Національна академія педагогічних наук україни



Pdf просмотр
Сторінка9/17
Дата конвертації01.01.2017
Розмір3.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17
Інструкція: «Скориставшись даними самооцінки своїх ділових якостей, відзначте отриманий Вами результат оцінки конкретної якості на промені-радіусі відповідної якості на моделі. Наприклад, рівень Вашої інтелігентності дорівнює 7. На промені Інтелігентність (схема) поставте крапку на відстані від центра, що дорівнює 7 відрізкам на шкалі. Відзначивши всі якості, з’єднайте крапки. Ламана крива, що з’єднує крапки на радіусах, і є профілем ваших ділових якостей.
Звертаємо Вашу увагу нате, що набір з якостей для побудови профілю ділових якостей, які змісті розтушування їх на схемі, не носить обов’язкового характеру. Кожний з вас може внести зміни яку кількість, такі в зміст характеристику відповідності зі своєю моделлю».
Результати методики самооцінки ділових якостей, зіставлені з моделлю і відображені у профілі ділових якостей, стають основою для планування роботи над закріпленням сильних сторін особистості і розвитком слабких. Самооцінка стає основою і початком саморозвитку кожної особистості.

111
3.10. Тест-анкета Самооцінка здатності до самоосвіти
і саморозвитку особистості»
Розвиток мотиваційної готовності майбутніх педагогічних працівників до профорієнтаційної роботи у значній мірі залежить від того, наскільки вони прагнуть до самоосвіти та саморозвитку. Для з’ясування цього питання доцільним є використання тесту-анкети Самооцінка здатності до самоосвіти і саморозвитку особистості (О. П. Сергеєн- кова). Методика дозволяє здобути точні уявлення не лише про рівень здібностей майбутніх вчителів до самоосвіти й саморозвитку, ай включає принципи й правила саморозвитку, порядок розробки програми саморозвитку.
Можливості саморозвитку особистості, ефективність цього процесу багато в чому залежать від того, на які принципи і правила спирається людина у своїй життєдіяльності. Кожна людина у процесі праці і безперервного самовдосконалення виробляє принципи і правила саморозвитку сама для себе. Ці принципи і правила носять універсальний характер, мають загальнолюдську цінність.
Інструкція: Уважно ознайомтеся з питаннями тесту-анкети. Виберіть один із запропонованих варіантів відповіді ні, частково, періодично, так. Визначте кількість балів за кожну відповідь, відповідно до ціни обраного варіанта ні — 1 бал частково, періодично бали так — 3 бали. Додайте набрану вами кількість балів за усі відповіді і співвіднесіть цю суму балів зі шкалою визначення рівнів розвитку здібностей до самоосвіти і саморозвитку. Чи читали ви і чи знаєте щось про принципи, методи, правила самоосвіти, самовиховання, саморозвитку особистості. Чи маєте ви серйозні і глибокі прагнення до самоосвіти, самовиховання, саморозвитку своїх особистісних якостей, здібностей. Чи відмічають ваші друзі, знайомі ваші успіхи в самоосвіті, самовихованні, саморозвитку. Чи відчуваєте ви прагнення глибше пізнати себе, свої творчі здібності. Чи маєте ви свій ідеалі чи спонукає він вас до самоосвіти, самовиховання, саморозвитку. Чи часто ви задумуєтесь про причини своїх промахів, невдач. Чи здатні ви до швидкого самостійного оволодіння новими видами діяльності, наприклад, до самостійного вивчення проблем, пов’язаних з профорієнтацією?

112 8. Чи здатні ви і далі вирішувати складну задачу, якщо перші дві години не дали очікуваних результатів. Чи ведете ви щоденник, де записуєте свої ідеї, плануєте своє життя (нарік, на найближчий місяць, тиждень, день, і чи аналізуєте, що із запланованого виконати не вийшло і чому. Чи ваші друзі вважають вас людиною, здатною до переборен- ня труднощів. Чи знаєте ви свої сильні і слабкі сторони. Чи хвилює вас майбутнє. Чи прагнете ви до того, щоб вас поважали ваші найближчі друзі, батьки. Чи здатні ви керувати собою, стримувати себе у конфліктних ситуаціях. Чи здатні ви до ризику. Чи прагнете ви виховувати в собі силу волі або інші якості. Чи досягаєте витого, щоб до вашої думки прислуховувались. Чи вважаєте ви себе цілеспрямованою людиною. Чи вважають (вважали) вас батьки людиною, яка здібна до самоосвіти, саморозвитку. Чи вважають (вважали) вас людиною, яка здібна до самоосвіти, саморозвитку вчителі. Чи вважають (вважали) вас людиною, яка здібна до самоосвіти, саморозвитку друзі?
Опрацювання результатів
Опрацювання результатів здійснюється за допомогою шкали, яка наводиться нижче.
Шкала визначення рівнів розвитку здібностей
до самоосвіти і саморозвитку
Рівень розвитку
Сума балів
1-й — дуже низький й — низький й — трохи нижче середнього й — середній й — трохи вище за середній й — вище за середній й — високий й — дуже високий
57-63
Отже, Ви одержали більш точні уявлення про рівень розвитку ваших здібностей до самоосвіти й саморозвитку. Не засмучуйтеся, якщо
цей рівень у вас невисокий, його можна підвищити, якщо Ви готові попрацювати над собою. Сподіваємося, що запропоновані принципи і правила саморозвитку особистості допоможуть вам здійснити ці бажання цілеспрямовано й ефективно.
Відзначимо, що принцип задає загальну стратегію поведінки і діяльності на значну перспективу. Правило характеризує тактику цієї поведінки і діяльності. Для практичного застосування принципу самопізнання, на думку О. П. Сергеєнкової, можуть бути рекомендовані наступні правила а) постійно осмислюйте не тільки те, що робите, алей як робите. Осмислюючи, звертайте увагу на найбільш ефективні прийоми і методи своєї роботи б) ведіть щоденник, де прагнете аналізувати причини не тільки своїх успіхів, алей невдач в) розвивайте в собі здатність до самоаналізу і рефлексії мислення. Для цього постійно вивчайте свої сильні і слабкі сторони. Спирайтеся насильні сторони і постійно контролюйте слабкі.
Принцип цілепокладання і творчого самовизначення може бути рекомендований на основі таких правила) мати мету для всього життя мета року, місяця, тижня, дня, години, хвилини, підпорядковуючи нижчі цілі вищим б) пам’ятайте, що хто не знає, в яку гавань він пливе, для того немає попутного вітру (Сенека в) поставили перед собою ціль — йдіть до неї, домагайтеся її будь-що-будь.
Принцип планування може бути представлений такими правилами а) плануючи, враховуйте час, встановлюйте реальні терміни досягнення мети б) плануйте, чого повинні досягти, що зробити сьогодні, завтра, протягом тижня, у перспективі в) періодично хронометруйте час, шукайте резерви часу.
Принцип самоорганізації і його правила: а) навчіться розпочинати справу відразу, без розгойдування б) приступивши до справи, зосе- редьтеся на головному г) змінюйте вид занять, придумайте для себе стимули д) частіше використовуйте самонаказ: Все вистачить, Я повинен це зробити, Вперед і тільки вперед д) щовечора давайте собі самозвіт у своїх справах і вчинках.
Принцип оптимізму може бути представлений такими правилами а) не зневірюйся і не заспокоюйся у випадку тимчасових невдач б) переконуй себе Я здатний на більше Вирішував же я більш складні задачі в) у випадку невдачі шукайте новий метод, новий засіб, новий ключ до рішення задачі. Пам’ятайте: оптимізмі віра в успіх — запорука успіху!
Не можна не помітити, що окремо взятий принцип, правило застосовується вкрай рідко і не можуть гарантувати успіх. Необхідна
система, безперервне самовдосконалення з урахуванням реальних здібностей і умов життєдіяльності. Саме використання цих правил й принципів у системі, на думку О. П. Сергеєнкової, забезпечить не лише безперервне самовдосконалення з урахуванням реальних здібностей, ай гарантуватиме успіху цьому питанні.
Представлений у цьому розділі посібника комплекс психодіагнос- тичних методик дозволяє виявити коло професійних інтересів, рівень усвідомленості майбутніми педагогами профорієнтаційної роботи дослідити особливості професійної спрямованості до оволодіння сутнісними ознаками профорієнтаційної діяльності рівень сформованості ціннісних орієнтацій мотивації досягнення мети та успіху у процесі профорієнтаційного супроводу студентів ВНЗ педагогічного профілю рівнів самооцінки ділових якостей та самооцінки здатності до самоосвіти і саморозвитку особистості, які визначають успішність здійснення профорієнтаційної роботи. Водночас за допомогою вищезазначеного комплексу методик можна з’ясувати, наскільки ці психологічні утворення є дієвими та обґрунтованими, визначити рівень розвитку головних структурних компонентів мотиваційної готовності майбутніх педагогів до профорієнтаційної роботи, а також визначити можливості її становлення і розвитку.
Література:
1.
Асеев А. Г. Мотивация поведения и формирование личности / А. Г. Асеев. — Мс.
Большакова А. М. Мотивація досягнення та прогноз успішності майбутньої професійної самореалізації студентів / А. М. Большакова // Педагогічні шляхи реалізації загальноєвропейських цінностей у системі освіти України. — Харків : Стиль-Іздат, 2005.
— С. 15-24.
3.
Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности / Л. Ф. Бурлачук. — К. : Здоровье, 1989.
— 80 с.
Васильев И. А. Мотивация и контроль за действием / И. А. Васильев, МИ. Магомед-
Эминов. — М. : Изд-во МГУ, 1991. — 144 с.
Віаніс-Трофименко КБ. Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності КБ. Віаніс-Трофименко // Педагогічні шляхи реалізації загальноєвропейських цінностей у системі освіти України. — Харків : Стиль-Іздат, 2005. — С. 36-42.
6.
Вилюнас В. П. Психологические механизмы мотивации человека / В. П. Вилюнас. — М. :
МГУ, 1990. — 288 с.
Литвинова НІ. Мистецтво педагогічної взаємодії у процесі профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю / НІ. Литвинова, І. В. Заєць // Педагогічна майстерність як система професійних і мистецьких компетентностей : зб. матеріалів Х Міжнар. педагогічно-ми- стецьких читань пам’яті проф. О. П. Рудницької / [голов. ред. : І. А. Зязюн]. Вип. 4 (8).
— Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — С. 372-376.
8.
Литвинова НІ. Мотивація як індикатор професійного розвитку особистості обдарованого педагога / НІ. Литвинова // Духовна культура педагога як умова розвитку інтелекту-

115
альної обдарованості старшокласників VII Всеукраїнський фестиваль науки (23 травня
2013 року, м. Київ. — К. : Інститут обдарованої дитини, 2013. — С. 53-63.
9.
Литвинова НІ. Психологічне забезпечення самовизначення обдарованої особистості у процесі профінформаційної роботи / НІ. Литвинова // Професійне самовизначення як детермінанта особистісного розвитку інтелектуально обдарованих старшокласників Круглий стіл (21 березня 2013 року, м. Київ. — К. : Інститут обдарованої дитини, 2013.
— С. 26-34.
10. Побірченко НА. Психологічний супровід неперервної професійної орієнтації учнівської молоді / НА. Побірченко // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні зб. наук. праць до 10-річчя АПН України, Ч.ІІ. — Харків : ОВС, 2002.
— С. 231-241.
11. Побірченко НА. Профорієнтаційний супровід підготовки сучасного фахівця до навчання впродовж життя / НА. Побірченко // Неперервна професійна освіта теорія і практика [зб. наук. праць, Ч. — К, 2001. — С. 134-137.
12. Побірченко НА. Профорієнтація учнівської молоді : посібник / НА. Побірченко, А. Л. Шайкова. — К. : Наук. світ, 2009. — 226 с.
13. Сергеєнкова О. П. Психологічна технологія розвитку професійної індивідуальності студентів О. П. Сергеєнкова // Дидактика професійної школи : [зб. наук. праць Вип. 3.
— Хмельницький : ХНУ, 2005. — С. 195-198.

116
Розділ IV. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ
ЕМПІРИЧНОГО ВИВЧЕННЯ ТА
ДІАГНОСТИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ГОТОВНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
ДО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ
ЗА ПЕДАГОГІЧНИМ ПРОФІЛЕМ
В останні роки у значної кількості студентів педагогічних навчальних закладів часто спостерігається психологічна неготовність до професійного навчання. Внаслідок цього затягується процес адаптації до навчання, і більш того він стає занадто проблемним. Про це свідчить бажання багатьох першокурсників змінити обрану професію вчителя на іншу.
Отже, виникає проблема розробки системи вимог до студентів, які вступили у педагогічний навчальний заклад (коледж, університет) або збираються вступити з подальшим визначенням напрямів своєчасної психологічної допомоги. Для вирішення цього завдання створено комплексну методику діагностики психологічної готовності учнівської молоді до професійного навчання за педагогічним профілем.
Методики, які увійшли до складу діагностичного комплексу, відповідають вимогам інформативності та надійності. Більшість з них достатньо компактні та прості в обробці, тому можуть використовуватися у процесі групового обстеження.
Описані нижче методики доцільно використовувати при індивідуальному та груповому консультуванні студентів з питань оптимізації їхнього навчання у ВНЗ, підвищення рівня психологічної готовності до професійного навчання, професійного самовизначення та професійного становлення при розробці корегувальних програм.
Вивчення передумов професійного навчання (схильностей, орієнтацій, установок, індивідуально-особистісних предикаторів, готовності) дозволяє передбачати розвиток учбово-професійної діяльності та впливати на її становлення. Крім того, саме аналіз готовності як потенційної форми діяльності надає інформацію як про ресурсні, такі про дефіцитарні здібності і можливості особистості до певної діяльності, і слугує підґрунтям для допоміжних корегувальних програм психологічної підтримки у випадках дезадаптації суб’єкта діяльності.
На сьогодні через недостатню розвиненість системи профорієн- тації у нашій країні дослідження проблеми психологічної готовності учнівської молоді до професійного навчання особливо актуальне
в контексті студентського віку. Тому ми вважаємо доцільним зробити короткий психологічний аналіз вікових та соціально-психологічних особливостей юнацького (студентського) віку. Саме цьому питанню присвячена перша частина розділу. У другій частині розділу розглядаються особливості та головні принципи комплексної діагностики психологічної готовності учнівської молоді до професійного навчання. На завершення пропонуються короткий опис структурних компонентів психологічної готовності особистості до професійного навчання за педагогічним профілем та характеристики основних методичних інструментів, що використовуються у її дослідженні.
4.1. Закономірності психічного розвитку в юнацькому
(студентському) віці
Усвідомлення особливостей юнацького віку, з яким здебільшого пов’язано професійне навчання, допомагає діагностувати, корегувати і розвивати необхідні для професійного навчання якості особистості студента. Отже, розглянемо особливості психологічного становлення студентів, які отримують професійну освіту вперше і на денній формі навчання. Нас насамперед буде цікавить період раннього юнацтва, бо саме він співвідноситься з періодом завершення середньої освіти і початком професійного навчання.
Питання про вікові кордони юнацького віку в науці вирішується по-різному. Зарубіжні психологи, зазвичай, юнацтвом вважають період з 14 до 25 років. Вони об’єднують період отроцтва і юності в один етапі називають його періодом дорослішання.
У вітчизняній літературі найчастіше виділяють ранню юність або старший шкільний вік (період з 15 до 17-18 років) та пізню юність період з 18 до 23 років).
Найбільш загальне визначення юності таке юність — це періоду розвитку людини, який відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя [10]. Юність, як зазначає І. Кон, має подвійний зміст як період завершення фізичного дозрівання і як період переходу до соціальної зрілості Про важливість цього періоду ужитті людини говорять багато дослідників. Юність — це доленосний період життя, в якому ціна помилки не двійка, а даремно прожиті роки Відповідно до епігенетичної концепції Е. Еріксона, в цей період відбувається нормативна криза між его-ідентичністю і змішуванням ролей. Ідентичність індивіда, на його думку, базується на відчутті то-

118
тожності самому собі і неперервності свого існування у часі і просторі, на усвідомленні того факту, щоці тотожність і неперервність визнаються оточенням [27]. Загрозливим є змішування ролей, коли у юнаків несформований Я-образ, і вони не відчувають тотожності. Молоді люди сприймають себе тільки через ті соціальні ролі, які вони виконують. Вибір майбутньої професії — важлива подія ужитті молодої людини, оскільки це дозволяє встановити їм професійну ідентичність.
Ж. Піаже, який досліджував пізнавальний розвиток особистості, зазначав, що юнацький вік відповідає стадії формальних операцій. Мислення набуває абстрактного і гіпотетичного характеру. Індивід вже здатний думати про думки. Отже, інтроспекція сприяє розвитку його самосвідомості [15], тобто усвідомленню й оцінці людиною своїх якостей, уявленню про реальне й ідеальне Я, особистісній рефлексії В. І. Слободчиков, досліджуючи вікові новоутворення цього періоду, виділяє появу саморефлексії, а отже, і життєвих планів, прагнення свідомо побудувати власне життя, усвідомлення своєї індивідуальності, готовність до самовизначення Розвиток інтелектуальної сфери створює передумови для формування світогляду особистості як системи знань, досвіду, переконань і переживань Л. Кольберг, послідовник Ж. Піаже, який вивчав моральний розвиток особистості, виділяв три стадії морального розвитку доконвецій- ну, конвеційну і постконвеційну. На його думку, юнацький вік містить можливості переходу від конвеційної до постконвеційної стадії, тобто від стадії, коли люди орієнтуються у своїх судженнях на суспільно визнанні принципи і цінності, до стадії, коли вони орієнтуються на самостійно вироблені і прийняті принципи.
В юнацькому віці також відбувається активний розвиток вольової сфери, проте внутрішній самоконтроль розвинений ще недостатньо.
У період юності відбувається подальше вдосконалення загальних здібностей, а також розвиток спеціальних здібностей, які пов’язують- ся з професійним вибором.
Розглядаючи вікові новоутворення цього періоду, В. І. Слободчи- ков виділяє появу саморефлексії, і як наслідок життєвих планів, прагнення до свідомої побудови власного життя, усвідомлення власної індивідуальності готовність до самовизначення ГА. Цукерман і В. І. Слободчиков, описуючи кризу дорослості, говорили про кризу юності, яка полягає у розриві ідеалу і реально-

119
сті [21]. Ю. М. Кулюткін також говорить про кризу в цьому віковому періоді.
Розбіжність освітньої системи і системи дорослішання на межі шкільного життя і нового дорослого життя інколи призводить до кризи. В. І. Слободчиков кризу юності пов’язує з становленням авторства у власному житті, зі вступом у самостійне життя.
Криза виявляється у руйнуванні життєвих планів, розчаруванні обраною професією. У кризі юнацтва молоді люди стикаються з кризою сенсу життя. Відсутність внутрішніх засобів вирішення кризи може призвести до розвитку наркоманії, алкоголізму.
Т. Томе виділяє два типи розвитку у юнацькому віці прагматичний і творчий [17]. Особистості з першим типом розвитку прагнуть уникнути джерел неспокою, тривоги. Вони здебільшого орієнтовані на матеріальні цінності, не прагнуть отримати кваліфіковану професію, що виступає негативним моментом у їх особистісному розвитку. Особистість з творчим типом розвитку спрямована своїми інтересами у майбутнє, активно використовує свої можливості у своєму житті.
Юнацький вік є одним із найскладніших, найважливіших і найменш досліджених етапів розвитку особистості. Це доленосний етапу житті людини, який характеризується насамперед пошуками свого покликання, свого місця в житті.
Коли необхідно дати психологічну характеристику будь-якого віку, необхідно визначити основні вікові новоутворення, які виступають яку якості критеріїв поділу процесу розвитку особистості на окремі вікові періоди, такі принциповими лініями аналізу кожного віку. Серед вікових новоутворень, які є одночасно і віковими детермінантами, найважливіші — це соціальна ситуація розвитку цього вікового періоду, провідна діяльність та центральні новоутворення кожного віку.
Розглядаючи соціальну ситуацію розвитку, ми дотримуємося погляду Л. С. Виготського, який визначив її як то особое сочетание внутренних процессов развития и внешних условий, которое является типичным для каждого возрастного этапа и обуславливает и динами- ку психического развития на протяжении соответствующего возрас- тного периода, и новые качественно своеобразные психологические образования, возникающие к его концу» Провідну діяльність разом з ОМ. Леонтьєвим розуміємо як таку діяльність, розвиток якої обумовлює головні зміни у психічних процесах і психологічних особливостях особистості. ОМ. Леонтьєв припустив, що ознакою переходу від однієї стадії до другої є саме зміна
провідного типу діяльності, провідного відношення дитини до дійсності. ДБ. Ельконін розвинув цей принципі побудував періодизацію психічного розвитку дитини, підвалиною якої є зміна провідних діяльностей дитини Центральне особистісне новоутворення того чи іншого вікового періоду є узагальнений результат всього попереднього розвитку особистості і насамперед результат розвитку цього віку. Воно в свою чергу стає похідним для формування особистості у наступному віці. ЛІ. Анциферова вважає, що особистісні новоутворення кожного віку розвиваються і перетворюються на наступних рівнях розвитку, інтегруються збільш пізніми новоутвореннями і складаються у багаторівневу організацію зрілої особистості [2]. Отже, вікові новоутворення мають особливо важливе значення для розвитку особистості.
Кожний вік має властиве тільки йому типове співвідношення певної соціальної ситуацій розвитку, адекватних їй провідної діяльності і центрального особистісного новоутворення.
Опишемо ранній юнацький вік за виділеними критеріями.
Характеризуючи ситуацію розвитку раннього юнацького віку, необхідно, перш за все, зазначити, що місце юнака у системі суспільних відношень радикально змінюється він розпочинає більш самостійне, більш відповідальне життя. Частина юнаків вступає у трудову діяльність, їх суспільне значення починає визначатися якістю їх праці. Друга частина продовжує навчання в середній школі, інші розпочинають навчання в училищах, технікумах, готуючи себе до майбутньої трудової діяльності, їх суспільне значення визначає успішність їх навчання.
Юність — це останній, завершальний етап перехідного від дитинства до дорослості, період, який є початком дорослого життя, одним із періодів найбільш інтенсивного розвитку особистості.
Перехідність юнацького віку полягає утому, що юнак, з одного боку, закінчує школу, одержує паспорт, має право самостійно обирати життєвий шлях. З другого боку, його самостійність часто є відносною, він матеріально залежить від батьків, у трудовій діяльності ще не досяг досконалості, недостатньо знає себе, свої можливості.
Соціальну ситуацію розвитку в юнацькому віці можна позначити як орієнтацію на значущих дорослих, причому відбувається переорієнтація з близьких дорослих на професіонала. Для цього віку властива тенденція позбавитися зайвої опіки, яка може виявитися як втеча з дому, зміна місця навчання. Самостійність, зрілість найбільш оптимально формуються в умовах самостійного життя, самостійного вирішення своїх життєвих проблем.
Провідною діяльністю в ранньому юнацькому віці є учбово-профе- сійна діяльність і ціннісно-орієнтаційна діяльність. У них юнак формується, самостверджується, самореалізується, самоудосконалюється.
Центральним особистісним новоутворенням є професійна спрямованість, яка, з одного боку, формується в результаті соціально-мора- льного, професійного, особистісного самовизначення і в процесі на- вчально-професійної діяльності, аз іншого боку, сама і обумовлює самовизначення і діяльність. Соціально-моральне самовизначення полягає в усвідомленні свого місця в суспільстві, а також в усвідомленні смислу життя взагалі і свого життя зокрема. Професійне самовизначення особистості є усвідомлення соціальної цінності тієї чи іншої професії, а також своїх інтересів і здібностей, і вибірна цій основі певної професії. Вибір професії — це не тільки вибір майбутньої професійної діяльності, алей вибір життєвого шляху, вибір свого місця в системі суспільного виробництва.
Віковий період, що розглядається, характеризується значною особистісною перебудовою, суттєвою зміною всієї мотиваційної системи, а також відносною зміною системи детермінант розвитку особистості на самодетермінацію, самовиховання. Складність проблем цього віку полягає втому, щорічні учні — діти за своїми психофізіологічними характеристиками, але суб’єктивно вони вважають себе достатньо дорослими.
Настання зрілості старшокласники пов’язують з внутрішніми змінами у собі і у стосунках з іншими людьми. Вони намагаються визначити час, коли відчули себе дорослими. У них спостерігається стурбованість у зв’язку з закінченням школи і вибором життєвого шляху. Вони відчувають відповідальність за свої вчинки і справи.
Отже, найсуттєвішими психологічними характеристиками розвитку особистості в юнацькому віці є особливості готовності особистості до особистісного і життєвого самовизначення характер спілкування з однолітками характер спілкування з дорослими, особливості психосексуального розвитку, особливості інтелекту та ін.
Слід зазначити, що дослідники юнацького віку не мають єдиного погляду щодо психологічної сутності цього віку. Кожний з них у юності знаходить і підкреслює якусь одну зі сторін становлення особистості в цей період. Так, Л. А. Венгер вважає, щодо психологічних новоутворень цього вікового періоду можна віднести сенс життя і психологічне майбутнє, оскільки саме вони визначають життєву перспективу людини.
В. Т. Кудрявцев, Г. К. Уразалієва відзначають, що в юності провідною діяльністю є проектно-дослідницька діяльність. Мова йде про проектування життєвого шляху і дослідження потенціалу власного «Я».
Інші дослідники виділяють такі задачі розвитку в юнацькому віці. Набуття почуття особистісної тотожності і цілісності, тобто ідентичності. Набуття психосексуальної ідентичності — усвідомлення і само- відчуття себе як достойного представника певної статі. Професійне самовизначення — самостійне і незалежне визначення життєвих цілей і вибір майбутньої професії. Розвиток готовності до життєвого самовизначення, що передбачає достатній розвиток ціннісних уявлень, вольової сфери, самостійності і відповідальності.
В юнацькому віці серед основних можливих відхилень від сприятливого перебігу розвитку найчастіше вказуються такі:
дифузія ідентичності короткочасна або довготривала нездатність людини сформувати ідентичність (особистість не може виробити власні цінності, цілі та ідеали стикаючись з проблемами, вона нездатна приймати рішення, уникає адекватних до її віку вимог, тим самим повертаючись на попередню ступінь розвитку, яка певним чином виправдовує її поведінку);
дифузія часу розлад відчуття часу. Він виявляється двома шляхами. Виникнення відчуття жорстокого цейтноту або людина відчуває себе одночасно і молодою, і старою;
застій у навчанні та роботі зниження працездатності, яке часто супроводжується дифузією ідентичності. Молоді люди нездатні зосередитися на вирішенні відповідних до їхнього віку проблем, надмірно зосереджені на непотрібних для подальшого розвитку речах на шкоду всім іншим заняттям. Актуальності набувають інфантильні цілі та фантазії;
негативна ідентичність заперечення усіх властивостей та ролей, які сприяють формуванню ідентичності. Орієнтація на приклади, ролі, властивості, які оточуючі оцінюють як небажані або небезпечні. Наприклад, через різні обставини в юнацькому віці є випадки вживання наркотиків та інші форми ризикованої поведінки. Також існує ймовірність перейти у розряд правопорушників делінквентів Незважаючи нате, що вищезазначені відхилення набувають досить загрозливого характеру, вони здебільшого є нормальними варіаціями у межах процесу дорослішання, але у крайніх випадках вони можуть




бути проявами психічних захворювань або формами антисоціальної поведінки.
Як було зазначено вище, головною задачею юнацького вікує формування цілісної ідентичності. У процесі вирішення цієї задачі у юнаків бувають часті зміни настрою, спалахи емоцій і конфлікти. Результатом цього може бути депресія, імпульсивна поведінка, вживання наркотиків. Хоча депресія недуже розповсюджена серед юнаків, цей стан небезпечний своїми наслідками. Проте значна частина суперечок і конфліктів успішно долаються юнаками разом з батьками, оскільки сім’я поступово пристосовується до зростаючої незалежності юнаків, демонструючи при цьому згуртованість, гнучкість, відкрите спілкування. Вирішення цих конфліктів допомагає юнакам вибудовувати нову особистісну ідентичність.
Крім самопізнання, джерелами ідентичності для юнаків слугують референтні групи та значущі інші. Тобто соціальний простір відіграє вирішальну роль яку сприйнятті і пізнанні себе, такі навколишнього світу. У зв’язку з цим перед ними постає надзвичайно складна задача інтегрувати всю інформацію про себе в цілісну, несуперечливу особистість.
Центральною проблемою стає пошук свого індивідуального, розвиток своїх здібностей, визначення свого власного погляду на життя. Тобто поряд з негативними моментами (втрата звичних формі умов життєдіяльності, юнацька криза має і позитивні моменти — нові можливості становлення індивідуальності, формування відповідальності, свідомого і цілеспрямованого стилю життя.
Отже, юність — це критичний перехідний період, протягом якого дитина перетворюється у дорослого. Вирішення багатьох проблемна цьому віковому етапі, які стосуються моралі, вибору переконань і професії, сексуальності, визначає все подальше життя людини. Юнаки набувають унікальної здатності розглядати свою поведінку уми- нулому, інтегрувати її з реальністю теперішнього і у думках переноситися у майбутнє.
Таким чином, все ж таки головним завданням юнацького вікує самовизначення як особистісне, такі професійне. І. С. Кон писав, що юнак прагне знайти себе, стати самим собою, знайти своє місце ужитті, обрати ту сферу діяльності, яка б максимально відповідала б його індивідуальності Сутність професійного самовизначення полягає у пошуку і знаходженні особистісного смислу у трудовій діяльності, що обирається,
набувається та виконується. Вибір професії — це умова життєвого самовизначення особистості та її успішної інтеграції у суспільство.
На думку Е. Ф. Зеєра, первинний момент професійного самовизначення це вибіркове ставлення людини досвіту професій і здійснення вибору з урахуванням індивідуальних особливостей самої людини, вимог конкретної професії і соціально-економічних вимог.
Прийнято розрізняти два плани професійного самовизначення гностичний (перебудова свідомості і самосвідомості) і практичний реальні зміни соціального статусу людини) [24]. Перший передбачає інтелектуальне, емоційне, ціннісне структурування картини світу, другий — прийняття людиною практичних рішень, дій щодо їх практичної реалізації.
Саме у процесі набуття досвіду самостійних рішень відбувається самовизначення особистості усвідомлення смислу життя, передбачення майбутнього життєвого шляху, формування реальних життєвих планів. Коли життєві плани сформовано, молода людина переходить на наступний етап особистісного розвитку — період дорослості.
Дослідники також виділяють рівні самовизначення [16]:
1. Агресивне прийняття діяльності. Мовчазне уникнення діяльності. Реалізація стереотипів (діяльності і поведінки. Прагнення удосконалювати окремі елементи діяльності. Прагнення суттєво удосконалювати свою діяльність у цілому.
З початком професійного навчання процес професійного самовизначення не припиняється і здійснюється впродовж усіх років навчання. Проте найбільш значущим цей процес є саме у перший рік навчання, оскільки саме в цей період відбувають значні зміни ідеальних уявлень про професію, про її цільові і смислові складові.
Вибір професії разом з вибором конкретного навчального закладу один із чинників прийняття особистістю нової соціальної ролі
— ролі студента. У процесі становлення особистості цей період життя має важливе значення як завершальний етап освіти і основна стадія спеціалізації (професіоналізації, момент старту діяльності засвоєння соціальних функцій і ролей.
Як зазначає І. А Зимняя, студентство включає людей, які цілеспрямовано, систематично оволодівають знаннями і професійними вміннями і які зайняті працею учіння [7]. Ця соціальна група характеризується професійною спрямованістю, сформованістю стійкого ставлення до майбутньої професії, які є наслідком правильності про-

125
фесійного вибору, адекватності і повноти уявлень про вибрану професію. А провідною діяльністю студента є учбово-професійна.
Проте це уявлення про ідеального студента. Реальна картина дещо інакша. Розглянемо це питання у сучасних реаліях. Так, для багатьох молодих людей статус студента зберігає престижність, проте втрачає елітарність стати студентом може практично кожний. Вибір як ВНЗ, такі професії не завжди самостійний і особистісно значущий.
Якщо молоді люди вступають до університету або коледжу, то тут вони можуть відчути цілу низку труднощів з’являються ризики обумовлені невідповідністю індивідуальних схильностей вимогам обраної професії через невизначеність інтересів або в результаті того, що вибірне був зроблений самостійно. Також може виявитися і те, що здібності студента не відповідають вимогам навчання.
Особливості самої освітньої системи у професійних навчальних закладах викликає зростання тривожності студентів, яка призводить до зниження мотивації досягнення. Дослідники підкреслюють той факт, що початок навчання і саме навчання є сильним стресогенним чинником для багатьох студентів. Також студенти відчувають напругу у навчанні і у зв’язку з невпевненістю у своє професійне майбутнє.
Стрес сильно впливає на здоров’я студентів. Стрес виникає через необхідність пристосовуватися до нових умов навчання і життя, через зростання відповідальності за себе. Студенти-першокурсники є групою ризику по емоційній дезадаптації, підвищується ризик психічних розладів. Рівень емоційного неблагополуччя у студентів виявляється у високих показниках депресії, тривоги, рівня стресу. Також виявлена позитивна кореляція між показниками депресії і академічним стресом у студентів першого курсу напередодні першої сесії. Також багато студентів, які мають проблеми з адаптацією до професійного навчання, починають керуватися мотивами зовсім відмінними від навчання. Вони приділяють багато часу дозвіллю, спілкуванню. Звісно, студен- там-першокурсникам потрібен перепочинок після посиленої розумової роботи на завершальному етапі шкільного навчання. Захоплення такою діяльністю може призвести до суттєвих проблему навчанні.
Висока доступність професійного навчання слугує причиною того, що у професійні навчальні заклади приходять люди, які абсолютно до нього не готові.
Викладачі відмічають низький рівень пізнавального і мотиваційно- особистісного розвитку студентів. На їхню думку, студенти не вміють логічно думати, сприймати абстракції, аналізувати прочитане, висловлювати свої думки, систематично працювати.
Першокурсники мають найнижчу успішність порівняно зі студентами інших курсів.
Причинами вищезазначених фактів може бути багато чинників, серед яких виділяється чинник загальної низької підготовки випускників шкіл. А низький рівень підготовки абітурієнтів сприяє виникненню патологічних явищу системі професійної освіти. Надмірна комерціоналізація професійної освіти призводить до того, що професійні навчальні заклади перестають звільнятися від студентів, які явно нездатні вчитися. Такі студенти відчувають себе достатньо комфортно в умовах ВНЗ. Отже, професійний навчальний заклад починає деградувати.
Таким чином, аналіз літератури з проблем розвитку у юнацькому віці, професійної самореалізації особистості і специфіки студента як суб’єкта учбово-професійної діяльності, свідчить проте, що готовність до професійного навчання можна розглядати як особливість юнацького віку, в якому одержання професійної освіти виступає як одне з завдань розвитку. Вирішується це завдання на практиці не завжди якісно. Ось чому на сучасному етапі гостро постає питання про готовність особистості до професійного навчання.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал