Національний банк україни університет банківської справи (м. Київ) харківський інститут банківської справи




Сторінка2/4
Дата конвертації02.12.2016
Розмір0.56 Mb.
1   2   3   4
Інформаційні ролі
Приймальник
інформації
Розшукує та отримує різноманітну спеціалізовану (здебільшого поточну)
інформацію, яку успішно застосовує в
інтересах своєї організації, координує зовнішню та внутрішню інформацію,
Оброблення всієї пошти, здійснення контактів, пов’язаних переважно з отриманням інформації
(періодичні видання,
Фактори вибору стилю управління
Об'єктивні

Тип організації

Специфіка вирішуваних завдань

Умови виконання робіт

Рівень розвитку організації

Рівень розвитку працівника

Стиль вищого керівника

Ступінь ієрархії керівника
Суб'єктивні

Індивідуально- психологічні особливості

Культурний рівень

Досвід

17
що надходить в організацію ознайомлювальні поїздки)
Поширювач
інформації
Передає в організацію отриману із зовнішніх джерел або від інших підлеглих інформацію, частина якої має суто конфіденціальний характер, а решта вимагає інтерпретації окремих фактів для формування поглядів організації
Розсилання пошти в організації з метою отримання інформації, вербальні контакти для передачі інформації підлеглим (огляди, бесіди)
Оратор
Передає інформацію для зовнішніх контактів організації щодо планів, політики, дій, результатів роботи організації, діє як експерт із питань цієї галузі
Участь у засіданнях, звертання через пошту, усні виступи, враховуючи передачу інформації в зовнішні організації та окремим особам
Підприємець
Відшукує можливості в самій організації та поза її межами, розробляє й запускає проекти з удосконалення, які викликають зміни, контролює розроблення певних проектів
Участь у засіданнях із обговоренням стратегії, огляди ситуації, мета яких
ініціювання або розроблення проектів удосконалення діяльності
Той, хто усуває порушення
Відповідає за коригування дій, коли перед організацією постане необхідність змін
Обговорення стратегічних і поточних питань, враховуючи проблеми та кризи
Розподільник ресурсів
Відповідальний за розподіл ресурсів організації, що фактично зводиться до прийняття або схвалення всіх важливих рішень в організації
Складання графіків, запити повноважень, будь-які дії, пов’язані зі складанням і виконанням бюджетів, програмування роботи підлеглих
Реалізатор переговорів
Відповідальний за участь організації на всіх важливих переговорах
Ведення переговорів


18
ЛЕКЦІЯ 2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ


План вивчення:


1.
Психологічні особливості функції планування.
2.
Психологічні особливості функції організації.
3.
Психологічні особливості мотивації.
4.
Психологічні особливості контролю.
5.
Особливості прийняття управлінських рішень (форми, психологічні підходи, вимоги до прийняття) та управлінського спілкування (види, форми, складові, функції, принципи).

Література: [1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 31,
34, 38,39, 43, 44, 45, 47, 48].


ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОАНАЛІЗУ
ЗНАНЬ
1.
Здійсніть аналіз психологічних засад функцій управління.
2.
Дайте соціально-психологічну характеристику управлінського спілкування.
3.
У чому виявляється взаємозалежність культури слухання та культури говоріння в управлінському спілкуванні?
4.
У чому сутність вербальних та невербальних засобів спілкування?
5.
Охарактеризуйте форми і типи управлінського спілкування.
6.
Порівняйте феномени навіювання, наслідування, зараження та переконання в управлінні.
7.
Розкрийте суть, призначення і охарактеризуйте функції та види ділових переговорів.
8.
Яке значення для ділового спілкування має характер сприйняття партнерами один одного на свідомому та підсвідомому рівнях?
9.
Чому у спілкуванні з партнером важливо задіяти механізм емпатії?
10.
Які прийоми доцільно використовувати для того, щоб викликати у партнера позитивні емоції (симпатія, прихильність, дружба)?
11.
За якими правилами треба вести ділову розмову з партнером віч-на- віч?
12.
Сформулюйте основні підходи для ефективного використання телефону з метою розв’язання ділових проблем.
13.
Чи доцільно використовувати компліменти в ході дисциплінарних бесід?

19 14.
Проаналізуйте психологічну структуру управління
15.
Розгляньте основні психологічні механізми організації діяльності.
16.
Охарактеризуйте форми прийняття управлінських рішень.
17.
Складіть блок-схеми класифікації управлінських рішень за різними ознаками.
18.
Охарактеризуйте позитивні та негативні сторони групового прийняття управлінського рішення.
19.
Наведіть психологічну формулу вибору управлінського рішення.
20.
Охарактеризуйте зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на прийняття рішення.
21.
Розкрийте особливість інтуїтивних рішень.










Функції управління
виражають
психологічну
специфіку
управлінської праці, систему відносин в організації. Психологічний зміст управлінської діяльності розкривається через структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку.

Управлінський ланцюг: 4 основні функції управління
М. Мексон, М.Альберт, Ф.Федоурі










Традиційно, беручи за основу зміст виконуваних робіт, у вітчизняній теорії менеджменту акцент робиться на такій системі функцій управління: планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, контроль. Розглянемо психологічні аспекти цієї системи функцій управління.

Управлінська діяльність – це система послідовно
виконуваних функцій

Функція управління – це особливий вид управлінської діяльності

Функції управління – це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності
Планування
Організація
Мотивація
Контроль

20
1. Психологічні особливості функції планування

Планування є однією з пріоритетних функцій управління, яка охоплює процес підготовки до змін, формування майбутніх варіантів дій.
Складаючи план, керівник повинен уміти прогнозувати і оцінювати майбутнє, готуватись до нього. Потрібно враховувати потенційні можливості організації (здібності та професійну підготовленість учасників управління, морально-психологічний клімат в організації тощо), зміни зовнішнього середовища (вплив поведінки клієнтів на стан організації, конкурентів, зміни законодавства тощо).
Цілепокладання – основа управлінського процесу.
Ціль (мета) – це визначення, фіксація кінцевого результату в
чітких одиницях виміру
Наявність обгрунтованих, перспективних цілей організації - головна умова її функціонування, а здатність керівника до їх постановки - одне з найважливіших управлінських якостей.

Визначення мети (цілі) і завдань

Складання програми дій (проектування)

Визначення необхідних ресурсів і їх джерел

Визначення виконавців

Фіксація результатів планування в письмовому вигляді
(проект, наказ, план тощо)
Планування – це оптимальний розподіл ресурсів для досягнення поставлених цілей і завдань організації
Етапи планування

21




























Правила вірної постановки цілей
Техніка S. M. A. R. T.

Принципи (закони) планування

Принцип єдності (системність, координація, інтеграція)

Принцип безперервності (підтримування безперебійності планової перспективи)

Принцип гнучкості (надання планам здатності змінювати свій напрям у зв’язку з виникненням непередбачених обставин)

Принцип точності (плани мають бути конкретизовані й деталізовані до такої міри, яку дозволяють зовнішні і внутрішні умови)

Принцип участі (одна з головних аксіом планування:
«План має складати той, хто його виконуватиме»)

Принцип збалансованості (відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю)
S — specific /конкретна /
M — measurable / вимірювана /
A — achievable / досяжна /
— ambition / амбіційна/
R — recourced / підкріплена ресурсами /
— relative / в контексті/
T — timed / визначена в часі /

22













2. Психологічні особливості функції організації

Цей етап управління є для керівника надзвичайно відповідальним, оскільки йому доводиться діяти в складній структурі, елементами якої є
індивідуальні, психофізіологічні особливості працівників та їх груп, формальні й неформальні взаємозв’язки, психологічні механізми взаємовпливу. Керівник при цьому повинен правильно і завчасно оцінити не лише свої можливості впливу на підлеглих, а й їх психологічні особливості, вміло спілкуватися із співробітниками, вести ділові переговори.

Психологічні причини неефективного планування
1.
Зниження мотивації планування:

Через жорстку регламентацію, тиск «згори»

Через порушення планів під впливом поточних подій

Через втрату особистісного сенсу планування
2. Непродуманість планів
Установка на жорстке планування має бути змінена установкою на гнучке планування
Принцип гнучкості: надання планам здатності змінювати свій напрям у зв’язку з виникненням непередбачених обставин
Організація як управлінська функція передбачає:


процес створення і підтримки ефективної організаційної структури

процес розподілу обов'язків і координацію зусиль персоналу з метою забезпечення максимальної продуктивності в досягненні попередньо визначеної мети
і завдань діяльності (постановка завдань, делегування, розподіл функцій)

23
















підбір кадрів та їх розподіл;

виділення рівнів управління;

чіткий розподіл між працівниками повноважень, обов'язків і відповідальності за їх виконання;

встановлення взаємозв'язків повноважень;

організація дисципліни;

прийняття рішень щодо розвитку організації;

створення спеціальних служб та підрозділів тощо.
Створення організаційної структури
Крок 1. До зустрічі з підлеглим
• формулювання завдання відповідно до критеріїв
SMART
• аналіз можливого опору та шляхів його подолання
Крок 2. Розмова з підлеглим
• постановка завдання з опорою на мотивацію
• обговорення повноважень і ресурсів
• зворотний зв’язок (як зрозумів)
• з чого почне виконання завдання

Крок 3. Контроль виконання підлеглим завдання
Крок 4. Оцінка роботи підлеглого
• похвалити-посварити-похвалити
оцінювати результати роботи, а не підлеглого
• використовувати Я-позицію
Алгоритм постановки завдань, делегування

24
3. Психологічні особливості мотивації
Мотивація як психічне явище трактується по-різному. У сучасній психології існують два домінуючі підходи до означення мотивації:

динамічний процес, який стимулює і підтримує поведінкову активність людини на певному рівні;

система чинників, спонукальних сил (потреби, мотиви, цілі, наміри та ін.), що детермінують поведінку людини.
Мотивація сукупність причин психологічного характеру (система мотивів), які зумовлюють поведінку і вчинки людини, їх початок, спрямованість і активність; процес спонукання себе та інших до певної діяльності, спрямованої на досягнення особистих цілей або ж цілей організації.
Ефективна реалізація функції мотивації потребує:

усвідомлення того, що спонукає робітника до праці;

розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.








Нематеріальна мотивація

Цілі, місія організації

Організація і зміст роботи

Моральне стимулювання

Оцінка і контроль

Інформування

Заходи дисциплінарного впливу
Є два основних види мотивації:матеріальна і нематеріальна
Матеріальна
мотивація


Гроші

Особисті вигоди
За психологічною спрямованістю є два види мотивації:
позитивна і негативна (дві морковки, кнут і пряник)
Позитивна мотивація –
мотивація “до успіху”
Негативна мотивація –
мотивація “від невдачі

25
Існують різні теорії мотивації індивідів в організації. Сучасні теорії мотивації поділяють на дві групи:
Змістовні теорії мотивації

теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу;

теорія потреб Клейтона Альдерфера;

теорія потреб Девіда Мак Клеланда;

теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.
Процесійні теорії мотивації

теорія очікувань В.Врума;

теорія справедливості С.Адамса.
Розглянемо деякі з них.





















теорія ієрархій
потреб Абрахама
Маслоу
теорія потреб
Мак Клеланда
Розглядав проблеми мотивації крізь призму ієрархії потреб людини, виокремлюючи серед них:
- фізіологічні потреби;
- потреба в безпеці;
- соціальні потреби;
- потреба поваги, визнання;
- потреба в самоактуалізації.
теорія потреб
Клейтона
Альдерфера
Базується на трьох рівнях потреб:
- існування (existance) – фізіологічні потреби та потреби безпеки;
- взаємовідносин (rela-tedness) – потреба в міжособистісних стосунках;
- зростання
(growth) – потреба самореалізації та поваги.
Кожна потреба, на відміну від потреб А.
Маслоу, може задовольнятися незалежно від інших
Діяльність пов’язана з мотивом досягнення успіху й мотивом уникнення невдачі.

26






























Значний вплив на розробку проблеми мотивації здійснили теорії
“Х” та “Y” Д. Мак-Грегора. На його думку політику і практику управління визначають дві протилежні групи передбачень, які характеризують уявлення менеджерів про ставлення працівників до праці.
теорія
мотиваційної
гігієни
Фредеріка
Герцберга
Існує два чинники мотивації:
1) гігієнічні (загальна політика компанії,
інспекція і контроль, заробітна плата, міжособистісні стосунки, умови праці);
2)мотиватори (можливість досягнення успіхів на роботі, просування по службі, визнання людини як особистості, зміст трудової діяльності, відповідальність за доручену справу).
теорія
справедливості
С.Адамса
Більшість робітників зацікавлені не тільки у задоволенні своїх потреб, але і в справедливості системи винагород
комплексна
модель Портера-
Лоулера містить елементи попередніх теорій. На думку авторів, мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань
і сприйняття працівниками справедливої винагороди. В моделі Портера-Лоулера фігурує п’ять основних ситуаційних факторів:
- витрачені працівником зусилля;
- сприйняття;
- отримані результати;
- винагорода;
- ступінь задоволення.

27

Теорія X . Базується на припущеннях, що працівника, який вороже ставиться до роботи, потрібно всіляко контролювати, спрямовувати, погрожувати йому покаранням.

Теорія У. Люди за своєю природою не відмежовані від завдань організації, їм притаманні внутрішня мотивація, бажання самовдосконалюватися, здатність брати на себе відповідальність.
Тому завдання керівника полягає у створенні для них умов, які б забезпечили усвідомлення і реалізацію цих якостей.
4. Психологічні особливості контролю

Контроль передбачає спостереження за процесом управління, оцінювання результатів, співвіднесення їх з визначеною ціллю. У психологічному аспекті він є особливим видом діяльності, пов’язаним із наданням своєчасної допомоги співробітникам, вжиття за необхідності відповідних заходів з метою досягнення управлінської мети керівником і всіма підлеглими (схвалення, заохочення тощо).
З погляду психології управління контроль передбачає з’ясування та аналіз психологічних і соціально-психологічних чинників досягнення
(недосягнення) накресленої цілі і на цій основі розроблення, впровадження системи коригувальних дій з метою досягнення бажаного результату.
Психологічний аспект контролю пронизує всю контрольну функцію управління.



















Обґрунтування необхідності контролю в управлінській
діяльності
Зникає невизначеність : жодне планування не може врахувати усіх можливих складностей і обставин. Заходи контролю виявляють їх і надають можливість коригувати програму дій.
З'являється можливість запобігти кризам: жодна організація не застрахована від дрібних помилок і упущень. Якщо вчасно їх не виправляти, їх кількість може перевищити певну
“критичну масу”. Заходи контролю дозволяють виявити і виправити їх, не чекаючи настання кризи.
Виявляють не лише деструктивні, а й конструктивні
явища : контроль дозволяє виявити ефективні рішення, визначити перспективні напрями діяльності.

28













Психологічні вимоги до контролю

об'єктивність оцінювання діяльності співробітників
(характеризуючи діяльність персоналу, керівник повинен послуговуватись конкретними показниками, а не своїми симпатіями та антипатіями);

гнучкість у ставленні до працівників (врахування їх
індивідуальних та психологічних особливостей);

доступність і зрозумілість для об'єктів, яких контролюють
(вимоги керівника мають бути зрозумілими та обґрунтованими);

гласність (забезпечення тих, кого перевіряють, вичерпною
інформацією);

дієвість (передбачає не лише з'ясування стану об'єкта контролю, а й своєчасну допомогу підлеглим);

орієнтація на остаточні підсумки, на досягнення поставленої мети (контроль не повинен зосереджуватись на дрібницях, які відволікають увагу співробітників від головного);

забезпечення зворотного зв'язку (передбачає надходження
інформації від виконавців);

гуманне ставлення до співробітників (контроль повинен враховувати їх потреби, позитивні стимули);

безперервність і регулярність контролю (працівники, знаючи, що результати їх роботи підлягають неухильному контролю, намагаються діяти злагоджено, системно);

забезпечення самоконтролю
(уміння керівника контролювати власні дії, емоції, оцінювати підлеглих за їх поведінкою абстраговано від емоційного ставлення;

дотримання законності (суб'єкт управління повинен діяти в межах наданих йому прав і повноважень).

29


5. Особливості прийняття управлінських рішень (форми,
психологічні підходи, вимоги до прийняття) та управлінського
спілкування (види, форми, складові, функції, принципи)

Центральною ланкою управління є прийняття управлінських рішень.
Це вольовий акт визначення послідовності дій з метою досягнення певної цілі
Уміння приймати вірні рішення – це головний критерій оцінки керівника













1. Підсумковий
2. Попередній
3. Поетапний
4. Періодичний
5. Процесний
6. Вибірковий
Види контролю
Форми прийняття управлінських рішень

Одноосібні

Колегіальні
Психологічні підходи до прийняття рішень

Інтуїтивний

Раціональний
В залежності від ситуації вибору розрізняють

Програмовані рішення

Не програмовані рішення

30
Управлінське спілкування – це спілкування, викликане
необхідністю реалізації управлінських функцій, це спілкування між
суб’єктом і об’єктом управління.
Види управлінського спілкування:


Міжособистісне

Спілкування в системі “індивід-група”


















Форми управлінського спілкування

Субординаційна форма спілкування – в межах адміністративно-правових норм

Службово-товаристська форма спілкування – в межах адміністративно-моральних норм

Дружня форма спілкування – в межах морально- психологічних норм

Наукова обгрунтованість

Директивність

Своєчасність

Адресність

Конкретність

Необхідна повнота (вичерпність)

Розробка механізму контролю
Вимоги до прийняття управлінських рішень

31


















Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал