Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський



Сторінка13/38
Дата конвертації12.12.2016
Розмір8.72 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   38
Тема. Психологічна підготовка педагогічних працівників до здійснення інноваційної діяльності
Мельник Юлія Василівна,

завідувач кабінету-центру практичної психології і соціальної роботи,

старший викладач кафедри педагогіки і психології Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
РОЛЬ І МІСЦЕ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Професійна підготовка майбутнього педагога передбачає оволодіння ним знань із вікової та педагогічної психології, врахування особливостей розвитку дитини на кожному віковому етапі під час планування навчально-виховного процесу. Водночас не достатньо розкритим залишається прикладний аспект сучасної психологічної науки: застосування отриманих знань у безпосередній взаємодії педагога з учнями, колегами і батьками. Молодий педагог приходить до школи озброєний теоретичними знаннями, однак йому часто бракує практичних навичок, щоб застосувати ці знання у роботі. Налагодження взаємодії педагогічного колективу з психологічною службою створює широкі можливості для розширення сфери застосування психологічних знань педагога, робить більш різноманітними форми роботи класного керівника, сприяє гармонізації психологічного клімату у колективі, стимулює професійний і особистісний розвиток кожного вчителя.

Робота з педагогічним колективом — один із провідних напрямків діяльності психологічної служби освітнього закладу. Значну частину свого шкільного часу учень проводить у взаємодії з педагогами. Важливу роль у формуванні особистості школяра відіграють як професійні якості вчителя, так і його особистісні характеристики: бажання пізнавати себе, вміння будувати діалог, володіти собою, реалізовувати власний творчий потенціал під час уроків і позаурочних заходів.

Більшість педагогів у своїх професійній діяльності потребують кваліфікованого психологічного супроводу. Про це свідчать результати проведеного дослідження оцінки діяльності психологічної служби вчителями та адміністрацією закладів[3, с.6].

Усі професійно значущі якості, що сприяють ефективній педагогічній діяльності, можна розділити на дві групи:



  • соціально-психологічні (поєднують ціннісно-орієнтаційні, етичні, комунікативні і практичні якості);

  • психофізіологічні (емоційно-вольові, інтелектуальні якості).

Поле діяльності практичного психолога у взаємодії з педагогами досить широке. Найбільш актуальними для педагогів є психологічна просвіта, проведення психологічних тренінгів, допомога молодим педагогам, підвищення психологічної культури вчителя.

Наявність великої кількості стресорів у педагогічний діяльності уже давно досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні фахівці. Суттєвим стресогенним фактором є психологічне і фізичне перевантаження педагогів, яке призводить до виснаження моральних і фізичних сил, що позначається на ефективності професійної діяльності. Саме тому важливе місце у системі психологічної допомоги посідає профілактика психологічних стресів: психогімнастика, релаксація, засоби розпізнавання стресу, використання власних психологічних ресурсів для зниження дії стрес-факторів.

Важливу роль у формуванні позитивного мікроклімату в дитячому колективі відіграє особистість класного керівника. Окремий спектр уваги психологічної служби спрямований на роботу з класними керівниками: робота методичних об’єднань, творчих груп, індивідуальні консультації, надання необхідних рекомендацій.

Одним із найважливіших понять, що використовуються у характеристиці ефективності педагогічної діяльності, є «соціально-психологічний клімат». Методика вивчення привабливості роботи як одного з показників соціально-психологічного клімату має бути включена в річний план психологічної служби тому, що система оцінки привабливості роботи вміщує в себе спектр емоційно-оцінного ставлення вчителя до школи.

Система психологічного супроводу педагогічних інновацій передбачає діагностику особливостей педагогічної діяльності, розвиток таких професійно-важливих характеристик, як комунікативність і рефлексія, креативність і прогностичність [4, с.28]. Психологічні техніки, які сприяють розвитку вказаних характеристик, застосовуються під час психолого-педагогічних семінарів, семінарів-тренінгів, курсів підвищення кваліфікації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других / В.В.Бойко. – М.: Филин, 1996. – 210 с.

  2. Масенко В. Технологія іміджу / В.Масенко. - К.: Главник, 2005. – 96 с.

  3. Психологічний дайджест: робота психолога з педагогічним колективом (з досвіду роботи психологічної служби Рівненської області) / упорядники:Ю.В.Мельник, Ю.Г.Вєтрова. - Рівне, 2007. - 100 с.

  4. Софій Н.З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання: навчально-методичні матеріали / Н.З.Софій. – К, 2007. – 61 с.

  1. Туріщева Л.В. Професійний розвиток педагога: психологічний аспект / Л.В.Туріщева. - Х.: Основа, 2006. - 144 с.

  2. Цимбалюк І.М. Підвищення професійної кваліфікації: психологія педагогічної праці: навчально-методичний посібник / І.М.Цимбалюк. - 2-е вид. - К.: Професіонал, 2004. - 150 с.


Абрамович Тетяна Вікторівна,

методист кабінету-центру

практичної психології і соціальної роботи,

старший викладач кафедри педагогіки і психології

Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
Ніколи не сумнівайтеся в тому, що невелика група вдумливих,

відданих справі громадян може змінити світ.

Насправді всі зрушення саме так і відбуваються.

Маргарет Мід, антрополог


Донедавна в загальноосвітніх навчальних закладах функції соціального педагога певною мірою виконували класні керівники, вихователі груп продовженого дня, організатори дитячих колективів, тренери та керівники гуртків, заступники директорів з навчально-виховної та виховної роботи.

Якщо практичні психологи за п'ятнадцять років існування служби вже накопичили певний досвід, то соціальні педагоги відчувають нагальну потребу в окресленні своїх функцій та змісту роботи, у навчально-методичному забезпеченні своєї діяльності в закладі освіти, тому предметом нашої уваги є формування професійної компетентності соціального педагога в загальноосвітній школі.

Фактично робота методиста з психологічної служби, який займається супроводом соціальних педагогів, має зводитися до:

- знання специфіки роботи фахівця цього напряму;

- уміння інтерпретувати й використовувати у своїй практичній діяльності нормативно-правову базу для роботи соціальних педагогів;

- бачення основних тенденцій розвитку галузі й уявлення про ці тенденції; розробки рекомендацій з різних видів і напрямків роботи фахівців шкіл;

- координації взаємодії всіх фахівців шкіл району/міста;

- координації діяльності молодих фахівців;

- проведення досліджень специфіки виконання професійних обов’язків соціальними педагогами для надання рекомендацій за результатами дослідження;

- проведення моніторингових досліджень із виявлення якості надаваних послуг;

- координації власної професійної діяльності (специфіка методичної роботи);

- ознайомлення і вивчення, використання інноваційних технологій у власній роботі й діяльності соціальних педагогів;

- уміння й необхідності організовувати й координувати діяльність психологів та соціальних педагогів у ході підготовки професійних заходів тощо.

ДОКУМЕНТАЦІЯ МЕТОДИСТА З ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ


  1. Перспективний план роботи (3 – 5 років).

  2. Річний план роботи, затверджений завідувачем ОЦППСР.

  3. Щомісячні (щотижневі) плани роботи.

  4. Паспорт (щоденник)методиста.

  5. Журнал обліку звернень педагогів за консультацією.

  6. Папка з нормативно-правовою документацією.

  7. Папка із вхідною і вихідною документацією.

  8. Банк даних учнів особливих категорій, які навчаютья в школах району (міста) (інваліди, сироти, малозабезпечені тощо).

  9. Папка з копіями річних планів роботи соціальних педагогів.

  10. Папка зі звітами соціальних педагогів.

  11. Звіти методиста.

  12. Банк даних про особовий склад соціально-психологічної служби.

  13. Папка з наказами, що координують роботу методиста в межах відділу освіти.

  14. Папки з матеріалами про проведення методичних об׳єднань соціальних педагогів.

  15. Папки з матеріалами про проведення засідань творчих груп соціальних педагогів.

  16. Папка з матеріалами про проведення засідань у рамках «Школи молодого фахівця» для соціальних педагогів.

  17. Папка з матеріалами виступів методиста на конференціях, семінарах та інших заходах.

  18. Папка з довідками, складеними методистом за результатами вивчення стану ведення професійної діяльності соціальними педагогами.

  19. Повне зібрання методичних рекомендацій, складених методистом.

  20. Перелік публікацій методиста.

  21. Бібліотека науково-методичної літератури.

  22. Банк методичних розробок соціальних педагогів.

  23. Матеріали на допомогу соціальним педагогам.

  24. Матеріали із проведення моніторингу, дослідницької роботи (критерії оцінювання професійної діяльності, пояснення, інтерпретація тощо).

Поняття «соціальний працівник» значно ширше, ніж «соціальний педагог». Соціальний педагог — це людина, яка має спеціальну педагогічну освіту та здійснює свою діяльність переважно в школах та інших освітніх закладах, зокрема мова йде про спеціалістів, які працюють з дітьми та молоддю. У свою чергу соціальний працівник, крім безпосередньої педагогічної діяльності, може професійно займатися роботою в будь-якій іншій соціальній сфері (у відділах соціального забезпечення, військових частинах, центрах зайнятості, на виробництвітощо), виконуючи при цьому такі функції, як допомога, захист, реабілітація, охорона тощо.

У сучасній соціально-педагогічній науці поряд з термінами «соціальний педагог» та «соціальний працівник» існує ще й поняття «фахівець із соціальної роботи». Звернемо увагу на те, що до даної категорії можна віднести як соціальних педагогів, так і соціальних працівників. Підтвердження цій думці знаходимо у довідковій та науково-педагогічній літературі. Зокрема, в «Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів» за редакцією А. Капської зазначено: «Фахівець із соціальної роботи — особа, яка має спеціальну освіту і здійснює практичну соціальну роботу з різними категоріями дітей і молоді та соціальними групами».

Проте слід підкреслити, що і соціальній роботі, і соціальній педагогіціпритаманні мета, об’єкт і предмет (див. табл. 1).

Соціальна робота — професійна, цілеспрямована діяльність у суспільстві через уповноважені державні та недержавні соціальні інститути, яка спрямована на створення соціальних умов для повноцінної життєдіяльності та розвитку різних категорій населення (захист конституційних прав, свобод, інтересів, задоволення культурних та духовних потреб).

Соціальний працівник — це професіонально підготовлений спеціаліст, який працює в державних (недержавних) соціальних інститутах і сприяє створенню соціальних умов для повноцінної життєдіяльності різних категорій населення, котрі потребують захисту і підтримки.

Соціальна педагогіка — це наука і практика становлення особистості в соціумі з урахуванням конкретних соціально-педагогічних умов, особливостей середовища, їх впливу на якісний рівень педагогічного процесу, який оптимізує соціалізацію особистості.

Соціальний педагог — це спеціаліст, який здійснює соціально-педагогічну діяльність, об'єктом якої є діти та молодь, що потребують підтримки і допомоги у процесі соціалізації як основної умови самбреалізації, самокорекції, самоствердження.

Таблиця 1





Соціальна робота

Соціальна педагогіка

Мета

Соціальний захист, соціальна допомога, соціальна підтримка, соціальне обслуговування тощо

Соціально-педагогічна оцінка (експертиза), соціальний розвиток, соціальне виховання, корекція і реабілітація, виправлення і перевиховання

Об’єкт

Людина, що має соціальну проблему, яку не може вирішити самостійно

Людина, яка потребує соціально-педагогічної допомоги. Соціально-педагогічне прогнозування, оцінка (експертиза)

Предмет

Надання матеріальної допомоги, соціальний захист людини, процес консультування, процес соціального обслуговування людини з особливими потребами та ін.

Соціально-педагогічний процес розвитку, виховання, корекції чи реабілітації тощо. Методи і методики проведення соціально-педагогічного прогнозування, оцінки (експертизи)

У певних своїх проявах соціальна роботаі соціальна педагогіка можуть перетинатися. Проте реалізують вони свою мету відповідними (своїми) методами і засобами.

Із метою надання клієнтам (учням, батькам, педагогам) якісних послуг соціальним педагогамнеобхідні: знання, вміння, навички (одержані під час навчання у вищій школі); особистісна компетентність; досвід практичної діяльності; високий професійний рівень; постійний супровід фахівців методистом не лише в атестаційний, а й у міжатестаційний періоди.

Соціально-педагогічна робота багатогранна і відповідальна,тому професійна підготовка соціального педагога має базуватися на науково-обґрунтованих знаннях, які охоплюють:

- особистість дитини (молодої людини), її фізичний, духовний і соціальний розвиток, нормальну поведінку і відхилення від неї;

- об'єднання й групи людей (сім'я, мала група, шкільний колектив, колектив однолітків та ін.);

- систему установ,які надають допомогу дитині зокрема і молоді в цілому;

- основні теорії, методики та окремі технології роботи з різними категоріями клієнтів у різних умовах;

- соціально-правові й соціально-економічні засади діяльності соціального педагога;

- методи управління і планування професійної та науково-дослідної діяльності в соціально-педагогічній сфері.

У цілому діяльність соціального педагога спрямована на створення умов психологічного комфорту й безпеки дітей і молоді: у своїй роботі він враховує соціальні, правові, психологічні, медичні, педагогічні механізми запобігання негативним явищам у сім'ї, школі, мікрорайоні, інших соціумах та подолання цих явищ.

І.Лернер, В.Краєвській, А.Хуторськой запропонували розглядати професійну компетентність соціального педагога як єдність трьох складових:



  1. когнітивної —наявність системи педагогічних і спеціальних предметних знань;

  2. операціонально-технологічної— володіння методами, технологіями, способами педагогічної взаємодії, методами навчання певного предмета;

  3. особистісної— етичні й соціальні позиції й установки, риси особистості спеціаліста.

А.Маркова виокремлює у структурі профкомпетентності такі компоненти:

  • Спеціальний – володіння на досить високому рівні власне професійною діяльністю, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток.

  • Соціальний – володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співробітництвом, а також певними прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної діяльності.

  • Особистісний – володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості.

  • Індивідуальний– володіння прийомами самореалізації і розвитку індивідуальності у межах професії, готовність до професійного зростання, вміння раціонально організувати свою працю.

Діяльність соціального педагога суттєво відрізняється від діяльності вчителя, який працює у навчальному закладі. У соціального педагога на першому місці не навчальна чи освітня діяльність, а виховна, завдання якої — допомога та захист. Соціальні педагоги мають сприяти розвитку, а точніше саморозвитку особистості, створенню умов психологічного комфорту; завжди представляти інтереси свого клієнта, розгортати назустріч цим інтересам та потребам сукупний потенціал соціуму, різних інститутів суспільства, інтегрувати різні можливості та забезпечувати їх доцільність на конкретному особистісному рівні.

Напрямки соціально-педагогічної діяльності

1. Вивчення соціально-психологічних цінностей особистості, соціально-педагогічного впливу мікросередовища на зростаючу особистість:

- спостереження;

- бесіда;

- опитування експертів;

- ітерв'ювання;

- невербальний діагноз;

- вивчення документів;

- контент-аналіз;

- анкетування.


2. Організація освітньо-виховних взаємодій з проблемною особистістю, яка потребує допомоги:



- підтримка дітей із сімей ризику;

- сприяння у вирішенні проблем;

- співробітництво з сім'єю, школою і громадою;

- посередництво в особистісній реалізації;

- спонукання особистості до самоорганізаціїї і самостійності.





3. Соціально-психологічна допомога і підтримка особистості у кризових ситуаціях:

- виявлення проблем;

- реагування на проблему;

- вибір програми і плану дій;

- обговорення шляхів вирішення проблеми;

- допомога в організації виходу з проблеми;

- координація зусиль найближчого оточення особистості;

- створення групи підтримки.























4. Корекція відносин, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особистості і групи:







- моделювання ситуації для нового досвіду;

- моделювання сфер успішної діяльності;

- організація діалогу і співробітництва;

- організація мікросередовища зі зміненими стосунками;

- допомога у розблокуванні позитивних емоцій;

- зміна уявлень особистості про своє «Я»;

- підтримка ініціатив;

- створення умов для творчості.














Навчальному закладу властиві такі напрямки роботи: управління навчальним процесом, участь у вихованні дітей та молоді, організація виховного середовища. Відповідно до цього будується діяльність будь-якого спеціаліста навчально-вихоного закладу, яка включає наступні аспекти:



  • участь в управлінні навчальним закладом (консультування адміністрації, методична робота, взаємодія з різноманітними установами);

  • участь у виховному процесі (моніторинг навчально-виховного закладу, соціально-педагогічна реабілітація, педагогічна реабілітація, психопрофілактика);

  • участь в організації виховного середовища (супровід дитини в сім’ї, робота із соціальним середовищем учня, участь у роботі батьківського комітету).

Методика планування діяльності соціального педагога

в загальноосвітньому навчальному закладі

Місце та роль соціального педагога в соціально-педагогічному просторі школи визначаються його місією бути гарантом прав та інтересів дітей, їхнього розвитку згідно з власною внутрішньоінтенційною спрямованістю, комфортними умовами життєдіяльності.



Діяльність соціального педагога виходить за межі освітнього закладу іпоширюється на інші рівні: сім'ю, вулицю, мікрорайон, державні заклади та установи.

Річна циклограма діяльності соціального педагога може мати наступне спрямування:

Серпень.Формування цілей і завдань соціально-педагогічної діяльності; дослідження соціуму; виявлення фактів позитивного і негативного впливу на соціалізацію учнів; планування складу допоміжних соціально-педагогічних сил.

Вересень. Вивчення соціально-культурних умов сімей, у яких проживають учні; проведення інструктивних нарад із класоводами, вихователями, класними керівниками стосовно узагальнення зібраних даних та оформлення соціальних паспортів класів; формування проблемного поля на основі даних соціальної паспортизації класів; планування соціально-педагогічної діяльності в межах виявлених проблем; здійснення соціально-педагогічної підтримки учнів, які вперше прибули для навчання в нові для них класні колективи; надання допомоги в адаптації до нових умов навчання учням п'ятих класів; первинне налагодження зв'язків із батьками та громадськістю мікрорайону школи.

Жовтень. Організація соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на подолання несприятливого соціалізуючого впливу певних сторін життя мікрорайону; участь в організації та проведенні спільного засідання батьківського комітету навчального закладу, дирекції, вихователів, класоводів та класних керівників з метою надання матеріальної допомоги учням, які проживають у малозабезпечених сім'ях, сиротам і напівсиротам; попередня підготовка матеріалів засідання на основі соціальної паспортизації класів та представлених відповідними комісіями (у складі не менше трьох чоловік, як правило, класовода чи класного керівника, представника батьківського комітету, депутата місцевої ради) актів обстеження матеріально-побутових умов життя сімей, у яких проживають учні-претенденти на матеріальну допомогу; надання методичної допомоги у налагодженні корисного дозвілля школярів за місцем їх проживання.

Листопад.Проведення перевірки організації харчування дітей-сиріт, дітей з багатодітних та проблемних сімей; визначення на основі діагностичних методів ступеня задоволення учнів станом середовища загальноосвітнього закладу; спрямування діяльності на його корекцію; здійснення соціально-педагогічної, корекційної, реабілітаційної, соціально-профілактичної, просвітницької, організаційно-масової, соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на посилення соціалізуючого впливу школи.

Грудень.Вивчення результатів медогляду дітей та вирішення питання їхнього лікування, санаторного забезпечення і відпочинку; соціально-профілактична та соціально-корекційна робота з батьками в неблагополучних сім'ях на основі координації соціально-педагогічного впливу школи, місцевих органів влади, громадських організацій, представників виробничих колективів, правових та судових органів, медичних закладів, служб у справах неповнолітніх, сім'ї та молоді, авторитетних у мікрорайоні людей; підготовка відповідних матеріалів та участь у засіданні опорних пунктів школи, громадськості та міліції; здійснення профілактичних та організаційних заходів щодо підготовки до святкування новорічних і різдвяних свят.

Січень.Соціально-педагогічний патронаж на період різдвяних свят та канікул; вивчення можливостей використання культурно-виховного простору школи з метою створення умов для внутрішньоінтенційного розвитку учнів; подальше здійснення системно-функціонального підходу до соціально-педагогічної діяльності із залученням до неї всіх допоміжних сил - суб'єктів цієї діяльності.

Лютий.Фахово-орієнтаційна діагностика випускників-представників групи соціального ризику та обдарованих юнаків і дівчат; планування та проведення індивідуальної і групової роботи з ними з метою формування здатності цілепокладання; складання разом з адміністрацією школи плану підготовки та проведення оздоровлення дітей улітку.

Березень.Прогнозування працевлаштування випускників, віднесених до групи соціального ризику; попереднє знайомство з особливостями їх навчання в обраних ними навчальних закладах; їх психолого-педагогічна підготовка до навчання в цих закладах.

Квітень.Здійснення соціально-педагогічної профілактичної роботи з метою запобігання проявам відмови від пізнавально-пошукової діяльності та, у зв'язку з цим, передчасного інтелектуального «старіння» підлітків; організація занять «Школи творчості»; ознайомлення юнаків та дівчат із відомими методиками, стратегіями і тактиками творчої діяльності; проведення занять з метою демонстрації прикладів їх використання у різноманітних галузях людської діяльності.

Травень.Організація та проведення тижня боротьби зі шкідливими звичками,пропаганда найпопулярніших оздоровчих систем; профілактичні заходи з метою запобігання вживанню наркотичних речовин та небезпеки ВІЛ- інфекції; формування у дітей групи ризику уявлення про людину не лише у світлі науки, а й у світлі мистецтва, релігії, філософії, інтуїції; прогнозування організації літнього відпочинку дітей групи ризику; проведення профілактичної роботи з попередження дитячого травматизму.

Червень.Зустріч із дітьми-шестирічками та їхніми батьками; профілактичні заходи щодо подолання так званих шкільних страхів шестирічок; проведення заходів, спрямованих на пом'якшення вікових криз семи та п'ятнадцяти років; надання консультативної та практичної допомоги в працевлаштуванні випускників; організація літнього відпочинку дітей групи соціального ризику; підбиття підсумків соціально-педагогічної діяльності та визначення напрямів подальшої її організації.

Таблиця 2

Критерії ефективності професійної діяльності соціального педагога


Критерії ефективності

Діагностичні ознаки ефективності

Способи оцінки

    1. Ефективність діяльності

  • відповідність мети досягнутму результатові;

  • активність організованої системи дії;

  • успішне вирішення проблем клієнтів;

  • адекватність витрат і результатів;

  • близькість і ідеальних і реальних досягнень

  • педагогічний аналіз планів роботи соціального педагога (цілі, завдання, проблеми, очікувані результати у порівнянні з досягнутим);

  • аналіз системи дій, їх активності;

  • аналіз фінансових і часових витрат у зв’язку з результатами

    1. Рівень оволодіння професійною діяльністю

  • репродуктивний;

  • адаптивний;

  • локально-моделюючий;

  • системно-моделюючий;

  • творчий

  • визначення реального рівня соціально-педагогічної діяльності за описом

3.Задоволеність соціального педагога своєю діяльністю


  • дуже низька;

  • низька;

  • середня;

  • висока;

  • дуже висока

  • самоаналіз власних думок і переживань з приводу професійної діяльності: самопочуття, активність, настрій, успішність, продуктивність, самореалізація

  1. Задоволення клієнтів спілкуванням зі спеціалістом

  • дуже низька;

  • низька;

  • середня;

  • висока;

  • дуже висока

  • анкетування;

  • інтерв’ювання

5.Відповідність об’єктивних та суб’єктивних оцінок діяльності соціального педагога

  • не відповідають;

  • частково відповідають;

  • повністю не відповідають

  • порівняльний аналіз результатів атестації і самоаналіз соціального педагога








Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал