Н. П. Дічек спадщина а. С. Макаренка феномен світового освітньо-виховного процесу



Скачати 90.86 Kb.

Дата конвертації23.12.2016
Розмір90.86 Kb.

5
Н. П. Дічек
СПАДЩИНА АС. МАКАРЕНКА -
ФЕНОМЕН СВІТОВОГО
ОСВІТНЬО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Виховний досвід Антона Семеновича Макаренка з самого початку, ще всередині х рр. минулого століття, викликав значний інтересі багато дискусій серед науковців і практиків, дискусій, які не вщухають до сьогодні. Надбання українського вченого стало не лише яскравою сторінкою вітчизняної педагогіки та її історії, ай феноменом світового освітньо-виховного процесу. Саме неминуща значущість виховних ідей Антона Семеновича для справи формування молодих поколінь, незаперечність успіху здійсненої ним ефективної соціалізації безпритульних дітей зумовили появу великої кількості праць і на Батьківщині, і за рубежем. У цих розвідках, які в сукупності утворюють так звану макаренкіану, з різних ідейних, світоглядних, наукових, фахових позицій висвітлювалися, тлумачилися й поширювалися концептуальні положення його творів. Сформувалася специфічна галузь історико-педагогічного і, власне, педагогічного знання
- світове макаренкознавство, де досліджується, по-перше, життєдіяльність педагога, по-друге, його творча спадщина (або її складники, по-третє, фактично аналізуються самі тлумачні розвідки, присвячені постаті й досвіду АС. Макаренка. Особливо активно макаренкознавчі дослідження розгорнулися у світі, починаючи з х рр.
XX ст., хоча перші відгуки про досвід педагога датовані щеми рр., зокрема, одним з перших зарубіжних повідомлень про виховну роботу Антона Семеновича вважаємо передмову Стівена
Геррі до Педагогічної поеми, виданої англійською мовою у Великій Британії в 1935 р. Відзначеннях роковин від дня народження АС. Макаренка потребує осмислення процесів сприйняття й тлумачення його спадщини за понад сімдесят років і в нас, і закордоном. На нашу думку, найчастіше рушійним мотивом звертань до педагогічного досвіду АС.
Макаренка було й залишається прагнення науковців осягнути феномен його виховної концепції. І оскільки серед макаренкознавців немає жодного, хто не визнавав би безумовної успішності його педагогічної технології, застосованої в конкретних умовах відбудовчого періоду х рр. у СРСР, то автори-тлумачі намагалися також викристалізувати в його творах перспективні конструктивні положення та ефективні методи, які можна було б використати для вдосконалення виховного процесу і за інших суспільно- історичних обставин, тобто дібрати ті перевірені практикою теоретико-практичні положення, спираючись на які можна розробляти нові моделі виховання, адекватні модерним умовам. Багатозначність і новаторський дух творчості АС. Макаренка вимагають передусім її загальноісторичного аналізу в контексті розвитку і вітчизняного (локального, і світового загального) історико-педагогічного процесу. Дослідження історії вітчизняної педагогіки, зокрема шкільництва радянської доби, неможливе без заглибленого вивчення надбань інших педагогічних персоналій, без аналізу їхнього впливу на формування та зміни освітньо-виховних парадигм. У цьому сенсі постаті АС. Макаренка й В. О. Сухомлинського, відповідно, для періодів х і х рр. минулого століття є визначальними. Цей спонукає звертатися до праць і діяльності цих педагогів, щоб знайти аргументи на підтвердження чи спростування
існуючих стереотипних суджень. Таким чином, спрямування змісту макаренкознавчих студій підпорядковується певній меті, а головне, щоб через вивчення системи виховання видатного педагога зрозуміти характер ы особливості радянської школи, оцінити можливості застосування його педагогічних ідей у демократичному західному суспільстві. За часів існування СРСР у студіях подібної тематики здебільшого заперечувалася можливість використання набутого радянським педагогом досвіду, хоча окремі його складові визнавалися доцільними і в умовах вільного демократичного суспільства. Це, зокрема, стосується положень про формування в дітей почуття відповідальності в широкому сенсі, починаючи з родинного кола ідо набуття молоддю загальносуспільної відповідальності, про важливість окреслення перспективних ліній виховного процесу, про естетизацію праці, гуманістичну віру в людину тощо. Історіографічний аналіз світової макаренкіани дає підстави згрупувати джерела за кількома критеріями. Скажімо, за провідним задумом авторів-дослідників виділяють студії ідеологічно

6
орієнтовані й критично об’єктивні. До перших можна зарахувати, насамперед, праці радянських учених та зарубіжних фахівців-совєтологів, а також часткою дослідження науковців країн колишнього соціалістичного табору. Специфікою зазначеної групи досліджень, вважаємо, є прагнення підпорядкувати провідний задум політичному замовленню часуй висвітлити спадщину педагога як придатну лише в умовах соціалістичних реалій. До другої — розвідки західних авторів (маємо на увазі і їхні твори, опубліковані за радянських часів) та сучасних макаренкознавців, надруковані після 1991 р. Поодинокі ідейно заангажовані публікації, що зустрічаються серед них, є радше свідченням різноманітності світоглядних позицій, ніж кон’юнктурних потреб. Якщо розглядати праці з макаренкознавства за хронологічною ознакою, то слід розрізняти дослідження радянського й пострадянського періодів. Критерій часу за такого розподілу неодмінно доповнюється політико-ідеологічним аспектом позиції авторів-інтерпретаторів. Подібний, на нашу думку, занадто узагальнений поділ макаренкознавчих робітна вітчизняній західні містить ґрунтовне дослідження російського вченого-макаренкознавця Л. Гриценко
«Особисгісно-соціальна концепція АС. Макаренка в сучасній педагогіці (1997). Аналізуючи розвиток світового макаренкознавства, дослідниця розмежувала його на макаренкознавсгво, що розвивалося на теренах СРСР, і нате, що з’явилося в країнах західного світу (Західна Європа, СІЛА, тобто її класифікація спирається на поєднані територіальний і політико-ідеологічний критерії, причому з переважанням останнього [4, 102—1201.1 справді, якщо брати за основу
ідейно-теоретичну спрямованість і методи вивчення спадщини педагога в СРСР, то, безперечно, радянські дослідження вирізнялися серед загальної сукупності макаренкознавчих праць того часу, які, однак, не були однорідними. У розподілі досліджень спадщини АС. Макаренка на російські та українські, на нашу думку, варто враховувати не стільки національно-мовний чинник, скільки наявність певної специфіки в підходах до вивчення доробку педагога. Звичайно, за радянської доби загальна ідейно-теоретична спрямованість досліджень і в Росії, і в Україні була однакова, проте вже у х рр. у Львові почав друкуватися збірник праць, присвячених різноманітним (архівним, текстологічним, мемуарним) дослідженням життя і діяльності педагога, які не завжди підпадали під партійну лінію в потрактуванні його ідей. Передусім маємо на увазі праці Ф. Науменка. Згодом, у х рр.. інший український дослідник М. Окса почав плідно співпрацювати з німецькими макаренкознавцями Г.
Хіллігом і З. Вайтцем, які створили лабораторію «Макаренко-реферат» при Марбурзькому університеті. Звичайно ж реакцією на таку кооперовану пошукову діяльність була відповідна критикана адресу науковця й певні оргвисновки щодо нього. Російські ж дослідники практично до початку х рр. уникали небажаних наукових контактів з німецькими колегами. Найяскравішим проявом сміливого, непідвладного керівним ідеологічним настановам, ставлення до вивчення спадщини АС. Макаренка стало дослідження В. О. Сухомлинського, який у 1967 р. виступив зоб єктивною критикою деяких положень теорії колективу, особливо методів її впровадження у виховну практику тогочасної радянської школи. Така неузгодженість позиції гаванського педагога з офіційною, що орієнтувала на беззастережне прийняття надбань АС. Макаренка, призвела до масованого тиску на Василя Олександровича і драматичної полеміки. Повертаючись до аналізу світового макаренкознавства, зазначимо якщо за підставу для класифікації публікацій, присвячених біографічним подіям, педагогічним поглядам АС.
Макаренка обрати мовно-територіальну належність розвідок, то варто виокремлювати російське, українське, східноєвропейське, німецьке, західноєвропейське (без Німеччини й Великої Британії, англомовне, китайське, східноазійське та інше макаренкознавство. На нашу думку, такий поділ не вичерпує питання класифікації, оскільки в нашій країні загалом зарубіжні макаренкознавчі студії залишаються майже недослідженими, тому можливі доповнення й уточнення напрямків і особливостей розвитку світового макаренкознавства (див, зокрема, нашу статтю, присвячену аналізуй практичному використанню ідей АС. Макаренка в Бразилії в комплексній програмі допомоги дітям вулиці в х рр. минулого століття Отже, серед можливих варіантів класифікаційного аналізу доцільніше, гадаємо, поєднувати хронологічний і мовно-територіальний критерії з урахуванням специфіки методів осягнення дослідниками спадщини педагога. За такого підходу світове макаренкознавство можна умовно розподілити на дві найзагальніші групи І — вітчизняну й II — зарубіжну, кожна з яких, у свою чергу, має свої складові. В І групі варто виокремити макаренкознавство радянського періоду (від

7 початку х рр. минулого століття) та пострадянське (з наступним розподілом на російське й українське. В II - праці німецьких учених, представників країн колишнього соціалістичного табору, а також англомовне, західноєвропейське, китайське, східноазійське та інше макаренкознавство. Кожен із цих феноменів, звичайно ж, має свою специфіку розвитку, яку можна окреслити лише в спеціальному дослідженні. Зокрема, аналіз англомовних публікацій дав змогу визначити етапи активізації й згасання інтересу до ідей АС. Макаренка, мету звертань до його творчості, оцінні судження про неї, характерні для англомовних досліджень [1]. Мине лише довели факт існування англомовного макаренкознавства як самостійного феномена в зарубіжній суспільно-педагогічній думці, ай розширили уявлення проте, як світ сприймає досягнення педагога з України, зокрема визнання більшістю універсальності його ідей. Відомий російський учений А. Фролов виділив чотири провідних напрями досліджень у макаренкознавстві: 1) історико-біографічний; 2) розроблення гуманітарних, філософсько- соціологічних і етико-психологічних основ його педагогічної творчості 3) дослідження його внеску в теорію педагогіки 4) розроблення організаційно-методичних і технологічних питань виховання й використання спадщини АС. Макаренка в сучасній педагогічній практиці [10, 226\. Порівняння проблематики численних радянських розвідок із зазначеним проблемним спрямуванням макаренкознавства дає підстави для висновку їхньою головною науковою метою був аналіз методики виховання задля її практичного впровадження (часом механічного або спрощеного, без урахування зміну соціумі) в навчально-виховний процес. Західні дослідження концентрувалися в основному на перших трьох напрямах. Скажімо, англомовні науковці досліджували переважно науково-філософське підґрунтя спадщини педагога, її етико-моральний складника найглибше - теорію колективного виховання. Західнонімецькі вчені зосереджувалися на пошуках у сфері біографічних, текстологічних досліджень і дещо відходили від аналізу суто педагогічної, навчально-виховної сторони спадщини. Китайське макаренкознавство орієнтувалося на практичне застосування досвіду педагога в умовах побудови китайської моделі соціалізму [3]. Марксистсько-ленінська ідеологічна спрямованість праць АС. Макаренка є принципово значущою також і для педагогів з Латинської Америки. Скажімо, бразильський громадський діячі засновник педагогіки пригноблених П.
Фрейре головним завданням виховання вважав формування особистості, яка активно протидіє негативним явищам капіталістичного світу. У розглядуваному контексті доречно згадати й погляди на значення виховної системи АС.
Макаренка німецького пастора Д. Лаутера. Втілюючи методи Антона Семеновича вжиття, він сповідував ідею, що відповідальна політична педагогіка в дусі радянського педагога не може бути нейтральною. Вона живе, надихається суспільно-політичною перспективою розбудови ліпшого світу <...> Педагогіка Макаренка доцільна не лише для Маркси соціал-демократів,
«зелених».
Повертаючись до напрацювань китайських науковців, додамо, що основну зацікавленість у них викликають розроблена А;>С. Макаренком теорія колективу й положення про поєднання навчання з продуктивною працею Акцентується також на значенні педагогіки паралельної дії, яка створює механізм впливу на особистість, забезпечуючи й водночас свободу та захисті формуючи суспільну , відповідальність [6, 28]. Загалом спадщину педагога китайські дослідники трактують як своєрідне відображення духу соціалістичної доби, що й цриваблює їх у контексті розбудови соціалістичної системи освіти з китайською специфікою [3, 62—63]. Сприймаючи педагогічні погляди АС. Макаренка як антитезу буржуазній педагогіці, китайські педагоги наголошують також
- на властивому творам Антона Семеновича соціалістичному гуманізмі, зокрема на пропаганді інтернаціоналізму й рівності усіх націй
- на революційному оптимізм, що знайшов своє відображення в прагненні долати труднощі, у вірі в необмежені можливості кожної людини
- на творчій своєрідності педагога-новатора, який у боротьбі відстоював свої погляди, успішно реалізовані в діяльності дитячих установ, якими він керував. Із плином часуй відповідно до суспільних трансформацій оцінкові судження китайських учених зазнавали змін, однак їхня думка проте, що педагогічна теорія АС. Макаренка відображає об’єктивні закономірності і тому має універсальне значення, залишається сталою [3, 63]. Англомовні дослідники найчастіше називають цінними такі аспекти педагогіки АС.
Макаренка:

8 о 1) виховні методи мають бути не фіксованими й неабстрактними, а змінними відповідно до умові обставин ;
2) виховні методи мають акцентувати увагу на майстерності вихователя, на важливості тону його голосу, жестикуляції, виразу обличчя й виваженості рухів тощо
3) розвиток традицій забезпечує стабільність стосунків між вихованцями, впливає на їхню поведінку й зовнішній вигляд) на дітей благотворно впливають ввічливий тон між вихованцями й учителями, атмосфера взаємоповаги, піклування, доброзичливості
5) важливими чинниками вжитті дитини є краса й естетика навколишнього середовиша, щоденна радість, оптимістичний погляду майбутнє. Професор Б. Бейкер (СПІА) вважає, що західний світ вивчає педагогіку АС. Макаренка, по- перше, тому, що вона і тепер залишається провідною в країнах колишнього СРСР, по-друге, юна є стимулом для дослідження невідомого практичного й теоретичного внеску по-третє, цей досвід
— цікава розробка насущної теми безпритульності, нарешті юна породжує дискусії й суперечки яку СРСР, такі за його межами [11, 285\. Називаючи АС. Макаренка генієм досвіду, Б. Бейкер підкреслює Базисні проблеми, які досліджував Макаренко, залишаються актуальними й досі і стосуються всього світу, незважаючи нарізні теоретичні засади й практичне застосування Там само, 294]. Загалом для західних макаренкознавчих досліджень характерним є одночасна наявність в оцінках двох протилежних тверджень, тобто поєднання негативного сприйняття комуністичного моноідеологічного спрямування ідеї колективного виховання з позитивним ставленням до її практичних положень про важливість колективного впливу на особистість у процесі її соціалізації. Наприкінці х рр. канадський науковець В. Зільберман так написав про АС. Макаренка: Його найбільший внесок полягає у створенні концепції колективного виховання, розробленні принципів трудового виховання, питань дисципліни, покарання й заохочення, у запровадженні різновікових загонів як форми життєдіяльності та багатьох інших підходів до виховання індивіда
[13, 441. Дослідник переконаний, що попри специфічність соціальної системи й системи виховання українського педагога декотрі його концепції можна застосувати в будь-якому оточенні, бо знання його творів може стимулювати думку, підвищувати професійний рівень людей, чиєю справою є справа виховання памолоді Там само, 45]. Англомовний світ оцінює АС. Макаренка як видатного вченого в галузі виховання й соціалізації молоді, його ім’я ставлять поруч з іменами І. Г. Песталоцці, Р. Штайнера. Р. Тагора. Я. Корчака, Дж. Дьюї, ОС. Нілла, С. Френе. Б. Спока. І лише тепер, коли наше суспільство визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, ми можемо належно оцінити спроби західних дослідників попри всі ідеологічні суперечності х рр. поповнити радянськими педагогічними здобутками загальнолюдську скарбницю знань. Бажання західних науковців зарахувати АС. Макаренка до найвизначніших педагогів світу всіх часів є свідченням об’єктивності, а не проявом зловмисної деідеологізації, як це стверджувалося в недалекому минулому Тлумачення спадщини АС.
Макаренка зарубіжними дослідниками породжує проблему її об'єктивної оцінки як історико- педагогічного явища [5]. У цьому розумінні не можна не враховувати ірраціональності педагогічного процесу, що відкриває простір для інтуїтивно-образного його сприйняття загалом і частинами, для його багатозначних суб’єктивних інтерпретацій, кожна з яких окремо не може виступати як об’єктивна оцінка, бо в кожній такій інтерпретації є багато віл самого автора [8, Щ- Отож загальний об’єктивний висновок такий світ визнає універсальну цінність спадщини АС. Макаренка. Наостанок наведемо думку американської дослідниці Р.-М. Едвардз - автора докторської

9 дисертації Провідні педагогічні ідеї АС. Макаренка та їх використання у нетоталітарному суспільстві (1991) — проте, що найвагоміше в доробку педагога - це гуманістична пропаганда потреби віри вихователя в розумову й психічну повноцінність кожної дитини, а найважливіший урок Макаренка своїм наступникам - доказ формуючої сили й виховної цінності багатьох простих, забутих деталей дитячого життя й шкільного оточення, а також його невтомне піклування про внутрішній зовнішні потреби своїх вихованців [12, 417]. Серед своєрідного затишшя в українському макаренкознавстві нагадаємо про заклик Г.
Хілліга, що прозвучав в його останній на цей час публікації Полтавська трудова колоніям. М Горького (2003), й далі досліджувати спадщину АС. Макаренка, адже, на думку відомого німецького дослідника, -історія макаренківських виховних закладів донині недостатню вивчена
[9, 6]. Підбиваючи підсумки, зазначимо, що важливість вивчення зарубіжної макаренкіани, на нашу думку, полягає втому, що в ній наявні оригінальні підходи до аналізуй тлумачення спадщини діяча. А це є стимулом для українських дослідників до оновлення й розширення усталених поглядів на цю видатну особистість, до вивільнення від стереотипів її тлумачення, усвідомлення її ролі та значення у вимірі світової педагогіки.
1.

Дічек Н. А. Макаренко і світ Аналіз англомовних студій Монографія. — К Наук, світ,
2005. — 318 с.
2.

Дічек Н. Спадщина А. Макаренка в контексті сучасних проблем соціального виховання в Бразилії // Шлях освіти. - 2004 - № 3. — С. 34-38.
3.

Боревская НЕ Советская педагогика в оценках китайских ученых // Педагогика. — 2007.
— № 8. — С. 57—71.
4.

Гриценко Л. И. Личностно-социальная концепция АС. Макаренко в современной педагогике (Сравнительный анализ отечественного и зарубежного макаренковедения). - Волгоград Перемена, 1997. - 264 с.
5.

Гриценко Л. И. Педагогические идеи АС. Макаренко за рубежом // Педагогика. - 2004. - № 78. - С. 76—85.
6.

Гу Мин юань. Общее значение педагогических идей АС. Макаренко // Международн. макаренковед. исследования. Макаренко на Востоке и Западе / Под ред. 3. Вайтца и А. Фролова.
- Н.-Новгород: 1994. - С. 23-29.
7.

Лаутер Д. В защиту успешной и социально активной педагогики // Там же. - С. 121-127.
8.

Малинин ВИК методологии объективной оценки историкопедагогических явлений и фактов // Совр. проблемы истории образования и педагогической науки. Т. 1. - М РАО, 1994. - С. 45-56.
9.

Полтавская трудовая колония им. М. Горького Полемика, документы, портреты (1920—
1926) / Составитель: Г. Хиллиг. — Марбург Лаб. «Макаренко-реферат», 2003. - 328 с.
10.

Фролов А. А. Современные проблемы изучения педагогического наследия АС. Макаренко
// Совр. проблемы историко-педагогических исследований. - М РАО, 1992. - С. 65-67.
11.

Baker, В. Review article: Anton Makarenko and the Idea of the Collective // Educational Theory.
— 1968. - Vol. 18. - № 3. - P. 285—294.
12.

Edwards, R.-M. A. S. Makarenko’s General Educational Ideas and Their Applicability To A
Nontotalitarian Society: Ph. Doctoral dissertation. - Chicago, Loyola University, 1991. - 433 p.
13.

Ziiberman, V. Anton Makarenko: Contribution to Soviet Educational Theory // The Journal of
Educational Thought. - 1988. - Vol. 22. - № 1. -
P. 35-45. У статті розкрито феномен макаренкознавства як галузі історико-педагогічного знання, пов’язаного з висвітленням й тлумаченням концептуальних положень спадщини видатного

10 вихователя й письменника А.С.Макаренка. Обґрунтовано існування світового і вітчизняного макаренкознавства, схарактеризовано періоди у їх розвитку протягом х років, особливості інтерпретаційних підходів. Ключові слова А.С.Макаренко, макаренкіана, світове макаренкознавство, вітчизняне макаренкознавство, безпритульні, соціалізація,


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал