Національний інститут стратегічних досліджень



Pdf просмотр
Сторінка1/13
Дата конвертації17.01.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ











ПРОГНОЗУВАННЯ ІНДИКАТОРІВ,
ПОРОГОВИХ ЗНАЧЕНЬ ТА РІВНЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
У СЕРЕДНЬОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ



Аналітична доповідь

















КИЇВ - 2014

2
За повного або часткового відтворення матеріалів даної публікації
посилання на видання обов’язкове


Автори:

Харазішвілі Ю.М., д.е.н., с.н.с. (керівник авторського колективу)
Дронь Є.В., к.е.н. (старший викладач кафедри економіки підприємства
Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ)


Електронна версія: http:/www.niss.gov.ua


Прогнозування індикаторів, порогових значень та рівня економічної
безпеки
України
у
середньостроковій
перспективі; аналіт. доп./
Ю.М. Харазішвілі, Є.В. Дронь. – К.: НІСД, 2014. – 117 с.

У доповіді на основі аналізу та узагальнення теоретичних підходів щодо
інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки держави розроблено удосконалену методологію оцінювання, яка усуває визначені недоліки. Прогнозування рівня та
індикаторів економічної безпеки базується на прогнозних макропоказниках, отриманих за допомогою макромоделі за цільовим сценарієм розвитку у середньостроковій перспективі, де прототипом розвитку обрано Вишеградську четвірку. Детально розглянути основні проблеми інтегрального оцінювання та запропоновано їх вирішення: форма інтегрального
індексу, нормування індикаторів та порогових значень, обґрунтування вагових коефіцієнтів, обґрунтування вектору порогових значень. Запропонована методологія
інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки
України відрізняється використанням мультиплікативної форми інтегрального індексу; містить низку додаткових новітніх індикаторів (відображаючих тіньові аспекти), без врахування яких оцінка не є адекватною реальній економіці; одночасним нормуванням індикаторів та їхніх порогових значень за єдиною нормуючою функцією; обґрунтуванням вектору порогових значень та формалізованим визначенням вагових коефіцієнтів, що дає можливість порівнювати в одному масштабі динаміку інтегрального індексу з інтегральними пороговими значеннями, тобто коректно ідентифікувати стан економічної безпеки.
Послідовність застосування методології включає дев’ять пунктів та інтегральні згортки двох рівнів: спочатку на рівні індикаторів та порогових значень кожного складника, потім на рівні складників та їхніх порогових значень. Порівняння інтегрального індексу з
інтегральними пороговими значеннями тісно пов’язане з механізмом гомеостазу, якій в економічній системі визначає не тільки здатність до динамічної стійкості для існуючого режиму функціонування, а і здатність до керування – переходу у новій стан економічної рівноваги, тобто керованість економічної системи. Апробація запропонованої методології на прикладі індикаторів економічної безпеки України дозволило визначити її поточний та прогнозний стан, виявити “зони небезпеки”, а також визначити умови, необхідні для посилення економічного імунітету держави внаслідок впливу на структурні елементи економічної безпеки.
Національний інститут
стратегічних досліджень,
2014.

3
ЗМІСТ


ПЕРЕДМОВА ..........................................................................................................................4
1. ПРОГНОЗУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
НА СЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ІНДИКАТОРІВ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ..................................................................................................6 1.1. Інструментарій середньо – та довгострокового прогнозування соціально- економічного розвитку .........................................................................................................6 1.2. Середньостроковий макропрогноз України ................................................................11
2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНТЕГРАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ .............................................................................18 2.1. Аналіз існуючих підходів ............................................................................................18 2.2. Науково-методичні підходи до інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки України ..................................................................................................................24 2.2.1. Нормування індикаторів........................................................................................25 2.2.2. Обґрунтування вагових коефіцієнтів....................................................................29 2.2.3. Обґрунтування порогових значень .......................................................................35
3. СКЛАДНИКИ, ІНДИКАТОРИ ТА ПОРОГОВІ ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ............................................................................................................38 3.1. Макроекономічна безпека............................................................................................40 3.2. Інвестиційна безпека. ...................................................................................................52 3.3. Інноваційна безпека .....................................................................................................57 3.4. Фінансова безпека ........................................................................................................69 3.5. Зовнішньоекономічна безпека .................................................................................84 3.6. Соціальна безпека.....................................................................................................90 3.7. Продовольча безпека..............................................................................................104 3.8. Демографічна безпека ............................................................................................106 3.9. Енергетична безпека...............................................................................................110
4. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА АНАЛІЗ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЇЇ
СКЛАДНИКІВ.....................................................................................................................117
ВИСНОВКИ.........................................................................................................................124



4
ПЕРЕДМОВА

Економічна безпека (Екб) держави є інтегральною характеристикою стану економічної системи, оскільки система включає ряд підсистем - найважливіших, взаємопов'язаних структурних складових безпеки, що відображають функціонування окремих сфер економіки: макроекономічну, інвестиційну, інноваційну, фінансову,
соціальну, зовнішньоекономічну, енергетичну, продовольчу, демографічну. Цей перелік може доповнюватися або уточнюватися як за складовими, так і за індикаторами в кожної складової. У свою чергу, Екб є підсистемою системи вищого рівня – національної
безпеки, що досягається таким рівнем розвитку і таким станом захищеності економіки, який в повній мірі забезпечує потреби держави і створює умови для інноваційного розвитку. Цей висновок підтверджує складність і багатогранність поняття “економічна
безпека”.
Рівень Екб країни характеризується багатьма індикаторами (більше 100), кожен з яких в окремому періоді може зростати, або знижуватися. Виникає питання, в якому з двох розглянутих періодів рівень ЕкБ є кращим. При наявності більш ніж 3-х індикаторів завдання істотно ускладнюється. Тому необхідно застосовувати інтегральні індекси оцінки, які описували б зміну рівня економічної безпеки країни в динаміці в порівнянні з пороговими значеннями. Саме порівняння рівня Екб країни з пороговими значеннями є основним завданням аналізу, так як визначає поточний стан соціально-економічного розвитку у всій багатогранності його аспектів.
Встановлення динаміки інтегрального індексу ЕкБ та її складових припускає наявність відповідної методології, здатної максимально забезпечити адекватну діагностику рівня ЕкБ держави та її складових з можливістю її порівняння з
інтегральними пороговими (оптимальними) значеннями.
В багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених розглянути методологічні основи аналізу ЕкБ в сучасних умовах, концепції та моделі забезпечення найважливіших складових; проаналізовані загрози та розроблені заходи щодо підвищення рівня ЕкБ.
Однак, з урахуванням важливості досліджень, недостатньо уваги приділяється саме визначенню динаміки інтегрального індексу ЕкБ та порівняння його з інтегральними пороговими значеннями. Існуючи офіційні методики визначення рівня ЕкБ не позбавлені недоліків, які звужують можливість їх використання. Поряд з окремими перевагами
(наприклад, задання вектору порогових значень) співіснує неспроможність їх використання для порівняння в одному масштабі динаміки інтегральних індексів с
інтегральними пороговими значеннями, тобто ідентифікації стану Екб, що обумовлює розробку відповідних заходів повернення його в діапазон порогових, а краще, оптимальних значень.
Також, в жодній з відомих в цьому напрямі робіт не розглядаються повною мірою тіньові індикатори ЕкБ, без врахування яких оцінка її рівня є неадекватною реальній економіці. У зв’язку з цим у доповіді запропоновано інноваційний склад новітніх
індикаторів ЕкБ, розподілених серед відповідних складників ЕкБ, які відсутні в жодній з відомих публікацій.
Важливого значення набуває можливість прогнозування рівня ЕкБ країни на середньо - та довгострокову перспективу. Відомі приклади прогнозування значення
інтегрального показника на основі апроксимації змінної поліноміальною кривою 3-го порядку, або більш складними векторними моделями корекції похибки (VECM). На жаль, такий підхід (“сліпа” математизація) до прогнозування рівня ЕкБ “вихолощує” економічну сутність такого складного поняття і дискредитує взагалі сам принцип економіко- математичного моделювання. При цьому автори можуть тішити себе тим, що коефіцієнт детермінації є близьким до “1”, а інші критерії прийнятні.

5
Насправді ж для прогнозування рівня ЕкБ спочатку треба зробити прогноз екзогенних змінних (у тому числі й економетричними методами), які є входом для макроекономічної моделі, виходом якої стануть прогнозні макропоказники для обчислення прогнозних індикаторів, за якими і можна отримати прогноз рівня ЕкБ.
Для підтримки прийняття управлінських рішень широко застосовуються статистичні макроекономічні моделі, головним принципом є “минуле визначає майбутнє”. На думку
Е. Лукаса, метод формування майбутніх значень макропоказників шляхом механічної екстраполяції минулих значень є порочним. Важливі зміни в політиці, на його думку, призводять через деякий час до радикальних змін емпіричних оцінок економетричних взаємозв'язків. “Використання таких підходів пов’язано з неокласичної теорією, коли масове вивчення фактів здійснюється з метою виявити математичні закономірності їх
існування. Реалізація цієї мети придбала величезні масштаби, коли десятки тисяч дослідників у всьому світі, використовуючи і удосконалюючи методи математичної статистики
і економетрики, шукають репрезентативні статистичні (регресійні) залежності” (з передмови Ю.Бажала до книги Й. Шумпетера “Теорія економічного розвитку”)
1
. Іноді це доходить до абсурду.
Отже, статистика існуючих фактів не в змозі передбачити появу принципово нових фактів і явищ, серед яких і знаходяться інновації Й.А. Шумпетера. Цей же підхід переважно використовується і в Україні. Але постійне копіювання зарубіжних підходів до економіки України означає досить негативні наслідки: постійно пасти задніх. Повальне використання статистичних підходів не виключає необхідності застосування системного підходу, який, на жаль, практично відсутній.
У в’язку з цим, для прогнозування макропоказників та індикаторів ЕкБ на середньо – та довгострокову перспективу використовується макроекономічна модель загальної економічної рівноваги “Альфа” та її складники (модель сукупного попиту та сукупної пропозиції), яка враховує переважно функціональні, а не статистичні зв’язки.
Аналіз та узагальнення існуючих підходів дозволило виявити недоліки, визначити основні проблеми інтегрального оцінювання рівня ЕкБ України (форма інтегрального
індексу, нормування індикаторів, обґрунтування вектору порогових значень, визначення вагових коефіцієнтів) та запропонувати удосконалену методологію діагностики та прогнозування рівня ЕкБ.
У доповіді розглянути індикатори кожного складника ЕкБ та обґрунтовано їхні порогові значення за різними методами, що необхідно для оцінення стану окремої складової.
За результатами моделювання та застосування пропонованої методології визначено динаміку інтегральних індексів кожного складника ЕкБ, інтегральні порогові значення та вагові коефіцієнти кожного складника та окремого індикатора, що є необхідною
інформацією для розроблення відповідних заходів макроекономічної політики.






1
Шумпетер Й.А. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Йозеф Алоіз Шумпетер . – К.: Видавничий дім “Кієво-Могілянська академія”. – 2011.
– 242 с.

6

1. ПРОГНОЗУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
НА СЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ІНДИКАТОРІВ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
(2014-2020 рр.)


1.1. Інструментарій середньо – та довгострокового прогнозування соціально-
економічного розвитку

Для прийняття необхідних управлінських рішень з метою забезпечення досягнення максимально можливого потенціалу розвитку необхідно, перш за все, оцінити поточний економічний стан регіону (країни, регіонів, видів економічної діяльності) і максимальний поріг потенційних можливостей при існуючих технологіях, рівнях зайнятості й обсягах виробничого капіталу.
Поняття
потенційний
ВВП
повного
завантаження
макрофакторів” будемо використовувати для визначення такого рівня випуску чи ВВП, досягнення якого було б можливим за умови, що усі виробничі фактори (праця, капітал) задіяні у виробництві в повному обсязі.
Необхідність визначення потенційного випуску та ВВП при аналізі існуючого стану соціально-економічного розвитку зумовило появу численних досліджень в цьому напрямку
2
. Більшість із них пов’язана з використанням виробничої функції Кобба–
Дугласа, призначеної для моделювання пропозиції товарів і послуг як залежності від макрофакторів: праці, капіталу та науково-технічного прогресу.
Зазвичай, для прогнозування виробничих можливостей застосовується модель сукупної пропозиції. Основою побудови моделі сукупної пропозиції є виробнича функція, що показує залежність розподілу факторів виробництва (праці й капіталу) для випуску продукції. Агрегована виробнича функція макрорівня – не що інше, як сукупна пропозиція. Під функцією сукупної пропозиції розуміється залежність реального ВВП від зміни загального рівня цін. При практичних розрахунках виникає питання: яким показником цін варто скористатися? У більшості випадків застосовується ІСЦ, безпосередньо пов’язаний з купівельною спроможністю населення. Однак сукупна пропозиція включає не тільки товари споживчого “кошика”, але і товари виробничого призначення, вартісний обсяг яких повинен співвідноситися з купівельною спроможністю підприємств і відповідно впливати на ціни виробників. Які з цих двох категорій цін брати до уваги − аргументи є на користь кожної з них. Очевидно, необхідно обрати ціновий показник, що враховує динаміку всіх товарних цін. Таким показником є дефлятор ВВП
3
Визначення реального ВВП має першочергове значення при оцінці темпів зростання поточного обсягу виробництва щодо базового періоду. Показник реального обсягу виробництва необхідний для того, щоб у разі зміни величини ВВП знати, чим викликана ця зміна: динамікою цін чи динамікою реального обсягу виробництва.
Основна відмінність традиційної кейнсіанської моделі економіки від класичної полягає в підході до розгляду теорії пропозиції. Класичний підхід до сукупної пропозиції базується на наступних факторах, які, між тим, можна взяти під сумнів, а саме:
2
Балацкий Е. В. Оценка объема потенциального ВВП / Балацкий Е. В. // Пробл. прогнозирования. – М. : Ин–
т народнохозяйственного прогнозирования РАН. – 2000. – №1. − С.39 – 49; Початкова робоча модель для
України. Інформ. бюл. Міжнар. центру перспек. дослідж. / К. : МЦПД, Число 154, 17 червня 2002 р. –
(Вісник ЦЕНТРУ); Сігайов А. О. Методичний та організаційний аспекти аналізу монетарних показників / А.
О. Сігайов. – К. : Наук. думка, 2003. – 370 с.; Бакаев О. О. Економіко-математичні моделі економічного зростання / [Бакаев О. О., Гриценко В. І., Бажан Л. І. та ін.]. – К. : Наук. думка, 2005. – 189 с.; Скрипниченко
М. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку / М. Скрипниченко. − К. : Фенікс, 2004. – 256 с.
3
Найденов В. С. Инфляция и монетаризм. Уроки антикризисной политики / В. С. Найденов, А. Ю.
Сменковский – Б.Ц. : ОАО “Белоцерковская книжная фабрика”, 2003. – 352 с.

7 1. Раціональний інтерес і раціональне поводження на ринку.
2. Досконала конкуренція при гнучкості цін і заробітної плати.
3. Відсутність грошової ілюзії.
Серед трьох різновидів очікувань монетаристи віддають перевагу раціональним, теорія яких передбачає досконалу поінформованість усіх суб’єктів ринку. Такий підхід дозволяє проігнорувати недоліки ринкового саморегулювання, обумовлені недостатньою
інформованістю економічних суб’єктів. Тому Найденов В.С. стверджує: “Проте, з сугубо практичної точки зору, а тим більше в умовах перехідної економіки з її далекою від досконалості ринковою інфраструктурою (перш за все, відсутність досконалої конкуренції), адекватність інформованості учасників бізнесу, не кажучи вже про все населення, уявляється неможливою, через що побудова будь-яких теорій на основі раціональних очікувань є некоректною”. Деякі економісти вважають, що гіпотеза раціональних очікувань настільки неконкретна і безнадійно логічно заплутана, що її ефективне застосування в економічному моделюванні неможливо.
Одним з найбільш абсурдних положень класичної теорії, на думку Дж. М. Кейнса, є висновок про гнучкість цін і заробітної плати. Повна неспроможність цього твердження проявилася під час “Великої депресії”
4
, коли заробітна плата в багатьох галузях промисловості стала дуже незначною, якщо взагалі виплачувалася; багато робітників були звільнені й не могли знайти роботу. Відповідно до класичної теорії надлишок робочої сили не повинен був існувати, оскільки номінальна заробітна плата була дуже низькою.
Безробіття повинне було бути тимчасовим. Тривалість “Великої депресії”, як відзначав
Дж. М. Кейнс, стала підтвердженням того, що номінальна заробітна плата не мала достатньої гнучкості, щоб ліквідувати існування безробіття.
Третє припущення класичної теорії про відсутність грошової ілюзії у робітників також сумнівно. Основний і незаперечний постулат, висунутий Дж. М. Кейнсом і доповнений його послідовниками, стверджує, що індивіди не мають повної інформації про процеси, що відбуваються, і змушені приймати рішення, засновані на очікуваннях щодо поточних і майбутніх змін економічних змінних (типу рівня цін та інфляції), що ними формуються.
У результаті наведених припущень економісти-класики вимушені стверджувати, що зміни загального рівня цін не впливають на рівень виробництва при повній зайнятості.
Тому графік функції сукупної пропозиції (залежність реального ВВП від зміни загального рівня цін) у класичній моделі являє собою вертикальну криву, тобто обсяг продукції визначається тільки її пропозицією. Якщо безробіття й існує, то ставки номінальної заробітної плати будуть скориговані в менший бік, щоб знищити безробіття, принаймні, у довгостроковому періоді.
У кейнсіанській інтерпретації заробітна плата і ціни не мають достатньої гнучкості, щоб усунути безробіття. Тому падіння попиту на працю, спричинене зниженням цін на товари і послуги, призведе до зниження рівня зайнятості і появлення безробіття. При цьому реальний обсяг виробництва стане нижчим від рівня виробництва при повній зайнятості. Таким чином, на відміну від класичної моделі, де крива сукупної пропозиції являє собою вертикальну криву, у кейнсіанській моделі підвищення рівня цін спричиняє збільшенню зайнятості і, як наслідок, підвищенню реального обсягу виробництва на всьому відтинку кривої сукупної пропозиції. Тому крива сукупної пропозиції у кейнсіанській інтерпретації має позитивний нахил.
Враховуючи викладене, основними передумовами побудови моделі сукупної пропозиції при використанні неокласичного підходу в контексті кейнсіанської теорії є:
- заробітна плата і ціни не є досить гнучкими для забезпечення повної зайнятості;
- рівновага на ринку праці можлива за наявності безробіття;
4
Миллер Р. Л. Современные деньги и банковское дело / Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д. Д. – пер. с англ. – М. :
ИНФРА-М, 2000. – ХХІ, 856 с.

8
- індивіди не мають повної інформації про процеси, що відбуваються, щодо поточних і майбутніх змін економічних змінних (типу рівня цін та інфляції);
- рівень цін впливає на економічну активність (крива сукупної пропозиції не вертикальна, а має позитивний нахил).
Тобто збільшення грошової маси приводить до зростання реального обсягу виробництва. Інструменти грошово-кредитної політики не є нейтральними у своєму впливі на економіку. Вони спричиняють змінам реального обсягу виробництва і відповідно чисельності зайнятих (при незмінності інших факторів приріст обсягу виробництва не може бути отриманий без додаткового залучення найманих працівників).
Аналіз зазначених та найбільш відомих публікацій
5
по моделюванню сукупної пропозиції дозволяє зробити висновок, що у жодному з запропонованих підходів не реалізовано поняття “функції сукупної пропозиції” – залежності реального ВВП від зміни загального рівня цін, що унеможливлює подальше ендогенне визначення інфляції
(дефлятора ВВП) та темпів економічного зростання. Коефіцієнти еластичності виробничої функції розраховуються статистичними методами, що початково містять похибки.
Апроксимація макроекономічних взаємозв’язків лінійними регресійними рівняннями не в змозі адекватно відобразити реальну економічну динаміку в умовах трансформаційної економіки, якою є у теперішній час економіка України.
Однак при використанні виробничої функції КоббаДугласа у стандартному вигляді
(1.1), на думку Харазішвілі Ю.М.
6
, спостерігається ряд неточностей.
,
;
;
;
1 1
1 1
a
a
t
a
t
a
t
t
t
a
t
a
t
t
t
a
t
a
t
t
L
CK
y
E
K
e
y
N
K
A
y
N
K
y









(1.1) де
y



реальний ВВП;
K – основні фонди;
N,E – чисельність зайнятих;
L – робоча сила, вимірювана як сукупний фонд заробітної плати (добуток середньої заробітної плати на чисельність працюючих
7
;
A – середня продуктивність макрофакторів;
C – постійний середній рівень технології;
e
γt
– науково-технічний прогрес;

γ – темп технічного прогресу;
а – коефіцієнт еластичності.
По-перше, має місце неточність, яка ідентична помилці, що має місце при використанні рівняння обміну кількісної теорії грошей. За економічним змістом й у трактуванні самого І. Фішера
8
, автора рівняння, враховується вся створена товарна маса, тобто випуск. У практичних розрахунках використовується показник ВВП. Аналогічно, у виробничій функції макрофактори (праця і капітал) забезпечують випуск продукції, а не
ВВП. ВВП є тільки часткою випуску, обумовленою коефіцієнтом технології виробництва
σ, котрий завжди менше одиниці.
По-друге, використання показника загальної чисельності зайнятих N замість затрат праці L (добутку чисельності зайнятих N на величину середньорічної номінальної заробітної плати W) призводить до розбіжності розмірностей у лівій і правій частинах
5
Solow R. A contribution to the theory of Economic Growth / Solow R. // The Quarterly Jornal of Economics. −
1956. − 70 р.; Swan T. Economic Growth and Capital Accumulation / Swan T. // Economic Record. −1956. − 32 р.;
Bennet T. Neoclassical vs. Endogenous Growth Analesis. An Overview / Bennet T., McCallum // Federal Reserve
Bank of Richmond Economic Quartterly. – 1996. – 82/4.
6
Сухоруков А.І. Моделювання та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів України: монографія / А.І. Сухоруков, Ю.М. Харазішвілі. – К.: НІСД, 2012. – 366 с.
7
Скрипниченко М. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку / М. Скрипниченко. − К. :
Фенікс, 2004. – 256 с.
8
Фишер И. Покупательная сила денег / Фишер И. – М. : НКФ СССР, 1926.− с. 43-46.

9 рівняння (1), що неприпустимо. Така ж думка підтримується в праці
9
, де під робочою силою L розуміється сукупний фонд заробітної плати (добуток середньої заробітної плати на кількість працюючих). Праця найманих працівників П, використовувана у сфері виробництва товарів і послуг, є відомою часткою
праці N (загальної зайнятості), що застосовується в економіці країни:
N
П


. Тоді затрати праці L на виробництво товарів і послуг будуть дорівнювати:
NW
ПW
L



. У противному випадку (1) не буде сходитися за розмірністю.
По-третє, у виробництві випуску приймають участь не тільки наймані працівники, але й інші зайняті. Однак некоректно під параметром N розуміти суму чисельності найманих працівників та іншої категорії зайнятих, тому що вони не отримують встановлену для найманих працівників заробітну плату та платять інші податки. Тому чисельність іншої категорії зайнятих необхідно привести до еквіваленту найманих працівників за рівнем середньомісячної заробітної плати та всіма податками, яки платяться за найманих працівників.
По-четверте, у процесі експлуатації капітал зношується і переносить свою вартість на продукт виробництва, тобто амортизується. У розглянутому періоді (як правило, рік) в економіці країни спостерігається певна інфляція (дефляція), тому вартість капіталу повинна бути переоцінена з урахуванням загального індексу інфляції Р – дефлятора ВВП.
Допустимо, що часовий лаг впливу інвестицій у виробничий капітал дорівнює року.
Викладене дозволяє стверджувати, що вартість капіталу, працюючого в періоді t (
t
K ), визначається в попередньому періоді (t −1), тобто
1 1
1 1
)
(







t
t
t
t
t
P
I
A
K
K
, (1.2) де
1

t
A
− споживання основного капіталу;
1

t
I
− інвестиції в основний капітал;
1

t
P
− дефлятор ВВП.
Вартість попереднього періоду K
1

t
розраховується як середнє арифметичне на початок і на кінець цього періоду.
По-п'яте, оскільки капітал практично не може бути задіяний цілком, необхідно ввести коефіцієнт завантаження
. При проведенні розрахунків реального ВВП у періоді
t необхідно величину переоціненого капіталу
t
K помножити на коефіцієнт його завантаження
t
, щоб визначити величину вартості завантаженого капіталу:
t
t
Z
K
K
t


По-шосте, не зовсім ясно, що таке середня продуктивність макрофакторів (А), чи постійний середній рівень технології (с), і як його можна оцінити, а тим більше, спрогнозувати. Такими ж середніми будуть результати і, на жаль, постійними помилки. На думку експерта МВФ Е. Тіффіна
10
, у випадку країн з перехідною економікою в період до падіння Берлінської стіни постійному члену А дозволяється приймати різні значення. А які можна після? При такій постановці коефіцієнти еластичності a також можуть приймати будь-які значення.
По-сьоме, застосування статистичних методів для визначення коефіцієнтів еластичності початково містить помилки усереднення, що знижує практичну цінність результатів. Зазначені коефіцієнти еластичності не є постійними, а змінюються в часі, від періоду до періоду, особливо в перехідній та трансформаційній економіці.
Як методологічну основу створення концепції моделі функції сукупної пропозиції обрано підхід, якій поєднує неокейнсіанський та неокласичний підходи та дозволяє
9
Скрипниченко М. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку / М. Скрипниченко. − К. :
Фенікс, 2004. – с. 132.
10
Тиффин Э. Украина: “цена” слабого институционального потенциала [Електронний ресурс] – 2005. – С. 9.
– Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/scr/2005/cr05416.pdf

10 розраховувати не скалярну величину сукупної пропозиції, а її функцію від зміни загального рівня цін − дефлятора ВВП. Відмінність розробленої моделі функції сукупної пропозиції від існуючих моделей полягає в застосуванні класичної моделі сукупної пропозиції у контексті кейнсіанської теорії, тобто рівень цін впливає на економічну активність, та врахуванні зазначених уточнень у виробничій функції.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал