Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський



Сторінка12/38
Дата конвертації12.12.2016
Розмір8.72 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   38
Тема. Система підготовки педагога до роботи з обдарованими учнями шляхом упровадження мережевої моделі розвитку професійних компетенцій.
Шагієва Раїса Радисівна,

завідувач кабінету роботи з обдарованими учнями,

старший викладач кафедри методики

і змісту природничо-математичної освіти та інформаційних технологій

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
МЕРЕЖЕВА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ

ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ПЕДАГОГА

(ПРЕЗЕНТАЦІЯ)
Діяльність сучасного педагога в умовах інтенсивного реформування освіти ускладнюється і наповнюється новим змістом. Реалізація державних і регіональних вимог у сфері освіти багато в чому залежить від методичної служби. Перед нею постає завдання розвитку потенціалу педагога, оскільки саме вчителю відводиться ключова роль в оновленні системи освіти. Існуюча традиційна модель методичної служби не забезпечує ефективного використання ресурсів і взаємодії суб'єктів освіти, що не сприяє якісним змінам у розвитку професіоналізму педагога.

Принципово якісні зміни в професійному розвитку педагогів дає мережева організація роботи методичних служб.



Метою є взаємодія, інтеграція і координація діяльності методичних служб, орієнтованих на формування готовності педагога до роботи з обдарованими учнями шляхом упровадження мережевої моделі розвитку професійних компетенцій.

Завдання:

- створення мережевої системи методичної роботи;

- забезпечення інформаційної, наукової, інноваційної і методичної роботи педагогів;


  • розширення можливостей для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

  • об’єднання зусиль та можливостей для впровадження сучасних технологій.

Структура мережевої моделі
Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічноїосвіти

Опорні заклади


Методичні служби

(районні, міські)

Ресурсні центри

Опорні заклади – це заклади освіти, досвід роботи яких вивчено методичними службами, на базі яких функціонують методичні структури з питань підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями.

Ресурсні центри – це базові школи освітніх округів, у яких сконцентровані ресурси для надання послуг педагогічним працівникам навчальних закладів округу з питань організації роботи з обдарованими учнями.

Мережева модель забезпечує горизонтальну та вертикальну взаємодію структурних підрозділів.

Принципи функціонування мережевої моделі:

- мережева взаємодія і співробітництво;

- безперервність і системність;

- доступність і демократичність;

- інтеграція (об’єднання ресурсів);

- динамічність і єдність методичного простору;

- адресність і оперативність;

- гнучкість і мобільність.

Мережева модель формування професійних компетенцій забезпечує комунікативний, діяльнісний, диференційований, синергетичний, особистісно зорієнтованийпідходи щодо організації методичної роботи.

Оптимальність функціонування мережевої моделі забезпечується ресурсами:

- нормативно-правовими;

- науково-методичними;

- програмно-методичними;

- інформаційними;

- організаційними;

- матеріально-технічними.

Науково-методичний супровід вертикального функціонування мережевої моделі розвитку професійних компетенцій забезпечується шляхом реалізації наступних форм підвищення кваліфікації педагогічних працівників:

-курси підвищення кваліфікації педагогічних працівниківу РОІППО;

-семінар-практикум «Інноваційні підходи щодо організації методичної роботи з педагогічними кадрами в міжкурсовий період у навчальних закладах» для методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів);

- обласна творча група «Педагогічний супровід обдарованого школяра»;

- обласна опорна школа «Система роботи закладу з обдарованими учнями»;

-методичні студії;

- виїздні майстер-класи науково-дослідної лабораторії «Творча обдарованість»;

- інструктивно-методичні наради;

-консультування;

-методичні рекомендації;

-вивчення педагогічного досвіду;

- вивчення стану роботи;

- конкурс-ярмарок педагогічної творчості;

- on-line спілкування в режимі чату (mail.ru,skyp), аудіорежимі;

- вебінари, вебіренції.

Переваги мережевої моделі:

- використання нових сучасних форм підвищення професійної майстерності педагогів;

- поширення педагогічного досвіду з питань методичного та педагогічного супроводу роботи з обдарованими учнями;

- рівні можливості користування освітніми і методичними ресурсами;

- повна інформаційна і методична підтримка педагогів із питань організації роботи з обдарованими учнями;

- швидка адресна методична допомога.
Гурова Наталія В`ячеславівна,

методист кабінету роботи

з обдарованими учнями

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ
Наш час ставить нові вимоги до людини – її життєвої компетентності, розвитку потенційних можливостей в світі, який постійно змінюється і розвивається. Від людини сьогодні вимагається, в першу чергу, творча активність – феномен, який не властивий жодній машині, адже пов'язаний не тільки з запам’ятовуванням та розумінням, але й породженням нового. З іншого боку, саме механізми творчості продовжують залишатися викликом науці. У той же час педагогічна практика – це сьогоднішня реальність: діти ростуть, розвиваються, ідуть до школи і батьки сподіваються на такі освітні послуги, які б відповідали не просто сьогоднішньому дню, але й були спрямовані в майбутнє їх дітей. Тому пошук оптимальних шляхів і способів розвитку творчої активності учнів у сучасних освітніх умовах є надзвичайно актуальною проблемою.  А розв'язання її можливе лише на основі впровадження новітніх технологій, які забезпечують формування професійних компетенцій у педагогів. Завдання методичних служб полягає у формуванні педагога-професіонала. Використання інтерактивних технології у методичній роботі дозволить виконати це завдання.

Термін «інтерактивна методика» відносно новий: до наукового обігу його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. У своїх дослідженнях він визначив мету інтерактивного процесу – це зміна і поліпшення моделей поведінки його учасників. Аналізуючи власні реакції та реакції партнера, учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її.

Термін «інтерактив» (пер. з англійської «inter» — «взаємний», «act» — діяти) означає взаємодіяти. Дослідниця О. Пометун вважає, що інтерактивними можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії учасників у процесі навчання. Вони дозволяють на підставі внеску кожного з учасників у ході заняття спільною справою отримати нові знання і організувати корпоративну діяльність, починаючи від окремої взаємодії двох-трьох осіб поміж собою й до широкої співпраці багатьох.

Інтерактивні технології формують комунікативні компетенції, забезпечують встановлення емоційних контактів між педагогами.

У результаті організації діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учасників розвиваються й ускладнюються психічні процеси – сприйняття, пам’ять, увага, уява тощо, виявляються такі мислительні операції, як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення, формуються воля й характер. Тобто, відбувається формування особистісних компетенцій.

На думку багатьох дослідників (І. Авдеєва, І. Кларіна, Н.Суворова, О.Пометун та ін.), суттєвими характеристиками інтерактивної освіти є:

• максимальне залучення учасників до організації навчально-виховного процесу;

• спільна діяльність у режимі рівноправного спілкування;

• суб'єктивне переживания успіху кожним учасником педагогічної взаємодії;

• обов'язкова рефлексія процесу навчання і виховання;

• поглиблена робота з особистим суб'єктивним досвідом учасників навчально-виховного процесу.

Науковцями та практиками доведено й загальновизнано, що інтерактивна освіта стимулює пізнавальну діяльність і сприяє формуванню як предметних компетентностей, так і загальновиховних:

• оволодіння етапами навчальної діяльності;


  • розвиток критичного мислення;

  • формування впевненості у власних силах;

  • розвиток самостійності;

  • укріплення позитивної «Я-концепції»;

  • розвиток креативності;

  • розвиток організаторських і комунікативних здібностей;

  • формування відповідних життєвих і професійних компетенцій;

• створення атмосфери співробітництва й ефективної взаємодії;

• зростання успішності.

Класифікація інтерактивних технологій включає:


  • інтерактивні технології кооперативного (групового) навчанняпедагогічна технологія, що застосовується в навчальній роботі учасників у групах і робить їх відповідальними за навчання одне одного; при цьому кожен особисто підзвітний за своє навчання. До даного виду інтерактивної технології належать робота в парах, ротаційні трійки, «Карусель», «Акваріум», робота в малих групах;

  • інтерактивні технології колективно-групового навчання, що передбачають спільну фронтальну роботу всіх учасників.Доданого виду відносять методи обговорення проблеми, мозковий штурм, «відкритий марафон» дерево рішень, методику «навчаючи – учусь» тощо;

  • технології ситуативного моделюванняце рольові та ділові ігри, організаційно-діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій;

  • технології опрацювання дискусійних питаньшироке і публічне обговорення суперечливого питання із використанням методів: «прес», дебати, дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми тощо.

Застосовуючи групові форми роботи, можна переконатися, що вони успішно формують професійні компетенції вчителя. Працюючи в групах чи парах, учасники самостійно розв'язують доступні для них завдання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.

Слід зазначити, що ефективність роботи в групах залежить насамперед від того, наскільки кожний член групи усвідомлює важливість роботи разом та взаємодопомоги. Це породжує прагнення досягнення успіху групи в цілому й усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти поставленої мети. За таких умов всі члени групи відчувають себе пов'язаними одне з одним, що формує позитивну взаємозалежність, а також розвиває почуття особистої відповідальності за досягнення.

Те, що учасники під час групової роботи мають можливість тісно спілкуватися одне з одним, сприяє тривалому прогресу. Розподіл ролей, слухання, надання допомоги, перевірка розуміння, випробування – всі ці складові групової роботи розвивають навички позитивної взаємодії, які допомагають у спілкуванні, викликають довіру, розвивають вміння вирішувати конфлікти, приймати рішення, тобто формуються комунікативні компетенції.

Не менш важливим є те, що при застосуванні групових форм роботи формуються організаційні компетенції, учасники групи вчаться розподіляти обов'язки. Таким чином, можна стверджувати, що групові форми роботи мають ряд значних переваг порівняно з іншими організаційними формами.

Ефективним методом групової роботи є тренінг це організаційна інтерактивна форма навчально-виховного процесу, яка спирається на досвід і знання її учасників; запланований процес, призначений поповнити навички та знання учасників і перевірити їхне ставлення, ідеї, поведінку з метою зміни й оновлення. Тренінгові заняття спрямовані на отримання сформованості навичок і підвищення життєвої компетентності учасників, тобто формування професійних компетенцій.

Особливо активно тренінгові методики використовуються у випадках, коли процес навчання спрямований саме на формування життєвих і професійних навичок і компетенцій, а не на накопичення наукової інформації. Висока ефективність тренінгового навчанняє результатом того, що:



  • цінується позиція й знання кожного учасника;

• можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його в комфортній атмосфері без примусу;

  • є можливість навчатися, виконуючи практичні дії;

  • можна припускатися помилок, що не призводитиме до покарання або негативних наслідків;

• немає оцінок та інших «каральних» засобів оцінювання нових знань.

У ході тренінгового заняття найчастіше використовують методигрупової дискусії, міні-лекції, ігрові методи (ситуаційно-рольові,дидактичні, творчі, організаційно-діяльні, імітаційні, ділові).

Отже, тренінгце:

• нові підходи (співробітництво, відкритість, активність, відповідальність);

• нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення);

• позитивні цінності, ставлення, ідеали;

• нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю, лідерства, роботи в команді, аналізу ситуацій і прийняття рішення).

Метод проекту – така форма роботи, за якої учасники набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань-проектів. Проект дає можливість тісно поєднати теорію з практикою, передбачає використання сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Суть методу проектів – стимулювати інтерес педагогів до нових проблем, які передбачають наявність певної суми знань, та показати практичне застосування набутих знань.

Позитивним у проектній діяльності є набуття таких компетенцій:


  • формування системи знань про проекти;

• розвиток проектного мислення, мотивів і поведінки партнерства та співробітництва;

• планування своєї роботи;

• уміння аналізувати;

• уміння приймати рішення;

• уміння створювати кінцевий продукт;

• здатність оцінювати себе й інших;

• формування особистісних якостей.

Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує на створення певного продукту.Залучення до проектної діяльності сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес самовдосконалення.



Кейс – метод (метод аналізу ситуацій).

В основу кейс-методу покладені концепції розвитку розумових здібностей.

Суть методу полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень із певного розділу тієї чи іншої дисципліни чи виховної теми.

До основних його переваг належить:



  • технологізація й оптимізація;

• методологічне насичення;

• застосування в навчанні різних типів і форм;

• компетентнісний підхід.

Робота над кейсом передбачає:

• розбір конкретної ситуації з певного сценарію, який включає
самостійну роботу;

• «мозковий штурм» у межах малої групи;

• публічний виступ із представленням і захистом запропонованого рішення.

Завдання кейс-методу полягають у:

•набутті навичок використання теоретичного матеріалу для
аналізу практичних проблем;

• виробленні вмінь формулювати питання і запити;

• формуванні вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності;

•розвитку навичок якісного та чіткого висловлювання та відстоювання власної позиції.

Кейс-метод має певні переваги,великий потенціал для формування особистісних компетенцій:

• формування соціальної активності;

• розвиток працьовитості;

• формування креативності;

• розвиток здатності до конкурентоспроможності;

• формування готовності взяти на себе відповідальність за результати власної діяльності;

• формування впевненості в собі;

• розвиток вольових якостей, цілеспрямованості;

• формування навичок роботи в групі;

• формування навичок комунікативної культури.



Дискусія – (лат. — розгляд, дослідження) — суперечка, обговорення певного питання. Дискусія займає провідне місце серед форм роботи, тому що створює оптимальні умови для: розвитку аналітичних та комунікативних навичок, формування здатності до виваженої аргументації;

• розвитку здатності відстоювати власну думку,критично ставитися до власних і чужих суджень;

Види дискусій:

«круглий стіл»бесіда, де обмінюються думками;

форумобговорення, в якому експертна група обмінюється думкамиз аудиторією;

симпозіумобговорення, у процесі якого учасники виступають з повідомленнями, представляючи власну позицію; відповідають на запитання аудиторії;

дебатиобговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо.

Ігрові інтерактивні методи

Види ігор: ділові, рольові, дидактичні, імітаційно-моделюючі.



Ділова гра — це форма відтворення предметного та соціального змісту життєдіяльності учасника, моделювання тих систем, умов, зв'язків, характерних для цієї діяльності як цілого.

У діловій грі відтворюються лише найтиповіші узагальнені ситуації впродовж невеликого проміжку часу. За допомогою знакових засобів будується життєва чи професійна ситуація, близька до реальної діяльності.

Кожна ділова гра повинна ґрунтуватися на діалогічних формах взаємодії учасників і призначена для розвитку творчого мислення, оволодіння знаннями, практичними навичками, відпрацювання індивідуального стилю спілкування та поведінки, формування умінь проявляти ініціативу та самостійність у вирішенні нагальної проблеми.

Ділову гру можна розглядати як моделювання її учасниками професійної діяльності, імітацію реальних фахових ситуацій.



Рольова гра дозволяє здійснювати пошук ефективних форм взаємодії в рамках кооперації, демонструвати недоліки стереотипної поведінки. Під час гри виникає нова якість — ігровий стан особистого переживання ігрових вражень, які залишаються в досвіді особистості як цілісне, здатне виникати знову в подібних ситуаціях.

«Рольові ігри» сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Суть рольової гри полягає в розігруванні учасниками заданих проблемних ситуацій.

У результаті рольової гри створюються умови для розуміння власних почуттів і дій, долається безліч перешкод комунікації, формується механізм оцінки та регуляції актів своєї поведінки відповідно до поведінки інших.

Таким чином, завдяки рольовій гріформуються ключові компетентності та розвиваються особистісні якості учасників.

У ході гри можливим є колективне розв′язання психолого-педагогічних конфліктів, складних педагогічних проблем, пошук інновацій.

Метод мозкового штурму. Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін. Мозковий штурм є колективним пошуком нетрадиційних шляхів розв'язання проблем. Цей метод враховує психологію не лише окремої людини, а й колективу, що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказку до розв'язання задачі. Під час мозкового штурму забороняється будь-яка критика (словесна, жестова, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Усі висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «противників» і «прибічників» з метою виявлення слабких місць і виправлення їх.Цей метод використовують у роботі з педагогами під час семінарів-практикумів.

Коучінг

Філософія коучінгу виходить з того, що людина від природи безмежно талановита і має величезний потенціал, який не реалізується нею повною мірою. У її голові є відповіді на всі питання. Привести до ладу думки, делікатно допомогти виокремити і сформулювати проблему, визначити цілі, шляхи і засоби їх досягнення — завдання коуча.

Головне завдання в коучінгу — допомогти педагогові позбутися цієї "виняткової здібності", тобто поліпшити якість свого життя і дати можливість бути щасливим "тут і зараз". Коуч не дає готових порад та рекомендацій, а допомагає знайти власні рішення актуальних проблем.

Коучінг — це інтерактивний процес підтримки окремих людей і організацій, який полягає в тому, щоб сприяти максимальному розкриттю їхнього потенціалу, оптимізації психічної норми шляхом сприяння проявленню досі не реалізованого ресурсу для вирішення надзавдань у різних сферах життя в контекстах, що постійно змінюються.

Якщо стисло схарактеризувати зміст, підходи, методи і технології роботи коуча з точки зору психологічної науки, можна виділити декілька основних напрямків:

1. Коуч створює специфічну атмосферу взаємної довіри та ініціативної амбітної готовності прийняти виклик перемоги над собою та успіх в досягненні своєї мети. Це досягається за допомогою, зокрема, технологій ефективного слухання, фокусування уваги.

2. Коуч сприяє досягненню поставлених цілей, структуруванню алгоритмів цілепокладання, прийняття рішень, планування та мотивації за допомогою відповідних методик і технологій.

3. Коуч розкриває творчий потенціал педагога з метою доступу до ідей, інноваційних можливостей.

Коучінг як професійна дисципліна вивчає факти і закономірності, механізми та способи створення передумов максимального саморозкриття потенціалу особи чи організації, включаючи професійне самоусвідомлення та лідерство, самовдосконалення та саморегуляцію.

Аналіз підходів, методів та технологій коучінгу свідчить, що він, з одного боку, спирається на загальновідомі методи психологічної науки: спостереження, опитування, бесіда, тестування, моделювання тощо, а з іншого — має власні стандартизовані та апробовані процедури, моделі та технології самоактуалізації.

Людина завжди прагнула розвиватися, творити, шукати межі своїм здібностям та досягати певної мети. Коучінг базується на засадах гуманітарної психології, яка спирається на людську гідність та справжні цінності.

Коуч має формувати вміння і навички безпосередньо в контексті роботи. В коуча немає відповідей, в нього є питання, які допомагають учасникам знайти відповідь.

Коучінг – це мистецтво створення, за допомогою бесіди і поведінки, середовища, яке полегшує рух людини до бажаних цілей; це система реалізації спільного соціального, особистісного та творчого потенціалу учасників процесу з метою отримання максимально можливого ефективного результату.

Виділяють чотири базових етапи коучінгу: постановка мети, перевірка реальності, вибудовування шляхів досягнення і, власне, досягнення (він ще йменується етапом волі).

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті,їх учасники засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка).

Упровадження інтерактивних технологій у методичну роботу забезпечить формування професійних компетенцій, що сприятиме творчому та професійному росту педагога, формуванню готовності вчителя до роботи з обдарованими дітьми, становленню вчителя-майстра.



Шагієва Раїса Радисівна,

завідувач кабінету роботи з обдарованими учнями,

старший викладач кафедри методики

і змісту природничо-математичної освіти та інформаційних технологій

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
Педагогічні компетенції як засіб розвитку педагогічної майстерності (заняття з елементами тренінгу)
Мета. Ознайомлення учасників ізбазовою інформацією про педагогічнікомпетенції та компетентності, роль педагогічних компетенцій у розвитку педагогічної майстерності вчителя та формуванні готовності педагога до роботи з обдарованими учнями.

Очікувані результати

  • пояснюють терміни «компетенції», «компетентності», «педагогічні компетенції» та «компетентності»;

  • уміють визначати види компетентностей та компетенцій;

  • розуміють роль педагогічних компетентностей та компетенцій у розвитку педагогічної майстерності вчителя та формуванні готовності педагога до роботи з обдарованими учнями;

  • застосовують набуті знання та уміння для створення моделі «Професійна компетентність».


Структура тренінгового заняття

Вступна частина

1. Оголошення мети та завдань тренінгу.

2. Вправа «Гора» на виявлення очікувань.

3. Анкетування «До» на виявлення знань з даної теми.

4. Встановлення правил роботи.

5. Вправа «Снігова куля».



Основна частина

1. Мозковий штурм «Компетенції\компетентності».

2.Інформаційне повідомлення «Компетенції\компетентності. Види компетенцій».

Компетентнісний підхід розглядається як один зі способів досягнення нової якості освіти, як радикальний метод її модернізації.

Компетенція/компетентність визначається як сукупність знань, умінь і особистісних якостей, як комплексна якість особистості, як здатність, готовність, відповідальність, упевненість.

Погляди на співвідношення понять «компетенція/компетентність»: синонімічні або «майже синонімічні»; розмежування на частину і ціле.

Компетентність — це складна якість особистості, яка проявляється в здатності та готовності людини використовувати набуті протягом життя знання для розв'язування широкого діапазону життєвих завдань у різних сферах діяльності, спілкуванні, соціальних стосунках.

Компетенція визначається як деяка відокремлена, наперед визначена вимога.

Якщо, компетентність — реально існуюча якість особистості, то компетенція — ідеальне, нормативне передбачення, яке забезпечує «змістове наповнення компетентності».

Недивлячись на певну відмінність, поняття компетентності і компетенції нероздільні. Обидва терміни відображають цілісність та інтегративну сутність результатів освіти на будь-якому рівні і в будь-якому аспекті.

Виходячи із співвідношення компетентності і компетенції як деякої цілої величини її частини, вчені представляють структуру педагогічної компетентності у вигляді сукупності конкретних компетенцій.

Єдиних підходів до визначення набору компетенцій не існує.

Із позиції системно-цільового підходу виділяють наступні блоки компетенцій:

- базові компетенції;

- спеціальні компетенції (професійна компетентність);

- духовно-моральні компетенції;

- особистісні компетенції;

- ключові компетенції.

3. Об'єднання в групи.

4. Робота в групах «Структура компетенцій».

5.Презентація моделей «Структура компетенцій», розроблених у групах.

Група 1. Базові компетенції:

- використання основних законодавчих актів системи освіти, державних стандартів у педагогічній діяльності;

- використання теоретичних знань у галузі педагогіки і методики навчання в освітньому процесі;

- організація навчально-виховного процесу на основі системно-діяльнісного підходу;

- професійне застосування теоретичних знань і практичних умінь у рамках державного освітнього стандарту;

- застосування в освітньому процесі різних форм і методів, в тому числі інноваційних;

- організація навчання з урахуванням фізіологічних і психологічних особливостей обдарованих учнів;

- управління освітнім процесом.

Група 2.Спеціальні компетенції (професійна компетентність):



- знати зміст предмета;

- планувати і відбирати зміст навчання, в тому числі для індивідуальних освітніх програм;

- проектувати навчальний процес з предмета, відбирати відповідні засоби і методи;

- формувати в учнів творчий інтерес до змісту навчання, організовувати навчальну діяльність;

- контролювати і оцінювати навчальні досягнення учнів;

- аналізувати, коригувати зміст, засоби і методи навчання;

- коригувати педагогічну діяльність, підвищувати професійний рівень.

Група 3.Ключові компетенції:

- методична;

- інформаційна;

- управлінська;

- комунікативна;

- дослідницька;

- психолого-педагогічна;

- соціально-педагогічна.

Група 4. Духовно-моральна компетентність:



  • знати духовно-моральні принципи розвитку суспільства і особистості;

  • відбирати зміст духовно-морального освітнього процесу;

  • діагностувати ступінь сформованості і розвитку духовних і моральних якостей школярів;

  • коригувати зміст духовно-морального освітнього процесу;

  • навчити учнів усвідомлювати власні «етичні» прогалини, коригувати свої морально-етичні якості.

Дана модель педагогічних компетенцій може слугувати засобом оцінки і розвитку педагогічної майстерності, інструментом контролю і корекції педагогічних компетенцій.

Заключна частина

1. Релаксація.

2. Аналіз сподівань.

3. Оцінювання ефективності тренінгу за анкетами«Після» та «Аналіз методики проведення тренінгу».

Ефективність тренінгу оцінюється за наступними параметрами:


  • за наявністю змін у знаннях та уміннях набутих у процесі тренінгу;

  • аналіз методики проведення тренінгового заняття.

Анкета для оцінювання за процедурою «До» і «Після»

  1. Що ви розумієте під поняттями «компетенція» та «компетентність»?

  2. Назвіть набір компетенцій, якими повинен володіти педагог?

Анкета «Аналіз методики проведення тренінгу»

Дата проведення Місце проведення

Тема тренінгу Тривалість заняття

Тренери Спостерігачі



  1. Що із запланованого не вдалося виконати в ході тренінгу? Чому?

  2. Які моменти під час тренінгу були, на Вашу думку, найбільш вдалими?

  3. Які труднощі виникли у Вас в ході тренінгу? Що варто було б змінити, щоб уникнути цих проблем у майбутньому?

  4. Якої інформації або матеріалів Вам не вистачало на цьому тренінгу?

  5. Що найбільше сподобалося учасникам у ході тренінгу? Які завдання викликали інтерес?

  6. Які завдання викликали в учасників труднощі? Що їм не сподобалося?

  7. Які запитання виникали в учасників?

  8. Які ще коментарі ви маєте стосовно цього тренінгу?


Романчук Богдана Анатоліївна,

методист методичного кабінету

відділу освіти виконавчого комітету

Острозької міської ради
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ПЕДАГОГА ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ І МЕТОДИК

(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)
Структура заняття

1. Повідомлення теми, мети, завдань.



Формування професійних компетенцій педагога шляхом упровадження інноваційних психологічних технологій і методик

Мета. Передача авторського досвіду організації методичної роботи з педагогічними працівниками.

Завдання:

- підвищення ефективності методичної роботи шляхом упровадження інноваційних соціально-психологічних технологій і методик;

- створення оптимальних умов для формування конкурентоспроможної особисті педагога шляхом упровадження інноваційних соціально-психологічних технологій і методик;

- сприяння інноваційній діяльності педагогічного працівника;

- підвищення рівня психологічної компетентності педагогів.

2. Представлення автором власної системи роботи психологічної служби у напрямку психологічної просвіти педагогічних працівників«Формування професійних компетенцій педагога шляхом упровадження інноваційних психологічних технологій і методик».

3. Презентація посібника «Соціально-психологічний супровід обдарованих дітей».

 У методичному посібнику подано інноваційні авторські технології і методики формування конкурентоспроможної особистості обдарованого учня, розкрито поняття «обдарована дитина», методи діагностики обдарованості, особливості організації навчання та виховання дітей.

Методичний посібник призначений для методистів, практичних психологів, соціальних педагогів шкіл та дошкільних закладів.

4. Коментований показ арт-техніки «РОБОТА З МАНДАЛАМИ»

Мандала символізує сферу життя, енергії, це геометричний символ складної структури, який інтерпретується як модель всесвіту, «карта космосу».

Мандали можуть бути плоскі та рельєфні. Їх малюють на тканині, вишивають, виконують із різноманітних матеріалів для творчості.

Відомий психолог, психоаналітик Карл Густав Юнг ідентифікував мандалу як архетипічний символ людського ідеалу. На даний час мандала використовується в психотерапії як досягнення розуміння власного «Я».

Мета: активізація учасників, розвиток їх творчих здібностей та обдарованості, зняття стресу та психофізичної напруги, стимулювання інтелектуальної діяльності, формування позитивного самосприйняття.

Матеріали: 20 мандал, фарби гуаш, суха та жирна пастель, пензлики.

Хід вправи:

Інструкція: «Перед Вами лежать мандали. Мандала – це найдревніший магічний резонатор. Він діє як на психофізіологічному рівні, змінює електричну активність головного мозку, так і на психоенергію. Мандала має захисну, активізуючу та гармонізуючу дію. Сьогодні ви створите свою мандалу, яка буде наповнювати Вас теплом та гармонією, яка розкриває ваш потужний творчий потенціал і допоможе глибше пізнати себе, відчути свою потужну творчу енергію. Виберіть собі свою мандалу, візьміть матеріали для малювання і розфарбуйте так, як ви бажаєте. Намагайтеся відчути себе творчого. Відчути бажання розкрити свої можливості, свою енергію. На це вам дається 15 хвилин. Не поспішайте. Відчувайте себе. Нехай кольори передадуть вашу енергію, розкриють ваш потенціал».

Рефлексія: за годинниковою стрілкою кожен із учасників розказує, що йому сподобалося, які труднощі виникли у виконанні роботи, які емоції викликала дана вправа.

5. Запитання слухачів керівнику майстер-класу з опрацьованої теми заняття.

6. Заключне слово керівника майстер-класу.

Методичний діалог. Шляхи формування професійних компетенцій педагогів до роботи з обдарованими учнями в умовахмережевої моделі.

Учасники секції, методисти Р(М)МК(Ц).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Агаркова Е.И., Загребельная С.В. Реализация технологии тьюторского сопровождения процесса повышения квалификации учителей / Е.И.Агаркова С.В.Загребельная // Методист. – 2009. – № 8. – С. 14 – 18.

2. Антонова И.Г. Одаренные дети и особенности педагогической работы с ними/ И.Г. Антонова // Одаренний ребенок. – 2011. – №1. – С. 46 – 51.

3. Блохина Е.В. Повышение квалификации работника образования на муниципальном уровне/ Е.В.Блохина // Народное образование. – 2010. – №8. – С. 128 – 134.

4. Семенова Р.О. Взаємозв’язок когнітивних та особистісних чинників у розвитку обдарованості: монографія / Р.О. Семенова, Д.К. Корольов [та ін.]. – К.: Педагогічна думка, 2008. – 144 с.

5. Горгай В.Б., Куракбаев К.С. Рефлексивная педагогика – инновационная стратегия развития профессиональной компетентности учителя (по материалам зарубежного опыта)/ В.Б.Горгай, К.С.Куракбаев // Методист. – 2009. – №8. – С. 2 – 10.

6. Гулина А.В., Золотухина Д.Г., Мартынова И.Е. Деятельность ресурсного центра по научно-методическому сопровождению инновационной деятельности учреждений образования / А.В.Гулина, Д.Г.Золотухина, И.Е.Мартынова // Методист. – 2009. – №4. – С. 29 – 35.

7. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І.М.Дичківська. - К.: Академ. видав. 2004. - 162 с.

8. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. / автор-укладач Н.П.Наволокова. – Х.: Основа, 2010. – 176 с. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).

9. Інтерактивні вправи та ігри. – Харків: Основа, 2009. – 144 с. – (Серія «Адміністратору школи»).

10. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посібник / авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: АПН, 2002.

11. Зеленина Е.Б. Педагог для одаренного ученика / Е.Б. Зеленина // Народное образование. – 2011. – №1. – С. 153 – 157.

12. Калінін В.О. Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови в новій мовній політиці // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інноваційних освітніх технологій: зб. наук. праць. – Житомир: ЖДУ ім. І.Франка, 2004. – С. 193-196. 

13. Коптелов А.В., Новикова Н.В., Юрина З.М. Программа организации муниципального сетевого взаимодействия / А.В.Коптелов, Н.В.Новикова, З.М.Юрина // Методист. – 2009. – №1. – С. 14 – 24.

14. Коптелов А.В., Новикова Н.В., Юрина З.М. Обновление организационной структуры и содержание деятельности ММС / А.В.Коптелов, Н.В.Новикова, З.М.Юрина // Методист. – 2009. – №1. – С. 11 – 14.

15. Киселева Р.А., Кузнецова О.И., Бартева С.А., Власова Н.П., Пинегина С.В. Методический сервисный центр с сетевой организацией как инновационная модель развития муниципальной методической службы / Р.А.Киселева, О.И.Кузнецова, С.А.Бартева, Н.П.Власова, С.В.Пинегина // Методист. – 2010. – №6. – С. 21 – 33.

16. Лозова В.І. Формування педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів /В.І.Лозова // Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: матеріали міжвуз. наук.-практ. конфер. – Харків: ОВС, 2002. – С. 3-8.

17. Німак О.М. Організація роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітньому навчальному закладі / О.М. Німак. – Х.: Основа, 2010. – 144 с.

18. Обдаровані діти: Діагностика та супровід / упоряд. Т. Червонна. – К.: Шк. світ, 2008. – 128 с.

19. Пєхота О.М. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська [та ін.]. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.

20. Організація науково-методичної роботи в школі: педагогічне проектування; робота шкільних методичних об’єднань; освітній моніторинг. – Х.: Основа, 2009. – 256 с.

21. Овчарук О. Ключові компетентності: Європейське бачення / О.Овчарук // Управління освітою. – 2004. – №2. – С. 6-9.

22. Падалка О. С. Педагогічні технології / О.С. Падалка [та ін.]. - К.: Укр. енциклопедія, 1995.

23. Первушина О.В. Здібності дитини. Як виявити і розвинути? Книга для розумних батьків / О.В. Первушина. – Х.: Основа, 2009. – 285 с.

24. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О.І.Пометун. – К., 2007. – 144 с.

25. Поташник М.М. Коучинг – вершина профессионализма руководителя в работе с людьми/ М.М. Поташник // Народное образование. – 2010. – №9. – С. 110 – 119.

26. Пигалова Н.А., Захарова И.А. Педагогические компетенции как средство оценки и развития педагогического мастерства / Н.А.Пигалова, И.А.Захарова // Методист. – 2010. – №6. – С. 43 – 46.

27. Рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами. Книга методиста: довідково-методичне видання / упоряд. Г.М. Литвиненко, О.М. Вернидуб.- Харків: Торсінг плюс, 2006.

28. Русских Г.А. Методическая работа в школе как основной механизм профессионального роста учителя / Г.А. Русских // Народное образование. – 2011. – №1. – С. 158 – 165.

29. Пометун О.І.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. - К.: А.С.К., 2006.

30. Скворцова С.О. Професійна компетентність вчителя: зміст поняття / С.О.Скворцова // Наука і освіта. – 2009. – №4. – С. 93-96.

31. Скворцова С.О. Види професійної компетентності вчителя / С.О.Скворцова // Наука і освіта. – 2009. – №10. – С. 153-156.

32. Скворцова С.О. Комунікативний компонент професійної компетентності вчителя / С.О. Скворцова // Нова педагогічна думка: науково-методичний журнал. – 2010. – №2. – С. 99-102.

33. Система педагогічної освіти та педагогічних інновацій: зб. наук. пр. -Київ-Полтава, 2002. -101с.

34. Строкова Т.А. Готова ли школа к реализации компетентносного подхода / Т.А. Строкова // Народное образование. – 2010. – №7. – С. 187 – 191.

35. Туріщева Л.В. Особливості роботи з обдарованими дітьми / Л.В.Туріщева. – Х.: Основа, 2008. – 122 с.

36. Фролова О.В. Модель сетевого взаимодействия в сфере воспитания как фактор развития образовательного пространства района / О.В.Фролова // Методист. – 2009. – №1. – С. 24 – 28.

37. Фоменко Л.Ф. Корпоративное обучение усиливает педагогический колектив / Л.Ф. Фоменко // Народное образование. – 2011. – №1. – С. 166 – 170.

38. Шрагіна Л.І. Технологія розвитку креативності / Л.І. Шрагіна. – К.: Шк. світ, 2010. – 160 с.

39. Шкільний методкабінет: новий ритм роботи / упоряд. Л. Галіцина. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Шк. світ, 2008. – 120 с.

40. Ямбург Е.А. Сохранить педагогические позиции управления: медико-психолого-педагогическое сопровождение / Е.А. Ямбург // Народное образование. – 2011. – №2. – С. 114 – 122.


Відділення 2. Практична психологія та соціальна робота.

Координатор секції:Мельник Юлія Василівна, завідувач кабінету-центру практичної психології і соціальної роботи, старший викладач кафедри педагогіки і практичної психології Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал