Н. М. Куліш соціально-психологічні аспекти




Сторінка3/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5
ТЕМА 4.
CОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНИХ
ДІТЕЙ
1. Соціально-психологічна характеристика обдарованих дітей та їхні проблеми.
2. Обдарована дитина всім ї.
2.1. Обдаровані підлітки всім ї.
3. Напрямки роботи педагога з батьками обдарованих дітей.
4. Особистісні проблеми обдарованих дітей і особливості їхньої самооцінки.
1. Соціально-психологічна характеристика обдарованих дітей
та їхні проблеми
Вітчизняними дослідникам помічено, що
обдаровані
діти
відрізняються оригінальними, непередбачуваними
соціальними
характеристиками.
В.О. Моляко з цього приводу стверджує Вже одне те, що такі діти легко виконують завдання у дитячому садочку, мають гарну пам’ять, привертає до них увагу. Збоку навколишніх ровесників це може викликати подвійне ставлення водних захоплення, в інших – заздрість і пов’язані з цим почуття. У вихователя обдарована дитина також іноді пробуджує суперечливе ставлення з одного боку, вихователь розуміє, що така дитина потребує спеціальної і більш складної праці, аз іншого – він дає знання середнім і мало уваги приділяє (іноді й зовсім не приділяє) обдарованим дітям. Почуття справедливості в обдарованих дітей дуже рано набуває виразної екстравертивної спрямованості, нащо й вказує Текекс. Обдаровані діти гостро сприймають суспільну несправедливість, встановлюють високі вимоги до себе й навколишніх, щиро реагують направду, справедливість, гармонію та природу, що обумовлює широту їхніх особистих систем цінностей. Обдаровані діти, які їхні однолітки, у молодшому шкільному віці – егоцентристи. Непорозуміння в спілкуванні призводять до того, що обдарованих егоїстів не приймають до дитячого гурту. Тому в них виникає негативне самосприймання, прагнення зрозуміти себе, знайти вадив своєму характері. З іншого боку, через свій егоцентризм обдаровані діти сприймають усе, що відбувається довкола, на свою адресу, на все реагують. Інколи вони почувають себе винними навіть тоді, коли їхні в чому не звинувачують. Нейтральна репліка оцінюється ними як серйозне персональне зауваження,
– зазначає І.С. Волощук. Багато обдарованих дітей, усвідомлюючи свої здібності, визнають тільки перше місце, а друге чи третє сприймають як поразку, себе ж як

26 невдаху там же.
Аналіз особливостей психічного складу та соціальної поведінки обдарованої дитини приводить до висновку, що її власні пріоритети, схильності й захоплення вражаюче відрізняються від однолітків. Така нестандартність, на думку зарубіжних дослідників, породжує низку проблемна шляху підтримки реально діючих контактів між обдарованою дитиною та довкіллям. Так, наприклад, К. Текекс ці проблеми умовно поділяє на два рівні
1) мікросоціальний (обдарована дитина і референтна група а) обдарована дитина значно менше спить б) наділена підвищеною пізнавальною активністю в) має труднощів навчанні.
2) макросоціальний (обдарована дитина і суспільство а) фетишизація суспільством звичайної, середньої людини б) антиінтелектуалізм.
В.О. Моляко зазначає, що в обдарованих дітей досить часто з’являється неприязнь до відвідування дитячого садка, інтерпретоване дорослими як примха. Проте в обдарованої дитини таке ставлення часто з’являється від того, що їй нецікаво уколі ровесників, у спілкуванні з ними, в іграх. Справа втім, що дитина більш розвинена, вона швидко все засвоює, її не цікавить стандарті одноманіття, їй хочеться творчості, навіть в іграх, заняттях. У обдарованої дитини розвинений пізнавальний інтерес. Що вона може отримати від ровесників, якщо вони не завжди навіть розуміють те, що її цікавить. І далі В.О. Моляко констатує, все це приводить до того, що така дитина стає ізольованою. Іншим варіантом поведінки обдарованої дитини у її спілкуванні з ровесниками може бути нетерплячість до тих, хто стоїть нижче в інтелектуальному розвитку, яка виявляється в роздратуванні, що ровесники не можуть розібратися втому, що легко дається обдарованій дитині.
Питанням адаптації обдарованих дітей у суспільстві займалася
Л. Холлінгзуорт. Серед проблем, з якими зустрічаються неординарні діти в повсякденні, на її думку, головними є такі несхильність до конформізму викликає обурення навколишніх, особливо дорослих заглиблення у філософські проблеми сприймається неадекватно внутрішня невідрегульованість», невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком успіхи спонукають малюків і їхніх батьків очікувати легкості у всіх починаннях підвищена подразливість відносно невербальних сигналів навколишніх (може призводити до перебільшених страхів феномен обдарованості часто супроводжується уразливістю дитини, що пояснюється її егоцентризмом (схильні відносити все, що відбувається навколо, на свій рахунок. Дуже часто обдаровані діти не можуть обрати правильний шлях розв’язання соціальних та комунікативних проблема тому вдаються до

27 такого типу поведінки, який сприймається довкіллям негативно. Моделі подібної поведінки та їх аналіз запропонувала К. Текекс. Вона зазначає, що перша типова ситуація невдалої поведінки обдарованої дитини виникає при спілкуванні намагання переривати співрозмовника і пропонувати свою відповідь тоді, коли він ще неготовий на неї адекватно відреагувати. Дуже неприємною для співрозмовника є звичка обдарованої дитини виправляти інших. Ця звичка виникає з поєднання альтруїзму та дитячого егоцентризму. Остання з моделей негативної поведінки – висміювання та зневажання навколишнього. Текекс дає пораду Якщо ваша дитина постійно сміється над товаришами у грі, над братами і сестрами і навіть над педагогами – замисліться добре, чи немає серед її оточення будь-якого джерела болю, страждання.
Л.Е. Орбан, В.Д. Хрущ виділяли такі соціально-психологічні проблеми
обдарованих дітей
«1. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком. Обдарована дитина надає перевагу спілкуванню та іграм з дітьми старшого віку. Тому їй важко стати лідером, адже вона поступається останнім у фізичному розвиткові.
2. Обдарованим дітям подобаються складні ігри та нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники із середніми здібностями. Внаслідок цього обдарована дитина опиняється в ізоляції, заглиблюється у свій внутрішній світ.
3. Обдарованій дитині притаманна внутрішня потреба удосконалення. Вона не заспокоюється, покине досягне вищого рівня. Ця властивість виявляється дуже рано. У той же часу дитини яскраво виражене відчуття незадоволеності. Таке ставлення до себе пов’язане з характерним для обдарованої дитини прагненням досягти досконалості в усьому, чим вона займається. Дитина дуже критично ставиться до власних досягнень, часто незадоволена, а звідси – відчуття власної неадекватності. Обдарована дитина нерідко ставить перед собою завищені цілі. Не маючи можливості реалізувати їх, вона починає переживати. З іншого боку, прагнення до вдосконалення і є тією силою, яка приводить до високих досягнень.
4. Оскільки обдарована дитина сприйнятлива до сенсорних стимулів і краще розуміє відношення та зв’язки, вона схильна до критичного ставлення не лише до себе, ай до оточуючих. Обдарована дитина більш вразлива, вона часто сприймає слова чи невербальні сигнали як вияви неприязні збоку інших. Таку дитину вважають гіперактивною, оскільки вона постійно реагує нарізні подразники і стимули. У силу природної допитливості та прагнення до пізнання обдарована дитина нерідко монополізує увагу вихователів, батьків. Це викликає непорозуміння у стосунках з іншими дітьми, яких дратує прагнення такої уваги. Обдарована дитина буває недостатньо толерантна з дітьми, нижчими за неї в інтелектуальному розвитку. Вона може відштовхувати навколишніх зауваженнями, які виражають зневагу чи

28 нетерпимість. Важлива умова успішного розвитку та виховання обдарованих дошкільників – повноцінне спілкування з ровесниками і встановлення між ними емоційно сприятливих стосунків. На думку авторів (Kirk S., Kitano M.N., Korby D.E.), деякі особливості поведінки обдарованої дитини можуть привести до нерозуміння її ровесниками, конфліктності у взаємовідносинах, аж до ізоляції збоку дітей, які мають звичайний рівень розвитку здібностей. Основою багатьох особливостей поведінки обдарованих, що порушують їхні стосунки з людьми, є нерівномірність психічного розвитку високий розвиток інтелектуальних здібностей не завжди супроводжується відповідним високим емоційним і соціальним розвитком.
Ворожість до школи
. Таке ставлення пояснюється тим, що навчальна програма нудна й нецікава для обдарованих дітей. Порушення поведінки можуть бути тому, що навчальний план не відповідає їхнім здібностям, адже він може бути заниженим. У них є свої особисті інтереси, у які вони заглиблюються, і їх зовсім не цікавить те, що відбувається у класі воно здається їм дріб’язковим. Обдарована дитина випадає із звичайного, стандартного. Школа зі своєю обов’язковістю, відсутністю свободи для творчості дратує, викликає нудьгу, ато й взагалі небажання її відвідувати. І розпочинаються гоніння вчителі, не розуміючи дитину, скаржаться батькам, тів свою чергу, вимагають стандартної поведінки. Дитина, сконцентрована на власних інтересах, не може зрозуміти, чого ще від неї хочуть, коли вона працює, щось шукає, цікавиться певною проблемою.
Ігрові інтереси
. Обдарованим подобаються складні ігри й нецікаві ті, якими захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина може опинитися в ізоляції. Обдарована дитина буває нетерпима до тих, хто інтелектуально нижчий і не бажає підвищувати свій рівень, немає наміру чимось зацікавитися. Вона мало спілкується з такими ровесниками, адже їй з ними нудно й нецікаво, а намагається товаришувати з тими, хто старший, більше знає і має певні пізнавальні інтереси.
Конформність. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, несхильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти не збігаються з їхніми інтересами. Обдаровані діти чутливі до пошуку нових проблем, їх відрізняють бажання фантазувати, оригінальність, вони не втомлюються у своїх пізнавальних пошуках, мислять нестандартно й виявляють творчу активність. Творчо обдаровані діти не цікавляться звичайним, відомим, але коли їм доводиться вирішувати творчі завдання, наче перевтілюються: із задоволенням їх виконують, у захваті від того, що створили щось нове й оригінальне.

29
Заглиблення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей характерне замислення над такими явищами, як космос, смерть, природа, життя людей, релігійні вірування і філософські проблеми.
Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним
розвитком. Обдаровані діти часто прагнуть спілкуватися з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко ставати лідерами
Прагнення до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси – відчуття незадоволеності, власної неадекватності та занижена самооцінка як результат прагнення до вищого.
Потреба в увазі дорослих. Через прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Це викликає непорозуміння у стосунках з іншими дітьми. Часто обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, рівень інтелектуального розвитку яких є нижчим за їхній. Дослідники вказують на високу чутливість обдарованих дітей до нових ситуацій. Тому вчителі й батьки повинні бути доброзичливими і чуйними, розуміти особливості психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби й інтереси, мати високий рівень інтелектуального розвитку, широке коло інтересів і умінь, відповідну ерудицію, виявляти гнучкість, готовність до перегляду своїх поглядів і прагнути до постійного самовдосконалення. Зазначені вище особливості поведінки обдарованої дитини і спричиняють низку непорозумінь у взаєминах з педагогами та ровесниками, а інколи й з батьками. Глибока і змістовна обізнаність обдарованої дитини в якійсь галузі науки чи мистецтва, яскраві вияви здібностей, академічні успіхи викликають або велике захоплення і повагу, або заздрість і ставлення, пов’язане з цим почуттям Отже поведінка обдарованої дитинине завжди відповідає загальноприйнятим стандартам збоку ровесників глибока і змістовна обізнаність обдарованих дітей у певній галузі знань може викликати реакції двох типів захоплення, повагу або заздрість високий рівень знань, загальний інтелектуальний або творчий потенціал обдарованого учня можуть не відповідати професійності педагога, що гальмує індивідуальний розвиток збоку батьків спілкування з обдарованою дитиною може виявлятися у формі підтримки і стимулювання в певній галузі знань, алей може викликати в них лише здивування і нерозуміння причин своєрідної поведінки дитини. Отже, обдарована дитина завдяки асинхронному розвитку розумової, фізичної та емоційної сфер, деяким психосоціальним особливостям і специфічним захопленням часто опиняється в стані взаємного непорозуміння з навколишніми людьми. Комунікативні проблеми
виникають на двох рівнях усім ї та суспільстві в цілому.

30
Випереджаючий розумовий розвиток дитини породжує проблемні ситуації такої складності, які вона за своїми віковими можливостями неспроможна розумно й безконфліктно розв’язати. Саме тому необхідно за
здібностями бачити перш за все людину з її достоїнствами та недоліками.
Тільки такий підхід здатний забезпечить і особистісний розвиток обдарованих дітей і їхніх здібностей. Дорослі повинні сприяти не тільки розумовому, ай особистісному розвиткові обдарованої дитини. Розвиток особистості обдарованої дитини – невід’ємна складова соціально значимої проблеми зі створення оптимальних умов для самоактуалізації обдарованих дітей. Таким чином, на ранніх етапах онтогенезу провідну роль установленні обдарованої особистості відіграють особливості соціального оточення дитини, коло її спілкування, характеристики життєвих подій, що залишають свій сліду свідомості. Випадкова на перший погляд подія, котра відбулася в дитинстві, може виявитися першою ланкою у формуванні обдарованої особистості. Домагання визнання реалізуються дитиною через включення в суспільно значимі форми діяльності, у спілкування, у конкурентні стосунки з іншими дітьми. Це сприяє виявленню, формуванню і усвідомленню здібностей як таких особливостей, які відрізняють її від інших людей у плані успішності діяльності. Цей момент є надзвичайно важливим у розвитку обдарованої дитини. ЛІ. Анциферова пише Усвідомлення особистістю власних здібностей виступає як зняття бар’єру між актуальним і потенціальним у її психологічній організації. Потенції особистості актуалізуються, в усвідомлених здібностях вона виявляє нові грані і включає в свою ціннісно-смислову структуру. Усвідомлення власних здібностей як цінностей, їх відмінності від цінностей навколишніх (рідко найближче оточення складається із обдарованих людей) сприяє тому, що особистість починає шукати ціннісної єдності на інших рівнях стосунків. Мабуть, історичне й особистісне дорослішання дитини виражається в діалектичному процесі розширення її ідентичності до масштабу людства й одночасно поглибленні її до все більш повного та конкретного прийняття своєї унікальної індивідуальності. Актуальнішими стають загальнолюдські цінності, вираженішими – індивідуальні особливості. Через ідентифікацію з навколишніми дитина приходить до повного усвідомлення своєї індивідуальності, і, навпаки, прилучення до загальнолюдських цінностей можливе лише через повне вираження своєї самобутності.
2. Обдарована дитина всім ї
Багато психологічних проблем обдарованих дітей зумовлені ставленням батьків до самого факту обдарованості їхньої дитини. Найголовніша з них утому, що в обдарованих дітях оточуючі бачать нездібних, лінивих, навіть аномальних. Ранній і незвичайний розвиток

31 дитини найчастіше не помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким загальним рівнем культури. Усім ях, де дитина одна або всі діти відрізняються особливими здібностями, також нерідко втрачають обдаровану дитину, оскільки її ні з ким порівняти. Інший варіант – батьки проти зарахування своїх дітей до обдарованих. Таке заперечення може бути явним чи прихованим, але в будь-якому випадку воно визначається поширеними батьківськими стереотипами розумник знайшовся. Другорядні, стосовно таких антитюдів батьківські стереотипи виглядають приблизно так Моя дитина ненормальна, їй складно з ровесниками. Яне хочу, щоб вона була нещасливою. Але коли батьки закривають очі на особливі здібності дітей, всеодно вони продовжують впливати на стосунки дитини з оточуючими. Тоді дитині самостійно доводиться орієнтуватися в соціальних наслідках і складних ситуаціях. Вплив подібних соціальних установок і стереотипів батьків настановлення, а точніше, негативізацію Я-концепції дитини, складно переоцінити. Почуття провини, неприйняття себе, намагання бути як всі ускладнюють або викривляють природний розвиток особистості. Поведінка втрачає щирість. Батьки можуть відчувати провину через те, що, як їм здається, вони неповністю або не так, як належить, виконують свої обов’язки стосовно обдарованої дитини. Найчастіше це пов'язано із соціально-економічним статусом сім'ї – розвиток дітей, їхня освіта вимагають грошей, і значних. Діти у свою чергу теж картаються, відчуваючи, що батьки заради них напружуються понад силу. Інколи, що батьки бачать обдарованість там, де її немає. Особливо у випадках, коли самі батьки талановиті у якійсь галузі. Вони очікують від дитини того ж і бажане видають за дійсне. Інша категорія батьків, які не реалізували свої здібності й бажання, нерідко намагаються реалізуватися через дітей і не можуть побачити в дітях відповідні здібності. Важкість батьківських очікувань – непідсильний тягар для дитини.
Оціночне ставлення до обдарованої дитини особливо небезпечне. У мене нічого ніколи не виходить, Яні нащо нездатний так часто стверджують діти, які досягають значних успіхів. Цінність будь-яких успіхів і досягнень втрачається, адже така дитина бачить себе ніби вимогливим батьківським оком і чує голос От Тоня, сусідка, уже і по-англійськи розмовляє і танцює і… її вже по телевізору показують, а ти ж у нас, недотепна ні до чого Займатися чимось просто заради процесу, із задоволення дитина, а потім і дорослий, орієнтований батьками на кращий результатне може й не хоче. І тоді а) талант може бути заритим уземлю б) розвивається невротичне намагання завжди бути першим в) зайві батьківські амбіції подеколи супроводжуються високим рівнем агресивності й ворожості дітей.

32 Завдання батьків полягає втому, щоб виявити обдарованість у ранньому дитинстві й дати їй розвинутися. Для батьків важливо не тільки виявити обдарованість, ай відповідно ставитися до такої дитини. Непотрібно виокремлювати її серед дітей, адже це приведе до негативного ставлення до неї.
2.1. Обдаровані підлітки всім ї
Ступінь і характер вияву вікових особливостей підлітка залежить від багатьох обставину тому числі й від рівня спрямованості його обдарованості. У підлітковому віці (від 11-12 до 14-15 р) відбувається прискорене фізичне (утому числі статеве) дозрівання організму, котре виявляється у зовнішньому вигляді, внутрішньому стані та поведінці підлітка. Швидкі зовнішні зміни супроводжуються прискореним зростанням самооцінки, почуттям дорослості, домагань на відповідне ставлення оточуючих (перш за все батьків і педагогів. Прискорений фізичний розвиток виявляється і в підвищеній активності підлітків, у пошуку можливостей для задоволення потреби діяльності. Спілкування з ровесниками стає провідною формою вияву активності. У цей період життя загострюється бажання швидше стати дорослим. Відсутність поглядів, досвіду, оцінок нерідко приводить до відхилень у поведінці, до порушення порядку, загострення стосунків з батьками, педагогами та іншими дорослими. Все це може негативно впливати наставлення до навчання і його результати. Батьки повинні пам’ятати про ці особливості підлітків та враховувати у стосунках з ними. Сприятливими у цьому віці є відносини дружні, спокійні, доброзичливі. Практика показує , що повчання, вимогливість у цій ситуації безсилі. Батьки повинні вийти на дорослий рівень спілкування зі своїми підлітками обговорювати труднощі, які виникають, негативні тенденції у поведінці, результати навчання, плани на майбутнє. Підлітки потребують більш уважного, доброзичливого ставлення, підтримки, адже, що визнання дорослості, довіри до можливостей підлітка, схвалення його думок і дій формують позитивне ставлення підлітка до дорослого
(Ковальов А.Г.). Замість «відчитувань» та вимогливості – з’ясування причин, порада, побажання. Не бути злим, знервованим, сухим, викликати довіру, повагу до себе. При всіх труднощах, ускладненнях обстановки необхідно використовувати можливості для зближення, взаємної довіри й доброзичливості, і тільки на їх основі – для виховного позитивного впливу. При цьому захоплення шкільними предметами чи якоюсь діяльністю може стати домінуючим, відволікти підлітка від небажаних розваг, знайомстві справ. Таке захоплення зазвичай є результатом чийогось впливу. Тому батькам важливо продемонструвати особистий приклад зацікавленого ставлення до діяльності дитини, стимулювати її до спілкування з цікавими людьми, уважно підбирати літературу яку читає підліток.

33 Батьки повинні допомогти дитині вибрати високу мету. Вона може бути пов’язана з необхідністю оволодіння тими чи іншими шкільними предметами для вступу до вузу. Така мета захопить підлітка, сприятиме вияву в нього задатків, їх переростання у відповідні здібності, зведе до мінімуму небажані захоплення. Підлітки здатні аналізувати життя, поведінку оточення, ставити перед собою цілі, продумувати плани дій. Батьки повинні принагідно брати участь в обговоренні особливостей поведінки, вчинків, ставлень оточення, утому числі і свого власного. Робити це треба нечасто, тактовно, без повчань. Важливо, щоб бесіди ініціювалися самим підлітком. Підлітки спираються у своїй діяльності на словесно-логічну смислову) пам’ять, використовують прийоми опосередкованого, довільного запам’ятовування; здатні систематизувати свої знання. Батькам необхідно допомогти дітям у формуванні системи знань. Для цього при обговоренні з ними тих чи інших навчальних питань бажано ненав’язливо пояснити не тільки важливість систематизації знань з відповідного навчального предмета, а доречність пов’язування навчального матеріалу з раніше засвоєним, виявлення спільних та характерних особливостей. Підліток повинен уміти під час самостійної роботи над вивченням матеріалу виділяти його основний зміст. У підлітків спостерігається підвищена активність, збудливість нервової системи, що виражається в нестійкості, непередбачуваності їхньої поведінки і дій, у мінливості настрою. Усе це не сприяє вияву природних задатків, розвитку здібностей підлітка. Батьки повинні зрозуміти і підтримати дитину. Щоб запобігти неорганізованості в діях і вчинках підлітка, пов’язаної із віковою збудливістю, батьки покликані показати особистий приклад організованості, зібраності, охайності. Під час розмов з дитиною повинні наводити приклади, переконливо підкреслюючи важливість вияву й розвитку цих якостей.
Обов’язок батьків реагувати на факти неуважності, неорганізованості, недостатньої акуратності при виконанні навчальних завдань, домашніх робіт. Але реакція мусить бути доброзичливою, супроводжуватися відповідними рекомендаціями, вірою у здатність підлітка змінити становище, що склалося. Поведінка підлітка й пов’язана з нею особлива допомога батьків залежать і від рівня розвитку та характеру його обдарованості дитини. Наявність і рівень розвитку задатків та здібностей підлітка виявляються у специфіці його захоплень, інтересів, схильностей, у тій легкості, з якою він виконує ту чи іншу діяльність. Оскільки здібності розвиваються у певній діяльності, їхнє формування великою мірою залежить від батьків, розуміння ними суті відповідних здібностей, готовність побачити їхні прояви й надати необхідну допомогу своїй дитині. Головне спрямування впливу – сприяти активізації навчальної

34 діяльності з метою вияву в підлітка задатків і здібностей, підтримувати інтерес, заохочувати досягнення, зміцнювати віру в свої сили й можливості, бажання удосконалювати характер підготовки.
3. Нестандартна дитина і школа
Діти з високими розумовими можливостями з нетерпінням чекають вступу до школи, хочуть стати учнями. Але таких дітей зустрічають не тільки радощі навчання, ай численні конфлікти. Труднощі розпочинаються з того, що дитина, яка випереджає однокласників, постійно привертає до себе увагу. Швидке виконання завдань, готовність правильно відповісти на запитання вчителя – для неї бажана розумова гра, і вона раніше інших піднімає руку, радісно, чекаючи схвалення. При цьому їй недосить того, що можна дізнатися і зробити на уроці. Часто найбільш розвиненого учня майже перестають запитувати, ніби не помічаючи його готовності. У результаті дитина стає менш активною на уроці, переключається на що-небудь стороннє, викликаючи незадоволення педагога. У дитини з раннім розумовим розвитком виникають специфічні труднощі і у стосунках з однокласниками. Нерідко однокласники активно відмежовують від себе такого учня, дають йому прізвиська. Це приводить до того, що обдарована дитина намагається бути як всі – не надто знаючою і старанною. Не тільки через агресивність однокласників, алей тому, що їй самій хочеться бути разом з іншими. Немало додаткових переживань випадає на долю такої дитини, якщо їй не вдаються фізкультура, заняття з праці. Помилки тут можуть бути й у інших дітей, але в них вони не привертають такої уваги, як в учня , котрий виділяється своїм інтелектом. Його фізична невправність стає приводом для насмішок. Більша частина обдарованих дітей приєднується до загальних вимог, ослаблюючи (чи втрачаючи) при цьому деякі цінні особливості. Обдаровані, стаючи менш самостійними, гальмують свою зацікавленість і творчість. Тому проблема навчання та виховання юних талантів актуальна у всьому світі. Але, незважаючи на інтенсивні спроби виробити єдині теоретичні позиції зданої проблеми й забезпечити координацію зусиль для її практичного вирішення, спеціалісти не мають єдиної думки. Можна виділити три основні підходи. Перший полягає втому, що обдаровані діти навчаються і
виховуються в умовах звичайного класу, але за індивідуальними програмами,
які містять елементи збагачення і прискорення.
Другий підхід – це створення для обдарованих дітей особливих класів у структурі звичайної школи. І третій – організація для цього контингенту спеціальних шкіл.

35 Кожен із перерахованих підходів має свої плюси та мінуси. Діти, які навчаються в умовах звичайного класу, через свої інтелектуальні та психологічні особливості можуть вступати в постійні конфлікти з однолітками та вчителями. Алей діти, які навчаються у спеціалізованих класах, від цих конфліктів також незастраховані. Вони увесь час порівнюють себе з такими ж обдарованими однокласниками, змагаються між собою. Крім того, такі діти часто непідготовлені до життя зі звичайними людьми, які мають менший потенціал, але яких переважна більшість. Необхідно створити таку школу нового типу, яка б забезпечувала реальну індивідуалізацію без ізоляції обдарованих дітей від соціального середовища, вивчення всіх особливих властивостей кожного окремого вихованця та пристосування всіх прийомів виховання і впливу соціального середовища до кожного учня персонально. Обдарована дитина може опинитися в будь-якому класі, у будь-якій школі, у будь-якого вчителя, і необхідно, щоб її помітили. Але часто такі
діти залишаються без достатньої уваги й не отримують підтримки. Одна з причин – вчителі не мають точного уявлення про особливості обдарованих дітей і їхні потреби.
4. Напрямки роботи педагога з батьками обдарованих дітей
1.
Виявляти, усвідомлювати, промовляти з батьками конкретні небажані моменти в поведінці дітей. Підводити батьків до розуміння причин подібних поведінкових виявів. Ініціювати роботу самих батьків і вихователів у напрямках усвідомлення особистих цінностей, пріоритетів і того, що вони хотіли б передати дітям. Пояснювати батькам орієнтуючи дітей на результат (тільки, порівнюючи їх з іншими і фіксуючи увагу на досягненнях (схвалюючи їх, вони ускладнюють ситуацію. Звертати увагу батьків на необхідність заохочувати досягнення у тих сферах особистісного розвитку, де діти не виявляють великих успіхів, і таким чином стимулювати цей розвиток оскільки деякі діти вважають, що вони у всьому повинні бути першими, необхідно поступово, але не нав'язливо, включати їх у заняття, де діти показували б не найкращі результати. Але при цьому батьки повинні стимулювати внутрішню мотивацію і довести, щоці знання корисні (наприклад, танці чи гімнастика) для обдарованих. Прагнути до того, аби батьки усвідомлювали, що особистість цілісна і цінна у цій цілісності, що усвідомлення дитиною своєї унікальності, а також унікальності будь-якої людини допоможе їй перемагати так, щоб інші теж вигравали. Бачили проблему суперництва між дітьми всім ї, зокрема ревнощі і заздрість збоку менше обдарованих дітей. Їх роздратованість і злість. Як бути

36 Очевидно, батькам слід ставитися до таланту одної дитини як до достоїнств усієї сім'ї, і, можливо, таке ставлення буде передаватися іншим дітям (за умови, що батьки пишаються успіхами й інших членів сім'ї, у чому б вони не виявлялися. Необхідно демонструвати кожній дитині, що її люблять і цінують незалежно від наявностей здібностей, просто тому, що вона є. Цінувати, відзначати, заохочувати в дітях терпіння, доброту, щедрість, надійність, відповідальність, почуття гумору та ін. Пояснювати, що кожна людина освоює різні речі по-своєму й не завжди швидко, якщо ж хтось швидше зорієнтується у чомусь, ніж інші, то йому потрібно бути терплячим. Зниження мотивації відповідно шкільних форм пізнання (їм нецікаво і нудно вчитися, особливо – у педагогів, що заохочують репродуктивність, а не креативність (творчість. Діти не включаються в урок і цим нервують учителя. Інтелектуальний апетит стимулює різноманітність інтересів. Діти розпочинають відразу кілька справі розв’язують складні завдання. Що робити батькам і педагогам По-перше, давати інтелектуальне навантаження, яке б відповідало здібностям. По-друге, пропонувати творчі завдання. По-третє, вчити визначати пріоритети, у силу усвідомлювати й порівнювати мотиви, ставити мету. Педагоги повинні давати таким дітям індивідуальні завдання, з урахуванням їхніх можливостей і особливостей. Зберігати баланс між позитивними і негативними оціночними судженнями, заохочувати спілкування обдарованої дитини з ровесниками, також наділеними високими здібностями. Передбачається, що це дозволить розвинути необхідну гнучкість у спілкуванні, терплячість і інтерес до чужої думки, навички спільної праці, а також попередити появу викривленої уяви про особисту унікальність. Позитивно й уважно сприймати ексцентричні вчинки та думки своїх талановитих дітей, підтримувати їхні бажання самостійності й незалежності. У випадках конфліктів з педагогами та ровесниками надати дитині необхідну допомогу, Вирішити ці конфлікти бажано в багатьох випадках шляхом переведення дитини в спеціальну школу для обдарованих дітей, де вона буде почувати себе на особливому становищі й легше адаптується. Відзначаючи суттєву роль статевих розходжень у виявах і розвиткові здібностей, дослідники рекомендують батькам приділяти особливу увагу обдарованим дівчаткам, адже в багатьох з них спостерігається невпевненість у собі, неадекватно низький рівень самооцінки й домагань. Стабільне позитивне самосприймання є важливою умовою для реалізації потенційних можливостей обдарованої дитини. Дорослі повинні надати дітям необхідну допомогу й емоційну підтримку шляхом заохочення їхньої діяльності, уважного та доброзичливого ставлення до думок і проблем.

37 Отже, без сумніву, головне у вихованні дитини з ознаками обдарованості – це підібрати до кожного свій ключик. Водних випадках важливий режим, що щадить дитину й підбадьорлива установка, в інших – вимогливість. Важливо пам'ятати, що обдарованість – справа штучна, і стосовно до кожної такої дитини дорослим необхідно знайти індивідуальний підхід.
5. Особистісні проблеми обдарованих дітей і особливості
їхньої самооцінки
Досвід роботи показує, що звертаючи підвищену увагу на розвиток здібностей дитини, дорослі часто не помічають її особистісних проблем. Так батьки талановитого тринадцятирічного хлопчика, який проживав у сільській місцевості і мав здібності в галузі фізики та математики, довго з'ясовували у психолога, чи відправляти їм свого дуже спокійного домашнього хлопчика в школу-інтернат для обдарованих дітей. Вони підкреслювали, що в них немає ніяких проблемні з навчанням, ні з вихованням сина. Хвилювало лише те, що сільські вчителі не володіють необхідним рівнем знань. На запитання психолога протез ким товаришує хлопчик, мама спокійно відповіла, що син не любить спілкуватися з дітьми, надає перевагу іграм, книгам і практично немає товаришів. Відсутність товаришів не тільки не хвилювала, а навіть задовольняла маму. Безумовно, різкий перехід від життя всім ї до життя в інтернаті приховує в собі багато проблем, пов'язаних із адаптацією до нових умов. Окрім цього, мама не хотіла помічати, що її спокійна дитина важко переживає насмішки й недоброзичливе ставлення до себе однокласників, має великі труднощі у встановленні контактів з дітьми. Батьки навіть не здогадувались, що їхній син таємно від них пише багаточисленні листи вигаданим товаришам, намагаючись за допомогою фантазій компенсувати недоліки реального спілкування. Характер особистісних проблем обдарованої дитини багато в чому визначається особливостями її самооцінки. Самооцінка – оцінка себе і ставлення до себе.
Джерела самооцінки. Дитина частіше оцінює себе позитивно, коли 1) батьки люблять її і ставляться до них з участю (батько з радістю водить дитину до музичної школи – цим він ніби говорить їй Ти важлива для мене 2) її привчають до дисципліни. Батьки дітей з високою самооцінкою не бояться встановлювати правила, водночас, готові обговорювати ці правила і їх виконання дітьми 3) порівнює себе з ровесниками. У дитини висока самооцінка – коли інші її оцінюють позитивно, низька – коли інші оцінюють її негативно. Існує думка, що особистісні труднощі обдарованих дітей ще більше ускладнюються у випадках формування у них неадекватно заниженої самооцінки своїх можливостей у різних галузях діяльності, утому числі в спілкуванні.

38 Дослідження показали, що багато обдарованих критичні до себе. Маючи неадекватно низьку самооцінку, вони часто не тільки не можуть реалізувати свої потенційні можливості, ай стають невстигаючими учнями. Помічено також, що обдаровані діти вразливі, до всього і всіх, що зачіпають їхню Я. Уже в ранньому дитинстві вони проявляють підвищену чуттєвість до намагань заторкнути їх самолюбивість, схильні ставити перед собою завдання, які не можуть розв'язати, і тяжко переживають неуспіхи. Наведемо такий приклад річна дівчинка, що мала художні здібності, протягом 30 хв. намагалася передати колір фламінго на своєму малюнку. Всі варіанти, утому числі і схвалені педагогом, відкидала як неуспішні. Врешті- решт дівчинка розплакалася і розірвала малюнки.
Наслідки низької самооцінки.
Діти: 1) частіше мають проблеми у спілкуванні з ровесниками 2) більш схильні до психічних розладів, наприклад, депресії 3) нерідко втягуються в антисоціальну поведінку 4) частіше гірше вчаться в школі. У літературі, присвяченій дитячій обдарованості, вказується, що самооцінка особистості суттєво впливає на вияви й розвиток здібностей дитини. При цьому самосприйняття має два аспекти – знання про себе та ставлення до себе. Самооцінка – важливий фактор детермінації поведінки дитини, вона багато в чому визначає спрямованість її діяльності, особливості спілкування з іншими людьми.
Література:
1.
Босенко ПІ. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості
// Шкільний світ. – 2001. – №24. – С.
2.
Волощук І. С.
Морально-естетичний аспект виявлення інтелектуально обдарованих дітей та розвитку в них творчих задатків // Педагогіка і психологія. – 1994. – №3. – С. 21–27.
3.
Гильбух ЮЗ. Внимание: одаренные дети. – М Знание, 1991. – 80 с.
4.
Матюшкин А. М, Сиск Д. Н. Одарённые и талантливые дети //
Вопросы психологии. – 1988. – №4. – С. 88–98.
5.
Одарённые дети / Предисл. В. М. Слуцкого. – М Прогресс, 1991. –
380 с.
6.
Психология одарённости детей и подростков : Учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений. / Под ред Н. С. Лейтеса. – М
Академия, 2000. – С. 177–191. Соціальна психологія навчально-методичний посібник / За ред. Л. Е. Орбан, В. Д. Хруща. – Івано-Франківськ : Прикарпатський у-т, 1994. –
101 с. Леви В. П. Нестандартный ребенок. – М Знамя, 1983. – 208 с.

39

Завдання для самоконтролю
1.
Розкрийте основні соціально-психологічні проблеми обдарованих дітей. Чи пов’язані психологічні проблеми неординарних дітей зіставленням батьків до них Обґрунтуйте свою думку. Поясніть, у чому виявляється залежність ступеня і характеру вияву вікових особливостей підлітка від рівня спрямованості його обдарованості. Проаналізуйте труднощі обдарованих дітей в шкільному навчанні. Охарактеризуйте основні напрямки роботи педагога з батьками неординарних дітей. Доведіть значущість цієї роботи. Чи існує зв’язок між характером особистісних проблем обдарованих дітей та особливостями їхньої самооцінки Обґрунтуйте відповідь.

40


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал