Національний банк україни університет банківської справи (м. Київ) харківський інститут банківської справи




Сторінка1/4
Дата конвертації02.12.2016
Розмір0.56 Mb.
  1   2   3   4


НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (м.Київ)
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ







Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін




ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
І КОНФЛІКТОЛОГІЯ
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
ХАРКІВ
2014

2

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних
дисциплін, протокол № 4 від 29 листопада 2013 р.


Рекомендовано до друку рішенням науково-методичної ради Харківського
інституту банківської справи Університету банківської справи
Національного банку України (м. Київ),
протокол № 3 від 26 грудня 2013 р.
Рецензент: Юрченко Л.І., д.ф.н., професор кафедри соціально- гуманітарних дисциплін ХІБС УБС НБУ.
Світлична В.В.
Психологія управління і конфліктологія: опорний конспект лекцій. -
– Харків: ХІБС УБС НБУ, 2014. – 54 с.
Опорний конспект лекцій призначений для надання допомоги студентам в опануванні знань щодо теоретичних та практичних засад психології управління організаціями. Наявність таблиць і схем сприяє розумінню особливостей психологічних процесів в управлінській діяльності, набуттю умінь застосовувати принципи сучасного управлінського мислення до аналізу конкретних ситуацій в управлінні.
Посібник містить термінологічний словник, список рекомендованої для більш повного засвоєння програмного матеріалу літератури, завдання для самоконтролю знань.
© Світлична В.В., 2014
© ХІБС УБС НБУ, 2014

3
Зміст

Вступ............................................................................................................... 4
Лекція 1
Психологічні закони, принципи та психологічні особливості управління ............................................................................... 5
Лекція 2
Психологічні особливості функцій управління ........................................ 18
Лекція 3
Психологія конфліктів та шляхи їх вирішення в системі управління .................................................................................... 34
Термінологічний словник ............................................................................ 43
Рекомендована література ........................................................................... 51

4
Вступ

Ефективність діяльності організацій значною мірою залежить від посилення психологічних основ управління в організації. Тому вивчення магістрамиї дисципліни “Психологія управління та конфліктологія” сприятиме формуванню у майбутніх фахівців психологічних компетентностей управлінської діяльності в різних сферах організаційного середовища та організації загалом, уміння застосовувати принципи сучасного управлінського мислення до аналізу конкретних ситуацій в управлінні, зможе вивести якість підготовки управлінських кадрів на рівень сучасних вимог.
Навчальна дисципліна «Психологія управління і конфліктологія» є вибірковою і належить до дисциплін гуманітарного циклу. Мета дисципліни – надання знань щодо теоретичних та практичних засад психології управління організаціями, набуття вмінь та психолого- економічних навичок створення умов для ефективної взаємодії працівників у групі. Завдання дисципліни – формування розуміння особливостей психологічних процесів в управлінській діяльності; вироблення спроможності використовувати психологічні прийоми побудови особистих відносин у групі, підвищення ефективності роботи персоналу, створення позитивного соціально-психологічного клімату в організації, профілактики та розв'язання конфліктів. Предмет вивчення – психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.
Для надання допомоги студентам у опрацюванні навчального матеріалу підготовлено цей опорний конспект лекцій. Він містить опорні конспекти 3-х лекцій, передбачених навчальними планами підготовки магістрів за спеціальністю «Банківська справа» у Харківському інституті банківської справи УБС НБУ. Наявність таблиць і схем полегшує розуміння матеріалу, сприяє його засвоєнню. У той же час кількість лекцій, а також обсяг текстового матеріалу кожної з тем не дає можливості в повному обсязі розкрити та висвітлити увесь програмний матеріал. Тому необхідно звертатися ще до рекомендованої літератури, перелік якої подається. При опрацюванні матеріалу лекцій студент може зустрітися з незрозумілими для нього поняттями. Основні з них розтлумачено в термінологічному словнику, який додається.

5
ЛЕКЦІЯ 1
ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ, ПРИНЦИПИ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ

План вивчення

1.
Психологія управління як наука.
2.
Психологічна структура, психологічні закони та принципи управлінської діяльності.
3.
Особистість як суб’єкт і об’єкт управлінської діяльності.


Література: [1, 2 , 3 , 4 , 9 , 11, 12, 13, 14, 15, 17, 19, 21, 22, 37, 42,
44, 45, 47, 48, 49].


ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОАНАЛІЗУ
ЗНАНЬ
1.
Розкрийте суть та зміст поняття “психологія управління”.
2.
Розкрийте зміст завдань психології управління.
3.
Дайте визначення та здійсніть аналіз використання понять
“управління”, “менеджмент”, “керівництво”, “менеджер”,
“керівник”, “організація”.
4.
Проаналізуйте структуру психології управління як навчальної дисципліни.
5.
Розкрийте значення та зміст функцій управління в організаціях.
6.
Проаналізуйте сучасний стан та перспективи розвитку психології управління.
7.
Яку роль сучасна теорія та практика менеджменту відводить особистості? Охарактеризуйте основні ролі керівника в організації.
8.
Розкрийте зв'язок стилів управління з етнопсихологічною та соціокультурною специфікою управління.
9.
Які об’єктивні та суб’єктивні фактори впливають на формування типу керівника?
10.
Які критерії ефективності діяльності керівника?
11.
Проаналізуйте суб’єктивні та об’єктивні передумови розвитку особистості керівника.
12.
Які групи лідерських якостей є необхідними для ролі керівника?
13.
Обґрунтуйте формулу лідерства.
14.
Охарактеризуйте організацію з погляду соціальної психології.
15.
Поясніть, у чому виявляється взаємозалежність влади, авторитету і відповідальності в організації.
16.
Охарактеризуйте позитивні та негативні аспекти конформізму.

6
1. Психологія управління як наука




































Об’єкт управління


це окремі люди чи групи, на які скеровані організаційні, систематичні, планомірні впливи суб’єкта управління
Суб’єкт управління

структурно-визначені об’єднання людей і керівники на персональному рівні, що наділені управлінськими повноваженнями та здійснюють управлінську діяльність
Суб’єкт психології управління


психологічні закономірності управлінської діяльності
Об’єкт психології управління

сукупність психічних явищ і відносин в організації
Психологія управління


Галузь психологічної науки та частина комплексної науки управління
Вивчає психологічні аспекти процесу управління та спрямована на оптимізацію та підвищення ефективності цього процесу

7
Головна мета психології управління – розробка шляхів
підвищення ефективності і якості організаційних систем

































роль людського і психологічного чинників в управлінні, оптимальний розподіл професійних та соціальних ролей у групі
(колективі),

лідерство і керівництво, процеси інтеграції та згуртованості колективу,

неформальні стосунки між його членами, психологічні механізми прийняття управлінського рішення,

соціально-психологічні якості керівника тощо.
Психологія управління - це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, а саме:
Психологія управління базується на загальній, соціальній, економічній психології, на психології творчості та конфліктології. В дисципліні "Психологія управління" розглядаються особливості вітчизняної управлінської теорії, порівнюються американська та японська моделі управління і можливість їх адаптації з урахуванням історичного досвіду і національного менталітету.
Аналіз зарубіжних і вітчизняних праць із теорії управління (теорії менеджменту) в організаціях дає змогу виокремити три головних етапи розвитку цієї науки за рубежем (переважно США та країни Західної
Європи):

класичні теорії управління (“наукового управління”,
“ідеальної бюрократії”, “науки адміністрування”) – класичний етап;

гуманістичні теорії (“людських стосунків”,
“людських ресурсів”, “біхевіоризму” – неокласичний етап;

сучасні теорії управління (системна, ситуативна, емпірична та ін.)

8
ПСИХОЛОГІЯ
УПРАВЛІННЯ
Загальна психологія
Психологія особистості
Соціальна психологія
Психологія творчості
Етно- психологія
Акмеологія
Економічна психологія
і психологія бізнесу
Психологія кар’єри
Психологія праці
Вікова й педагогічна психологія
Інженерна психологія
Практична психологія
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ
УПРАВЛІННЯ

Зародження ПУ в надрах філософії та соціології (до сер.ХІХ ст.)

Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології (сер.ХІХ – поч.ХХ ст.)

Становлення та розвиток ПУ як самостійної науки (з 20-30-х рр.
ХХ ст.)

Управління все більше спрямовується у бік психологізації!
МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ ПСИХОЛОГІЇ
УПРАВЛІННЯ

9






БАЗОВІ КАТЕГОРІЇ
Особистість, організована спільнота, статус, розвиток, спільна діяльність, професіоналізм, взаємодія, управління, керівник, організація, лідерство, влада, ділове спілкування, управлінська діяльність
СФЕРА УПРАВЛІННЯ
ПСИХОЛОГІЧНА СФЕРА
Управління, соціальне управління, влада, управлінська діяльність, управлінське рішення, керівник, менеджер, реклама, імідж, спільна діяльність, менеджмент, керівництво та ін.
Особистість, вольові якості, здібності, соціальні установки, психологічна готовність до управлінської діяльності, потреби, інтереси, управлінська свідомість, мотивація діяльності, стрес та ін.
СОЦІАЛЬНО -ПСИХОЛОГІЧНА
СФЕРА
ОРГАНІЗАЦІЙНО -
ПСИХОЛОГІЧНА СФЕРА
Взаємодія, комунікативний потенціал керівника, ділові переговори, управлінські ролі, статус, стиль керівника, авторитет, вплив, соціально-психологічний простір організації та ін.
Організаційна життєдіяльність, про- фесійна спрацьованість, задово- леність, згуртованість, організаційний клімат, людські ресурси, людський фактор, спільна діяльність та ін.
СОЦІОКУЛЬТУРНА
Й ЕТНОПСИХОЛОГІЧНА
СФЕРИ
СФЕРА АКМЕОЛОГІЇ
ТА УПРАВЛІНСЬКОЇ
КАР’ЄРИ
Культура управління, національний стиль управління, організаційна культура, національний характер, традиції, цінності, норми, менталітет, національні стилі спілкування та ін.
Прогрес (регрес) розвитку, кар’єра, професіоналізм, зрілість, акме, відпо- відальність, ортобіоз, управлінська активність, самоефективність, віра у власні можливості, творчість та ін.
ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

10
2. Психологічна структура, психологічні закони та принципи
управлінської діяльності








Принцип узгодженості особистих і організаційних цілей

Принцип делегування повноважень

Принцип кар’єрного просування за об’єктивними критеріями

Принцип відокремлення виконуваних функцій від особистості працівника, керівника

Принцип дотримання об”єктивності
(законів) управління

Принцип авторитету

Принцип формалізму

Принцип суворого дотримання дисципліни
1. Закон невизначеності відгуку.

Принцип гуманізації управління
(“принцип універсальної талановитості”, “принцип невичерпності оцінки”… )

Принцип “без гніву й пристрасті”
2. Закон неадекватності
сприйняття людини людиною.
3. Закон самозбереження.
5. Закон компенсації.
4. Закон неадекватності самооцінки.

6. Закон спотворення управлінської
інформації.


Принцип надання переваги в управлінській діяльності письмовій комунікації (накази, розпорядження, службові записки, подання…)

Принцип функціональної компетентності

Принцип професіоналізму
Психологічні закони
управління
Психологічні принципи управління


11
Багаторівневість управління людьми:

Самоуправління

Управління індивідуальними якостями конкретної людини

Управління психологічними чинниками невеликої групи

Управління психологічними чинниками колективу

Управління факторами середовища та життєдіяльності
Психологічні особливості управління
Наявність протиріччя між прагненням будь-якої організації до стабільності (діяльність у режимі функціонування) та необхідністю постійного розвитку
Психологічні особливості управління
Досліджувати ці особливості в управлінській діяльності керівника означає виявляти суттєві характеристики конкретної управлінської культури, бачити передусім її національну специфіку.
Кожна організація має свою специфічну культуру, що формується протягом усього її розвитку та враховує суспільно-історичний, соціокультурний, соціально-психологічний, політико-економічний, правовий, міжнародний вплив.
Управлінська діяльність послуговується тими елементами культури, які склалися історично і становлять її основу. До елементів культури управління відносять: символи, ритуали, традиції, цінності.
Соціокультурні та етнопсихологічні
особливості управління

12



































Базові культурні моделі управління
Японська модель управління

довічне наймання робітників і службовців, що забезпечує постійним працівникам привілейоване становище
(гарантія роботи, зростання доходів, соціально-культурне забезпечення);

принцип “старшинства”, який забезпечує підвищення заробітної плати залежно від стажу роботи, рівня кваліфікації, результативності праці;

підготовка кадрів, яка передбачає обов’язкове регулярне підвищення кваліфікаційного рівня працівників, забезпечує їм просування по службі;

система горизонтальної координації, яка має форму розгалуженої мережі спеціальних органів на кожному рівні управління корпорацією;

спеціальна роль штабних органів, завданням яких є підготовка та опрацювання рішень, що визначають політику фірми;

процедура прийняття рішень
(тривала і всебічна підготовка їх усіма підрозділами компанії, швидка реалізація рішень);

залучення працівників до
“гуртків якості”, метою яких є активна самостійна участь кожного у підвищенні якості продукції, удосконаленні технології виробництва;

колективна відповідальність;

довіра до підлеглих (підлеглі самостійні у виконанні дорученого завдання; використання співробітниками свого потенціалу потрібно стимулювати).
Американська модель
управління

використання наукових засад управління
(системні зусилля, спрямовані на підвищення ефективності процесу виробництва);

дотримання класичної теорії управління
(визначення функціональних ролей на основі специфічної відповідальності і повноважень, пов’язаних з виконанням роботи);

індивідуалізм (визнання того, що керівники є передусім індивіди, які мають певні інтереси і власну думку про особисті потреби);

людські відносини
(розроблення виробничих норм для робочих груп і формування відносин, що сприяють досягненню цілей фірми);

ситуаційне управління
(організації повинні мати власний образ,
індивідуальність; структуру й політику організацій розробляють відповідно до зовнішнього середовища);

планування організаційних змін
(необхідні систематичні впливи, спрямовані на зміну структури й культури організації).

13
3. Особистість як суб’єкт і об’єкт управлінської діяльності

Керівництво людьми передбачає знання
індивідуально- психологічних властивостей особистості.
Психологія розглядає
індивідуально-психологічні властивості в контексті структури психіки особистості, складовими якої є:

пізнавальна (інтелектуальна) сфера;

емоційна сфера;

вольова сфера;

психічні стани;

психічні властивості.
У процесі осмислення психологічною наукою сутності особистості, особливостей її розвитку, самореалізації, взаємодії із зовнішнім середовищем сформувалися теорії, які різняться між собою методологічними підходами, дослідницьким інструментарієм, а відповідно й висновками. Найвідомішими і найуживанішими у сфері управління є такі психологічні теорії:

психоаналіз,

біхевіоризм (поведінкова школа),

гуманістична психологія,

когнітивна психологія.




















Екстраверсія – інтроверсія
Товаристськість – ворожість (співраця-протистояння)
Самоконтроль – імпульсивність
Емоційна стабільність – тривожність
Новаторство - консерватизм
“Велика п’ятірка”
5 загальних і відносно незалежних психологічних якостей, які характеризують особистість, є основою її психологічного типу

14
Обґрунтування професійно та
інтелектуально важливих, психологічно і соціально необхідних якостей особистості керівника є однією з найактуальніших проблем психології управління.
Якості особистості керівника – найстійкіші характеристики, що мають вирішальний вплив на управлінську діяльність.
У психологічному аспекті вони залежать від характеру, структури, спрямованості, досвіду, здібностей особистості, умов праці. Це складні, багатогранні феномени, конкретні вияви яких залежать від структури особистості і від дії різних чинників.
Проблема лідерства і керівництва є однією з кардинальних проблем психології управління, що мала різне розуміння і тлумачення впродовж її розвитку як самостійної наукової галузі.
Поняття “керівництва” і “лідерства” не ідентичні.

1.
Високий професіоналізм
2.
Здатність мислити комплексно, системно
3.
Особистісна цілісність, впевненість у собі
4.
Відповідальність та надійність
5.
Здатність підтримувати стабільність та діяти інноваційно
6.
Емоційна врівноваженість та стресостійкість
7.
Комунікабельність, товариськість
8.
Здатність психологічно впливати на підлеглих (лідерство)
Професійно важливі риси керівника
Керівництво і лідерство (відмінності)
Керівництво - цілеспрямований
формальний вплив
на людей, що обумовлює їх усвідомлену та активну поведінку і діяльність відповідно до намірів керівника
Лідерство – процес психологічного
впливу
однієї людини на іншу на основі навіювання, переконання, зараження, наслідування.

15
Психологічні особливості стилів керівництва
У кожного керівника складаються певні стереотипи управлінської діяльності, які в управлінні називають стилем керівництва.
Стиль керівництва – система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності. В психології управління сформувалися такі підходи до аналізу стилів керівництва.

Орієнтація на особистісно-ділові якості керівника базується на тому, що кожен керівник є індивідуальністю, неповторно поєднує в собі компоненти особистісно-ділових якостей. Залежно від цього в теорії та практиці управління сформувалися авторитарний, демократичний і ліберальний стилі керівництва.

Орієнтація на об'єктивні чинники в управлінні . На цій підставі розрізняють діловий, компанійський та кабінетний стилі.

Сприйняття загальних потреб і проблем

Організація сумісної діяльності

Чуйність, проникливість, довіра до людей

Представницькі схильності

Оптимізм

Емоційно-психологічний вплив
Характеристики керівника-лідера
Мак Грегор
Типологія керівників (критерій – уявлення керівника
про природу людини як таку)
Модель Х

Люди, як правило, не люблять працювати, намагаються ухилитися від обов’язків та відовідальності

Працівників треба змушувати працювати, маніпулювати ними, погрожувати, карати…
Модель Y

Людям подобається працювати, більшість отримує від праці задоволення

Більшість керується дисципліною, прагне до досягнення цілей організації

Краща мотивація- не погрози та покарання, а заохочення

16

Управлінські ролі керівника
Управлінські ролі визначають обсяг і зміст роботи керівника незалежно від специфіки конкретної організації, вони взаємопов'язані і діють для виконання накреслених завдань.
Управлінські ролі за Г.Мінцбергом

Роль
Опис
Характер діяльності за
матеріалами дослідження
роботи керівників
Міжособистісні ролі
Головний керівник
Символічний голова, до обов’язків якого входить виконання звичайних правових або соціальних завдань
Церемоніали, дії, зумовлені положенням, клопотання
Лідер
Відповідальний за мотивацію та активацію підлеглих, за набір, підготовку працівників і пов’язані з цим обов’язки
Фактично всі управлінські дії за участю підлеглих
Сполучна ланка
Забезпечує роботу мережі зовнішніх контактів, яка саморозвивається, та джерел інформації, які надають її та послуги
Листування, участь у зовнішніх нарадах, інша робота із зовнішніми організаціями


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал