Національна академія педагогічних наук України



Сторінка17/29
Дата конвертації01.01.2017
Розмір6.67 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   29

РОЗДІЛ 5.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ УЧАСНИКІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ДО КРОСКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

5.1. Організація процесу кроскультурної взаємодії учасників педагогічного процесу на формувальному етапі експерименту

Метою формувального етапу експериментального дослідження стала практична реалізація моделі формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії як основи виховання особистості «посередника між культурами». Завданням формувального етапу експерименту було встановлення ефективності авторської методики формування готовності учасників педагогічного процесу та педагогічних умов здійснення процесу.

Організація процесу кроскультурної взаємодії учасників педагогічного процесу у формувальному експерименті передбачала покрокове проходження студентами етапів формування готовності до кроскультурної взаємодії.

На першому етапі, метою якого було створення ціннісного образу рідної та інших культур на основі стимулювання інтересу до пізнання їх, пробудження бажання проаналізувати й поглибити свої знaння про різні мовні та культурні системи, студенти заглиблювались у вертикальний контекст взаємодії – взаємодії зі свєю національною культурою.

Діяльність студентів було спрямовано не лише на відродження та зміцнення етнічних форм, а й на творче преосмислення їх та перетворення. Цьому сприяли тренінги розвитку позитивної взаємодії: «Тренінг розвитку позитивної етнокультурної ідентичності», «Етнічна картина світу у фольклорі» [294, с. 79109].

Початком «Тренінгу розвитку позитивної етнокультурної ідентичності» стали проблемні твердження: 1. Представники однієї культури повинні спілкуватися між собою своєю рідною мовою. 2. Я вважаю, що за будь-яких міжкультурних ситуацій людина повинна захищати інтереси свого народу, своєї культури. 3. Я думаю, що національна гордість – почуття, яке треба виховувати з дитинства. 4. Мені дуже не подобається, якщо я чую щось образливе на адресу свого народу, своєї культури. 5. Національно-культурна приналежність – це те, що завжди буде роз'єднувати людей. 6. Вважаю, що кожен народ повинен жити на землі своїх предків. 7. Я маю глибоке почуття особистої гордості, коли чую щось про видатні досягнення свого народу. 8. У дружбі, а тим паче у шлюбі, потрібно орієнтуватися на етнокультурну приналежність партнера. 9. Якщо я стикаюся з обвинуваченням на адресу свого народу, то, як правило, не сприймаю це на свою адресу. 10. Думаю, що представники корінної національності повинні мати певні переваги, тому що вони живуть на своїй території. 11. Якби я мав можливість вибору національності, то волів би ту, що маю зараз.

За допомогою аргументування «за» або «проти» у таких твердженнях студенти змогли оцінити свої почуття до рідної культури, виявити важливість приналежності до неї та володіння її мовою, порівняти ставлення до своєї культури зі ставленням до інших культур тощо. Методи біографічної рефлексії (власний досвід, важливі події життя) та кроскультурного аналізу сприяли стимулюванню етнічного пробудження студентів.

Створенням ситуації мотивації інтересу до історії свого народу на прикладі історії своєї сім’ї стала вправа тренінгу «Історія мого імені». Студентам пропонувалося відповісти на запитання: Які найпоширеніші імена в Україні?; Що вони означають і яке їхнє історичне походження?; Які риси в них відображено?; Чи відзначаються у родині свята, пов’язані не з днем народження, а з іменами членів родини (іменини)? Чи мав у минулому це саме ім’я хтось із інших членів вашої родини?

Для визначення та аналізу автостереотипів, які мали студенти, використовувалась вправа «Мій народ». Студенти обирали із запропонованого списку 15 рис, які, на їхню думку, найповніше і точно характеризують їх як представників української культури. За вибором студентів до цього переліку увійшли таки характеристики: гостинні, мають почуття власної гідності, оптимістичні, ледачі, патріотичні, пасивні, терплячі, духовні, працелюбні, стримані, віддають перевагу матеріальним цінностям, емоційні, доброзичливі, мають почуття гумору, повільні, уперті, щирі, ввічливі, схильні до зловживання алкоголем.

У наступній вправі «Погляд зі сторони» завданням учасників було виявлення збігів / розбіжностей їхніх власних уявлень про себе як представників української культури та думок про українців з боку представників канадської культури на основі порівняльного аналізу вражень канадця, який перебував в Україні (стаття «Погляд канадця на українців»).

Вправа «Кроскультурний вимір у портреті українця» стала основою аналізу учасниками тренінгу особливостей представників української культури в кроскультурному аспекті на основі групової дискусії, яка дала можливість рефлексувати студентами бачення себе як представника української культури: 1. Які якості та особливості є першорядними, коли ви характеризуєте свій народ? 2. Якими якостями Ви як представник української культури особливо пишаєтеся? Які з них викликають у Вас почуття сорому? 3. Чи збігається зовнішнє сприйняття представників української культури з вашим власним? Чим відрізняється ваше уявлення про українців від того, як бачать їх представники інших культур? У чому причина розбіжностей у цих уявленнях? 4. Як світ сприймає українців? Які риси в портреті українця роблять його потенційно успішним учасником взаємодії з іншими культурами?

Увагу студентів було зосереджено на тому, яким чином тренінг вплинув на усвідомлення учасниками своєї культурної приналежності, які почуття й думки виникли у них під час його проведення, обговорювався новий досвід і його можливий вплив на поведінку особистості в ході взаємодії.

Наступний тренінг «Етнічна картина світу у фольклорі» було спрямовано на усвідомлення студентами специфічності «картини світу» на основі дослідження її відбиття у фольклорі. Вирішувались такі завдання: виявлення особливостей ментальності етнічної спільності, тобто системи її світобачення – передусім, цінностей і норм, відображених у фольклорі; порівняння особливостей ментальності свого та інших народів на основі аналізу прислів'їв: усвідомлення універсальності основних людських цінностей та ідеалів.

Дослідженню своєї ідентичності студентами, прагненню зрозуміти її значення у власному житті сприяли вправи: «Прислів’я моєї сім’ї» (метод самоаналізу), «Аналіз прислів’їв» (метод кроскультурного аналізу і коментування). Вони були спрямовані на виявлення особливості світобачення та цінностей, які репрезентовані в прислів'ях свого народу. Їхній зміст змусив замислитися над тим, які прислів’я, що використовуються в мові сучасної людини, відбивають її соціальні настанови й ціннісні орієнтації.

Діяльність організовувалась як процес занурення в культуру свого народу на основі використання такого інструменту виховання етнокультурної ідентичності, як мова, фольклор, обряди і звичаї, образні системи, історія етносу.

Студентам пропонувалося: класифікувати прислів'я за такими темами: праця, господарство, знання й уміння, природа та її прояви, любов, шлюб, сім'я, козацтво; скласти перелік найуживаніших прислів'їв; виконати завдання: 1. Визначте, які особливості ментальності українського народу відбиваються в запропонованих прислів'ях (наприклад: ініціативність, справедливість тощо). 2. Розташуйте прислів'я відповідно до ієрархії норм і цінностей, характерних для українському народу в наші дні.

Продовженням теми стала вправа «Мовний одяг» з таким завданням: доберіть прислів'я, що мають схожість у різних мовах і в різних культурах за трьома рівнями відповідності: а) ідентичні, тобто такі, що мають однакове значення й однакову форму (наприклад, прислів'я «за двома зайцями поженешся – жодного не піймаєш» є в англійській, німецькій, російській та французькій мовах); б) ті, що мають однакове значення, але різне мовне оформлення у відображенні місцевих реалій (російське прислів'я «ворон ворону очей не виклює», іспанське – «один вовк не кусає іншого вовка», англійське – «яструб не виклює ока яструбам»); с) ті, що мають специфічне значення і поєднуються зі специфічністю образотворчих засобів, що відбивають особливості ментальності (наприклад, у китайській мові немає прислів'їв, які відповідають за смислом російським прислів'ям і приказкам: «робота не вовк – у ліс не втече»).

Результатом роботи став «Сучасний словник українця», розроблений учасниками тренінгу, – перелік прислів’їв, які найчастіше вживаються українцями і відображають особливості їхнього світобачення, та словник «Світова мова прислів’їв» – перелік прислів’їв, які відбивають загальнолюдські цінності та національні особливості народів світу.

У вправі «Казкарі» студенти порівнювали особливості ментальності свого та інших народів і встановлювали універсальность основних людських цінностей та ідеалів за допомогою аналізу казок: української казки «Чому пес і кіт ненавидять один одного» та китайської казки «Чому Кіт і Собака ворогами стали», французької казки «Принцеса-мишка» та російської «Царівна-жаба».

Підсумком тренінгу стала групова дискусія, яка виявила усвідомлення її учасниками того, що в мові відображається набір образів, представлених у висловах кожного народу. Вони відбивають особливості культурного та природного світів, у яких народилися та виховувалися люди. Прислів’я регулюють соціальну поведінку людей, що ґрунтується на різній ієрархії цінностей у різних культурах. Фольклор виражає народну мудрість, а також є відображенням світобачення, спостережень і досвіду багатьох поколінь. Його мета – орієнтувати людину в навколишній дійсності, дати їй раду, навчити чи застерегти її. Знання фольклору будь-якого народу сприяє кращому розумінню образу думок і характеру його представників.

Більш глибокому розумінню студентами своєї етнокультурної ідентичності, розвитку її сприяло виконання Веб-квестів.

Наголосимо, що застосування Інтернет-ресурсів щодо розв’язування автентичних завдань мотивувало студентів до вирішення проблем із неоднозначним рішенням, розвиваючи тим самим їхнє вміння працювати як індивідуально, так і в групі (на заключному етапі) під час пошуку інформації та перетворення її на більш складне знання (розуміння). Це дало можливість учасникам проекту досліджувати, обговорювати й усвідомлено будувати нові концепції та відносини в контексті реального світу.

Завдання різного рівня (репродуктивні, репродуктивно-когнітивні, когнітивні, когнітивно-креативні, креативні) враховували вихідний рівень готовності студентів до кроскультурної взаємодії. Це сприяло нарощуванню динаміки: від простого опису студентами матеріалу з певної теми, організації виставок національного одягу, кухні, aрхітектури, культурних досягнень тієї чи іншої культури, до самостійного розроблення студентами аналітичних проектів і реалізації задуманого сценарію в різних жанрах (створення відеоролика, комп'ютерної презентації, теaтралізованої вистави і т.ін.).

Запропоновані студентам опори – види діяльності, які допомагали будувати план самостійного дослідження, зaлучали їх до вирішення проблеми, скеровували увагу на найсуттєвіших аспектах вивчення кроскультурної взаємодії. Виконання веб-квестів організовувaлося як самостійна діяльність групи на основі співробітництва та співтворчості.

На етапі створення моделі проекту формулювалися його цілі, завдання, ставилися питання, які потребують вирішення на індивідуальному та груповому рівнях, обговорювався зміст навчальних завдань і послідовність збору та оброблення результатів. У ході роботи над проектом його учасники використовували різні інформаційні ресурси Інтернету, електронну пошту, брали участь у відеоконференціях, форумах, чатах і т.ін.

Студентами здійснювався пошук та оброблення інформаційних ресурсів із теми, вивчалася та аналізувалася електронна та друкована, аудіо- та відеоінформація. За адресами посилань відбувався відбір найзначущих матеріалів, які максимально повно розкривали досліджувану тему. Учасники працювали у своїх підгрупах, виконуючи пізнавально-пошукові завдання, створюючи свої міні-проекти та реферативні роботи індивідуально чи парами, проводили обговорення з однокурсниками в режимі on-line.

Оброблення здобутих результатів здійснювалося шляхом подання кожним учасником проекту в стислій формі тієї інформації, яку, на його думку, слід було внести в загальний проект. Таким чином, на основі представлення основних питань вони переходили до колективної роботи над проектом: обговорення, оцінка інформації, формулювання загальної ідеї, її підтвердження, підготовка результатів дослідження до презентації. Розроблявся певний план дій, описувалося ресурсне забезпечення, створювалася модель діяльності підгрупи, обговорювалися способи презентації результатів проекту. Рефлексія власної діяльності сприяла збагаченню досвіду кроскультурної взаємодії кожного студента.

Представлення ходу та результатів проектної діяльності відбувалося в усній формі чи у вигляді електронної презентації в Power Point. Публічний захист проекту дав змогу групам (підгрупам) наочно продемонструвати підсумки своєї діяльності й оцінити особистий внесок кожного учасника.

Робота обговорювалася спільно з викладачем і всіма учасниками проекту. Оцінка проектів здійснювалася за такими критеріями: актуальність і важливість поставленого завдання, соціальна значущість, реалістичність, перспективність, результативність, ефективність для здійснення кроскультурної взаємодії.

На першому етапі формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії студентами виконувались такі Веб-квести:

- «Культурна капсула України», у якому його учасники – «корінні жителі» складали «культурограми» України за такими аспектами: географічне розташування; статистична інформація: населення, клімат, рівень народжуваності та смертності, рівень мінімальної заробітної плати тощо; мови спілкування: приклади часто вживаних речень, фраз, слів; музика; їжа; форми дозвілля; важливі дати в історії; відомі люди; популярні книги та журнали; прислів’я та приказки; легенди; поезія; винаходи; відкриття; ландшафт; міста; типові продукти; свята.

Студенти описували культурні реалії, що пояснюють ціннісні відмінності рідної культури; студенти – «експерти» аналізували ціннісні культурні виміри України; студенти – «іноземці» представляли погляд на українців зі сторони; студенти – «представники ООН» готували рекомендації для інших країн, що містили основні принципи ефективної взаємодії з Україною. Рефлексією пізнання власної культури став самостійний аналіз, що втілився у комп'ютерні презентації «Моя культурна спадщина», «Картина світу у свідомості українця», «Як вести бізнес на Україні». Презентації студентів, сворені в результаті Веб-квестів, представлено на сайті: https://sites.google.com/site/angelikasolodkaya/student-of-the-month;

- «Український національний характер». Результатом аналітичного дослідження рис національного співтовариства, проведеного студентами в ході роботи над проектом, стали висновки, які репрезентовано в однойменній комп'ютерній презентації: специфічні особливості національного характеру українського народу проявляються в сукупності типових рис, але цілісного значення набуває не сам перелік характеристик, а їхня структура та форма вираження. Пізнати національний характер означає пізнати «душу народу», його духовність. Національному характеру українців притаманні такі основні визначення: інтровертність, яка виражається в зосередженні на проблемах внутрішніх, індивідуальних (індивідуалізм); прояв сентиментальності, емпатії, чуттєвості, потяг до краси, естетизм; анархічний індивідуалізм, який проявляється в прагненні до особистісної свободи з неприйняттям дисципліни та відсутністю організації, домінуванням почуттів та емоцій над волею. Індивідуалізм внутрішній поєднується із зовнішніми проявaми колективізму. Національний характер формується та може змінюватися частково протягом певного часу під впливом історичних, культурних, соціaльних чинників у процесі розвитку нації;

- «Українська національна ідея» / «National idea of Ukraine». Веб-квест здійснювався за такою схемою: перша частина завдання передбачала роботу «експертів-політологів», які готувaли відповіді на запитання: «Як формується національна ідея?». Студенти«представники української культури» робили аналіз: «Чи існувала національна ідея в історії України?». «Росіяни», «британці», «американці» репрезентували свої національні ідеї. Дискусія розгорнулася навколо питать: У чому сутність національної патріотичної ідеї? Що таке патріотизм і які існують джерела патріотизму в суспільстві? Які культурні цінності відображено в національних ідеях представлених країн? Що може бути покладено в основу національної ідеї України, беручи до уваги її історичний розвиток та особливості національної культури?

Друга частина Веб-квесту містила перегляд фільму «ДНК. Портрет нації. Генетична історія України», створений телеканалом «Україна» (головний режисер проекту – В.Рибась), та дискусію за такими питаннями: Які шокуючі припущення зроблено вченими на основі досліджень ДНК українців? Чи погождуєтесь ви із твердженням, що походження визначає місію нації? Якщо арійське походження українців покласти в основу української ідеї, чи може це призвести до утворення почуття національної переваги? Чи може почуття національної гордості бути в основі національної ідеї?

На основі проведеного історичного (національна ідея в історії України) та кроскультурного (російська, британська, американська національна ідеї) досліджень студенти представили своє бачення національної ідеї України. Вони дійшли такого висновку: «Національна ідея повинна бути зрозуміла для всього народу, західного та східного регіонів, із метою об'єднання в єдину націю та формування її духу. Основою національного духу є патріотизм і почуття батьківщини. Національна ідея полягає у створенні «свого» й «по-своєму», але так, щоб це було гідним, глибоким і мудрим для всього людства. Відчуття себе часткою свого народу, гордість за нього – це прояв високого духу, що є несумісним із ненавистю та неповагою до інших народів і культур ».

Яскраве втілення знаходили цікаві ідеї із чітко вираженими конкретними цілями, компетентними відповідями, якісними презентаціями, що демонстрували зрослий рівень представлених робіт, естетичність і змістовність інформації. Веб-квест «Українська міфологія» представлено як інтерв'ю з віртуальними персонажами: Миколою Гоголем, Валерієм Войтовичем, Василем Милорадовичем і Сергієм Плачиндою, де вони позиціонували міфологію як відображення світогляду, у якому українці мислять і сприймають світ. Проект «Народні лічилки» було репрезентовано як «імпровізацію народної мудрості», проект «Вареники (пироги) в українській культурі» – як «символ древніх знань і повір'їв», «Лемківські пісні» – як «обмін пісенними мотивами між Сходом і Заходом».

Названі проекти та тренінги були дуже важливими з погляду пізнання свого національного «Я», національних особливостей свого народу, його культури, традицій, психології, історії, мови, а також індивідуального включення в національну систему координат, реалізації своєї суб'єктності як представника свого народу. Захист та обговорення проектів студентами відбувалися в ході дискусії про ціннісне ставлення особистості до своїх якостей як члена суспільства, можливості її впливу на історію свого народу й нації на світовий розвиток.

Критеріями внутрішнього вибору особистості стали такі висловлювання студентів: «Коли людина не здатна пишатися своєю національною приналежністю, її охоплює почуття провини за «неповноцінність» свого народу, оскільки вона не виявила для себе національних можливостей, не прийняла цінності свого народу, тому відчуває себе пригніченою, смиренною, приниженою»; «Людина, яка переконaна в значущості своєї нації, знає про той внесок, який зробив її народ у світову культуру, пишається представниками своєї нації, поважає, прагне її наслідувати»; «Треба сприяти всесвітньому розвитку наших національних традицій і культури»; «Бути частиною свого народу – означає відстоювати свою національну гідність, свободу, єдність і незaлежність нації і давати відсіч усім, хто нешанобливо ставиться до нашої культури та її представників».

Занурення студентів у «вертикальний» контекст кроскультурної взаємодії на основі діалогу зі своєю культурою, її історією, корінням, неповторними традиціями, мовою впливало на розвиток позитивної етнокультурної ідентичності студентів. Осягнення особливостей власної національної культури, тотожності з нею, власних етнопсихологічних особливостей, усвідомлення себе як суб'єкта своєї етнічної спільності, соціально-моральної самооцінки етнічності стимулювало етнічне пробудження студентів.

Прояв змін у внутрішньому (особистісному) контексті учасників взаємодії демонструють висловлювання студентів. Думки студентів поступово змінювались від відсутності або недостатності прояву інтересу до своєї етнічної приналежності до прaгнення зрозуміти її значення у власному житті, творчо переосмислити, перестворити на особистісному рівні. Почуття спільності походження та історичної долі, ідея територіaльної єдності рідної землі, рідної мови та культури сприяли виникненню емоційно-оцінного усвідомлення причетності та приналежності до свого народу, розуміння перспектив його історичного розвитку та знaчення в культурному просторі світу. Створення позитивного іміджу рідної культури у свідомості студентів стало передумовою свідомого залучення до культурних і духовних цінностей свого народу, гордості за його досягнення, патріотизму, вплинуло на підвищення національної самооцінки, переживaння тотожності зі своєю етнічною спільнотою, тобто ідентифікації з нею.

Глибоке розуміння своєї етнічності стало вербально характеризуватися більш ясними, чіткими та стійкими відчуттями непорушності етнічних особливостей, прихильністю до своєї культури.

На другому етапі формування готовності студентів до кроскультурної взаємодії (кроскультурного ціннісного самовизначення) створювалась інтегративна основа для здійснення ефективної кроскультурної взаємодії. «Горизонтальний» контекст кроскультурної взаємодії – діалог з іншими культурами представлено тренінгами, у яких основний акцент зроблено на розвитку культурної сприйнятливості, емоційно-ціннісного ставлення до інших культур, необхідності збереження балансу толерантності культурних цінностей у взаємодії, переорієнтації етноцентристського ставлення до інших культур на етнорелятивістське шляхом усвідомлення культурного контексту взаємодії.

Знання про основи кроскультурної взаємодії, розпізнавання культурних моделей і навички інтерпретації контекстів студенти опановували під час тренінгу «Культурний контекст: особливості сприйняття» [368, с. 9598; 364]. Його метою було усвідомлення студентами механізму культурної зумовленості сприйняття інформації представниками різних культур. Це передбачало вирішення таких завдань: показати учасникам тренінгу, що їхня власна картина світу є культурно зумовленою та однобічною в кроскультурній взаємодії; продемонструвати, як культурний контекст впливає на створення візуальних образів; акцентувати на виникненні можливих помилок сприйняття інших людей; проілюструвати, як існування культурно зумовлених цінностей спричиняє виникнення думок, які різняться.

Відмінності у сприйнятті інформації та візуальних об’єктів людьми різних культур обрано центральною темою тренінгу. На прикладі простих об'єктів проводилася паралель з формуванням уявлень про культурні відмінності. Акцент робився на тому, що сприйняття є також культурно зумовленим. Представлені вправи підводили студентів до розуміння того, що цінності детермінують поведінку.

Для введення в тренінг, активізації діяльності використовувалася вправа «Повітря культури» (метод авторефлексії) [368, c. 96]. Питання ґрунтувалися на емоційно-образних порівняннях: Чи розуміє рибка, яка живе у воді, що таке вода? Вона отримує з води все, що необхідно для життя та сприймає це як належне і буденне. Як їй пояснити, що таке вода? Чи усвідомлює людина, яка ніколи не жила в іншій культурі, свою культуру, «Чи відчуває її повітря»? Як дати «культурно наївним людям» почуття відчуття своєї культури? Які прояви культури є видимими? Якщо уявити культуру у вигляді плаваючого айсберга,



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал