Національна академія педагогічних наук україни



Pdf просмотр
Сторінка1/17
Дата конвертації01.01.2017
Розмір3.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ
В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих
Кіровоград-2014
Посібник

УДК 37.047+371.264
ББК П У посібнику висвітлено особливості роботи з психодіагностичним матеріалом, розкрито основне призначення, змісті структуру психодіагностичних та корекційно-розвивальних методика також представлено методичні рекомендації щодо їх використання. Посібник призначений для профконсультантів та інших фахівців з проф- орієнтації, а також є корисним для працівників наукових установ, вищих педагогічних навчальних закладів та інститутів післядипломної педагогічної освіти загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема, педагогічних класів та університетів майбутнього вчителя центрів зайнятості, що здійснюють проф- орієнтаційну роботу з молоддю Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих
НАПН України, 2014
© ТОВ «Імекс-ЛТД», 2014
ISBN 978-966-189-330-5
Рекомендовано до друку вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти
дорослих НАПН України (протокол № 11 від 23 грудня 2013 р.).
Психодіагностичне забезпечення профорієнтації в системі педагогіч-
ної освіти : посібник / Є. В. Єгорова, ОМ. Ігнатович, ВВ. Кобченко, НІ. Литвинова, І. Б. Марченко, О. Л. Мерзлякова, ВВ. Синявський, Г. П. Та- таурова-Осика, А. М. Шевенко ; за ред. ОМ. Ігнатович. — Кіровоград : Імекс-
ЛТД, 2014. — 228 с П 86
УДК 37.047+371.264
ББК 74.200.526
Рецензенти:
Рибалка ВВ доктор психологічних наук, професор, головний науковий
співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту
педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.
Вінник Н. Д. — кандидат психологічних наук, завідувач відділу моніто-
рингу обдарованості дітей та молоді Інституту обдарованої дитини
НАПН України.

3
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6
Розділ I.
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ
В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ. . . . . . . . . . . . . .8
Розділ II. ПСИХОДІАГНОСТИКА ТА ТЕХНОЛОГІЇ
РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ
КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ . . . . . .29 2.1. Методика самооцінки фахової інноваційної культури педагога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29 2.2. Технології розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48 2.3. Методичні рекомендації щодо розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників. . . . . . . . . . .67 2.4. Перспективи розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79
Розділ III. ПСИХОДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЙНОЇ
ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ
ДО ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ . . . . . . . . . . . . . . 86 3.1. Методичні засади вивчення мотиваційної готовності майбутніх педагогів до профорієнтаційної роботи . . . . . . . . .86 3.2. Проективна методика мотиваційних тенденцій . . . . . . . . . . . .88 3.3. Методика визначення типу спрямованості особистості . . . . .92 3.4. Методика визначення мотиваційного профілю . . . . . . . . . . . .94 3.5. Методика вивчення ціннісних орієнтацій . . . . . . . . . . . . . . . .101 3.6. Методика виявлення мотиваційної готовності студента до профорієнтаційної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .103 3.7. Методика Потреба у досягненнях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .105 3.8. Опитувальник для оцінки мотивації досягнення мети . . . . .107 3.9. Методика побудови профілю ділових якостей . . . . . . . . . . . .109 3.10. Тест-анкета Самооцінка здатності до самоосвіти і саморозвитку особистості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
Розділ IV. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ
ЕМПІРИЧНОГО ВИВЧЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ
МОЛОДІ ДО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ
ЗА ПЕДАГОГІЧНИМ ПРОФІЛЕМ . . . . . . . . . . . . . . . .116 4.1. Закономірності психічного розвитку в юнацькому студентському) віці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

4 4.2 Особливості діагностики психологічної готовності учнівської молоді до професійного навчання за педагогічним фахом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .126 4.3. Психологічна готовність особистості до професійного навчання за педагогічним профілем структура та методики дослідження її компонентного складу . . . . . . . . . 130
Розділ V.
МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ НАВИЧОК
ЕФЕКТИВНОГО МИСЛЕННЯ В УЧНІВСЬКОЇ
МОЛОДІ З МЕТОЮ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО
САМОВИЗНАЧЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142 5.1. Технологія когнітивного картотворення «Mind-mapping». . .142 5.2. Методика Розуміння актуальної ситуації алгоритм опрацювання інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .148 5.3. аналіз самовизначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .150 5.4. Анкета з визначення професійних перспектив . . . . . . . . . . . .151 5.5. Методика визначення актуальних потреб «25 хочу . . . . . . .152
Розділ VI. ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОГО
САМОСТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ. . . .157 6.1. Дослідження динаміки професійного самоставлення майбутніх педагогів упродовж навчання . . . . . . . . . . . . . . . . .157 6.2. Психолого-педагогічні засади професійного самоставлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .158 6.2.1. Формування професійного самоставлення майбутніх педагогів як пріоритетний напрям розвитку освіти . . . . .158 6.2.2. Сутність поняття професійне самоставлення» майбутніх педагогів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .160 6.3. Формування у студентів позитивного професійного самоставлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .161 6.3.1. Роль самопізнання у професійному самоставленні . . . . .161 6.3.2. Побудова кар’єри як умова професійного становлення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .163 6.4. Методики вивчення мотиваційного компонента професійного самоставлення майбутніх педагогів. . . . . . . . .164 6.4.1. Методика Мотиви вибору професії . . . . . . . . . . . . . . . .164 6.4.2. Опитувальник Якорі кар’єри» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .166 6.5. Методики вивчення когнітивного компонента професійного самоставлення майбутніх педагогів. . . . . . . . .169 6.5.1. Анкета визначення профілю професійного самоставлення майбутніх педагогів . . . . . . . . . . . . . . . . .169

5 6.5.2. Методика діагностики професійної спрямованості особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .171 6.6. Методики вивчення емоційно-оцінювального компонента професійного самоставлення майбутніх педагогів. . . . . . . . .176 6.6.1. Визначення суб’єктивної локалізації контролю . . . . . . . .176 6.6.2. Опитувальник самоставлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .180 6.6.3. Психогеометрія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .184
Розділ VII. ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ
ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПТНЗ ДО
ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ . . . . .187 7.1. Психологічні особливості профорієнтаційної діяльності педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів . . . . . . . . . . . . . .187 7.2. Діагностичне забезпечення для визначення психологічної готовності педагогічних працівників ПТНЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .190 7.2.1. Опитувальник Вивчення психологічної структури темпераменту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .190 7.2.2. Методика діагностики домінуючої перцептивної модальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .194 7.2.3. Анкета самооцінки ставлення педагога ПТНЗ до профорієнтаційної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .198
Розділ VIII. ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .200 8.1. Методичні засади діагностичного забезпечення психологічної допомоги безробітним, які мають професію педагога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .200 8.2. Психодіагностика індивідуально-типологічних особливостей особистості педагога, який є безробітним . . .201 8.2.1. Тест Професійна спрямованість особистості . . . . . . . .205 8.2.2. Тест на визначення толерантності . . . . . . . . . . . . . . . . . . .212 8.2.3. Тест Наполегливість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .213 8.3. Методика виявлення і оцінки індивідуально- типологічних властивостей особистості . . . . . . . . . . . . . . . . .215

6
ПЕРЕДМОВА
Професійна орієнтація — елемент загальнолюдської культури, що на підставі вивчення та узагальнення досвіду поколінь визначає особливості, умови та правила розбудови взаємовідносин між людиною та справою, яку вона обирає для себе основною сферою трудової діяльності. Практичне використання специфічних знань, вмінь та навичок, що пропонує професійна орієнтація, дозволяє успішно вирішувати різноманітні проблеми соціально-економічного характеру, своєчасно попереджувати розвиток небажаних тенденцій та долати їх негативні наслідки. У відповідності до цього, забезпечення суб’єктів профорієн- таційної діяльності необхідним науково-методичним і психодіагнос- тичним матеріалом є важливою умовою оптимальної організації та ефективного провадження професійної орієнтації в системі педагогічної освіти. Це дає можливість здійснювати профорієнтаційні послуги на професійному рівні при вирішенні актуальних завдань професійного самовизначення учнівської молоді та професійного становлення молодих фахівців.
Автори посібника ставлять замету висвітлити науково-методичні засади роботи з психодіагностичним матеріалом, розкрити основне призначення, змісті структуру психодіагностичних та корекційно- розвивальних методик, надати методичні рекомендації щодо їх використання профконсультантами та іншими фахівцями з профорієнтації в практичній діяльності. Матеріали, що представлені у посібнику, є результатом фундаментального дослідження Психологія професійної орієнтації в системі педагогічної освіти, виконаного співробітниками відділу профорієнтації і психології професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України у 2011-2013 рр.
У змісті посібника розкрито психологічні аспекти діагностичного забезпечення професійної орієнтації в системі педагогічної освіти представлено засоби виявлення здатності педагогічних працівників до використання інноваційних засобів професійної орієнтації та технології розвитку в них фахової інноваційної культури презентовано методики психодіагностики мотиваційної готовності майбутніх педагогів до профорієнтаційної роботи. Окрім цього, посібник містить теоретико-методичні питання емпіричного вивчення та діагностики психологічної готовності учнівської молоді до професійного навчання за педагогічним профілем. Цікавим доробком авторів посібника є
представлені у його змісті методики розвитку навичок ефективного мислення в учнівської молоді з метою їх професійного самовизначення та методики вивчення професійного самоставлення майбутніх педагогів засоби вивчення психологічної готовності педагогічних працівників ПТНЗ до профорієнтаційної роботи з учнями. Особливу увагу привертає розділ посібника, в якому авторами презентовано психодіагностичне забезпечення професійної переорієнтації особистості, зокрема методики діагностики особистості, вивчення індивіду- ально-психологічних особливостей та психічних станів безробітних, які мають професію педагога.
Актуальність представлених у посібнику матеріалів робить його корисним для широкого кола користувачів студентів, аспірантів, педагогів, психологів, викладачів, науковців та інших зацікавлених осіб.
При цьому зауважимо, що колективом авторів посібника зроблено посильний внесок у заповнення білих плям в психодіагностичному забезпеченні професійної орієнтації. У цілому посібник дозволяє користувачам зорієнтуватися в широкій проблематиці та засобах проф- діагностики. Дещо проблемний і дискусійний характер посібника має наметі активізувати самих користувачів, надихати їх на творчий пошук та краще осмислення уже наявного досвіду психодіагностики в системі професійної орієнтації.

8
Розділ I.
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
ДІАГНОСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ
В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Важливу роль у забезпеченні ефективності профорієнтації в системі педагогічної освіти відіграє психодіагностика, бо дає можливість отримати інформацію про індивідуально-психологічні особливості, потреби людини, прогнозувати успішність її працевлаштування і діяльності, надавати поради щодо вибору чи зміни професії, переорієнтації чи перенавчання. Тут доречні слова Щоб діяти з повним шансом на успіх, потрібно знати той матеріал, на який доведеться впливати».
Психодіагностичне забезпечення професійної орієнтації дає можливість вирішувати такі завдання а) діагностика здібностей, необхідних для визначення рівня відповідності розвитку особистісно-профе- сійних можливостей учня вимогам програми професійної підготовки і її індивідуалізації, що враховує індивідуальні відмінності, можливостей працевлаштування б) діагностика індивідуально-психологічних особливостей, що передбачає вибір чи зміну професії, працевлаштування на основі співставлення її вимог з індивідуально-психологічни- ми особливостями або відбір найбільш придатних кандидатів з числа бажаючих освоїти якусь певну професію (необхідна складова при вирішенні завдань професійного відбору в) оцінка індивідуально-пси- хологічних особливостей і розробка рекомендацій щодо можливого подолання небажаних тенденцій у регуляції діяльності чи поведінки, або щодо розвитку позитивних тенденцій, що компенсують небажані г) корекція, що проводиться на основі виявлення причин, які викликають небажані тенденції з погляду соціальних, професійних чи якихось інших норм діяльності і поведінки.
Більшість цих завдань відноситься до сфери управління людськими ресурсами і головна проблема тут полягає втому, щоб грамотно визначити психологічний зміст того чи іншого завдання, уточнити необхідний психологічний мінімум інформації, достатній для вирішення даних завдань.
Психодіагностичне обстеження повинно давати стратегічну інформацію про особистість для того, щоб забезпечити більш-менш довготривалий прогнозі можливість співставити результати обстеження з якимись зовнішніми еталонами ефективної поведінки і діяльності. Такими еталонами, наприклад, можуть виступати вимоги професій-

9
ного навчання, професійної діяльності тощо. Проте, щоб допомогти учнівській молоді у правильному виборі чи зміні професії, працевлаштуванні необхідно вивчати її індивідуально-психологічні особливості ні в кого не викликає сумніву. Але, як не прикро визнавати, педагогічні працівники, як правило, погано знають індивідуально-психологічні особливості своїх підопічних, оскільки в достатній мірі не володіють методами психологічної діагностики і незабезпечені ними.
Не кожна людина може успішно освоїти будь-яку професію через переважання у неї тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей. Суб’єктивний підхід без урахування цього моменту часто призводить до неправильного вибору професії, профілю професійного навчання, внаслідок чого це негативно відбивається на справі неуспішність у навчанні, відсів, труднощі працевлаштування після закінчення навчання).
Одним із засобів, що сприяє цілеспрямованій передачі учнівській молоді і фахівцям з профорієнтації, педагогам знань про себе є розвиваюча психологічна діагностика, яка передбачає використання в роботі з людиною комплексу психодіагностичних методик, що забезпечують можливість отримання інформації про їх індивідуально- психологічні особливості, міру їх відповідності вимогам професії, профілю навчання, майбутній роботі і можливості розвитку.
Саме розвиваюча психодіагностика є одним з ефективних засобів, що сприяють цілеспрямованому наданні молоді знань про себе. Така діагностика передбачає використання комплексу психологічних методик, що дозволяють, по-перше, можливість отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості учнівської молоді і ступеня їх відповідності вимогам професії і, по-друге, можливість розвитку цих психологічних властивостей (розвиваючі інтелектуальні і соціальні тренінги, психологічні, ділові ігри тощо).
Розвиваюча психологічна діагностика охоплює основні індивіду- ально-психологічні особливості, що характеризують психологічні ресурси особистості, її індивідуально-психологічний потенціал, що безпосередньо впливають на вибір чи зміну професії, на успішність професійного навчання, працевлаштування, якість підготовки (перепідготовки) кадрів. Це а) психологічні і психофізіологічні (психологічні і поведінкові прояви індивідуально-психологічних особливостей і основних властивостей нервової системи б) мотиваційні (властиві особистості нахили й інтереси, пов’язані з вибором професії, професійним навчанням (перенавчанням, працевлаштуванням в) комуні-

10
кативні (здатність до спілкування, установлення контактів з людьми г) емоційно-вольові (типові для особистості емоційні стани, а також можливості емоційної регуляції поведінки і діяльності д) інтелектуальні (сформованість інтелектуальних здібностей і показників інтелектуальної діяльності е) соціально-психологічні (ціннісні орієнтації, комунікативній організаторські якості особистості).
Іншими словами, розвиваюча психодіагностика виявляє, що знає людина, якими індивідуально-психологічними особливостями володіє, що вона цінує, що і як створює, як спілкується. Знаючи індиві- дуально-психологічні особливості учнівської молоді, можна будувати процес професійного самовизначення більш цілеспрямовано, таким чином, щоб проводити корекційні впливи, що дозволяють у певній мірі компенсувати ті недоліки, які можуть виникати з природних особливостей людини. Проведення регулярної та оперативної діагностики виконує і роль зворотного зв’язку у професійному розвитку особистості, акцентує увагу на її саморозвитку.
Реалізація розвиваючого підходу до психодіагностики надає їй новий смислі поряд з традиційним завданням — визначення актуального стану розвитку індивідуальності, дає можливість а) надавати учнівській молоді кваліфіковану і науково обґрунтовану допомогу щодо професійного самовизначення б) визначати обмеження у виборі сфер професійної діяльності, які пред’являють жорсткі вимоги до індиві- дуально-психологічних особливостей людини в) використовувати її результати для стимулювання потреб учнівської молодів самопізнанні та самовдосконаленні в руслі підготовки до своєї майбутньої професійної діяльності г) виявлення недоліків, прогалину розвитку тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей, здібностей, які важливі для оволодіння професійною діяльністю д) приймати рішення щодо характеру корекційної та розвиваючої роботи з метою підготовки особистості до вибору чи зміни професії, профілю навчання (перенавчання, працевлаштування е) здійснювати контроль за розвитком індивідуально-психологічних особливостей, здібностей учнівської молоді, що вимагаються для оволодіння професією, їх корекції, тренувань, тренінгу.
Таку відповідність можна виявити тільки у процесі психодіаг- ностичного обстеження особистості. При цьому слід зауважити, що психодіагностика спрямована не на виявлення і оцінку професійних здібностей, а на визначення тієї природної бази особистості, її психологічних якостей і властивостей, що сприяють формуванню професій-
них здібностей, засвоєнню знань, формуванню і розвитку умінь тощо, і через те все це дає підстави для прогнозування можливостей повної і творчої реалізації особистості у певних видах професійної діяльності. Але при цьому слід зважати нате, що прогнозуванню підлягають можливості, а не сам факт їх реалізації. Справа утому, що в процес реалізації часто втручаються неконтрольовані соціальній соціально- економічні фактори, які можуть внести суттєву корективу в розвиток особистості і в напрямки її професійного самовизначення.
Психодіагностичне обстеження особистості, його результати мають велике значення не тільки в поставленні психологічного діагнозу (пізнання психологічної індивідуальності, алей у прогнозуванні розвитку особистості, його корекції, активізації. У багатьох випадках воно включає поряд з пізнавальним, констатуючим аспектом, також аспект перетворювальний, конструктивний, у якійсь мірі — творчий. Сутність такого системно-орієнтованого обстеження полягає втому, що проблеми невпевнених у собі молодих людей розглядаються як рушійні сили їх розвитку. Чим меншим арсеналом самостійного розвитку своїх проблем учнівська молодь володіє, тим більше психологічної допомоги вона потребує, бо нерозв’язання проблеми професійного самовизначення, професійного навчання (перенавчання) призводить до прояву особистісних дисгармоній. Фахівець з профорієнтації, профконсультант, педагог, маючи інформацію про індивідуально-пси- хологічні особливості учнівської молоді може заздалегідь уявити, як вона може поводити себе в тій чи іншій ситуації процесу професійного самовизначення, як буде реагувати на ту чи іншу пораду, тобто чого у принципі від них можна очікувати. Відповідно до цього можна підібрати і свої власні дії, манеру спілкування з учнем, змісті форму поведінки. У противному разі фахівці з профорієнтації, педагоги поводять себе обережно, стримано, уникаючи категоричних суджень і рішучих дій, вичікуючи прояснення ситуації. Такий загальний механізм використання оперативної психодіагностики у професійній орієнтації системи педагогічної освіти.
Психодіагностика слугує для досить швидкого і надійного отримання даних про учнівську молодь для формулювання адекватного психологічного діагнозу, що являє собою структурований опис комплексу взаємопов’язаних психічних властивостей — здібностей, стійких індивідуально-психологічних особливостей, інтересів, мотивів, потреб особистості. Поставлений діагноз може супроводжуватися рекомендаціями щодо розвитку чи корекції якостей, що вивчаються.
При цьому постановка психологічного діагнозу практично не виступає як самоціль. Майже завжди цей акт є лише передумовою певних дій, що так чи інакше торкаються долі обстежуваного. Але сам по собі психологічний діагноз такі дії не визначає. Його вплив опосередкову-
ється прогнозуванням — процесом, який має багатозначний характер. Констатуючи наявність і вираженість, скажімо, в учня певних психологічних властивостей (наприклад, рівня розвитку, інтелекту, типу темпераменту, митим самим, немовби прогнозуємо його можливу поведінку в майбутньому. Щоправда, цей прогноз має дуже загальний характері є досить невизначеним, але інакше і не може бути, оскільки невизначені умовив яких буде жити і діяти обстежуваний. Адже будь-яка людина, якими б індивідуальними рисами вона не володіла, в різних умовах буде діяти, поводитись по-різному. Звідси — психологічний діагноз тільки тоді перетворюється у справжній прогноз, коли він «прив’язується» до конкретних життєвих умов, до певної життєвої, навчальної чи професійної ситуації.
Психодіагностика здійснюється заради прогнозу, тобто зарядом ознак визначається психологічна властивість, яка є причиною певної поведінки, і прогнозується ця поведінка. Наприклад, діагностуються психологічні особливості абітурієнта чи студента для того, щоб спрогнозувати можливість успішного професійного навчання. Успішне прогнозування можливе за умов, коли психічна властивість, що вимірюється, є передумовою успішного професійного навчання. Тобто психодіагностика дає можливість складання не тільки діагностичної, ай прогностичної характеристики особистості, що дає змогу передбачити динаміку подальшого розвитку її індивідуально-психологічних особливостей у різних життєвих ситуаціях, в опануванні професією, у професійній діяльності.
Проведення психодіагностичного обстеження дає можливість вирішити проблеми професійної консультації. Профконсультант, перш ніж давати клієнту якісь поради, повинен поставити психологічний діагноз, оцінити сутність психологічної проблеми, яка хвилює клієнта. При цьому консультант спирається на результати індивідуальної бесіди з клієнтом і спостереження за ним. Реалізація цього підходу можлива при використанні психодіагностики для визначення актуального стану розвитку індивідуальності. Для цього слід а) використовувати її результати для виявлення недоліків у розвитку тих чи інших властивостей, здібностей, що важливі для майбутньої професійної діяльності б) враховувати її результати при прийнятті рішення про характер
корекційної та розвивальної роботи з метою підготовки до майбутньої професійної діяльності в) спиратися на її результати для здійснення контролю за розвитком індивідуально-психологічних особливостей, які вимагаються, після корекції чи тренінгу г) враховувати результати діагностичного обстеження для визначення певних обмежень у виборі сфер професійної діяльності, які висувають жорсткі вимоги до працівника д) використовувати її результати для стимулювання потреб особистості в самопізнанні і самоудосконаленні в руслі підготовки до своєї майбутньої професійної діяльності. У цілому вся профкон- сультаційна робота має будуватися таким чином, щоб з діагностичної вона перетворилася в діагностично-прогностичну, корекційну.
Результати психодіагностики мають важливе виховне значення для особистості, бо дозволяють проводити корекцію психологічного автопортрету і самооцінки. Самооцінка може бути стихійною, але вона буде більш адекватною у відповідності з рекомендаціями фахівця з профорієнтації, профконсультанта. Одним із основних мотивів участі в психодіагностичному обстеженні є бажання дізнатися щось нове про себе і отримати кваліфіковану пораду про напрямок самовдосконалення. Тому, крім констатуючої оцінки індивідуально-психо- логічних властивостей особистості, при психодіагностичному обстеженні необхідно конструктивно вирішити питання проте, що саме необхідно кожній конкретній людині для подолання чи компенсації деяких її властивостей (недосить розвинутих або таких, що мають негативний характер, для формування індивідуального стилю поведінки та діяльності, для удосконалення особистісних якостей.
У відповідності з сучасною загальнопсихологічною теорією особистість необхідно розглядати як системне утворення, яке динамічно розвивається і взаємодіє з іншими суб’єктами і об’єктами. Це означає, що адекватна з погляду задач психодіагностики психологічна модель має включати описання всіх основних закономірностей внутрішньої організації такої складної інтегральної системи, як особистість і формування всіх її зовнішніх взаємодій, утому числі її реакційна зовнішні впливи. Таке розуміння психологічної моделі особистості припускає, що вона має описувати не тільки інтеріндивідуальнізв’язки і елементи, що проявляють структуру особистості, але і закономірності психічного відображення нею (особистістю) об’єктивної реальності, організацію цілеспрямованої діяльності і поведінки в різних об’єктив- них обставинах. Лишена цій основі можна виділити ті параметри і характеристики людини, які утворюють модель особистості і які
дозволяють оцінювати її індивідуальні особливості як особистісні, такі поведінкові. Введення у сферу теоретичних проблем психодіагностики поняття психологічна модель особистості, на нашу думку, дає додаткові можливості для розробки й удосконалення практики застосування психодіагностичних методів.
Основною задачею психодіагностики є побудова науково обґрун- тованих висновків про специфічні і загальні закономірності психічної регуляції діяльності та поведінки як особистості в цілому (розробка загальної моделі особистості, такі конкретного обстежуваного суб’єк- таз наступним отриманням прогностичних висновків про ймовірні параметри діяльності та поведінки і про стан суб’єкта в умовах його життя. В усіх випадках психодіагностика вирішує такі типові для неї завдання а) встановлення індивідуально-психологічної своєрідності конкретної особистості або встановлення відмінностей у її психологічній структурі б) установлення наявності в людини тієї чи іншої психологічної властивості або особливості поведінки, діяльності в) визначення ступеня розвитку даної властивості, якості, їх вираженості в певних кількісних і якісних показниках г) описання психологічних і поведінкових особливостей людини, які діагностуються, в тих випадках, коли це необхідно д) порівняння в різних людей ступеня розвиненості індивідуальних психологічних властивостей та якостей, що вивчаються. Усі ці завдання вирішуються яку комплексі, такі кожне окремо. При цьому, практично в усіх випадках, за виключенням якісного описання результатів, необхідною вимогою є володіння методами математичної статистики.
Психодіагностичні задачі вимагають застосування складних комплексних процедур, психодіагностичного інструментарію і наступної інтерпретації якостей і властивостей людини, що діагностуються.
Перш ніж психодіагностичні методики можуть бути використані для практичних цілей, вони повинні пройти перевірку зарядом формальних критеріїв, що доводять їх високу якість та ефективність. Вся проблема в цьому розумінні зводиться до питання, що власне вимірює ця методика в психіці людини, якими одиницями вимірювання можна користуватися для отримання даних і наскільки можна буде довіряти цим даним.
До основних вимог, яким повинні відповідати психодіагностичні методики, відносяться валідність, надійність, однозначність і точність. Перш ніж використовувати ту чи іншу методику, фахівець з профорієнтації, профконсультант повинні мати чітке уявлення проте в якій мірі вибрана методика відповідає перерахованим критеріям. Без такого уявлення вони будуть не в змозі визначити, у якій мірі можна довіряти отриманим за її допомогою даним.
Основним критерієм якості психодіагностичної методики є її валідність, що виражає практичну цінність методики, її діагностичну та прогностичну можливість і реальність її використання з певною метою. Валідність повинна дати відповіді на запитання, чи вимірює дана методика те, що вона повинна вимірювати, і наскільки точно вона це робить. Взагалі ця інформація про все те, що дана методика виявляє. Це адекватність, діагностична та прогностична сила, практична корисність.
Однією зважливих вимог до психодіагностичної методики є її надійність, що характеризує її з погляду стабільності результатів, отриманих при повторному використанні цієї методики за аналогічних умов. Надійність методики показує, наскільки точно проводиться психологічне вимірювання, наскільки можна довіряти отриманим результатам і наскільки вона стійка до впливу сторонніх, випадкових факторів. Найбільш ефективним способом встановлення надійності психодіагностичної методики є вирахування коефіцієнта кореляції між результатами обстеження одних і тих же досліджуваних за допомогою цієї методики через певний проміжок часу (4-6 місяців).
Використання будь-якої методики має передбачати її однозначність, що характеризується тим, у якій мірі отримані за її допомогою результати відображають зміни саме тієї властивості, для оцінки якої дана методика застосовується. Якщо поряд з цією властивістю в отриманих показниках відображаються й інші, ніяк не пов’язані зданою методикою, виходять за межі її валідності, то вважається, що методика не відповідає критерію однозначності, але при цьому частково може бути валідною. Перед тим, як застосовувати ті чи інші методики, фахівець з профорієнтації, профконсультант повинен упевнитися, чи відповідають вони вимогам валідності, надійності, точності та однозначності.
Методики, що застосовуються в психодіагностичному вивченні ін- дивідуально-психологічних властивостей і якостей учнівської молоді, мають бути стандартизовані. Стандартизація психодіагностичних методик пов’язана з розробкою чітких інструкцій обстежуваному, а також користувачу щодо проведення обстеження і обробки результатів з наступною їх інтерпретацією. Вона передбачає повну уніфікацію всіх деталей обстеження виду, інтенсивності і тривалості різних подра-

16
зників (при використанні апаратурних методик, інструкцій, стиму- льного матеріалу, протоколів обстеження, а також порядок обробки результатів і поставлення діагнозу. Передбачається стандартизація психодіагностичних шкал для діагностування ступеня вираженості індивідуальних психологічних і психофізіологічних властивостей і якостей особистості, що вивчаються.
Крім основних вимог, до психодіагностичних методик пред’явля-
ється низка інших, а саме а) у методиці має бути однозначно сформульовані мета, предметі сфера застосування б) процедура проведення обстеження повинна бути задана у вигляді однозначного алгоритму пред’явлення завдань, проведення обстеження і аналізу відповідей в) процедура обробки результатів повинна мати статистично обґрун- товані методи підрахунку і стандартизації критеріальних норм (оцінні показники методики мають виключати будь-яку можливість впливу на об’єктивність оцінки збоку діагноста г) оціночні шкали повинні бути перевірені на репрезентативність, валідність і надійність у заданій сфері застосування д) фахівці з профорієнтації, використовуючи психодіагностичні методики, мають вести банк даних, зібраних за ними, і проводити періодичну корекцію всіх їх стандартів е) методика повинна бути зрозумілою і доступною не тільки для діагноста, алей для обстежуваного, вимагати від нього мінімум фізичних і психологічних зусиль для проведення психодіагностики є) інструкція до методики повинна бути простою, короткою і досить зрозумілою, без додаткових пояснень, настроювати обстежуваного на сумлінну і довірливу працю ж) об’єктивність і стандартизованість (методики повинні об’єктивно кількісно оцінювати певні властивості, якості особистості, забезпечувати відтворення результатів, отриманих різними практичними психологами з) методика повинна бути прогностичною (повинна надавати можливість правильно прогнозувати успішність діяльності та поведінки і подальшого розвитку обстежуваного на основі результатів обстеження заданою методикою).
Важливим питанням є дотримання певних вимог до психодіагно- стичних методик, що використовуються у профорієнтаційній роботі. До таких методик мають бути пред’явлені специфічні вимоги мето-
дологічного характеру, основними з яких є а) психодіагностичні методики мають бути спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань, інтелектуальних і моторних вмінь та навичок обстежуваного на результативність обстеження б) вони мають бути гостро
спрямованими на виявлення й оцінку саме тих функцій, які підлягають виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій в) будь-яка профорієнтаційна методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного обстежуваного, який обстежується заданою методикою г) широкий статистичний матеріал показників психодіагностичного обстеження має відповідати закономірностям нормального розподілу величин д) методики мають забезпечувати надійне виявлення й оцінку психічних функцій про це має свідчити позитивна кореляція основного (першого) і контрольного другого) обстеження особистості е) оцінні показники за методиками мають виключати будь-яку можливість впливу на об’єктивність оцінки збоку діагноста, мають бути незалежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до обстежуваного є) психодіагностичні методики мають бути позбавлені прямої імітації певної професійної діяльності.
Серйозною проблемою психодіагностики є причини її помилок і факторів, що впливають на результати психодіагностичних обстежень. Слід відмітити, що причини помилок психодіагностики криються не тільки в недосконалості методик. Неточність може виникнути в будь-якій ланці процесу психодіагностики, що йде від методики до обстежуваного і від нього до фахівця, який інтерпретує результати обстеження. Тому причини помилок у результатах психодіагностич- ного обстеження можна розглядати на таких рівнях а) недосконалість психодіагностичної методики призводить до двох видів помилок до постійних помилок відносяться — неадекватне формулювання інструкції, нечітка інструкція подачі методики обстежуваному, незрозумілі чи неоднозначні завдання, запитання тощо до непостійних причин помилок методики відносяться різночитання бланків для відповідей, зміна умов під час обстеження тощо б) ситуація обстеження (час проведення обстеження, неоднакове освітлення приміщення при груповому обстеженні, наявність сторонніх подразників тощо в) особистість фахівця, який проводить обстеження, що мало враховується при аналізі причин помилок у результатах психодіагностич- ного обстеження (вік, стать, зовнішній вигляд, як його представили та інші г) психічний функціональний стан обстежуваного (настрій, мотивація, втома, ставлення до обстеження, тенденція до ризику і відгадування правильних рішень тощо д) спосіб оцінки результатів та їх інтерпретація впливає на результати в тих методиках, де отримані дані вимагають як кодування — переведення первинної інформації
в певні категорії, такі оцінки відповідності відповіді певному еталону або певним вимогам (оцінка відповідей відносно її повноти, абстракції, оригінальності тощо).
Фахівець з профорієнтації чи профконсультант, чим би він не займався, постійно має справу з психодіагностичним інструментарієм. До того ж, спеціалісти названого профілю мають справу з найскладнішим об’єктом пізнання і дослідження — людиною (особливо з молодою. Тому вони не мають права на помилку. Це накладає певну відповідальність і збільшує вимоги до професійної підготовки та компетенції фахівців з профорієнтації, профконсультантів в оволодінні психодіагностичним інструментарієм. У першу чергу вони повинні а) досконало знати психологічні теорії, на яких будуються психодіаг- ностичні методи, які ними використовуються б) досконало знати банк психодіагностичних методик й умови їх правильного застосування взнати, в якій мірі методи психодіагностики відповідають критеріям надійності, валідності, точності, однозначності і володіти засобами їх перевірки г) забезпечувати повну стандартизацію проведення психодіагностичного обстеження д) нести повну особисту відповідальність за інтерпретацію результатів, що здійснюється на основі пси- ходіагностичного обстеження (діагноз, прогноз, психотерапевтичні і розвиваючі заходи е) у підборі методик керуватися не суб’єктив- ними перевагами й упередженістю щодо оцінки методика виходити з вимог максимальної ефективності психодіагностики — максимум надійності при мінімумі затрат є) не вважати, що отримані дані є остаточним і незмінним вироком для досліджуваного, передбачати і прогнозувати особистісні зміни і розвиток особистості ж) знати, що жодна психодіагностична методика не дає гарантії повної істинності результатів щодо характеристики особистості з) усвідомлювати, що конкретна особистість завжди складніша і глибша у порівнянні з теорією, атому необхідно реалістично оцінювати можливості методики и) враховувати можливий вплив емоційно-вольового стану обстежуваного на результати психодіагностичного дослідження і) при проведенні психодіагностичного обстеження дотримуватися профе- сійно-етичних нормі правил.
Для того, щоб отримати адекватні результати, необхідно чітко дотримуватись суворих правил проведення психодіагностичного обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Найважливішими з таких правил є а) перш ніж використовувати методику, фахівець з профорієнтації, профконсультант повинен провести його апробацію
на собі або на інших людях б) до початку обстеження обстежуваний повинен чітко зрозуміти тестові завдання та інструкцію до методики в) у процесі обстеження всі обстежувані мають знаходитися в рівних умовах, жодному з них не слід надавати перевагу гу процесі обстеження не слід давати обстежуваним додаткові пояснення д) при виконанні завдань обмеження в часі для всіх обстежуваних повинні бути однаковими е) під час проведення обстеження необхідно слідкувати затим, щоб усі обстежувані працювали самостійно, не впливали один на одного, що могло б змінити результати обстеження є) кожна методика повинна мати обґрунтовану і вивірену процедуру обробки та інтерпретації одержаних результатів, що дозволяє уникнути помилок.
Психодіагностичне обстеження не є для його виконавця самоціллю, а покликане бути основою порад щодо вибору чи зміни професії, профілю професійного навчання (при необхідності перенавчання, оптимізації психічного розвитку людини. Головне призначення пси- ходіагностичного обстеження полягає в глибокому вивченні психологічної структури особистості, її внутрішнього світу. Тому основною проблемою, яку повинен вирішити фахівець при проведенні обстеження, є планування цього обстеження з урахуванням специфіки завдання і об’єктивних умов його вирішення.
Планування психодіагностичного обстеження включає низку етапів, кожен з яких передбачає постановку деяких питань і одержання відповідей на них. Послідовність проведення обстеження може бути такою а) визначення мети б) формулювання психологічної проблеми в) підбір конкретних тестових методик г) проведення психодіагнос- тичного обстеження д) обробка та інтерпретація отриманих результатів (формулювання психологічного діагнозу, що повинен містити і прогноз подальшого розвитку е) розробка рекомендацій та програм щодо психокорекційної і розвивальної роботи.
Фахівець з профорієнтації, профконсультант, має дати відповіді на запитання Що діагностувати і Які дані потрібно отримати в результаті проведення обстеження Відповіді наці питання можуть варіюватися за рівнем узагальнення ступеня деталізації від отриманих даних про психологічні особливості якостей обстежуваного до детального переліку психологічних особливостей і якостей, які необхідно визначити й оцінити. Тільки отримавши відповідь на питання Що діагностувати, можна переходити до питання підбору засобів діагностики. При виборі методик слід брати до уваги їх спрямованість на діагностику саме тих особливостей, у знанні яких зацікавлений

20
профконсультант чи фахівець з профорієнтації, а також валідність і надійність вибраної методики, придатність для роботи з тими обстежуваними, з якими збирається працювати, і в тих ситуаціях обстеження, в яких планується його проведення трудомісткість методики у плані витрат, необхідних на її проведення, обробку та інтерпретацію результатів тощо.
Методика, що призначена для використання в психодіагностично- му обстеженні, як правило, повинна мати а) точні і детальні вказівки щодо процедури її проведення, інформацію про конструкцію методики і сфери її застосування, роз’яснення щодо обробки та інтерпретації результатів б) інструкцію до користування методикою (її не можна довільно змінювати або тлумачити в) стимульний матеріал (описання завдань, які необхідно виконати можливе подання декількох прикладів, що допомагають краще зрозуміти ці завдання і порядок їх виконання, стимульний матеріал повинен бути стандартизований г) бланк відповідей (повинен не відрізнятися від бланку, що використовується при стандартизації методики д) ключі і шаблони для оцінки результатів. Зазвичай, кожна психодіагностична методика має точні і докладні вказівки щодо процедури її застосування, яких потрібно неухильно дотримуватися.
Перед початком обстеження бажано провести бесіду, спрямовану на встановлення емоційного контакту з обстежуваним, створення адекватного ставлення до обстеження, на мотивацію до взаємодії. Така процедура є невід’ємною частиною психодіагностичного обстеження і значно полегшує отримання потрібної інформації про досліджуваного, необхідної для достовірної інтерпретації показників психодіагнос- тичних методик, що будуть використані.
Виконанню завдань кожної психодіагностичної методики передує інструкція, від якої багато в чому залежить, як обстежуваний зрозуміє і виконає завдання. Слід пам’ятати, що недбало та нечітко подана інструкція може бути причиною викривлення результатів виконання завдань обстежуваним, який або погано зрозумів, що від нього вимагається, або вважає, що фахівець сам ставиться до обстеження формально. Тому інструкція повинна бути відпрацьована, «обката- на, попередньо перевірена на декількох особах, лаконічна, відповідати розумовим можливостям обстежуваного. Якщо обстежуваний не справляється з завданням, необхідно з’ясувати причини цього, бо іноді в основі неуспішності рішення лежить сором’язливість, хвилювання, невпевненість у своїх можливостях, недосить чітке розуміння
інструкції. Позитивне ставлення досліджуваного до обстеження буває тоді, коли він має бажання розширити знання про себе, випробувати себе, перевірити. Примусова участь в обстеженні може відбитися на точності його даних. Але і досить висока мотивація, зацікавленість у хороших результатах може так перекрутити ситуацію, що всі корегувальні шкали і прийоми будуть малоефективними.
Кінцевим результатом психодіагностичного обстеження має бути психологічний діагноз щодо психологічної структури особистості і прогностичні висновки. Це складна процедура кількісного і якісного аналізу одержаних результатів, спрямована на виявлення суті індиві- дуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їх активного стану, прогнозу подальшого розвитку, розробки певних рекомендацій, визначених завданнями психодіагностичного обстеження. Діагноз завжди повинен мати на увазі складну структуру особистості. Зміст діагнозу і прогнозу співпадають, але прогноз будується на умінні настільки зрозуміти внутрішню логіку саморуху процесу розвитку, що на основі минулого і теперішнього намічає шлях розвитку особистості. У нашому випадку, постановка психологічного діагнозу дозволяє фахівцю з профорієнтації, профконсультанту надати клієнту кваліфіковану і обґрунтовану пораду щодо вибору чи зміни професії, профілю навчання (перенавчання, працевлаштування і передбачає прогнозування його успішного професійного розвитку і адаптації в соціальному середовищі.
Однією із найскладніших і нерідко дуже важких операцій у технології психодіагностичного обстеження є аналіз, узагальнення й інтерпретація отриманих результатів, підготовка висновків. Інтерпретація отриманих у результаті обстеження даних вимагає від фахівців, які його проводять, обережності, уважного врахування як багатьох факторів, що можуть впливати на результати обстеження, такі специфіки та обмежених можливостей методик, їх призначення. Інтерпретацію потрібно проводити тільки з позицій особистості.
Формування прогностичних висновків по суті є ще одним етапом інтерпретації результатів психодіагностичного обстеження. Висновки мають описувати найбільш ймовірні тенденції в діяльності і поведінці обстежуваного. Вони можуть базуватися тільки на достатньо достовірних і систематизованих оцінках особливостей і властивостей психічної регуляції. Практична потреба в таких прогностичних висновках визначає їх форму. Висновки і оцінки можуть бути сформульовані у вигляді описання індивідуальних закономірностей і властивостей психічної
регуляції, проявив діяльності та поведінці, або як описання зовнішніх по відношенню до суб’єкта обставин, які в силу його індивідуальних особливостей сприяють подібним проявам. Така форма прогностичних висновків найбільш прийнята для використання психодіагностами, котрі вирішують одночасно дві задачі оцінка індивідуально-психоло- гічних особливостей і розробка рекомендацій з можливого подолання небажаних тенденцій у регуляції діяльності чи поведінки, або з розвитку позитивних тенденцій, які компенсують небажані. У цьому випадку прогноз полягає у виділенні деяких закономірностей і властивостей психічної регуляції, які є причиною вказаних тенденції.
Кожна із виділених форм прогностичних висновків, зазвичай, використовується вдвох основних напрямах. Перша полягає в розділенні прогнозуючих тенденцій у діяльності та поведінці, конкретних дій і вчинків на бажані і небажані, допустимій недопустимі. Друга — у формуванні рекомендацій з подолання небажаних тенденцій, попередження недопустимих дій, а також по закріпленню в обстежуваного таких властивостей і особливостей психічної регуляції, які сприяють компенсації вказаних тенденцій і дій, підвищуючи тим самим ймовірність позитивних результатів діяльності та поведінки в цілому.
Зауважимо, що результати психодіагностичного обстеження, які подаються у вигляді числових показників, слід інтерпретувати лише як тенденції, схильність, ймовірність прояву риси, яка вимірюється, а не як детерміновані значення. Тобто діагностичні показники мають ймовірно-орієнтовне значення, а їх справжня природа повинна бути виявлена шляхом співставлення з відповідними об’єктивними життєвими ситуаціями.
У кінці психодіагностичного обстеження необхідно з’ясувати сутність індивідуально-психологічних особливостей обстежуваного з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку і розробки рекомендацій, визначених завданнями обстеження. При інтерпретації отриманих даних, поставленні психологічного діагнозу та прогнозу треба мати на увазі, що висновки слід робити дуже обережно, уникаючи негативних, полярних оцінок, ні в якому разі не приклеювати будь-яких ярликів. Завдання фахівця лише констатувати наявність, стан прояву певних рис, властивостей, але не оцінювати особистісні якості з погляду моралі чи власних уявлень що добре, а що погано. При повідомленні результатів обстеження слід ураховувати вік, рівень освіти обстежуваного, його індивідуально-психоло- гічні особливості.
Оцінку професійно важливих якостей кожного типу професій можна проводити, на нашу думку, за допомогою такого комплексу пси- ходіагностичних методик:
технічне мислення — методика Беннета;
комунікативні й організаторські нахили — методика КОС-2;
концентрація уваги — методика Коректурна проба»;
оперативна пам’ять — методика ОП-1;
невербальний інтелект — тест Равена;
стійкість уваги — методика ВН-2;
просторові уявлення — методика «Кубіки»;
наочно-образна пам’ять — методика КНОП-1;
основні характеристики темпераменту — тест Айзенка;
емоційна стабільність — тест Тейлора;
лабільність і сила нервової системи — методика Тепінг-тест;
вербальний і невербальний інтелект — методика Р. Амтхауера;
індивідуально-типологічні особливості — ІТО (Л. М. Собчик).
Для діагностики якісної своєрідності особистісних властивостей використовується багатопрофільний особистий опитувальник Р. Кет- телла 16-ФО-187. А. Психодіагностичний комплекс відповідає всім нормам стандартизації, зокрема таким параметрам доведена висока валідність і надійність кожної методики, вони оснащені стандартизованими шкалами оцінок, а результати дослідження оцінюються якісними і кількісними показниками. До кожної методики додається опис її конструктивних і психологічних особливостей, процедура проведення обстеження, стимульний матеріал й інтерпретація отриманих результатів. Об’єктивність отриманих даних забезпечується тим, що для досягнення поставлених цілей використовується комплекс психо- діагностичних методик, які доповнюють одна одну і корегують. Крім того, більшість методик дуже практичні, не забирають багато часу на їх використання, забезпечують можливість як індивідуального, такі групового обстеження.
При підборі методик ми виходили з основного теоретичного положення, що ґрунтується на розумінні професійної діяльності як складної динамічної ієрархічної структури. В цьому контексті професійно важливі якості розглядаються як індивідуально-психологічні особливості суб’єкта професійної діяльності в якісній та кількісній своєрідності і визначають успішність функціонування професійної діяльності.













Залежно відмети й умов психодіагностичного обстеження особистості можуть використовуватися різні методики, які умовно можна поділити на експрес-методики та методики поглибленої діагностики.
Психологічні експрес-методики відрізняються компактністю та економічністю простотою, можливістю проведення обстеження не тільки спеціалістом можливістю швидкого виявлення груп ризику за тими чи іншими психологічними критеріями переважною орієнтацією на діагностику нахилів клієнта.
Психодіагностичні методики поглибленої діагностики характеризуються максимальною валідністю і надійністю універсальністю та широким спектром оціночних можливостей, обсягом отримуваної інформації зручністю для групового та комп’ютерного тестування можливістю діагностики здібностей здатністю виявляти приховані мотиви, відношення і уявлення клієнта.
Серед них доцільно виділити комплекс психодіагностичних методик, що дозволяють отримати оцінку основних властивостей нервової системи оцінку мотиваційної сфери особистості оцінку пізнавальних процесів оцінку властивостей особистості оцінку інтелекту оцінку нервово-психічної напруженості.
Для вирішення завдань психодіагностичного обстеження, орієнтованого на визначення професійно значимих властивостей нервової системи, типологічних особливостей, які впливають на цілий ряд характеристик психіки людини і визначають успішність навчання та професійної діяльності, може бути використаний комплекс методик дослідження основних властивостей нервової системи, що запропонований М. В. Макаренком.
Особливе місце у структурі особистості займає мотиваційна сфера установки, потреби, інтереси, орієнтації. Не дивлячись на існування численних теорій, єдиного погляду на теорію мотивації на сьогодні поки немає. Мотивація визначає поведінку людини, торкаючись усіх сфер психічної діяльності. Мотиви виступають як спонукаюча та спрямовуюча сила, яка реалізує потреби людини, виступає органі- зуючим фактором її життя і діяльності. Характер мотивів, їх спрямованість, інтенсивність, стійкість, широта, дієвість визначають успішність оволодіння професійною діяльністю та її ефективність.
Діагностика мотивації за допомогою опитувальників ускладнюється через вплив фактора соціальної бажаності. Але кваліфікований фахівець може знизити вплив цього фактора, створивши для обстежуваного комфортну і доброзичливу обстановку.
У практиці найчастіше використовуються такі методики методика ціннісних орієнтацій М. Рокича; опитувальник професійної спрямованості Д. Голланда; методика виявлення спрямованості особистості
«Орієнтувальна анкета опитувальник психологічних схильностей
Йовайші; опитувальник Кудера; методика визначення професійної і позапрофесійної мотивації Є. Головахи; опитувальник мотиваційної структури особистості діагностико-диференційний опитуваль- ник Є. Клімова; методика діагностики мотивації до успіху Т. Елер- са; методика діагностики мотивації особистості на уникнення невдач Т. Елерса та інші.
Більшість професій висувають високі вимоги до пізнавальних процесів особистості. Діагностика рівня розвитку професійно важливих пізнавальних процесів (пізнавальних здібностей) проводиться за допомогою психометричних методику формі індивідуального або групового обстеження. Видана велика кількість методик, кожна з яких у свою чергу має низку модифікацій, іноді зі специфікою конкретної професійної діяльності. Найбільш відомі у практиці профвідбору
— це методи психодіагностики пізнавальних процесів, а саме Компаси, Шкали приладів, Переплутані лінії, і встановлення закономірностей, Коректурна проба, методика КНОП-1 та інші.
Суттєве місце у системі профвідбору відводиться оцінці інтелектуальних здібностей особистості. Слід виділити три основних параметри визначення інтелекту а) здатність до навчання б) здатність оперувати абстрактними символами і відношеннями в) здатність до адаптації.
На даний час під інтелектом психологи розуміють здатність особистості глибоко і точно відображати у свідомості предмети і явища об’єктивної дійсності у їх суттєвих зв’язках і закономірностях, а також у творчій зміні досвіду. Інтелект — це система психічних процесів, що забезпечує реалізацію здатності людини оцінювати ситуацію, приймати рішення і відповідно до цього регулювати свою поведінку.
Існуючі методики діагностики інтелекту призначені для визначення кількісних і якісних характеристик інтелекту, його вербального і невербального компонентів, типу мислення. У практиці найчастіше використовуються методики діагностики інтелектуальних здібностей, які мають велику валідність відносно критеріїв професійного навчання, ніж професійної успішності — середня валідність за багатьма професіями відносно критерію професійного навчання дорівнює 0,39, а відносно критеріїв професійної успішності — 0,22. З метою діагностики
інтелектуальних здібностей особистості можна рекомендувати такі методики Прогресивні матриці Равена», Тест структури інтелекту
Амтхауера», тест Інтелектуальний потенціал, Тест Бенета», Короткий орієнтувальний тест, Визначення типу мислення та інші. Для відбору на більшість професій необхідне вивчення властивостей особистості. Так, усі професії, які пов’язані з обслуговуванням, навчанням, управлінням вимагають від людини емоційної стійкості, схильності до спілкування, достатнього самоконтролю. Особистісні опитувальники вимірюють такі риси особистості, як самооцінка, комунікабельність, рівень домагань, тривожність, схильність до ризику, емоційну стабільність та ін.
Вивчення властивостей особистості у процесі психодіагностич- ного обстеження може проводитися з використанням таких методик особистісний опитувальник Айзенка, ти факторний особистісний опитувальник Кеттела (адаптований Л. М. Собчик), тест Лірі, методика Спілберга, тест емоцій Баса-Дарки та ін.
Для вивчення нервово-психічної напруженості використовуються методики Прогноз, Визначення стресостійкості, Ситуаційна та особистісна тривожність Ханіна-Спілберга, «Незакінченні речення та ін.
Також можна використовувати проективні методики, серед яких найпоширенішими є Тематичний апперцептивний тест — ТАТ», Тест Ро- ршаха», Метод малюнкової фрустрації Розенцвейга». При цьому слід зауважити, що проективні методики характеризуються складністю інтерпретації отриманих результатів. Вони дозволяють зменшити суб’єк- тивні викривлення особистості та поведінки обстежуваного. У той же час лишається суб’єктивність інтерпретації відповідей обстежуваного збоку психолога, оскільки ці методики з погляду обробки отриманих результатів менш формалізовані та стандартизовані у порівнянні з іншими особистісними методиками. При цьому хочемо зауважити, що проективні методики можуть успішно використовуватися тільки висококваліфікованими і спеціально підготовленими психологами.
Необхідно відмітити, що цілий ряд психодіагностичних методик є поліфункціональними, тобто дозволяють виявляти стан, ступінь розвитку сукупності властивостей, функцій, якостей індивіда, а також може бути доповнений з урахуванням специфіки конкретних видів діяльності.
Щодо кількісних характеристик вимог професій, які висуваються до індивідуально-психологічних якостей людини зазначимо, що ідея
матричної точності у відношенні таких складних явищ, що постійно розвиваються як індивідуально-психологічних якості і властивості особистості, передбачає свої певні рамки використання і неповинна доводитись до абсурду. У більшості випадків професійної орієнтації достатньо звернути увагу на смислову точність описів. Наприклад, якщо мив тексті професіографічного опису професії звернемо увагу некомунікабельної людини нате, що професія провідника пасажирського потягу чи продавця промтоварного магазину саме вимагають багатьох і частих поїздок, контактів, іноді суперечливих, з різними незнайомими людьми, така інформація йому, зрозуміло, буде корисною в аспекті професійного вибору, навіть якщо тут і немає норм для оцінки комунікабельності.
Проведення психодіагностичного обстеження вимагає від фахівців з профорієнтації, профконсультантів, педагогів дотримуватися певних професійних нормі правил, основними з яких є такі а) гуманність перевага інтересів обстежуваного у визначенні мети, плануванні процедури, характері проведення психодіагностичного обстеження б) відповідальність — необхідність відповідати за зміст, проведення, інтерпретацію та висновки психодіагностичного обстеження, за всі рішення, що приймаються у процесі обстеження забезпечення надійності, валідності і достовірності методик психологічної діагностики, які використовуються в) професійна компетентність — досконале володіння практичним психологом психологічною теорією і психодіагностичним інструментарієм, прийомами та продуктивними технологіями реалізації професійних функціональних обов’язків; г) ненанесення шкоди обстежуваному — ні процес, ні результат діяльності практичного психолога, фахівця з профорієнтації, профконсуль- танта, педагога неповинні наносити шкоду здоров’ю особистості, її соціальному становищу та інтересам, а повинні сприяти більш продуктивній дієвості її потенційних можливостей д) конфіденційність
— збереження професійної таємниці та нерозголошення інформації, отриманої в результаті психодіагностичного обстеження, без згоди нате обстежуваного е) благополучність обстежуваного — дотримання правил добровільної участі в психодіагностичному обстеженні, турбота про психологічний стан обстежуваного в процесі і після завершення обстеження є) морально-позитивний ефект обстеження
— використання результатів обстеження з метою особистісного і професійного росту обстежуваного.

28


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал