Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський



Сторінка16/38
Дата конвертації12.12.2016
Розмір8.72 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   38
Тема. Шляхи та засоби удосконалення реалізації Програми «Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України та Обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008 – 2020 роки: здобутки та перспективи».

Мінакова Наталія Георгіївна,

методист кабінету виховної роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Інноваційні форми та методи роботи шкільних музеїв щодо реалізації Обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008 – 2020 роки («мозковий штурм»)
Реалізація головної мети національної освіти і виховання учнівської молоді — це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу. Культура будь-якого історичного періоду — це одночасно і її спадщина — сукупність зв'язків, відносин, результатів матеріального та духовного досвіду минулих епох. Проблема оновлення змісту освіти, її модернізація засобами шкільного музеєзнавства та краєзнавства набуває особливої актуальності. Зростає роль регіональних історичних досліджень, відбувається усвідомлення та переосмислення власної історії, національних особливостей, співвідношення загального і часткового, деталізація історичного процесу, виявлення специфічних чинників, що зумовлюють специфіку рідного краю.

Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної комунікації і спрямована, в першу чергу, на вирішення завдань активізації творчих здібностей особистості. З цією метою розробляються різноманітні методики роботи з відвідувачами, що змінюють їх роль і позиції в музейно-педагогічному процесі. Незважаючи на утвердження ідей диференційованого підходу до різних категорій відвідувачів, основна увага музейної педагогіки, як і раніше, зосереджена на дитячій та підлітковій аудиторії. У зв’язку з цим провідною тенденцією музейної педагогіки стає перехід від одиничних і епізодичних контактів із відвідувачем до створення ступеневої системи музейної освіти, залучення до музею і його культури. Таким чином, основними напрямками діяльності музейних педагогів у рамках реалізації Обласної програми учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020рр.є:

- робота з музейною аудиторією, спрямована на формуванняціннісних ставленьособистості засобами музейної педагогіки та прищеплення смаку до спілкування змузейними цінностями;

- розвиток здатності сприймати музейну інформацію, розумітимову музейної експозиції;

- виховання емоцій, розвиток уяви і фантазії, творчоїактивності;

- створення в музеї умов, за яких робота з аудиторієюпротікала б найбільш ефективно;

- використання та популяризація нових технологій музейноїосвіти у формі окремих проектів, на різних майданчиках, із залученнямрізних партнерів.

Музейна педагогіка аналізує потреби різних соціальних і вікових груп відвідувачів, вивчає особливості їх сприйняття експозиції і виробляє диференційовані методики щодо роботи з ними. У певнихвипадках вона вносить необхідні корективи в зміст самої експозиції.

Основні напрямки роботи шкільного музею у сфері музейної педагогіки можнаструктурувати наступним чином:

1. Проблема вивчення освітньої специфіки музею.

Вирішити її — це значить, відповісти на запитання, навіщо діти ходять до музею, в чому вони вбачають сенс музейної освіти. Тільки послідовне виявлення специфіки музею, шанобливе відношення до ньоговизначають, зрештою, роль музею в суспільній свідомості.


  1. Ефективність музейної комунікації.

Не відповівши на запитання, що і як сприймають відвідувачі, музею ніколи не вдасться подолати існуючу диспропорцію між зусиллями домогтися того чи іншого ефекту і реальними результатами його впливу на людину.

3. Вивчення музейної аудиторії.

Питання про те, що сприймається, невіддільне від питання хтосприймає. Навряд чи можливо грамотно здійснювати свою діяльність безчіткого уявлення про те, до кого звертаєшся, які особливості,очікування, інтереси тих людей, які приходять у музей або ігнорують його.


  1. Створення та апробація нових методик і програм для різних категорійвідвідувачів.

Цей напрям має найбільше практичне значення і розвиваєтьсяз огляду на знання про реальну або потенційну аудиторію музею.

5. Встановлення оптимальних форм взаємодії з партнерами щодо культурно-освітньої діяльності. Музей пов'язаний із різними інститутами культури іосвіти,взаємодіє з усіма навчальнимиустановами, а такожустановами додаткової освіти, психолого-педагогічнимицентрами.

6. Вивчення історії музейно-педагогічної думки і культурно-освітньої діяльності музеїв.

Досягнення сучасної вітчизняної музейної педагогіки неможливі беззнання ідей і напрацювань наших попередників. Вирішення таких складних завданьможливо лише за допомогою досліджень на базі загальної педагогіки, соціологіїта психології.

Зміст культурно-освітньої діяльності шкільного музею в рамках реалізації Обласної програми учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 рр. виражається в формах організації роботи з учнівською аудиторією, яких в арсеналі музею налічується близько ста. Серед них лекція, екскурсія, консультація, наукові читання, гуртки, студії, клуби, літературні вечори, кіносеанси, концерти, зустрічі з цікавими людьми; свята; історичні ігри, конкурси та вікторини. Існує безліч характеристик форм: традиційні — нові; динамічні — статичні; групові — індивідуальні; активні — пасивні; прості - комплексні; разові — циклові; комерційні — некомерційні та ін. До традиційних формналежать лекції та екскурсії, конференції, наукові читання, консультації, клуби, гуртки, студії. Форми, запозичені з інших сфер культури, освіти і науки чи обумовлені розвитком нових технологій музейної діяльності, можуть розглядатися як нетрадиційні.

Сукупність різних форм, об'єднаних загальною темою і підпорядкованих єдиній педагогічній меті, стають основою музейно-педагогічної парадигми.


Розглянемо більш детально суть кожного з напрямів:

1. Інформування - це перший ступінь освоєння музейної інформації, тобто первинне отримання відомостей про музей, склад та зміст його колекцій або окремих музейних предметів, профілі музею, різні напрямки його діяльності. Воноздійснюється за допомогою таких традиційних форм, як лекція таконсультація. Однак, сучасний рівень розвитку інформаційних технологій передбачає їх упровадження та активне використання в музеї,наприклад, у формі спеціального інформаційного центру. Інформаційнеобслуговування включає в себе найрізноманітніші способи представленняінформації відвідувачам за допомогою комп'ютерів, покажчиків, планів і путівників як для дорослих, так і для дітей.

2. Навчання — друга ступінь освоєння музейної інформації на якісно новому рівні, що включає в себе передачу і засвоєння знань, формування умінь і навичок у процесі музейної комунікації. Навчання в музеї передбачає отримання додаткових або альтернативнихзнань, які неможливо або не повною мірою можна отримати в іншихосвітніх установах. Цьому сприяє і впровадження музейно-педагогічних програм, що ґрунтуються на ознайомленні і вивченні предметів-оригіналів.

Відмінні риси навчання в музеї — неформальність і добровільність. Особливістю навчання в музеї є можливість максимально реалізувати свої здібності та задовольнити інтереси. Це стимулюється експресивністю, різноманітністю і достовірністю музейних предметів. Навчання може здійснюватися у формі екскурсій, музейнихуроків, занять у гуртках.

3. Розвиток творчих начал — третій, найвищий ступінь осягненнямузейної інформації. Розвиток творчості передбачає використанняпотенціалу музею, зосередженого в пам'ятках матеріальної та духовноїкультури, для виявлення нахилів і розкриття творчих здібностейособистості. У музеї є особливі умови для стимулювання творчогопроцесу. Найбільш дієві з них — можливість «входження» в системукращих зразків, традицій, прикладів культури минулого. Цей напрямокможе бути реалізовано у формі студії, творчої лабораторії абофестивалю, вікторини, історичної гри та ін. Студія ставить за мету розкрититворчі здібності учасників на основі вивчення музейних зібрань.

Творчалабораторія —об'єднаннязацікавленихосіб, щоздійснюють умузеїпідкерівництвомнауковогоспівробітникаекспериментальнунауковудіяльністьупоєднаннізтворчоюпрактикою. Фестиваль — діє з широким коломучасників, що супроводжується показом і оглядом різних видів мистецтваабо робіт, виконаних учасниками студій, гуртків, інших творчих груп.

4. Спілкування — встановлення взаємних ділових або дружніх контактів на основі спільних інтересів, пов'язаних із тематикою музею, змістом його колекцій. Музей надає широкі можливості як для ознайомлення з музейною інформацією, так і для змістовного, цікавого і неформального міжособистісного спілкування. Воно може бути організовано у формізустрічі, клубу, олімпіади, посиденьок, або убудь-якій нетрадиційній формі. Зустріч-збори влаштовується з метою знайомства і спілкування з цікавимилюдьми на тему, пов'язану з профілем музею. Клуб – громадськарегламентована організація, що надає можливість вільного спілкування з людьми, які мають одну і ту ж спрямованість інтересів, пов'язаних із музеєм і його змістом. Посидіти — театралізована форма, учасникиякої збираються в музеї для спілкування, розваги у поєднанні з будь-якою спільною діяльністю прикладного характеру (вишивка, плетіннямережив, ткацтво, ліплення і т.д.).

5. Відпочинок — організація вільного часу відповідно до бажань і очікувань музейної аудиторії, задоволення потреби у відпочинку в музейному середовищі. Більша частина цих форм дозвілля розрахована на різновікову аудиторію (ярмарок, карнавал, День відкритих дверей, музейне свято, концерт, КВН та ін.).

Найчастіше вдалі форми мають комплексний характер. Як інапрями, форми рухливі, тому удосконалюються і розвиваються. Вонискладалися десятиліттями і змінювалися з плином часу під впливомісторичних обставин, наукових пошуків і розробок, запитів соціуму.

Основний принцип будь-якої форми культурно-освітньої діяльності - надання відвідувачам можливості займатися тим, що їх цікавить, створення умов для самореалізації. При цьому важливо враховуватипсихологічні особливості різних типів і категорій музейнихвідвідувачів. Ефективність цієї роботи залежить і від взаємодії музею зішколою, інтеграції шкільної та музейної педагогіки.

Система форм і методів, які використовуються у музейній педагогіці, є досить різноманітною, вона постійно видозмінюється і поповнюється. І саме вона сприяє активізації розумової й пізнавальної діяльності школярів, забезпечує зворотний зв'язок та новий формат суб’єкт-суб’єктної взаємодії учителя чи музейного педагога із учнями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Василенко А.Ю. Музейна педагогіка та інтерактивні технології в контексті функціонування історико-культурного комплексу «Запорізька Січ»: до постановки проблеми [Електронний ресурс] / А.Ю.Василенко.- Режим доступу: http://www.museum.dp.ua/en/science/results/museumeducation/1489-2009-11-10-14-58-28.html

  2. Гайда Л. Музеєзнавство в закладах освіти / Л.Гайда. – Кіровоград, 2006.

  3. Ганнусенко Н. Етнохудожнє виховання школярів у позаурочний час / Н.Ганнусенко. – К., 2004.

  4. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Зміст і форми роботи краєзнавчих музеїв навчальних закладів у сучасних умовах / Н.Ганнусенко, Ю.Омельченко. – К., 1992.

  5. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Навчальний план і програма курсу ”Методика музейної роботи у школі” / Н.Ганнусенко, Ю.Омельченко. – К., 1990.

  6. Горбик В., Денисенко Г. Проблеми дослідження і збереження пам’яток історії та культури в Україні / В.Горбик, Г.Денисенко // Український історичний журнал. – 2003. – №3; 2004. – №2.

  7. Кімнатний А.Д. Використання відвідувачами музейного продукту [Електронний ресурс] / А.Д.Кімнатний. - Режим доступу: http://www.artmuseum.kr.ua/artm144-08_u.html

  8. Левикін К., Хербст В. Музеєзнавство. Музеї історичного профілю / К.Левикін, В.Хербст. – М., 1998.

  9. Музей и школа: пособие [для учителя] / под общ. ред. Т.А.Кудриной. — М.: Просвещение, 1985. — 192 с.

10.Музейная педагогика: Из опыта методической работы / под. ред. А.Н.Морозовой, А.В. Мельниковой. — М.: ТЦ Сфера, 2006. — 416 с.

11. Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України. – К., 2006.

12. Сайненський А. Музей виховує юних / А.Сайненський. – М., 1988.

13. Соломонова Т. Шкільні музеї в Україні: тенденції і проблеми розвитку. Краєзнавство. Географія.Туризм / Т.Соломонова. - 2006. - №18. - С. 3-4.

14. Создаем музей (учебная деловая игра). – М., 1991.

15. Столєтов В., Кашин М. Шкільні музеї / В.Столєтов, М.Кашин. – М., 1977.

16. Ступарик Б. Національна школа: витоки і становлення / Б.Ступарик. – К., 1998.

17.Треф’як Я. Методика краєзнавчої роботи в національній школі / Я.Треф’як. — Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2002. — 106 с.

17.Юренева Т. Музеєзнавство / Т.Юренева. – М., 2004.

Відділення 4. Позашкільна освіта.

Координатор секції:Давидюк Наталія Юріївна, завідувач кабінету позашкільної освіти, старший викладач кафедри педагогіки і психології Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тема. Розвиток професійної компетентності педагогів позашкільних навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти.
Давидюк Наталія Юріївна,

завідувач кабінету позашкільної освіти, старший викладач кафедри педагогіки і психології

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
Комплексне вивчення стану організації освітнього процесу

в позашкільному навчальному закладі

як науково-методична технологія
Призначення науково-методичної технології. З метою науково-методичного супроводу реалізації діагностичної функції методиста з позашкільної освіти районного (міського) методичного кабінету (центру) розроблена науково-методична технологія комплексного вивчення стану організації освітнього процесув позашкільному навчальному закладі.

Згідно з Положенням про районний (міський) методичний кабінет (центр), затвердженого наказом МОН України № N 1119 від 08.12.2008 року, одним із основних завдань методкабінету (центру) є здійснення моніторингу якості загальної середньої освіти. Позашкільні навчальні заклади віднесені до системи загальної середньої освіти (Закон України «Про загальну середню освіту», ст. 4). Отже, вивчення стану організації освітнього процесу в позашкільному навчальному закладі є важливою складовою моніторингових досліджень методиста з позашкільної освіти районного (міського) методичного кабінету (центру).



Загальна характеристика науково-методичної технології. Розроблена технологія ґрунтується на положеннях Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про інноваційну діяльність», Положенні про позашкільний навчальний заклад та інших законодавчих та нормативно-правових документах у галузі освіти, позашкільної зокрема.

В основу технології покладено системний підхід. Системний підхід дозволяє розглядати освітній процес позашкільного навчального закладу у сукупності взаємопов’язаних, взаємодіючих компонентів.Отже,вивчення стану організації освітнього процесу здійснюватиметься на основі компонентного аналізу освітньої системи закладу. Складовими освітньої системи закладу визначені компоненти: управлінська, науково-методична, навчально-виховна, дозвіллєва діяльності. Кожен компонент аналізується з позиції змісту діяльності та отриманих результатів. Всі компоненти системи поєднуються змістово та процесуально, важливою якісною їх характеристикою є інноваційна діяльність.

В освітній системі закладу можуть бути наявні додаткові компоненти, завдяки творчому підходу педагогів до формування освітнього середовища, зокрема, дослідно-експериментальна діяльність закладу, реалізація соціальних ініціатив через функціонування дитячої громадської організації на базі закладу та інші, які аналізуються аналогічно до визначених вище компонентів.

Зміст науково-методичної технології:

І. Підготовчий етап.

Завдання етапу:проектування процесу комплексного вивчення стану організації освітнього процесу в позашкільному навчальному закладі.

Алгоритм діяльності:

- встановлення мети та завдань комплексного вивчення стану організації освітнього процесу в позашкільному навчальному закладі;

- розробка пам'ятки, в якій визначені основні напрямки, проблеми вивчення;

- ознайомлення з пам’яткою адміністрації позашкільного навчального закладу;

- визначенняметодів вивчення (аналіз: статистичної інформації, нормативних документів закладу, розроблених посібників, методичних рекомендацій з досвіду роботи закладу; спостереження за проведенням навчальних занять, виховних заходів, звітних концертів, методичних заходів тощо; бесіда з педагогами закладу, дітьми, батьками; анкетування педагогів, вихованців тощо, порівняння статистичних даних за декілька років, узагальнення таінтерпретація отриманих результатів, прогнозуваннярозвитку закладу, організації методичної роботи з педагогами закладу).

ІІ. Основний етап:

Завдання етапу:

- вивчення організаційно-педагогічних умов діяльностізакладу (аналіз статистичної інформації, аналіз моделі діяльності закладу, нормативно-правового та матеріально-технічного забезпечення);

- виявлення компонентів освітньої системи;оцінка стану функціонування компонентів;встановлення взаємозв’язків між виявленими компонентами.

Алгоритм діяльності:

-аналіз статистичної інформації:охоплення дітей позашкільною освітою впродовж 3-5 років, вік дітей, стать, соціальна інформація про вихованців;кадрове забезпечення закладу: загальна кількість педагогів закладу, кількість основних працівників і сумісників, диференціаціяпедагогів застажемроботи (до 3 років, від 3 до 10 років, від 10 до 20 років, більше 20 років),освітою (повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта) тощо; нагороди та відзнаки педагогів закладу, наявність педагогів із званням «Керівник гуртка-методист», забезпеченість закладу посадами заступника директора, методиста, культорганізатора, соціального педагога, психолога тощо;

- аналіз моделі освітньої діяльності закладу (загальна характеристика закладу (тип позашкільного закладу); структура діяльності закладу; основні напрямки позашкільної освіти, які реалізуються в закладі; співпраця з різними соціальними, державними та громадськими інституціями тощо);

- аналіз нормативно-правового забезпечення закладу (концепція, програма, перспективний та річний план роботи закладу, розробка положень різних видів, заходів на виконання обласних та районних (міських) програм тощо);

- аналіз матеріально-технічного забезпечення (забезпеченість технічними засобами навчання та наявність умов для їх використання, естетичний вигляд закладу, наявність комп’ютерних засобів навчання, підключення до мережі Інтернет, дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил техніки безпеки тощо);

- аналіз компонентів освітньої системи:управлінська діяльність: (реалізація циклу управлінських функцій, організація роботи ради закладу, педагогічної ради, розробленість системи контролю і стимулювання педагогічного колективу, організація маркетингової діяльності тощо); науково-методична діяльність закладу(реалізація науково-методичної проблемної теми закладу, структура науково-методичної роботи закладу, оптимальність дібраних форм, методів роботи з педагогами закладу, організація діяльності методичних об'єднань (кількість засідань на рік, питання, які розглядаються на засіданнях тощо), форми роботи з молодими та новопризначеними педагогами, вивчення досвіду роботи (наявність плану, програми вивчення досвіду, форми узагальнення та поширення), розробка методичних посібників, рекомендацій, порад, пам’ятки, бюлетенів тощо, організація роботи районної (міської) школи лідерів учнівського самоврядування, надання методичних консультацій для педагогів закладу, загальноосвітніх шкіл району (міста) щодо організації дозвіллєвої діяльності, здійснення діагностико-аналітичної діяльності методичною службою закладу, участь педагогів у методичних заходах різних рівнів (районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних). Навчально-виховна робота(розробленість навчально-методичного забезпечення, функціонування різних організаційних форм навчально-виховного процесу (гуртки, клуби, студії тощо); організація навчально-виховного процесу за рівнями (початковий, основний, вищий); система планування роботи в гуртках, аналіз навчально-виховного процесу в гуртку (раціональність вибору структури заняття, оптимальність застосування форм, методів, прийомів, поєднання традиційних та нетрадиційних методів навчання, доступність викладу матеріалу, методи оцінювання творчих робіт вихованців тощо), дидактичне забезпечення діяльності гуртків, результативність участі вихованців у масових заходах різних рівнів (районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних), організація роботи учнівського самоврядування. Дозвіллєва діяльність (організація дозвіллєво-розважальних програм, проектів у позашкільному закладі та на районному (міському) рівні.



ІІІ. Підсумковий етап:

Завдання:узагальнення отриманих результатів.

Алгоритм діяльності:

  • оформлення статистичної інформації у виглядітаблиць, діаграм, графіків або в описовій формі;

  • підготовка узагальнюючої довідки;

  • розробка рекомендацій працівникам позашкільного навчального закладу. Суттєві рекомендації можуть бути розроблені лише після узагальнення отриманих результатів, однак певні рекомендації можуть бути надані безпосередньо у процесі вивчення чи відразу після нього;

  • висловлення рекомендацій щодо відзначення педагогів у тих випадках, коли виявлені високі результати діяльності або прийнято рішення про вивчення досвіду роботи закладу з окремих питань чи досвід певного працівника;

  • проектування роботи методиста з позашкільної освіти районного (міського) методичного кабінету (центру), враховуючи результати вивчення.

Прогнозовані результати:

Використання технології комплексного вивчення стану організації освітнього процесу дозволить методистам з позашкільної освіти районних (міських) методичних кабінетів (центрів) ефективно здійснювати моніторингові дослідження в галузі позашкільної освіти.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.    Волканова В.В. Словник методиста: метод. посіб. / укл.  В.В.Волканова. – К., 2008. -  192 с. – (Серія «Словники»).

2.    Давидюк Н.Ю. Розвиток професійної компетентності методистів позашкільних навчальних закладів засобами проектної діяльності / Н.Ю.Давидюк; Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. – Рівне: Волинські обереги, 2008. - 98 с.

3.    Єрмола А.М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-метод. посіб. / А.М. Єрмола, О.М. Василенко. –  Харків: Курсор, 2006. – 312 с.

4.    Жерносєк І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: навч. метод. посіб. / І.П. Жерносєк. – К.: ІЗМН, 1998. – 160 с.

5.    Керівнику гуртка, студії, творчого об'єднання: збірник нормативних документів та інформаційно-методичних матеріалів щодо реалізації Програми розвитку позашкільної освіти і виховання Рівненщини на 2009-2015 роки / [автори-упорядники: Н.Ю. Давидюк, А.І. Намчук, В.І. Богомазюк]. – Рівне: РОІППО, 2009.- 65 с.

6.    Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти: монографія / О.І. Зайченко, Н.М. Островерхова, Л.І. Даниленко. – К.: «ВПЦ Техпрінт», 2000. – 352 с.

7.    Управління інноваційним розвитком районного (міського) методичного кабінету: науково-метод. посіб. / К.М.Старченко, В.І.Пуцов, Ю.І.Завалевський, Г.М.Литвиненко. – Чернівці: Букрек, 2010. – 344 с.

Намчук Анатолій Іванович,

методист кабінету позашкільної освіти, старший викладач кафедри педагогіки і психології

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
Методичний супровід розвитку дитячих громадських ініціатив

у позашкільному навчальному закладі
Учнівське самоврядування сприяє входженню дітей і молоді у соціальне середовище. Беручи участь у реалізації соціально значущих проектів і програм, учень набуває певного життєвого та соціального досвіду, формує свої організаторські вміння, креативні якості, і, що найголовніше, усвідомлює важливість цієї справи.

Учнівське самоврядування – новий підхід до розвитку лідерства. Йому належить особлива увага у засвоєнні цінностей поведінкових установок і навичок, необхідних як для покращення якості свого життя, так і для розв’язання завдань сучасного суспільства (права людини, культура миру, толерантність, здоровий спосіб життя, подолання негативних тенденцій у дитячому середовищі).

Участь дитини в учнівському самоврядуванні, набуття нею різноманітного досвіду, способів діяльності та статусу повноцінного члена організації є ефективним інструментом її духовного становлення як члена суспільства.

Учнівське самоврядування сприяє життєвому самовизначенню учнів, розкриває перед ними світ людських взаємин у всій їх складності й суперечливості, виокремлюючи при цьому ті моделі взаємодії між людьми, які ведуть до успіху.

Актуальність проблеми проявляється в соціальному, психологічному та педагогічному аспектах.

Соціальний аспект: потреба сучасного суспільства організаційно сформувати соціальну активність учнів, залучити їх, використовуючи різноманітні форми громадських об’єднань, до оволодіння соціальними ролями не лише з метою збагачення досвідом взаємодії з людьми, а й для реалізації можливостей лідерського і творчого потенціалу підлітків.

Психологічний аспект: сучасне учнівське самоврядування є своєрідним шляхом пошуку учнем своєї ідентичності, пошуків себе серед однолітків, суспільства. Особиста зацікавленість дитини вільна від диктату, дитина вибирає способи виконання своїх обов’язків перед друзями, організацією, суспільством.

Педагогічний аспект: учнівське самоврядування за своєю суттю є організованою системою виховного взаємовпливу однолітків. Виховання дитини здійснюється колективним суб’єктом – дитячим колективом. Учнівське самоврядування – посередник між світом дитини та світом дорослих – створює умови для гармонізації досвіду особистих і колективних відносин.

Бути причетним до діяльності учнівського самоврядування – не просто факт пасивної причетності, а й активної участі в реалізації його цілей, свідомого засвоєння його норм, ідентифікації, цінностей. Важливу функцію в мотивації належності виконує прийняття й усвідомлення наступності цілей, цінностей і норм, спрямованість на розвиток традицій [5, с.6, 7].



Таким чином, при організації учнівського самоврядування повинні враховуватися особливості сучасної інформаційної доби, а учнівське самоврядування має забезпечувати:

  • входження та адаптацію особистості до соціального середовища, його негативних впливів, освоєння існуючих соціальних зв’язків;

  • самостійність дітей, розвиток їхньої активності, ініціативи і творчості у повсякденній життєдіяльності;

  • розвиток громадської думки в дитячих колективах;

  • активне залучення дітей до процесів прийняття рішень на всіх рівнях;

  • громадське становлення особистості, включення її в суспільно-значущу діяльність;

  • підготовку учнів до дієвої участі в демократичному управлінні суспільством [5, с.8].

Завданнями учнівського самоврядування є:

  • вироблення в учнів організаторських навичок, розвиток їх соціальної активності;

  • виховання у дітей почуття господаря навчального закладу, класу;

  • формування вмінь налагоджувати взаємодію, співпрацю на принципах партнерства;

  • виховання у підлітка почуття власної причетності до розвитку суспільства, держави;

  • виховання в учнів таких якостей, як відповідальність за доручену справу, колектив; принциповість – уміння належним чином сприймати критику, давати об’єктивну оцінку власним учинкам і оточуючим; самостійність – готовність залежно від конкретних умов знаходити правильні рішення, долати труднощі; ініціативність – уміння вносити в будь-яку справу свої думки, пропозиції;

  • удосконалення управління позашкільним закладом, оскільки передача деяких організаторських функцій дітям вивільняє час педагогів для розв’язання складних виховних проблем [5, с.12].

Поле дії учнівського самоврядування в позашкільному навчальному закладі включає:

  • забезпечення порядку в навчальному закладі, що включає організацію чергування в навчальному закладі та в ході творчих об’єднань;

  • організацію дозвілля на перервах;

  • проведення зборів, конференцій, виставок;

  • організацію самообслуговування, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог;

  • організацію роботи зі збереження майна позашкільного навчального закладу, підручників; економне використання води, електроенергії, тепла;

  • організацію роботи щодо благоустрою території закладу, мікрорайону;

  • керівництво роботою гуртків, секцій у молодших школярів;

  • підготовку і проведення конкурсів, свят, змагань, акцій, фестивалів;

  • заслуховування звітів органів учнівського самоврядування;

  • проведення соціологічних досліджень із проблем життєдіяльності учнівських колективів;

  • участь у розробці плану роботи на новий навчальний рік;

  • участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності дитячих колективів [5, с.13].

Учнівське самоврядування в навчальному закладі – це не лише проблема учнів, а загальна педагогічна проблема, оновою стратегії якої є послідовне створення за допомогою органів учнівського самоврядування духовно-морального клімату взаємних стосунків, утвердження учнів у ролі організаторів і відповідальних за якість життя колективу, перетворення їх на суб’єкт використання і самовиховання.

Важливим критерієм ефективності учнівського самоврядування є послідовне збагачення життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного члена колективу через привабливість соціально значущих ініціатив, емоційну єдність усіх його членів. Під цим кутом зору треба розглядати діяльність педагогів, їх характер дій щодо змісту і результативності ініціативного учнівського самоврядування [5, с.14].

Робота дітей з учнівського самоврядування передбачає:


  • участь у демократичних процесах, що відбуваються в колективах та державі, залучення до них своїх однолітків;

  • формування правової культури та культури спілкування;

  • вироблення практичних навичок співпраці з однолітками, молодшими та старшими за віком людьми, дотримання правил поваги та субординації у роботі зі спеціалістами, посадовими особами, керівниками різних рівнів;

  • становлення та виховання соціально активної особистості, небайдужої до процесів, що відбуваються навколо громадянина – патріота своєї сім’ї, свого колективу, рідного міста (села), держави [2, с.38].

Педагог-консультант – союзник учнів у найскладніших життєвих ситуаціях. Ще його називають радником, опікуном.

Педагог-консультант:



  • обирається учнівським самоврядуванням з числа педагогів, які дають на це згоду, або призначаються адміністрацією позашкільного закладу, враховуючи бажання педагогів опікуватися учнівським самоврядуванням;

  • виконує функції радника самоврядування;

  • виконує функцію посередника між самоврядуванням і педагогами, батьками та місцевою громадою.

Основні напрямки діяльності педагога-консультанта:

  • методично правильно готувати учнів до самоврядування;

  • педагогічно грамотно керувати їх діяльністю;

  • поступово розширювати функції самоврядування у різних сферах діяльності;

  • рекомендувати органам самоврядування суспільно значущі і цікаві колективні справи;

  • чітко визначати обов’язки;

  • включити в систему самоврядування якомога більше учнів;

  • зміцнювати і розвивати колективні традиції;

  • організовувати постійний контроль за виконанням єдиних педагогічних вимог до учнів за допомогою самоврядування;

  • будувати взаємини між органами самоврядування, колективом учнів і педагогів на ідеях педагогіки співробітництва;

  • розширювати гласність у роботі органів самоврядування [8, с.39].

Учнівське самоврядування в позашкільному навчальному закладі повинно бути спрямоване на реалізацію основних виховних завдань, а саме:

  • формування в дітей громадянської культури та культурного плюралізму, гуманістичної моралі, толерантного ставлення до дій та вчинків інших;

  • вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства, впровадження безконфліктних форм поведінки;

  • розвиток у вихованців суб’єктивних характеристик;

  • формування здатності до критичності та самокритичності;

  • формування активної життєвої позиції;

  • підготовка дітей до участі в демократичному управлінні суспільством;

  • формування самостійності, готовності за конкретних умов долати труднощі, знаходити правильні рішення;

  • виховання та активна підтримка почуття господаря класу, школи, країни, формування відповідальності за результати своєї діяльності;

  • забезпечення захисту прав та інтересів учнів [2, с.62].

Із метою допомоги педагогам і дітям в організації та координації роботи органів дитячого самоврядування доцільно створити Школу лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді. Її вихованці набуватимуть нових знань та досвіду і координуватимуть роботу комісій, комітетів, міністерств, центрів дитячих рад, дитячих парламентів, шкільних республік, учнівських держав тощо. Кожен, кого цікавить активна громадянська діяльність, зможе отримати консультативну та практичну допомогу, методичні рекомендації, ознайомитися з багатьма організаторськими технологіями. Для повноцінної роботи дитячого активу необхідно проводити навчання, тренінги, семінари, давати можливість підлітка обмінюватися своїм досвідом з товаришами з інших навчальних закладів чи організацій, висвітлювати свою діяльність у засобах масової інформації.

Основним завданням роботи Школи лідерів є підготовка дітей з лідерськими здібностями, які організовуватимуть навколо себе своїх ровесників і координуватимуть їх діяльність під час реалізації будь-яких проектів та планів [3, с.5].

Школа лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді може бути представлена як:


  • гурток (у позашкільному навчальному закладі);

  • творче об’єднання вихованців позашкільного навчального закладу, яке включає кілька гуртків, діяльність яких направлена на навчання дітей-лідерів та організацію роботи органів самоврядування дітей та учнівської молоді цього навчального закладу, міста, району, області [3, с.6];

  • об’єднання вихованців позашкільного навчального закладу (працює як школа допрофесійної підготовки, що має свої навчальні предмети, програми тощо).

Міністерством освіти і науки України рекомендовано до використання програми «Лідерство – запорука успіху» (автор Д.В.Спижева) та «Основи учнівського самоврядування» (автор С.В.Кравченко) [7].

Для ефективної організації роботи учнівського самоврядування доцільно використовувати орієнтовний алгоритм організації учнівського самоврядування у навчальному закладі:



  • Аналіз та оцінка реального стану організації учнівського самоврядування в позашкільному закладі, формування комплексу проблем, зокрема яким є учнівське самоврядування сьогодні.

  • Аналіз реальних можливостей членів педагогічного колективу для організації роботи з органами учнівського самоврядування як радників.

  • Вивчення досвіду участі учнів в організації учнівського самоврядування.

  • Вивчення науково-методичної літератури з проблем організації учнівського самоврядування, проведення педагогічної ради, засідань методичних об’єднань, керівників творчих об’єднань, конференцій, ділових ігор, тренінгів з проблеми.

  • Розробка переліку ідей, вибір найбільш прогресивної і реалістичної ідеї; розробка концепції ідеї; створення проекту удосконалення ситуації; створення програми.

  • Колективний пошук оптимальної структури учнівського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки позашкільного закладу.

  • Визначення мети, завдань, пріоритетних напрямків діяльності учнівського самоврядування, виходячи з його структури.

  • Розробка документації (положення, статут, інструкції, пам’ятки).

  • Визначення кола прав та обов’язків органів учнівського самоврядування, окремих членів учнівського колективу.

  • Виявлення та формування активу – ядра учнівського самоврядування.

  • Підготовка тренінгів для навчання активу учнівського самоврядування, створення шкіл навчання активу учнівського самоврядування.

  • Розширення ролі учнівського самоврядування в житті позашкільного закладу в міру накопичення дітьми організаційного досвіду.

  • Розробка системи заходів щодо забезпечення гласності в роботі органів учнівського самоврядування.

  • Діагностика різних аспектів функціонування і розвитку моделі учнівського самоврядування, системний моніторинг учнівської думки, створення на їх основі нових підструктур (тимчасових формувань, об’єднань, клубів за інтересами тощо).

  • Організація ефективного контролю за виконанням рішень органів учнівського самоврядування.

  • Створення системи стимулювання творчого самовдосконалення активу учнівського самоврядування [4, с.54].



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Ділові папери в роботі органів самоврядування дітей та учнівської молоді: методичний посібник / автор-упоряд. Т.М. Доценко. – Біла Церква, 2009. – 240 с.

  2. Доценко Т.М. Організаційно-правова база діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді: методичний посібник / Т.М.Доценко. – Біла Церква, 2009. – 256 с.

  3. Доценко Т.М. Організація навчання лідерів органів самоврядування дітей та учнівської молоді: методичний посібник / Т.М. Доценко. – Біла Церква, 2009. – 248 с.

  4. Єрмаков І.Г., Кириченко В.І., Ковганич Г.Г., Спіжева Д.В. Учнівське самоврядування: структура, зміст і концепція розвитку, проектна діяльність, досвід організації / І.Г. Єрмаков, В.І. Кириченко, Г.Г. Ковганич, Д.В. Спіжева. – Х.: Основа, 2008. – 112 с.

  5. Оржеховська В.М., Ковганич Г.Г. Учнівське самоврядування: пошук ефективних моделей і технологій: навч. посібник / В.М. Оржеховська, Г.Г.Ковганич. – К.: ІПВ, 2007. – 234 с.

  6. Приходько М.І. Учнівське самоврядування в сучасному вимірі / М.І.Приходько. – Х.: Основа, 2008. – 176 с.

  7. Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів. Соціально-реабілітаційний напрям / Л.М. Павлова. – С.: Антей, 2005. – 240 с.

  8. Учнівське самоврядування в умовах сучасності: практичний порадник / автори-упоряд. Л. Кацинська, В. Крашевський. – Рівне: РОІППО, 2001. – 140 с.

  9. Учнівські об’єднання / укл. Я.М. Шуль. – Тернопіль: Астон, 2006. – 246 с.

  10. Шишикіна Н.Ф. Взаємодія з громадськими організаціями / Н.Ф.Шишикіна. – Х.: Основа, 2007. – 192 с.



Мечкало Тетяна Сергіївна,

завідувач відділу комунального

позашкільного навчального закладу

«Володимирецький районний

Будинок школярів та юнацтва»
Методичне забезпечення процесу соціалізації вихованців

позашкільного закладу в системі

«методкабінет відділу освіти – позашкільний заклад»
Людина вчиться все життя, і завдяки отриманому досвіду діяльності в різних життєвих ситуаціях набуває необхідних компетенцій.

Науково-дослідна робота є одним із ефективних засобів розвитку творчих здібностей учнів, у процесі цієї роботи у школярів формується здатність діяти в умовах змінюваного середовища, що і є визначальним чинником, який забезпечує їй успішну самореалізацію в сучасному інформаційному суспільстві.

Секрет зростання й розвитку особистості полягає в тому, щоб навчитися адекватно оцінювати, аналізувати й моделювати свою поведінку відповідно до нових умов. Великі можливості у формуванні життєво необхідних компетенцій дає науково-дослідна робота в системі Малої академії наук (МАН), оскільки робота в МАН покликана не лише розвивати творчі вміння і здібності, а й у процесі роботи формувати у вихованців навички взаємодії у суспільстві.

У результаті проведеної дослідно-експериментальної роботи з теми «Готовність вихованців до саморозвитку та адаптації в оточуючому світі засобами опори на інтелектуальні здібності в науковому дослідництві» розроблено модель формування соціальних компетенцій особистості, яка включає: соціальне замовлення, мету і завдання, структуру інтелектуальних здібностей, зміст розвитку інтелектуальних здібностей, організаційно-педагогічні умови, сформованість соціальних компетенцій вихованців, що забезпечують їх адаптацію в оточуючому світі.

Відповідно до структурної моделі, у рамках констатувального експерименту, було проведено комплексну діагностику рівня сформованості інформаційної, аналітичної, моделюючої, оцінювальної, аргументуючої, творчої та самоосвітньої компетенцій. У дослідженні брали участь 180 вихованців гуртків науково-дослідницького відділення Володимирецького районного Будинку школярів та юнацтва.

У рамках формувального експерименту для експериментальної групи учнів було запропоновано комплекс заходів з формування соціальних компетенцій та створені необхідні організаційно-педагогічні умови.

Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності вихованців — це сукупність дій та взаємодій, які забезпечують внесення прогресивних змін у цілісне функціонування їхньої підготовки з урахуванням конкретної соціальної ситуації й дають змогу підвищити рівень сформованості означеної компетентності вихованців.

Серед організаційно-педагогічних умов ми виділили: організаційно-управлінські, навчально-системні, змістово-цільові та науково-методичні.



Організаційно-управлінськіумови спрямовані на визначення стратегічних напрямів роботи з обдарованою молоддю.

Навчально-системі умови передбачали наявність програмного забезпечення, добір оптимальних форм, методів та прийомів організації навчально-виховного процесу. При доборі методів навчання перевагу надано методу проблемного викладу, а також евристичному та дослідницькому, які сприяють збагаченню досвіду творчої діяльності. Для активізації творчості, нестандартного мислення вихованців гуртків «Юний мовознавець» (керівник О.З.Городна), «Крилате слово» (керівник Р.П.Дядечко), «Юний хімік» (керівник Н.В.Бабік), «Фольклористичний» (керівник К.В.Діжурко), «Основи риторики» (Н.М.Войтович)використовували: евристичний метод як генерацію варіантів розв'язання проблеми на основі притаманній людині здатності до творчої діяльності, метод «мозкового штурму», інтерактивні методи. На заняттях гуртків «Фізика і техніка» (керівник М.О.Репетуха), «Світ інформатики» (керівник Р.А.Бортник) застосовували алгоритм розв'язання винахідницьких завдань.

Важливу роль у формуванні готовності вихованців до саморозвитку та адаптації в оточуючому світі та формування у них соціальних компетенцій відіграють виховні заходи: літературні вечори, інтелектуальні ігри, дискусії тощо.



Змістово-цільові умови забезпечувалися шляхом визначення та реалізації конкретних завдань на кожному занятті. При визначенні змістово-цільових умовувагабула зосереджена свою на сформованості в дітей мотивації до науково-дослідницької діяльності, проблемі вибору теми науково-дослідної роботи, проектуванні дослідницької діяльності, розробці алгоритмів та схем реалізації дослідницьких завдань.

Теми дослідження обираються переважно учнями. Важливим при цьому є лише те, що тема має бути цікавою для юного науковця, пов'язана з його діяльністю і сприяла б профорієнтації, максимальному використанню та розвитку знань, умінь, навичок, набуттю практичного досвіду, освіченості особистості.

Для досягнення кращого результату та ефективності у процесі дослідницької роботи керівниками гуртків розробляються перспективні й актуальні завдання, що являють собою порядок визначення пріоритетів на різних етапах дослідження, алгоритми та схеми реалізації завдань, що забезпечують поетапне їх виконання при написанні науково-дослідницької роботи, засоби досягнення мети, що передбачають наявність компонентів, які сприяють якісній реалізації кожного етапу науково-дослідницької роботи.

Науково-методичні умови сприяли розробці теоретико-методичного підґрунтя навчально-виховної системи закладу, оновленню змісту, форм і методів роботи з дітьми та підлітками.

Урізноманітнення форм навчальної, виховної, в окремих випадках соціально спрямованої діяльності, виявились умовою продуктивного впливу на формування соціальної компетентності вихованців, зокрема їх соціальної активності й відповідальності. Розробка системи організаційно-педагогічних умов, спрямованих на формування готовності вихованців до саморозвитку та адаптації в оточуючому світі, дала змогу підвищити рівень сформованості соціальних компетенцій у вихованців. За даними повторного анкетування, експериментальна група вихованців продемонструвала кращі результати у виявленні рівнів сформованості соціальних компетенцій, ніж до початку експерименту.

У результаті проведеного діагностування у рамках формувального етапу дослідження в експериментальній групі та їх співставлення з контрольною групою можна констатувати про ефективність визначених нами організаційно-педагогічних умов, що дало можливість підвищити рівень сформованості соціальної компетентності учнів на 24,7%.

Загальною умовою, що сприяла розвитку всіх компонентів соціальної компетентності, є реалізація моделі формування соціальної компетентності вихованців у педагогічному процесі закладу. Порівняльний аналіз рівня сформованості соціальної компетентності вихованців дає підстави стверджувати, що запропоновані організаційно-педагогічні умови виявилися ефективними у розвитку творчих здібностей вихованців у системі роботи МАН,сприяли набуттю життєвих компетенцій, необхідних для безконфліктного входження в соціум, вплинули на формування мотивації, навичок соціальної взаємодії у полікультурному середовищі таформування активної пізнавальної позиції вихованців.



Юсин Тамара Адамівна, методист Володимирецького районного методичного кабінету
Методичне забезпечення процесу соціалізації вихованців

позашкільного закладу в системі

«методкабінет відділу освіти – позашкільний заклад»
Нормативно-правові документи у галузі позашкільної освіти визначають позашкільний навчально-виховний заклад як широкодоступний заклад освіти, який надає дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, а також забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля, що позитивно впливає на процес її соціалізації. Ефективність реалізації означених завдань залежить від професійної компетентності педагогів позашкільних навчальних закладів, їх готовності здійснювати дослідницьку та пошукову діяльність. Означена проблема вимагає від методиста методичного кабінету відділу освіти побудови системи науково-методичної роботи з педагогами позашкільних навчальних закладів на діагностичній основі. Діагностика дозволяє узгодити методичні дії з потенційними можливостями педагогів та їхніми професійними запитами. Важливо не тільки визнавати в людині особистість, а взаємодіяти з нею, враховуючи її можливості. Мета, зміст і форми методичної роботи підпорядковані розвитку професійної компетентності педагогів, створенню умов для їх творчої самореалізації, підвищенню їх готовності до дослідницької діяльності.

За результатами проведеного діагностування були виявлені зони утруднень педагогів. Встановлено, що педагоги позашкільних навчальних закладів на достатньому рівні володіють питаннями організації навчально-виховного процесу у гуртку, проте виявляють труднощі у використанні нових освітніх технологій, не достатньо володіють методикою роботи з обдарованими дітьми та технологією організації дослідницької діяльності.

Тому система науково-методичної роботи методичного кабінету відділу освіти спрямована на підвищення психолого-педагогічної готовності педагогів до організації процесу соціалізації дітей та підлітків, оволодіння новітніми технологіями, методами, прийомами організації навчально-виховного процесу, створення методичних посібників, рекомендацій, розробок з актуальних проблем позашкільної освіти.

Розроблена нами система методичного забезпечення включає індивідуальні та групові форми роботи. Серед найбільш поширених форм роботи: методичні консультації, творчі звіти педагогів, методичні об’єднання, інструктивно-методичні наради, школа молодого педагога, майстер-класи. З метою підвищення готовності педагогів до формування соціальної компетентності у вихованців, упровадження оптимальних форм і методів роботи з обдарованими дітьми були проведені проблемні теоретичні семінари, семінари-практикуми, розроблені методичні рекомендації з організації керівництва науково-дослідницькою діяльністю вихованців, алгоритми, схеми поетапного планування діяльності. Для керівників гуртків художньо-естетичного напряму було проведено два майстер-класи (В.В.Ковальчук, керівник зразкового лялькового театру комунального позашкільного навчального закладу «Володимирецький районний Будинок школярів та юнацтва»; Г.А.Стельмах, керівник зразкового театрального гуртка Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості); для керівників гуртків декоративно-прикладного мистецтва — майстер-клас М.В.Мороз (керівник гуртка «Образотворче мистецтво» комунального позашкільного навчального закладу «Володимирецький районний Будинок школярів та юнацтва»).

Традиційним є проведення конкурсу-ярмарку педагогічних ідей. У номінації «Позашкільна освіта» з часу проведення такого заходу педагогічні працівники району підготували понад 40 методичних посібників.

Показником ефективності науково-методичної роботи є підвищення якості та ефективності навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, забезпечення потреби вихованців у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля, набуття ними позитивного соціального досвіду.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Бражнич О.Г. Педагогічні умови диференційованого навчання учнів загальноосвітньої школи: дис. канд. пед. наук / О.Г. Бражнич. – Кривий Ріг, 2001. – 238 с.

  2. Голобородько В.В. Наукова робота учнів / В.В.Голобородько,В.М.Гнєдишев // Програма організації науково-дослідницької діяльності учнів. – Х.: Основа, 2005. – 208 с. (Б-ка журн. «Управління школою»; вип. 5(29)).

  3. Кириченко В.І. Планування роботи позашкільного навчального закладу / В. Кириченко, Г. Ковганич, Н. Савенко; упоряд. О. Колонькова. – К.: Шкільний світ, 2011. – 104 с.

  4. Компетентнісний підхід: система впровадження в школі / упоряд.: Родигіна І.В., Дементьєва Л.М., Погорєлов А.І., Луценко О.Г. – К.: Шкільний світ, 2010. – 112 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).

  5. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи/ під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с. – (Серія «Бібліотека з освітньої політики»).



Тивонюк Наталія Анатоліївна,

методист Гощанського центру

дітей, юнацтва та молоді
Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності вихованців у позашкільному навчальному закладі
Основне завдання сучасної освіти – виховання громадянина суспільства, який є інтелектуально і духовно багатою, гармонійно розвиненою, національно свідомою, соціально адаптованою особистістю, здатною вирішувати складні проблеми, які ставить перед нею життя.

Великі можливості в цьому мають позашкільні навчальні заклади, які покликані задовольнити запити суспільства у формуванні соціальних компетенцій дітей та підлітків.

Ураховуючи актуальність проблеми формування соціальної компетентності вихованців позашкільних закладів, педагогічний колектив Гощанського районного центру дітей, юнацтва та молоді обрав для дослідження тему«Моделювання умов формування соціальної компетентності особистості вихованця позашкільного навчального закладу на різних рівнях соціалізації».

Для реалізації завдань дослідно-експериментальної роботи було проаналізовано літературу з теми дослідження, вивчено існуючий досвід,розроблено систему організаційно-педагогічних умов, виявлено критерії на рівні сформованості соціальної компетентності, підготовлено методичні рекомендації з проблеми формування соціальної компетентності вихованців позашкільного навчального закладу на різних рівнях соціалізації.

Розроблена модель формування соціальної компетентності вихованців спирається на соціальне замовлення щодо компетентної, конкурентоспроможної особистостізі сформованим світоглядом і громадянською позицією.

Тісна співпраця зі службами сім’ї, дітей та молоді Гощанської райдержадміністрації, Гощанською районною радою, державними установами, організаціями, приватними підприємцями, громадськими організаціями, колегією відділу освіти, районним центром зайнятості населення сприяє успішному формуванню соціальних компетенційвихованців нашого центру. У процесі розробки змісту освітнього процесу необхідним виявився аналіз навчальних планів, програм творчих об’єднань, організаційно-масової роботи з метою посилення їх соціальної спрямованості.

У закладі були розроблені структурно-логічні моделі кожного структурного підрозділу закладу, внесені зміни у методику здійснення навчально-виховного процесу, в організацію і проведення масових заходів. У результаті цієї діяльності розроблено технологію написання сценаріїв, яка апробована для різних видів масових заходів та різної тематичної спрямованості; створені необхідні умови для реалізації дитячих громадських ініціатив через діяльністьдитячого самоврядування — Районної ради старшокласників та районної дитячої громадської організації «Козаченьки»; розроблена система методичного забезпечення фахового зростання педагогів, яка включає функціонування методичних об’єднань, семінарів-практикумів, надання індивідуальних консультацій, підготовку методичних розробок, рекомендацій, пам'яток для керівників гуртків та ін.

Діяльність психологічної служби закладу здійснюється у таких напрямах: робота з педагогічним колективом для попередження «синдрому професійного вигорання», адаптація вихованців у позашкільному закладі, підтримання позитивного мікроклімату в творчих об’єднаннях. Разом з тим, психологічна служба не залишилася осторонь від вивчення проблеми формування соціальної компетентності вихованців. Один із напрямів діяльності служби - вивчення впливу масових заходів, які проводяться у закладі, з метою формування соціальної компетентності вихованців.

За результатами дослідно-експериментальної роботи педагогічного колективу підготовлено посібник «Методичні рекомендації з формування соціальної компетентності особистості вихованця позашкільного навчального закладу на різних рівнях соціалізації».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


    1. Андреев А.Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа / А.Л.Андреев // Педагогика. - 2005. - №4.

    2. Бутнікова Т.В. Ціннісний вимір соціалізації учнів / Т.В. Бутнікова // Педагогіка і психологія, 1997.- №14.

    3. Вовковінська Н.В., Дорошенко Ю.О., Забродська Л.М. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / Н.В.Вовковінська, Ю.О.Дорошенко, Л.М.Забродська;за ред. В.М.Мадзігона, Ю.О.Дорошенка. - К.: Педагогічна думка, 2003. - 276 с.

    4. Гаврилюк В.Ю. Творча активність старшокласників як психолого-педагогічна проблема / В.Ю.Гаврилюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип. 8. - Кн. 1. - С.95-100.

    5. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Комп'ютерні технології для розвитку учнів та вчителів / Н.П.Дементієвська, Н.В.Морзе;за ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука// Інформаційні технології і засоби навчання: зб. наук. праць. - К.: Атака, 2005. - С. 76-95.

    6. Залевський Ю. Модель процесу виховання в закладах освіти / Ю.Залевський // Відкритий урок.- 2006.- №8.

    7. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методи, програми, процедури: навчальний посібник [для вищої школи] / С.Д.Максименко. - К.: Наукова думка, 1998.

    8. Паращенко Л.І. Технологія формування ключових компетентностей у старшокласників: практичні підходи / Л.І. Паращенко. - К.: «К.І.С», 2004.

    9. Соціально-педагогічні основи діяльності позашкільних закладів у сучасних умовах гуртків науково-технічного напряму: науково-методичний посібник / А.Й.Сиротенко, Г.П.Пустовіт, В.В.Мачуський [та ін.]. - К.: Грамота, 2005. - 80 с.


Юрченко Олена Веніамінівна,

методист Радивилівського

районного будинку школяра
Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності вихованців у позашкільному навчальному закладі
Освіта завжди була важливою сферою суспільного життя. Саме через неї кожне суспільство прагне передати нащадкам знання та досвід попередніх поколінь, розвивати в особистості такі риси, які вважає необхідними. Цю мету суспільство переважно реалізує через навчальні заклади, у тому числі і позашкільні. Тут під керівництвом педагогів здійснюється навчально-виховний процес, від результату якого й залежить виконання суспільного замовлення.

Основне завдання позашкільних навчальних закладів — формування соціальної компетентності вихованців, учнів, слухачів, здатних успішно діяти в реальних життєвих ситуаціях, вміння практично використовувати набутий соціальний досвід. Сучасна освітня парадигма робить акцент не на процесі навчання, а на його результативності: від напрямку орієнтації особистості в соціумі — до готовності жити у суспільстві.

Під час експериментального дослідження нами було підтверджено дієвість процесу формування соціальних компетенцій вихованцівпозашкільних закладів через спеціально організований процес соціальної реабілітації.

Важливим завданням для позашкільного навчального закладу є створення таких організаційно-педагогічних умов, які забезпечують адаптацію вихованців до суспільних змін, можливість інтеграції у соціум, виявлення активної життєвої позиції,формування умінь позитивного сприйняття навколишнього світу та себе самого,відновлення втрачених реальних або потенційних можливостей бути рівноправним громадянином у своїй сім’ї, дитячому колективі, державі. Спираючись на досягнення психолого-педагогічної науки та кращий педагогічний досвід,педагогічний колектив Радивилівського районного Будинку школяра модернізував навчально-виховний процес, науково-методичну роботу, управлінську діяльність, підпорядковуючи свою діяльність створенню соціально-педагогічноїсистеми із соціальної реабілітації вихованців.

Реалізовуючи завдання дослідницької діяльності ми переконалися, що соціальна реабілітація вихованців ПНЗ є процесом, який має на меті відновлення важливих функцій життєдіяльності дитини у суспільстві через соціалізацію та адаптацію до існуючих соціальних умов, інтеграцію дитини у суспільство.У процесі дослідження ми прийшли до висновку, що соціальна реабілітація вихованців позашкільного навчального закладуспрямована на подолання чи послаблення проблем у сфері спілкування, міжособистісної взаємодії, зокрема конфліктності, комунікативних труднощів, замкнутості, шкільної неуспішності, низької або завищеної самооцінки, пасивно-агресивної поведінки, шкідливих звичок, дитячих лінощів, схильності до депресивних станів.Вирішення окреслених проблем у процесі науково-експериментальної роботи обумовило реалізацію таких напрямів діяльності:упровадження у виховний процес інноваційних технологій, організація творчої діяльності дітей та підлітків, здійснення педагогічного супроводу розвитку вихованців.Такі напрями діяльності були спрямовані на формування соціальних компетенцій: комунікативної, пізнавальної, активної життєвої позиції, адекватної соціальної поведінки, позитивного самосприйняття, трудової, здорового способу життя.

Створені організаційно-педагогічні умови у Радивилівському районному Будинку школяра сприяють не лише засвоєнню вихованцями певних знань та умінь, а й розвитку здатності самостійно здобувати необхідні знання, творчо мислити, співпрацювати та спілкуватися на основі толерантності, гуманізму з людьми різних соціальних груп, накопичувати власний життєвий досвід, приймати відповідальні рішення, повноцінно реалізувати себе в соціумі, який постійно змінюється. Важливими складовими організаційно-педагогічних умов єреалізація проектів: «Різдвяні дзвіночки», «Створи країну творчості», «Технічний бумеранг», «Сходинки до Олімпу»;організація колективних творчих справ: «Корінням у життя, віттям – у мистецтво», «З невеликого струмка починається ріка», «Модель майбутнього БШ», «День захисту дітей», на гостинах у «Гончарика», «Веселковий ярмарок»;упровадження комплексних програм: «Шлях до мети», «Талантами земля багата», «Моя країна – Україна», «В здоровому тілі – здоровий дух», «Знай і користуйся своїми правами» та інші.



Головним завданням соціально-педагогічної реабілітації у ПНЗ є освіта на засадах педагогіки життєтворчості, при якій здійснюється вироблення механізмів розвитку життєвої компетентності особистості дитини щодо всіх сфер життєдіяльності (здоров'я, побут, спілкування, освіта, творчість, праця, дозвілля тощо). Позашкільний навчальний заклад має вчити кожну дитину складати свій життєвий проект, пізнавати саму себе та навколишній світ, адекватно оцінювати власні можливості і здібності, визначати    життєвекредо, здійснювати рефлексію, планувати, організовувати власне життя щодо досягнення прийнятих цілей, тобто інтегруватися в соціум.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Александровская Э.М. Психологическое сопровождение школьников / Э.М.Александровская. –  М.: Академия, 2002. – 208 с.

  2. Уплив емоційних факторів на соціально-психічну адаптацію // Практична психологія та соціальна робота. – К.: Социс, 2007. – №3.

  3. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»№2558-III від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №42. – С.213.

  4. Комплексна соціальна реабілітація вихованців інтернатних закладів: матеріали Обласної науково-практичної конференції (11 березня 2004 р.) –  Долинськ, 2004 – 149 с.

  5. Масенко В.В., Софій Н.З. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: науково-методичний збірник / В.В.Масенко, Н.З.Софій. –  К., 2007. – 180 с.

  6. Методи оцінки та самооцінки стресових станів// Практична психологія та соціальна робота. – К.: Социс, 2007. – №5.


Відділення 5. Інтернатні заклади.

Координатор секції: Гузь Наталія Леонідівна,завідувач кабінету інтернатних закладів, старший викладач кафедри корекційної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал