Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський



Сторінка23/38
Дата конвертації12.12.2016
Розмір8.72 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   38
Тема. Інноваційні підходи до організації науково-методичної роботи з учителями суспільних предметів.
Фурман Віра Костянтинівна,

завідувач кабінету суспільних дисциплін, доцент

кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЙ

ІЗ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
У сучасному світі важливим є вміння застосовувати теоретичні знання у реальному житті. Ще наприкінці 80-х років XX ст. експертами Міжнародної організації праці було введено поняття «компетентність» згідно з вимогами ринку праці щодо якостей, якими мають володіти випускники освітніх установ.

Компетентнісний підхід, як зазначено в Державних стандартах освіти та «Критеріях навчальних досягнень учнів», означає переорієнтацію з процесу навчання на його результат, у зміщенні акценту і накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях. Згідно з визначенням О. Пометун, компетентнісний підхід — це спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості.

Дослідники Т. Волобуєва, І. Родигіна, Н. Бухлова у праці «Упровадження компетентнісно орієнтованого підходу в НВП» визначають компетенцію як готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні уміння та навички, а також способи діяльності в житті для розв'язання практичних та теоретичних завдань.Компетентність — це володіння людиною певними знаннями, компетенцією; компетентний (від лат. — відповідний, знаючий) — обізнаний у певній галузі. В освіті компетентність виступає як певний зв'язок двох видів діяльності учнів: сьогоднішньої — освітньої та майбутньої — практичної. Таким чином, сучасні стандарти життя вимагають від освіти сформувати в учнів здатність ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, успішно розв'язувати в житті реальні проблеми.

Одна з головних цілей вивчення шкільного курсу історії - формування в учнів предметних компетентностей — хронологічної, просторової, інформаційної, мовленнєвої, логічної, аксіологічної.

Формування просторової компетентності учнів шляхом застосування картографічних джерел набуває першочергового значення, адже історія — предмет, у процесі вивчення якого події розглядаються і в просторі, і в часі.

Методиці роботи з картою на уроках історії присвячено багато досліджень. Так, за радянських часів цю проблему досліджували Л.І.Стражев, Ф.П.Коровкін, розробкою цих питань займаються й сучасні науковці. Праці О.І.Пометун присвячено формуванню в школярів просторової компетентності на уроках історії. Варто відмітити, що у дослідженнях О.Г.Фідрі, вчителя Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10, показано шляхи формування картографічних умінь та навичок.На державному рівні ряд вчителів-методистів займаються розробкою методики застосування карт у системі мультимедійних презентацій тощо.

Однак питання формування в учнів просторової компетентності шляхом використання картографічних джерел, зокрема й електронних, залишається недостатньо розробленим.

Просторова компетентність — знання, що на науковому рівні забезпечують розуміння простору як необмеженої протяжності, формують картографічні вміння та навички учнів і забезпечують психологічну готовність творчо та відповідально застосовувати здобуті знання та досвід у реальних ситуаціях. В основі будь-якої компетентності — науково-теоретичні знання (поняття, ідеї, закономірності, принципи, правила). Шляхом засвоєння теоретичного матеріалу відбувається формування картографічних умінь та навичок.

Просторова компетентність формується на базі знань учнів історичного простору, географічного середовища, історичної карти, історичної топоніміки та ін. Зазначена компетентність передбачає такі вміння та навички:



  • картоописові;

  • картометричні;

  • картоаналітичні.

Основним джерелом для формування просторової компетентності на уроках історії є історична карта. Робота з картою — це один із важливих аспектів навчання історії.Історична карта є умовно-графічною наочністю, а наочність завжди відігравала важливу роль у процесі засвоєння учнями знань. «Знати карту - це означає знати не тільки її умовну пунктуацію, її символіку, міста, кордони, ріки та ін., а й бачити за цими умовними знаками живу історичну діяльність, складність політичних, соціально-економічних і культурних взаємовідносин», — наголошував відомий радянський дидакт А.І.Стражев. Задача вчителя — переконати учнів, що карта - це засіб для більш свідомого сприйняття ними подій та явиш в історії.

Історичні карти поділяються на основні (оглядові) та додаткові (тематичні). Основні — це карти, що відображають усі важливі події та явища, які потрапили в певний хронологічний період. Додаткові —карти, що відображають вузькі, конкретні питання (війни, повстання тощо).

Карти мають таку структуру: назва; масштаб; легенда; картографічна сітка; елементи змісту. Історичні карти не мають реального зображення і не є ілюстраціями конкретних подій, вони лише фіксують місце, де вони відбувалися.

Функції карт різноманітні. Серед них дослідник В.Н.Темушев виділяє такі:


  • інформаційна —нанесення на карту певного набору історичних відомостей;

  • ілюстративна — фіксування основних подій та явиш на карті; карта надає можливості розкрити пенні історичні явища та процеси в динаміці;

  • виховна — формування просторового мислення, уявлень про місце рідної країнина світовій карті, її історію, події, що з нею пов'язані,. Вивчаючи історію України, учень повинен чітко уявляти місце батьківщини на карті.

Робота з картою потребує в учнів сформованих на певному рівні картографічних умінь та навичок. Картографічні уміння та навички — це вміння «читати» карту. Під час формування цих умінь та навичок виділяють два етапи: підготовчий та основний.

На підготовчому етапі формуються такі навички:

  • обирати карти за назвою;

  • розрізняти оглядові та тематичні карти;

  • користуватися легендою карти;

  • визначати масштаб карти;

  • локалізувати положення об'єкта.

Основний етап характеризується вмінням описувати історико-географічний об'єкт.

До основних картоописових умінь та навичок належать:



  • опис географічного положення місця історичних подій, явищ;

  • опис рельєфу;

  • опис природно-кліматичних умов. Формування цих умінь потребує досить тривалого часу.

До картометричних умінь та навичок належать:

  • визначати протяжності та відстані за масштабом;

  • вимірювати площу;

  • порівнювати розміри площ;

  • порівнювати відстані;

  • визначати зміни у розмірах територій;

  • отримувати цифрову інформацію з таблиць. графіків, діаграм.

Ці вміння епізодично застосовуються на уроках історії.

Картоаналітичні вміння та навички — це вміння відбирати, систематизувати, класифікувати та пояснювати факти; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Принцип «жодного уроку без карти» для вчителя є визначальним. Карта на уроці не повинна бути декорацією. Вона є джерелом інформації та засобом пізнавальної й творчої діяльності учнів.

Надзвичайно ефективним методом формування в учнів просторової компетентності є використання електронних картографічних джерел.

На даний час у багатьох школах спостерігається брак історичних карт, які б відповідали сучасним вимогам. У кращому випадку учні на уроках мають можливість користуватися історичними атласами. Для розв'язання цієї проблеми з метою формування в учнів картографічних умінь і навичок пропоную використовувати мультимедійні презентації Power Point. Елементи мультимедійних презентацій, такі як умовно-графічна та картографічна наочність, можуть застосовуватися під час пояснення нового матеріалу, для аналізу учнями історичних подій та явищ тощо.

Не треба забувати, що в різних класах, враховуючи профіль навчання, існують певні особливості формування просторової компетентності та картографічних умінь і навичок.

Робота з історичною картою в програмі Роwег Роint сприяє формуванню картографічних умінь та навичок, полегшує процес запам'ятовування історико-географічних об'єктів, перетворює роботуз картою на цікавий процес, робить уроки більш змістовними.

Питання розробки методики формування в учнів картографічних умінь та навичок стає важливим, актуальним тому, що завдання на перевірку просторової компетентності та картографічних умінь включені до завдань ЗНО.

Звичайно, робота з картою — це лише фрагмент уроку, який не буде повноцінним, якщо одночасно з «читанням карти» вчитель не використовуватиме наочні посібники, яскраву розповідь про події. Внаслідок цього карта буде виконувати роль своєрідного наочного конспекту, що систематизує фактичний матеріал і фіксує події в просторі та часі.

Пропоную приклади практичного застосування електронних картографічних джерел.

Тема. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці XVIII — у першій третині XIX ст. (Історія України. 9 клас)

Урок 1. Українські землі у складі Російської імперії.

Урок 2. Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії.

Цілі уроків: формування картографічних умінь та навичок - уміння локалізувати історичні об'єкти.

Методи: під час актуалізації знань або на етапі закріплення матеріалу використовується географічний прийом «числовий диктант».

Слайд 1. Карта «історико-географічні регіони України».

Завдання учням

• Покажіть на карті історико-географічні регіони України.



Слайд 2. Карта «Історико-географічні регіони України» (з прихованим виконаним завданням).

Методичний коментар

Учитель, не коментуючи, показує на карті об'єкти, але не в тій послідовності, в якій вони позначені на слайді. Учні записують у зошиті тільки номери об'єктів, на які вказує вчитель. Потім пропонується відповідь, і учні, працюючи в парах, перевіряють один одного. До номенклатури можна вносити назви історико-географічних регіонів (Правобережна Україна, Лівобережна Україна, Слобожанщина, Південна Україна (степ), Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття), адміністративно-територіальних одиниць (Чернігівська, Полтавська, Київська, Волинська, Подільська, Катеринославська,Херсонська, Таврійська, Харківська губернії, Королівство Галичини та Лодомерії, Коронний край (провінція) Буковина, Закарпаття у складі Угорського королівства) та адміністративних центрів (Чернігів, Полтава, Київ, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Херсон, Катеринослав, Харків, Львів, Чернівці, Ужгород).



Тема. Україна під час Другої світової та Великої Вітчизняної воєн (Новітня історія України. 11 клас)

Урок 1. Радянсько-німецькі договори 1939 року.



Цілі уроку:формування картографічних умінь та навичок: орієнтація в історичному просторі, зчитування історичної інформації, аналіз просторово- історичних об'єктів та зв'язків.

Методи: під час вивчення нового матеріалу використовуємо мультимедійні презентації Роwег Роint.

Слайд 1. Карта атласу «Україна напередодні Другої світової війни» (без назв держав, до складу яких входили українські землі).

Завдання учням:

  • Визначити кордони сучасної України.

  • Встановити, яким був політичний статус України напередодні війни, виходячи зі змісту карти.

  • Назвати країни, до складу яких входили українські землі в цей період.

  • Назвати, які українські землі входили до складу СРСР, Польщі. Угорщини, Румунії.

Слайд 2. Карта атласу «Україна па початку Другої світової війни (1вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.)».

Завдання учням:

• Знайти лінію розподілу Польщі між Німеччиною та СРСР згідно з додатковим таємним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа (лінія розподілу на слайді виділяється кольоровим штрихом).



Слайд 3. Карта та сама. Історико-географічні регіони позначені знаками запитання (Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківшина).

Завдання учням:

  • Визначити, які етнічні українські землі відходили до СРСР згідно з додатковим таємним протоколом до пакту від 23 серпня 1939 р.

  • Визначити, які етнічні українські землі відходили до Німеччини.

Для закріплення виділяємо кольором ті українські землі, що відійшли до СРСР (Східна Галичина та Західна Волинь) й ті українські території («Закордоння»), що були включені до складу Генерального губернаторства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Волобуєва Т. Упровадження компетентнісно орієнтованого підходу в НВП / Т.Волобусва, І.Родигіна, Н.Бухлова // Управління освітою. - 2007. - № 18. - С. 18- 31. - (Бібліотека «Шкільного світу»).

2. Десятов Д. Оволодіти історичним простором (з досвіду організації практичних робіт з історичною картою, на прикладі теми «Середньовічне місто»). Всесвітня історія. 7-й клас /Д.Десятов// Історія в школах України. - 2005. -№ 10. - С. 18-20.

3. Дссятов Д. Оволодіти історичним простором. З досвіду організації практичних робіт з історичною картою на уроці / Д.Десятов// Історія України. - 2005. - № 25 (53). - С. 2-4.

4. Коровкин Ф.П. Методика обучения истории в средней школе / Ф.П.Коровкин. - М., 1978.

5.Мокрогуз О. До питання методики застосування мультимедійної презентації Power Point на уроках історії / О.Мокрогуз // Історія України. -2010. - №11 (651). - С. 8-16.

6. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі / О.Пометун, Г.Фрейман. - К.: Генеза, 2006.

7. Стражев А.И. Методика преподавания истории / А.И.Стражев. - М.: Просвещение, 1964.

8. Фідря О. Чи можливо зрозуміти історію? (Методологія історії та формування хронологічних і просторових компетенцій учнів) / О. Фідря // Історія в школах України. - 2004. - № 5. - С. 2-7.

9. Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та навички у шкільних курсах історії / О.Фідря, Н.Фідря // Історія в школах України. - 2008. - № 5. - С. 25-30.

10. Фідря О.,Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та навички у шкільних курсах історії// Історія в школах України / О.Фідря, Н.Фідря. - 2008. - № 7-8. - С. 43-47.

11. Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та навички у шкільних курсах історії /О.Фідря, Н.Фідря// Історія в школах України.- 2008. - № 11-12. -С. 26-32.

Фурман Віра Костянтинівна,

завідувач кабінету суспільних дисциплін,доцент

кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
Пишко Олена Леонідівна,

методист кабінету суспільних дисциплін,

старший викладач кафедри методики та змісту

соціогуманітарної освіти

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
МОНІТОРИНГОВИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ СТАНУ

ВИКЛАДАННЯ СУСПІЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Уроки незалежності в Українібуло здійснено чимало реформ у різних галузях її політичного, економічною, духовного і культурною життя. Не залишилася осторонь і вітчизняна освіта. Серед її найбільш масштабних нововведень — профілізація старшої школи, впровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів. Очевидно, найвищий суспільний резонанс викликало впровадження процедури зовнішнього незалежного оцінювання (далі — ЗНО) навчальних досягнень випускників, яке суттєво вплинуло на методи контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів. Український центр оцінювання якості освітивперше запропонував єдині у межах державивимоги дорівнів загальноосвітньої підготовки школярів. Більше того, здійснюються її універсальне вимірювання та рейтингова стратифікація, що породжує цілийряд запитань і побоювань: Чи співвідносяться вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки школярів, зазначені у загальноосвітніх навчальних програмах та програмах ЗНО? Що таке «компетентність»? Що є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень кожного шкільного предмета в умовах компетентнісноорієнтованого навчання? Чи можливі компетентнісно орієнтовані тести і якими вони повинні бути? Спробую відповісти на деякі з цих запитань, спираючись на власний досвід роботи як з учнями, такі з учителями історії. Оскільки в Україні проводиться обов'язкове ЗНО з Історії України, оперуватимемо змістовим матеріалом цієї навчальної дисципліни. Розуміємо, що наші теоретичні міркування не претендують на універсальність чи винятковість, але тішимося тим, що вони виправдовують себе на практиці.

Чи співвідносяться вимоги до загальноосвітньої підготовки школярів, зазначеніу загальноосвітніх навчальних програмах тапрограмах ЗНО з історії України? На нашу думку, не потрібно створювані окремої програми ЗНО з історії України,адже сертифікуються знання, вміння і навички випускників, які вони отримали, опановуючи зміст загальноосвітньої навчальної програми. Тим не менше, програми ЗНО створені і, як не прикро, їх окремі змістові елементи відрізняються від тих, що прописані у загальноосвітній навчальній програмі. Для прикладу: програма ЗНО зтеми «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918 -1920 рр.)» виокремлює постать В.Боженка. Про його місце і роль в історії України можна дискутувати. Та важливе інше —ім'я В.Божека в загальноосвітній програмі не згадується, а інформація про нього у підручниках для одинадцятирічної шкоди подана одним реченням, детальніші відомості про цю постать можна почерпнути з вузькоспеціалізованої довідкової літератури. У програмі ЗНО мають місце й інші подібні змістові нюанси. Більше того, вона в багатьох випадках орієнтується на загальноосвітню навчальну програму 12-річної школи і сучасні досягнення історичної науки, а до 2012 року тестування проходитимуть учні 11-річної школи, орієнтовані на наукові досягнення щонайменше п'ятирічної давності (вони вчилися і вчаться за програмою 2001 року). Тому розбіжності між обома програмами створюють серйозні перешкоди як для самопідготовки випускників, так і для роботи вчителів. Звідси напрошується висновок: щоб успішно пройти ЗНО з історії України, одинадцятикласнику треба вільно орієнтуватися в перебігу вітчизняного історичного процесу йураховувати сучасні наукові досягнення.



Що є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень з історії в умовах компетентнісно орієнтованого навчання?

Поліваріантність визначення складових компетентності ускладнює технологію контролю й оцінювання рівнів її сформованості. Проведене з учителями анкетування щодо визначення ними об'єктів контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з історії доводить це твердження. Лише від 5-10 % учителів-істориків на запитання анкети дають однакові відповіді (тобто вони контролюють й оцінюють знання, вміння і навички, а не, скажімо, лише «висловлювання своєї думки» або лише «знання дат і подій» чи «знання постатей» тощо), інші — виявляють різні амплітуди розбіжностей. Подібна ситуація спостерігається щодо використання запропонованих загальноосвітньою навчальною програмою критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Педагоги оцінюють їх досягнення, застосовуючи рейтинговий підхід, тобто зіставляючи і порівнюючи найвищий, проміжні й найнижчий показники в кожному окремо взятому класі. Причинами, що змушують учителів діяти таким чином, вважають нечіткість і неструктурованість визначення об'єктів контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів, недосконалість і громіздкість критеріїв оцінювання цих досягнень, що регламентовані загальноосвітніми програмами з історії для 5-11 класів. Адже, якщо спробувати поєднати класифікацію вмінь і навичок учнів (загальнонавчальні: розумові та мовленнєві; предметно-історичні: хронологічні, картографічні та спеціальні) з критеріями оцінювання навчальних досягнень (за чотирирівневою 12-бальною шкалою), що пропонуються програмою з історії для 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, вийде надскладна теоретична конструкція. Її доволі важко використовувати на уроці підчас вивчення різних тем, у ході реалізації різних видів організації пізнавальної діяльності. У кінцевому підсумку, кожен учитель виходить із ситуації в міру своєї професійності. Звичайно, його бачення і дії суперечать єдиним вимогам УЦОЯО, що й зумовлює певну невідповідність цифр в атестатах та сертифікатах випускників. Педагогам необхідний легкий для запам'ятовування і зручний для користування алгоритм, що поєднував би і складові компетентності, і об'єкти контролю й оцінювання, і критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Виходячи з цього, пропонуємо свої відповіді на запитання: Що контролювати й оцінювати на уроці історії в контексті компетентнісного підходу? Яким чином те, що ми контролюємо й оцінюємо, співвідноситься з рівнями навчальних досягнень учнів?

Якщо компетентність — це сукупність знань, умінь, навичок і ставлень, то на уроці вчитель повинен контролювати й оцінювати знання, вміння і навички (ставлення не оцінюються). Ці три складові є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень. Кожен із них має свою доволі просту, легку для запам'ятовування структуру, тобто включає певні компоненти — історичні категорії.

Існує шість категорій, що становлять зміст історичних знань: хронологія, термінологія, персоналістика, історична географія, джерелознавство, відповідно до тем — культурологія. Тобто, вивчивши тему, учень повинен знати датування подій, називати й визначати поняття й терміни, називати історичні постаті, історико-географічні об'єкти, історичні джерела і, за потреби, історико-культурні пам'ятки.

Відштовхуючись від того, що вміння передбачають застосування знань, а навички — це автоматизовані вміння, кожній категорії історичних знань відповідає категорія спеціальних історичних умінь і навичок. Тобто, вивчивши тему, учень повинен виявляти такі вміння і навички: орієнтування в історичному часі, використання у мовленні понять і термінів, характеризування постатей, орієнтування в історичному просторі, опрацювання історичних джерел і, за потреби, характеризування історико-культурних пам'яток. Крім того, до цього переліку додаються міжпредметні вміння і навички.

Таким чином, кожній категорії історичних знань є відповідник серед категорій умінь і навичок.

Критерії контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з використанням такого підходу до трактування історичної компетентності є доволі простими.Те, що ми контролюємо й оцінюємо, співвідноситься з рівнями навчальних досягнень школярів. Коли учень оперує виключно знаннями, він перебуває на початковому та середньому рівнях навчальнихдосягнень (1-6 балів). Якщо він на основі знань виявляє вміння і навички, то знаходиться на достатньому рівні навчальних досягнень (7-9 балів). Коли ж учень використовує знання, вміння і навичкияк засіб для висловлювання і пояснення своїх ставлень, вінмає високий рівень навчальних досягнень (10-12 балів).Зрозуміло, що висококомпетентним вважатиметься той учень, який володітиме достатнім та високим рівнями навчальних досягнень. Такий алгоритм працює незалежно від теми уроку,видів навчальної діяльності учнів. Зрештою, чітке визначення об'єктів і критеріїв контролю й оцінюваннякомпетентності дає змогу раціонально використовуватитестові технології.
Горегляд Яна Іванівна,

методист методичного кабінету

управління освіти виконавчого комітету

Кузнецовської міської ради
Малюк Жанна Сергіївна,

методист Володимирецького

районного методичного кабінету
УПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП´ЮТЕРНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ І ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОБЛАСТІ
Інтеграція України у світовий інформаційний простір, створення мережі інформаційного забезпечення освіти та науки мають значний вплив на освітні процеси в державі. Швидкими темпами здійснюється інтенсифікація системи навчання та виховання дітей і учнівської молоді на основі використання інформаційно-комп’ютернихтехнологій, триває формування інформаційної культури педагогів та їх вихованців.

Запровадження зазначених інновації в освітній процес загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів забезпечує формування технічно та технологічно освіченої творчої особистості, підготовленої до життя, активної трудової діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства, створює належне підґрунтя для розвитку життєвої компетентності, пізнавальної та творчої активності дітей та учнівської молоді, їх творчої самореалізації та професійного самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей та особистісних уподобань.

Проблема ефективного використання інформаційно-комп’ютернихтехнологій в освітньому процесі стала об'єктом вивчення таких вітчизняних і зарубіжних учених, як В.Бикова, Н.Вовковінської, Ю.Жука, Л.Забродської, В.Захлюпаного, Д.Рождественської, Г.Селевка, О.Соколюка та ін. Питання діяльності позашкільних навчальних закладів у формуванні творчої особистості йактивності, розвитку її відповідних здібностей розробляють В.Вербицький, Л.Ковбасенко, В.Мачуський, Г.Пустовіт, А.Сиротенко, Т.Сущенко. Вченими запропоновано методологічну основу шкільної освіти, технології розвитку творчих здібностей вихованців навчальних закладів, актуальну тематику навчальних курсів. Однак організаційно-педагогічні та дидактичні аспекти використання інформаційно-комп’ютерних технологій у процесі формування творчої активності вихованців навчальних закладів висвітлені недостатньо і потребують деталізації та подальшого вивчення.

Освітній простір сьогодні заполонили комп'ютерні навчальні програми, що, безумовно, є позитивним моментом у навчанні. Вони орієнтують учня на індивідуальне навчання та індивідуальну логіку пізнання. За такого підходу навчальні досягнення оцінюються відразу, а ще дається гарантія переходу на новий рівень.

Упродовж останніх років помітно зросла якість навчальних програм, у розробці яких беруть участь кращі педагоги-дидакти, спеціалісти-предметники, програмісти, психологи, художники-дизайнери. Здавалося б, мета творців цих навчальних програм досягнута: учні можуть обійтися і без учителя.

Такий підхід до процесу навчання легко пояснити. Найбільш радикальні прихильники новітніх освітніх технологій, у тому числі й комп'ютерних, стають своєрідними заручниками засобів навчання, що відіграють вирішальну роль у реалізації їхніх теоретичних ідей. Однак на практиці все набагато складніше. Упровадження освітніх технологій у масову школу, так само, як і практичне використання комп'ютерних навчальних програм, свідчить, що роль педагога, як і раніше, залишається досить істотною. Незважаючи на величезну перевагу комп'ютера, у порівнянні з іншими технічними та наочними засобами навчання,лише вчитель може забезпечити цілісність і системність у навчанні. Проте йому необхідно визначитив освітньому процесі своє місце та засвоїти нову роль.

Сьогодні більшість учителів не готові прийняти інформаційні технології як нову, невід'ємну частину свого життя, залишаючись«комп'ютерно безграмотними». Психологи ж, у свою чергу, навіть стверджують про так званий «комп'ютерний страх» дорослих. На відміну від дитини, якій освоєння «електроніки» дається легше, дорослі, зокрема й учителі, у ході роботи з ПК бояться припуститися помилки.Спостерігається навіть агресивне неприйняття комп'ютерних технологій. Зрештою, використання досягнень інформаційно-комп'ютерних технологій не увійшло у повсякденну практику вчителя. Необхідне осмислення нового рівня інформаційного забезпечення в навчанні, вироблення конкретних методик використання навчальних комп'ютерних програм.

Чому ж на перший план поставлено принципово нове бачення ролі вчителя у засвоєнні знань і роботі учнів з інформацією? Насамперед це викликане новими умовами інформаційного суспільства. Вчені підрахували, що з початку нашої ери для подвоєння знань потрібно було 1750 років, друге подвоєння відбулося у 1900 році, а третє — до 1950 року, тобто за 50 років обсяг інформації збільшився у 8-10 разів, а до кінця XX століття — більше, ніж у 30 разів. Допомогти учневі орієнтуватися в умовах «інформаційного обвалу», уміти оцінити якість інформації, швидко її обробити та,за необхідності, застосувати — одне з найважливіших завдань учителя.

Узагальноосвітніх навчальних закладах районувелика увага приділяється не тільки технічному оснащенню комп'ютерного класу, формуванню медіатеки, а й осмисленню дидактичних принципів інформатизації освіти, відпрацьовуванню конкретних технологій і педагогічних технік проведення мультимедійних занять.

Насамперед розпочато формування інформаційно-навчального комплексу (ІНК). Із цією метою проводиться інвентаризація та класифікація всіх наявних джерел інформації. Незалежно від носіїв (книжкових, аудіо-, відео-, мультимедіа), усі джерела інформації були розділені на чотири основних компонента, за наявністю яких можна говорити про ефективну роботу ІНК.



Першим його компонентом є інформаційно-енциклопедичний центр: друкованінавчальні посібники, а також посібники на електронних відео- та аудіоносіях, тобто первісне накопичення банку інформаційних даних на базі бібліотеки. Проте більшість шкільних бібліотек, як і раніше, залишаються без комп'ютерів. Кабінети інформатики використовуються лише для навчання учнів основам комп'ютерної грамотності й набагато рідше — для проведення уроків з використанням комп’ютерів. У той же час учні працюють із комп'ютерами вдома, в інтернет-клубах чи спеціально обладнаних класах, хоча набагато продуктивніше було бпри допомозі фахівця скористатися ресурсами шкільного інформаційного центру.

Другий компонент ІНК — продукція, що призначена для осмислення та закріпленнятеоретичного матеріалу, оцінювання отриманих теоретичних знань. Це, зокрема, мультимедійні підручники на електронних носіях (компакт-дисках, дискетах, комп'ютерних тренажерах тощо). Сьогодні створюється багато унікальних електронних видань. Педагогу важливо лише визначити свою «зону творчості», адже він — не єдине й «унікальне» джерело інформації. В умовах інформатизації освіти вчитель переймає на себе роль режисера, завдання якого — спрямувати інформаційний потік таким чином, аби досягти бажаного результату в навчанні. Отже, комп'ютер слід сприймати не як конкурента, а засіб, інструмент навчання.

Сучасна мультимедійна продукція дозволяє копіювати частину матеріалу, вивести визначений уривок на великий екран (при наявності мультимедійного проектора). Нові можливості для організації ефективного освітнього процесу в школі надає сканер,завдяки якому можна вносити в комп'ютер будь-які фрагменти текстів, фотографії, малюнки, таблиці тощо. Набагато ефективніше продемонструвати невеликий фрагмент, що цікавить учнів, аніж показувати навчальний відеофільм, розрахований на цілий урок. Учитель також може зробити своєрідний монтаж мультимедійного заняття, причому розрахувати його з точністю до секунди, з урахуванням особливостей не лише конкретного класу, а й кожного конкретного учня.

Як би добре не був сформований електронний підручник, деякі важливі, на думку вчителя, навчальні елементи можуть бути просто упущені. Завдання вчителя при цьому — сконструювати такий урок, що, на його погляд, буде найбільш ефективним у досягненні поставленої навчальної мети. При цьому в нагоді стане анімація, рухливі схеми, ілюстрації, що з'являються та зникають.

Опанувавши програму складання презентацій Power Point, учитель сам стає режисером свого заняття. Означена програма дає йому змогу створити анімаційний опорний конспект уроку, включити відео- та аудіофрагмент, зобразити в динаміці якесь явище, подію, що допоможе учневі легше засвоїти новий навчальний матеріал. На якісно новому рівні проходять заняття з використанням комп’ютерних дидактичних ігор, вікторин, конкурсів тощо. Таким чином, саме при конструюванні мультимедійного уроку цілком доречними стають такі літературні терміни, як «режисура», «сценарій», «дизайн» уроку.

При організації оцінювання навчальних досягнень учителю зовсім не обов'язково користуватися наявними в мультимедійному підручнику тестами. У його розпорядженні — ряд програм зі складання тестів, багато з яких надзвичайно прості та доступні навіть користувачеві-початківцю. Учитель може формувати банк контрольних матеріалів на свій розсуд, з урахуванням особливостей конкретного класу та конкретного учня. Ряд нескладних програм зі складання тестів (наприклад, Тезіег) можна знайти в Інтернеті та скористатися ними безкоштовно. Крім оперативності контролю комп'ютерне тестування допомагає учням краще підготуватисядо державного іспиту.

Третій важливий компонент ІНК — формування та розвиток практичних умінь і навичок, розвиток інтуїції та творчих здібностей, прискорене накопичення професійного досвіду завдяки системі лабораторного практикуму, комп'ютерним тренажерам, алгоритмам спеціально підібраних задач (від простих — до складних). Ряд електронних навчальних програм спрямовані на розвиток інтелекту татворчих здібностей учнів.

Умілоорганізована пізнавальна діяльність учнів сприятиме їх якісній підготовці до семінарів. Написання доповідей і рефератів перетворюється для них у надзвичайно захоплюючий творчий процес. На жаль, на практиці, на відміну від багатьох учнів, учителі не мають доступу до Інтернету (особливо у сільській місцевості) і далеко не завжди можуть оцінити рівень самостійної роботи учнів у ході написання рефератів.

Крім того, аби зробити засвоєння навчального матеріалу ефективним і допомогти учнямсамостійно навчатися,вчителюнадаються величезні ресурсні можливості Інтернету. Так, наприклад, можлива підготовка та написання ініціативнимигрупамивчителів та учнів історії шкіл чи населених пунктів. Зокрема, вчителямита учнямиВеликоцепцевицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів була підготовлена історія села Великі Цепцевичі.Скориставшись не тільки бібліотечними матеріалами, а й ресурсами мережі Інтернет, вони віднайшли оригінальні матеріали з історії не лише села, а й сільської школи та церкви.Дослідження доповнене яскравими ілюстраціями та цікавими матеріалами. Також у процесі роботи було віднайдено архівні відеофрагменти, датовані 1961-1962 роками.

Завдяки програмі Power Point можлива організація самостійного проектування навчальних задач,складання тестів. Під керівництвом учителя школярі займаються творчістю: складають навчальні задачі, тести, створюють анімаціюі навіть власний мультимедійний підручник.



Четвертий важливий компонент ІНК — система автоматизації професійної діяльності або її навчальних аналогів: пакети прикладних програм, системи автоматизації практичних робіт, наукових досліджень. Це — режим вільного навчального дослідження конкретних практичних ситуацій, близький до професійної діяльності фахівця. Використання означеного компонента виправдане у профільних класах, де учні опановують навички майбутньої професії.

Необхідно оцінити ефективність роботи всіх компонентівІНК, виробити та використовувати методичні рекомендації з їх застосування. Насамперед не варто зловживати електронним текстом на екрані монітора. Доречніше продемонструвати певний фрагмент, схеми, анімацію тощо. На предметних уроках альтернативою комп'ютерустане комунікативне спілкування чи розвиток усного мовлення учнів.

Також слід зазначити, що предмет «Інформатика» ще не досить тісно пов'язаний з іншими навчальними дисциплінами. Наприклад, навіть у старших класах більшість школярів не знайомі з текстовими редакторами іне вміють набирати тексти. Тому перше, що має зробити вчитель, — навчити учнів основам програми Power Point.

Таким чином, творчий підхід дозволяє педагогу максимально ефективно використовувати у своїй роботі багатий інструментарій, що представлений сучасними комп'ютерними освітніми технологіями.



Фурман Віра Костянтинівна,

завідувач кабінету суспільних дисциплін, доцент кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Пишко Олена Леонідівна,

методист кабінету суспільних дисциплін, старший викладач кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
Горецька Алла Анатоліївна,

методист кабінету суспільних дисциплін,

старший викладач кафедри методики

та змісту соціогуманітарної освіти

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В НОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

(МЕТОДИЧНИЙ СИМПОЗІУМ)
Предмети суспільно-гуманітарного спрямування

Шкільна історична освіта повинна не тільки допомогти учням засвоїти систему наукових знань, а й сформувати здатність творчо мислити, аргументовано захищати власну точку зору.

Головними завданнями навчання історії є розвиток в учнів історичного мислення, формування позитивної історичної самоідентифікації; відпрацювання навичок творчої діяльності та вмінь використовувати отримані знання та навички на практиці, виховання в молодого покоління особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних цінностей, демократизму, патріотизму; підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті.

Цьому безпосередньо сприяє продуктивне і творче використання як традиційних, так і інтерактивних технологій навчання.

Вивчення історії України та всесвітньої історії доцільно синхронізувати. Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу зазначених курсів як послідовно, так і паралельно. Методичні кабінети не уповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у межах тем.

Учням 5-7 класів важливо пояснити, що таке історія і чим займаються історики. Також увага має приділятися формуванню первинних уявлень про історичну карту шляхом знайомства з настінною картою,вмінню показувати на карті території держав, міста, напрямки військових походів тощо.

Крім того важливе значення надається вивченню наскрізних історичних понять: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія, матеріальна та духовна культура.

Практикою доведено, що високоефективними є ті уроки, на яких використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками, дидактичними вправами.

Знання, які здобувають учні, переходячи із класу в клас, повинні розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізовувати під час викладання історії у 8 та 9 класах.

Вивчення історії України та всесвітньої історії у 10-11 класах - це етап удосконалення й розвитку набутих навичок, формування цілісної картини суспільного розвитку.

У старшій школі процес навчання необхідно зорієнтувати на активізацію пошукової та пізнавальної діяльності учнів. Проте не слід нехтувати й базовим курсом. Оптимальним є впровадження в навчально-виховний процес на уроках історії таких форм роботи, як лекції, робота з документами, аналіз статистичних матеріалів, що забезпечить підготовку учнів до творчої самостійної роботи. Способами активізації навчального процесу можуть бути рольова гра, індивідуальні та групові форми роботи.

Нові можливості у вивченні історії відкривають інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Опора на візуальне сприйняття характерна для сучасного етапу розвитку цивілізації. Часто в процесі інформаційної комунікації зоровий знак переважає над текстовим. Тому використання мультимедійності на уроках історії полегшує процес запам'ятовування, дозволяє зробити урок більш цікавим і динамічним, «занурити» учня в обстановку будь-якої історичної епохи, створити ілюзію присутності, співпереживання, сприяє становленню об'ємних і яскравих уявлень про минуле.

Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників – атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Дієвим засобом розвитку інтересу до історії є демонстрація взаємозв’язку із сучасністю. До традиційних позакласних та позашкільних форм організації історичної освіти належать предметні олімпіади, історичні турніри.

Важливу роль відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча.

Перевагою належать вивчення місцевої, регіональної історії є можливість побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Зокрема, музична діяльність, дослідницька робота на місцевому матеріалі допоможуть прищепити учням навички та методику ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумачення та визначення їхнього місця у широкому історичному контексті. Краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до вивчення і збереження навколишнього середовища, любові та поваги до «малої Батьківщини», що є важливою основою патріотизму.

Активізації інтересу учнівської молоді до історії, в першу чергу до минувшини рідного краю, формуванню навичок критичного погляду на історичні події, уміння робити висновки сприяє дослідницька діяльність. Ця робота є цікавою і захоплюючою, стимулює інтерес учнів до історії рідного краю. При цьому можуть бути широко застосовані такі форми і методи, як інтерв’ю, збір історичних експонатів, робота в архівах тощо.

З метою посилення патріотичного виховання учнівської молоді особливу увагу варто приділяти темам, присвяченим Великій Вітчизняній війні. Доля склалася так, що Україна потрапила до епіцентру найбільшого в історії людської цивілізації збройного конфлікту. Вона сповна відчула на собі гітлерівський "новий порядок", жертвами якого стали мільйони наших співвітчизників: радянських військовополонених, партизан, підпільників, цивільного населення. Підриваючи генофонд народу, керівництво Німеччини не лише здійснювало політику відкритого геноциду, але й проводило лінію на обезлюднення України. На примусові роботи до рейху та окупованих країн було вивезено мільйони громадян республіки, значна частина яких не повернулася на Батьківщину.

У 2011 році громадськість України та інших країн відзначатиме 70-ту річницю нападу Німеччини на СРСР та початку голокосту на території України. 29 вересня 2011 року відзначатиметься 70-та річниця трагедії Бабиного Яру, яка стала одним із жахливих символів нацистського геноциду. Ці річниці є приводом згадати не лише трагедію війни та страждань народів Європи, міжнаціональної ворожнечі, але й героїзм у опорі нацизму, приклади взаємодопомоги між народами, духовного подвигу заради порятунку життя людей.

Історія України

У 2011-2012 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою "Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи". Для 10-11 класів академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми "Історія України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми "Історія України. 10-11 класи" (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. Всі програми розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua).

Для вивчення історії України зазначених рівнів рекомендується до використання 3 підручники авторів:


  1. Гупана Н.М., Пометун О.І., Фреймана Г.О.;

  2. Струкевич О.К., Дровозюк І.С., Романюк І.М.;

  3. Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г.

Для класів історичного профілю чинними є програми "Історія України. 10-11 класи", розрахована на 4 години на тиждень (140 годин на рік). Автори програми Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.

Для класів історичного профілю рекомендується підручник автора Турченка Ф.Г.



Всесвітня історія

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми "Всесвітня історія.

10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)" колективу авторів Ладиченко Т.В. та ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень).

Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії (автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.), що розрахована на

3 години на тиждень (105 годин на рік).

Період всесвітньої історії, що вивчатиметься в 11 класі загальноосвітньої школи, хронологічно охоплює період з 1939 по 2011 роки і є продовженням "новітньої", або "модерної історії". За цей відносно недовгий проміжок часу в історії людства відбулися значні зміни, що позначилися на житті кожної людини в усіх куточках Земної кулі.

У видавництві «Генеза» вийшов друком додаток до підручника «Історія України, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г., який містить навчальний матеріал, що охоплює події від 1921 до 1939 рр. Матеріал трьох тем вміщено в десяти параграфах і завершується повторювально-узагальнюючим уроком. Структура навчального матеріалу та методичний апарат, вміщені в додатку, відповідають будові підручника з історії України для 10 класу. Такий підхід має сприяти практичному застосуванню набутих умінь і навичок роботи з підручником, вдумливому та якісному опануванню навчального матеріалу, виконанню навчальних програм з історії України.

Також вийшли друком додаткові матеріали до підручника "Всесвітня історія", 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень) автора Полянського П.Б. "Драматичні тридцяті".

Для зазначених рівнів у загальноосвітніх навчальних закладах будуть використовуватися такі підручники:

Для класів рівня стандарту/академічного рівня.

Підручник "Всесвітня історія" автора Ладиченко Т.В. побудований за новою схемою, яка включає: авторський текст, документи, свідчення очевидців та учасників подій, уривки з праць відомих істориків, карти, схеми, питання і завдання для самоперевірки, обговорення та дискусій у групі.

У підручнику "Всесвітня історія" автора Щупака І.Я. зручний порядок структурування тексту з пунктами та підпунктами, невеликими за обсягом логічно завершеними блоками матеріалу, що сприяє його розумінню учнями. Рубрика "Згадайте…" нагадує про події та явища попереднього курсу всесвітньої історії та пов’язує їх з новим матеріалом. У рубриках "Свідчать документи", "Слово історика", "Мовою цифр", "Роздуми з приводу" подаються свідчення учасників подій та оцінки істориків, з якими можна сперечатися, статистичні дані та інша інформація. У підручнику вміщені також біографії визначних особистостей; рубрики "Гіпотези", "Питання до дискусії"дають можливість учням за допомогою вчителя обдумати та обговорити можливі шляхи розвитку історичних процесів, для чого слід застосувати власну уяву, творче мислення.

Підручник "Всесвітня історія" автора Полянського П.Б. висвітлює економічні, соціальні, політичні, дипломатичні, військові, культурні процеси у світі в другій половині ХХ - ХХІ ст.

Для учнів 11-х класів історичного профілю рекомендується підручник "Всесвітня історія" авторів Ладиченко Т.В., Заблоцького Ю.І. У 6 класі історія України і всесвітня історія вивчаються як єдиний інтегрований курс. Тому в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис робиться таким чином: Історія України. Всесвітня історія. (Інтегрований курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії України та всесвітньої історії недоцільно.



Правознавство

При вивченні правознавства слід враховувати динамічні зміни у системі суспільних відносин України, найновіші досягнення теоретико-правових поглядів на правові явища, результати активної нормотворчої діяльності органів державної влади, та водночас певну ступінь консерватизму українського законодавства.

У 2011-2012 навчальному році учні 9–х класів навчатимуться за програмою "Правознавство. Практичний курс" авторів Пометун О.І., Ремех Т.О.

Для 10 класів рівня стандарту / академічного на вивчення правознавства відводиться 35 годин на рік (1 година на тиждень). Чинною є програма авторів Котюка І.І. та Палійчук Н.Й.

Для класів правового профілю чинною є програма авторів Ремех Т.О., Ратушняка С.С. "Правознавство. 10-11 класи (профільний рівень)". Програма розрахована на 105 годин протягом навчального року (3 години на тиждень). Метою курсу "Правознавство" в профільних класах є формування в учнів розуміння права як відкритої системи, що базується на невід’ємності суспільства від держави, законів від повсякденного життя. Право представлене в курсі елементом цілісного світу, що складається з понять, переживань і практичних дій. Курс спрямований на розвиток правової і громадянської компетентності, відповідних ціннісних орієнтирів, умінь, навичок школярів.

Філософія

Філософію можна визначити як вчення про загальні принципи буття, пізнання і стосунки людини і світу. Навчальний предмет «Філософія» включає і розгляд питання про те, що таке сама філософія, передбачає також вивчення її історії.

Вивчення філософії учнями загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень) розпочинається з історії філософії у 10 класі. Для профільного навчання учнів 10-11 класів чинною є програма «Філософія» авторів Огнев'юка В.О., Утюж І.Г., яка розрахована на 70 годин (2 години на тиждень); вчитель самостійно визначається із кількістю годин до кожної теми.

Курс «Історія філософії» хронологічно та логічно відтворює розвиток філософських учень. Відтак мова йде не лише про історію однієї філософської школи, а продемонстровано усю різноманітність філософських шкіл та напрямів, що, насправді, є історією філософій. Специфіка історії філософії полягає в тому, що її зміст переважно складає виклад поглядів, що відображають світосприйняття відомих філософів.

Курс «Філософія» покликаний продовжити процес введення учнів у сферу формування, функціонування і розвитку духовності, продукує знання з основних проблем буття, мислення і пізнання.

Для учнів 11 класів Міністерство рекомендує для використання підручник «Філософія. 11 клас» (автори Кремень В.Г., Ільїн В.В.).

Мета підручника — допомогти учням сформувати уявлення про предмет «Історія філософії», про найважливіші філософські системи та видатних мислителів, які зробили значний внесок у вирішення «вічних» проблем людства.

Людина і світ

У старшій школі знання про взаємозв'язки людей і суспільства, про моральний зміст культури та релігій, релігійні моральні цінності, історію та основні засади світових релігій учні отримують під час вивчення навчального предмета "Людина і світ", який з 2011/2012 навчального року став обов’язковим для учнів 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, що передбачає опанування філософських, світоглядних знань інтегрованого узагальнюючого характеру й має величезний виховний потенціал.

Для рівня стандарту, академічного рівня на вивчення предмета "Людина і світ" відводиться 17 годин на рік (0,5 годин на тиждень), а профільного рівня – 35 годин на рік (1 година на тиждень). Чинними є програми: "Людина і світ. 11 клас (рівень стандарту, академічний рівень)" та "Людина і світ. 11 клас (профільний рівень)" авторів Ладиченко Т.В., Бакка Т.В., Марголіної Л.В.

Предмету притаманний інтегративний характер.

За результатами конкурсу для вищезазначених профілів у загальноосвітніх навчальних закладах будуть використовуватися 2 підручники:


  • авторів Марголіної Л.В., Бакка Т.В., Мелещенко Т.В. (рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень).

  • авторів Назаренко Н.В., Мануйлова Є.М., Требін М.П., Панфілова О.Ю., Каліновського Ю.Ю., Каліновського Ю.Ю., Назаренко Г.І., Воронянського В.О. (рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень).

Курси морально-духовного спрямування

Україна є багатонаціональною державою, в якій органічно переплетені культури багатьох народів, їх традиції, звичаї, вірування, обряди. Органічне поєднання національного і загальнолюдського – це необхідна передумова розвитку і збагачення кожної культури. Життєві реалії зумовлюють формування концепції полікультуралізму, котра акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя та стверджують необхідність підготовки учнів до взаємодії із соціальним середовищем, формування в них соціальних та комунікативних навичок, почуття власної гідності, відповідальності, здатності визначати власну активну життєву позицію тощо. Сприяти реалізації цих завдань покликані предмети морально-духовного та суспільствознавчого спрямування.

Звертаємо особливу увагу на те, що цей предмет не є вченням віри, не включає релігійні обряди, не ставить на меті залучення до певної конфесії. Викладання предмета передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних і світоглядних переконань учнів; здатності до співжиття в полікультурному й поліконфесійному українському суспільстві. У 2011/2012 навчальному році у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів України продовжується вивчення навчального предмета «Етика», що спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури поведінки учня.

Діючою є програма «Етика. 5-6 кл.» ( видавництво «Перун» 2005 року).

Оскільки курс “Етика” має на меті формування в учнів діяльних чеснот, практичних умінь та навичок (моральної культури), то діяльнісному підходові слід надавати пріоритетного значення. Учителям, які викладають цей курс, варто вбачати свою роль у тому, щоб допомогти учням сформувати уявлення про добро і зло, мораль та справедливість, навчити їх діяти й поводитись, орієнтуючись на моральні правила та цінності. Слід прищепити учням розуміння того, що основним в етиці вважається не вміння гарно говорити про добро та зло, а прагнення чинити добро, стверджувати його своїми вчинками, своїм життям, тобто бути добродієм.

Етика як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу. На уроках етики вчитель використовує інтерактивні технології навчання. Актуальними є також бесіда, тестування, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.

Учителям етики та адміністрації шкіл варто звернути увагу на те, що школа як установа, що здійснює процес спрямованої соціалізації учня, також певною мірою відповідає за моральний і соціальний розвиток учня. Викладання етики буде більш успішним, якщо у школі існують і діють норми поведінки та взаємовідносин, побудовані на етичних засадах і відповідній громадянській етиці, рівноправних партнерських відносинах, взаємоповазі учнів і вчителів. Створення етичної атмосфери у школі сприятиме тому, що теоретичні знання будуть використовуватись учнями на практиці. Варто якнайширше залучати життєвий досвід учнів, спонукаючи їх до активного родинного спілкування. Так, у 5-му класі діти можуть створювати герб сім'ї, складати список своїх сімейних обов'язків, готувати розповідь про сімейні традиції, виконувати деякі завдання спільно з батьками. Звертаємо увагу керівників шкіл: бажано, щоб курс «Етика» в 5–6-х класах викладав з року в рік один педагог. Вивчення основ етики здійснюється за рекомендованими Міністерством освіти і науки України підручниками: "Етика. 5 клас» (автори О. Данилевська, О. Пометун) та "Етика. 5 клас" (автори В.І. Фесенко, О.В. Фесенко, Т.С.Бакіна); "Етика. 6 клас"( авторів О. Данилевської, О. Пометун) та «Етика. 6 клас» (авторів А. Мовчун, Л. Хоружої).

Частиною навчально-методичного комплекту з етики для учнів 5- 6 класів є «Робочий зошит з етики для учнів 5 класу», «Робочий зошит з етики для учнів 6 класу» (автор О. Данилевська) (видавництво «Літера ЛТД»).

Курси духовно-морального спрямування є дисциплінами перш за все світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, які вибудовуються як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Вони не є вченням віри, не можуть включати релігійні обряди, і не повинні ставити за мету залучення до певної конфесії. Вивчення цих предметів передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Викладання предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. При цьому слід інформувати батьківську громадськість про особливості вивчення цих предметів, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи .

Вивчення основ християнської етики у 2011/2012 навчальному році відбуватиметься за рекомендованими Міністерством навчальними програмами для загальноосвітніх навчальних закладів: "Основи християнської етики" для учнів 1-11 класів (авторський колектив під керівництвом Жуковського В.М.); "Біблійна історія та християнська етика" для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авторський колектив під керівництвом архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа; “Християнська етика в українській культурі”, "Етика: духовні засади" для учнів 1 - 11 класів.

З метою формування у дітей та учнівської молоді високоморальних цінностей та орієнтирів, патріотичної і громадянської свідомості, пошанування національних традицій та культур народів України, Європи та світу у 2011/2012 навчальному році продовжується реалізація програми курсу за вибором "Розмаїття релігій і культур світу" (автор Є.В. Більченко) для учнів 1-11 класів. Цей інтегрований спеціальний навчальний курс знайомить учнів з духовним простором світової цивілізації у всій багатоманітності релігійно-культурних традицій. Він має на меті сприяти виробленню толерантності світогляду і здатності до активної участі в діалозі культур в інформаційному суспільстві. Курс побудований на міждисциплінарних засадах релігієзнавства, культурології, етики, естетики тощо.

Факультативний курс «Християнська етика в українській культурі» включає науково-методичний супровід предмета: навчальні програми, підручники «Дорога Добра» (1-й кл.), «Дорога Милосердя» (2-й кл.), які мають гриф Міністерства освіти і науки України (Лист Міністерства освіти і науки України від 07.03.2008 року за №1/10-627), робочі зошити для учнів, методичні посібники для вчителів, компакт-диски музичного супроводу уроків. Метою курсу «Християнська етика в українській культурі» є сприяння духовно-моральному розвитку дітей і прищеплення їм любові до ближнього, до України через ознайомлення з національними культурними надбаннями, з християнськими моральними цінностями: людяністю, милосердям, пошаною до батьків і старших, працелюбством, доброчесністю, гостинністю, вдячністю тощо, які водночас глибоко виявляються в українській культурі і за своєю суттю є загальнолюдськими. Цей процес передбачає наступні етапи: отримання інформації (ознайомлення з основними чинниками духовного розвитку); формування позитивного ставлення до предмета вивчення; засвоєння матеріалу (розуміння важливості дотримання певних етичних норм поведінки): формування переконань щодо важливості обраної моделі поведінки; бажання і внутрішня потреба наслідування зразкам християнської моралі; втілення в життя отриманих знань.

Вивчення курсу здійснюється за навчальними посібниками, схваленими до використання Міністерством освіти і науки України: «Дорога добра», 1 клас, авт. Огульчанський Я.Ю., (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка; АДЕФ КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2006, 2007); «Дорога милосердя», 2 клас, авт. Чернуха В.Г., Бєлкіна Е.В. (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2007); «Дорога доброчинності», 3 клас, авт. Огульчанський Я.Ю., Сіданич І.Л. (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2007); «Дорога мудрості», 4 клас, авт. Чернуха В.Г., Бєлкіна Е.В. (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2007). Комплект з християнської етики для учнів 5 класів включає підручник, хрестоматію для читання та робочий зошит (видавництво "Літера ЛТД", 2008 рік).

У підручнику з основ християнської етики для учнів 5 класу (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Саннікова Т.В., Лахман Н.М., Филипчук С.В., Гаврисюк О.Я.) міститься методично організований матеріал, подано ключові вірші, словничок нових слів, біблійні історії, оповідання та вірші повчального характеру, завдання для перевірки отриманих знань та їх застосування на практиці для формування відповідної поведінки.

Хрестоматія з основ християнської етики для 5 класу (Жуковський В.М., Мазур І.Є.) включає матеріал для читання, укладений відповідно до тематики підручника. Зошит для учня (Жуковський В.М., Кучма Л.Є., Гаврилюк О.Я.) призначений для закріплення навчального матеріалу, вивченого на уроці.

У 6 класі предмет "Основи християнської етики" викладається за підручником "Основи християнської етики. 6 клас" (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.).

Також Міністерство рекомендує для використання в загальноосвітніх навчальних закладах підручники Галини Сохань: «Основи християнської етики. 5 клас» та «Основи християнської етики. 6 клас» львівського видавництва «Світ», котрі вийшли друком у 2008 р., а також робочі зошити з основ християнської етики автора Галини Добош для 5-6 класів видавництва «Світ» (2010 р.).

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" викладати навчальний предмет "Етика" та факультативні курси морально-етичного спрямування можуть особи, які мають вищу педагогічну освіту та документ про проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, методичні кабінети тощо.

Згідно з Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки №240 від 23.06.2000 р.), календарне планування навчального матеріалу здійснюється учителем безпосередньо у навчальних програмах. Можна користуватися також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів вчитель може на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення лабораторних, практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань «круглих столів» тощо.

Учнівські зошити з предметів суспільно-гуманітарного циклу переглядаються учителем один раз на семестр і бал за ведення зошита може (за бажанням вчителя) виставлятися в журнал. При виставленні тематичних оцінок учитель на власний розсуд може враховувати або ні оцінку за ведення зошита.

Підручники, посібники, робочі зошити, атласи та контурні карти, зошити для контролю і корекції навчальних досягнень тощо, що використовуються на уроках, повинні мати гриф Міністерства освіти і науки України.

Всі вищезазначені програми з предметів суспільно-гуманітарного циклу розміщені на сайті Міністерства освіти і науки. При цьому інформуємо, що вийшов друком збірник програм курсів за вибором та факультативних курсів, рекомендованих Міністерством (у трьох частинах).



Відділення11. Фізика.

Координатор секції: Трофімчук Анатолій Борисович, завідувач кабінету фізики, доцент кафедри методики і змісту природничо-математичної освіти та інформаційних технологій Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тема. Формування фахової компетентності методистів районного (міського) методичного кабінету (центру).
Трофімчук Анатолій Борисович,

завідувач кабінету фізики,

доцент кафедри методики і змісту

природничо-математичної освіти

та інформаційних технологій

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ З ТЕМИ «СТВОРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ

НЕПЕРЕРВНОГО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ»
В умовах чинної системи підвищення кваліфікації, за своєю суттю загалом тоталітарної (як, зрештою, й уся система освіти), слухачам курсів подається блок інформації про сучасні досягнення фундаментальної науки і методики в певній галузі знань. Короткий термін навчання, жорсткі рамки навчальних планів не дають можливості врахувати індивідуальні запити курсанта.

Спроба проводити курси, формуючи групи за кваліфікаційними категоріями, проблеми не розв'язує, адже очевидно, що проблемні питання методики викладання від категорії не залежать. Наприклад, утруднення в постановці демонстраційного експерименту однаковою мірою може відчувати як молодий спеціаліст, так і досвідчений педагог вищої категорії.

Яків будь-якому випадку, коли наявні ресурси не задовольняють соціального запиту, маємо типову проблемну ситуацію: щоб задовольнити потреби в підвищенні кваліфікації, слід одночасно поєднати несумісні вимоги: група курсантів має бути (курси) та її не повинно бути (індивідуальні запити).

Для розв'язування проблемної ситуації застосуємо один із елементарних прийомів усунення протиріч: розділення взаємовиключних вимог у часі та просторі.

Як наслідок, маємо об'єднання (навчальна група) курсантів, котрі задовольняють освітні потреби в різних часових і просторових локальних групах.

Зрозуміло, що чим більше таких груп буде створено, тим повніше задовольнятимуться індивідуальні запити.

Оскільки щодо цього є певні обмеження, то логічним буде створення фіксованої кількості локальних груп, а подальшу індивідуалізацію навчального процесу слід реалізувати вже на їхній базі за загальним принципом розділення в просторі та часі.

Часовий розподіл актуальний у зв'язку зі змінністю складу груп стосовно проблем: учасники однієї групи, об'єднані певним проблемним питанням, можуть довільно мігрувати, утворюючи інші групи в іншому складі для розв'язування інших проблем.

Проаналізувавши ці та інші проблеми чинної системи підвищення кваліфікації на раді кабінету фізики, на засіданні науково-методичної ради інституту, було прийнято рішення щодо проведення експерименту зі створення регіональної моделі неперервного підвищення кваліфікації вчителів фізики.

З цією метою була створена творча група, яка розробила експериментальну програму, котру після схвалення вченою радою інституту було затверджено наказом управління освіти і науки.

Тридцять учителів фізики області, атестація яких має відбутися за 2-3 роки (враховано положення про атестацію, що, зокрема, передбачає — атестації передує підвищення кваліфікації), на добровільній основі були залучені до експерименту. Під час настановчої сесії було здійснено вхідне діагностування та повідомлено суть експерименту. На підставі рекомендацій за результатами діагностування і за власним бажанням (головна вимога!) вчителі обрали секції за напрямами роботи проблемної лабораторії.

Під час настановчої сесії було враховано індивідуальні побажання курсантів щодо питань, внесених до плану роботи лабораторії. Крім того, графік роботи секцій складено так, щоб учитель мав змогу брати участь (за його бажанням) у роботі кількох секцій. Оскільки це передбачає великий обсяг самостійної роботи (в тому числі науково-методичної) з метою активного включення курсантів у процес підвищення кваліфікації, то кращі роботи вчителів друкуватимуть в обласному журналі «Фізика для фізиків» та фаховому науково-методичному журналі «Нова педагогічна думка».

У процесі підвищення кваліфікації передбачено майстер-класи кращих учителів фізики, ознайомлення всіх курсантів із сучасними інформаційними освітніми технологіями, зокрема з методикою проектів за програмою «Інтел. Навчання для майбутнього».

Корективи в тематику засідань лабораторії можна вносити на будь-якому занятті. Заняття проводяться кожних два місяці впродовж двох навчальних років і завершуються вихідним діагностуванням. Проте за бажанням учителя вихідне діагностування з отриманням свідоцтва про курсове підвищення кваліфікації можливе після першого року роботи лабораторії.

Лабораторія є відкритою: до участі в її роботі запрошуються методисти районних та міських методкабінетів, керівники методичних об'єднань, що дає можливість упроваджувати здобуті знання в роботу шкіл області (на районних, міських методичних об'єднаннях та семінарах учителів фізики).

Перевага такого підвищення кваліфікації у порівнянні з традиційними курсами (раз на 5 років) дає підстави очікувати:

1. Продовження роботи вчителів у лабораторії і поза дворічним циклом.

2. Підвищення ефективності роботи конкретного вчителя на основі вдосконалення його індивідуальної фахової майстерності.

3. Як наслідок — підвищення рівня навчальних досягнень учнів із фізики.
Ключник Віктор Васильович,

методист методичного кабінету управління освітивиконавчого комітету Рівненської міської ради
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ГАЛУЗІ ОСВІТИ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал