Н. В. Кужель основи експлуатації




Сторінка9/14
Дата конвертації16.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Питання для самоконтролю
1.
В яких випадках здійснюють середній ремонт доріг Що таке термопрофілювання покриттів Назвіть способи термопрофілювання.







117
Розділ
14_________________________________________

КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ ДОРІГ
______________________
Під час капітального ремонту автомобільних доріг, будівель і споруд провадиться зміна зношених конструкцій і деталей, заміна їх на більш міцній економічні, які поліпшують транспортно- експлуатаційні характеристики об’єктів ремонту, забезпечують удосконалення технічних нормативів доріг, підвищення міцності дорожніх одягів. Капітальний ремонт має здійснюватися комплексно на всіх спорудах або елементах дороги протягом усієї ділянки, що ремонтується.
14.1. Ремонт земляного полотна,
водовідводу та елементів облаштування дороги
У процесі ремонту відновлюють і підвищують несучу здатність земляного полотна, перевлаштовують пучинні, зсувній обвальні ділянки, улаштовують дренажі, ізолювальні прошарки, змінюють геометричні елементи дороги. На пучинних ділянках знімають дорожній одяг, видаляють пу- чинний ґрунт, замість нього вкладають дренувальні матеріали (пісок, супісок) і влаштовують дорожній одяг з додержанням технології. Сполучення місць заміни ґрунту здійснюють у вигляді клину з ухилом 1:10 для запобігання нерівномірним деформаціям. Перед відсипанням матеріалу нового одягу старий одяг має бути обрубаний вертикальними стінками (або уступами по шарах одягу. Для зменшення товщини основи дорожнього одягу можна використовувати прошарки з нетканих матеріалів (типу «Дорніт»), які укладають у товщі ґрунту земляного полотна під або над додатковим шаром основи. Розширення земляного полотна може виконуватися з обох боків або з одного. У першому випадку новий дорожній одяг міститься на міцній, стабілізованій основі, проте складно провадити роботи щодо двобічного відсипання ґрунту і забезпечити надійне сполучення нового ґрунту зі старим. Цей метод доцільний для невисоких насипів. У другому випадку зручніше провадити відсипання, водночас важко надати ґрунту під новим дорожнім одягом міру ущільнення, яку старому земляному полотні. Збільшується також потреба в матеріалах для дорожнього одягу.

118 На косогірних ділянках доцільно зміщувати вісь дороги вбік укосу, оскільки розробляти виїмку легше, ніж досипати земляне полотно вбік ухилу. Коли висота насипів до 2 м, для забезпечення сполучення ґрунт на старих укосах розпушують або нарізують борозни. На більш високих насипах нарізують уступи висотою до 0,5 м з поперечним ухилом до 50 % до осі ділянки для піщаних і від осі дороги для гли- нистих ґрунтів. Особливу увагу приділяють забезпеченню необхідної міри ущільнення ґрунту в засипаних канавах. Для перевлаштування дренажу ефективним є використання штучних фільтрів із синтетичних матеріалів («Дорніт»), які, обгортаючи трубу і щебеневу засипку, не дають їм замулюватися. У разі великих ухилів замість труб використовують щебінь в оболонці із синтетичної плівки. Для зміцнення поверхні укосів використовують засівання травами, дренування. Перспективним і ефективним є зміцнення укосів нетканими матеріалами, в які зашиті насіння трав. Проростаючи, трави надійно закріплюють ґрунт, а синтетичний матеріал повністю запобігає розмиванню ґрунту навіть за значних ухилів і швидкості води. Для забезпечення стійкості укосів від зсування доцільно використовувати синтетичні арматурні сітки (скловолокно або поліетилен, які анкеруються в тілі насипу. У разі потреби влаштовують підпірні стінки — забивають палі, водонепроникні екрани тощо. Під час капітального ремонту облаштування виконують такі роботи відновлюють і встановлюють нові спрямовувальні пристрої, знаки, загорожі, зупинки, посадкові майданчики, пішохідні переходи, доріжки, тротуари перебудовують перехрестя і примикання, будують нові шляхопроводи, під’їзні шляхи. Також обладнують пости засобами організації й регулювання руху, улаштовують освітлення, аварійний зв’язок на дорогах.
14.2. Капітальний ремонт дорожніх покриттів
14.2.1. Гравійні та щебеневі покриття
Перед капітальним ремонтом покриттів виконують роботи в обсязі поточного ремонту — виправляють пошкодження, деформації або влаштовують вирівнювальний шар з асфальтобетону.

119 Шари посилення доцільно укладати з вологих органо- мінеральних сумішей (4…5 см) в один або два шари. Перевага — можливість укладання на вологу основу. Нижній шар суміші слід ущільнювати котками на пневмошинах. Якщо використовують котки з гладкими вальцями, перед укладанням верхнього шару необхідно зробити технологічну перерву на 30 діб для доущільнення покриття рухомим транспортом. Шар посилення можна влаштовувати з асфальтобетону або чорного щебеню з наступним просоченням бітумним шламом. Товщина шару з чорного щебеню — 5…10 см. Просочення шламом пісок — 25…35 %, бітум — 15…17 %, мінеральний порошок —
25…30 %, вода — 25…28 %, пластифікатор — 0,03…0,06 %) здійснюється після ущільнення чорного щебеню (6…8 т, 2–3 проходи. Витрати шламу — 20…40 кг м
2
14.2.2. Асфальтобетонні покриття
Під час ремонту асфальтобетонних покриттів слід прагнути до максимального використання старого асфальтобетону. Для цього застосовують технологію регенерації методом термопрофілювання або зняття покриття фрезами (у холодному або розігрітому стані) і регенерацію його на місці або на АБЗ. Перероблений асфальтобетон можна використати як нижній шар покриття або як покриття з обов’язковою поверхневою обробкою. У посиленні одягу нарощуванням шарів асфальтобетону потрібно забезпечити надійний контакт старого покриття з новим шаром. Для цього покриття очищують щітками, а в разі потреби фрезують борозенки глибиною до 5 мм, змочують органічним розчинником гас, солярове масло 0,1…9,15 л/м
2
), підґрунтовують рідким бітумом
0,3…0,5 л/м
2
Вологе покриття просушують прогріванням або обробляють сумішами на основі олігомерів із затверджувачем і пластифікатором. Як матеріал для шарів посилення можуть використовуватися шлакові асфальтобетони, малощебеневі асфальтобетони (типу В, Г, Д) із заглибленням міцного чорного щебеню, асфальтобетони на щебені різної міцності. Останній вид матеріалу має стабільно добру шорсткість через нерівномірний знос щебеню.


120
14.2.3. Цементобетонні покриття
Цементобетонні покриття для посилення перекривають асфальтобетоном, товщина якого має становити 9…8 см (більша — для цементобетонних покриттів без армованих стиків з великою відстанню між ними. За меншої товщини в асфальтобетоні над стиками утворюються тріщини. Коли нарощування шарів неможливе, старий шар бетону знімають бетоноломами, ремонтують підстильний шарі влаштовують нову конструкцію дорожнього одягу. Зруйнований бетон після подрібнення може бути використаний як щебінь для влаштування основи. Посилення методом нарощування цементобетону значно більш трудомістке від попередніх способів, однак, має ліпші експлуатаційні характеристики. Основна проблема — надійне зчеплення нового бетону зі старим. Для цього всі масляні плями витравлюють розчином НС1 з наступним промиванням водою, потім очищують щітками застосовується гідропіщане або піскоструминне очищення, фрезерування борозенок. Для щільнішого контакту старе покриття покривають епоксидним клеєм або колоїдно-цементним клеєм (0,3…0,5 кг/м ). Колоїдно-цементний клей являє собою цементопіщану пасту, приготовлену віброперемішуванням тонкоз- мелених портландцементу, кварцового піску і води (7:3, В / Ц =
= 0,3...0,45). Матеріалом для нового шару доцільно брати дрібнозернистий цементобетон із домішками, приготовлений у результаті віброакти- вації. Шви в новому покритті влаштовують точно над швами у старому покритті. Слід зазначити, що метод нарощування цементобетоном непридатний для ремонту сильно зруйнованих покриттів з густою сіткою тріщин, оскільки з часом ці тріщини повторюються у верхньому шарі посилення.
14.2.4. Розширення дорожнього одягу
Найчастіше здійснюється розширення дорожнього одягу нам. Розширення може бути двобічне або виконане в один бік. У першому випадку можна розширити одорожній дяг за рахунок узбічна м) без розширення земляного полотна або з розширенням його у два боки. У другому, як правило, необхідно розширювати земляне полотно.

121 Якщо земляне полотно не розширюється, то на узбіччі проривають траншею глибиною до підошви нижнього шару наявного дорожнього одягу, дисковими пилами підрівнюють кромку одягу і пошарово влаштовують дорожній одяг. Доцільно влаштовувати поверхневу обробку або шар зносу, які б перекривали і стару, і нову конструкцію одягу. Якщо земляне полотно розширюється, то після ущільнення при- сипного ґрунту нарівні підошви одягу (ґрунт з узбіччя знімають до підошви одягу і зсувають на розширення земляного полотна) укладають шари основи і врівень з нею досипають ґрунт земляного полотна. Після цього влаштовують покриття й укріплюють узбіччя.
Питання для самоконтролю
1.
Охарактеризуйте капітальний ремонт дороги. Наведіть особливості проведення капітального ремонту для покриттів різних типів. Назвіть умови, за яких виконують роботи з розширення дорожнього одягу.











122
Розділ
15_________________________________________

ОСОБЛИВОСТІ УТРИМАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ГІРСЬКИХ ДОРІГ
___________________________________
15.1. Кліматичні умови
Одним з головних факторів, що ускладнюють експлуатацію та ремонт гірських доріг, є опади. В українських Карпатах кількість днів з опадами досягає 234 в рік, причому більша частина випадає влітку, а інтенсивність перевищує мм за добу. У гірському Криму дощі такої інтенсивності бувають від 2…4 разів нарік на узбережжі й до 15…20 разів — на вершинах гір. Повені в гірських районах — майже завжди стихійне лихо. Висота підняття води на гірських річках досягає 3…4 мав передгір’ї —
5…6 м, швидкість підняття — понад 0,6 м/год. За такої швидкості підняття води дуже важко, а іноді й неможливо вжити оперативних заходів щодо ліквідації пошкоджень. Унаслідок сильного оголення схилів гір (вирубання, вітровали) активізуються селеві потоки грязьові, грязекам’яні і водокам’яні найчастіше. Селі можуть переміщувати понад 200 тис. м наносів і каміння масою більш як 2 т. Снігопади і хуртовини також завдають значної шкоди дорожньому господарству, утворюючи замети й обвали. У Прикарпатті сумарна тривалість хуртовин досягає 100…150 днів нарік, у Криму — до 50 днів. Ожеледиця утворюється в горах за температури повітря від – 0,1 до + 2 С за швидкості вітру 2…5 мс. Максимальна тривалість ожеледиці в Прикарпатті становить 160…170 діб. У Криму вона буває раз на 10 років. Туманив Карпатах спостерігаються в період з вересня до квітня і загалом тривають більше за 60 діб нарік (Прикарпаття. Утворюються частіше під ранок і ввечері. Стійкість туманів може перевищувати
3 доби. У гірському Криму тумани бувають до 200 днів нарік. Нарізних висотах утримується різна середньорічна температурам См С, що необхідно враховувати під час спорудження дорожнього одягу і вибору органічних матеріалів. З підніманням угору зменшуються вікна, в які необхідно встигнути виконати деякі технологічні операції.

123
15.2. Земляне полотно
Укладати й ущільнювати ґрунт слід за вологості 0,85…1,0 від оптимальної. У разі використання перезволожених ґрунтів (вологість перевищує туза якої ще може бути досягнута необхідна щільність) можна додавати в’яжучі — вапно, цемент, гіпс, золу, що їх вносять за допомогою розподілювачів. Змішують дорожніми фрезами, автогрейдерами. Витрата вапна — 3 % для ґрунтів з вологістю Для захисту земляного полотна від опадів його зводять на
15…25 см вище від проектних позначок, а перед улаштуванням дорожньої основи цей шар знімають. Ефективні також пластикові рулонні матеріали, які присипають шаром піску. У разі використання перезволожених ґрунтів у насипах заввишки м можна влаштовувати горизонтальні дренувальні шари з
ГПС, піску, супіску через 1…1,5 м, які закороткий час (1…3 місяці) дають змогу ліквідувати надмірну вологу. Механізми можуть використовуватися на косогорах з ухилом до
30 %. Для забезпечення стійкості насипу необхідно нарізати уступи. Коли ухил до 20 %, можна обмежитись оранням схилу багатокорпусним плугом. Якщо насип улаштовується з неводостійких гірських порід, укоси його захищають глинистими ґрунтами або ґрунтами, обробленими органічним в’яжучим (15…20 см. У разі відсипання насипу з великоуламкових ґрунтів вологість дрібнозему може бути до 1,3 W
0
, якщо його кількість не перевищує
30 %. У разі ведення земляних робіт узимку нижній шар насипу відсипають восени середні шари відсипають узимку верхній шар улаштовують після відтавання ґрунту.
15.3. Дорожній одяг
Для запобігання поздовжньому переміщенню водив дренуваль- них шарах і основах з великоуламкових матеріалів улаштовують прорізи (глибокі — нижче від глибини промерзання і мілкі —
15 см. Розміщують прорізи на ділянках з ухилом більше від 20 %, у ввігнутих кривих, у місцях переходу з виїмки у насип.

124 Під час ремонту дорожнього одягу не можна допускати утворення прошарку зі слабозв’язного матеріалу між двома зв’язними шарами (наприклад, шар ГПС між шаром чорного щебеню і покриттям, улаштованим способом змішування на дорозі. Адже під дією навантаження ці шари будуть утворювати хвилі, колії, напливи. Посилення або вирівнювання з необроблених матеріалів допускається, тільки якщо можливе добре ущільнення і якщо нижні шари є водопроникними. Вибираючи в’яжучі й мінеральний матеріал, зважають на таке чим вище дорога, тим меншою має бутив язкість бітуму, оскільки температура повітря з висотою знижується для утворення шорсткості поверхні й підвищення тертя між шарами покриття та основи до складу мінеральної суміші слід уводити крупний щебінь із надлишком асфальтобетон необхідно використовувати типу А.
15.4. Водовідвід, боротьба з обвалами
Для збору й відведення води необхідно прокладати нагірні канави. Збирати воду в кювети не допускається. За неглибокого залягання ґрунтових вод або їх виклинювання на схилах виїмок раціонально влаштовувати підкюветний дренаж. Ще ліпші результати дає влаштування безкюветного дренажу, який збирає й відводить поверхневу ґрунтову воду. Для боротьби з водяною ерозією ґрунтів будують гідротехнічні споруди

водоспрямовувальні споруди — розпилювачі стоку та водовід- відні вали водозатримувальні споруди — вали, тераси, греблі, перемички водоскидні споруди — лотки, швидкотоки, перепади, консольні водоскиди донні споруди — загати, кам’яні накиди і перепади — для закріплення ярів, балок. Гідротехнічні споруди після сильних опадів оглядають і в разі потреби ремонтують, очищують від намулу, рослинності, снігу. Капітальних витрат потребує боротьба з обвалами й осипами. Найпростіші способи затримання їх — будівництво підпірних і захисних стінок, нанесення наскельні породи торкретбетону, анке- рування окремих валунів, штучні обвали, натягання уловлювальної сітки паралельно дорозі, улаштування спрямовувальних дамб.

125
15.5. Захист доріг і мостових переходів від повеней
Розмивання доріг і підмивання опор мостів є найбільш поширеною причиною перерву русі транспорту на гірських дорогах. Причина руйнувань — неукріплені або неефективно укріплені укоси, опори, стояни, тобто використання облягаючих матраців із плит для захисту укосів заплавних насипів монолітні підпірні стінки і шпори з бетону, залізобетону без достатнього захисту від підмивання

прольотні будови мостів на биках або на палевих ростверках забивних паль, зрубові (рос. «ряжевые») опори. Поздовжніми берегоукріплювальними спорудами можуть служити монолітні бетонні стінки з розвинутим убік берега фундаментом або протирозмивним зубом, збірні підпірні стінки з анкерними тяжами кутового профілю. У всіх випадках фундаменти стін мають лежати насильній основі або залягати нижче від максимально можливої глибини розмиву. Можливе використання облягаючих стінок, які спираються на ресберму, укладену на буронабивні палі. У цьому разі повністю виключається можливість підмиву земляного полотна. Як тимчасовий захід застосовують споруди з дерев’яно- кам’яних зрубів, кам’яно-хмизові кріплення, накиди із бракованих бетонних деталей і виробів. Поперечними берегоукріплювальними спорудами служать бетонні шпори (найчастіше трикутні, які нам виступають від берега. Улаштування їх потребує надійного захисту фундаменту від підмивання. Як тимчасові споруджують трикутні дерев’яні шпори з кам’яною накидкою. Інші способи зміцнення берегів — спорудження зубчастих підпірних стінок, матраців з накидання великогабаритного каміння. Приймаючи рішення про укріплення опор мостів, слід пам’я- тати, що заходи з захисту споруд під час повеней і зависокої швидкості течії малоефективні і потребують значно більших затрат часу і праці, ніж їх завчасне проведення. Опори старих мостів (бики) укріплюють за допомогою залізобетонних ростверків на буронабивних палях абощо простіше, але менш надійно) камінням.

126 Для захисту від розмивання підходів до мосту слід ширину русла на ділянці перед мостом зменшувати поступово від ширини у вільному стані до ширини отвору мосту.
Питання для самоконтролю
1.
Опишіть заходи, які здійснюють для захисту земляного полотна від погодних умов. Визначте особливості проведення ремонту земляного полотна на гірських дорогах. Як провадять боротьбу з повенями Назвіть основні принципи водовідведення.














127
Розділ
16_________________________________________

УТРИМАННЯ ТА РЕМОНТ АЕРОДРОМІВ
______________
Особливості експлуатації аеродромів — близькість ремонтної бази до об’єкта ремонту, ліпше, ніжу дорожніх організаціях, оснащення технікою і матеріалами (включаючи останні досягнення науки, робота тільки у відведені вікна часу. Мета — забезпечення безперервного і безпечного режиму наземної роботи авіатранспорту (посадка, маневрування, стоянка, зліт. Ремонт аеродромних споруд поділяють на два види — поточний і капітальний.
Поточний ремонт — це своєчасні (оперативні) роботи щодо запобігання передчасному зносу елементів споруд за допомогою систематичного усунення дрібних пошкоджень і несправностей. Провадиться, як правило, у перервах між польотами (у вікнах, без припинення льотної експлуатації протягом усього року. Ця специфіка вимагає оперативності і якості у проведенні робіт за ретельного додержання правил техніки безпеки. Для ефективного використання вікон необхідно в стислі строки провести підготовку, сконцентрувати максимально підготовлені матеріали і завдяки чіткій організації і підвищенню продуктивності праці збільшити виконуваний обсяг робіт.
Капітальний ремонт — це роботи щодо виправлення в значних обсягах (до 25 %) або заміна зношених і деформованих конструкцій. Виконується періодично разу кілька років і зазвичай із припиненням льотної експлуатації аеродрому (або окремої злітно-посадкової смуги — ЗПС).
16.1. Утримання аеродромних споруд,
водовідвідних і дренажних систем
Утримання передбачає такі роботи перевірку стану покриттів і прилеглих ґрунтових ділянок, очищення покриттів від сміття, пилу, бруду, знепилювання, поливання холодною водою для послаблення температурних напружень зависоких температур повітря, підсушування покриттів, відновлення або нанесення нових маркувальних знаків на покриття, контроль стану швів.

128 У холодний період — снігозатримання та снігоочищення і вивезення снігу з валів, боротьба з ожеледицею, ущільнення снігу до необхідної товщини, яка зберігає трав’яний покрив, з наступним знищенням свіжого снігу. Механізми і технологія робіт — такі самі, які на дорогах. Ширше застосовується здування снігу струменями газів від списаних турбореактивних двигунів, які встановлені на автомобільному шасі (ТМ-59, КрАЗ-ТМ-76, АЛМИ-1). Ефективним способом боротьби з ожеледицею є такий, коли турбореактивний двигун установлюється перед машиною на висоті домі під кутом
45° до поверхні покриття. Гарячі газові потоки розплавляють лід і здувають краплини води. Покриття після очищення має сухий і чистий вигляд. Підтримання водовідвідної та дренажної систему постійній експлуатаційній готовності забезпечується систематичним оглядом, доглядом і своєчасним ремонтом. Огляду підлягають усі відкриті елементи систем, поверхня ґрунту і покриття над ними.
Обов’язковим є огляд навесні після танення снігу, восени перед заморозками і після сильних дощів. Під час огляду відкривають усі оглядові колодязі (у т. ч. із заглибленими люками, оглядають, очищують їх, а також труби колектора. Труби колектора діаметром до 0,7 м оглядають за допомогою ліхтаря і дзеркала. За потреби труби прочищають щітками на розбірних штангах або дротом (тросом) з прикріпленою щіткою. Заведення тросу або товстого дроту в трубу колектора здійснюють за допомогою тонкого дроту, якщо він був заведений раніше, або шнурком із поплавком, який пускають поводі під ухил.
Водовідвідні та нагірні канави навесні повністю очищують від снігу починаючи знизу, назустріч талій воді. На зиму всі дощоприймальні і тальвежні колодязі закривають дерев’яними кришками, солом’яними матами, листами бляхи, які підкладають під металеві ґрати. Під час відлиг кришки тимчасово знімають, а навесні перед сніготаненням — на постійно. У період сніготанення з нагірної сторони влаштовують у снігу тимчасові канави або вали для відведення талих вод. Опишемо найбільш імовірні дефекти водовідвідних і дренажних систем та способи їх ремонту.
Пошкодження відкритих лотків — у разі вимивання основи під лотками їх розбирають, підсипають і ущільнюють основу, віднов-

129 люють покриття і старанно забивають тріщини і шви. У разі випирання або просідання колодязів їх зрізують або нарощують бетоном з улаштуванням гнізд під ґрати. Якщо деформації перевищують
29 см, здійснюють повну перебудову колодязів.
Зруйновані перекриття закритих лотків замінюють новими, тріщини забивають цементним розчином і обмазують мастикою
«ізол» або піщано-епоксидною сумішшю (ізол гарячий.
Замулені фільтрувальні засипки (дрени, поглинаючі колодязі) розбирають, замінюють або промивають і знов укладають.
Зруйновані шви і свищі в колодязях очищують, просушують і забивають бітумом, а в разі постійного припливу води — зашпаровують цементом, що швидко схоплюється, або шпаклівкою з попереднім тампонуванням промасленими джгутами.
Зруйновані сполучення труб з колодязями ремонтують промасленою повстю й обмазують бітумом або мастиками.
Пошкодження стикових з’єднань труб колекторів усувають негайно. Розтрубні з’єднання зашпаровують цементним розчином. При цьому стикове кільце забивають просмоленими джгутами, змоченими цементним молоком, арешту простору заповнюють цементним розчином з улаштуванням відливу. Стики безрозтруб- них труб, що з’єднують встик, забивають цементними поясками або поясками з руберойду чи боруліну. Цементні пояски влаштовують за допомогою дерев’яної опалубки-футляра, що одягається на трубу. Шви між футляром і трубою замазують жирною глиною. Цементний розчин (1:2) заливають зверху в отвір в опалубці. Для влаштування поясків з руберойду (боруліну) кінці труб очищують, промивають водою, висушують, обмазують бітумом і накладають шари руберойду (боруліну) шириною 20…25 см. Стики азбестоцементних труб з’єднують двобортними муфтами з гумовими кільцями. Розмиви, зсуви й осідання біля вхідних і вихідних оголовків забивають ґрунтом, укріплюють дерном, хмизом, камінням.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал