На допомогу класному керівникові



Сторінка3/9
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Поводження учня в їдальні

44. Перед відвідуванням їдальні необхідно вимити руки з милом.

45. Слід дотримуватися черги при одержанні їжі.

46. Під час їжі треба правильно користуватися столовими приборами, додержуватися етикету, поводитися тихо, не кричати, не шуміти, акуратно ставитися до їжі.

47. Слід проявляти увагу й обережність при одержанні і вживанні гарячих і рідких страв.

48. Після їжі необхідно забрати за собою посуд.

49. Потрібно виконувати вимоги педагога й працівників їдальні.

50. Забороняється вживати й демонструвати їжу поза їдальнею.



На території і у приміщенні школи:

44. Забороняється самовільно відлучатися зі школи протягом навчального дня з будь-якої причини. Учень може вийти за межі території школи тільки з дозволу класного керівника або адміністрації школи.

45. Забороняється пропускати навчальні заняття без поважних причин. У випадку пропуску занять через хворобу учень повинен пред'явити класному керівникові довідку від лікаря. Учні можуть бути звільнені від навчальних занять директором школи за заявою батьків (законних представників).

46. Тим, хто відчуває труднощі в освоєнні того чи іншого предмета, необхідно відвідувати відповідні консультації за запрошенням учителя або за власною ініціативою.

47. Забороняється перебувати в спортивному залі за відсутності дорослих.

48. Забороняється неввічливо розмовляти з педагогом чи будь-яким дорослим, що перебуває в школі, тримати руки в кишенях, віддалятися, не закінчивши розмови.

49. Забороняється палити в приміщенні, на території школи й прилеглих територіях.

50. Забороняється вживати алкогольні, енергетичні напої.

51. Забороняється приносити й використовувати в школі й на її території зброю, вибухові й вогненебезпечні речовини, горючі рідини, піротехнічні вироби, газові балончики, одурманюючі засоби, а також отруйні й токсичні речовини.

52. Забороняється розкидати папірці, креслити, малювати, писати на партах, стінах і підвіконнях, залишати на стінах і підлозі сліди від взуття.

53. Забороняється без дозволу власника цікавитися вмістом парти, портфеля й кишень одягу інших дітей. Це ж стосується речей, що перебувають на столі й у столі вчителя, а також у вчительській, кабінеті адміністрації, бібліотеці, фізкультурному залі, лаборантській, на кухні, в їдальні.

За матеріалами Internet (http://kaluga-22.narod.ru) підготувала

Н. ЧИРЕНКО

Кілька правил, які діти не вивчають у школі

На жаль, існують речі, про які дітям слід було б дізнатися на шкільній лаві, але вони про них не дізнаються. Не кожному таланить мати справу з мудрими вчителями. Існує кілька засадничих правил науки життя, які, можливо, допоможуть у добрих починаннях щодо покращення якості навчання.

Правило 1. «Життя несправедливе — звикни до цього». Середньостатистичний підліток використовує фразу «Це несправедливо» 8,6 разів на день, запозичивши її в батьків — своїх ідеалів. Останнім глибина істини правила № 1 відкривається тільки після того, як дитина починає наслідувати їх у висловлюваннях.

Правило 2. «Світові начхати на твої самопочуття га самоповагу». Перш ніж узяти до уваги твоє почуття власної гідності, світ очікує від тебе реальних успіхів і досягнень. Це відкриття шокує. Зазвичай, коли безпідставно завищені самооцінка та самоповага стикаються з жорсткою реальністю, дитина починає жалітися: «Це несправедливо» (дивися правило № 1).

Правило 3. «Вибач, але малоймовірно, що твій річний заробіток відразу після закінчення школи становитиме $40 000». І, можливо, ти ніколи не станеш віце-президентом з особистим лімузином і водієм і навіть будеш змушений носити уніформу без етикетки престижної фірми.

Правило 4. «Якщо ти вважаєш, що твій учитель надто суворий і вимогливий, — почекай знайомства зі своїм босом». Він працює не за контрактом, тож схильний до жорсткішої, ніж у вчителя, поведінки. Він не має наміру співпереживати твоєму внутрішньому стану, якщо ти зіпсував справу чи просто перебуваєш у поганому настрої.

Правило 5. «Обсмажувати бургери в «Макдоналдсі» — не нижче твоєї гідності, твої прадіди назвали б навіть таку роботу «добрим шансом». їх також не пригнічувала б мінімальна заробітна плата. Єдине, що б їх гнітило, — цілоденні теревені про Курта Кобейна.

Правило 6. «Не поспішай звинувачувати у своїх невдачах батьків, тільки ти відповідальний за свої досягнення і провали». Це — зворотний бік порожнього красномовства твою покоління на зразок: «Це •— моє власне життя» або «Ти — не мій бос». Після досягнення 18-річного віку тебе стосується все, і ти за все відповідаєш. Не скигли про свої невдачі, бо в такому разі ти маєш вигляд істеричної, зіпсованої дитини.

Правило 7. «До твого народження тої батьки не були такими нудними й нецікавими людьми, якими вони здаються зараз». Вони стали такими, заробляючи на твоє безхмарне дитинство, перучи твій одяг і слухаючи твої нескінченні балачки про те, який ти класний. Тому, перш ніж вирушити в експедицію на порятунок лісів Амазонки від знищення їх жадібним поколінням твоїх батьків, спробуй для початку прибрати свою кімнату.

Правило 8. «Твоя школа скасувала поділ на переможців і лузерів, життя — ні». У деяких школах перестали ставити погані оцінки, дозволили скільки завгодно пробувати складати тест чи відповідати на запитання... У школі намагання за цінністю прирівнюються до результату. Це не має нічого спільного з тим, що відбувається в реальному житті (дивися правила № 1, № 2 та № 4).

Правило 9. «Життя не поділяється на семестри; літніх канікул у ньому немає». Немає навіть великодніх вихідних. Від тебе щодня очікують високих результатів. І ти не отримуватимеш шансів на нове життя кожні 10 тижнів. Ти житимеш одне-єдине життя, і якщо погано поводитимешся, то тільки надзвичайно обмежена кількість робіт зможе втамувати твою амбітність, непомірну самоцінність і допоможе в пошуках свого «я». Ще менше шляхів вестиме до самореалізації (дивися правила № 1 та № 2).

Правило 10. «Не плутай реальне життя з тим, що показують по телебаченню». Твоє життя — не комедія. Твої проблеми не вирішуватимуться як у телесеріалі: за 30 хвилин включно з перервами на рекламу. У реальному житті люди змушені залишати кав'ярні для того, щоб ходити на роботу. За нахабністю та гнучкістю поведінки твої друзі не будуть схожими на Дженніфер Аністон.

Правило 11. «Підтримуй добрі стосунки з «ботаніками в окулярах». Швидше за все, один із них колись стане твоїм начальником.

Правило 12. «Цигарка не додає твоєму вигляду крутості». Навпаки, з нею ти виглядаєш ідіотом. Аналогічний результат дає «самовираження» через рожеве волосся та неймовірний пірсинг.

Правило ІЗ. «Ти не безсмертний». Якщо тобі здається, що блискавичне життя, рання смерть і твоє юне тіло в труні — це романтично, ти, мабуть, не бачив, який вигляд має твій одноліток-мрець у морзі (дивися правило № 12).

Правило 14. «Насолоджуйся життям, поки можеш». Роби це, незважаючи на те, що твої батьки — твоя «кара небесна», школа — нудна, а життя — депресивне. Одного дня ти зрозумієш, як чудово бути дитиною. Можливо, варто це зрозуміти вже зараз.

За матеріалами Internet (www: Освіта) підготувала

Н. ЧИРЕНКО



ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Десять заповідей для батьків

Януш КОРЧАК

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дає кожному те, що йому під силу, і будь упевнений, для неї воно важке не менше, ніж для тебе, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитина — це не тиран, що заволодів усім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання й розвиток у ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині того, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою — не талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, тому що дитина — це свято, яке поки що з тобою.

За матеріалами Internet (http://M\m.mv74.nt) підготувала

Н. ЧИРЕНКО



Правила для батьків, написані дітьми

Прислухаймося до порад своїх дітей!

Чем проповедь выслушивать, мне лучше бы взглянуть. И лучше проводить меня, чем указать мне путь. Глаза умнее слуха — поймут все без труда. Слова порой запутаны, пример же — никогда. Тот лучший проповедник, кто веру в жизнь провел. Добро увидеть в действии — вот лучшая из школ. И если все мне рассказать, я выучу урок. Но мне ясней движенье рук, чем быстрых слов поток. Должно быть, можно верить и умным словесам. Но я уж лучше погляжу, что делаешь ты сам. Вдруг я неправильно пойму прекрасный твой совет? Зато пойму, как ты живешь: по правде или нет.

Вічна дитяча мудрість

1. Не балуйте мене, ви мене цим псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов'язково давати мені все, що я прошу. Я просто випробовую вас.

2. Не бійтеся бути твердими зі мною. Я надаю перевагу саме такому підходу. Це дає мені змогу визначити своє місце.

3. Не відповідайте на дурні й безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то незабаром виявите, що я просто хочу, щоб ви постійно мною займалися.

4. Не звертайте занадто багато уваги на мої маленькі хвороби. Я можу одержувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене надто багато уваги.

5. Не дозволяйте моїм поганим звичкам привертати до мене надмірну частку вашої уваги. Це тільки надихне мене на їх продовження.

6. Не змушуйте мене почувати себе молодшим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксієм» і «скиглієм».

7. Не робіть для мене й за мене те, що я в змозі зробити для себе сам. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.

8. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки тому, щоб просто засмутити вас. А то потім я спробую досягти ще більших «перемог».

9. Не вимагайте від мене негайних пояснень, навіщо я зробив те чи

інше. Я іноді й сам не знаю, чому роблю так, а не інакше.

10. Не піддавайте занадто великому випробуванню мою чесність. Будучи заляканий, я легко перетворюся на брехуна.

11. Нехай мої страхи й побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

12. Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати, — це похитне мою віру у вас.

13. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто намагатися у всіх випадках залишати останнє слово за собою.

14. Не чіпляйтеся до мене й не гарчіть на мене. Якщо ви будете це робити, то я буду змушений захищатися, прикидаючись глухим.

15. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, відкривши, як чудово я знаю, що таке добре і що таке погано.

16. Ніколи навіть не натякайте, що ви досконалі й непогрішні. Це дає мені відчуття даремності спроб зрівнятися з вами.

17. Не засмучуйтеся надто сильно, коли я кажу: «Я вас ненавиджу». Я не маю на увазі це буквально. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені.

18. Якщо ви мені говорите, що любите мене, а потім просите щось зробити для вас, я думаю, що перебуваю на ринку. Але тоді я з вами буду торгуватися, і повірте — я виявлюся у виграші.

19. Не змушуйте мене відчувати, що мої провини — смертний гріх. Я маю право робити помилки, виправляти їх і виносити з них уроки. Але якщо ви будете мене переконувати, що я ні на що не здатний, то в майбутньому я взагалі буду боятися щось робити, навіть знаючи, що це правильно.

20. Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я, як і ви. вчуся на власному досвіді.

21. Не забувайте, що я люблю експериментувати. У такий спосіб я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

22. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту. З деяких об'єктивних причин мій слух притупляється в цей час, а моє бажання співпрацювати з вами стає набагато слабкішим. Буде нормально, якщо ви вживете певних заходів, але поговорите зі мною про це трохи пізніше.

23. Не поправляйте мене в присутності сторонніх людей. Я зверну

набагато більшу увагу на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

24. Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння й схвалення, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все-таки забувається. А «наганяй», здасться, ніколи.

25. Я хочу бути впевненим, що народився від вашої любові один до одного, а не тільки від сексуального задоволення. Сварки між вами підтверджують мої найстрашніші побоювання.

26. Якщо я бачу, що ви любите більше брата або сестру, я вам не буду скаржитися. Я буду просто нападати на тою. кому ви приділяєте більше уваги й любові. У цьому я бачу справедливість.

27. Мене вже зараз цікавить протилежна стать. Якщо ви будете це ігнорувати й не поясните, як мені поводитися і що робити зі своїми почуттями, то мені про це розкажуть мої однолітки й старші приятелі. Чи буде вам від цього спокійно?

28. Поясніть, чому я повинен цінувати своє тіло як велику цінність. Але якщо при цьому я не зрозумію, чому я повинен слухати й додержуватися голосу своєї совісті, то своє тіло я буду використовувати тільки для насолоди без яких-небудь обмежень.

29. Не намагайтеся від мене відкараскатися. коли я ставлю відверті запитання. Якщо ви не будете на них відповідати, я взагалі перестану питати вас про це й буду шукати інформацію десь на стороні.

30. Я відчуваю, коли вам важко й погано. Не ховайтеся від мене. Дайте мені можливість пережити це разом з вами. Якщо ви довірятимете мені — я буду довіряти вам.

31. Не турбуйтеся, що ми проводимо разом занадто мало часу. Для мене важливіше те, як ми його проводимо.

32. Не покладайтеся на силу у відносинах зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно тільки з силою. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.

33. Будьте уважні, коли в моєму житті настає час більшої орієнтації на однолітків і старших приятелів. У цей час їхня думка для мене може бути важливішою ніж ваша. У цей період я ставлюся до вас більш критично і порівнюю ваші слова з вашими вчинками.

34. Ставиться до мене так само, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я стану вашим другом. Запам'ятайте, що я вчуся більше, наслідуючи приклади, а не зазнаючи критики.

35. Мені важливо знати від вас, що правильно, а що ні. Але найбільше мені важливо побачити у ваших учинках підтвердження того, чи розумієте ви самі що правильно, а що ні.

Рекомендації для батьків при спільному виконанні з дитиною домашнього завдання

1. Намагайтеся емоційно підтримувати свою дитину. Не кажіть їй: «Інші діти можуть, а ти — нездатна». Скажіть, що в неї виходить непогано, хоча є й окремі недоліки. Але вона для того й вчиться, щоб вийшло чудово. Обов'язково відзначайте успіхи дитини. Покажіть їй, що ви «з нею заодно». Підкреслюйте її позицію школяра, дорослого.

2. Не намагайтеся виконати за дитину завдання: їй потрібно поступово навчитися працювати самій. Пропонуйте дитині самій оцінити результати своєї роботи. Це дуже важливе вміння — навчитися оцінювати свою роботу. Якщо вона зробила помилки, нехай спробує знайти їх самостійно. Якщо в дитини виникають труднощі, допоможіть їй (за принципом «гаряче — холодно»). Якщо ви бачите, що ваш малюк захоплений роботою — відійдіть від нього на деякий час. Але наприкінці обов'язково разом із ним оцініть його працю.

3. Тривалість занять із дитиною в першому класі не повинна перевищувати 15—20 хвилин. Загалом за день час занять не повинен перевищувати 60 хвилин.

4. При тренуванні читання бажано, щоб дитина читала по 15—20 хвилин, але щодня. Те ж саме стосується письма.

5. Не змушуйте дитину «спочатку потренуватися на чернетці». Вона швидко утомиться і писати буде дедалі гірше. Стомлююча монотонна праця тільки відвертає від навчання.

6. При письмі важливо, щоб дитина проговорювала звуки, слова. Нехай вона «бубонить» — це корисна навичка на початковому етапі навчання письма й додаткова гарантія, що вона не напише в букві зайву «паличку».

7. Дозвольте своїй дитині гратися іграшками. Намагайтеся частіше гратися з нею спільно: деякі діти навіть у першому класі усе ще недостатньо фантазують, недостатньо вміють гратися самі. Допоможіть своїй дитині навчитися гратися. Стимулюйте свою дитину до занять через спільну з вами гру (спочатку, наприклад, гру «в школу»).

Для тренування певних здібностей корисно вправлятися з дитиною в неспецифічній (тобто не пов'язаній безпосередньо з навчанням) формі. Такі «неспецифічні» вправи створюють базу для розвитку шкільних навичок і можуть застосовуватися як до школи, так і під час навчання.

У цьому випадку важливо, щоб у дитини зберігався інтерес до цих вправ. Намагайтеся урізноманітнити їх форму, придумувати ігрові елементи. Якщо дитина не хоче більше фати в «гру», не наполягайте. Запропонуйте іншу. Пам'ятайте, що в будь-якій грі для дитини важлива ваша участь.

Педагогічний досвід і дослідження психологів свідчать, що успішно пристосовуються до школи ті діти, які добре навчилися грати в ігри за правилами, тобто в рольові ігри («Дочки-матері», «Магазин» тощо). Деякі діти навіть до початку школи не вміють фати в ігри за правилами. Тому батькам варто звернути увагу на гру своєї дитини. Якщо дитина не вміє або не любить гратися з дітьми або в грі завжди надає перевагу більше вигідним ролям — скажімо, у грі в «Дочки-матері» дівчинка завжди обирає роль мами, конфліктуючи при цьому з іншими дітьми, переінакшує по-своєму аж до конфлікту сюжет гри — це може свідчити про можливі майбутні труднощі при адаптації до шкільних правил.

У цьому випадку бажано, користуючись будь-якою нагодою, навчити гратися свою дитину; більше гратися з дитиною самому.

Діти часто просять батьків погратися з ними: намагайтеся не відмовлятися, покажіть дитині, як треба грати. Згадайте, яким насиченим іграми було ваше дитинство! Наші діти й не підозрюють про те, які раніше були ігри. Важливо при цьому, щоб дитині ваша фа теж було цікавою.

Рольові ігри не тільки формують у дитини вміння керувати своїм «хочу» і «треба», а й розвивають здатність до співчуття, співпереживання, уміння поставити себе на місце іншого.

Як ви гадаєте, чи зможе ваша дитина відгадати ваші три заповітних бажання?

Як стати ідеальним батьком підлітка

1. Життя в сім'ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі підлеглого, то в ролі авторитета, то в ролі «чайника», котрий нічого не тямить у сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці — не маски (головне — нічого не «фати»), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ситуації й настрою, гнучка позиція стосовно думок і поглядів власної дитини й повага до іншої окремої особистості.

2. Вам доведеться визнати, що період «незаперечного авторитету батьків» більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати й керувати. Це — абсолютно програшна стратегія взаємин із будь-яким підлітком. Спробуйте заново «заслужити» колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словам і деклараціям, вона аналізує ваші дії, стратегії, статус.

3. Спробуйте не тільки слухати дитину, а й спостерігати за її реакціями, іноді її поза, жести й міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Запитуйте себе: «Чому дитина так неадекватно реагує?», «Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?». Повірте, підліток не хоче боротися, він хоче розібратися й запрошує вас піти за ним.

4. Не плануйте конкретного результату «виховного впливу» і не зациклюйтеся на ньому. Він однаково буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. І). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше — радійте. Ваша дитина звільнила вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє вашому особистісному росту, провокуючи спонтанність реакції.

5. Пам'ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо ви ще цього не навчилися, час настав. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне — зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися вашій винахідливості.

6. Зберігайте почуття гумору й намагайтеся передати дитині хоча б невелику частку свого оптимізму. Річ у тім, що всі зміни, які відбуваються з ним, як фізичні, так і духовні, ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо ви самі теж починаєте застрявати на аналізі й розборі дитячих проблем і перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на те, що відбувається, з певною часткою гумору. «Велике бачиться на відстані», бажано з найбільш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе розрядити обстановку.

7. Намагайтеся «фільтрувати» інформацію, яка надходить до вас зі ЗМІ й літератури, із проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, «хорошим тоном» публікацій останніх років стали «страшилки». Повірте, що далеко не все. що ви прочитали, стосується саме вашої дитини. Спробуйте ніби приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що «костюмчик» не завжди «добре сидить». Далеко не всі «страшилки», які трапляються з підлітками. обов’язково мають відбутися з вашою дитиною.

8. Згадайте про ті сімейні цінності й традиції, які існують у Вашій сім'ї. Проаналізуйте, що з цього багажу стало спільним для вас і вашої

дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення й порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: «Що таке добре, і що таке поганої». Моральні й етичні цінності не можна механічно передати, а тим більше нав'язати, вони формуються й стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. 1 якщо якісь дуже значущі для вас ціннісні орієнтири виявилися для дитини в списку чужих, не хапайтеся за голову й не «пиляйте». Подумайте не про те, як розповісти й продекламувати, а як показати й переконати у перевагах тієї чи іншої якості або властивості. Проаналізуйте, що б могли ви запозичити в дитини, чого могли б повчитися.

9. Одне з головних прагнень підлітка — прагнення до самостійності.

Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе й посильну —

за життя сім'ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до

відповідальності тільки там. де вона йому вигідна. Ваше ж завдання —

навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших, «маловигідних» на перший погляд сферах. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що

все, що відбувається в його житті й у житті сім'ї, відбувається тепер не

тільки завдяки вам або з вашої вини, як це було в ранньому дитинстві,

а й завдяки/всупереч його діям.

10. Підліток — не глина, та й ви — не скульптор. На жаль, вам не під силу виліпити скульптуру «ідеальної» дитини, що втілює всі ваші устремління, мрії, фантазії й амбіції, з реального сина або дочки. У них —

зовсім інше «ідеальне Я». Ваша мета — допомагати їм змінюватися й дорослішати, виходячи з їхніх реальних устремлінь і цілей.

11. Допомагайте дитині зробити конкретні кроки до її цілей. Це — дуже важливо для самовизначення. Оскільки в підлітковому віці цілі глобальні, а можливості ще трішки відстають, то її «ідеал» гак і може залишитися у сфері мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити у свої сили. і. якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам'ятайте, що провідна роль у подібній роботі й відповідальність за неї належить їй, ви — лише «аксакал», здатний поділитися власним досвідом стосовно запитів дитини.

12. Підлітковий період — це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підліткові відчути безперервність життя й безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу й реальну сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв'язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (сьогодення) і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій — це результат, що поєднує в собі всі компоненти.

Часом такі зустрічі перетворюються на марну «говорильню». Найчастіше їх призначають на 10 годин ранку, і вони тривають до обіду. Тим часом, якщо їх призначати на 11 годин ранку, то вони також неодмінно закінчаться до обіду, причому, можливо, із кращим результатом. Отже, варто встановлювати чіткі тимчасові рамки при проведенні переговорів, нарад тощо. Час — гроші, і якщо останні постійно перелічують, то витрати часу, в остаточному підсумку, теж мають своє грошове вираження, що враховують украй рідко.

4. Дотримуйтеся принципу встановлення пріоритетів при виконанні всіх видів робіт. Ніхто не в змозі впоратися з усіма справами, які необхідно або хотілося б зробити. Широко розповсюдженим явищем і проблемою е прагнення зробити відразу занадто багато справ. Однак у добі лише 24 години. Щоб якось розтягти свій робочий день, дехто прихоплює у разі гострої потреби ще й частину ночі. Не забувайте, що стрес виникає не від того, що ми зробили, а від того, що ми не встигли зробити. Нас гнітить усвідомлення того, що ми не встигли закінчити роботу. Єдина можливість упоратися з потоком завдань, ділових зустрічей, домовленостей — це чітко й однозначно встановити для них пріоритети, орієнтуючись на досягнення власних цілей і виконання справді важливих справ. Завдяки цьому можна якнайкраще використовувати кожен день, годину й хвилину. Насамперед слід братися за ту справу, для якої визначено пріоритет № 1.

5. По можливості виконуйте тільки справді важливі справи (принцип Парето). Вільфредо Парето в XIX в. виявив, що лише невелика частина результату якої-небудь діяльності являє собою справжню цінність. Так, приміром, 80 % успіху фірми досягається завдяки лише 20 % клієнтів або тільки в 20 % тексту статті чи циркулярного листа міститься 80% всієї інформації. Якщо ми при читанні, на нарадах, при занесенні даних у комп'ютер тощо обмежимося тим. що є справді важливим, то, використавши лише 20 % свого робочого часу, ми одержимо 80 % результату. Головні труднощі полягають у тому, щоб виявити ті 20 %, від яких залежить успіх справи. У цьому випадку мале вирішальним чином визначає багато чого!

6. Великі завдання виконуйте невеликими час мінами (тактика «нарізування салямі»). Ще Альберт Ейнштейн помітив, що більшості людей подобається рубати дрова тому, що при цьому, за дією відразу видно результат. Саме через те, що результат віддалений у часі, людям властиве бажання «втікти» від великих і непростих завдань або баритися з їх виконанням, інакше кажучи, відкладати їх «у довгий ящик». Навіть дуже зголоднівши, людина не в змозі з'їсти відразу цілою бика, вона може щодня з'їдати приблизно два біфштекси. Цілі й проекти також варто ділити на невеликі порції й виконувати їх протягом досить тривалого часу, щодня відводячи на цю роботу приблизно по годині. З досягненням першої проміжної мети з'являться й певні результати, які будуть стимулювати виконання завдань, що залишилися.

8. Установлюйте для самого себе строки виконання справ категорії

«А». У благородних намірах, як правило, нестачі немає, не вистачає зазвичай часу, щоб виконати задумане. Причина проста: тільки зберешся взятій

ся за намічене, як потрібно провести незаплановану зустріч, затягуються

переговори, виникають непередбачені обставини або просто виволікають

дрібні повсякденні справи, і тоді доводиться відмовлятися від задуманого.

Якщо ж заздалегідь, наприклад, на початку місяця, у робочому календарі зарезервувати певні тимчасові блоки для виконання своїх починань і

сприймати їх як заздалегідь заплановані ділові зустрічі або наради, до того

ж позначити їх тим самим кольоровим маркером, який ви використовуєте

для позначення всіх своїх важливих справ, то це психологічно настроїть

вас на обов'язковість їх виконання. Коли ви Станете надалі заносити в календар строки нових переговорів, нарад тощо, то мимоволі «спіткнетеся»

об свій колишній запис і будете змушені перенести намічений захід на інший термін. Цього не трапиться, якщо в календарі буде відсутній запис про

задуману вами справу. ТІЛЬКИ так можна змусити себе неодмінно виділити

у своєму розкладі час для виконання справді важливих для вас справ, які

належать до т. зв. категорії «А», або А-справ. Записи про запланованих

власні А-справи, гак само, як і записи про ділові зустрічі, наради тощо,

потрібно доповнити конкретними відомостями, тобто цифрами, датами й

фактами (ЦЦФ). Якщо строки проведення різних заходів будуть узгоджуватися з іншими співробітниками, «домовленості із самим собою» варто

неодмінно враховувати при плануванні всіх інших справ.

9. Головні завдання виконуйте рано-вранці (відчуття успіху).

«Ранковий час обдаровує ЗОЛОТОМ нас». Хто не переживав такого: уже

на початку робочого дня всі плани порушуються через непередбачені обставини, коли накопичення незапланованих розмов, телефонних дзвінків

і т. ін. перекреслює всі найкращі задуми? Однак те, що виконано заздалегідь (наприклад, перед усіма повсякденними справами, такими, як розмови по телефону, відповіді на ділові листи, наради й т. ін.), створює відчуття справжнього успіху: результат ранньої роботи ніхто вже не зможе

у вас відняти або зіпсувати. Секрет успіху багатьох підприємців полягає

п тому, що вони ще рано-вранці вдома або на робочому місці безпосередньо перед початком робочого дня встигають виконати ту чи іншу важливу для них справу або, принаймні, почати її.

10. Свідомо враховуйте в робочих планах коливання рівня працездатності. Більшість із нас на собі відчуває, що продуктивність праці протягом робочого дня змінюється: вона то досягає піку, то різко знижується. Відбувається це незалежно від того, є людина «жайворонком» чи «совою». У кожному разі варто планувати виконання найбільш важливих робіт на періоди підвищення працездатності. У цей час людина почуває себе повною сил і встигає зробити значно більше і з кращим результатом, ніж у період спаду працездатності. Справи рутинного характеру, які не мають великого значення, варто виконувати в пообідній час. При плануванні справ на день варто пам'ятати, що найважливіші справи виконуються на початку робочого дня. У період найвищої працездатності доцільно проводити співбесіди зі співробітниками, наради й ділові зустрічі з клієнтами. Період спаду працездатності присвятіть консультаціям і телефонним дзвінкам.

За матеріалами Internet (http://www, management, com. на) підготувала

Н. ЧИРЕНКО




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал