ситуацію, а є наслідком втрати кадрового потенціалу в правоохоронних органах у результаті адміністративної реформи, розпочатої наприкінці 2010 р.

Втім, згідно звіту Держдепартаменту США щодо торгівлі людьми за 2013 р., нові тенденції та виклики у торгівлі людьми (зокрема, внутрішня торгівля людьми, експлуатації іноземців в Україні, торгівля людьми з метою примусової праці, вилучення органів, сурогатне материнство, використання злочинцями новітніх технологій та мережі Інтернет тощо) вимагають сучасних підходів до боротьби з цим явищем.

Уряд здійснює моніторинг заходів з протидії торгівлі людьми та попередження насильства в сім'ї шляхом підготовки щорічних доповідей, звітів про виконання державних програм та планів заходів, підготовки державних доповідей щодо виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми та інших міжнародних документів, Універсального періодичного огляду.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал