Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський



Сторінка20/38
Дата конвертації12.12.2016
Розмір8.72 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   38

Відсутність системи матеріального стимулювання пошукової діяльності як закладів освіти, так і окремих її учасників.

Важливе завдання, яке стоїть перед керівником колективу педагогів-дослідників, − вибір стратегії організації дослідно-експериментальної роботи.

Найпоширенішими стратегіями дослідно-експериментальної роботи є стратегія локальних змін:

  • введення окремих інновацій;

  • підвищення ефективності окремих ділянок діяльності навчального закладу.

Стратегія модульних змін: упровадження окремих комплексів нововведень.

Стратегія системних змін: повна реконструкція навчального процесу, яка вимагає перегляду всієї діяльності і взаємозв’язку всіх ділянок роботи.


Організатор колективноїнауково-дослідноїроботи в науковому дослідженні має дотримуватися обраної стратегії ташляхів її реалізації,ознайомити з цією стратегією всіх учасників дослідження, а такожзабезпечувати координацію всієї роботи та зв’язок з ученими, які здійснюютьнауковий супровіддослідницької роботи.

Колективні дослідження характеризуються тим, що мають єдину провідну ідею та гіпотезу, загальну теоретичну платформу, єдині принципові підходи до методики дослідження та інтерпретації результатів. Вони здійснюються підготовленим колективом дослідників, яким відоміне лише особливості, а й умови проведення науково-дослідної роботи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


    1. Грищенко І.М. Основи наукових досліджень: навч. посібник / І.М.Грищенко, О.М.Грищенко, В.О.Борисенко; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2001. - 185 с.

    2. Магістерська робота у педагогічному вузі: посібник[для студентів-магістрантів] / А.Д.Бондар, Б.С.Кобзар, О.І.Безлюдний, Л.Є.Ковальов, Ю.М.Краснобокий. - К.: Наук. світ, 2008. - 117 с.

    3. Макагон К.В. Формування готовності педагога до пошукової діяльності / К.В.Макагон // Директор школи. - 1998. - № 34. - С. 7-11.

    4. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник / В.Швейко, Н.Кушнаренко. - 3-тє вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2003. - 295 с.



Дмитрук Людмила Арсентіївна,

заступник директора Рівненського

спеціального дошкільного дитячого будинку
ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СЕНСОРНОЇ КІМНАТИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ВАД РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДОСВІДУ РОБОТИ)
Основою загального розумового розвитку дитини є сенсорний розвиток. Адже пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення. Як зауважував О.Запорожець, певні системи, тобто закономірно побудовані ряди форм, кольорів, величин та інших якостей речей, отримують певне мовне позначення. Оволодіваючи цими системами, індивід отримує своєрідний набір еталонів, з якими він може зіставити будь-яку сприйняту річ, охарактеризувати її, знайти їй місце серед інших.

Чуттєве пізнання має особливо важливе значення у дошкільному дитинстві, оскільки цей період найсприятливіший для формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про світ. Це налаштовує на серйозну увагу до сенсорного розвитку дитини у дошкільний період.



Сенсорний (лат.sensohusорган чуттів) розвиток дитини розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.



Сенсорне виховання система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття. До головних завдань сенсорного виховання належать:



  • формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

  • формування системи сенсорних еталонів;

  • розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній дальності.

Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури — культури сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.

У процесі сенсорного виховання важливо організувати, за словами М. Монтессорі, педагогічне «підготовче середовище», яке є передумовою реалізації дитиною можливостей власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища є дидактичний матеріал. Розроблений М. Монтессорі дидактичний матеріал зорієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів, вироблення уміння слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Він зосереджує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета (об'ємі — циліндри, куби і призми; довжині — поділені на дециметри палиці; кольорах — шматочки шовку; шумах — циліндричні коробочки з різним умістом тощо). Цей матеріал не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити посильні для її віку вправи. Такі вправи з дидактичним матеріалом сприяють самовихованню, оскільки передбачають контроль можливих помилок. Вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки, а намагаючись їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, вчиться надалі уникати неправильних рішень і дій. Під час такої роботи дитина виховує в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість.

Систему сенсорного виховання М. Монтессорі високо оцінила С. Русова, яка також вважала розвиток органів чуття першим кроком до самостійної свідомості дитини, доводила необхідність «якнайраніше давати раціональний розвиток чуттям». Це слід робити «постійно, щодня потроху, одночасно стежачи за усіма чуттями, бо вони разом виявляються і не працюють нарізно, поодинці».

Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових даних про психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у розумовому розвитку (М.Щелованов). Цей період називають «золотою порою» сенсорного виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує у дитини відчуття «сенсорного голоду», уповільнює її розумовий розвиток.

Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а мислення сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання не є пасивними процесами. Вони розгортаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей. Протягом дошкільного дитинства сенсорні процеси виокремлюються у самостійні довільні дії, на основі яких формуються способи спостереження, розглядання, пошуку. Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів.

Сенсорні еталони зразки якостей предметів, створені людством у процесі суспільно-історичного розвитку.

Еталонами кольору є сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми — геометричні фігури; величини — метрична система мір та ін. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, а є досить складним і тривалим процесом.

Психологи виокремлюють такі періоди засвоєння еталонів у дошкільному віці:


  1. передеталонний період (від народження до початку 3-го року життя); дитина відображає окремі особливості предметів, здебільшого суттєві, важливі для безпосереднього використання;

  2. період предметних еталонів (до 5-ти років); образи якостей предметів дитина зіставляє з певними предметами;

  3. набуття якостями предметів еталонного значення (від 5-ти років і далі); дитина співвідносить якості предметів із загальноприйнятими еталонами: вода холодна, стільниця прямокутна, електролампочка скляна тощо.

Розвиток сприймання відбувається в процесі різноманітної діяльності, кожен вид якої має свої основи і забезпечує ефективну динаміку певних сенсорних процесів.

Сучасна педагогічна наука на основі даних психології і педагогіки окреслює зміст сенсорного виховання, яке має здійснюватися за принципом формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з раннього віку) у навколишньому світі. Ознайомлення з кольором, формою, розміром предметів повинно відбуватися одночасно з удосконаленням звукового аналізу мови, формуванням музичного слуху, розвитком м'язово-суглобової чутливості та ін. Ці вміння є важливими для музичної, образотворчої, трудової діяльності, мовленнєвого спілкування.

Опанування дитиною сенсорних дій поєднується з різноманітною діяльністю, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. Сенсорне виховання передбачає і спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сенсорними еталонами, спеціальними способами зіставлення якостей предметів із засвоєними зразками, тобтоіз способами обстеження предметів.

Для виокремлення певних груп якостей потрібні як прості дії (дотик, погладжування — для визначення гладкості поверхні), так і складніші системи обстежувальних (перцептивних) дій, якою є, наприклад, система виявлення звукового складу слова. Все це і становить зміст сенсорного виховання.

На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей протягом перших років життя тонких диференціювань предметів різних форм, розмірів, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина стежить за предметами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об'ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та ін.). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.

За стихійного засвоєння сенсорного досвіду в дитини можуть скластися хибні уявлення про якості предметів, і процес їх засвоєння штучно затягнеться у часі. Тому сенсорне виховання повинно послуговуватися методом навчання.

Дитині складно дається пізнання просторових відношень. Нелегким є формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором, а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття — прогулянкою, а прогулянка — обідом тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.

Важливим є і розвиток слухового сприймання. Вже наприкінці 2-го року життя дитина має розвинений фонематичний слух, а в дошкільному віці оволодіває здатністю до звукового аналізу слів. Для розвитку тактильної, нюхової та смакової чутливості у процесі сенсорного виховання вдаються до спеціальних вправ на порівняння, а також використовують досвід повсякденного життя дітей. Важливо вміло включати завдання сенсорного виховання у діяльність дітей.

Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі етапи:

1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).

На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що форма, розмір, колір — постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;

2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний). Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.

Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фігурами) у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.

Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший).

Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу від порівняння двох - трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють із відтінками кольору, варіантами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою на основі зразків-еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті, слід розвивати аналітичне сприймання — вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.

Більшість дослідників вважає недоцільним відокремлення до трьох років продуктивної діяльності дітей, дидактичних ігор і вправ із сенсорного виховання. Пізніше продуктивна діяльність ускладнюється, навчання її набуває планомірності і систематичності. Сенсорне виховання у цей період відокремлюється і реалізовується під час організованих дидактичних ігор і вправ.

Сучасні програми навчання і виховання дітей у дошкільних закладах, як правило, не містять розділу «Сенсорне виховання». Завдання його реалізуються в інших розділах, у яких ідеться про мовленнєвий розвиток дітей, ознайомлення їх з нинішнім світом, розвиток продуктивних видів діяльності. Щоб подолати емоційні проблеми і труднощі вольового самоконтролю, які є відчутною проблемою сьогодення для дітей і підлітків, – використовується спеціальна сенсорна кімната. Сенсорні кімнати були розроблені в Голландії наприкінці 70 -х років, де зародилася ідея штучної стимуляції сенсорного сприйняттям. Сенсорні кімнати використовувалися реабілітологами і соціальними працівниками для роботи з найбільш важким контингентом хворих психоневрологічного профілю і грубим зниженням інтелекту. На початку 80-х років, крім Голландії, найактивнішим користувачем сенсорних кімнат стала Великобританія. Розширилося коло пацієнтів: кімнати стали активно використовуватися при лікуванні пацієнтів із девіантною поведінкою, дітей із різними психічними відхиленнями і т.д.

Переваги об'єднання навчання психом'язевої саморегуляції з умовами сенсорної кімнати можна визначити тим, що сенсорна кімната своєю ізольованістю, незвичайністю обстановки створює відповідний настрій релаксації, виходу зі стресових стимулів зовнішнього світу; використання спеціальних матів, подушок і сухого басейну дозволяють значно легше, ніж крісла або кушетки, створити положення тіла, зручне для навчання довільної релаксації; оптичні ефекти сенсорної кімнати дозволяють переключати увагу дітей, які навчаються; світло-звуко-тактильна стимуляція в сенсорній кімнаті легко може бути асоційована з природними релаксаційними об'єктами, що підсилює глибину релаксації. Заняття в умовах сенсорної кімнати сприяють зниженню гніву.


Позитивні емоції є могутнім антистресовим фактором. Вважається, що періоди емоційної напруги в людини навіть у найважчих ситуаціях, якщо вони завершуються періодами активного відпочинку, розслабленням, супроводжуються позитивними емоційними відчуттями. Коли дитина слухає, наприклад, особливо підібрану музику і згадує які-небудь приємні події, отримані до цього важкі емоції травматичної події стираються з пам'яті.

Сенсорна кімната є важливим інструментом для розширення і розвитку світогляду, сенсорного і пізнавального розвитку, проведення психологічних консультацій. Обстановка сенсорної кімнати сприяє нормалізації психічного стану в здорових і хворих людей. Устаткування сенсорної кімнати можна розділити на два функціональні блоки:

Релаксаційний у нього входять м'які покриття, пуфики і подушечки, сухий басейн, прилади, що створюють розсіяння світла, мобайли (підвішені рухливі конструкції, іграшки), установка для аромотерапії і підбір музичних творів для релаксації. Дитина, лежачи в басейні або на м'яких формах, може прийняти комфортну позу і розслабитися.

Активаційний – у нього входять всі прилади зі світлооптичними і звуковими ефектами, сенсорні панелі для рук і ніг, масажні м'ячики. Додатково можна в нього включити сухий басейн. Яскраві світлооптичні ефекти залучають, стимулюють і підтримують увагу, створюють радісну атмосферу свята. Застосування приладів цього блоку сенсорної кімнати спрямовано на стимуляцію дослідницького інтересу і рухової активності.

Сенсорна кімната – це організоване особливим чином навколишнє середовище, що складається з безлічі різного роду стимуляторів, що впливають на органи зору, нюху, дотику і вестибулярні рецептори. У сенсорній кімнаті за допомогою різних елементів створюється відчуття комфорту і безпеки. Це сприяє швидкому встановленню теплого контакту між педагогом і дитиною. Спокійна колірна гама обстановки, м'яке світло, приємні аромати, тиха ніжна музика – усе це створює відчуття спокою, умиротворення. Створені умови не тільки дають приємні відчуття, але і застосовуються для терапії. Не даремно сенсорну кімнату називають «кімната - лікар».

Перебування в сенсорній кімнаті сприяє поліпшенню емоційного стану; зниженню занепокоєння й агресивності; зняттю нервового порушення і тривожності; нормалізації сну; активізації мозкової діяльності; прискоренню відновлювальних процесів після захворювань. Відсутність небезпечних предметів, «м'яка» підлога і стіни дають дитині відчуття безпеки при пересуванні, навички спілкування і самообслуговування, сприяють розвиткові рухових і психічних навичок. В умовах цієїкімнати можна знімати страхи, невротичні стани, проводити корекцію поведінки. Сенсорна кімната використовується як додатковий інструмент терапії і підвищує ефективність будь-яких заходів, спрямованих на поліпшення психічного і фізичного здоров'я дитини.

Наша сенсорна кімната використовується для релаксації дітей з невротичнимипсихосоматичними розладами, а також для стимуляції різних функцій організму (слуху, зору, дотику, нюху, рухових функцій, мовлення) у дітей із затримкою психічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення, для проведення корекційних занять із дітьми, що мають різні сенсомоторні порушення, корекції ігрової діяльності, психічних процесів та інше.

При роботі з гіперзбудливими дітьми необхідно знизити навантаження на сенсорику, виключити елементи активної стимуляції.

При роботі з тривожними дітьми потрібно виключити різкі переходи від одного стимулу доіншого. За допомогою очей ми одержуємо до 90 відсотків інформації. Крім цього, «красива їжа для очей» – кращий засіб для зняття нервової і м'язевої напруги.

Для роботи в сенсорній кімнаті використовуються методики світло-, кольоро-, звуко-, казко- і аромотерапії для впливу на стан пацієнта через відповідні органи почуттів.

Нетрадиційні корекційні методики, які можна використовувати при роботі в сенсорній кімнаті, дають можливість зробити корекційно-реабілітаційний процес не лише якісним та продуктивним, а й цікавим для дітей, які сприймають заняття як гру та із задоволенням беруть участь у корекційних вправах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Богініч О. Особливості організації рухової діяльності дітей з проблемами фізичного розвитку / О. Богініч // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков [та ін.]. – К.: Контекст, 2000. – 336 с.

  2. Ілляшенко Т. Затримка психічного розвитку у дітей: причини виникнення та корекція / Т.Ілляшенко // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков [та ін.]. – К.: Контекст, 2000. – 336 с.

  3. Сенсорное воспитание в детском саду / ред. Н.Н. Поддьякова, В.Н. Аванесовой. – М.: Просвещение, 1997. – 212 с.

  4. Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Е. Литвяк. – Первое сентября. – 2000. – №74.



Відділення 7. Початкова освіта.

Координатор секції: Салтишева Вікторія Михайлівна, завідувач кабінету початкової освіти, старший викладач кафедри корекційної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тема.Інноваційні підходи до організації методичної роботи з учителями початкових класів.
Салтишева Вікторія Михайлівна,

завідувач кабінету початкової освіти,

старший викладач кафедри корекційної освітиРівненського обласного інститутупіслядипломної педагогічної освіти
ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В УМОВАХ ЗМІНИ ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ

(ЗАСІДАННЯ «КРУГЛОГО СТОЛУ»)
Мета:

- виробити спільну думку про пріоритетну діяльність методистів в умовах зміни освітніх стандартів;

- окреслити напрямки роботи методиста у вигляді змістовних блоків діяльності;

- розробити рекомендовану тематику методичних заходів для реалізації завдань кожного блоку діяльності;

- розробити рекомендовану тематику традиційних форм роботи в умовах зміни освітніх стандартів.



Понятійний апарат

Державний стандарт — рамковий документ, що визначає особливості змісту та результатів навчання.

Професійна компетентність вчителя — обізнаність і авторитетність педагога, властивість особистості, яка дозволяє продуктивно розв’язувати навчально-виховні завдання, розраховані на формування іншої людини.

Метапредмети — предмети нового типу, в основі яких лежить діяльнісно-мислительний тип інтегрування навчального матеріалу, принципи рефлексивного ставлення до базових понять мислення — «знання», «знак», «проблема», «задача»…

Сіткова методична служба — цифрові освітні ресурси, розміщені у мережі Інтернет, що дають можливість підвищити професійний рівень учителя.

Проблемна група — група, у яку входять вчителі, які цікавляться вирішенням однієї проблеми. Заняття проводяться у формі дебатів, рольової гри, прес-конференції, публічної дискусії тощо.



Вступна промова

Запорукою професійного успіху вчителя початкових класів на сьогодні не можуть служити знання, отримані один раз на життя. Досягнення нової якості освіти неможливе без підвищення рівня його професійної компетентності. Важливого значення набуває здатність учителя орієнтуватися у величезному інформаційному полі, вміння самостійно знаходити рішення і успішно їх реалізовувати.

Запитання:

Назвіть пріоритетні напрямки діяльності методистів і питань початкової школи в умовах зміни освітніх стандартів.

Обговорення — 10 хвилин.

Результати обговорення:

Пріоритетні напрямки діяльності методистів:



у діяльнісно-прогностичній роботі:

  • діагностика інформаційних потреб педагогів;

  • діагностика рівня педагогічного професіоналізму вчителя;

  • створення банку даних із питань теоретичних основ і результатів творчої діяльності педагогів щодо змісту і методів освіти на базі всіх відомих носіїв інформації;

  • створення проблемно-орієнтованих баз даних із актуальних питань розвитку початкової освіти;

у змісті освіти:

- методичне забезпечення засвоєння базового державного стандарту початкової школи;

- надання допомоги керівникам методичних об’єднань шкіл, заступникам директорів із питань початкового навчання;

- дидактичне і методичне забезпечення нового змісту освітив інноваційній, експериментальній діяльності:

- експертиза інновацій, організація наукового кураторства експериментальною роботою;

- організація методичної роботи з педагогічними кадрами інноваційних закладів.

Запитання:

Які вимоги ставляться до роботи методиста з питань початкового навчання на сучасному етапі?

Обговорення (10 хвилин).

Результат обговорення:

У зв’язку з пріоритетними завданнями, випливають вимоги до методиста відділу освіти, який повинен уміти:

- будувати структуру інформаційних повідомлень,представляти інформацію в усній, писемній і наочній формі на паперових та електронних носіях;

- володіти навичками розробки методичних рекомендацій, посібників, аналізу і узагальнення навчально-методичного матеріалу;

- володіти навичками узагальнення педагогічної діяльності;

- володіти методичними прийомами інформаційно-пропагандистської діяльності.



Вступна промова перед запитанням:

Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, у системі освіти, проблеми функціонування та розвитку освіти вимагають оновлення структури, змісту, форм методичної роботи із забезпечення неперервного підвищення професійного рівня вчителів.

Завдання:

Назвіть змістовні блоки у діяльності сучасного методиста з питань початкової освіти та окресліть рекомендовану тематику для кожного з цих блоків.

Обговорення (15 хвилин).

Результат обговорення:

Основні змістовні блоки у діяльності методиста:

Блок «Професіоналізм, інновації, творчість, успіх — основа розвитку потенціалу вчителя початкових класів»:

Внутрішньошкільна модель розвитку потенціалу вчителя.

Компетентнісний підхід в освіті — основа майстерності вчителя.

Професійна компетентність нового вчителя і формування базових компетентностей учнів:



  • інформаційної(вміння шукати, аналізувати, перетворювати, використовувати інформацію для вирішення проблем);

  • комунікативної(уміння ефективно співпрацювати з іншими людьми);

  • самоорганізації (уміння ставити мету, планувати, відповідально ставитися до власного здоров’я, повноцінно використовувати особистісні ресурси).

Блок «Новий учитель і нові державні стандарти»:

Нові державні стандарти: структура, зміст, навчально-методичне забезпечення.

Яке значення має стандарт початкової школи для вчителя-предметника?

Вплив нових освітніх стандартів початкової школи на зміст основних дисциплін.

Нові стандарти: формування універсальних навчальних дій і майстерність учителя.

Новий вчитель і нові вимоги до засвоєння основної освітньої програми: особистісні, предметні, метапредметні. Шляхи вирішення проблем.



Блок «Новий учитель і ефективний навчально-виховний процес»:

Діяльнісний підхід — основа навчально-виховного процесу.

Метапредметний підхід як ядро української освіти.

Система формування і розвитку метапредметних умінь учнів засобами дослідницької діяльності.

Формування універсальних навчальних дій:пошуки, проблеми, перспективи.

Формування навичок дослідницької діяльності за допомогою мережевих проектів.

Розвиток креативних здібностей учнів на уроках.

Підвищення навчальної мотивації школярів: як залучити батьківський ресурс?

Стратегія засвоєння знань і отримання досвіду вирішення життєво важливих завдань.

Нові технології і методики здоров’язберігаючого навчання, що забезпечують формування зацікавленого ставлення учнів до власного здоров’я.

Нові підходи до вивчення шкільних дисциплін із використанням здоров’язберігаючих технологій.

Досвід формування здорового способу життя всіх учасників освітнього процесу.

Пошук шляхів формування української ідентичності школярів.

Школа як простір людяності і людина як вища цінність у цьому просторі.

Чому школярі рідко переживають на уроках відчуття успіху?

Сім’я і школа: конструктивний діалог.



Блок «Новій школі – новий керівник»:

Яким повинен бути заступник директора з початкового навчання?

Управління педагогічним колективом: як проектувати процес підвищення кваліфікації і самоосвіту вчителів?

Роль заступника в створенні умов для розвитку професійної компетентності та розвитку творчої активності учителя початкових класів.

Шляхи підвищення конкурентоздатності кваліфікованого педагога.

Організація внутрішньошкільного навчання педагогічних працівників.

Проблеми впровадження моделей безперервної професійної освіти, що забезпечують можливість формування індивідуальної освітньої траєкторії для подальшого професійного, кар’єрного і особистісного росту.

Роль заступника директора з питань початкової освіти в умовах упровадження нових державних стандартів.

Які умови повинен створити сучасний заступник директора для виявлення і навчання обдарованих дітей?

Нова школа – новий учитель – нові методы атестації педагогічних кадрів: роль заступника директора у реалізації інноваційних процесів.

Удосконалення управлінських технологій із формування здорового способу життя всіх учасників навчального процесу.

Запитання: Які форми методичної роботи необхідно проводити у період зміни освітніх стандартів?

Обговорення (10 хвилин).

Пропозиції учасників круглого столу:


  1. Методична підтримка з підвищення рівня готовності вчителів до ДПА.

Механізм підготовки:

а) аналіз результатів ДПА за попередній рік. Розміщення результатів у збірниках, аналіз результатів на інформаційних сайтах, аналіз типових помилок ДПА, допущених учнями. Виявлення проблем у викладанні предметів: невідповідність річної оцінки і ДПА, недостатнє вміння користуватися тестами, недостатній рівень психологічної готовності, неефективні технології підготовки учнів;

б) розробка плану заходів, вирішення виявлених проблем. Наприклад, при невідповідності оцінювання — робота з критеріями, тренінг оцінювання робіт, методичні рекомендації«Методика оцінювання завдань ДПА», майстер-клас «Майстерня оцінки».

2. Створення мережевої методичної служби, що дає можливість уникнути часових та просторових обмежень. Щоб здійснювати підтримку педагогів, їх супровід методист повинен володіти відповідними компетентностями. Важливу роль відіграє процес створення сайтів, що мають інформаційну, організаційну, методичну, консультативну функції. Розміщення на сайті новин, корисних посилань, оголошень про олімпіади, їх результати, конкурси, підсумкові аналітичні звіти.

Завдання методистів — вивчити ресурси глобальної мережі і використовувати їх для організації професійного розвитку вчителів.


  1. Актуальним залишається такий вид роботи як майстер-класи. Пропонуємо таку тематику майстер-класів:

Розвиток загальнонавчальних умінь і навичок учнів в умовах особистісно орієнтованого навчання.

ІКТ у професійній діяльності вчителя початкових класів.

Співпраця вчителя початкових класів і логопеда у формуванні навичок орфографічного письма.

Дитячі об’єднання: теорія і методика діяльності.

Діагностика, прогноз, профілактика і усунення проблем у навчанні учнів початкових класів.

Система роботи з підготовки учнів до ДПА.

Створення ефективної структури поширення досвіду переможців конкурсу «Учитель року».


  1. Створення проектних груп учителів для вирішення проблемних питань викладання у початковій школі.

Технологія підготовки проектної групи:

Виявити учасників групи “прориву”: вчителі, що впроваджують інновації і здатні їх поширити.

Для цього у школах району здійснити:

- діагностику успішності вчителя;

- діагностику професійної готовності вчителя до застосування інновацій;

- діагностику пізнавальних потреб учителів.

На основі цього вибрати тематику педагогічного проекту.

Зразок проектних запитань для вчителів:

Чому діти не хочуть читати?

Як навчити дитину перевіряти себе?

Читати чи дивитися телевізор: що краще?


  1. Форми поширення педагогічного досвіду.

Фестиваль “Симфонія уроку” (коли вчителю цікаво вчити, а дітям вчитися)(ж. “Методист”№4, 2009 рік).

Асоціація педагогів-переможців та лауреатів конкурсу “Учитель року”

Зимова школа (налагодження професійних стосунківіз учителями інших шкіл, міст, областей, країн) (ж. Методист №4, 2009 рік).


  1. Методична підтримка молодих учителів (школа молодого вчителя, 3 роки).

Перший рік:психологічна підтримка молодого вчителя, анкетування проблем, екскурсія по кабінетах учителів-майстрів, засідання “Сучасний урок як необхідна умова якості освіти, вимоги до сучасного уроку”, відвідування уроків у рамках відкритих заходів(“Учитель року”), відвідування уроків учителів-стажистів, дискусія ”Фактори впливу на якість освіти”, анкетування “Аналіз роботи першого року школи”.

Другий рік: ознайомлення з документами: про перевірку щоденників, про перевірку зошитів, журналів, моделювання системи виховної роботи вчителем, методи вивчення особистості школяра, досвід роботи з батьками(план характеристики класу, тематика батьківських зборів). Бесіди з батьками, дискусія «Важка ситуація на уроці: способи вирішення». Засідання «круглого столу» «Педагогічні вміння вчителя і шляхи їх розвитку».

Третій рік: основи теорії розвивального навчання,індивідуалізація та диференціація навчання, групова робота: ”Діяльність учителя на уроці з особистісно орієнтованою спрямованістю”, культура педагогічного спілкування, засідання круглого столу: «Оцінка якості урочної діяльності вчителя», педагогічний твір «Я як учитель: з позиції минулого, теперішнього і майбутнього», обговорення творів.

7. Науково- методична діяльність відповідальних за початкове навчання.

1. Лабораторії вчителів-експериментаторів, створення інформаційного середовища для вчителів, що працюють у режимі експериментального майданчика.

2. Проблемні групи з тем: зворотний зв’язок на уроках, моніторинг якості освіти.

3.Педагогічні майстерні (“Ритор”,ж. Методист№1, 2006 р.).

8. Семінари для вчителів початкових класів:

Формування ключових компетентностей школярів — соціальне замовлення суспільства школі.

Використання ІКТ під час уроків, позаурочний час у початковій школі.

Здоров’язберігаючий підхід у навчально-виховному процесі початкової школи.

Створення умов для формування освітньої та творчої ініціативи учнів початкових класів.

ІКТ-компетентність учителя початкової школи в умовах переходу на стандарти нового покоління.

Професійно-особистісна готовність педагога до реалізації діяльнісного підходу у навчанні молодших школярів.

Сучасні педагогічні технології в освітньому процесі як засоби розвитку суб’єктів освітнього процесу.

Моніторинг динаміки сформованості загальнонавчальних умінь — показник компетенції молодшого школяра.

Оцінка рівня інноваційного потенціалу вчителів початкових класів (дослідження факторів, що стимулюють і сприяють навчанню, розвитку, саморозвитку вчителя початкових класів).

Завершальна промова

Від ефективності методичної роботи з учителями початкових класів залежить якість знань учнів, тому методисти відділів освіти повинні мобільно реагувати на зміст нових нормативних документів, які змінюються з 2012 року, на запити самих педагогів та враховувати вимоги сучасного суспільства.

Сучасний методист районного відділу освіти повинен відмовитися від формалізму і шаблонів у роботі для того, щоб діяльність стала потужним засобом реальної модернізації системи початкової освіти. У кожному районі чи місті — свої напрямки творчого пошуку педагогів, свої інноваційні практики. Тому першочергове завдання методичної служби — успішно реалізовувати інноваційні програми та стимулювати творчий потенціал учителя початкових класів. При цьому важливо застосовувати такі форми роботи: дискусійний клуб, «круглий стіл освітньої політики початкової школи», творчий звіт кращої школи, ділові ігри, педагогічні дебати, педагогічний ринг, форум, педагогічний марафон, лабораторія невирішених проблем, творча майстерня.

Лише у результаті вирішення багатьох питань методики та практики буде вироблена консолідована позиція педагогічної спільноти вчителів початкових класів району, міста, яка стане ґрунтовним методичним надбанням педагогів. А методична служба виконає своє основне завдання – бути колективною школою професійного росту вчителів, «проривом» педагогічної думки.



Ляхович Лариса Хомівна,

методист Володимирецького

районного методичного кабінету
ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ

З УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)
Людина, яка пережила хоч раз почуття піднесення, польоту,

прагне пережити його знову і знову

І.С.Кон
Майстер-клас

Тема. Інтерактивні форми та методи роботи з учителями початкових класів у системі методичної роботи.

Мета: вдосконалення освітньої та практичної підготовки методистів з початкового навчання, забезпечення їх практичного оволодіння вміннями і навичками організації методичної роботи з учителями початкових класів у системі науково-методичної роботи шляхом практичного запозичення педагогічного досвіду; сприяння розвитку педагогічної творчості методистів, надання допомоги у подоланні труднощів, що виникають в організації та використанні інноваційних форм підвищення власного професійного рівня.

Форма проведення: презентація, творча дискусія, моделювання, відеопоказ.

План проведення

1. Сучасні підходи до організації науково-методичної роботи з учителями початкових класів.

Сучасна школа в умовах переходу на Європейську модель освіти потребує вчителя  нового типу — такого, що творчо думає, володіє сучасними методами і технологіями навчання, засобами психолого-педагогічної діагностики, умінням прогнозувати кінцевий результат. Адже якість освіти — це показник розвитку суспільства, національної культури, національної самосвідомості.

На сучасному етапі у педагогічній літературі розглядаються нетрадиційні форми науково-методичної роботи, які відповідають завданням підвищення професійної майстерності за умов реформування загальноосвітніх шкіл. Під такими формами Н.І. Стяглик розуміє відомі в номенклатурі організаційні форми, котрі набувають особливої актуальності через появу якісно нових соціальних завдань, а також ті форми, що потребують нестандартної організації даної роботи для забезпечення оптимального результату при розв'язанні окреслених завдань.

Умовно нетрадиційні форми науково-методичної роботи поділяються на дві групи. До першої належать так звані «пульсуючі» форми, які здавна відомі в педагогіці, але через різні соціальні та інші умови відзначаються нерегулярністю практичного застосування. До цієї групи форм належать кафедри, дослідно-експериментальні лабораторії, авторські школи, мікрогрупи, ініціативні групи, лекції-консультації. Друга група нетрадиційних форм науково-методичної роботи — нестандартні форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Ці форми виникли нещодавно під впливом засобів масової інформації та в результаті впровадження нових педагогічних ідей. До них належать: «мозковий штурм», методичний ринг, методичний фестиваль, педагогічний КВК, педагогічні ігри, аукціон педагогічних ідей, «круглий стіл», телеміст, гра «Що? Де? Коли?», педагогічна вітальня, конкурс педагогічної майстерності, ярмарок-виставка педагогічних ідей, тижні молодого вчителя, фокус-група, клуб професійного спілкування, майстер-клас, школа психолого-педагогічної грамотності, творча вітальня, творчий майданчик, дидактична майстерня, педагогічний лекторій, дискусійний клуб, стажувальний майданчик, консультативний пункт, консалтингова служба, інформаційно-методична нарада, опорна школа, курсова підготовка, клуб професійної майстерності.

При всій різноманітності поглядів щодо форм науково-методичної роботи вважаю, що розв'язати багатопланові завдання підвищення кваліфікації педагогічних кадрів можна лише шляхом налагодження органічного зв'язку між усіма групами форм науково-методичної роботи та отримання права на вільний вибір тих, що відзначаються гнучкістю і враховують потреби педагогів.

Тому головними завданнями організації методичної роботи з учителями-класоводами є: розвиток творчого потенціалу вчителя, створення в навчальних закладах умов для проведення експериментальної, дослідницької роботи та самоосвітньої діяльності педагогів. Цьому сприяє впровадження саме інноваційних форм підвищення професійного рівня учителів. Враховуючи індивідуальні запити педагогів, оновлено зміст традиційних форм підвищення професійного вдосконалення вчителів – методичного об’єднання, школи педагогічного досвіду, семінару, – збагативши їх такими методами педагогічної діяльності, що сприяють самореалізації, самоствердженню, самовдосконаленню педагогів. Як свідчить власний педагогічний досвід, активна участь вчителів початкових класів у таких формах, як творча група, школа педагогічної майстерності, педагогічний клуб, психолого-педагогічний практикум, акмеологічний практикум, методичний ярмарок, методичний фестиваль, педагогічні посиденьки тощо орієнтує класоводів на пошук нових шляхів і засобів розв’язання проблем інтелектуального, морального, духовного, фізичного здоров’я дитини, постійне оновлення навчальних програм і методик навчання, засобів впливу на навчально-виховний процес. У рамках методичного об’єднання як структурного підрозділу внутрішньої системи управління навчально-виховним процесом використовую нетрадиційні форми роботи: творчий портрет, звіт на робочому місці, захист моделі конспекту уроку у вигляді ділової гри, педагогічний ринг між досвідченими та молодими вчителями з актуальних питань навчально-виховного процесу, аукціон методичних ідей, розв’язування нестандартних педагогічних ситуацій, виставки дидактичного матеріалу. Цікавим,із методичної точки зору, є традиційний фестиваль педагогічної творчості, де апробуються такі форми методичної роботи: бенефіс із теми «Проекти на уроках читання»; презентація авторської програми «Екологічне виховання молодших школярів»; інтерв’ю з теми «Урок, якого я чекаю»; діалогічна пара (публічний діалог у межах категорії «акваріум»; педагогічна гра «Основи економічних знань у 3 класі»; атака думок «Робота з дитячою книгою в 1 класі»; практичне заняття з метою ознайомлення із вправами, що розвивають критичне мислення; майстер-клас, презентація, захист ідей. До всіх форм методичної роботи залучені практичні психологи шкіл. Усе це дає можливість обмінюватися досвідом, поширювати кращі педагогічні досягнення, що, безумовно, сприяє розвитку творчості вчителя, підвищує його професійну майстерність.

Як результат цієї роботи, у початковій школі району активно впроваджуються такі інноваційні технології навчання: система розвивального навчання Давидова-Ельконіна, за якою працюють три класи у двох школах; програму всебічного розвитку дитини «Крок за кроком» апробують учителі у п’яти навчальних закладах; серед класоводів, хто використовує в своїй діяльності проектну технологію, слід відзначити вчителів Володимирецького районного колегіуму, Довговільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Володимирецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1; вчителі Володимирецького районного колегіуму використовують технологію укрупнення дидактичних одиниць та досвід роботи відомої вчительки Лисенкової С.М., технологіюколективних способів навчання та гуманно-особистісного навчання Шалви Амонашвілі; технологію розвитку критичного мислення впроваджують у Великотелковицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів; науково-педагогічний проект «Росток» знайшов своє втілення у навчально-виховному процесі Володимирецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1. Троє вчителів початкових класів беруть участь у науково-дослідній та експериментальній роботі різних рівнів, є членами обласних творчих груп. Помітно зріс кваліфікаційний рівень учителів початкових класів та збільшилася кількість учителів, що мають педагогічні звання.

2. Перегляд відеофільму «І ще раз про оцінку, і ще раз про гуманну педагогіку» (засідання клубу творчих учителів початкових класів «Пошук» у формі судового засідання).

3. Творча дискусія після перегляду відеофільму.

Перелік питань для дискусії:

1. Як ви ставитеся до посмішки педагога, в чому вбачаєте її значення?

2. Іноді учителі запитують: а якщо не хочеться посміхатися, немає настрою, все ж посміхатися? Буде хороше життя – будемо посміхатися.

3. Гуманна педагогіка не готує молоде покоління до активного дорослого життя. То чи варто впроваджувати ідеї гуманної педагогіки?

4. «Ніколи не забороняти дітям, навіть шкідливого», — стверджував Амонашвілі. Ваше ставлення до цієї тези.

5. Учитель – носій світла, який входить у духовний світ дитини за допомогою ефективних прийомів гуманної педагогіки. Назвіть їх.

6. Строгість, крики, покарання, червоне чорнило кануть у небуття… Ви вірите у це?



4. Презентація посібника «Сходинками творчого зростання» (із досвіду використання активних форм роботи з учителями початкових класів).

5. Створення інноваційної моделі організації науково-методичної роботи з учителями початкових класів в умовах освітніх округів:

Модуль 1. Становлення педагогічного працівника (молоді педагоги – спеціалісти):

- наставництво і стажування;

- школа молодого вчителя початкових класів (за трьома рівнями);

- конкурс «Шукаємо молоді педагогічні таланти»;

- творчі звіти «Мої педагогічні знахідки».

Модуль 2. Творче зростання педагогічного працівника (спеціалісти першої та другої категорій):

- методичне об’єднання керівників шкільних форм методичної роботи;

- проблемні семінари;

- семінари-практикуми;

- інструктивно-методичні наради;

- творчі групи (динамічні, тимчасові);

- методичні сесії.

Модуль 3. Професійна майстерність педагогічного працівника (спеціалісти вищої кваліфікаційної категорії):

- школа педагогічного досвіду;

- школа методичної майстерності;

- майстер-клас;

- опорний заклад;

- творча спілка;

- клуби, вітальні.

6. Резюме. Вироблення методичних рекомендацій та порад щодо використання інтерактивних форм роботи з учителями початкових класів.
Ляхович Лариса Хомівна,

методист Володимирецького

районного методичного кабінету
ФОРМУВАННЯ ПОРТФОЛІО МЕТОДИСТА
Не навчайте так, як навчали вас,

бо вони народилися в інші часи.

Народна мудрість
Тема. Професійне портфоліо методиста як форма підвищення ефективності роботи з педагогічними кадрами.
Мета: стимулювання створення портфоліо методиста (електронного портфоліо) як елемента єдиного інформаційно-освітнього простору;

активізація інформаційно-комунікаційної діяльності методистів щодо створення й розвитку єдиного освітнього простору;

популяризація найефективніших портфоліо (електронних портфоліо) методистів;

стимулювання методистів, які використовують інформаційно-комунікаційні технології для підвищення ефективності роботи з педагогічними кадрами;


Форма проведення: презентація, показ.

План презентації

1. Портфоліо – одна з інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення ефективності роботи з педагогічними кадрами (презентація).

2. Ознайомлення із примірною структурою електронного портфоліо методиста:

2.1. Загальні відомості про автора.

Прізвище, ім’я, по батькові, рік народження.

Освіта (що і коли закінчив, отримана спеціальність і кваліфікація за дипломом).

Загальний трудовий і педагогічний стаж. Педагогічний стаж роботи в даній установі.

Підвищення кваліфікації (назва структур, у яких прослухані курси; рік, місяць, проблематика курсів). Документи, які регламентують діяльність методиста: посадові інструкції, накази про нагороди, атестаційні листи, сертифікати тощо.

Копії документів, що підтверджують проходження курсів; копії документів, що підтверджують наявність вчених та почесних звань та ступенів.

Інформація про державні нагороди, грамоти, листи, подяки.

Інформація про найсуттєвіші заохочення.

Копії дипломів різних конкурсів. Професійні навички, характеристика (професійні й особистісні якості). Інші документи на власний розсуд автора.

2.2. Нормативно-правове забезпечення освітньої галузі (перелік нормативних документів щодо освітянської галузі в цілому та початкових класів зокрема).

2.3. Результати педагогічної діяльності.

Матеріали, що характеризують результати виступу учнів початкових класів в олімпіаді «Юне обдарування», Міжнародному конкурсі з української мови імені Яцика, а також інших конкурсах. Порівняльний аналіз якісного та освітнього складу педагогічних кадрів, дані про результати атестації вчителів, банк даних молодих учителів.

Матеріали цього розділу повинні продемонструвати динаміку результатів педагогічної діяльності методиста за певний період.

2.4. Науково-методична діяльність за напрямком.

Банк освітніх технологій, матеріали експериментальної роботи та апробації підручників, плани роботи структурних методичних підрозділів, методична активність (індивідуальна модель підвищення кваліфікації методиста як особиста траєкторія його професійної кар’єри, алгоритм визначення змісту індивідуальної діяльності із самоосвіти методиста). Консалтингова служба.



2.5. Узагальнення досвіду.

Участь у методичних і предметних тижнях.

Організація і проведення семінарів, «круглих столів», майстер-класів і т.п.

Проведення науково-дослідницьких робіт.

Розробка авторських програм, науково-методичних матеріалів.

Публікації методиста.

Творчі звіти, реферати, статті, доповіді.

Матеріали дисертації (якщо є). Система узагальнення педагогічного досвіду.

Анотований каталог видавничої діяльності та педагогічного досвіду, банк творчих робіт учителів.

2.6. Матеріали вивчення стану навчання.

Узагальнюючі довідки, накази, інформації, результативність контрольних робіт.



3. Ознайомлення із електронним портфоліо методиста (презентація, практичний показ).

4. Підсумок. Вільний мікрофон.
Головач Маргарита Василівна,

вчитель Придорожнянської загальноосвітньої школи

І- ІІІ ступенів Дубенського району,

лауреат конкурсу «Вчитель року – 2011»
ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ МЕТОДИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ (ВЗАЄМНЕ НАВЧАННЯ)
Мета: ознайомитися з найцікавішими освітніми сайтами; навчитися реєструватися та працювати у форумі, блозі.

Хід заняття

  1. Учасники читають 3 тексти

Текст 1

Веб-сайт, або просто сайт (англ. website, від web — павутина, "веб" і site — "місце") — це одна або сукупність веб-сторінок, доступних в Інтернеті через протоколи HTTP/HTTPS; веб-сайт — це місце в Інтернеті, яке визначається своєю адресою (URL), має свого власника і складається з веб-сторінок, які сприймаються як єдине ціле.

Сукупність усіх загальнодоступних веб-сайтів є Всесвітньою павутиною. Сторінки веб-сайту об'єднані загальною кореневою адресою, а також темою, логічною структурою, оформленням або авторством. Сторінки веб-сайтів - це файли з текстом, розмічені у форматі HTML або XHTML. Ці файли, будучи завантаженими відвідувачем на його комп'ютер, обробляються програмою-оглядачем, званою браузером, і виводяться на засіб відображення користувача (монітор, екран КПК, принтер або синтезатор мови). Формат HTML/XHTML дозволяє форматувати текст, розрізняти в ньому функціональні елементи, створювати гіпертекстові посилання (гіперпосилання) і вставляти в сторінку, що відображається, зображення, звукозаписи і інші мультимедійні елементи. Відображення сторінки можна змінити додаванням таблиці стилів на мові CSS або сценаріїв намові JavaScript.

Текст 2



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал