Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького



Сторінка1/13
Дата конвертації10.03.2017
Розмір2.78 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ПРОЦЕНКО Ірина Миколаївна

УДК 347.7

ПРИВАТНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В НІМЕЧЧИНІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник –



ДЕНИСОВ Володимир Наумович,

доктор юридичних наук, професор


Київ - 2016


ЗМІСТ


Перелік умовних позначень…………………………………………………..

3

Вступ

………………………………………………………………………

4

Розділ 1

Торгівля в Західній Європі та її правове регулювання в часи Середньовіччя і в Новий час……………………………..

14




1.1 Загальна характеристика торговельних відносин в Західній Європі в часи Середньовіччя, як основної передумови для відродження правового регулювання торгівлі…………………..

14




1.2 Загальна характеристика правового регулювання торговельних відносин у Західній Європі в часи Середньовіччя

30




1.3 Правове регулювання торгівлі в Німеччині в умовах

становлення капіталістичних відносин…………………………..



47




Висновки до розділу 1……………………………………………

76

Розділ 2

Характерні риси торговельного права Німеччини

в період ХІХ - на початку ХХІ століть………………………

80




2.1. Німецький митний союз 1834 року як передумова кодифікації торговельного права Німеччини……………………

80




2.2 Ознаки торговельного права Німеччини відповідно до

приписів Загальнонімецького торговельного кодексу 1861 року…………………………………………………………………


93





2.3 Тенденції розвитку приватно-правового регулювання

торговельних відносин у Німеччині у ХХ – на початку ХХІ століть………………………………………………………………



109




Висновки до розділу 2……………………………………...........

128

Розділ 3

Сучасні засади приватно-правового регулювання торговельних відносин у Німеччині…………………………...

132




3.1 Основні принципи приватного права Німеччини…………

127




3.2 Добросовісність як основоположна засада правового регулювання приватних відносин у Німеччині………………….

158




3.3 Правове регулювання специфічних потреб торговельного обігу нормами цивільного та торговельного права Німеччини ..

182




Висновки до розділу 3……………………………………………

199

Висновки

………………………………………………………………………

203

Список використаних джерел

………………………………………...

208



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ГКУ – Господарський кодекс України

ЄС – Європейський Союз

ЗТК – Загальнонімецький торговельний кодекс 1861 року

НМС – Німецький митний союз 1834 року

ОЗ ФРН – Основний закон ФРН

ПЗУ – Прусське земське уложення 1794 року

ТКН – Торговельний кодекс Німеччини 1900 року

ТКФ – Торговельний кодекс Франції 1807 року

ЦКН – Цивільний кодекс Німеччини 1900 року

ЦКУ – Цивільний кодекс України від 2004 року.

ЦКФ – Цивільний кодекс Франції 1804 року (так званий «Кодекс Наполеона»)

ФВСН – Федеральний верховний суд Німеччини


ВСТУП
Актуальність теми. З часів виникнення та становлення товарного виробництва торгівля була важливою галуззю економіки, покликаною постачати товари людям, які потребують їх. Водночас в Західній Європі до ХVІII ст. вона сприймалася навіть як основне джерело формування багатства країн і внутрішня та зовнішня політика держав орієнтувалися на всебічну підтримку торгівлі, приділяючи значно менше уваги іншим галузям економіки, зокрема, виробництву товарів. Однак і в умовах постіндустріального суспільства, в яких функціонує економіка сучасних західноєвропейських країн, торгівля не втрачає своїх ключових позицій, виконуючи функцію забезпечення споживача як товарами, так і послугами.

Спеціальні правові норми в сфері торгівлі (спочатку переважно морської) були відомі державам Західної Європи ще з часів Середньовіччя. Більшість країн даного регіону в той чи інший період свого історичного розвитку формували або ж запозичували окремі нормативні акти, скеровані на регулювання специфічних проявів торговельних відносин та, згодом, ввели до власних систем права окрему галузь – торговельне право. На фоні цивільного права, яке, наприклад, у Франції до початку ХІХ століття, а в Німеччині – до кінця ХІХ століття було архаїчним та партикулярним, торговельне право завжди було готове вдосконалюватися, швидко змінюватися й оновлюватися, у зв’язку з чим саме в його надрах формувалися нові та вдосконалювалися існуючі принципи та інститути, що сьогодні сприймаються передусім як цивільно-правові (наприклад, формальна рівність, свобода договору, свобода зайняття підприємницькою діяльністю тощо). Однак розвиток систем права країн Західної Європи врешті-решт призвів до того, що цивільне право посіло належне йому центральне місце в регулюванні приватних правовідносин й вже в ХХ столітті воно разом з торговельним правом виступає основним регулятором торговельних відносин. Тим не менш і на початку ХХІ століття, ряд країн (серед них Німеччина та Франція) продовжують дотримуватися традиції регулювання торговельних відносин за допомогою норм двох галузей права – цивільного та торговельного, зберігаючи так званий «дуалізм» приватного права.

В українському правознавстві бракує глибокого та комплексного вивчення основ сучасного приватно-правового регулювання торговельних відносин в такій державі, як Німеччина, хоча ця країна уособлює одну з класичних систем побудови принципів та норм цього регулювання й до того ж на сьогоднішній день є найпотужнішою економікою Європейського Союзу (ЄС), чий досвід правового регулювання торговельних відносин, безперечно, може бути корисним при реформуванні приватного права України. Необхідність проведення досліджень приватно-правового регулювання торговельних відносин Німеччини додатково обумовлюється й тим, що Україна прагне стати членом ЄС, а отже необхідно вже сьогодні вивчати правові традиції його держав-членів, тим більше, що в рамках цього Союзу постійно робляться спроби створити єдине приватне право ЄС, яке б базувалося на основі уніфікації принципів та норм приватного права його держав-членів.

Теоретичним підґрунтям для дослідження приватно-правових засад регулювання торговельних відносин Німеччини стали праці німецьких правознавців як класиків (В. Ендеманна, Л. Еннекцеруса, Г. А. Гайзе, Л. Гольдшмідта, О. фон Гірке, К. Леманна, В. Рінга, І.-Г. Теля тощо), так і сучасних німецьких дослідників цивільного та торговельного права (У. Айзенхарта, Ю. Базедова, В. Бергманна, Г. Брокса, П. Бюлова, К. В. Канаріса, Р. Кніпера, Х. Кьотца, Д. Медікуса, Ю. Мейера, Х. Откера, П. Раїша, К. Цвайгерта, Р. Циммерманна, П. Хофманна, Я. Шаппа, К. Шмідта, П. Юнга тощо).

Основу дисертаційного дослідження також становили праці видатних правознавців кінця ХІХ ст.-початку ХХ ст., а саме: Д. І. Азаревича, В. М. Гордона, А. І. Камінки, Н. Й. Нересова, С. В. Пахмана, І. О. Покровського, В. А. Удінцева, О. Ф. Федорова, П. П. Цитовича, Г. Ф. Шершеневича; радянських вчених М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, Д. М. Генкіна, В. М. Корецького, М. І. Кулагіна, В. І. Лісовського, В. П. Мозоліна, Р. Л. Наришкіної, С. І. Раєвича, Є. О. Суханова, К. К. Яічкова; сучасних російських дослідників зарубіжного приватного права В. В. Безбаха, Г. Т. Бекназар-Юзбашева, О. О. Богатих, А. Ю. Бушева, Ю. Є. Булатецького, Є. О. Васильєва, А. Е. Жалінського, І. О. Зеніна, О. С. Іоффе, Р. А. Курбанова, А. О. Кабанова, О. С. Комарова, О. Л. Лисенко, О. О. Макарової, С. Г. Михайлова, В. Ф. Попондопуло, В. К. Пучинського, С. Ю. Пятіна, А. А. Рьорихт, М. М. Рассолова, О. А. Сорокіної А. В.  Трояновського В. А. Язєва тощо.

Вагоме значення для опанування принципів цивільно-правового регулювання торговельних відносин в Україні мали роботи українських цивілістів Д. В. Бобрової, Т. В. Боднар, О. В. Дзери, О. О. Кармази, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Н. І. Майданик, Л. А. Музики, Д. Г. Павленко, О. А. Підопригори, З. В. Ромовської, В. Д. Примака, Р. О. Стефанчука, Г. П. Тимченка, Р. Ю. Ханик-Посполітак, Я. М. Шевченко тощо; а також роботи цивілістів, що в порівняльному аспекті досліджували окремі принципи та інститути цивільного та торговельного права України й зарубіжних країн, а саме: Ю. Ю. Дахно, Ю. І. Дмитрієвої, Н. М. Квіт, В. К. Мамутова, П. А. Меденцева, О. О. Мережко, І. С. Канзафарової, О. О. Чувпило, С. І. Шимон та інших.

Таким чином, не заперечуючи важливості праць всіх вищезгаданих авторів, варто відмітити, що у вітчизняній літературі бракує спеціальних робіт комплексного характеру, присвячених дослідженню особливостей приватно-правового регулювання торговельних відносин у Німеччині. Все вищезазначене обумовило актуальність та доцільність здійснення комплексного аналізу приватно-правових засад правового регулювання торговельних відносин у Німеччині.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Міжнародно-правові проблеми співробітництва України з світовими та європейськими інституційними структурами» (номер державної реєстрації 0101U007291), що здійснювалася у рамках вивчення проблеми «Україна у системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика».

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретична розробка приватно-правових засад, що лежать в основі цивільно-правового та торговельно-правового регулювання торговельних відносин у Німеччині.

Поставлена мета обумовила постановку і вирішення таких наукових завдань:



  • прослідкувати розвиток торговельних відносин на території Західної Європи, починаючи з часів Середньовіччя й до теперішнього часу та виявити економічні, політичні й інші чинники, що в різні історичні періоди впливали на зародження і подальший розвиток торговельного права в Західній Європі, зокрема в Німеччині, а також прослідкувати в цьому процесі стан розвитку цивільного права і його основних принципів;

  • дослідити основоположні засади та характерні риси jus mercatorum (права купців) та його наступника jus mercatoria (права торгівлі), що діяли в країнах Західної Європи, в тому числі в Німеччині;

  • на основі аналізу норм Загальнонімецького торговельного кодексу 1861 року (ЗТК), що був першим кодифікаційним актом Німеччини в сфері торгівлі, розкрити зміст основних ознак правового регулювання торговельних відносин в цей період;

  • дослідити вплив сучасної внутрішньо- та зовнішньоекономічної політики ФРН на розвиток основних засад регулювання торговельних відносин;

  • на основі аналізу норм сучасного Торговельного кодексу Німеччини 1900 року (ТКН) охарактеризувати сучасне торговельне право Німеччини як особливу галузь приватного права;

  • проаналізувати сутність ключових принципів сучасного приватного права Німеччини (принципу формальної рівності, принципу приватної автономії та його підвиду – свободи договору) та їх вплив на регулювання торговельних відносин в ній;

  • визначити зміст, юридичну силу «добросовісності», передбаченої ст. 242 Цивільного кодексу Німеччини 1900 року (ЦКН) та дослідити її роль в регулюванні торговельних відносин;

  • вивчити специфіку застосування окремих інститутів цивільного права Німеччини для регулювання особливих потреб торговельного обігу.

Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, що функціонують в Німеччині у сфері торгівлі.

Предметом дослідження є приватно-правові принципи та норми регулювання торговельних відносин у Німеччині.

Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження застосовувався комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що сприяло єдності гносеологічного, соціально-філософського та порівняльного аналізу особливостей приватно-правового регулювання торговельних відносин у Німеччині.

При написанні дисертації широко використовувався історичний та герменевтичний методи, а саме при вивченні економічних, соціальних, політичних та науково-технічних процесів, що проходили в країнах Західної Європи, зокрема в Німеччині, й вплинули на виникнення та розвиток торговельного права. Порівняльний метод також став ключовим при проведенні дослідження, використання якого дало змогу виявити прогалини цивільного законодавства України. Системний метод застосовувався при дослідженні місця торговельного права в системі сучасного приватного права Німеччини та його співвідношення з цивільним правом. Діалектичний метод, що застосовувався через аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, використовувався при визначенні особливих ознак торговельного права як окремої галузі приватного права Німеччини, а також при виокремленні ключових методів приватного права. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі правового змісту базових актів торговельного права, а саме: Французького торговельного кодексу 1807 року, ПЗУ, ЗТК, ЦКН, ТКН та при визначенні юридичної сили ст. 242 ЦКН, що запроваджує «добросовісність» в якості основи правового регулювання договірних зобов’язань. Логіко-юридичний метод дав можливість сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Емпіричну базу дослідження, крім нормативно-правових актів Німеччини, становить практика розгляду приватно-правових спорів місцевими судами земель Німеччини та Федеральним верховним судом Німеччини, а також ряд справ, розглянутих Федеральним конституційним судом Німеччини щодо відповідності окремих норм ЦКН та ТКН Основному закону ФРН.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній літературі на монографічному рівні досліджено приватно-правове (цивільно-правове та торговельно-правове) регулювання торговельних відносин у Німеччині. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які були отримані автором особисто і характеризують його наукову новизну, полягають, зокрема, у такому:

вперше:

1) показано, що під час підготовки наприкінці ХІХ ст. проекту діючого нині ЦКН, торговельне право Німеччини не було об’єднано з цивільним правом в силу суб’єктивних чинників, а саме небажання ускладнити законодавцю роботу над підготовкою ЦКН, та прагнення зберегти ТКН як символ єдності Німеччини, залишивши в цих умовах дуалізм приватного права в якості моделі правового регулювання торговельних відносин;

2) встановлено особливості сучасної структури та змісту торговельного права Німеччини, зокрема, показано, що присутність у ТКН деяких норм трудового та сімейного права, а також норм, що мають публічно-правовий характер, зумовлено особливостями історичного розвитку торговельного права в цій країні, а отже формально воно не є комплексною галуззю права й сприймається в доктрині та практиці як приватно-правова галузь;

3) охарактеризовано ознаки торговельного права Німеччини: наявність комерсанта як основного суб’єкта торговельного права; самостійне становище торговельного права в системі права ФРН; приналежність торговельного права до приватного права; гнучкість та універсальність торговельного права.

4) доведено, що відповідно до законодавства ФРН комерсант не ототожнюється із підприємцем, оскільки його правовий статус регулюється іншими галузями права Німеччини, хоча підприємець може набути статус комерсанта шляхом державної реєстрації в торговельному реєстрі;

5) показано, що на всіх історичних етапах приватно-правове регулювання торгівлі в країнах Західної Європи, включаючи й Німеччину, базувалося на таких цивільно-правових принципах, як принцип формальної рівності та принцип приватної автономії (який у сфері торговельних відносин діяв у вигляді свого підвиду – свободи договору), хоча їх зміст певною мірою відрізнявся від сучасного їх розуміння в силу особливостей соціального та політичного устрою держав Західної Європи, включаючи й Німеччину;

6) обґрунтовано, що під впливом «презумпції професійної підготовки комерсанта», що становить одну з підвалин правового регулювання торговельних відносин Німеччини за участю комерсантів, має місце розширення сфери дії принципу приватної автономії, що виражено в свободі «змісту договору» (комерсанти, зокрема, можуть встановлювати неустойку будь-якого розміру за неналежне виконання чи невиконання договору та без права перегляду судом її розміру за клопотанням боржника) та в «свободі форми» договору (певні види договорів можуть укладатися комерсантами не в письмовій формі);

7) виділено положення, згідно яких допускається зменшення надмірного розміру договірної неустойки, а саме: в силу диспозитивного характеру ст. 348 ТКН розмір неустойки може бути переглянутий за згодою сторін; суд, виходячи зі ст. 138 ЦКН та 242 ЦКН, може переглянути умови так званих індивідуальних договорів, в тому числі й ті, що стосуються неустойки, на предмет їх відповідності добрим звичаям та добрій совісті; умови типових договорів можуть бути переглянуті в ході так званого «судового контролю», передбаченого ст. 307 ЦКН; судовою практикою Німеччини встановлюються випадки, коли сторони договору мають встановлювати граничний розмір неустойки, оскільки, згідно з діючими в судовій практиці Німеччини правилами, неустойка не може служити додатковим джерелом збагачення кредитора;



дістали подальшого розвитку наступні положення:

8) становлення торговельного права в епоху Середньовіччя в країнах Західної Європи, включаючи Німеччину, свідчить, що формування його як окремої галузі права значною мірою обумовлено не тільки потребами організації та функціонування торговельних відносин, а також середньовічними традиціями суспільного устрою та відсутністю відповідного правового регулювання, яке б задовольняло торговельний обіг, що зростав;

9) протягом XVI–XVIІ ст.ст. в торговельному праві країн Західної Європи відбулися зміни: воно втратило свою інтернаціональну природу і набуло ознак внутрішньої галузі права у кожній конкретній державі і його норми почали встановлюватися переважно в державних актах, що стало результатом історичних перетворень, які відбулися в цих країнах (зокрема, централізація держав, посилення влади абсолютних монархій, втілення політики меркантилізму, запровадження єдиного загальнодержавного правового регулювання торгівлі);

10) категорія добросовісності, передбачена ст. 242 ЦКН, сприймається німецькими цивілістами як «загальне застереження», у зв’язку з чим ст. 242 ЦКН отримала більш широку сферу застосування, вдосконаливши тим самим приватно-правове (цивільно-правове та торговельно-правове) регулювання торговельних відносин, а саме заповнила прогалини в цивільному праві щодо: так званої «переддоговірної відповідальності»; правового регулювання проблем, які можуть виникнути у зв’язку із докорінною зміною обставин; доповнення інституту недопустимості зловживанням цивільними правами; та доповнення договорів купівлі-продажу так званими «додатковими обов’язками» продавця;

11) необхідності доповнення Цивільного кодексу України (ЦКУ) нормами, що передбачають: обов’язок всіх учасників правовідносин діяти добросовісно; обов’язок сторони правовідносин виконувати встановлені судом додаткові обов’язки за договором, що має сприяти удосконаленню правового регулювання договірних зобов’язань у сфері торговельних відносин;

удосконалено наступні положення:

12) створення та функціонування Німецького митного союзу 1834 року стало передумовою для кодифікації торговельного права Німеччини в його рамках, зокрема для створення єдиних для німецьких земель актів торговельного права – ЗТК і Загальнонімецького вексельного статуту 1847 року;



13) спираючись на досвід Німеччини в сфері подолання колізії між нормами ЦКН та ТКН, відповідно до якого норми першого застосовуються лише у випадках, не передбачених в ТКН або в Ввідному законі до нього (ст. 2 Ввідного закону до ТКН) пропонується врегулювати колізії норм ЦКУ та Господарського кодексу України (ГКУ) шляхом внесення змін і доповнень до ст. 9 ЦКУ, а саме, в речення перше частини другої перед словом «законом» внести фразу «іншими кодексами та» і доповнити ч. 2 ст. 9 ЦКУ реченням такого змісту: «При регулюванні майнових відносин у сфері господарювання норми ЦКУ застосовуються лише тоді, коли інше не встановлено кодексами та законами, що передбачають особливості регулювання таких відносин».

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні та практичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані в подальшій:

  • науково-дослідній роботі із дослідження теоретичних і практичних аспектів приватно-правового регулювання торговельних відносин у Німеччині;

  • правотворчій діяльності – при законодавчому вдосконаленні та доповненні положень ЦКУ й при подоланні проблем його співвідношення із ГКУ;

  • навчальному процесі при вдосконаленні лекційних курсів з навчальних дисциплін «Цивільне право зарубіжних країн», «Комерційне право зарубіжних країн», «Міжнародне торговельне право».


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал