Н. М. Куліш соціально-психологічні аспекти



Pdf просмотр
Сторінка4/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5
ТЕМА 5.
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
1. Особливості навчання обдарованих дітей.
2. Принципи укладання програми для обдарованих дітей.
3. Навчальні програми для обдарованих школярів.
4. Контроль за розвитком пізнавальної діяльності обдарованих учнів.
5. Форми та методи роботи ЗОШ.
6. Система виховання творчої особистості за І.П. Волковим.
1. Особливості навчання обдарованих дітей
За даними спеціалістів у галузі проблем навчання обдарованих дітей США, у шкільному віці обдарованих дітей налічується всього 3-5 відсотків, і вони, як правило, не мають необхідної підтримки. Тривалий час наша школа орієнтувалася на так звану середню дитину, а робота з обдарованими дітьми залишалась осторонь. Чим раніше починається розвиток юних обдарувань, тим більше шансів на оптимальне їх розкриття. Талант може себе й не виявити, якщо у вихованні та навчанні не враховують індивідуальні здібності дитини й не створюють умов для їхнього розвитку. Необхідно пам’ятати, що повне розкриття здібностей обдарованих дітей важливо не тільки для них самих, ай для суспільства. Проблема виявлення та навчання обдарованих дітей хвилювала педагогів давно. Ще в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. деякі передові вчителі Росії (Толстой Л.М., Каптерев Л.Ф., Звягінцев Е.А. та ін.) зайнялися виявленням талантів у народному середовищі, поставили питання про допомогу обдарованим дітям, про загальну початкову освіту та мінімальні стипендії для продовження освіти. Існували різні погляди щодо навчання обдарованих дітей зокрема це стосується ідеї прискореного навчання та ідеї створення спецшкіл та спец класів. Такі думки знайшли втілення у наш час організація шкіл і класів з математичним, художнім, мовним нахилом а створення індивідуальних планів розвитку здібних дітей окремими педагогами – новаторами звичайної школи. Останнім часом у всьому світі панівною стає тенденція відмови від організації спецзакладів для обдарованих, адже кожна обдарована дитина основну частину свого життя повинна буде жити в суспільстві, яке складається з людей різних типів. Тому перевагу надають спецкласам, які не відгороджують цих дітей від інших учнів, а дозволяють навчатися разом з такими, як вони, або ще більш здібними учнями.

41 Необхідно створити таку школу нового типу, яка б забезпечувала реальну індивідуалізацію без ізоляції обдарованих дітей від соціального середовища, вивчення всіх прийомів виховання та впливу соціального середовища на кожного учня персонально. У цьому контексті має значення не тільки розробка нових навчальних програм, посібників, нових методик для навчання школярів, ай сама особистість учителя. Саме вчитель створює атмосферу, яка може надихати учня чи руйнувати його впевненість у собі, заохочувати чи пригнічувати його інтереси, розвивати чи ігнорувати здібності, розвивати чи гальмувати його творче начало. Учитель, який працює з обдарованими та здібними дітьми, повинен бути доброзичливим, чуйним, мати високий рівень інтелектуального розвитку, глибокі професійні знання, емоційну стабільність. У класі необхідно мати різноманітні матеріали та обладнання, надані в повне розпорядження дітей. Учитель стає консультантом і помічником. Хоча особливі методи, як вважають спеціалісти, для виховання та навчання обдарованої дитинине потрібні, слід звернути найбільшу увагу на ті з них, що оптимально розвивають творчі здібності дитини. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить у розвинених, країнах зокрема в США, проводиться значна робота з пошуку обдарованих дітей та розвитку їхніх здібностей. Вирішення проблеми обдарованих дітей американські освітяни знаходять в індивідуалізації навчання, яке стало дієвим за умов використання ТЗН, що включають не лише машини, пристрої та апарати типу відеомагнітофона, кодоскопа, кінопроектора, телевізора, комп’ютера, алей відповідні підручники та посібники, створені згідно до нових вимог. В основу навчання за допомогою ТЗН сьогодні у США покладені принципи, розроблені у свій час професором Гарвардського університету Джеромом Брунером та Б.Ф. Скіннером, який вважається батьком програмованого навчання. Останнім часом до арсеналу ТЗН ввійшло навчальне телебачення. Індивідуальний підхід до навчання в різних школах здійснюється по- різному, все ширшого розмаху набуває система відбору, мета якої – укласти найбільш відповідну для кожного учня індивідуальну програму навчання. Ці індивідуальні програми розробляються на основі навчальних планів таким чином, щоб забезпечити кожному школяреві загальноосвітню підготовку й можливість задовольняти свої інтереси у вивченні додаткового матеріалу з улюблених предметів. Індивідуальне навчання за допомогою комп’ютера дозволяє вчителеві вибрати для кожного учня програму, що відповідала б рівню його знань та здібностей. Проте американські освітяни вбачають у загальній комп’ютеризації, особливо, коли комп’ютер буде в кожній сім’ї, загрозу для

42 загальноосвітньої школи та суспільства. Вони вважають, що це знизить пам’ять учня, послабить його вміння спілкуватися, позначиться намовленні, позбавить бажання відвідувати школу. Концепції та ідеї, породжені використанням ТЗН, призвели до запровадження нових методів викладання у школах навчання школярів у класі часто здійснює не один, а кілька вчителів самостійні заняття за комп’ютерами межуються з заняттями у групах та дискусіями в підгрупах. У школах США обдарованих дітей виявляють на основі результатів письмових тестів, а робота з ними зумовлюється організацією їхньої роботи за індивідуальними програмами з використання різних видів ТЗН. У США обдаровані діти мають можливість продовжувати навчання у вищих навчальних закладах безкоштовно, за рахунок різних іменних стипендій, фондів, спеціальних програм, спонсорської допомоги.
2. Принципи укладання програми для обдарованих дітей
молодшого віку
Вивчення досвіду роботи американських фахівців з питань дитячої обдарованості дає підстави стверджувати, що при укладанні програм для
здібних дітей освітнім закладам доцільно дотримуватись наступних
принципів:
1. Необхідно визначити сильні та слабкі сторони кожного учня і створювати індивідуальну програму розвитку обдарованої дитини.
2. Індивідуальна програма повинна включати різноманітний навчальний матеріал, який відповідав би інтересам обдарованої дитини.
3. Індивідуальна програма повинна передбачати оптимальний та поступовий перехід учня з одного рівня загального розвитку на інший.
4. Важливою метою індивідуальної програми повинен бути розвиток творчих здібностей дитини.
5. Невід’ємною частиною індивідуальної програми має стати чітка система її оцінювання.
6. Обдарована дитина, яка навчається водному класі з середніми учнями, повинна мати можливість спілкування із однолітками свого рівня розвитку.
7. Школа повинна працювати в тісному контакті з батьками обдарованої дитини.
8. Необхідно знаходити можливість залучати до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку. Ці принципи покликані допомогти фахівцям, зайнятим у сфері навчання обдарованих і талановитих дітей. На основі світового та вітчизняного досвіду роботи з обдарованою молоддю розроблена республіканська Комплексна програма Творча обдарованість. Вона є основним документом, що вивчає стратегію пошуку, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей та молоді на території

43 України. Програма передбачає принципово новий етап роботи із здібними та обдарованими дітьми, створення і розвиток регіональних, обласних, районних (міських) програм. На основі цих програм в освітніх закладах розробляються власні комплексні, цільові програми. При складанні програм роботи з обдарованою та здібною молоддю необхідно керуватися Концепцією становлення мережі загальноосвітніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості.
3. Мета програми для обдарованих школярів
1)
передбачення ступеня і міри саморозкриття школяра. Саморозкриття повинно охоплювати розумовий, емоційний та соціальний розвиток і враховувати індивідуальні відмінності дітей задоволення потребу новій інформації комунікативна адаптація. Одним із продуктивних результатів комунікативної адаптації є творчі літературні праці допомога обдарованим дітям у самовираженні (їх творча спрямованість
5)
самопрезентація у стосунках. Важливі стосунки всім ї, інших соціальних сферах, а не тільки в школі.
Вимоги до змісту програми для обдарованих школярів

передбачати розвиток продуктивного мислення, а також навичок практичного застосування знань, що дозволяє учням переосмислювати наявній генерувати нові знання давати їм можливість прилучатися до нової інформації, прищеплювати прагнення до здобуття знань передбачати наявність і вільне використання відповідних джерел заохочувати їхню ініціативу і самостійність у навчанні й самовдосконаленні сприяти розвиткові їхньої свідомості і самосвідомості, розумінню зв’язків з іншими людьми, природою, культурою і т. ін.; особливу увагу приділяти складним розумовим процесам, творчим здібностям і виконавській майстерності.
4. Контроль за розвитком пізнавальної діяльності обдарованих
школярів
Вимоги до контролю
1.
Створення для учня ситуації успіху і впевненості. Співпраця учня і вчителя. Створення для учня умову яких він може вибрати рівень складності контрольного завдання. Можливість вибрати учнем форми контрольної процедури. Врахування часового фактору в залежності від індивідуальних можливостей учня.

44 Використання форм контролю, які дозволяють здійснювати вплив на учня без примусу. Тематична перевірка знань. Використання методу малих груп. Логічне обумовлення вчасності контролю. Гарантування учневі права на підвищення оцінки. Застосування на початкових етапах навчання безооцінкового контролю. Дотримання принципу гуманізації при здійсненні контролю. Заохочення учнів. Відповідність цілей контролю цілям навчально-виховного процесу.
5. Форми та методи роботи з обдарованими школярами
Роблячи висновок вищевикладеного, такими заходами, які дозволять удосконалити навчально-виховний процес з обдарованими дітьми, дати їм глибокі, міцні знання, озброїти їх практичними розумінням основ наук, є проведення конкурсів – захистів науково – дослідницьких робіт, КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторини, інтелектуальних аукціонів, змагань, ігрових тренінгів, ігор, Бізнес шоу, телерадіовікторини, міжшкільних, міжрайонних факультативів, семінарів, систематичних творчих тренінгів, інтелектуальних марафонів та інше. У кожному районі, місті, школі необхідно розробити концепцію розвитку творчої особистості провести разом з психологом діагностику учнів за параметрами моделі творчої обдарованості створити клуб інтелектуалів для обдарованої молоді або центр інтелектуального розвитку. Доцільно започаткувати втілення та розробку програм Інтелект, Обдарованість, «Здоров’я», Пошук, Творчість, Поезія, Журналістика тощо. На їх основі скласти програми індивідуального розвитку та саморозвитку творчої обдарованості. На базі закладів нового типу організовувати роботу районних, міських семінарів, гуртків, факультативів, заочних форм навчання, індивідуальних консультацій, навчання за індивідуальними планами для обдарованих учнів і їх учителів. Організувати роботу учнівського наукового товариства в кожній середній загальноосвітній школі, розробити його положення, залучити обдарованих учнів до написання та захисту наукових робіт. У школах слід проводити конкурси на першого учня школи кращого учня напряму кращого учня паралелі кращого учня класу хорового, образотворчого, музичного відділення. Потрібно створювати в школах власний стипендіальний фонд. Так,
наприклад, у Семенівській СЗШ №1 з ліцейними класами кращі учні цих класів одержують щомісяця стипендії у розмірі 20 грн. Доцільно проводити щомісяця для учнів старших класів пізнавальні, комп'ютерні, дидактичні ігри, турніри кмітливих, брейн-ринги, КВК,

45 конкурс Розумники і розумниці, Таланти краю, Лицарі формування духовності, вікторини та інші, елементи змагання, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей, творчій активності, залучають учнів до життя.
Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що, безумовно, сприяє розвитку їхньої пам'яті, уваги, кмітливості. У школах незайве практикувати такі нові форми економічної підготовки, як ділові ігри Гра ставить школярів в активну суб'єктивну позицію. Школярі – дійові особи ділової гри, від них залежить результат, їм приймати остаточне рішення у нестандартних ситуаціях. У журналі «Постметодика» №2 за 1996 рік надруковано ділові ігри
«Ми-банкіри» та Менеджер, які доцільно проводити з творчими школярами (законспектувати. Отже, у роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання індивідуальні, фронтальні, групові.
Фронтальні заняття – дискусії, семінари, дебати, організаційно-
діяльнісні ігри, рольові ігри.
Групові заняття – парні, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи передусім класом. Кожна форма відрізняється мозковою атакою, вільним часом для самокорекції засвоєння матеріалу, заліками та ін. Для обдарованих дітей з успіхом можна використовувати нові організаційні форми Поле чудес», заняття клубу Що Де Коли, індивідуалізовані програми навчання. Зокрема, у конкурсі Обдарованість можуть взяти участь обдаровані діти, призери шкільних олімпіад, науково-практичних конференцій, музичних конкурсів, юні художники, співаки, поети.
Бажано проводити турніри знавців наук, аукціони творів юних
художників, поетів. Особливою популярністю серед обдарованих дітей
користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, круглі столи,
невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв'ю, шкільні лекції, семінарські
заняття).
Журнал «Постметодика» №1 за 1996 рік знайомить з інтелектуальною грою Дебати, яка дає прекрасну можливість учням розвинути свої риторичні здібності, опанувати методикою дискусії, підняти на вищий рівень свої вміння говорити і спілкуватися. Надруковані також загальні умови організації, проведення та правила гри, деякі теми дебатів із школярами. Серед засобів навчання важливе місце займає дидактичний матеріал, який учитель використовує для залучення учнів до роботи з книжкою, іншими джерелами знань, для організації самостійних робітна уроці і вдома, а також для оперативного контролю за засвоєнням знань.

46 Варто звернути увагу на використання кросвордів, розв'язування яких викликає у дітей жвавий інтересі стимулює їхню розумову діяльність. Ефективність проведення самостійної роботи учнів залежить від
дотримування багатьох умов.
До них належать посильність завдання інструктаж учителя про порядок виконання завдань визначення необхідного часу як окремого етапу на самостійну роботу, відповідність відведеного часу обсягові і ступеню складності завдань диференційований підбір завдань із вищою складністю для здібних учнів, котрі цікавляться певною дисципліною значно глибше чітка організація навчальної діяльності, щоб кожний учень знаходив завдання самостійно диференційована допомога учням у виконанні завдання, але без підказування й опіки підготовка вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань підбір таких завдань, які при самостійній роботі з підручником, довідковою літературою, вимагають від учнів осмислення тексту параграфа письмово-графічне оформлення результатів самостійної роботи завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем збоку вчителя поєднання індивідуальної, групової і загальнокласової форм організації навчальної діяльності. Важливо також навчити школярів аналізувати відповідь товариша. Старшокласники повинні вміти писати рецензії, атому потрібно починати з рецензії відповіді однокласника, рецензії виступу на конференції, лекції. Учні повинні знати, що при рецензуванні треба відзначити: правильність і повноту висвітлення питання, послідовність і зв'язність висловлювань, культуру мовлення уміння користуватись наочними посібниками конкретність і ясність, логічність та емоційність вміння використовувати знання предмета, наукових термінів;

зв'язок теоретичних знань із практикою наявність узагальнення, висновків їх відповідність зазначеній темі. Отже, які в змісті шкільного курсу предметів, такі в позакласній роботі закладені великі можливості для розвитку інтелектуальних задатків школярів. У зв'язку з цим важливо систематично орієнтувати учнів на вміння правильно користуватися цим інтелектуальним багатством.
6. Система виховання творчої особистості за І.П. Волковим
Серед вітчизняних програм розвитку творчих здібностей найбільш відомою є психолого-педагогічна система творчого виховання, розроблена
І.П. Волковим. Вона базується на створенні у школі умов для багатобічного випробування учнями своїх силу різних видах самостійної і творчої діяльності, починаючи з молодших школярів та закінчуючи старшокласниками.

47 У початкових класах така робота здійснюються у межах основного навчального процесу у вигляді уроків творчості. З метою виявити свої нахили учні набувають первісних навичок самостійної і творчої діяльності за багатьма напрямами. Класифікація автора передбачає уроки творчості за 20-
25 напрямками (малювання, креслення, виготовлення макетів і моделей, різьба, інкрустрація по дереву тощо. Після закінчення 3 класу учні повинні працювати за всіма цими напрямами й обов’язково створити конкретний продукт в оригінальному вигляді – модель, макет, аплікацію, візерунок, скульптуру, ляльку тощо. На кожного учня заводиться творчий щоденник, де зазначаються роботи, виконані на уроках творчості та в позаурочний час. Творчі щоденники дозволяють виявляти і враховувати інтереси школярів при переході на наступний етап творчого виховання. У 5-6 класах учням пропонується працювати самостійно, виходячи за межі навчальної програми, у позаурочний час. Вводиться новий елемент – творча книжка школяра, де фіксуються всі самостійні роботи, котрі виконуються поза навчальною програмою.
І.П. Волков зробив перелік видів діяльності для самостійних творчих робіт у межах того чи іншого предмета (математика, фізика, хімія, біологія, а саме Поглиблене опрацювання тем за поточним матеріалом. Вивчення матеріалу з курсу наступних класів.
3.
Розв’язування завдань різної складності. Вивчення матеріалу з курсу середніх і вищих навчальних закладів. Дослідницька робота. Виготовлення навчальних посібників.
Учитель має додержуватись таких правила) не забороняти виконувати позапрограмні роботи слабким учням, треба дати шанс кожній дитині виявити свої індивідуальні схильності та здібності б) розглядати роботу учня якомога швидше й повідомляти його, чи буде вона записана у книжку в) не примушувати школяра доробляти або переробляти самостійно виконану роботу лише вказати на помилки чи вади й порадити не повторювати їх у майбутньому. Після закінчення школи на основі записів у творчій книзі складається характеристика якостей особистості, що виявляється у самостійній і творчій діяльності поза навчальною програмою. Для цього фіксуються розділи, за якими працював учень, і підраховується кількість записів з кожного. Потім аналізується кожна робота за певною схемою, що включає вид роботи практична чи теоретична, рівень розумової активності, стійкість у роботі, характер виконання робіт тощо.

48 Усі результати зводяться у Характеристику діяльності школяра, що додається до творчої книжки, які визначають творчу діяльність учня. Творча книжка дає можливість прогнозувати поведінку й досягнення школяра у майбутній професійній діяльності, поступово визначати профіль подальшого навчання, а головне – робити вибір життєвого шляху учня, дозволяє більш ефективно використовувати його здібності.
Література:
Основна:
1.
Красноголовов В. О Методи навчання обдарованих дітей // Обдарована дитина. – 1999. – №1. – №5. – С. 18.
2.
Лейтес Н. С. О воспитании одаренных детей. Возр. и пед.
Психология. Хрестоматия. – М Просвещение,1998. – С. 204–208.
3.
Пономарьова Р. О. Психолого-педагогічний принцип технології особистості – орієнтованого розвитку обдарованої молоді // Обдарована дитина. – 1997. – №7. – С. 5–7; №8. – С. 2–5.
Додаткова:
1.
Методичні рекомендації педради, традиційні і нетрадиційні методи роботи з обдарованими дітьми // Завуч. – 2000. – №28. – С. 3–4. Обдаровані діти і школа : Посібник для вчителів і психологів. Автори Настечко Н. В, Білик НІ, Моргун В. Ф. – Полтава, 1998. – 98 с. Рибалка ВВ. Система виховання творчої особистості за
І.П. Волковим // Обдарована дитина. – 1998. – №3 – С.
Завдання для самоконтролю
1.
Охарактеризуйте особливості навчання обдарованих дітей Чи можна стверджувати, що принципи укладання індивідуальної програми для обдарованих школярів покликані допомогти фахівцям у роботі зданою категорією дітей Обґрунтуйте відповідь. Визначте мету індивідуальної програми для обдарованих учнів
4.
Перелічіть основні вимоги до змісту програми для обдарованих школярів. Доведіть доцільність використання різних форм та методів у роботі з обдарованими дітьми. У чому полягає відмінність між індивідуальними, фронтальними та груповими формами навчання обдарованих дітей
7.
Обґрунтуйте доцільність самостійної роботи обдарованих учнів. Назвіть вимоги щодо контролю розвитку пізнавальної діяльності обдарованого школяра.

49
ТЕМА 6.
ДІАГНОСТИКА ОБДАРОВАНОСТІ. ДІАГНОСТИКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ І ТВОРЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ
1. Особливості психодіагностики обдарованості.
2. Обдарованість та її тестування.
3. Труднощі при виявленні обдарованих учнів
4. Неформалізовані методи діагностики обдарованих дітей.
5. Фактори, які впливають на якість психодіагностичних обстежень.
1. Особливості психодіагностики обдарованості
Зупинимося на наступних напрямках діагностичних досліджень обдарованості перший безпосередньо пов'язаний з завданням встановлення самого феномену обдарованості використовуються різні методи, які дозволяють встановити кількісні чи якісні характеристики обдарованості (її вид, рівень розвитку і т. ін.)Визнання ролі соціальних умову яких розвивається дитина, приводить до створення спеціалізованих методів виявлення обдарованості для представників різних (нетипових) груп населення (дітей із сільської місцевості, дітей із малозабезпечених сімей, дітей, що мають різні вади, і т. ін.).
Другийу тих випадках, коли завдання ставиться ширше і передбачає не тільки відбір, ай психологічну допомогу обдарованій дитині, сфера діагностики суттєво розширюється. Вона може включати встановлення особливостей взаємовідносин дитини з ровесниками, дорослими, наявність чи відсутність різних форм дисбалансу (соціального, емоційного, моторного) в розвитку психіки дитини та інші параметри.
Третій – дослідження, спрямовані на отримання нових теоретичних і експериментальних даних про проблеми обдарованості. Ці дослідження можуть включати широкий спектр діагностичних методів, які спрямовані на виявлення нових закономірностей і взаємозв'язків між параметрами обдарованості і іншими характеристиками самого суб'єкта, оточуючого його середовища і т. ін.
Етапи виявлення обдарованих дітей
Перший – аналітичний етап враховуються відомості про високі успіхи в певному виді діяльності від батьків і педагогів, а також використовуються результати групових тестувань. Це дозволяє окреслити коло дітей для більш поглибленого індивідуального дослідження.
Другий – діагностичний: проводиться індивідуальна оцінка творчих можливостей і особливостей нервово-психологічного статусу дитини. Відповідно до результатів першого етапу дитина обстежується набором психологічних тестів у залежності від переваги тих чи інших потенційних можливостей.

50
Третій етап: основне завдання відводиться педагогу – сформулювати й поглибити здібності обдарованої дитини. Це можна реалізувати за допомогою авторських програм, індивідуальних занять, консультацій і т. ін.
2. Обдарованість та її тестування
У 1884 р. англійський учений Френсіс Гальтон запропонував серію тестів відвідувачам Лондонської виставки. Гальтон (до речі, родич Ч. Дарвіна) був переконаний, що представники обдарованих сімей біологічно й інтелектуально вищі інших людей, а також, що жінки мають нижчий інтелект. Учений обстежив 10 тисяч осіб, провівши різні вимірювання (зріст, об’єм голови та ін.) й випробування (зорове розмежування, силу м’язів). На його подив, за цими параметрами видатні діячі науки нічим не відрізнялися від звичайних смертних. Більше того, йому довелось констатувати, що в жінок багато показників виявилися кращими, ніжу чоловіків. У 1885 р. Дж. Кеттел розробив більше 10 психологічних тестів, які він назвав ментальними. Цими тестами визначались швидкість рефлексів, час реакції, час сприймання нових подразників, больовий поріг при надавлюванні на шкіру, кількість літер, що запам’ятовувалися після прослуховування їх рядів та ін. За допомогою психологічних тестів Кеттел визначив параметри реакційна подразники різної сили. З’ясувалось, наприклад, що середній час сприймання звуку складає 0,1 с, а середній час реакції на цей звук – приблизно 0,2 сек. Деякі сучасні інтелектуальні ігри
(«Брейн-ринг», Угадай мелодію та ін.) керуються цим показником. У тестах Кеттела показником інтелекту був час, витрачений на розв’язування запропонованих завдань. Головним вимірювальним приладом психологів став хронометр чимшвидше виконував завдання піддослідний, тим більше балів він набирав.
Учені Біне і Сімон, розробники перших тестів на інтелект, розглядали його більш широко. На їхню думку, інтелектуальна людина та, яка правильно оцінює, розуміє і думає і яка завдяки своєму здоровому глуздові та ініціативності може пристосуватись до умов життя. Цю точку зору поділяв і Векслер – науковець, що створив уроці першу шкалу інтелекту для дорослих. Він вважав інтелект – це глобальна здатність розумно діяти, раціонально мислити і добре справлятись із життєвими обставинами, тобто успішно мірятись силою з навколишнім світом. Перші тести, що оцінюють інтелект, з’явилися на початку XX ст., коли французький уряд доручив Біне й Сімону скласти шкалу інтелектуальних здібностей для школярів. Мета – виявити обдарованих і відстаючих. Вимоги школи до учня були такими ж, які сьогодні, – швидке виконання завдань, котрі вимагають мобілізації пам’яті, формування понять, вирішення завдань, що не завжди пов'язаних із повсякденним досвідом

51 дитини. Головною проблемою викладачів стала повільна робота певної частини дітей, через яких відставав увесь клас. Тому потрібні були критерії для того, щоб повільних дітей направляти до молодших класів, а середні і швидкі учні могли просуватись з достатньою швидкістю. Керуючись такою концепцією навчання та відповідним їй типом інтелекту Біне і створив свою шкалу, яка була опублікована в 1905 р. Спочатку Біне зібрав велику інформацію про ті знання і навички, котрі давала школа. З’ясувалось, що учні повинні, наприклад, знати назви частин тіла, повторювати якісь фрази чи цифри, порівнювати відрізки прямих чи точки, змальовувати квадрат чи ромб, лічити у зворотному порядку, описувати якісь картини та ін. Він запропонував 10 наборів тестів по 6 завдань для кожної вікової групи (від 3 до 12 років. Наприклад, для чотирирічної дитини давались такі завдання Інтелектуальний тест Порівняти відрізки прямих різної довжини. Виявити відмінність у формі фігур. Порахувати 4 монети. Змалювати квадрат. Показати розуміння запитань Що треба робити, коли-хочеться спати Коли холодно Коли хочеться їсти Повторити 4 цифри.
Для дев'ятирічної: Назвати сьогоднішню дату (день тижня, число, місяць, рік. Класифікувати 5 предметів. Дати решту. Побудувати речення з трьох слів (хлопчик, річкам яч робота, гроші, люди пустеля, річки, озера. Повторити чотири цифри у зворотному порядку. Знайти риму до трьох різних слів (наприклад, назва тварини, що римується з словом гілка, що римується з словом веранда. При використанні цих тестів дитині певного хронологічною віку (ХВ) пропонувалися набори завдань для дітей 3, 4 років до того часу покине з’ясовувалось, щодалі вона вжене в змозі за обмежений час (яку школі) виконати їх. Визначався розумовий вік (РВ) дитини – за кожне виконане завдання зараховувалось 2 місяці (адже для кожної вікової групи, що мали діапазон 12 місяців були розроблені 6 завдань. Ці тести показували наскільки років (місяців) відстає дитина від однолітків чи випереджає їх. Німецький психолог Штерн у 1912 р. запропонував математичну рівність, що дозволяла незалежно від хронологічного віку дитини співвіднести її з нормальними дітьми цього ж віку. Так визначався коефіцієнт інтелекту IQ.
IQ = Розумовий вік (РВ) / Xронологічнй вік (ХВ) х 100.

52 У цього тестує недолік. Починаючи з певного хронологічною віку, ставало незрозуміло, яким є розумовий вік. Наприклад, що можна сказати якщо в річної людині, розумовий вік складає 37,5 років. Виявилось, що після 20-25 років IQ, вирахований за розумовим віком, уже втрачає сенс. Тому були розроблені таблиці на основі результатів одержаних при тестуванні кожної вікової групи. У 1939 р. Векслер створив шкалу інтелекту для дорослих, а в 1949 р – шкалу інтелекту для дітей. Ці тестові завдання, на відміну від тесту Біне, були однаковими для всіх незалежно відвіку. Основою оцінювання ставала кількість правильних відповідей, що порівнювалась із середнім числом для відповідної вікової групи. Ось приклади завдань шкали інтелекту Векслера для дітей.
Вербальна шкала
1.
Знання (е запитання із 30) У якому магазині купують цукор Судження (5-е запитання із 14) Що ти будеш робити, якщо побачиш щодо пошкоджених рейок підходить потяг Арифметика (е запитання із 16) Скільки коштує три марки якщо кожна коштує 7 центів Подібність (е запитання із 16) Що спільного між ножицями і котлом
Невербальна шкала
1.
Доповнити малюнки 20 малюнків, у кожному з них треба знайти деталь, якої не вистачає (наприклад, вуха в лисиці, стрічки на шляпі та ін.). Сюжет за малюнками розкласти малюнки так, щоб вийшов сюжет наприклад матч боксерів, пожежа, рибалка. Складання цілого з частин відтворити за двомірними моделями геометричні фігури з різнокольорових елементів. У нашій країні довготривалий час тести були майже заборонені, що гальмувало розробку вітчизняних варіантів тестів, перевірку і якість адаптації зарубіжних тестів, а також навчання кваліфікованих спеціалістів- діагностів. За останні десятиріччя з’явилася низка праць, утому числі й навчальних посібників, присвячених проблемам психодіагностики
(Анастази А. Психологическое тестирование / Под. Ред. КМ. Гуревича, ВИ. Лубовского. – М, 1982; Гуревич КМ. Психологическая диагностика. – М, 1981; Общая психодиагностика / Под ред А.А. Бодалева, ВВ. Столина. – М, 1987 та ін.), було опубліковано велику кількість зарубіжних тестів. У сучасній практиці шкіл в Україні використовуються й інші тести, що визначають рівень інтелекту учнів. Особливо популярними є тести
Г.Ю. Айзенка. Зупинятися на їх аналізі не будемо, так як вони в основному повторюють принципи тестів Біне й Векслера. Разом з тим багато дослідників відзначаються, що некомпетентне використання тестів (у першу чергу мова йде про зарубіжні тести) призводить до грубих помилок при виявленні обдарованості. У зв'язку з цим наголошується на необхідності подальшого удосконалення діагностичних

53 процедур, викликаного недостатнім теоретичним обґрунтуванням існуючих методів оцінки здібностей, недостатньою прогностичною силою багатьох тестів, високою залежністю результатів тестування від соціально-культурних факторів, діяльності піддослідних, специфіки тих практичних завдань, для розв'язання яких використовуються діагностичні процедури. Відомі вимоги до побудови й перевірки методик: стандартизація, тобто стале проведення та оцінка результатів дослідження надійність, стійкість результатів при повторенні досліду на одних і тих же піддослідних
валідність – придатність для вимірювання саме того, нащо спрямована методика, ефективність її в цьому відношенні.
3. Труднощі при виявленні обдарованих учнів
Серед суб’єктивних та об’єктивних причин, які заважають розпізнаванню дитячої обдарованості, вкажемо наступні надмірна довіра до тестування стереотипні очікування затримка у розвитку дитини особливості поведінки в класі (н-лад пасивність недостатня кількість відомостей про дитину. Найбільш серйозними й поширеними перепонами у виявленні дітей з високим інтелектом є стереотипні очікування, які складаються під впливом інформації про результати попередніх досліджень і життєвих уявленнях про обдарованих дітей. Учителі часто вважають, що дитина з високим інтелектом перевищує норми у всьому. Тому вони очікують від такого учня великої емоційної і соціальної зрілості, тобто більшої адаптованості, самоконтролю, незалежності, відповідальності. Педагоги не вважають обдарованим учня, який вимагає індивідуалізації навчання і допомоги, якщо вона демонструє деяку незрілість соціального й емоційного розвитку. Учителі переконані, що дійсно обдарована дитина гарно встигає і перевершує всіх з більшості предметів навчальної програми. Визначні успіхи дитини тільки з одного предмета, учитель може сприймати як результат особливого впливу сім’ї: батьки допомагають їй у тій галузі, де процвітають самі. Ще один вид очікувань – це припущення, що обдарованим завжди притаманна висока мотивація до досягнень, яка виявляється в намаганні бути кращим, у свідомих зусиллях у навчанні й позитивному ставленні до школи. Однак практика показує, що діти з високим інтелектом нерідко налаштовані вкрай негативно по відношенню до школи і навчання в ній. Висока мотивація до досягнень може слугувати ознакою обдарованості, але відсутність її ще не говорить про зворотнє.
4. Неформалізовані методи діагностики обдарованості
Спостереження. Щоб зробити висновок про обдарованість дитини,

54 потрібно виявити те поєднання психологічних якостей, яке притаманне саме їй, тобто потрібна цілісна характеристика, котру можна отримати шляхом різносторонніх спостережень.
Перевага спостереження утому, що воно може проходити в природніх умовах, коли експериментатору відкривається немало тонкощів. Так з метою вивчення індивідуальних різниць у допитливості створюється ситуація, що дозволяє спостерігати затим, чи буде дитина використовувати наданий їй час для продовження заняття, пов’язаного з виявленням чогось загадкового. Педагог, особливо якщо він працює з обдарованими дітьми, повинен володіти культурою кожного із типів спостереження, запропонованих
М.Я. Басовим: перший (дослідницький чи вибірковий) – спостереження проводиться з певною метою, з тим, щоб фіксувалися тільки потрібні факти і явища, не звертаючи увагу на інші. Наприклад, можна спеціально спостерігати за динамікою працездатності дитини чи надовго вистачить її зосередженості, коли і в якій формі можуть виявлятися ознаки втоми.
Другий(вичікувальний) – коли спостерігаючий вільний від раніше прийнятої думки, намагаючись отримати уявлення про особливості особи, за якою спостерігають без відбору якихось певних проявів. Н-д, так спостерігають на початкових етапах знайомства з дитиною.
Третій (мимовільне чи змушене) – відсутня будь-яка попередня підготовка і спостереження викликане самим фактом появи об’єкта в полі уваги.
Складання психологічної характеристики. О.Ф. Лазурський розробив наступні правила складання психологічної характеристики: 1) спостерігач обирає факти, уявляючи собі, до якої саме сторони особистості відноситься даний вияв 2) записуються лише факти, і, якщо окремі спостереження заперечують одне одного, протиріччя не слід згладжувати 3) необхідно описувати також і ті зовнішні умови, при яких певний прояв було помічено.
Позитивні моменти спостереження: дозволяє конкретизувати й розширювати в нових проявах інформацію про феномен, що вивчається збагачує вихідну гіпотезу, дає приріст психологічних знань від нього можна очікувати чогось нового.
Біографічний метод включає лонгітюдні дослідження (продовжені,
довгі) – систематичне спостереження за піддослідними протягом кількох років. Вивчення може продовжуватися безперервно, а може бути з перервами – ніби зрізи, що з’єднуються пунктиром. Як писав М.Я. Басов, такі спостереження за однією і тією ж дитиною дають можливість бачити, як швидко змінюється вона у своєму зовнішньому і внутрішньому вигляді, як розквітає її особистість, ускладнюються і доповнюються день за днем, місяць за місяцем, рік зароком все новими якостями. Великий інтерес для вивчення обдарованості становить біографічний

55
метод. Історія його розробки в психології, головним чином під кутом зору розвитку особистості, отримала теоретичний викладу працях
К.О. Абульханової-Славської. І хоча немає узагальнюючих теоретичних праць спеціально про залежність між траєкторією життя та обдарованістю, нерідко конкретні дослідницькі підходи до вивчення обдарованості бувають невіддільні від простеження життєвого шляху.
Опитувальники. Розроблення біографічного методу пов’язано з використанням таких способів отримання інформації, як опитувальники, звернені до самої досліджуваної особи, бесіди й інтерв’ю з нею, а також опитувальники для оточення, вивчення продуктів діяльності, щоденників, листів і т. ін. Для прикладу наведемо наступні опитувальники:
І.

ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ ДИТЯЧИХ
ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
1)
В чому на Ваш погляд, виявляється здібності найбільш обдарованих дітей Вашої групи Якими видами діяльності найбільше цікавляться ці діти (кожний зокрема Схарактеризуйте, будь ласка, вияви творчої фантазії обдарованих дітей Вашої групи. В чому ви вбачаєте оригінальність запитань, які ставлять обдаровані діти Наведіть , будь ласка, приклади таких запитань. Можливо, ви хочете поділитися власними спостереженнями щодо неординарних особистісних виявів обдарованих дітей.
ІІ. ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ БАТЬКІВ
1)
Чим найбільше цікавиться Ваша дитина У скільки років Ваша дитина навчилась читати Вас дивують запитання Вашої дитини своєю оригінальністю Наведіть, будь ласка, приклади таких запитань. Розкажіть, будь ласка, про такі ситуації – побутові чи ігрові, які доводилось самостійно вирішувати Вашій дитині. В чому виявилась при цьому її кмітливість Які здібності, на вашу думку, розвинуті найбільше у Вашої дитини В якому віці виявились у дитини здібності Які Чи любить ваша дитина фантазувати
ІІІ. ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ДІТЕЙ
1)
Що тобі найбільше подобається гратися слухати розповіді дорослих самостійно читати, малювати, ліпити Чити маєш вдома набори кубиків конструктори, а окремо Лєго? Тобі подобається щось з ними робити Що саме Щонайкраще в

56 тебе виходить Ти любиш фантазувати Ти комусь розповідаєш про свої фантазії Яка твоя найулюбленіша справа (Вдома, в дитячому садочку) ? Як показав аналіз експериментальних даних обдаровані діти старшого дошкільного віку відрізняються від ровесників із середнім рівнем розумового розвитку такими ознаками інтерес до розумової діяльності гарна пам’ять; запитання не за віком (Що таке закон Що полюбляють їсти дрозофіли Чому вони злітаються на оцет Що таке космос Де ночує сонечко Як жила перша людина А де живуть із задоволенням швидко викладають звукові моделі слів, читають з 4-5 років одночасно виконують кілька видів діяльності (наприклад, конструюють і співають грають і придумують віршики дуже допитливі багата фантазія, уява (наприклад, дівчинка, намалювавши картину, – спектр від жовтого до червоного кольору – назвала свою роботу Каченятко, що посміхається вусі види діяльності вносять елементи творчості романтичні. Люблять говорити, використовуючи образні вислови, порівняння, епітети (так, під час спостереження за птахами, що летять у вирій, хлопчик сказав Я б нікуди не полетів від рідного дому, як вони можуть так далеко летіти, мабуть, летять і плачуть самостійні, наполегливі, кмітливі ранній вияв здібностей (наприклад, музичні – 1 рік здібності до технічного конструювання – 8 місяців малює фарбами з 9 місяців грає на піаніно з двох років беруть участь у іграх, що пов’язані з розумовою діяльністю наприклад, складання мозаїки грав шахи.
Л.В. Попова стверджує, що серед нових діагностичних методик на перший план виходить біографічний опитувальник як більш надійний, ніж традиційні тести, засіб виявлення творчих можливостей і прогнозу досягнень.
Біографічні опитувальники можуть бути використані для виявлення психологічних особливостей осіб, чия обдарованість визначалась іншими способами.
Індивідуальний лонгітюд. Обдарованість – це завжди індивідуально, і тут кожен випадок вимагає перш за все індивідуального лонгітюду, тобто монографічного описуй аналізу. Індивідуальний лонгітюд, що досягається особистим спостереженням, у живому контакті чи шляхом прогнозування за словами рідних, близьких, може дати велику й надійну інформацію про людину будь-якого віку (чим

57 старший піддослідний, тим більшу роль можуть відігравати й дані самоспостереження. Головне, що відрізняє біографічний метод, який використовується стосовно дітей, – це цілісне вивчення особистості дитини, її інтелекту встановленні, в розвитку. Таким чином, матеріали, які збираються біографічним методом, можуть не тільки допомогти впіймати дійсно перспективні ознаки обдарованості, ай застерегти проти поспішних висновків про майбутнє дитини за початком її життя. Біографічний метод, коли мова йде про дітей, передбачає перш за все спостереження, бесіди з батьками, а також використання опитувальників і тестів. Це комплексне неформалізоване вивчення, яке повинно закінчитися психологічною характеристикою, що включає аналізі висновок з приводу того, що вдалося побачити й дізнатися (це і буде діагноз з елементами прогнозу.
5. Фактори, які впливають на якість психодіагностичного
обстеження
Окрім труднощів виявлення талановитих дітей, пов’язаних із недостатньою розробленістю теоретичних основ виявлення обдарованості, з проблемами диференціації її видів, помилки у прогнозі виникають і внаслідок впливу багаточисленних факторів, які потенціально можуть внести похибку в результати вимірювання.
До суттєвих факторів, які можуть привести до помилкового
діагностичного висновку, відносять вік дітей чим менший вік дітей, тим частіше вони виявляють сором’язливість, страх перед незнайомими дорослими, легко відволікаються від виконання тестових завдань у маленької дитини взагалі може бути відсутнім бажання добре виконати тестове завдання або вона інколи сама доповнює інструкцію експериментатора н.д. одна р. дитина під час виконання тесту Кеттелла не звертала уваги на вказівки експериментатора про обмеження часу, намагалася зробити різні замальовки на полях тестового зошиту. На зауваження експериментатора дитина відповіла, що хоче зробити зошит красивим (суто дитяча реакція піддослідного тривожність дітей на дітей впливають особистісні особливості експериментатора, його вік, зовнішність, поведінка під час тестування, а також багаточисленні ситуативні фактори особливості приміщень, у яких проходить обстеження, присутність інших людей, намагання батьків підготувати дитину до тестування, минулий досвід спілкування з експериментатором важливе значення маєте ставлення до проблеми обдарованих дітей, їх виявлення і навчання, яке складається у суспільстві й відображається у засобах масової інформації. Так р. хлопчик, що плакав перед кімнатою, у якій проходило обстеження, пояснив свій страх так Я дуже боюся дати неправильну відповідь, адже тоді мене не візьмуть

58 до гарної гімназії для розумних дітей і відправлять в погану школу для дурних рівень розвитку здібностей не є фіксованим і змінюється як спонтанно, такі в результаті активних цілеспрямованих впливів. Шляхом варіювання інструкцій, а також низки інших способів можна суттєво підвищити продуктивність інтелектуальної і творчої діяльності суб’єкта це ставить під сумнів саму можливість тестування здібностей. Разом з тим не можна відкинути той багатий досвід, який було нагромаджено в галузі використання психологічних тестів для виявлення обдарованості. Виявлення обдарованих дітей – складний, багатоаспектний і довготривалий процес, який обов’язково передбачає врахування вікових особливостей розвитку. Тому про потенціал дитини неможливо робити висновок на основі одноразової процедури тестування. Необхідно піклуватися проте, щоб гранично знизити ймовірність помилки, яку можна допустити під час оцінювання обдарованості.
Література:
1.
Диагностика и развитие творческих способностей детей дошкольного возраста // Обдарована дитина. – 1998. - №3. – С. 16–19.
2.
Гильбух ЮЗ. Внимание: одарённые дети. – М Знание, 1991.– 79 с.
3.
Одарённые дети / Под ред. Г. В. Бурменской, В. М. Слуцкого. – М
Прогресс, 1991. – 380 с.
4.
Психология одарённости детей и подростков : Учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Под ред. Н. С. Лейтеса. – М
Академия, 2000. – С. Куліш НМ. Обдарованість і способи її виявлення у дітей старшого дошкільного віку // Наукові записи Розвиток ідей Г. С. Костюка в сучасних психологічних дослідженнях. – К, 2000. – Вип. 20(2). – С.
6.
Моляко В. А, Кульчицкая Е. И, Литвинова Н. И. Психологические вопросы выявления одарённости. – К Знание, 1992. – 57 с.
Завдання для самоконтролю
1.
Охарактеризуйте зміст етапів виявлення обдарованих дітей. Чи завжди тестування повинно базуватися на певних принципах За допомогою яких тестів можна визначити обдарованість У чому виявляються позитивні аспекти спостереження як методу діагностики обдарованості Доведіть значущість біографічного методу при діагностуванні обдарованості. Проаналізуйте фактори, які впливають на якість психодіагностичного обстеження.

59


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал