Н. В. Кужель основи експлуатації



Pdf просмотр
Сторінка8/14
Дата конвертації16.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14
12.2. Поточний ремонт
дорожніх покриттів
12.2.1. Поточний ремонт дорожніх покриттів
нижнього і перехідного типів
Покриття з незміцнених матеріалів профілюють за оптимальної вологості й ущільнюють. Окремі вибоїни кайлують, додають мінеральний матеріал (аналогічний за складом до матеріалу покриття) із запасом на 1…2 см на ущільнення й ущільнюють ручними трамбівками або котками (5…10 т, попередньо зволоживши його водою
(1,5…2 л/м
2
) або 30 ним розчином СаСІ. Колії і хвилі вирівнюють важкими котками. Покриття з матеріалів, оброблених органічним в’яжучим, ремонтують, як правило, ямним методом. Послідовність ремонту зняття зруйнованого шару, включаючи розкайлування країв очищення від бруду і пилу, за потреби — просушування обробка поверхні і країв органічним розчинником (гас, солярове масло, 0,1…0,15 л/м
2
); підґрунтовка розігрітим до 60 С бітумом (марки ПГ, СГ) або дьогтем (Д, Д) у кількості 0,3…0,5 л/м
2
; заповнення ремонтним матеріалом (з запасом на ущільнення. Якщо ремонтний матеріал — асфальтобетон, то для глибини вибоїни понад 5 см він вкладається у два шари. У разі використання способу просочення в підготовлену вибоїну вкладають щебінь, ущільнюють його, розливають в’язкий бітум
(0,9…1,0 л/м
2
, t = 120…160 ºC), розподіляють дрібний щебінь і ущільнюють.
Ямний ремонт здійснюють переважно холодними щебеневими сумішами, обробленими органічними в’яжучими, вологими органо- мінеральними сумішами –– ВОМС (щебінь, пісок, мінеральний порошок, цемент — 2 %, гудрон — 5 %, вода — 4 %) або сумішами на основі бітумних емульсій, що дозволяє ремонтувати вологе покриття. Якщо вибоїн багато, ремонт провадять за картами згідно з технологічними схемами (рис. 12.1, 12.2).

105
1
2
3
4
5
6
Рис. 12.1. Технологічна схема поточного ремонту щебеневих покриттів, улаштованих методом заклинювання:
1 — установлення технічних засобів організації дорожнього руху очищення покриття від пилу і бруду розмічання місць ремонту 2 — розпушування ремонтних місць відбійними молотками видалення розпушеного матеріалу, продування основи стисненим повітрям 3 — вкладання щебеню фракції
20...40 мм, поливання водою вкладеного матеріалу, ущільнення пневмотрамбівкою; 4 — розклинювання щебенем фракції 10...20 мм, поливання водою вкладеного матеріалу, ущільнення пневмотрамбівкою;
5 — розклинювання щебенем фракції 5...10 мм, поливання водою вкладеного матеріалу, ущільнення пневмотрамбівкою; 6 — засипапання висівками, поливання водою, ущільнення пневмотрамбівкою, зняття технічних засобів організації дорожнього руху

1
2
3
4
Рис. 12.2. Технологічна схема поточного ремонту узбіччя, зміцненого гравієм
1 — установлення технічних засобів організації дорожнього руху, очищення узбіччя від пилу і бруду 2 — розпушування наявного шару зміцненого узбіччя
3 — переміщення заготовленого матеріалу з проїзної частини на узбіччя планування шару з гравію (щебеню, шлаку 4 — поливання водою вкладеного матеріалу, ущільнення зняття технічних засобів організації дорожнього руху


106
12.2.2. Асфальтобетонні покриття
Мета ремонту — усунення дрібних пошкоджень і руйнувань, вибоїн, нерівностей, бугрів, впадин, напливів, тріщин, обломів кромок. Основна причина пошкоджень — погана якість будівництва і зростання навантажень від автомобілів. Провадять ремонт за температури повітряне нижче ніж +10 С, у разі використання ВОМС –10 ºC. Послідовність ремонту вибоїн аналогічна до ремонту перехідних покриттів. У разі використання ВОМС операції очищення, просушування і підґрунтовки можуть бути пропущені. Якщо для розм’якшення асфальту в очищеній вибоїні використовують пальники інфрачервоного випромінювання, розігрітий матеріал кайлують, розрівнюють по дну і додають новий матеріал. Для заповнення підготовлених вибоїн можуть використовуватися литі суміші (вміст бітуму 7…12 %), які добре заповнюють вибоїни і не потребують ущільнення. Якщо глибина вибоїни перевищує см, перед заливкою вкладають шар щебеню. Для ремонту обламаних кромок покриття вздовж кромки закріплюється підпірний брус, після чого заповнюється ремонтним матеріалом проміжок між брусом і пошкодженим покриттям. За потреби ремонту вибоїну вологому покриттів ранній весняний або осінній періоди рекомендується використовувати щебеневі матеріали, оброблені бітумом із поверхнево-активними речовинами ПАР. Напливи, хвилі і зсуви виправляють ямним ремонтом або зрізують ножем автогрейдера після їх розігрівання. Тріщини завширшки до 5 см заливають розведеним бітумом бітум : гасу два заходи. Ширші тріщини розчищають ручну щітками і гачками, продувають стисненим повітрям, змазують розчинником і заливають мастикою. В обох випадках бітум зрізують урівень з поверхнею покриття і посипають гарячими висівками або піском. Тріщини зі зруйнованими краями розробляють фрезами на смугу см і виконують ямний ремонт (рис. 12.3–12.5).

107
1
2
3
4
5
Рис. 12.3. Технологічна схема ямного ремонту асфальтобетонних покриттів із застосуванням ручного інструменту
1 — установлення технічних засобів організації дорожнього руху, розмічання місць ремонту 2 — вирубання пошкоджених місць покриття відбійними молотками очищення вибоїни 3 — розігрівання бітуму в пересувному бітумному котлі обробка стінок та дна вибоїни бітумом 4 — вкладання та розрівнювання асфальтобетонної суміші в нижньому шарі ущільнення пневматичними трамбівками (для глибини вибоїни понад 50 мм 5 — вкладання та розрівнювання асфальтобетонної суміші у верхньому шарі (для глибини вибоїни понад 50 мм ущільнення самохідними вібраційними котками за 10 проходів по одному сліду

1
2
3
Рис. 12.4. Технологічна схема ямного ремонту асфальтобетонних покриттів із застосуванням розігрівача
1 — установлення технічних засобів організації дорожнього руху очищення покриття від бруду та пилу розмічання місць ремонту 2 — розігрівання покриття розпушування дна розкайловування кромок вибоїни і планування розкайлованої суміші 3 — вкладання та розрівнювання нової асфальтобетонної суміші, ущільнення самохідними вібраційними котками за 6 проходів по одному сліду, прибирання відходів, зняття технічних засобів організації дорожнього руху

108
1
2
3
4
Рис. 12.5. Технологічна схема ямного ремонту покриття зі щебеню, обробленого органічними в’яжучими:
1 — установлення технічних засобів організації дорожнього руху 2 — вирубання пошкоджених місць покриття відбійними молотками 3 — обробка стінок та дна вибоїни бітумом 4 — вкладання та розрівнювання холодної асфальтобетонної суміші, ущільнення самохідними вібраційними котками за 4 проходи по одному сліду, прибирання відходів, зняття технічних засобів організації дорожнього руху
12.2.3. Цементобетонні покриття
Мета — усунути дрібні пошкодження вибоїни, відколи кутів і кромок, тріщини, просадки. Особливість — необхідність огородження місця ремонту на тривалий час, поки бетонне набере необхідної міцності. Поточний ремонт швів полягає в очищенні їх дисковими скребками або спеціальними механічними дротяними щітками, продуванні стисненим повітрям і заповненні бітумними мастиками. Тріщини розробляють пальцевими фрезами, продувають і заповнюють розігрітим бітумом для ширини тріщини до 5 мм або бітумними (гумобітумними) мастиками (5…25 мм. Найліпше використовувати полімерні герметики. Раковини і вибоїни можна ремонтувати асфальтобетонними сумішами, для чого поверхню бетону очищують щітками, ґрунтують рідким бітумом і заповнюють піщаним або дрібнозернистим асфальтобетоном. Проте такий ремонт недовговічний, тому доцільно для цього використовувати цементобетонні або полімер- бетонні суміші. Головне — забезпечити надійне зчеплення (адгезію) старого бетону з новим. Для цього краї вибоїни (або відколу) вирівнюють і на глибину 5 см роблять вертикальні стінки, пошкоджену поверхню очищують піскоструминним апаратом, промивають водою або про-

109 дувають. Інший спосіб — обробка поверхні 28 ним розчином
НСl і після зникнення піни — промивання водою. Ще один спосіб випалювання) обов’язково використовується, якщо є плями з бітуму або палива (солярного масла, мазуту. Перед укладанням цементобетонної суміші на поверхні (за 10…20 хв) наносять тонкий шар цементного клею (пластифікований цемент, замішаний з водою і підданий віброактивації). Для прискорення твердіння може використовуватись швидкотверднучий бетон (ШТБ), в якому замість води беруть у цій самій кількості пульпу гіпохлориду кальцію із вмістом активного хлору (побічний продукт на хімічних заводах. Час твердіння — 1…7 діб. Суміш має бути вкладена протягом
1 год з моменту приготування. Ущільнення — глибинне і поверхневе. Для глибин вибоїн понад 3 см використовують торкретбетон. У цьому разі дрібнозернисту бетонну суміш наносять під тиском за допомогою комплекту обладнання (електростанція, компресорна станція, бетоношприцмашина). Свіжозакладений бетон покривають плівкою (латекс, поліетиленом, мокрою тирсою. Рух відкривають після набрання бетоном не менш як 70 % необхідної міцності (5…7 діб за температури 15…25 ºC). Відколи кромок і кутів зручно ремонтувати ШТБ на промисловому рідкому склі (натрієве скло — 13 %, ферохромовий шлак —
3 %, гранульований доменний шлак тонкомелений — 21 %, пісок — 61 %). Суміш шлаків і піску зберігається в герметичних мішках. Як ґрунтовку використовують суміш шлаку і рідкого скла
(2:1). Строк схоплювання — 20…50 хв, твердіння — 5…7 год. Ефективні також полімербетонні суміші на основі епоксидного в’яжучого (епоксидна смола, пластифікатор — дибутилфталат або дьоготь, затверджувач, заповнювач. Термін твердіння 15…60 хв. Епоксидне в’яжуче може використовуватись як ґрунтовка під це- ментобетон (0,3…0,4 кг/м
2
). Епоксидна смола — слаботоксична, тому під час роботи з нею необхідні індивідуальні захисні засоби (комбінезон, гумові рукавиці, окуляри. Ділянки злущенням очищають, ґрунтують і перекривають дрібнозернистим або піщаним асфальтобетоном. У місцях випинання плит покриття вирубується нам і вкладається асфальтобетон. Осідання окремих плит усувають у такий спосіб у плитах висвердлюють отвори (
ø
0…52 мм, один отвір нам плити, в які нагнітають розчин або пісок, поки плита не підійметься. Невеликі плити можна підняти автокраном і безпосередньо вирівняти основу. У покриттях зі збірних залізобетонних плит виявляють зруйновані. Якщо окремі плити непридатні до експлуатації, їх розбивають і бетонують нові з улаштуванням швів (для монолітних покриттів) або демонтують і вкладають цілі плити (для збірних покриттів. Плити виймають автокраном, попередньо розрізавши петлі, якими зв’язані між собою сусідні плити. Основу розрівнюють, ущільнюють і вкладають нову плиту. Заміну плит виконують у прохолодну погоду або вранці, щоб уникнути заклинення плит. Пустоти під краями плит виявляють простукуванням молотком. Пустоти замальовують, у цих місцях пробурюють отвори (по два отвори на край плити, відстань догранім, відстань між отворами в плиті 2 м, в які закачують гарячий в’язкий бітум. Плиту біля отвору змочують водою для запобігання прилипанню бітуму. Коли плита починає вібрувати в такт роботи бітумопомпи, закачування бітуму припиняють. Отвори тимчасово закривають дерев яною пробкою, згодом заливають розчином (активізованим цементним або епоксидним. Таку саму технологію використовують і в разі осідання окремих плит.
Питання для самоконтролю
1.
У чому полягає поточний ремонт дороги Дайте характеристику ремонту земляного полотна. Опишіть технологію здійснення поточного ремонту дорожніх покриттів
Розділ
13_________________________________________

СЕРЕДНІЙ РЕМОНТ ДОРІГ
__________________________
13.1. Ремонт земляного полотна,
водовідводу та дорожніх споруд
Мета — відновлення деформованих і зруйнованих елементів укосів, узбіч, дренажів з усуненням причин деформації та руйнувань. Неукріплені узбіччя профілюють і планують з поперечним ухилом, за потреби підсипають піщаний або супіщаний
ґрунт, висівають траву. Якщо узбіччя укріплені — ремонтують шари укріплення. Доцільно об’єднувати ці роботи з ремонтом покриття. Для укріплення використовують місцеві матеріали, відходи виробництва, неткані матеріали (геотекстиль). Укоси в місцях промивань і запливів засипають, планують і укріплюють висіванням трав, ґратчастими конструкціями, геотекстилем. Канави прочищають на всій довжині ділянки, яка ремонтується, з наданням поздовжнього ухилу не менше ніж 10 ‰. У разі постійного розмивання канав, підмивання основних насипів і виїмок улаштовують укріплення дернуванням, мощенням, обкладанням бетонними елементами. У разі надмірного зволоження насипів ґрунтовими водами на межі смуги відводу слід улаштувати поздовжні дренажні прорізи відкриті або закриті. Під час ремонту дренажу промивають замулені ділянки (за допомогою гідромеліоративних машин, замінюють або посилюють щебеневі фільтри, замінюють окремі дрени, ремонтують колодязі. На цих роботах ефективним є використання геотекстилю. Середній ремонт передбачає усунення пошкоджених будівель і підсобних споруд за вартості робітне більше ніж 30 % від початкової. Здійснюють улаштування тротуарів (до 500 м, установлення й відновлення дорожніх знаків, загорож. Оформляють і впорядковують окремі роз’їзди, майданчики відпочинку, з’їзди, переїзди.
13.2. Середній ремонт дорожніх покриттів
13.2.1. Покриття з незв’язних матеріалів
На гравійних і щебеневих покриттях провадять суцільне профілювання з доданням нового матеріалу (з кайлуванням на 3…5 см

112 старого покриття і без нього. Забруднені покриття перед кайлу- ванням і профілюванням очищують від пилу і бруду щітками (з водою і без. Ущільнення провадиться з поливанням водою. За потреби верхній шар обробляють органічними або гігроскопічними знепилюва- льними матеріалами (методом змішування на дорозі.
13.2.2. Покриття з органічним в’яжучим
Спочатку виконують поточний ремонт покриття (ямний ремонт, потім (якщо потрібно поліпшити зчеплення) — поверхневу обробку одним із трьох способів
1. Одинарна обробка, коли на очищене від пилу і бруду покриття розливають органічне в’яжуче (0,5…1,2 л/м
2
), розподіляють чорний щебінь (15…30 кг/м
2
) і ущільнюють його легким (середнім) і важким котками.
2. Одинарна обробка з дворазовим розподілом щебеню. При цьому в’яжуче наносять у більшій кількості (1,4 л/м
2
), на ньому розподіляють щебінь фракцій 15…25 мм (16…18 кг/м
2
), прикочують його, розсипають щебінь фракцій 5…15 мм (6…8 кг/м
2
) і ущільнюють.
3. Подвійна поверхнева обробка. Після першого розливання в’яжучого (1,1…1,8 л/м
2
) розподіляють чорний щебінь фракцій
20…25 мм (25…30 кг/м
2
), ущільнюють, повторно розливають в’яжуче (0,6…0,8 л/м
2
), розподіляють щебінь фракцій 10…15 мм
(15…20 кг/м
2
) і ущільнюють. Ущільнення провадиться котками вагою 10 т за 5…7 проходів по одному сліду. Як в’яжуче можуть використовуватися в’язкий бітум або гумобітумна мастика. Швидкість руху транспорту в перші 10 діб обмежують
40 км/год, незакріплений щебінь змітають, дефектні місця негайно виправляють. Ефективною технологією підвищення шорсткості асфальтобетонних покриттів є заглиблення міцного чорного щебеню в шар малощебеневих або піщаних сумішей (6…8 кг/м
2 фракцій 5…10 мм і 7…10 кг фракцій 10…15 мм. Якщо товщина зносу покриття перевищує нормативну, улаштовують шар зносу з запасом на зростання інтенсивності в період до наступного середнього ремонту.

113 Шар зносу влаштовують у такій послідовності очищення покриття від пилу і бруду, підґрунтовка рідким бітумом, укладання асфальтобетонної суміші (10…12 проходів) котками. Асфальтобетон беруть типів А і Б. Для знімання старого асфальтобетонного покриття використовують фрези або інфрачервоне нагрівання. Знятий асфальтобетон може бути перероблений на заводі з доданням пластифікаторів і в’яжучих і укладений в іншому місці. Після фрезування і термообробки поверхню очищають, підґрун- товують і вкладають новий матеріал.
13.2.3. Термопрофілювання покриттів
Реальні строки служби асфальтобетонних покриттів у середньому дорівнюють 10…12 років і здебільшого визначаються виникненням різних деформацій (напливи, зсуви) або локальних руйнувань (вибоїни, тріщини. Застосовувана технологія ремонту покриття, як правило, полягає в нарощуванні шарів асфальтобетону, атому має істотні недоліки.
По-перше, через короткий проміжок часу (1-2 роки) на новому покритті виникають дефекти, які повторюють дефекти старого покриття (тріщини, вибоїни, зсуви. По-друге, значно зростає товщина асфальтобетону (на деяких міських вулицях 30…50 см, що тягне за собою підняття тротуарів, люків, колодязів, комунікацій,
ґрат, водоприймальних колодязів. Водночас у покритті зберігається до 80 % корисної маси неефективно використовуваного асфальтобетону, а на ремонт витрачається близько 50 % нового матеріалу. Принагідно зазначимо, що в Австрії, наприклад, повторно використовується майже 100 % старого асфальтобетону, у Німеччині — 30 %, у Швейцарії — 50 %. Найбільш економічною технологією ремонту асфальтобетону є та, що базується на регенерації. Цей метод використовують для відновлення рівності і суцільності, а також для посилення одягу. Регенерацію виконують різними способами термопрофілювання; основними операціями є розігрівання покриття, розпушення його на глибину 2…5 см, планування, ущільнення. Розігрівання старого асфальтобетону здійснюється інфрачервоним випромінюванням. Термоелементи нагріваються газом, який у зрідженому стані міститься водній або двох цистернах на

114 машині. Попереднє розігрівання покриття здійснює спеціальна машина-підігрівач; основне розігрівання — ремонтний комплекс
(«Реміксер», «Віртген»). Запасу палива вистачає на повний робочий день. Температура розігрівання 160…180 С. Залежно від погодних умові в’язкості матеріалу можна регулювати потужність нагрівальних елементів. Ремонтний комплекс Ре- пейевер» фірми «Віртген» дає можливість провадити роботи навіть під час незначних опадів. Відразу за розігріванням спеціальними розпушувальними різцями, установленими в кілька рядів, розпушується старе покриття глибина 0…40 мм. Часто розпушувач складається по ширині з окремих сегментів, які незалежно регулюються по висоті. Залежно від способу термопрофілювання розпушений асфальтобетон забирається в бункер (термозмішування, термопластифіка- ція) або розрівнюється шнеком. Зібраний старий асфальтобетон перемішується (з доданням пластифікаторів або нової суміші) у нагрітому барабані, надходить на стрічковий конвеєр, укладається на покриття і попередньо ущільнюється вібробрусом. Швидкість робочого ходу ремонтних комплексів — до 3 м/хв, продуктивність — до 5400 м за зміну. Конструкція сучасних типів комплексів дозволяє ремонтувати покриття біля каналізаційних люків і ґрат колодязів, за змінного поперечного профілю покриття. Якщо передбачається зняття верхнього шару асфальтобетону і вивезення його для переробки на завод, то застосовують фрезерування (гаряче і холодне) або розлом. Фрезерування здійснюють спеціальними машинами на колісному або гусеничному ходу. Фреза являє собою валіз закріпленими на ньому різцями. Система вентиляції і зрошення запобігає пилоутворенню. Деякі машини обладнують конвеєром для завантаження самоскидів. Гаряче фрезерування передбачає попереднє розігрівання покриття. Розколювання старого покриття здійснюється бульдозерами, автогрейдерами, землерийними машинами. Під час переробки старого асфальтобетону на стаціонарних установках до нього додають за потреби до 50 % нового кам’яного матеріалу, 2…6 % бітуму,
0,3…2 % пластифікатора. Якщо переробляють суміш без розігрівання (холодний спосіб, то вводять катіонну масляну або бітумну емульсію (1,5…3 л/м
2
). Часто подрібнений матеріал верхніх шарів із зв’язних матеріалів після обробки емульсією змішують з матеріалами нижніх не-

115 зв’язаних шарів. Одержаний матеріал є доброю основою під покриттям. Вітчизняні ремонтні комплекси — термозмішувач ДС-232, тер- мопрофілювальник моделі 4260 Міншляхбуду України. Машина моделі 4260 (створена на базі асфальтоукладальника Д) складається з асфальтоукладальника, розігрівача (4 панелі, системи газопостачання, розпушувача (фреза, вирівнювача (плужного типу, ущільнювального органу (трамбувальний брусі гладильна дошка. Наведемо способи термопрофілювання:

Термопланування найбільш простий, передбачає лише описані раніше операції. Мінімальна середня глибина розпушування для щебеневих покриттів — 25 мм. Застосовують цей спосіб разом з улаштуванням шару зносу або поверхневої обробки.

Термогомогенізація (забезпечення однорідності системи) — крім основних операцій передбачає перемішування старої асфальтобетонної суміші. При цьому поліпшується щільність і однорідність суміші. Застосовується, якщо старий асфальтобетон за властивостями відповідає чинним вимогам і профіль покриття не потребує виправлення.

Термоукладання — крім основних операцій передбачає додавання нової суміші (20…50 кг/м) у вигляді самостійного шару над розпушеним старим покриттям. Використовується для вирівнювання покриття (колії, ямність, поперечний профіль, що потребує коригування властивостей асфальтобетону, а також у разі коли не вдається розпушити покриття на мінімально допустиму глибину.

Термозмішування на відміну від укладання, передбачає перемішування нової суміші зі старою й укладання їх одним шаром. Це забезпечує більш якісну регенерацію.

Термопластифікація передбачає під час гомогенізації додавання в процесі перемішування пластифікатора (0,1…0,6 %). Як пластифікатор застосовуються рідкі нафтопродукти. Перевагою способу є можливість коригування властивостей старого асфальтобетону. Розігрівання старого асфальтобетону може здійснюватися високочастотним полем. Переваги — однорідне розігрівання покриття, недоліки — створення радіоперешкод і необхідність додержання техніки безпеки.

116
13.2.4. Цементобетонні покриття
Середній ремонт цементобетонних покриттів полягає переважно в улаштуванні подвійної поверхневої обробки. Поверхневу обробку (захисний шар) на невеликих ділянках можна влаштовувати з застосуванням епоксидного в’яжучого і полімербетонних сумішей. Епоксидне в’яжуче розливають на суху чисту поверхню
(0,1…1,5 л/м
2
). Після розливання в’яжучого розсипають дрібний щебінь фракцій 2,5…5 мм. Потім ущільнюють двома-трьома проходами легкого котка.
Полімербетонну суміш (полімерна основі епоксидних смол, щебінь, кварцовий пісок, цемент) укладають на ґрунтовку — епоксид- но-кам’яновугільне в’яжуче — і ущільнюють легкими котками. Витрата суміші — на 1 см товщини 20…25 кг/м
2
. Товщина шару
0,5…2 см. Якщо товщину шару треба довести до 6…12 см, використовують полімерцементобетон. Для підвищення надійності зчеплення нового матеріалу з бетонним покриттям за невеликих обсягів робіт можна в старе покриття будівельним пістолетом вбивати штирі або дюбелі. Для запобігання або ліквідації руйнувань може використовуватися просочення бетону полімерними матеріалами. Перед просоченням покриття очищують (фрезерування, піскоструминна обробка, обробка розчином НС1 з нейтралізацією водою, просушують, двічі розливають в’яжуче (пластифікатор + розчинник + затвер- джувач, перше розливання 0,2…0,3 кг/м
2
), розсипають пісок
(3…4 кг/м
2
). У разі застосування цього способу покриття просочується на глибину 2…5 мм.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал