Національний інститут стратегічних досліджень




Сторінка3/7
Дата конвертації14.03.2017
Розмір0.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Територіальні одиниці в ЄС

Рівень
НТСО*
Мінімальна
кількість
населення
Максимальна
кількість
населення
НТСО 1 3 млн
7 млн
НТСО 2 800 тис.
3 млн
НТСО 3 150 тис.
800 тис.
Також були сформовані загальні вимоги до реформування місцевого самоврядування у країнах «нової» Європи (у т.ч. в Європейській хартії місцевого самоврядування), зокрема:
- активне запровадження бюджетної децентралізації (передача повноважень від центрального уряду до органів місцевого самоврядування супроводжувалась запровадженням місцевих податків, закріпленням частини загальнодержавних податків за місцевими бюджетами тощо);
- запровадження принципу субсидіарності, відповідно до якого завдання повинні вирішуватись на найнижчому або віддаленому від центра рівні, де їх вирішення є можливим та ефективним;
- оптимальним є такий розмір первинної одиниці у системі адміністративно-територіального устрою (громада, община, комуна тощо), на якому можливе забезпечення основних потреб населення та самодостатнє функціонування. Ті громади, що не мають достатніх ресурсів для розвитку, повинні підлягати укрупненню.
У Польщі внаслідок реформи адміністративно-територіального устрою була запроваджена трирівнева система: на регіональному рівні – 16 воєводств
(до реформи їх було 49), на субрегіональному (районному) – 373 повіти (з них
65, що мають статус виділених міст), на місцевому рівні – 2478 ґмін (громад).
Переважна більшість ґмін має населення від 5 до 40 тис. осіб (одночасно існує
20 сільських гмін із населенням менше 2 тис. осіб і ґміна м. Варшави із населенням понад 1,6 млн. осіб). Повіти в середньому нараховують по 8 ґмін і мають в середньому близько 83,2 тис. осіб (53 повіти мають населення менше
50 тис. осіб, а 82 повіти – більше 100 тис осіб). Воєводства нараховують від 11 до 38 повітів у своєму складі і мають середню чисельність населення у
2,05 млн осіб.
Внаслідок реформи на місцевому та повітовому рівні було зосереджено
65 % повноважень, на регіональному

30 %, на центральному
(загальнодержавному) – лише 5 %. До повноважень ґміни належать: регулювання послуг житлово-комунального господарства (водопостачання та водовідведення, централізоване опалення, збір твердих побутових відходів тощо), утримання (будівництво) місцевих доріг та вулиць, міський громадський транспорт, початкова освіта, базові функції соціальної сфери та охорони

22 здоров’я
23
. Повіти відповідають за розвиток середньої освіти, соціальне забезпечення, вирішують деякі питання землекористування.
До позитивного досвіду реформи місцевого самоврядування у Польщі можна віднести те, що вже за короткий час після запровадження реформи відбулось суттєве підвищення якості послуг населенню, зменшення нецільового використання коштів, підвищення якості управлінських рішень. До негативного досвіду слід віднести те, що внаслідок збереження значної централізації фінансової системи Польщі, у фінансуванні нових одиниць місцевого самоврядування вагоме місце займають прямі трансферти з державного бюджету. Так, якщо гміні належить більша частина державного майна, переданого у комунальну власність, то до доходів воєводств і повітів можна віднести тільки незначні відсотки від державних податків. Внаслідок цього на рівні воєводств та повітів почав відчуватись дефіцит надходжень до бюджетів.
У Литві внаслідок реформи адміністративно-територіального устрою була запроваджена дворівнева система: 10 округів та 60 муніципалітетів.
Важливим досвідом для України є те, що з самого початку реформування були законодавчо визначені критерії для новостворених муніципалітетів: населення має бути не менше 15 тис. осіб, населення муніципального центру

не менше
3 тис. осіб, центр новоствореного муніципалітету має бути не менш ніж у 20 км від муніципалітету, що реформувався; фінансова спроможність

не менше
20 % бюджету нового муніципалітету (без урахування державних бюджетних грантів) мають включати податки з населення цієї території, оскільки фінансова спроможність нового муніципалітету оцінюється згідно середньої податкоспроможності мешканця даної території у порівнянні з середньою величиною в країні
24
Повноваження органів місцевого самоврядування у Литві та спосіб їх формування є подібним до прикладу Польщі. Особливим є те, що у 2010 р. окружні державні адміністрації були розформовані (на рівні муніципалітетів їх не було з самого початку), а на їх місці були створені 10 рад регіонального розвитку, до складу яких увійшли мери муніципальних утворень, представники муніципальних рад та спеціальний представник від центральної влади. Ради регіонального розвитку є підконтрольними Національній раді регіонального розвитку, що забезпечує державний нагляд та контроль за їх діяльністю.
До негативного досвіду реформи місцевого самоврядування у Литві слід віднести те, що запровадження практики, коли кожне муніципальне утворення за рішенням ради муніципалітету може бути адміністративно поділене на дрібніші територіальні одиниці (метою такої новації було покращення якості надання послуг місцевим жителям) мало наслідком фінансову недієздатність новостворених муніципалітетів. Також ліквідація окружних державних адміністрацій, що мала на меті зменшення витрат бюджетних коштів та рівня
23
Шпортюк Н. Адміністративно-територіальна реформа в Польщі: досвід для України : [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2011/2011_02%289%29/11snlpdu.pdf.
24
Досвід впровадження адміністративно-територіальної реформи в Литві. Міністерство Внутрішніх справ
Республіки Литва, 2014 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slg-coe.org.ua/wp- content/uploads/2014/10.

23 бюрократизації, надання можливості представникам місцевого самоврядування брати участь у роботі над планами розвитку їх територій, на практиці дали зворотний результат
25
У Латвії реформа місцевого самоврядування відбувалася протягом тривалого часу. Зокрема, на першому етапі (з початку 90-х рр. XX ст.) було запроваджено дворівневу систему адміністративно-територіального устрою: на місцевому рівні – 26 об’єднаних самоврядувань, 444 волості і 53 районних міста; на регіональному рівні – 26 районів та 7 міст республіканського значення. Внаслідок неефективності такої системи (у т.ч. внаслідок недостатньої фінансової спроможності більшості волостей, у яких іноді до 90 % від загальної фінансової потреби дотувались з державного Фонду фінансового вирівнювання) у 2009 р. було запроваджено однорівневу систему, що складалась із 119 самоврядувань (110 країв та 9 міст республіканського значення). Самоврядування отримали повноваження регулювати надання послуг житлово-комунального господарства, послуг дошкільної та шкільної освіти, охорони здоров’я, культури, благоустрій території.
Негативним досвідом реформи місцевого самоврядування у Латвії стало те, що за перші 6 років реформування шляхом добровільно об’єднання було утворено лише 26 самоврядувань (об’єдналося менше 5 % від усіх волостей
Латвії), внаслідок чого не вдалося створити нові адміністративно-територіальні одиниці
26
. Головною причиною невдачі стала відсутність дієвих державних механізмів заохочення громад до об’єднання. Проблему вдалося вирішити тільки завдяки системним заходам з боку держави: кожній волості, що заявляла про намір об’єднуватись, надавалась дотація з Державного бюджету для підтримки розвитку інфраструктури; кожному об’єднаному самоврядуванню була надана одноразова державна дотація у розмірі 1-5 % від річного бюджету самоврядувань, що об’єднались; кошти, необхідні для розробки проекту об’єднання самоврядування, виділялись з Державного бюджету.
Актуальним для України є негативний досвід Чехії, де пішли шляхом організації територіальних громад незалежно від чисельності населення, на цей час близько 60 % від усіх громад мають менш ніж 500 осіб населення, а 80 % – менш ніж 1000 осіб, при цьому на місцях відчувається нестача власних фінансових ресурсів і відсутність кваліфікованих кадрів, що забезпечували б необхідну якість послуг для населення
27
Проаналізовані особливості реформування територіальної організації влади та місцевого самоврядування в європейських країнах дозволяє зробити певні висновки щодо врахування як позитивних, так і негативних елементів
25
Петришин О. Система місцевого самоврядування в Литві:перспективи використання досвіду в контексті муніципальної реформи в Україні / О. Петришин // Вісник Національної академії правових наук України. –
2013. – № 3. – С. 265-271. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vapny_2013_3_34.pdf.
26
Ткачук А. Ф. Адміністративна реформа в Данії та Латвії: корисний досвід для України / А. Ф. Ткачук //
Університетські наукові записки. – 2007. – № 3. – С. 20-26. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j- pdf/Unzap_2007_3_6.pdf.
27
Чаплигін О. К. Можливості використання закордонного досвіду здійснення адміністративно-територіальних реформ в Україні / О. К. Чаплигін. // Державне будівництво. – 2007. – № 1(1). – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2007_1(1)__47.pdf.

24 досвіду в реалізації реформи в Україні. Зокрема, для України актуальними є
наступні

висновки

з

досвіду

реформування

адміністративно
-
територіального
устрою та місцевого самоврядування у країнах Європи:
- досвід укрупнення адміністративно-територіальних одиниць показує, що всі країни-реформатори здійснювали зазначений процес значною мірою примусово. Проте, оскільки урахування інтересів громадян на місцях є дуже важливим, застосування принципу добровільності має супроводжуватись запровадженням дієвих механізмів заохочення територіальних громад до об’єднання (для цього можна використати досвід Латвії або Швеції);
-
«затягування» процесу реформування (випадок Латвії) призводить до втрати громадянами довіри до нього та політичних сил, які проголосили реформи;
- з метою виконання Україною вимог ЄС щодо місцевого управління важливо використати позитивний досвід, а також консультативну допомогу країн «нової» Європи, які пройшли цей шлях недавно й мали стартові умови перед реформою, порівнянні з українськими;
- оскільки велика кількість громад веде до їх фінансової неспроможності (випадок Чехії), необхідно дотримуватися чітких законодавчо визначених критеріїв формування нових територіальних громад (можна залучити досвід Литви або Данії). Ті громади, що не відповідають зазначеним критеріям, потребуватимуть укрупнення;
- потрібно зважено підходити до одночасної ліквідації органів державної виконавчої влади (державних адміністрацій) на районному та обласному рівні. Це (насамперед, ліквідація обласних держаних адміністрацій) може мати наслідком зниження ефективності планування місцевого розвитку, зниження рівня координації різних органів управління, неефективне використання бюджетних коштів тощо;
- децентралізація повноважень має супроводжуватися бюджетною децентралізацією, наслідком якої має стати зміцнення місцевої фінансової бази, здатність самостійно фінансувати більшу частину своїх повноважень, зацікавленість місцевих органів влади у забезпечення економічного розвитку території та збільшенні податкової бази. В іншому випадку фінансування повноважень нових адміністративно-територіальних одиниць буде забезпечуватися переважно прямими трансферами з Державного бюджету
(досвід Польщі).
Окреме питання – стимули для тих громад, які хочуть об’єднатися за власним бажанням. Експерти Ради Європи наполягають на тому, що пакет реформи має в обов’язковому порядку визначати таку систему стимулів. Як приклад можна навести Великобританію, де нещодавні реформи в сфері місцевого самоврядування були спрямовані на раціоналізацію послуг, підвищення ефективності та економію від масштабу у наданні публічних послуг на місцевому рівні. Закон про місцеві інтереси (Localism Act) 2011 року запровадив обов’язкове співробітництво, в рамках якого органи місцевого самоврядування зобов’язані співпрацювати у питаннях планування в сферах, що представляють загальні інтереси. За реалізацію проектів співробітництва

25 органи місцевого самоврядування отримують заохочення, які не доступні тим, що не співпрацюють.
РОЗДІЛ IV. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА ІНСТИТУЦІЙНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
Ключові пріоритети реформування територіальної організації влади на засадах децентралізації як складової нової регіональної політики в Україні визначені в основних чинних нормативно-правових актах стратегічного та
програмного
характеру.
Комплексне бачення реформ, яких потребує українське суспільство, представлене у «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленій
Указом Президента України
28
. Децентралізація та реформа державного управління визначені в Стратегії серед 10 пріоритетних реформ. Метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування.
У тексті Коаліційної угоди чинної парламентської коаліції також значна увага приділена питанням реформи децентралізації та місцевого самоврядування
29
. Головними завданнями визначено: ефективний розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами державної виконавчої влади, розподіл повноважень між територіальними рівнями управління на основі принципу субсидіарності, встановлення повних і виключних повноважень органів місцевого самоврядування, гарантування належного ресурсного забезпечення місцевого самоврядування, наділення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами відповідно до повноважень, забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів шляхом закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел доходів, розширення доходної бази місцевих бюджетів, формування самодостатніх громад, визначення критеріїв формування адміністративно-територіальних одиниць базового рівня (громад) з урахуванням їх матеріально-фінансової спроможності для забезпечення доступності основних публічних послуг, що надаються на території громади (час прибуття для надання швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги не має перевищувати 30 хвилин).
28
Указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» (від 12 січня 2015 р., № 5/2015)
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.
29
Верховна Рада України VIII скликання. Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна».
2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/file/text/33/f439014n8.pdf.

26
У Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року
30
., однією з трьох інтегрованих цілей визначено ефективне державне управління у сфері регіонального розвитку, яке передбачає проведення децентралізації влади, реформування місцевого самоврядування та адміністративно- територіального устрою. Для цього передбачено виконання таких завдань:
- запровадження триланкової системи адміністративно- територіального устрою;
- визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатної забезпечити доступність та якість публічних послуг населенню;
- досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади шляхом передачі функцій виконавчої влади від місцевих адміністрацій виконавчим органам рад відповідного рівня;
- здійснення бюджетної децентралізації, в тому числі шляхом перерозподілу загальнодержавних податків, забезпечення автономності місцевих бюджетів, закріплення за кожною ланкою самоврядування стабільної дохідної бази для реалізації їх функцій та стимулювання податкоспроможності громад;
- створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для зміцнення економічної бази розвитку територіальних громад тощо.
На основі зазначених стратегічних документів розроблені концептуальні засади реформування територіальної організації влади в Україні та формується законодавчо-нормативне забезпечення реформування базової ланки адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування – територіальних громад.
1 квітня 2014 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено
Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної
організації влади в Україні
31
та затверджено План заходів щодо її реалізації.
Основними завданнями реформування визначено: забезпечення доступності та якості надання публічних послуг населенню, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, запровадження трирівневого адміністративно- територіального устрою: громада – район – регіон, створення дієздатних територіальних громад як базової ланки адміністративно-територіального устрою шляхом сприяння розвитку співробітництва та добровільного об’єднання територіальних громад, створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для розвитку місцевого самоврядування.
Критерієм формування базового рівня адміністративно-територіального устрою визначено доступність основних публічних послуг, що надаються на території
30
Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF
31
Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в
Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р [Електронний ресурс] -
Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80

27 громади, яка вимірюється часом прибуття для надання швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги, що не повинен перевищувати 30 хвилин.
Впродовж 2014-2015 років зроблено суттєві кроки зі створення
законодавчого забезпечення реформування територіальної організації влади,
насамперед у питаннях розвитку місцевого самоврядування, створення
спроможних територіальних громад, фіскальної децентралізації. Серед основних законодавчих та нормативних актів наступні:
Закон «Про співробітництво територіальних громад» від 17 червня
2014 р.
32
визначає організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю. Законом створено механізм об’єднання фінансових та матеріальних ресурсів територіальних громад для вирішення спільних соціально-економічних проблем, реалізації інвестиційних проектів, створення інфраструктури тощо. Реалізація закону дозволяє окреслити точки дотику між окремими територіальними громадами, їхню потенційну здатність до об’єднання.
Закон «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 5 лютого
2015 р.
33
регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст; визначає принципи, основні умови, порядок такого об’єднання, форми державної підтримки добровільного об’єднання територіальних громад, тобто створюється конкретний механізм добровільного об’єднання територіальних громад, якого раніше не існувало.
Законом передбачена організаційна підтримка та інформаційно-просвітницьке сприяння добровільному об’єднання територіальних громад, а також фінансова підтримка об’єднаних громад шляхом надання їм коштів на формування
інфраструктури.
Зроблено також важливі кроки у напрямі законодавчого забезпечення бюджетної децентралізації. Внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин (закон України № 79-19 від 28 грудня
2014 р.)
34
. Також внесено зміни до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (закон України № 71-19 від 28 грудня 2014 р.)
35
Запровадження норм цих законів у практику бюджетування в 2015 р. вже дозволило суттєво наростити фінансовий ресурс місцевих бюджетів.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного
32
Про співробітництво територіальних громад : закон України №1508-18 від 17.06.2014 [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1508-18/card6#Public
33
Проект Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» № 0915 від 27.11.2014
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52379 34
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин : закон України
№79-19 від 28 грудня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/79-19.
35
Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи : закон України № 71-19 від 28 грудня 2014 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/71-19.

28
контролю та удосконалення містобудівного законодавства»
36
від 9 квітня
2015 р. передає функції щодо здійснення державного архітектурно- будівельного контролю від центрального органу виконавчої влади до органів місцевого самоврядування територіальної громади.
Це сприятиме удосконаленню містобудівної діяльності, спрощенню дозвільних та погоджувальних процедур у будівництві, посиленню ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо комплексного розвитку територій в інтересах територіальних громад.
Комплексне реформування територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою потребує внесення змін до
Конституції України. 31 серпня 2015 р. відбулося попереднє схвалення
Верховною Радою України проекту закону України «Про внесення змін до
Конституції України (щодо децентралізації влади)»
37
. Законопроектом запропоновано зміни щодо децентралізації державної влади в Україні та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування, закріплено, що громада є первинною одиницею у системі адміністративно- територіального устрою України, передбачено утворення виконавчих органів місцевого самоврядування громади, передбачено створення інституту префекта, закріплено матеріально-фінансову основу місцевого самоврядування.
Наприкінці 2015 року прийнято низку законів щодо оптимізації розподілу повноважень – передачі їх від органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування, що дозволить посилити функціональну та фінансову спроможність місцевого самоврядування. Законом України «Про внесення змін
до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо
децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань
38
» виконавчим органам місцевого самоврядування міст обласного значення передаються повноваження з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та передбачена можливість іншим виконавчим органам рад набувати таких повноважень. До цього закону увійшли норми щодо державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних
осіб, спрямовані на усунення недоліків правового регулювання процесу добровільного об’єднання територіальних громад у частині: встановлення спрощеної системи реорганізації та державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб публічного права, усунення недоліків правового регулювання правонаступництва об’єднаних територіальних громад,
36
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства : закон України № 320-19 від 9 квітня 2015 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/320-19.
37
Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади : Постанова Верховної Ради України від 31 серпня 2015 р. № 656-VIII Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/656-19 38
Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань : закон України № 835-19 від
26.11.2015 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/835-19

29
їх рад та виконавчих комітетів (рішення, договори, виконання окремих бюджетів до прийняття об’єднаного тощо). Встановлено, що об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших
законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної
реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
39
виконавчим органам місцевого самоврядування міст обласного значення передаються повноваження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також передбачена можливість іншим виконавчим органам рад набувати таких повноважень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та
оптимізації надання адміністративних послуг»
40
від 10.12.2015 р. розширено повноваження органів місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг щодо реєстрації місця проживання, надання відомостей з Державного земельного кадастру, роботи з документами, що підтверджують громадянство, створення реєстру територіальних громад, обмін відомостями між реєстрами територіальних громад та передачу інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Низька якість місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від якості кадрового складу сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів. Своєю чергою на ньому позначається незадовільний рівень матеріального та фінансового забезпечення посадових осіб на місцевому рівні, що спричинює відтік професіоналів та низьку конкурентоздатність залучених працівників. На подолання цих негативних тенденцій Кабінет Міністрів схвалив Постанову
41
, яка регулює питання оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад, відповідно до
Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Одночасно з формуванням законодавчого поля відбувалось


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал