Н. Пазюра передумови виникнення та розвиток альтернативної педагогічної освіти в США



Скачати 161.07 Kb.
Дата конвертації15.06.2017
Розмір161.07 Kb.
УДК

Н. Пазюра

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В США
Виявлено, що альтернативні шляхи набуття професії вчителя створено для заохочення випускників коледжів інших, непедагогічних спеціальностей та уможливлення підготовки кваліфікованого педагогічного персоналу. Такі заходи вживаються в США з метою скорочення нестачі педагогічного персоналу та забезпечення якісної освіти у штатах. Відмічено, що використання альтернативної сертифікації для організаційного розвитку навчальних закладів та неперервного професійного розвитку педагогів є надзвичайно перспективним. Аргументовано, що альтернативна сертифікація спрямована на задоволення індивідуальних та національних потреб у розвитку людських ресурсів, підвищує ефективність професійної діяльності майбутніх учителів.

Акцентовано, що альтернативна сертифікація в США розглядається як шлях професійного зростання та розвитку людських ресурсів за холістичними моделями.

Розкрито передумови виникнення альтернативної педагогічної освіти в США наприкінці XX століття, як основного механізму скорочення нестачі педагогічного персоналу та забезпечення якісної освіти у штатах. Автор зосереджує увагу на перевагах та недоліках нетрадиційного засобу набуття педагогічної професії. Визначені особливості її розвитку в різних штатах країни, висвітлена специфіка підготовки майбутніх педагогів нетрадиційним шляхом, та схарактеризована її цільова аудиторія. Виявлені і недоліки такої системи, до яких віднесено відсутність чіткого визначення феномену, що зумовлено надто диверсифікованим характером реалізації програм

Ключові слова: альтернативні шляхи; педагогічна освіта; професійний розвиток; сертифікація учителів; учителя.
Вступ. Сучасні процеси реформування економіки України, її входження в цивілізоване освітнє товариство супроводжуються динамічними змінами в усіх галузях. Підвищення якості освіти, як необхідна умова соціально-культурного й економічного поступу суспільства, пошук інноваційних шляхів підготовки педагогічного персоналу перетворюється на головні питання реформ освітньої галузі в Україні. Переконані, що реформування системи освіти та впровадження інноваційних тенденцій в Україні повинно здійснюватись на підставі вивчення й адаптації зарубіжного досвіду до національних реалій. В цьому зв’язку певний інтерес викликає досвід країн світу у розвитку альтернативних шляхів здобуття педагогічної професії, поряд з традиційними. У цьому контексті ми звернулись до досвіду США - однієї з провідних і високорозвинених країн світу, країни з добре налагодженою системою вищої освіти.

Вивчення досліджень показало, що широкий спектр теоретичних і практичних проблем американської педагогіки обирався науковцями для аналізу, зокрема, досліджено спільне та відмінне у тенденціях розвитку педагогічної освіти США у сучасному світовому контексті. Проблемі вивчення зарубіжної освіти та освіти США присвятили свої наукові роботи Н. Лавриченко, О. Локшина, О. Першукова, Л. Пуховська, А. Сбруєва та ін. Важливі питання основ професійної підготовки фахівців США, структури загальної та професійної освіти, реформування освітньої галузі, тенденції розвитку висвітлено у дисертаційних роботах і монографіях Н. Бідюк, Б. Вульфсона, А. Джуринського, В. Жуковського, 3. Малькової, Н. Ничкало та ін. Н. Мукан спрямувала науковий пошук на вивчення стандартів професійного розвитку педагогів у США. Як показало вивчення джерел, українські дослідники аналізують широкий спектр теоретичних і практичних проблем американської педагогіки. Однак, питання розвитку альтернативних шляхів здобуття професії вчителя в США ще в Україні не розглядались.

Мета статті - розкрити передумови виникнення альтернативної педагогічної освіти в США, основних замовників нетрадиційного засобу набуття педагогічної професії, особливості її розвитку в різних штатах країни, висвітлити специфіку підготовки майбутніх педагогів нетрадиційним шляхом, та схарактеризувати її цільову аудиторію.

Виклад основного матеріалу. Педагогічна діяльність тісно пов’язана з життям суспільства, виступає однією з домінуючих сил у процесі його розвитку. На даному етапі педагогічна діяльність повинна орієнтуватися на результат, турбуватися про якість цих послуг, забезпечувати мотивацію всебічного розвитку особистості, адаптуватися до глобальних викликів сучасності. Необхідність залучення найбільш освічених, ділових людей до педагогічної професії, стимуляції їх утримання в цій галузі, забезпечення можливості кар’єрного зростання актуалізує питання диверсифікації шляхів набуття педагогічної професії.

Збільшення кількості педагогічного персоналу в певному регіоні за умов забезпечення ефективності їхньої діяльності і достатньої вмотивованості потребує нових шляхів найму, підготовки, та підтримки. Нестача педагогів особливо відчутна в сільської місцевості, серед учителів – предметників, особливо з точних та природничих дисциплін [3, с. 2]. Для досягнення цієї мети необхідно покладатися не лише на традиційні програми підготовки, необхідні нові шляхи для одержання сертифікату учителя. При цьому необхідно надавати доступ більшої кількості кандидатів до високо якісних альтернативних програм підготовки. Альтернативні програми спрямовані на залучення нетрадиційних кандидатів, більш старшого віку, добре обізнаними у предметі, який вони хочуть викладати. До цієї категорії належать працівники інших галузей. Замість традиційного академічного курсу, альтернативні програми пропонують короткостроковий період навчання з подальшої практичною діяльністю, впродовж якої, кандидати продовжують навчатися вечорами та у вихідні, одержують структуровані менторські консультації та психологічну підтримку. Тому, що кандидати можуть одержати професію вчителя, а значить і заробітну плату достатньо швидко, такі програми привабливі для значної кількості тих, які не можуть фінансово навчатись в університетах [3, с. 1; 5, с. 3].

Якість викладання – це ще одне питання, що підштовхнуло до створення альтернативних програм. Висловлювались думки про те, що фахівці в своєї галузі можуть стати хорошими учителями спеціальних предметів. Крім того, нестача талановитих учителів у державних школах та іноді відсутність можливостей для їх заохочення також актуалізували питання альтернативної підготовки.

Проаналізовані матеріали дозволяють нам віднести початок запровадження альтернативних шляхів здобуття професії учителя в США до 80х рр. минулого століття. Передумовою створення сертифікації педагогів за допомогою альтернативних програм стала ситуація з педагогічними кадрами, яка характеризувалась великою кількістю тих, хто виходить на пенсію на тлі збільшення кількості студентів педагогічних закладів. Але головне завдання на цьому етапі полягало не в простому збільшенні кількості викладачів, а у підвищенні якості освіти для задоволення високих академічних стандартів. Як зазначається у Програми розвитку освіти «Жодної дитини поза увагою» (No Child Left Behind), кожен учитель академічної дисципліни повинен бути високо кваліфікованим, озброєний знаннями, навичками, і здібністю до навчання відповідно до високих стандартів, бути ефективним в умовах все більшої диверсифікації студентів.

Дослідження розвитку педагогічної освіти у 90-ті роки свідчили про необхідність більш інтенсивної підготовки педагогів, що визнавалось на всіх рівнях [2, с. 4]. У 1986 р. Секретар освіти Вілліам Беннет (William Bennet) попросив законодавців відмінити вимоги щодо наявності диплому педагогічних закладів для одержання сертифікату для учителів. Він назвав їх «бездумними паперами», які є перешкодою в освіті, наголосивши на тому, що учителя повинні лише демонструвати знання предмету, хороший характер та здібність спілкуватись з молоддю [6, с. 16]. На його думку педагогічна освіта має дуже мало щоб запропонувати майбутнім учителям, які мають хороші знання у предметі.

Альтернативні програми дозволяють тим, хто змінює місце роботи, або тим, хто довго був поза ринку праці (наприклад, в декретній відпустці), тим, хто закінчив коледж, почати педагогічну діяльність. Як показує практика, нові програми мають потенціал заохочувати талановитих людей, тих, хто бажає залишатись у певних міських або сільськогосподарських районах, і тих хто вважає, що традиційним програмам підготовки вчителів бракує практичної підготовки для реальної роботи у класній кімнаті. Вони відповідають вимогам спеціальних місцевих умов, надають можливість одержати підготовку рядом із домом, або місцем, де вони бажають залишитись [3, с. 4].

У середині 80х років була підтримана ініціатива щодо розвитку компетенцій та поліпшення якості підготовки учителів та програм їх підготовки. Якість навчання була у центрі уваги пошуків альтернативного шляху для сертифікації вчителів. Ти, хто підтримував традиційну сертифікацію вчителів наполягали на тому, що покращення якості освіти залежить від професійних знань та галузевих копетенцій, ґрунтується на основі інституційної педагогічної підготовки (E. Otuya). З іншого боку, ти, хто підтримує альтернативну сертифікацію наполягають на тому, що якість освіти може бути покращена шляхом заохочення талановитих людей компетентними у галузі та в освіті [1, с. 5].

На початку 80х років лише невелика кількість штатів мала програми для сертифікації тих, хто мав бажання працювати вчителями але не закінчив традиційні педагогічні заклади. Спочатку 15 штатів південної регіональної освітньої ради вивчили умови навчання учителів, розглянули нестачу у певних галузях та видали рекомендації для змін у педагогічній освіті. Штат Вірджинія у 1982 р., а пізніше і 12 інших штатів запровадили альтернативну програму сертифікації у відповідь на проблему найму учителів для невеликих міст та сіл, учителів для спеціалізованих школах та для двомовної освіти [6, с. 5].

Ще однією причиною для запровадження альтернативної сертифікації у 80х роках була необхідність скоротити тимчасових учителів. Як свідчать проаналізовані матеріали, питання альтернативної підготовки було дискусійним, і дискусії точились навколо того факту, що коли сертифіковані учителя не можуть бути знайдені, було б краще мати регулярні програми найму, підготовки, та менторства, ніж використовувати сертифікацію «надзвичайних умов» для заповнення вакансій. Аргументи на підтримку альтернативної сертифікації висловлювались з огляду на те, що іноді традиційні програми підготовки учителів розглядались як не цілеспрямовані і не завжди відповідали вимогам суспільства та часу [4, с. 25].

У відповідь на зниження довіри в суспільстві до компетенції та якості педагогічної освіти, Дж. Буш ініціював освітню реформу, центральним елементом його стратегії було покращення якості педагогічної освіти та статусу Америки. Дж. Буш у своєї «Програмі 2000» визначив 6 національних цілей для освіти. Він підтримав за федеральною допомогою приватні неприбуткові організації, яки мали за мету проводити сертифікацію найбільш талановитих учителів на національному рівні. Президент крім того підтримав Біль для заснування національного відтворення моделі штату Нью-Джерсі для альтернативної сертифікації учителів [6, с. 6].

В 90-х роках минулого століття освіта в штаті Арканзас педагогічна освіта та процес сертифікації були не на вищому рівні. План альтернативної сертифікації був ініційований департаментом освіти штату у 1988-1989 академічному році. Статистичні дані свідчать про нестачу сертифікованих учителів, яка дорівнювала 80% у шкільних районах Арканзасу. Тенденція до зниження набору на програми підготовки учителів та старіння працюючих учителів викликала необхідність запровадження інноваційних методів для заохочення більш широкого кола досвідчених людей, які мають бажання розпочати педагогічну діяльність [3, с. 4].

Програма учителів у штаті Нью-Джерсі є найбільш відомою моделлю програм альтернативної сертифікації. За нею, людина, з ступенем бакалавра у предметі, що буде викладатись, складає іспит з предмету, і при наявності місця у навчальному закладі та пропозиції від керівництва закладу, що приймає участь у програмі, може подавати заявку на одержання сертифікату. Важливо, в Нью-Джерсі було скорочено кредитних курсів до 30. До початку роботи у класній кімнаті, кандидат проходить інтенсивну 80-годинну підготовку. Потім протягом першого року викладання, учитель повинен закінчити 120 годин інструкцій. Загальна кількість годин підготовки у підготовчому центрі, що афілійований до програм дорівнює 200. Кандидат має групу підтримки, яка складається з ментора та директора. На завершенні першого року навчання директор школи висловлює свої рекомендації щодо доцільності сертифікації кандидата [6, с. 6].

Програма альтернативної сертифікації в Техасі є подібною до програми Нью-Джерсі, але кандидат повинен скласти іспити за секціями (математика, читання, письмо) - тест базових навичок штату, та повинен мати необхідну кількість кредитних годин у галузі, в який одержує сертифікат. Кандидати повинні завершити додаткову курсову роботу необхідну для сертифікації та для одержання працевлаштування. У додаток, кожен кандидат повинен заплатити за «реліз тайм» ментора. У 1992 р. майже 2000 інтернів працевлаштувались у школи Техасу завдяки таким програмам [6, с. 7].

У Каліфорнії Закон про освітні реформи Хагес- Харта передбачав запровадження Програми сертифікації учителів для заповнення вакансій у 6 – 12 класах. Ця програма була частиною плану за яким педагогічна підготовка передавалась від закладів вищої освіти під юрисдикцію районів. Кандидати повинні мати ступінь бакалавра у предметі, що планується викладати, скласти іспит базових навичок та тест штату з дисципліни, що планується викладати. Школи у штаті повинні надати докази щодо наявності вакансій, які неможливо заповнити сертифікованими учителями. Школа розробляє план професійного розвитку учителя з списком курсів, які необхідно вивчити. Потім призначається ментор для кожного кандидата. Комісія з сертифікації пропонує список напрямів за якими відбувається підготовка для допомоги у розробленні плану професійного розвитку кандидата. За проаналізованими матеріалами це: розвиток дитини, структура курікулуму середньої школи, теорія і практика діагностики та інструкційних стратегій, теорія і практика інструкційного планування, теорія і практика використання медійного та курікулумного матеріалу, досягнення мотивації, теорія і практика класного менеджменту, взаємини студент-учитель, шкільна організація та адміністрація [6, с. 8].

Незважаючи на заперечення з боку прихильників традиційних програм підготовки учителів, альтернативна сертифікація зростала стрімко у всіх крім двох штатів (Аляска та Північна Дакота). Два штати Алабама та Вісконсин, запровадили альтернативну сертифікацію під диверсифікованими стандартами, які намагаються відповідати різні потребам різних штатів [6, с. 8]. Інші штати запровадили програми, які пропонують тимчасові ліцензії і які можуть бути оновлені при наявності доказів продовження зайнятості у педагогічній освіті. Під час тимчасового ліцензування, «альтернативні вчителі» мають 80% вчительського навантаження та їх діяльність координується менторами. Штати Каліфорнія, Меїн, Арізона, Теннессі мають школи, в яких запроваджені програми альтернативного працевлаштування, якими опікуються ради з освіти штату, місцеві освітні агенції або заклади вищої освіти [6, с. 8].

У 1989 р. Американська асоціація педагогічних коледжів та Асоціація едукаторів для учителів підтримали альтернативну сертифікацію та видали необхідні документи для її повноцінного функціонування. Національна освітня асоціація у 1989 р. запровадила комітет з вивчення питань нетрадиційних шляхів одержання сертифікатів учителями. Комітет розробив спеціальні вказівки та напрями розвитку альтернативних програм, основні положення яких можна звести до наступних: програми повинні розроблятись стейкхолдерами; кандидати повинні мати ступінь бакалавра з дисципліни, яка буде ними викладатись, кандидат до початку викладацької діяльності повинен одержати ґрунтовну теоретичну педагогічну підготовку, кандидат повинен одержувати допомогу і супровід ментора.

«Навчай для Америки» - це інший альтернативний шлях для сертифікації учителів, запроваджений Венді Кіпп (Wendy Kipp) – 24 літнім випускником університету Прінстона у 1989 р. За цим шляхом нещодавній випускник непедагогічного коледжу можу поступити до програми «Навчай для Америки», що передбачає 6 тижневі інтенсивні літні курси. Дворічна програма включає 6 тижнів лекцій, 2 тижні «орієнтаційних» занять з призначеним ментором у школі, в який вони будуть працювати [6, с. 9].

Програма «Отряди для навчання» (The "Troops to Teacher") була створена для полегшення працевлаштування мобілізованого персоналу відповідно до скорочень у силових структурах за рішенням Конгресу у 1992 р. Ця програма спрямовувалась на створення умов для працевлаштування мобілізованих військових для чого призначались стипендії бувшим військовим для одержання сертифікатів учителів та гранти школам, які їх працевлаштовують [6, с. 10].

Однак, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що хоча кількість штатів, що запроваджують альтернативні шляхи збільшувалась, існувала явна невідповідність у програмах. Два фактори пояснюють цю невідповідність: стрімке зростання штатів, що визнають альтернативну сертифікацію як шлях вирішення проблеми нестачі учителів, та різні визначення термінів в цих штатах. В результаті різниці у визначенні поглиблювалась невідповідність у сертифікації між штатами. Це призвело до зменшення мобільності учителів та порушення балансу попиту та пропозиції на національному рівні [6, с. 10].

Аналізуючи основні проблеми альтернативної сертифікації ми можемо виділити два питання, що поставали у зв’язку з набуттям педагогічної професії альтернативним шляхом: наскільки свідомий був вибір педагогічної діяльності людиною і наскільки ефективні таки викладачі. Дослідження, проведене у 1988-1989 рр. показало, що ¾ вчителів зробили свідомий вибір у зміни кар’єри, і лише 4% були безробітні, причому 52% з таких учителів належали до національних меншин (в Каліфорнії та Нью Джерсі – 16 – 20% меншин). Дж. Шульман (Judith Shulman) пише, що більше чоловіків та представників національних меншин почали працювати учителями завдяки альтернативним програмам [6, с. 11]. В результаті у 2003 навчальному році відсоток не сертифікованих учителів склало лише 8% [5, с. 3].



Висновки. Отже, альтернативні шляхи набуття професії вчителя надають можливість заохочення та підготовки кваліфікованих фахівців з метою скорочення нестачі педагогічного персоналу та забезпечення якісної освіти у штаті. Наголосимо, що використання альтернативної сертифікації для організаційного розвитку та неперервного професійного розвитку є надзвичайно перспективним. Альтернативна сертифікація спрямована на задоволення індивідуальних та національних потреб у розвитку людських ресурсів, позитивно впливає на якість майбутніх учителів.

На наше переконання, альтернативна сертифікація повинна розглядатись як шлях професійного зростання та розвитку людських ресурсів за холістичними моделями. До недоліків відносимо відсутність чіткого визначення феномену, що зумовлено надто диверсифікованим характером реалізації програм.



Подальші наукові розвідки передбачаємо спрямувати на виявлення особливостей підготовки учителів в США за допомогою альтернативних шляхів.
Література

  1. D. Bell, P. Roach B. Alternative Certification: Pathway to Success or Blind Alley to the Teacher Shortage. Oct 89. - 12p.; Paper presented at the American Teacher Educators Mid-America Conference (Kingston/Durant, OK, October 4-6, 1989).

  2. B. Ludlow, W. Wienke. Alternative Certification in Special Education: A Qualitative Study of Two Models. - Mar 94. - 9p.

  3. Innovation in education: Alternative routes to teacher certification. U.S. department of education, office of innovation and improvement. Washington, D.C., 2004. – 70 p.

  4. B. Oliver, M. McKibbin. Teacher trainees: Alternative credentialing if California. Journal of Teacher Education, No. 36, 1985. – p. 20-23.

  5. Transition to Teaching Grant Program; Notice of Final Priorities and Requirements and Notice Inviting Applications for New Awards for Fiscal Year (FY) 2004; DEPARTMENT OF EDUCATION Federal Register / Vol. 69, No. 84 / Friday, April 30, 2004ю – 8 р.

  6. N. Rubino, M. Soltys, G. Wright, R. Young. Alternative Teacher Certification: An Avenue for Quality and Diversity in Public Education. Wilmington College. 1994. - 35p.


Н. Пазюра

УСЛОВИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ И РАЗВИТИЕ АЛЬТЕНАТИВНОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В США

Раскрыты условия возникновения альтернативного педагогического образования в США в конце XX столетия, как основного механизма борьбы с нехваткой педагогического персонала и обеспечения качественного образования в разных штатах страны. Автор сосредотачивает основное внимание на преимуществах и недостатках нетрадиционного способа приобретения педагогической профессии. Определены особенности его развития в разных штатах страны, осветлена специфика подготовки будущих педагогов нетрадиционным путем, охарактеризована целевая аудитория.

Раскрыто, что альтернативные пути получения профессии учителя были созданы для привлечения в эту профессию выпускников колледжей других, непедагогических специальностей, и реализации подготовки квалифицированного педагогического персонала. Такие меры применяются в США с целью сокращения дефицита педагогического персонала, а также же обеспечения качественного образования в штатах. Отмечено, что использование альтернативной сертификации для организационного развития учебных заведений. А так же для непрерывного профессионального развития педагогов является очень перспективным. Доказано, что альтернативная сертификация направлена на удовлетворение индивидуальных, а так же национальных потребностей в развитии человеческих ресурсов, повышает эффективность профессиональной деятельности будущих учителей.

Особое внимание направлено на тот факт, что альтернативная сертификация в США рассматривается как способ профессионального роста и развития человеческих ресурсов по холистическим моделям.

Ключевые слова: альтернативные пути, педагогическое образования, учителя, профессиональное развитие, сертификация учителей.


N. Pazyura

PREREQUISITES OF APPEARANCE AND DEVELOPMENT OF ALTERNATIVE CERTIFICATION OF TEACHERS IN USA

Alternative certification programs allow individuals with college degrees in other fields to enter teaching without enrolling in traditional campus-based teacher education programs. These programs are designed to reduce the time and expense of obtaining teaching credentials through a streamlined curriculum coupled with intensive on-the-job supervision.

Виявлено, що одержання сертифікату вчителя альтернативним шляхом дозволяє людині після закінчення коледжу

The urgent need to train additional special education teachers has resulted in a variety of initiatives by state agencies as well as the federal government to create additional training programs, to simplify certification requirements, and to devise alternative methods for the preparation of teaching personnel. Such alternative routes to certification have raised serious issues about the qualifications of teachers trained by short-cut methods, as well as the quality of services they are able to provide to students with disabilities. Although highly touted as the answer to the supply-demand imbalance of special education teaching personnel, alternative certification models, to date, have not produced conclusive and convincing evidence of their effectiveness. To date, there has been practically no research reported investigating the effects of alternative certification programs, or their impact on schooling or students. The existing literature has described the features of such programs, but has failed to report data on the proficiency of teachers prepared by alternative certification programs, their subsequent employment and retention probabilities, or their impact on services to students. And, no data is currently available that evaluates the effectiveness of alternative certification programs in preparing special educators. Such research is clearly needed, both by policymakers and by practitioners.

The controversy surrounding alternative certification in special education demands an immediate and serious research effort. Research is needed to determine the appropriateness of alternative certification training models in preparing special educators to deliver quality educational programming to students with disabilities, as well as their effectiveness in addressing the critical teacher shortages by increasing the pool of available teachers and reducing the turnover and retention problems. Proponents of alternative certification have asserted that such models encourage talented people from other fields to enter teaching and increase the potential supply of teachers available to reduce shortages, and that traditional teacher education programs have little substance or value in preparing teachers while alternative models provide intensive training and supervision focused on critical skills needed for successful teaching. Opponents, on the other hand, have argued that alternative certification models fail to insure adequate standards of professional training(American Association of Colleges of Teacher Education), contradict current trends to professionalize teacher preparation to achieve educational excellence, and attract prospective teachers who are less qualified than many teacher trainees. Research must be designed to investigate whether alternative certification models achieve desired effects without sacrificing quality.

The article reveals the prerequisites of appearance of alternative ways to train teachers in USA in the end of the 20th century as main mechanisms to increase qualitative and quantitative characteristics of teaching stuff. The author concentrates the attention on the advantages and disadvantages of non-traditional way to acquire teaching profession. The peculiarities of the development in different states of the country, main characteristics of the training with the help of alternative programs have been found, the target groups have been described.

Key words: alternative ways, certification of teachers, professional development, teachers’ training, teachers.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал