Національна академія педагогічних наук україни



Pdf просмотр
Сторінка3/17
Дата конвертації01.01.2017
Розмір3.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Якісна інтерпретація компонентів фахової інноваційної
культури педагога
Інноваційна сприйнятливість особистості забезпечує ефективний процес пошуку нового у педагогічній діяльності. Уміння педагогічних працівників бачити нове, породжувати чи знаходити його у лоні традиційних елементів педагогічної діяльності або сприймати вже готові педагогічні новації є загальною складовою фахової інноваційної культури педагогічних працівників.
Інноваційна сприйнятливість педагогічних працівників відтворюється в чутливості перцептивної сфери особистості, що виявляється під час виконання завдань інноваційної педагогічної діяльності. Вирішення інноваційної педагогічної ситуації як задачі інноваційної діяльності є метою, поставленою в конкретних її умовах, що вимагає від особистості пошуку засобів її досягнення, реалізації. Водночас інноваційна педагогічна ситуація складається з традиційного — того, що є відомим, даним, таз нового — того, що є предметом пошуку. Пошук починається зі сприймання педагогічними працівниками актуальної задачі інноваційної діяльності. У процесі цього відбувається формування перцептивного образу даної задачі на основі зацікавленості педагогічних працівників у її вирішенні та розгортання перцептивних дій особистості. Формування перцептивного образу відбувається поетапно та у відповідності до загальних закономірностей сприйняття таких, як предметність, константність, осмисленість, вибірковість, структурованість, цілісність та узагальненість. Чутливість перцептив- ної сфери особистості виникає та розвивається власне у процесі взаємодії педагогічних працівників із конкретною задачею інноваційної діяльності, і водночас забезпечує диференціацію її змісту, розрізнення її складових, а також виступає основою регуляції дії особистості. Захоплення поставленою перед педагогічними працівниками задачею інноваційної діяльності викликає в них підвищену перцептивну чутливість, що актуалізує розгортання інтелектуальних дій таких, як порівняння традиційного та нового у змісті педагогічної інноваційної ситуації з досвідом особистості і подальший аналіз, абстрагування і синтез традиційного з новим, узагальнення та класифікація. У та-
кий спосіб інтелектуальні дії забезпечують розуміння педагогічними працівниками інноваційної задачі, її осмислення і перехід до системи образів та смислів особистості, а також зумовлюють знаходження педагогічними працівниками способів інноваційної діяльності з передбаченням її результату, формуванням конкретної мети, тобто усвідомленням потреби у новому і об’єктивної можливості її реалізації.
Отже, інноваційна сприйнятливість педагогічних працівників — чутливість і активність перцептивних процесів особистості при створенні цілісного образу інноваційної задачі, пошуку шляхів та засобів її вирішення. Визначення особливостей співвідношення традиційного та нового у процесі створення образу інноваційної задачі й розгортання інтелектуальних дій особистості з приводу її вирішення виступає чинником виникнення у педагогічних працівників чутливості до нового, що виявляється у перебігу станів особистості від спокою до дискомфорту, включаючи стійкість особистості у доланні стереотипів, стрес, напругу, натхнення, інноваційне збудження, піднесеність, зацікавленість, стійкий інтерес та знову заспокоєння.
Фахові знання, уміння, практичні навички педагогічної діяльності як компонент фахової інноваційної культури особистості характеризують рівень володіння педагогічними працівниками сукупністю елементарних знань з педагогічної діяльності, а також умінь ефективно застосовувати їх. В основі фахової компетентності полягають не тільки знання загального змісту і структури педагогічної діяльності, уявлення про Я — концепцію педагогічного працівника, а також і ключові компетенції, серед яких визначаються професійно зумовлені (соціальна зрілість і відповідальність, професійні ідеали, пізнавальні інтереси, самовіддане ставлення до професії, специфічні (організованість, комунікативність, вимогливість, уважність, ввічливість, відкритість, доброзичливість, тактовність, перцептивно-гностичні спостережливість, дослідницький стиль, гнучкість і критичність мислення, здатність до нестандартних рішень, інтуїція, бережливе й уважне ставлення до педагогічного досвіду, потреба у постійному оновленні і збагаченні знань, експресивні (високий емоційно-вольовий тонус, оптимізм, самоволодіння, витримка, толерантність почуття гумору) властивості, здібності і характеристики особистості педагогічного працівника.
Інноваційна сприйнятливість педагогічних працівників вимагає функціональної рухливості психічної діяльності, сформованості лабільного психологічного механізму відтворення інноваційної культури
особистості, що детермінує ефективність взаємодії стереотипного і нового у виникненні та вирішенні протиріччя між готовністю до інноваційної педагогічної діяльності та реальними внутрішноособисті- сними умовами її здійснення.
Знання змісту і структури педагогічної інноватики, класифікації педагогічних нововведень, уявлення про інноваційні педагогічні процеси, інноваційну педагогічну діяльність та готовність педагогічних працівників до неї, володіння змістом інноваційних педагогічних технологій складають основу інноваційної компетентності педагогічних працівників. Серед ключових компетенцій, що відносяться до неї, визначаються професійно зумовлені характеристики особистості педагогічного працівника (ціннісне ставлення до інноваційної педагогічної діяльності, усвідомлення себе як педагогічного працівника, здатного до створення і впровадження новацій, специфічні якості уміння і здібності особистості (ініціативність, інноваційність, уміння планувати, організовувати і контролювати процес власної інноваційної педагогічної діяльності, перцептивно-гностичні особливості (чутливість до нового, креативність, здатність до інноваційного мислення, експресивні натхнення, задоволення від інноваційної педагогічної діяльності).
Готовність педагога до інноваційної діяльності залежить від особливостей як особистісних якостей і властивостей, такі від особливостей інтелекту, на основі чого відрізняємо особистісну та інтелектуальну готовність педагогічних працівників до інноваційної педагогічної діяльності. В основі становлення готовності особистості до інноваційної педагогічної діяльності полягає формування ряду якостей особистості педагогічного працівника, здатного до створення і впровадження новацій, та розвиток інноваційного інтелекту.
Особистісна готовність до інноваційної педагогічної діяльності є, певною мірою, результатом формування інноваційної спрямованості особистості та передбачає розвиток таких якостей особистості, як активність, відповідальність, витримка, вміння спілкуватися з людьми, гуманізм, гнучкість поведінки, загальний рівень культури, здатність до адекватної самооцінки, здатність до створення нового, навчає- мість, особистісна зрілість, порядність, професійна зацікавленість, самоволодіння, самостійність, самокритичність, терпимість до думки інших, цілеспрямованість, а також наявність мотивації успіху, прагнення до самоактуалізації.
Психологічна структура інноваційного інтелекту передбачає три рівні його функціонування — аналітичний, творчий і практичний, які
дозволяють педагогічному працівнику вході виконання завдань інноваційної педагогічної діяльності усвідомлювати й аналізувати суперечності, які виникли при створенні чи впровадженні педагогічної новації, знаходити шляхи і засоби їх вирішення.
Аналітичні здібності актуалізуються для аналізу проблеми, яка виникла, та критичного осмислення існуючих підходів її подолання. Творчі здібності, в першу чергу, необхідні для генерування продуктивних ідей і пошуку можливостей їх реалізації на основі вирішення завдань дивергентного типу. А практичні здібності потрібні для використання цих ідей, реалізації виявлених рішень з урахуванням можливостей їх розповсюдження.
Провідною складовою інноваційного інтелекту особистості є механізм інноваційного мислення. Функціонування механізму інноваційного мислення включає як мінімум два діалектично взаємозв’язаних етапи розумової діяльності, що відбуваються в самому інноваційному мисленні особистості. Перший характеризується рухом думки у створенні та пізнанні сенсу нового знання (безпосередньо для самого суб’єкта пізнання) у вигляді внутрішньої рефлексії. Другий етап полягає у процесі об’єктивування та реалізації нового знання в практичну діяльність. Когнітивний етап з дослідницького погляду включає як всю глибину пізнання об’єкта суб’єктом, такі рефлексію (внутрішню сторону) процесу пізнання. Таким чином, когнітивний етап інноваційного мислення — це процес походження новації в суб’єктивній реальності, що протікає в мисленні через пізнання сенсу нового знання та генерування новації, її інституалізації (представлення педагогічної новації у науково обґрунтованій описовій формі — гіпотези, концепції, методики технології тощо).
Другий етап інноваційного мислення — інструментальний, який більше пов’язаний з практичною діяльністю в галузі педагогічної
інноватики, що спрямована на впровадження генерованих новацій у практику педагогічної діяльності, розповсюдження педагогічних інновацій (педагогічних новацій, що впроваджені в окремі установи чи заклади освіти) на регіональному, всеукраїнському та міжнародному рівнях та їх поступову традиціоналізацію. Отже, інструментальний етап — це етап розумової діяльності, що розгортається у процесі практичної діяльності з реалізації результатів когнітивного етапу інноваційного мислення.
На основі взаємодії когнітивного та інструментального етапів ми- сленнєвої діяльності можна уявити механізм функціонування іннова-

47
ційного мислення як процес (рух думки від створення новації ідо її впровадження, що народжує в лоні суб’єктивного новизну для об’єк- тивного реального світу. Важливість розуміння цього механізму полягає втому, що він зумовлює розвиток мисленнєвих дій і операцій, які є властивими для особистості з інноваційним мисленням. Саме мислення, яке спрямоване на творчість і подолання стереотипів, що характеризується нарощуванням нового знання у вигляді новацій, нововведень, правомірно визначати як інноваційне мислення. Інтуїцію, креативність і явище наслідування здатності особистості до творчості можна вважати при цьому здібностями, що забезпечують готовність особистості до інноваційної діяльності.
Готовність педагогічних працівників до інноваційної діяльності є основою, на якій ґрунтується інноваційна активність особистос-
ті. Зацікавленість педагогічних працівників і їх бажання виконувати інноваційну діяльність, а також стійка її мотивація та постійне виконання зумовлюють інноваційну активність особистості на всіх рівнях професійної діяльності, а особливості сприйняття педагогічними працівниками інновацій забезпечує інноваційна сприйнятливість, яка формується і виявляється уході виконання ними професійних завдань на інноваційних засадах.
Готовність педагогічних працівників до інноваційної діяльності та її виконання забезпечує формування в них не тільки алгоритму цілеспрямованих дій для досягнення ефективного результату такої діяльності, алей зумовлює формування стійкої мотивації, зацікавленості педагогічних працівників у створенні, засвоєнні та розповсюдженні освітніх інновацій, стає основою розвитку у педагогів ініціативного типу поведінки особистості — інноваційної активності. Інноваційна активність особистості, будучи засобом здійснення педагогічної діяльності, що відноситься до активних типів поведінки, відображає динаміку зусиль особистості, спрямованих на здійснення інноваційної педагогічної діяльності. Амплітуда інноваційної активності педагогічних працівників загальноосвітніх і позашкільних закладів залежить від виду і рівня педагогічних новацій, що впроваджуються чи створюються ними.
Інноваційна спрямованість як система цінностей фахової інноваційної культури інноваційного педагога визначає його інноваційні дії, інноваційну поведінку та результати інноваційної діяльності. Інноваційні цінності утворюють таку їх систему, в якій вони розташовані залежно від міри їх значення. Найпершою та найвищою цінністю є сама особистість інноваційного педагога. Усвідомлення своєї цінно-

48
сті дозволяє мати почуття власної гідності й розуміти таку ж цінність будь-якої іншої особистості, поважати її гідність. Особистість справді високої внутрішньої культури вміє гармонійно поєднувати почуття власної гідності й скромність. Адже кожна людина самоцінна й цікава сама по собі, заслуговує на увагу тільки тому, що вона є.
Новація та інновація також виступають провідними цінностями фахової інноваційної культури особистості. Ціннісне ставлення особистості до інноваційної педагогічної діяльності, як діяльності з впровадження та створення педагогічних новацій, є чинником, що знаходить свій вираз залежно від міри активності, зацікавленості, від переконаності, установок, орієнтацій та інших суб’єктивних чинників. Інноваційна діяльність є своєрідною системою цінностей. Серед цінностей фахової інноваційної культури педагогічних працівників нами виокремлено цінності особистості інноваційного педагога та цінності інноваційної педагогічної діяльності. Цінності особистості інноваційного педагога — це внутрішній, емоційно опанований особистістю регулятор інноваційної педагогічної діяльності (сукупність суб’єктивних смислів, який визначає ставлення педагогічного працівника до неї ідо себе, моделює змісті характер виконуваної інноваційної педагогічної діяльності. Цінності інноваційної педагогічної діяльності — зовнішні цінності, які відображують різні характеристики, умови, а також вимоги інноваційної діяльності до особистості інноваційного педагога, таз часом набувають суб’єктивного значення для нього. Ті та інші складають мотиваційно-смислову основу інноваційної педагогічної діяльності.
Таким чином, методика «СФІКП» дозволяє визначити рівні розвитку окремих компонентів фахової інноваційної культури особистості педагога таких, як інноваційна сприйнятливість, фахова та інноваційна компетентність, готовність до інноваційної педагогічної діяльності, інноваційна активність, інноваційна спрямованість, рівень її розвитку в цілому, а також визначити психологічний профіль особистості інноваційного педагогічного працівника.
2.2. Технології розвитку фахової інноваційної культури
педагогічних працівників
Методологічним підґрунтям, покладеним в основу розроблення засобів розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників є теорія вирішення винахідницьких задач (ТВВЗ), розроблена Г. С. Альтшуллером; інтегрована теорія CROST™ (Constructive Result

49
& Resource-Oriented Strategy of Thinking & Transforming), що розроблена М. Орловим; методика розвитку творчого мислення, що представлена у працях М. Й. Меєрович, ЛІ. Шрагіної; принцип цінності особистості, визначений ВВ. Рибалкою концепція ціннісно-орієнтаційного підходу ЗІ. Васильєвої і її наукової школи, принцип творчої самодіяльності суб’єкта, розроблений С. Л. Рубінштейном [1-3; Націй основі до технологій розвитку фахової інноваційної культури віднесено тренінг класичної теорії вирішення винахідницьких задач, що спрямований на розвиток умінь педагогічних працівників аналізувати проблему, виявляти протиріччя і вирішувати проблемні ситуації за алгоритмом вирішення винахідницьких задач, алгоритмом вирішення проблемних ситуацій, методів розвитку творчої уяви твор- чо-інноваційний тренінг, розроблений авторами з метою формування системи знань, умінь, навичок педагогічної інноваційної діяльності, психокорекції професійних і особистісних цінностей, суб’єктивних смислів та непродуктивних формі прийомів професійної діяльності, самовдосконалення рефлексивних та творчо-інноваційних механізмів особистості самопідготовка до інноваційної педагогічної діяльності.
Психологічною основою тренінгу класичної ТВВЗ є розуміння інноваційної культури як єдності і взаємодії компонентів інноваційного інтелекту. У якості методологічної одиниці прийнято підхід до розвитку інноваційного інтелекту як до технологічного процесу з виконання певних психічних операцій, виконуваних при вирішенні складної проблеми. У такий спосіб розвиток фахової інноваційної культури педагогічних працівників полягає в організації мислення і усвідомлення кожного руху думки, а в цілому — у формуванні культури інноваційного мислення, що дозволяє використовувати тренінг класичної ТВВЗ для підготовки педагогічних працівників до інноваційної педагогічної діяльності. З цією метою нами використані чотири групи методів випадкового пошуку, функціонально-структурного дослідження об’єктів, логічного пошуку, проблемно-орієнтовані. Методи першої і другої груп базуються на двох загальних механізмах — асоціативному мисленні і свідомо випадковому характері пошуку. Вони прості у використанні, але не пов’язані із сутністю об’єктів застосування. Методи третьої і четвертої груп, навпаки, складніші у використанні, але взаємопов’язані за сутністю об’єктів застосування.
Творчо-інноваційний тренінг (ТІТ) складається з двох модулів, при цьому другий модуль є логічним продовженням і завершенням першого) розвиток фахової компетентності та інноваційної компетент-

50
ності педагогічних працівників 2) формування інноваційної спрямованості особистості педагогічних працівників, розвиток їх готовності до інноваційної діяльності, інноваційної активності та інноваційної сприйнятливості.
Розвивальна програма самопідготовки до інноваційної педагогічної діяльності створена на засадах принципу цінності особистості, концепції ціннісно-орієнтаційного підходу, принципу творчої самодіяльності особистості. У кожному з трьох основних модулів цієї програми (Педагог нового типу, Інноваційний процес, Я — педа- гог-інноватор») самоосвіта педагогічних працівників здійснюється з орієнтацією на інноваційну діяльність, підвищення її цінності, цінності власної особистості та цінності творчої самодіяльності та базується на сприйнятті мети самопідготовки, змісту знань про педагогічну
інноватику та інноваційні педагогічні технології, що забезпечують інформаційну базу модуля реалізації себе як суб’єкта інноваційного процесу, творчої самодіяльності оцінці і самооцінці досягнутого результату відповідно до визначеної мети, що сприяють розвитку фахової інноваційної культури.
Тренінг класичної ТВВЗ спрямований на розвиток інноваційного інтелекту педагогічних працівників і їх підготовку до вирішення складних проблему сфері інноваційної педагогічної діяльності та включає ознайомлення з Теорією Вирішення Винахідницьких Завдань (ТВВЗ), Алгоритмом Вирішення Винахідницьких Задач (АВВЗ, МЕТА-АВВЗ), Алгоритмом Вирішення Проблемних Ситуацій (АВПС), Теорією Розвитку Технічних Систем (ТРТС), методами Розвитку Творчої Уяви
(РТУ) та Інноваційного Проектування (ІП), а також такими методами активізації інноваційності, як метод багатомірної матриці (морфологічний аналіз, метод евристичних запитань, метод занурення, метод інверсії, метод інциденту, метод конкретної ситуації, метод мозкової атаки (мозковий штурм, метод синектики, метод тренування чутливості (сензитивний метод, метод фізичних дій.
Програма тренінгу класичної ТВВЗ:
Заняття 1. Теорія вирішення винахідницьких задач.
1. Мета та завдання ТВВЗ.
2. Основні функції і галузі використання ТВВЗ.
3. Структура ТВВЗ.
Завдання: виконання в групі ролей новатора, генератора, інститу- алізатора, інноватора та традиціоналізатора з використанням методу тренування чутливості (сензитивного методу) і розвитку інноваційної
чутливості, подолання психологічної інерції, нетворчого стану з використанням методу фізичних дій.
Заняття 2. Основи теорії вирішення винахідницьких задач.
1. Винахідницька ситуація та винахідницька задача. Формулювання ідеального кінцевого результату (ІКР) та постановка відповідно до нього міні-задачі.
3. Виникнення протиріччя. Види протиріч.
Завдання: скласти перелік ключових евристичних питань до означеної винахідницької задачі за методом евристичних запитань для визначення суб’єкта, об’єкта, мети, обставині умова також засобів і часу її вирішення.
Заняття 3. Інформаційний фонд.
1. Прийоми подолання протиріч. Система стандартандів на вирішення винахідницьких задач. Технологічні ефекти, репольові ресурси (РПР) і способи їх ви- користання.
Завдання: відпрацювати прийоми подолання протиріч використовуючи методи занурення, інверсії, інциденту.
Заняття 4. Алгоритм Вирішення Винахідницьких Задач
(АВВЗ, МЕТА-АВВЗ), Алгоритм Вирішення Проблемних Ситуа-
цій (АВПС), Винахідницька ситуація та винахідницька задача.
1. Речовинно-польовий (репольовий) аналіз. Алгоритм вирішення винахідницьких задач. Рєїнвентінг, стандартизація і креативна навігація. Алгоритм вирішення проблемних ситуацій.
Завдання: сформулювати і проаналізувати винахідницьку (нетрадиційну педагогічну) задачу за методом конкретної ситуації.
Заняття 5. Закони розвитку технічних систем.
1. Закони, що визначають умови виникнення і формування технічних систем. Закони, що визначають закономірності розвитку технічних систем незалежно від впливу фізичних факторів. Закони, що визначають закономірності розвитку технічних систем залежно від конкретних фізичних факторів.
Завдання: відпрацювати засоби групового рішення винахідницької (нетрадиційної педагогічної) задачі, використовуючи метод мозкової атаки (мозковий штурм).

52
Заняття 6. Сучасна теорія вирішення винахідницьких задач.
1. Критичний аналіз класичної ТВВЗ.
2. Сучасні напрями ТВВЗ — педагогіки. Методи подолання психологічної інерції.
Завдання: відпрацювати прийоми створення прямих, суб’єктив- них, символічних та фантастичних аналогій за методом синектики.
Заняття 7. Методи розвитку творчої уяви.
1. Науково-фантастична література (НФЛ) та реєстр науково-фан- тастичних ідей. Метод фантограм Г. Альтшуллера.
3. Методи Робінзона Крузо, Сніжної грудки, Золотої рибки, Маленьких чоловічків».
Завдання: у процесі розробки нової педагогічної ідеї скласти матрицю, у змісті якої розкрити повний перелік її ознак (характеристики, процеси, параметри, критерії тощо) за методом багатомірної матриці морфологічного аналізу, в основі якого полягає принцип системного аналізу.
Заняття 8. Інноваційне проектування.
1. Інноваційне проектування. Генетичний, компонентно-структур- ний, функціональний, параметричний та діагностичний аналіз об’єкта.
2. Причинно-наслідковий аналіз об’єкта. Формулювання ключових завдань. Групування завдань за напрямами. Концептуальний етап. Форма написання концепцій. Комплексні концепції. Ранжирування концепцій.
Загальні висновки за результатами тренінгу.
Поза тренінгом у змісті педагогічної діяльності при вирішення професійних завдань педагогічним працівникам доцільно використовувати такі психологічні методи активізації інноваційності, як мозковий штурм, синектика, метод фокальних об’єктів, що можна застосовувати при вирішенні будь-яких завдань — наукових, технічних, організаційних. Але практика показала, що мозковий штурм краще всього вирішує завдання організаційні, особливо в критичних ситуаціях. Технічні ж завдання частіше піддаються синектиці. Метод фокальних об’єктів є результативним у питаннях модернізації засобів освіти, пошуку нових форм педагогічної діяльності. Мета усіх трьох методів — підвищити, по-перше, кількість ідей, що висуваються, в одиницю часу і, по-друге, їх якість — більше нових, оригінальних, парадоксальних. Звідси загальна назва — методи психологічної активізації інноваційності.

53
Творчо-інноваційний тренінг (ТІТ) складається з двох модулів, при цьому другий модуль є логічним продовженням і завершенням першого 1) формування фахової компетентності та інноваційної компетентності педагогічних працівників 2) розвиток інноваційної спрямованості особистості педагогічних працівників, розвиток їх готовності до інноваційної діяльності, інноваційної активності та інноваційної сприйнятливості.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал